Життя єврейського населення провінційних містечок правобережної України в першій третині XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Життя єврейського населення провінційних містечок правобережної України в першій третині XX століття

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Крічкер Ольга

Черкаси - 2013

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Морозов Анатолій Георгійович,

Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького,

завідувач кафедри архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Любовець Олена Миколаївна,

Український інститут національної пам'яті,

завідувач відділом досліджень впливу державотворчих та цивілізаційних процесів на формування національної пам'яті кандидат історичних наук, доцент

Кононенко Валерій Васильович,

Вінницький державний університет ім. М. Коцюбинського,

доцент кафедри правознавства

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Євреї, рівномірно розселені по Київській, Волинській та Подільській губерніях у містечках, протягом віків зберігали самобутність та самоідентичність. Містечка, як правило, були центрами волостей, окремих повітових установ. Поряд із містами вони відігравали важливу роль у соціально-економічному та громадському житті Правобережної України. Повсякденні стосунки між різними етноконфесійними групами містечок вказаного регіону визначалися історично сформованим складом їх населення, який представляв собою дуже своєрідний і доволі гармонійний симбіоз жителів єврейської та української національностей. На прикладі містечок можна розкрити усю складність взаємовпливів та взаємозбагачення, яке здавна було характерне для нашої багатонаціональної держави.

Об'єктивне дослідження досвіду національно-культурного і духовного життя мешканців містечок, розуміння інколи доволі специфічних особливостей не тільки соціально-економічних, але і повсякденно-звичаєвих обставин буття різних етносів, вивчення досвіду участі нацменшин у різнопланових процесах, пов'язаних зі збереженням власної ідентичності та самобутності, є надійним фундаментом, покликаним застерегти від вчинення помилок щодо вирішення складних міжетнічних проблем, які дісталися Україні у спадок від часів самодержавства і тоталітаризму, та допомогти у розбудові громадянського суспільства і сучасної правової демократичної держави.

Звернення до ретроспективного аналізу життя єврейської громади, практики вирішення проблем єврейського населення містечок Правобережної України у різних історичних умовах є важливим, адже стане у нагоді під час здійснення виваженої державної політики, яка б належно урахувала інколи доволі специфічні інтереси різних національних і релігійних спільнот.

Отже, обрана нами для вивчення тема має науково-практичне та суспільно-політичне значення. Цим і зумовлено її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з науковою тематикою кафедри архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Робота органічно пов'язана з темою наукового пошуку Науково-дослідного інституту селянства Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького „Історичні форми ментальності, соціально-економічної та громадсько-політичної організації українського селянства” (номер державної реєстрації 0102U006796).

Об'єктом дослідження є єврейське населення містечок Правобережної України.

Предметом дослідження є етносоціальне, економічне та національно-культурне життя єврейського населення містечок Правобережжя в першій третині ХХ ст.

Хронологічні межі дослідження охоплюють першу третину ХХ ст. - часовий відрізок, упродовж якого в єврейських містечках Правобережжя мали місце досить складні та суперечливі процеси. Саме в цей період відбулися зміни, що зумовили занепад традиційного суспільного та економічного життя єврейських громад у містечках. В окремих випадках, для повноти викладу теми, дослідниця виходила за окреслені хронологічні межі.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані автором матеріали охоплюють територію Правобережної України, яка історично була традиційним місцем осілості єврейського етносу. До складу Правобережної України у дореволюційний період входили три губернії: Київська, Волинська та Подільська, на території яких і був рівномірно розселений єврейський етнос, сконцентрований переважно у містечках. У результаті радянської адміністративно-територіальної реформи 1922-1923 рр. регіон складався з 9 округ: Волинська (Житомирська), Бердичівська, Київська, Вінницька, Могилівська, Проскурівська, Кам'янецька, Коростенська, Шепетівська.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі виявлення, узагальнення і критичного аналізу історичних джерел, здобутків історіографії, сучасної методології дослідити життя єврейських містечкових громад на Правобережній Україні у першій третині ХХ ст.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

- з'ясувати стан наукової розробки теми, охарактеризувати її джерельну базу та обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження;

- розкрити динаміку етнонаціональних процесів у містечках Правобережної України;

- дослідити особливості соціально-економічного життя євреїв краю у дореволюційний період;

- проаналізувати роль містечок Правобережжя як центрів збереження традиційної єврейської культури та національної освіти;

- показати особливості життя єврейських містечкових громад у часи формування української державності новітнього періоду;

- з'ясувати причини наростання хвилі єврейських погромів у містечках краю та організацію і діяльність загонів єврейської самооборони;

- проаналізувати особливості радянської політики щодо трансформації соціально-економічного життя єврейських містечок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

- розкрито зміст, перебіг і еволюцію життя єврейських громад Правобережної України у вказаний період;

- визначено закономірності та особливості соціально-економічних та культурно-освітніх процесів у єврейських містечках, які зумовлювали як їхній розвиток, так і поступовий занепад;

- вказано на причини та наслідки погромницьких кампаній у містечках періоду Української революції та громадянської війни;

- вивчено таке явище, як єврейське повстанство - створення загонів самооборони задля досягнення безпечного проживання їх мешканців;

- досліджено етнонаціональну та соціально-економічну складові радянської політики щодо єврейського населення містечок;

- проаналізовано зміни у соціальному складі населення містечок;

- висвітлено релігійне життя єврейських громад містечок Правобережжя.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що фактологічний матеріал, узагальнення і висновки, які містяться у роботі, значно розширюють сучасні знання з історії єврейського населення містечок Правобережжя у першій третині ХХ ст. Результати дисертації можуть залучатися для підготовки узагальнювальних та спеціальних наукових праць із історії єврейства та національних меншин України, під час викладання навчальних дисциплін із історії, краєзнавства, етнодержавознавства у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, у діяльності краєзнавчих та культурологічних організацій.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Основні положення дослідження знайшли своє відображення у виступах та повідомленнях автора на Міжнародній науково-практичній конференції „Перспективні інновації в науці, освіті, виробництві і транспорті” (Одеса, 2011), 5-х Міжнародних Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, 2011), 7-й Міжнародній науково-практичній конференцій „Научный потенциал мира” (Софія, 2011), Міжнародній науково-практичній конференції „Наука и инновации” (Перемишль, 2011), науковій конференції „Дисидентський рух в СРСР: погляд із сьогодення” (Умань, 2011), науковій конференції „Актуальні проблеми археології, історії та історичного краєзнавства Буго-Дніпровського межиріччя” (Умань, 2012).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 13 наукових статей, 8 із яких - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 5,5 друкованих аркушів.

