Перша світова війна як об’єкт історичних досліджень (1914-1939 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перша світова війна як об'єкт історичних досліджень (1914-1939 рр.)

Лозинський А.Ф.

У статті аналізується науковий доробок вітчизняної та зарубіжної історіографії стосовно висвітлення подій пов'язаних з історією Першої світової війни за період, починаючи від початку війни та включно до завершення міжвоєнного періоду. Зроблено спробу охарактеризувати окремі праці українських, російських, німецьких, британських, французьких та австрійських науковців про особливості дослідження історичних подій часів Першої світової війни та участі в ній українців. Наголошено, що в радянській Україні події війни висвітлювалася тенденційно, односторонньо, з позицій марксистсько-ленінської методології. Цей глобальний військовий конфлікт перебував у тіні жовтневого більшовицького перевороту та громадянської війни в Україні. Показано основні здобутки і тенденції західноукраїнської історіографії в аналізі ролі та значення досліджень визначеної проблеми, з'ясовано ступінь висвітлення окремих її аспектів.

Ключові слова: Перша світова війна, українська та зарубіжна історіографія, українці у світовій війні, ставлення політичних еліт до воєнних подій. перший світовий війна українець

Постановка проблеми. Висвітлення подій пов'язаних з історією Першої світової війни (1914-1918 рр.) розпочалось понад сто років тому, із розгортанням перших бойових дій на фронтах. За цей час нагромадився величезний масив різних праць, що потребує ґрунтовного аналізу, систематизації й творчого переосмислення з метою визначення головних здобутків, прогалин і перспектив подальшого дослідження проблеми історії Першої світової війни та участі в ній українців. Ці питання були предметом активного вивчення істориками та представниками інших гуманітарних наук.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Вирішити це завдання могла лише історіографія, спроможна акумулювати історичну пам'ять українського народу - одного з важливих чинників національного державотворення. Важлива роль історіографії полягає і у зміцненні фактологічної бази подальшого вивчення подій Першої світової війни, з метою більш об'єктивного й різнобічного їх висвітлення у науковій літературі.

Постановка завдання. Розвиток історіографії досліджуваної проблеми включав її поділ на окремі періоди, що визначаються становищем української та світової історичної науки в умовах різних державно-політичних режимів, а також наявністю багатьох науково-дослідних центрів з вивчення військової історії. У відповідності до методологічних і джерелознавчих засад, що використовувались дослідниками, можна виділити важливий період історіографії проблеми, який охоплює роки Першої світової війни, коли з'явилися перші історико-документальні й аналітичні праці та міжвоєнний період, коли питання досліджуваної проблеми тільки-но були порушені історичною наукою й дістали висвітлення переважно у публіцистичних роботах, хоча з'явились і окремі монографії. Переважно при розгляді особливостей цього періоду йтиметься мова про праці українських авторів, однак при розгляді ключових питань залучатимуться також дослідження західних і російських істориків.

Виклад основного матеріалу. Cтосовно історіографії, становлення якої розпочалось в роки Першої світової війни, то тут переважали праці, в яких робилась спроба розкрити зміст і характер війни. Певну увагу автори приділяли з'ясуванню питань комплектування армій воюючих країн та їх чисельності [1].

З'явились публікації присвячені окремим битвам Першої світової війни. Вони знайшли відображення у працях К. Шумского “Очерки мировой войны на суше и море”; Б. Імшенєцкого, який розкрив основні операції в ході Галицької битви 1914 р. й дав оцінку воякам російської та австро-угорської армій, що брали в ній участь; С. Потєхіна, який здійснив спробу розкрити роль духовенства під час війни [2] та ін. Характерним є те, що авторами цих досліджень були переважно військовослужбовці.

Значні корективи були внесені у процес наукової розробки питань військової політики, зокрема, посилився інтерес до дослідження “українського питання” з боку воюючих держав [3]. Але в цілому на першому етапі розвитку історіографії проблеми, концептуальні рішення більшості авторів не виходили за межі висвітлення головних військових подій і наслідків військових операцій Першої світової війни.

Щодо участі українських військовослужбовців у бойових діях, то ці питання майже не порушувались, за винятком публікацій в галицьких виданнях [4].