Структура дисертації визначається змістом проблеми, поставленою метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (52 сторінки, 424 позиції), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 241 сторінку.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет та об'єкт дослідження, хронологічні і територіальні межі, з'ясовано мету, завдання, наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про апробацію отриманих результатів, структуру дисертації.

У першому розділі „Історіографія теми, характеристика джерел і методологія дослідження” з'ясовано стан наукового вивчення теми, рівень повноти джерельної бази, окреслено методи і принципи дослідження.

У підрозділі 1.1 „Стан наукової розробки теми” проаналізовано історіографію з досліджуваної теми. У ній розрізняємо праці радянських істориків, українських науковців 90-х рр. ХХ - поч. ХХІ ст., зарубіжних дослідників, краєзнавчу літературу.

Радянська історіографія 1920 - 1940-х рр. лише фрагментарно висвітлювала питання, дотичні до нашої теми. Зокрема, дослідники проаналізували причини антиєврейських виступів в Україні, розглянули основні питання соціально-економічного життя етнічної меншини Еврейское местечко в революции. - М.-Ленинград, 1926; Кипер М. Еврейское местечко Украины / М. Кипер. - Харьков, 1930; Островский З. Еврейские погромы 1918-1921 гг. / З. Островский. - М., 1926; Чериковер И. Антисемитизм и погромы на Украине 1917- 1918 гг. К истории укра-инско-еврейских отношений / И. Чериковер. - Берлин, 1923. . Замовчування обраної нами для вивчення теми радянськими істориками тривало до 1960-х рр. Виняток становили лише фрагменти багатотомного видання „Історія міст і сіл Української РСР”, цілий ряд томів якого містить цікаві фактичні матеріали з історії багатьох містечок Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. - К., 1972; Волинська область. - К., 1970; Житомирська область. - К., 1973; Київська область. - К., 1971; Хмельницька область. - К., 1971; Черкаська область. - К., 1972..

З 1990-х рр. розпочався новий етап у дослідженні історії єврейського населення містечок Правобережжя. Однією з перших спроб об'єктивно висвітлити життя єврейського населення у радянський період та показати реальну практику вирішення партійним керівництвом „єврейського питання” в СРСР стала праця Л. Беренштейна Беренштейн Л. Евреи и политические процессы в СССР (20-80-е годы ХХ столетия) / Л. Беренштейн. - К., 1994.. Загальний перебіг соціально-економічних процесів були об'єктом дослідження Н. Щербак та Б. Хандроса Хандрос Б. Местечко, которого нет / Б. Хандрос. - К., 2000; Щербак Н. Політика царизму щодо євреїв України в ХІХ ст. / Н. Щербак // Проблеми міграції. - 1999. - №1. . єврейський етнонаціональний економічний

Українські дослідники вивчили ряд аспектів розвитку освіти серед єврейського населення: функціонування єврейських шкіл Волині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., основні складові традиційної системи єврейської освіти, що функціонувала у часи Російської імперії та в період УНР, стан освіти єврейського етносу та проблеми єврейської національної освіти у 1920-х - 1930-х рр Агапов Ю. Приватна освіта на Волині та її роль у збереженні самобутніх рис національних меншин / Ю. Агапов // Вісник Житомирського державного університету. - 2003. - № 3; Войналович О. Проблеми становлення єврейської шкільної освіти в Україні в 20-х роках / О. Войналович // Єврейська історія та культура в Україні. Матеріали конференції. - К., 1995; Кротік Н. Єврейська національна школа 20-х - 30-х рр. ХХ ст.: шляхи становлення / Н. Кротік // Краєзнавство. - 2001. - № 1-4; Поліщук Ю. Система освіти єврейської молоді у Волинській губернії (ХІХ - початок ХХ століття) / Ю.Поліщук // Євреї в Україні: історія, культура, традиції. Збірник. - К., 1997..

На початку ХХІ ст. з'явилася серія змістовних праць українських істориків, присвячених українсько-єврейським стосункам у роки Української революції, у міжвоєнну добу та вивченню громадської активності єврейського населення містечок у згаданий період Завальнюк О. Подільські містечка в добу Української революції 1917-1920 рр. / О. Завальнюк, О. Комарніцький. - Кам'янець-Подільський, 2005; Комарницький О. Містечка Волині та Київщини у добу Української революції 1917-1920 рр. / О. Комарницький - Кам'янець-Подільський, 2009. , аналізу соціальної структури та економічного становища єврейського населення Орлянський В. Євреї України в 20-30-ті роки ХХ сторіччя: соціально-політичний аспект / В. Орлянський. - Запоріжжя, 2000; Слободенюк П. Єврейські общини Правобережної України. Наукове історико-етнологічне видання / П. Слободенюк. - Вінниця, 2000; Якубова Л. Етнічні меншини в суспільно-політичному та культурному житті УСРР: 20-ті -перша половина 30-х рр. ХХ ст. / Л. Якубова - К., 2006.; Найман О. Скорботний шлях українського єврейства / О. Найман. - К., 2004; Козерод О. Деникинский режим и еврейское население Украины 1919-1920 гг. / О. Козерод, С. Бриман - Х., 1996; Сергійчук В. Погроми в Україні: 1914-1920: від штучних стереотипів до гіркої правди, приховуваної в радянських архівах / В. Сергійчук. - К., 1998; Сергійчук В. Уся правда про єврейські погроми: мовою невідомих документів й матеріалів / В. Сергійчук. - К., 1996; Котляр Ю. Єврейське населення у повстанській боротьбі (1917-1920 рр.) / Ю. Котляр // Єврейська історія та культура кінця ХІХ - початку ХХ ст. (до першої світової війни) Збірник наукових праць. - К., 2003; Хитерер В. Еврейские погромы и самооборона в Российской империи / В. Хитерер // Там же. - К., 2003..