У роки Першої світової війни розпочалось безпосереднє вивчення діяльності політичної організації Союз визволення України (СВУ), його програмних засад, ролі у пропаганді ідеї незалежності України та ін. У друкованому органі “Вістнику СВУ” члени організації наголошували, що український визвольний рух потрібно розглядати в контексті міжнародної політики й визначали місце України у геополітичних розрахунках Західних держав. Зокрема, роль СВУ як чинника міжнародної політики і важливість фактора вирішення “українського питання” на користь українців були розкриті в статтях Л. Цегельського, Ю. Липи [5] та ін.

Інтерес до питань історії Першої світової війни та ролі військовослужбовців в ній пожвавився у міжвоєнний період. Результати війни безпосередньо позначилися і на розвитку української історіографії. Так, події 1914-1918 рр. в Україні автономно досліджувалися як українськими-радянськими так і західноукраїнськими істориками. В центрі наукових зацікавлень перших у 20-х роках ХХ ст. перебували переважно революційні події, зокрема, захоплення влади більшовиками. Це праці А. Гамбарова, О. Гермайзе, М. Майорова, М. Скрипника, Т. Харeчка та ін. [6]. Здебільшого ці праці вирізнялися тим, що їх автори брали участь у подіях, які описуються, а також слабкою джерельною базою, відсутністю наукового апарату, браком змістовних узагальнень. У цих працях виразно простежувався комуністичний підхід до оцінки суспільно-політичних явищ. Розгляд Першої світової війни здійснювався авторами виключно для обґрунтування необхідності встановлення більшовицької влади в Україні.

В цей час у Західній Україні виходить чимала кількість публікацій колишніх українських воєначальників. До найбільш вдалих можна віднести праці М. Угрин-Безгрішного та О. Думіна про Січових стрільців, В. Проходи - вояків Сірої дивізії, І. Андруха - Запорізьку дивізію та ряд інших [7].

У другій половині 20-х років вийшла друком серія праць К. Левицького [8]. Написані переважно на основі власних споминів, з використанням наявної літератури та матеріалів періодики і листування. Вони мають велике значення для розуміння особливостей воєнних подій 1914-1918 рр. і сьогодні залишаються найбільш доступним базовим фактографічним матеріалом з історії Першої світової війни. Логічним завершенням запропонованого К. Левицьким бачення місця воєнних подій в українській історії став його висновок про те, що “світова війна перервала органічний процес відродження української нації, що клав основи наших визвольних змагань, та перенесла цей процес на шлях війни, щоб у війні добувати відразу висліди тих визвольних змагань, що досі відживали в ідеології українського народу” [8, Ч. 3, с. 772]. Цей висновок на думку сучасного українського вченого O. Реєнта, не втратив своєї актуальності й сьогодні, і вимагає певного осмислення з перспективи сучасних методологічних підходів у більш широкому контексті Центрально-Східної Європи [9, c. 24].

Чимало цінної інформації щодо перебігу воєнних подій в Україні, містять праці Д. Дорошенка, в основі яких значною мірою є спогади самого автора. У “Споминах про недавнє-минуле” [10] автор увів у науковий обіг багато важливих фак-тів, а дані ним характеристики та зроблені висновки відзначаються ґрунтовністю й базуються на аналізі різнопланової джерельної бази, що стали вихідним пунктом для багатьох дослідників. В. Винниченко у відомій праці “Відродження нації. Історія української революції” [11] характеризує ставлення українських політиків до війни. Зокрема, він виділяє політиків трьох орієнтацій: тих, хто вірив, що перемога Росії змусить царат послабити національний гніт і наблизить свободу для народів; хто орієнтувався на Австро-Угорщину і Німеччину; хто орієнтувався на власні сили. Аналогічні твердження можна спостерігати у працях Д. Донцова, В. Липинського [12] та ін. Більшість з них це твори мемуарного характеру із доволі суб'єктивними оцінками.

В радянській Росії у 20-х роках з'явилися перші праці, присвячені подіям Першої світової війни, що сприяли певному оновленню історичної науки. В цей час існувала можливість більш-менш об'єктивного дослідження накопиченого джерельного матеріалу. Звичайно, відчувалась данина існуючій політичній системі, що характеризувалась тенденційною оцінкою певних окремих фактів, однак була ще можливість відносно вільного використання фактичного матеріалу. Цим відзначались праці Л. Войтоловского, М. Пєтрова, Я. Подгорного, В. Сємєннікова [13] та ін. Слід зазначити, що вони, як правило, були нещодавніми учасниками війни, і ще не стояли перед дилемою фальсифікації історичних подій. Однак, досить швидко на зміну описовості воєнних подій прийшов виразно агітаційно-пропагандистський напрям досліджень. Зокрема, з'являється ряд робіт, автори яких, керуючись класовим методом, пишуть про неймовірно тяжке становище солдат в царській армії, а встановлення радянської влади оцінюється як “визволення трудящих з капіталістичного рабства” [14]. Водночас, потрібно наголосити, що були і роботи, в яких предметом дослідження стали різні аспекти розвитку російської армії та функціонування військового відомства у роки війни, а також перші перекладені на російську мову спогади колишніх безпосередніх учасників воєнних подій 1914-1918 рр. - французьких, австрійських, німецьких політичних і військових діячів [15].

Серед праць виданих за кордоном, слід відзначити роботу німецкого дослідника Е. Бранденбурга “Від Бісмарка до світової війни”, видану в 1924 р., де на основі широкого кола документів міністерства закордонних справ показана німецька політика напередодні Першої світової війни. Автор наголошував, що молодий німецький імперіалізм наважився здійснювати свій варіант переділу світу, не домігшись попереднього погодження з Англією. Разом з тим положення Версальського мирного договору про Німеччину, як єдиного винуватця війни автором було відкинуто [16, с. 228].

У Великій Британії підготовка офіційної праці з історії Першої світової війни була покладена на Комітет імперської оборони, який підготував фундаментальне дослідження “Історія Великої війни”. Його загальний об'єм склав 49 томів, що розділялись на декілька самостійних серій. Також, було опубліковано збірку документів присвячених підготовці збройних сил Великобританії до війни та ряд інших праць [17].

Великим досягненням французьких військових істориків стала публікація на високому науковому рівні ряду архівних документів. Подібного роду наукових праць в Німеччині, Англії, США та інших країнах Заходу не робилося. Крім цього, капітан 1-го рангу А. Томазі у другій половині 20-х років опублікував збірник спогадів, досліджень та документів “Французький морський флот у Великій війні”, що став значним доробком у напрямку висвітлення історії морського флоту [18].

В 30-х роках ХХ ст. у зв'язку з проведенням кампанії т. зв. “переосмислення” історичного минулого в радянській Україні суттєво змінюється характер вивчення історії. В українській-радянській історичній науці запанували догматизм, схематизм, суб'єктивістська вседозволеність і прямий комуністичний диктат, що неминуче призвів до її ізоляції, відірваності в розвитку від європейської та світової історіографії, суттєвого методологічного відставання. Це позначилося й на дослідженнях з історії Першої світової війни. Тепер зусилля істориків спрямовувались лише на розкриття провідної ролі Росії в ході війни. Зокрема, на початку 1933 р. у Харкові був закритий всеукраїнський науковий історичний журнал “Літопис революції”. Зовсім інша ситуація складалася з вивченням історії Першої світової війни в Західній Україні, де дослідники розглядали ці події крізь призму боротьби українців за державну незалежність і соборність [19].

Особливе місце в українській історіографії міжвоєнного періоду за-ймає фундаментальне дослідження О. Думіна, присвячене історії легіону Українських січових стрільців [20]. На відміну від радянських істориків, які основну увагу приділяли вивченню війни на макрорівні (маси, класи, армії), він чимало місця відвів розгляду психології січового стрільця, його побуту, духовній творчості, висвітлюючи все це у широкому часовому й просторовому контексті. Розвинувши висловлені раніше О. Назаруком спостереження, О. Думін робить висновок про те, що “у війні вояк-людина перероджується... У способі думання, поведінці, розумінні своєї гідності, розумінні своїх прав і обов'язків почали УСС, саме підо впливом війни, витворювати новий тип Українця, відмінний від тяжкого, спокійного, трохи вайлуватого, залюлюканого й нерішучого типу “руснака” [20, c. 152-153]. Це була фактично одна із перших спроб в українській історіографії застосувати підходи психології в процесі дослідження воєнних подій. Однак, внаслідок приєднання західноукраїнських земель до УРСР ця методологія історичних досліджень була відкинута.