Окремий напрям радянської історіографії становлять дослідження про участь євреїв у революційних подіях початку ХХ ст. і реакцію на них з боку влади Винокурова Ф. Євреї Поділля в революційних подіях 1905 року: факти і документи / Ф. Винокурова // Єврейська історія та культура кінця ХІХ - початку ХХ ст. - К., 2003; Гусєв В. Бунд, Комфарбанд, євсекції КП(б)У: місце в політичному житті України (1917-1921) / В. Гусєв.- К., 1996; Симчишин О. Діяльність БУНДу на Поділлі в роки першої російської революції (1905-1907 рр.) / О. Симчишин // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст.: Науковий збірник. - К., 2004. - Вип. VІІ..

Життєдіяльність єврейських містечок опосередковано висвітлено і у спеціальних дослідженнях, присвячених вивченню окремих населених пунктів Правобережжя, що демонструє загальну тенденцію в сучасній історичній науці - зростання уваги дослідників до регіональної історії.

Розвивається і зарубіжна історіографія історії євреїв України. Так, російські фахівці досліджують історію єврейської громади у перше радянське десятиліття. Об'єктом вивчення діаспорних учених стали передумови, причини та динаміка погромницького руху, економічне, суспільне та культурне життя євреїв в Україні та на Правобережжі 100 еврейских местечек Укаины: исторический путеводитель. Подолия. - Иерусалим; СПб., 1997. - Вып. 1; 2000. - Вып. 2; Евреи Украины. Краткий очерк истории. - К., 1995. - Ч.2; Іванис В. Симон Петлюра - Президент України (1879-1926) / В. Іванис. - Торонто, 1952..

Отже, аналіз історіографії з порушеної нами теми свідчить, що історія життя єврейського населення провінційних містечок Правобережної України в першій третині ХХ ст. залишається недостатньо вивченою. Цим і зумовлено звернення автора до її вивчення.

У підрозділі 1.2 ,,Характеристика використаних джерел” проаналізовано джерельну базу дослідження, яка складається з різнопланових за змістом і характером джерел.

Під час написання дисертації автором було залучено різноманітну історичну джерельну базу. Її основу становлять неопубліковані (архівні) та опубліковані джерела. Залучені до роботи неопубліковані джерела представлені архівними матеріалами фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України - (ЦДАГО), Державного архіву Волинської області - (ДАВО), Державного архіву Хмельницької області - (ДАХмО), Державного архіву Черкаської області - (ДАЧО), Державного архіву Кіровоградської області - (ДАКО).

Архівні та опубліковані джерела умовно можна розподілити на такі групи. Перша група джерел - актові документи - законодавчі та нормативні документи органів влади всіх рівнів, які мали обов'язковий характер та визначали основні принципи роботи з національною меншиною на місцях.

Друга група джерел - діловодні документи: протоколи засідань та зборів, які містять дані про культурно-освітні та релігійні заклади регіону; звіти офіційних установ; доповідні записки та рапорти, листи; офіційне листування щодо діяльності єврейських національних організацій, про мережу та стан єврейських навчальних закладів, дозволи на відкриття власної справи; матеріали єврейських політичних, громадських, релігійних організацій (свідоцтва про реєстрацію, статути, матеріали конференцій, особисті документи, пропагандистські матеріали тощо).

Третя група джерел охоплює статистичні матеріали, які містять відомості про заняття єврейського містечкового населення у різних галузях економіки, дані про єврейські національні навчальні заклади, відомості про кількість єврейського населення та його природний рух, про кількість постраждалих від антиєврейських погромів у різні періоди, соціальний склад містечкового населення та його національну складову, мережу єврейських релігійних установ - синагог та молитовних будинків.

До четвертої групи джерел належить мемуаристика, зокрема, праці лідерів української революції В.Винниченка та С.Петлюри, необхідні для з'ясування основоположних засад етнополітики українських урядів у „єврейському питанні”.

Отже, залучені нами до дослідження історичні джерела є репрезентативними, достовірними. Вони дозволяють реалізувати поставлену мету, вирішити дослідницькі завдання.

У підрозділі 1.3 „Методологія дослідження” окреслено методи та принципи, на яких ґрунтується проведене автором дослідження. Поставлені завдання вирішувалися на основі універсальних принципів наукового пізнання. Так, принцип багатофакторності допоміг дослідити різні об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливали на економічне життя та культурно-освітні процеси у єврейських містечках у цей період. Принцип всебічності реалізувався в аналізі об'єкта у контексті його внутрішніх та зовнішніх зв'язків та взаємовпливів. Вважаючи суспільство складною багатофункціональною системою для комплексного вивчення історії єврейських містечок було застосовано принцип системності.

Автор застосовувала порівняльно-історичний, хронологічно-проблемний і статистико-аналітичний методи, методи структурно-функціонального аналізу, аналогії, кількісні, соціологічні. Сукупність застосованих наукових методів дослідження визначалася його характером, спрямованістю та багатоаспектністю, яка виявляє себе у різноманітності розглянутих питань: етнополітичних, економічних, соціокультурних, психологічних тощо.