Крім цього у Львові було видано двохтомну “Історію українського війська” [21], що стала вершиною української військової історіографії 30-х років. До двадцятирічного ювілею легіону УСС побачили світ дві важливі праці про його бойовий шлях “Українські січові стрільці” та “Золоті ворота: Історія січових стрільців” [22]. Також, існувала тенденція подати узагальнену характеристику подіям Першої світової війни і ролі в ній українських військових діячів. Зокрема, в першій половині 30-х років у Львові побачила світ тритомна Загальна Українська Енциклопедія за редакцією І. Раковського, а в Каліші (Західна Польща) і згодом у Варшаві Українське воєнно-історичне товариство під керівництвом колишнього полковника Армії УНР М. Садовського почало регулярно видавати науковий збірник “За Державність”, який містив спогади учасників тих подій та матеріали до історії українського війська [23]. Ці видання потрапили до переліку ворожої “націоналістичної літератури” і майже повністю були знищені радянською владою після 1939 р., через що стали бібліографічною рідкістю.

Cлід зазначити, що як і в радянській Україні, багато західноукраїнських істориків були учасниками або очевидцями недавніх подій, а тому їх працям була властива певна мемуарність, суб'єктивізм, часом емоційність [24]. Як слушно зауважили сучасні українські вчені К. Кондратюк і В. Мандзяк “біль за втрачену самостійність, за невикористані державотворчі можливості до краю загострив українські національні почуття. Відтак переважна більшість західноукраїнських істориків та публіцистів міжвоєнного періоду належали до державницького напряму в історіографії, хоч у своїх суспільно-політичних поглядах значно різнилися. Звідти випливала така ментальна риса, надмірна ідеологізація діяльності історика, тісне переплетення історіографії з різними напрямками суспільно-політичної думки” [25, с. 566-567]. Водночас, на відміну від українських-радянських істориків, західноукраїнські дослідники не були обмежені у виборі як проблематики, так і методології досліджень.

В Радянському Союзі у 30-х роках утверджується тоталітарна комуністична диктатура, що охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, в т. ч. і наукову діяльність. На початку 30-х років І. Сталін звертається із листом “О некоторых вопросах истории большевизма” до редакції журналу “Пролетарская революция”, а секретар Оргбюро ЦК ВКП(б) Л. Кагановіч у 1931 р. виступив на зборах, присвячених 10-річчю Інституту червоної професури. Саме ці події призвели до суттєвої зміни характеру вивчення історії. “Переосмислення” історичного минулого виявилось у возвеличенні ролі Росії в ході підготовки та проведення воєнних операцій і кампаній під час Першої світової війни [26]. В умовах панування тоталітарної ідеології російський дослідник М. Покровскій висуває тезу про винуватість Антанти у розв'язанні війни. В своїх роботах він намагається довести, що вирішальне значення мала боротьба Антанти за торговельні шляхи, а отже і неминучість загострення ситуації при спробі переглянути права на Босфор та Дарданелли [27]. Аналогічними є погляди і тенденції Н. Полєтики, А. Єрусалімского, А. Могілєвіча, М. Айрапетяна, Н. Талєнского та ін. [28], які всю провину за виникнення політичної кризи та розв'язання Першої світової війни покладали на німецький імперіалізм. Ретельний виклад історичного матеріалу міститься в двохтомній праці А. Зайончковского [29], але в специфічній російській шовіністичній інтерпретації.

У зарубіжній історіографії на початку 30-х років в Австрії почав виходити багатотомник з історії участі Австро-Угорщини у Першій світовій війні (Цsterreich-Ungarns Letzter Krieg, 1914-1918). Одночасно до основних томів друкувалися додатки (Ergдnzungshefte des Werke Цsterreich-Ungarns Letzter Krieg, 1914-1918), в яких більш детально висвітлювалися питання участі збройних сил Габсбурзької монархії у воєнних подіях, глибоке ознайомлення з якими не було можливим в основному виданні. У 1934 р. вийшов додаток № 9, присвячений дослідженню питання національної структури австро-угорських збройних сил напередодні Першої світової війни. Автором додатку був історик, полковник М. Енль. Інформація, що містилася у ньому, в т. ч. і про українців, була отримана з військового архіву у Відні у вигляді статистичної довідки Генерального штабу збройних сил імперії. Сьогодні цей документ є чи не єдиним опублікованим джерелом з питань національної структури австро-угорської армії, на який посилаються багато дослідників і численні військово-історичні джерела [30, c. 103].

З приєднанням західноукраїнських земель до складу УРСР осінню 1939 р. значною мірою була подолана роздвоєність українського історіографічного процесу, що загалом призвело як до звуження його тематики, так і до обмеження провідних методологічних підходів і концепцій. Внаслідок цього багато аспектів з історії Першої світової війни, порушених західноукраїнськими науковцями у міжвоєнний період так і не були розвинені в найближче півстоліття.

Висновки і пропозиції. Таким чином можна констатувати, що на основі проведеного аналізу літературних джерел, різні аспекти історії Першої світової війни викликали неабияку зацікавленість у вітчизняних та зарубіжних науковців в роки Першої світової війни та міжвоєнного періоду. Тогочасні дослідники почали розглядати важливі питання місця українських земель у міжнародних відносинах, “українського питання” в контексті зовнішньої політики провідних держав Європи, військового чинника у подіях 1914-1918 рр., діяльності громадських організацій у справі допомоги армії і військовикам, участі українських військовослужбовців у бойових діях та ін. Проте, слід зауважити, що висвітлення в цей час проблеми участі та ролі українців на фронтах Першої світової війни було недостатнім. Ця проблема багата значним фактичним матеріалом, і сьогодні може служити підґрунтям для подальшого розвитку військової історії та продовжує залишатися одним із важливих й актуальних завдань розвитку української історичної науки.

Список використаної літератури

1. Павлович М. Милитаризм и война 1914-1918 гг. / М. Павлович. - М. : Жизнь и знание, 1918. - 68 с.; Манакин В. Организация и численность современной артиллерии (в связи с пехотой и конницей) / В. Манакин // Известия император. Николаевской воен. акад. - 1914 (июнь). - № 54. - С. 994-995; Редигер А. Комплектование и устройство военной силы. В 2 ч. / А. Редигер. - СПб. : Тип. Николаевской воен. акад., 1914. - Ч. 2. - 189 с.

2. Шумский К. Очерки мировой войны на суше и море. Обзор военных действий на главных театрах. С чертежами и рисунками / К. Шумский. - Пг. : Изд. Т-ва А.Ф. Маркс, 1915. - 252 с.; Имшенецкий Б. Великая Галицийская битва… Характеристика русских и австрийских воинов / Б. Имшенецкий. - Пг. : Тип. И.В. Леонтьева, 1914. - 32 с.; Потехин С. Православное пастырство и война (Вниманию приходского духовенства Киевской епархии) / С. Потехин // Киевские епарх. ведом. - 1916. - № 11. - Ч. неоф. - С. 229-232; № 14. - Ч. оф. - С. 149-153.

3. Михайленко М. Росія й Україна: З приводу теперішньої світової війни / М. Михайленко; [Партія Українських Соціялістів-Революціонерів]. - [Б. м.] : Накл. і друк парт. друкарні, 1915. - 48 с.; Цегельський Л. З чого виникла війна та що вона нам може принести / Л. Цегельський. - Відень : Накл. з друк. Ад. Гольцгавзена, 1915. - 15 с.; Томашівський С. Галичина: політико-історичний нарис з приводу Світової війни. 2-е вид. / С. Томашівський. - [Б. м.] : Накл. вид., 1915. - 30 с.; Вышевич К. (Лосский К.). Украинский вопрос, Россия и Антанта / К. Вышевич (К. Лосский). - Гельсингфорс : Гельсингфорская центр. тип., 1918. - 43 с.; Залізняк М. Українці, Росія й війна (Замітки й матеріали) / М. Залізняк; [Партія Українських Соціялістів-Революціонерів]. - [Б. м.] : Накл. і друк парт. друкарні, 1915. - 40 с.