Отже, комплексне використання цих методів та принципів дозволило осмислити об'єкт дослідження, уникнути тенденційності та упередженості, здійснити науковий аналіз та узагальнення щодо еволюції життєдіяльності єврейських містечкових громад Правобережної України у вказаний період.

У другому розділі „Єврейські містечка Правобережжя напередодні революційних потрясінь” проаналізовано поняття „містечко”, вивчено демографічні процеси, які мали місце у житті єврейських громад правобережних містечок, позицію царського уряду в „єврейському питанні”, економічне життя містечок, діяльність національних партій.

У підрозділі 2.1 „Етнонаціональні процеси у містечках Правобережної України” проаналізовано етнонаціональний склад містечок Правобережжя, місце громади в житті містечок, причини безправності єврейського населення, характерні особливості містечок Правобережжя як провідних національно-духовних центрів національного життя єврейського народу.

Характерною особливістю містечок Правобережжя був їх етнонаціональний склад. Власне етнічний компонент, зумовлений зовнішніми та внутрішніми чинниками, відіграв вирішальну роль у їх становленні та розвитку. Єврейські містечка були наслідком як традиційного общинного укладу та зумовленої ним особливої соціально-економічної ролі у господарському житті, так і державної політики, яка дозволяла проживання єврейського населення лише у „смузі осілості”.

Важливу роль у житті єврейської спільноти містечок відігравала громада. Традиційно вона мала століттями сформовану систему самоуправління та вирішувала найголовніші питання містечкової життєдіяльності. Єврейську громаду містечок очолювали громадські рабини і помічники, посади яких були виборними.

Однак існування незалежної у мовному, релігійному чи економічному плані компактно розселеної та досить добре організованої єврейської спільноти, на думку правлячої еліти Російської імперії, становило загрозу для самодержавної монархії. Тому політика царату щодо євреїв на початку ХХ ст. формулюється дедалі радикальніше: або асиміляція і підкорення загальнодержавній меті Росії, або еміграція. За цих умов містечка уже не могли повною мірою захистити єврейську громаду від зовнішніх впливів.

У містечках, де єврейське населення проживало компактно, усталені національні традиції громади значною мірою знешкоджували антиєврейські заходи урядової політики, давали можливість більшості своїх членів пристосуватися до жорстких умов дійсності, вижити завдяки підтримці громади.

У підрозділі 2.2 „Особливості соціально-економічного життя єврейських громад краю” проаналізовано професійну структуру занять та промислів єврейського населення містечок Правобережжя та найважливіші види економічної діяльності містечок, їх промислове життя, загальний фінансовий стан населення, політику влади щодо представників трудящого єврейства.

Єврейське містечко Правобережжя було унікальним елементом соціально-економічного життя в Україні. Зі створенням „смуги єврейської осілості” російська влада віднесла до неї територію, на якій традиційно було розташовано багато містечок. Згодом були регламентовані й економічні заняття євреїв, які зумовили сферу їх господарсько-економічної діяльності. Історично склалося так, що основні заняття євреїв у містечку сприяли утворенню тісних зв'язків як із містом, так і з селом. Єврейське містечко поступово почало відігравати визначну роль в економіці, воно ставало посередником у торгівлі між містом та селом, а також ремісничим центром з обслуговування сільської округи.

Зусиллями містечкових євреїв було створено значну кількість місцевих промислів. У містечках сформувалися не тільки виробництво і дрібна торгівля, але і активна торгівельно-посередницька діяльність. Поступово містечкові підприємці налагодили функціонування доступної для місцевого населення системи торгово-виробничого кредитування. Єврейське населення містечок Правобережної України, перебуваючи у вкрай несприятливих політичних і економічних умовах, зуміло ствердитися в усіх сферах не тільки місцевого, але і регіонального ділового життя. Євреї містечок, організовуючи найрізноманітніші господарсько-економічні асоціації, зробили значний внесок у господарський прогрес свого регіону. Втім це не позбавило містечкове життя від бідності. Викликана політикою царату надмірна щільність єврейського населення у містечках „смуги осілості” породжувала в їх середовищі вкрай жорстку конкуренцію, створювала ґрунт для поширення антиєврейських настроїв та спонукала єврейство кидати рідні місця і залишати містечка.

Перша світова війна порушила традиційні економічні зв'язки містечок, що позначилося як на торгівлі, так і на дрібній промисловості. Вона завдала потужного удару по основних підвалинах життя єврейського містечка і його населення, що опинилося у зоні бойових дій, потерпало від голоду та погромів.

У підрозділі 2.3 „Містечка як центри поширення традиційної культури та освіти. Суспільна активізація єврейських громад” досліджено спосіб буття єврейського населення містечок Правобережжя, традиційну єврейську освіту, фінансування єврейських навчальних закладів, доброчинність, молитовні заклади, просвітницьку діяльність сіоністських організацій, причини поширення антиєврейських настроїв та погромів.

Єврейська містечкова громада вела досить автономний і замкнений у межах національних традицій спосіб життя, однак роль соціальної та просвітницької діяльності, яку вона здійснювала, була доволі значною. Аналізуючи стан культурно-освітніх процесів у містечку, не можна не відзначити, що вони були помітними центрами традиційної культури східноєвропейського єврейства, в яких зберігалися народні традиції та цінності.

Попри всі намагання царського уряду знівелювати все населення імперії в одну титульну націю з однією для всіх народів, що проживали в ній, культурою, освітою, мовою, нічого суттєвого зробити йому не вдалося. Єврейське населення краю, що компактно проживало переважно у містечках, великою мірою змогло зберегти свою ідентичність. Це сталося саме завдяки існуванню своїх, історично сформованих, самодостатніх освітньо-культурних та релігійних систем, які оберігали єврейство від насильницьких зовнішніх впливів. Завдяки розгалуженій мережі громадсько-релігійних, освітніх та культурних закладів, що діяли у містечках в тяжкі часи різних релігійно-етнічних утисків, єврейським етносом були збережені притаманні йому культура, освіта, духовність, мова.