4. Темницький В. Українські Січові Стрільці: (Думки й уваги з приводу українського мілітарного руху) / В. Темницький. - Відень : Накл. СВУ, 1915. - 40 с.; Наші стрільці в рік по Шевченківськім здвизі 28 червня 1914 / Уклад. І. Боберський. - Відень : Накл. Укр. боєвої управи, 1915. - 112 с.; Назарук О. Слідами Українських Січо-вих Стрільців / О. Назарук. - Львів : Вид. СВУ, 1916. - 154 с.; Маківка. Одноднівка в дволітну річницю боїв на Маківцї. - Львів : Друк. ставропагійського ін-та, 1917. - 22 с.

5. Цегельський Л. Самостійна Україна / Л. Цегельський. - Відень : Накл. СВУ, 1915. - 37 с.; Липа Ю. Союз визволення України / Ю. Липа. - Одеса : Народний стяг, 1917. - 30 с.

6. Гамбаров А. Очерк по истории революционного движения в Луганске (1901-1921 гг.) / А. Гамбаров // Летопись революции. - 1923. - № 4. - С. 41-82; Гермайзе О. Матеріали до історії українського руху за світової війни / О. Гермайзе // Укр. Археограф. зб. - К., 1926. - Т. 1. - С. 274-354; Майоров М. Из истории революционной борьбы на Украине (1914-1919) / М. Майоров. - К. : Держвидав України, 1922. - 108 с.; Скрипник М. Історія пролетарської революції на Вкраїні: Короткий начерк з портретами / М. Скрипник. - Харків : Червоний шлях, 1923. - 85 с.; Харечко Т. Накануне Февральской революции в Донбассе / Т. Харечко // Летопись револю-ции. - 1927. - № 4. - С. 161-185; Царская Россия в XX веке: Накануне революции 1917 года. - Харьков : Пролетарий, 1927. - 240 с.

7. Угрин-Безгрішний М. Нарис історії УСС / М. Угрин-Безгрішний. - Львів; Київ : Журавлі, 1923. - 128 с.; Думін О. Між Мотовилівкою і Білою Церквою / О. Думін // Літопис Червоної Калини. - 1930. - № 1. - С. 5-8; Прохода В. Записки до історії Сірих / В. Прохода // Табор. - 1927. - № 5. - С. 52-61, // За Державність. - 1929. - Ч. 1. - С. 82-114; Андрух І. Січові стрільці у корпусі генерала Натієва / І. Андрух // Літопис Червоної Калини. - 1930. - № 4. - С. 5-31; Давний Р. (Дашкевич Р.). Про Січових Стрільців / Р. Давний (Р. Дашкевич); під ред. К. Трильовського. - Відень : Накл. “Чорногори”, спілки з. о. п., 1921. - 79 с.; Монкевич Б. Слідами новітніх Запорожців. Похід Болбочана на Крим / Б. Монкевич. - Львів : Червона Калина, 1928. - 200 с.

8. Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914-1918: з ілюстраціями на підставі споминів і документів / К. Левицький. - Львів : Накл. власний; Друк. оо. Василіян у Жовкві, 1928. - Перша і Друга часть. - 499 с., 1930. - Третя часть. - 776 с.; Левицький К. Великий Зрив / К. Левицький. - Львів : Червона Калина, 1931. - 150 с.

9. Реєнт О.П. Перша світова війна в українській історіографії / О.П. Реєнт, Б.М. Янишин // Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. У 2 кн. - Кн. 1: Історичні нариси / Упоряд. О.П. Реєнт та ін.; Ін-т історії України НАН України. - К. : ТОВ “Вид-во “КЛІО”, 2014. - C. 18-60.

10. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле (1914-1918). У 2 ч. / Д. Дорошенко. - Львів : Червона Калина, 1923. - Ч. 1. Галицька руїна 1914-1917 р. - 131 с.

11. Винниченко В. Відродження нації. Історія української революції (марець 1917 р. - грудень 1919 р.). У 3 ч. / В. Винниченко. - Київ; Відень : Дзвін [З друк. Христофа Райсера Синів у Відні], 1920. - Ч. 1. - 318 с.; Ч. 2. - 328 с.; Ч. 3. - 535 с.

12. Донцов Д. Наша політична думка і стрілецтво / Д. Донцов // Істор. калєндар-альманах “Червоної Калини” на 1924 рік: Ювилейне видання в десятиліття виступу УСС. 1914-1924. - Львів : Накл. в-ва “Червона Калина”, 1923. - С. 32-35; Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму. Писані 1919-1926 р. / В. Липинський. - Відень : [Б. в.], 1926. - 580 с.

13. Войтоловский Л. По следам войны [Походные записки 1914-1917 гг. Предисловие Д. Бедного] / Л. Войтоловский. - Л. : Госиздат, 1925. - 200 с.; Петров М. Морская оборона берегов в опыте последних войн России / М. Петров. - Л. : РИО воен.-морских сил РККА, 1927. - 562 с.; Подгорный Я. К истории действий русского флота в мировую войну. К 15-летию боя Черноморского флота с германским линейным крейсером 5/18 ноября 1914 г. / Я. Подгорный // Зарубежный морской сб. - 1929. - № 7/8. - С. 3-35; Семенников В. Монархия перед крушением 1914-1917 гг. / В. Семенников. - М.; Л. : Госиздат, 1927. - 309 с.

14. Ашукин Н. Николай Палкин. Как жилось солдатам и крестьянам во времена Николая І / Н. Ашукин. - М. : Красная новь, 1924. - 32 с.; Леонидов Б. Октябрь в старой армии (Из воспоминаний о Юго-Западном фронте) / Б. Леонидов // Гражданская война. Матер. - М. : Высш. воен. ред. совет, 1923. - Т. 2. - С. 131-164; Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне / В. Антонов-Овсеенко. - М. : Высш. воен. ред. совет, 1924. - Т. 1. Октябрь в походе. - 300 с.; Кривошеев А. Октябрь на Юге / А. Кривошеев // Гражданская война. Матер. - Т. 2. - М. : Высш. воен. ред. совет, 1923. - С. 80-130; Примаков В. Борьба за Советскую власть на Украине / В. Примаков // Сб. ст. 1918-1923. - М. : Выс. воен. ред. совет, 1923. - С. 171-195.

15. Стратегический очерк войны 1914-1918 гг. Ч. І. Период от объявления войны до начала сентября 1914 года / Сост. Я.К. Цихович. - М. : Высш. воен. ред. совет, 1922. - 238 с.; Россия в мировой войне 1914-1918 года: (в цифрах). - М. : Центр. стат. упр. Отд. воен. стат. СССР, 1925. - 103 с.; Палеолог М. Царская Россия во время мировой войны / Морис Палеолог; пер. с фр. и предисл. М. Павловича. - М.; Пг. : Госиздат, 1923. - 316 с.; Чернин О. В дни мировой войны. Воспоминания бывшего австрийского министра иностранных дел / Оттокар Чернин; пер. с нем. М. Константиновой, предисл. М. Павловича. - М.; Пг. : Госиздат, 1923. - 292 с.; Гофман М. Записки и дневники: 1914-1918 / Макс Гофман; пер. с нем.; предисл. нач. Воен. акад. им. Фрунзе Р. Эйдельмана. - Л. : Красная газета, 1929. - 262 с.

16. Историография истории нового времени стран Европы и Америки / [А.В. Адо, И.С. Галкин, И.В. Григорьева и др.]; под ред. И.П. Дементьева. - М. : Высш. шк., 1990. - 512 с.

17. British Documents on the Origins of the War: 1898-1914 / Edited by G.P. Gooch and Harold Temperley. - London : Publisher H.M.S.O, 1926. - Vol. I-XI.; Liddell Hart B.H. The Real War, 1914-1918 / Basil Henry Liddell Hart. - London : Faber and Faber, 1930. - 539 р.; Frothingham T.G. The Naval History of the World War. Offensive Operations 1914-1915 / T.G. Frothingham. - Cambridge : Harvard University Press, 1924. - 350 р.

18. Thomazi A. La marine franзaise dans la Grande guerre (1914-1918). Collection de mйmoires, йtudes et documents pour servir б l'histoire de la guerre mondiale. Vol. 1-5 / Auguste Thomazi. - Paris : Payot, 1927-1929; Томази А. Морская война на Адриатическом море (1914-1918) / А. Томази; Воен.-мор. акад. РККА им. Ворошилова; пер. с фр. В.Я. Новицкого. - М.; Л. : Гос. воен.-мор. изд-во, 1940. - 164 с.