Національна освіта відіграла роль нового захисного бар'єру у справі оберігання самобутніх рис єврейської спільноти Правобережжя. Досить високий рівень освіченості серед єврейського населення містечок (порівняно з українським) та концентрація його на обмеженій території сприяли тому, що містечка стали визнаними культурно-економічними центрами своїх округ.

Проте активізація суспільного життя у країні не оминула і жителів єврейського містечка. Наростаючі суспільно-політичні течії та рухи, які були як характерною рису тогочасного громадського життя, так і відповіддю на хвилі єврейських погромів, почали підривати традиційний містечковий уклад життя, який тепер все менше задовольняв його молодше покоління.

У третьому розділі „Містечкові громади у роки Української революції та громадянської війни” показано участь містечкових євреїв у громадсько-політичному та державотворчому процесах, їхнє ставлення до реалізації ідеї української державності, висвітлено відносини з українським етносом, проаналізовано причини, хід та результати єврейських погромів, простежено витоки та формування єврейської самооборони.

У підрозділі 3.1 „Єврейські громади краю в часи формування новітньої української державності” розглянуто реакцію єврейського населення містечок на нові реалії, їх взаємодію з українськими урядами, діяльність впливових єврейських політичних організацій.

З огляду на колишню національну політику самодержавства, єврейське населення із захопленням зустріло Лютневу революцію, адже воно і на початку ХХ століття ще було позбавлене багатьох елементарних громадянських прав. Така ситуація сприяла його згуртуванню у громадські організації та політичні партії за національною ознакою.

Євреї, віками пригноблювані в Російській імперії, виявили прихильність новоутвореній Центральній Раді, яка пропонувала їм рівноправ'я не вимагаючи при цьому асиміляції. Упродовж цих складних років яскраво спостерігалося намагання сторін вирішувати проблеми компромісно. Ініціатива походила як з боку українців, так і євреїв, які у різні періоди Української революції надавали не тільки моральну, але і матеріальну допомогу, підтримуючи державотворчі зусилля українських урядів. У відповідь українська сторона здійснювала суттєві кроки, спрямовані на розвиток національно-культурної сфери буття єврейської спільноти. Наслідком цього протягом 1917 - 1920 рр. на Правобережжі стало зростання кількості єврейських освітніх закладів та створення сприятливих умов для діяльності єврейських культурно-просвітницьких організацій.

Ці процеси уповільнилися у період Гетьманату П. Скоропадського, коли спостерігались арешти членів єврейських національних партій і профспілок, закривалися містечкові єврейські громадські ради, чинилися перешкоди їхній діяльності. Ще більше ситуацію ускладнювала політика австро-угорської і німецької, а згодом і польської окупаційних військових адміністрацій. Економічне життя у містечках в умовах загальної дезорганізації, поглиблення громадянської війни та супутніх їм анархічних проявів перебувало у глибокій стагнації.

Через різні чинники, викликані складними тогочасними суспільно-політичними реаліями, суспільна свідомість частини єврейського населення містечок загалом виявилася неготовою до сприйняття української ідеї, що іноді виливалося у відкриту ворожість. Брак часу та непослідовність української сторони у реалізації проголошених ідеалів значною мірою відвернули містечкове єврейство від послідовної підтримки української державності.

У підрозділі 3.2 „Єврейські погроми: „ містечковий” вимір. Організація єврейської самооборони” висвітлено причини погромів, їх характер, масштаби та наслідки, урядові заходи із запобігання погромів та угамування антисемітських настроїв, діяльність єврейських загонів самооборони.

Перебуваючи у стані непримиренної боротьби між собою, різні військово-політичні режими, що брали участь у революції та громадянської війни в Україні, були одностайні у здійсненні терористичних акцій проти нейтрального до кожного із них єврейства. Це спричинило жорстокі єврейські погроми, участь у яких брали українські та польські військові частини, Добровольча армія, Червона армія, загони повстанських отаманів.

Якщо у 1917 - 1918 рр. прояви антисемітизму, що спалахували у містечку, становили загрозу для економічного добробуту єврейського населення, характеризувалися відносно „мирним”, безкровним характером, то у 1919 - 1920 рр. містечкові єврейські громади зазнали найстрашніших погромів, що супроводжувалися людськими жертвами і матеріальними втратами. На прикладі містечок Правобережжя чітко окреслюється така тенденція: якщо погроми вчинені отаманськими загонами були найчисельнішими за кількістю, то наймасовішими та найбільш нищівними для єврейських громад містечок були погроми, вчинені Добровольчою армією. Загалом погроми охопили майже усі правобережні містечка та принесли незліченні людські жертви та руйнування.

Українські уряди здійснювали протипогромну кампанію і вживали суворих заходів, що зменшувало їх кількість та наслідки. Однак цих дій виявилося недостатньо. Врешті єврейські погроми, розкол за національною ознакою, анархія послаблювали значення містечок як опори революції, серйозно звужували соціальну базу підтримки української державності.

Для протистояння погромникам у багатьох містечках, починаючи з осені 1917 р., створювалися загони озброєної єврейської самооборони. Їх діяльність - так зване єврейське повстанство - одна з трагічних та героїчних сторінок історії України, яка свідчить, що єврейське населення, незважаючи на величезні жертви, все ж змогло вистояти у нерівній боротьби проти антисемітських режимів, провокацій та запланованих знищень і вписати власну сторінку в історію України. Проте з остаточним приходом до влади більшовики домоглися роззброєння членів єврейської самооборони.

У четвертому розділі „Соціально-економічна еволюція єврейського містечка в реаліях становлення радянської влади” простежено зміни у соціальній структурі населення містечок та особливості їхнього економічного життя, трансформацію єврейського містечка у радянське.

У підрозділі 4.1 „Зміни у соціальній структурі населення містечок” проаналізовано драматичні наслідки погромів та еміграції, соціальну стратифікацію населення містечок Правобережжя, становлення примістечкового землеробства, причини незадовільного економічного стану єврейських колгоспів.

Фізичні, моральні та економічні переслідування, яких зазнало єврейство під час революції та громадянської війни, поставили його на межу виживання. Значного удару по більшості містечкового населення, дрібним єврейським ремісникам та торгівцям завдала політика „воєнного комунізму”, що підірвала дрібну торгівлю та кустарні промисли - галузі господарства, в яких була зайнята переважна частина євреїв у межах „смуги осілості”.

Радянська економічна політика призвела до декласування єврейських підприємців, ремісників та кустарів містечок Правобережної України. Ситуацію ускладнювала націоналізація торгівлі та заборона використовувати у кустарному виробництві працю найманих працівників.

У радянську добу можна виділити кілька основних груп, до яких належало єврейське населення містечок Правобережжя: ремісники та кустарі, які мали відповідну, але не завжди високу кваліфікацію; декласовані - колишні торгівці-посередники, дрібні промисловці, яких нові суспільні процеси обміну і розподілу вибили з нормального господарського устою; дрібні торгівці та особи, які жили за рахунок посередництва, надання позик тощо. Проте зростали й нові, вже радянські групи, які, однак, були малочисельними.

Перехід до непу у зв'язку зі складними і суперечливими обставинами не міг стабілізувати економічну ситуацію у містечках, а отже і не ослабив існуючу в них соціальну напругу. За цих умов ідеальний варіант вирішення проблеми радянське керівництво вбачало у тому, щоб активно залучати населення містечок до сільськогосподарського виробництва. Слід зазначити, що єврейське землеробство було перспективним, адже містечкове єврейство, до краю збідніле в роки революції, громадянської війни та політики „воєнного комунізму”, отримувало в такий спосіб можливість виходу із надскрутного матеріального становища. Втім ряд чинників не сприяв закріпленню євреїв на землі. Одним із них була політика держави, яка постійним податковим тиском звужувала господарські можливості колективів. Існували і об'єктивні причини: неготовність до занять сільським господарством, яке було зовсім новою для євреїв справою, прагнення частини єврейства „перечекати” лихоліття, а часто і прояви побутового антисемітизму.

У підрозділі 4.2 „Особливості економічного життя містечок” проаналізовано стан кустарно-ремісничого виробництва, промислової кооперації, діяльність позичково-ощадних товариств та розвиток кредитної кооперації, причини невдачі переселенської кампанії.

Радянська влада, незважаючи на проголошувані нею декларації, доволі насторожено поставилася і до розвитку незалежної від держави приватної торгівлі, традиційно притаманної економічному життю містечок. Ця фактична невизначеність мала неоднозначні наслідки. Адже у колишньому містечку, центрі посередницької торгівлі, базар був центром його економічного життя. На початку 1930-х рр. торговці вже не відігравали ніякої суттєвої ролі у радянському містечку: тобто містечка в основному зберегли функцію торгівельних центрів для ближніх колгоспів, але в містечка-районні центри на державні та кооперативні торгівельні бази промислові товари надходили через державну розподільчу мережу.

Радянська влада, прагнучи втілити в життя програму соціалістичних перетворень у єврейських містечках Правобережної України, головну мету і одночасно основний засіб виконання проголошених завдань вбачала у залученні єврейства до виробництва та сільського господарства. Це призвело до нових ускладнень життя єврейських містечок. Так, зокрема, „пролетаризація” єврейських мас мала реалізуватися через програму переселення євреїв до районів Півдня України та Криму, залучення їх до ведення сільського господарства та створення у степових районах єврейських національно-адміністративних одиниць. Переселення євреїв у сільську місцевість докорінно змінювало їх трудові заняття, характер праці, спосіб життя, раніше пов'язаний з підприємництвом, торгівлею, посередництвом, ремісництвом і гендлярством. Те, що хліборобство для єврейства було новим заняттям, до якого воно об'єктивно ставилося з пересторогою, було помітно від початку переселенської кампанії і створення єврейських колективних господарств. Врешті-решт переселенська кампанія переважно через прорахунки керівництва, наштовхнувшись на стіну неприйняття, не змогла кардинально вплинути на покращення матеріального становища єврейського населення містечок.

У 1927-1929 рр. економічне становище містечок, у зв'язку з поступовим „згортанням непу”, ще більш погіршилося. Перша світова та громадянська війни, погроми, проведення радянською владою авантюрних соціально-економічних експериментів - це все призвело до економічного занепаду вкрай зубожілого містечкового єврейства Правобережної України та значних змін в його економічному житті. Занепад економіки містечка наприкінці 1920-х - на початку 1930-х рр., безробіття та злидні, викликані забороною займатися вільною торгівлею та наступом на дрібних підприємців-приватників, негативно позначилися на житті більшості населення неіндустріалізованих єврейських містечок. Після нетривалого пожвавлення їх господарського життя у період непу, єврейські містечка, втративши свою унікальну роль посередника між містом та селом, наприкінці 1920 - на початку 1930-х рр. вступили у смугу деградації.

В результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист такі висновки і положення:

1. Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що вона досі не була предметом спеціального дослідження. Залучена до дисертації джерельна база є достатньо репрезентативною, достовірною й різноплановою, що дозволяє досягти поставленої мети та вирішити дослідницькі завдання. Дисертація ґрунтується на новітній методології наукового історичного пошуку.

2. Протягом віків складне поєднання політичних, економічних, релігійних чинників сформувало на Правобережній Україні самобутнє етносоціальне явище - єврейські містечка, в яких компактно проживало та облаштовувало своє господарське та духовно-культурне життя чисельне єврейське населення. Євреї містечок брали активну участь у торгівельно-посередницькій та підприємницькій діяльності, ремісництві, що і сформувало специфічні господарські функції та соціально-економічну роль правобережного містечка.

3. Вимушене проживання євреїв у „смузі осілості” сприяло їх консолідації, яка будувалася на етнодуховній тотожності, етнічній, релігійній та культурній спільності. Це визначало роль містечка як духовно-культурного феномену, центру поширення переважно національної за формою і змістом освіти та збереження традиційного общинного життя єврейського етносу.

4. На початку ХХ ст. процеси емансипації і секуляризації зумовили кризу традиційного укладу життя містечок. Вони пришвидшили революційні події. Містечкове єврейство неоднозначно відреагувало на революційні події. Лютнева революція активізувала суспільно-політичне життя містечок. Розгорнули діяльність політичні партії та сіоністські організації, що радикалізувало суспільну свідомість їх мешканців. Єврейське населення містечок Правобережжя щиро підтримувало державотворчі устремління Центральної Ради та Генерального Секретаріату.

Історичні катаклізми швидко призвели до опозиційності єврейської етнічної меншини у ставленні до радянської влади та поширенні серед неї нової хвилі еміграційних настроїв.

5. Аналіз трагедії погромів у містечках, їх причин, сутності та спрямованості дозволяє говорити про те, що їх ініціаторами були насамперед банди дезертирів власне кримінального характеру, деполітизовані загони на чолі з ватажками, які нікому не підпорядковувалися, військові частини Добровольчої армії та окремі підрозділи червоноармійських та польських військ.

6. Нова економічна політика відкрила можливості для відновлення господарського життя містечок. Проте вони вже не могли поновити своє значення. Із втратою колишніх функцій відбулось декласування значної частини містечкових підприємців та торгівців, які вже не могли повернутися до своїх традиційних занять. Почався занепад кустарно-ремісничої промисловості містечок. Новий радянський спосіб життя, здебільшого насаджуваний владою, а частково і обраний самими євреями, постійно аргументувався новою ідеологією, яка була спрямована на зміну побуту євреїв містечка, їх менталітету та соціального статусу через усі можливі канали. Безперервно проводилися заходи із упровадження у містечковому середовищі всіх загальнообов'язкових елементів нової радянської культури. Традиційні єврейські інституціальні форми існування всіляко придушувалися.

7. Остаточний удар по традиційним засадам (економічним, культурним, побутовим) життя єврейського населення містечок, його усталеним зв'язкам з навколишнім селянством було завдано радянською владою у 1930-х рр. Єврейське населення містечок вже не було єдиним цілим з усталеним способом життя та притаманною єврейству національною ментальністю. Соціально-економічні та суспільно-політичні процеси, ініційовані радянською владою, підірвали традиційні засади життя єврейського містечка.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Боротьба радянської влади за витіснення релігійної свідомості з традиційного життя єврейських громад у 1920-х рр. // Гілея : науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. - К. : ВІР УАН, 2011. - Вип. 48. - С. 127-133.

2. Розвиток примістечкового єврейського землеробства на Правобережній Україні у 1920-х рр. // Гуржіївські історичні читання: Збірник наукових праць / Ред. кол.: В. А. Смолій, О. І. Гуржій, А. Г. Морозов та ін. - Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2011. - Вип. 4. - С. 136-138.

3. Єврейські громади містечок Правобережній Україні у роки Української революції та громадянської війни // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. - К. : ВІР УАН, 2011. - Вип. 54. - С. 111-116.

4. Стан розвитку кустарно-ремісничої промисловості у єврейських містечках Правобережної України у перше пореволюційне десятиріччя // Вісник Черкаського університету. Серія : Історичні науки. - Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2011. - Вип. 212. - С. 85-89.

5. Діяльність єврейської самооборони в містечках Правобережної України у часи Української революції // Історичний архів. Наукові студії : Збірник наукових праць. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. - Вип. 8. - С. 41-46.

6. Традиції початкової освіти в єврейських общинах містечок Правобережної України у 1920-ті роки // Наукові праці : науково-методичний журнал. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012.- Вип. 159. Т.171. Історія. - С. 14-18.

7. Трансформація соціальної структури єврейського населення містечок Правобережної України у 1920-ті роки. // Наукові праці : науково-методичний журнал. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. - Вип. 159. Т.171. Історія. - С. 23-27 (у співавторстві, автору належать сс. 23-25).

8. Господарсько-економічне життя єврейського містечка правобережної України в кінці XIX - на початку XX століття: історіографічний аспект // Вісник Черкаського університету. Серія : Історичні науки. - Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2012. - Вип. 22 (235). - С.17-22.

9. Економічний стан єврейських при містечкових колгоспів Правобережжя у 1920-ті рр. // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “ Перспективні інновації в науці, освіті, виробництві і транспорті ”. Том 20. - Одеса, 2011. - С. 96-101.

10. Радянська єврейська школа містечка Правобережної України у 1920-ті рр. // Матеріали 7-ї Міжнародної науково-практичної конференції “ Научный потенциал мира ”. - Том 3. Закон. Історія. Політика. Математика. - София : Бял ГРАД-БГ, 2011. - С. 59-62.

11. Зміни у культурному житті єврейського населення містечок Правобережної України в перше двадцятиліття минулого сторіччя // Матеріали 7-ї Міжнародної науково-практичної конференції „Наука и инновации”. - Том 11. Психологія і соціологія. Історія. - Перемишль, 2011.- С. 58-62.

12. Єврейська еміграція як протестний рух // Дисидентський рух в СРСР: погляд із сьогодення (до 90-річчя від дня народження видатного вченого і громадського діяча А.Д. Сахарова): збірник наукових праць / Упор. З. В. Священко. - Умань: ПП Жовтий О.О., 2011. - С. 47-51.

13. Окремі аспекти духовного життя єврейського містечка Правобережної України на зламі 19 - на початку 20 століття // Актуальні проблеми археології, історії та історичного краєзнавства Буго-Дніпровського межиріччя: збірник наукових праць. - Умань: Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, 2012. - С. 165-171.

Анотації

У дисертації комплексно досліджено етносоціальне, економічне та національно-культурне життя єврейського населення провінційних містечок Правобережної України в першій третині минулого століття.

Автор, проаналізувавши широку джерельну базу, розкрив особливості соціально-економічного життя євреїв краю у дореволюційний період та його трансформацію з приходом радянської влади, проаналізовано роль правобережних містечок як центрів збереження традиційної єврейської культури та національної освіти.

У роботі досліджено динаміку етнонаціональних процесів у містечках Правобережної України на початку ХХ ст. та з'ясовано, що саме етнічний компонент, зумовлений зовнішніми та внутрішніми чинниками, відіграв вирішальну роль у їх становленні та розвитку. Доведено, що містечковим торговцям до революційних потрясінь належали провідні позиції у торгівельній сфері. Вони виконували важливу роль посередників між містом та селом. Сформульовано висновок про те, що, беручи до уваги гегемонію єврейських підприємців у торгівлі та посередницьких операціях, промисловому та ремісничому виробництвах, царська влада з єврейського населення містечок робила винуватців злиденного становища українського селянства, штучно загострюючи в такій спосіб міжнаціональну ворожнечу. Обґрунтовано, що на початку ХХ ст. містечка залишалися осередками збереження духовно-релігійного життя єврейського населення.

У дисертації показано особливості життя єврейських містечкових громад у часи формування української державності новітнього періоду, розкрито позитивні зміни у суспільному та економічному житті містечкових євреїв за часів УНР. У роботі досліджено тему погромів, що вплинули на всі суспільно-політичні та соціально-економічні процеси у єврейських містечках. Проаналізовано процес організації і діяльність загонів єврейської самооборони, причини їх ліквідації радянською владою.

Узагальнено зміни, що сталися у соціальній стратифікації містечкового єврейства на початку 1920-х рр., та визначено основні у кількісному відношенні соціальні групи єврейського населення у містечках Правобережжя. Вивчено залучення єврейства регіону до землеробства. Розкрито зміст радянської політики 1930-х рр. зі знищення самобутності єврейського населення провінційних містечок Правобережжя.

Ключові слова: єврейське містечко, община, традиція, погроми, єврейська самооборона, Правобережна Україна.

В диссертации комплексно исследованы этносоциальная, экономическая и национально-культурная жизнь еврейского населения провинциальных местечек Правобережной Украины в первой трети прошлого века.

На основе широкого комплекса опубликованных и неопубликованных источников показаны особенности социально-экономической жизни евреев края в дореволюционный период и её трансформацию с приходом советской власти, проанализирована роль правобережных местечек как центров сохранения традиционной еврейской культуры и национального образования.

В работе исследована динамика этнонациональных процессов в местечках Правобережной Украины в начале прошлого столетия и выяснено, что именно этнический компонент, который был обусловлен как рядом внутренних, так и внешних обстоятельств и факторов, сыграл решающую роль в их становлении и развитии. Доказано, что местечковым торговцам до революционных потрясений принадлежала ключевая роль в торговой сфере, они выступали посредниками между городом и селом. Сформулирован вывод о том, что, используя гегемонию еврейских предпринимателей в торговле, посреднических операциях, в промышленном и ремесленном производствах, царская власть делала из еврейского населения местечек виновников бедственного положения украинских сельских жителей, искусственно усиливая, таким образом, межнациональную вражду. Обосновано, что в начале ХХ в. местечка оставались оплотом духовной и религиозной жизни еврейского населения.

Показаны особенности жизни еврейских местечковых общин во времена формирования украинской государственности новейшего периода, раскрыты позитивные изменения в общественной и экономической жизни местечковых евреев при УНР. В работе исследована тема погромов, повлиявших на все общественно-политические и социально-экономические процессы в еврейских местечках Правобережной Украины. Проанализирован процесс организации и деятельности отрядов еврейской самообороны, причины их ликвидации советской властью.

Обобщены изменения, произошедшие в социальной стратификации местечкового еврейства в 1920-е гг., определены основные в количественном отношении социальные группы еврейского населения в местечках Правобережья. Изучено приобщение еврейства региона к земледелию. Раскрыта сущность советской политики 1930-х гг. по ликвидации самобытности еврейского населения провинциальных местечек Правобережья.

Ключевые слова: еврейское местечко, община, традиция, погромы, еврейская самооборона, Правобережная Украина.

Ethnic and national, economical, national and cultural life of Right-Bank Ukraine Shtetls in the 1st third of the XX century is all-up researched in the thesis.

Peculiarities of social and economic Jewish life of the region in the pre-revolution period and its transformation in the Soviet period are revealed on the large reference sources; Right-Bank Ukraine shtetles' role as centers of preservation of traditional Jewish culture and national education is analyzed.

Dynamics of ethnic and national processes in the Right-Bank Ukraine shtetles in the beginning of the ХХ century is researched and the fact that the very ethnic component determined by the external and internal factors played the most vital role in their formation and development is found out. Shtetl merchants are proved to have had firm and diverse positions in trade area in the pre-revolutionary period, performing the role of trade negotiators between town and village. The conclusion is made that using the leadership of Jewish merchants in a part of trade and intermediary operations, industrial and craft production, the tsar administration pointed at the Jewish population as a source of all economical disproportions of the Ukrainian villagers, meanwhile, artificially aggravating interethnic hostility. The Right-Bank Ukraine shtetles in the beginning of the ХХ century are proved to keep their position as the stronghold of spiritual and religious life of the Jewish population.