19. Стахів М. Історія світової війни в роках 1914-1918 / М. Стахів. - Львів : Народний ун-т самоосвіти, 1931. - Ч. 1. Причини світової війни. - 24 с., Ч. 2. Як провадилася світова війна. - 52 с.; Угрин-Безгрішний М. Великий здвиг / М. Угрин-Безгрішний // Істор. калєндар-альманах “Червоної Калини” на 1934 рік / Під ред. Л. Лепкого. - Львів : Накл. вид. кооп. “Червона калина”, 1933. - С. 38-39; Доценко О. Невідома сторінка з легенди про Українських Січових Стрільців / О. Доценко // Істор. калєндар-альманах “Червоної Калини” на 1934 рік / Під ред. Л. Лепкого. - Львів : Накл. вид. кооп. “Червона калина”, 1933. - С. 44-51; Голубець М. Рік грози і надій 1914 / М. Голубець. - Львів : Накл. Івана Тиктора, 1934. - 128 с.; Науменко Ю. На переломі / Ю. Науменко // За Державність (Каліш). - 1935. - Ч. 5. - С. 186-196.

20. Думін О. Історія Лєґіону Українських Січових Стрільців. 1914-1918 / О. Думін. - Львів : Вид. кооп. “Червона Калина”, 1936. - 375 с.

21. Історія українського війська: у 2 т. / І. Крип'якевич, Б. Гнатевич та ін. - Львів : Вид. Івана Тиктора, 1936. - 576 с.

22. Українські Січові Стрільці, 1914-1920 / За ред. Б. Гнатевича та ін.; іл. оформл. І. Іванця. - Львів : Накл. Ювилейного комітету. - 1935. - 159 c.; Золоті ворота: Історія Січових Стрільців, 1917-1919 / Вступ. сл. І. Кедрина. - Львів : Вид. кооп. “Червона калина”, 1937. - 395 с.

23. Українська Загальна Енцикльопедія: Книга Знання. В 3 т. / Під гол. ред. І. Раковського. - Львів; Станиславів; Коломия : Вид. кооп. “Рідна школа”, 1930-1933. - Т. 1: А-Ж. - 1930. - 676 с., Т. 2: З-Р. - [Б. р.]. - 694 с., Т. 3: С-Я. - 1933. - 743 с.; За Державність: Матеріяли до історії війська українського / Відп. ред. М. Садовський. - Каліш; Варшава : Вид. Укр. воєнно-істор. тов. - Зб. 1. - 1929. - 190 с., Зб. 2. - 1930. - 216 с., Зб. 3. - 1932. - 273 с., Зб. 4. - 1934. - 270 с., Зб. 5. - 1935. - 242 с., Зб. 6. - 1936. - 238 с., Зб. 7. - 1937. - 257 с., Зб. 8. - 1938. - 239 с., Зб. 9. - 1939. - 261 с.

24. Капустянський М. Модерна війна й наші завдання / М. Капустянський // За збройну Україну (воєнно-наук. журн.). - Париж : [Б. в.], 1938. - С. 1-9; Париж : Imprimerie de Navarre, [Б. р.]. - 123 с.

25. Кондратюк К. Українське національне відродження в Галичині. XIX - початок XX ст. у міжвоєнній західноукраїнській історіографії / К. Кондратюк, В. Мандзяк // Україна: куль-турна спадщина, національна свідомість, державність. - Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2001. - Вип. 9. - С. 566-573.

26. Белевская М.Я. Ставка Верховного Главнокомандующего в Могилеве 1915- 1918 гг. / М.Я. Белевская. - Вильно : Тип. Я. Левина, 1932. - 50 с.; Бологов Н.А. Мировая империалистическая война 1914-1918 гг. / Н.А. Бологов. - Л. : Воен.-мор. акад. РККА им. Ворошилова, 1937. - 476 с.; Маниковский А.А. Боевое снабжение русской армии в мировую войну / А.А. Маниковский. - М. : Гос. воен. изд-во, 1937. - 718 с.; Бородин Ф.М. Мировая война 1914-1918 / Ф.М. Бородин. - М. : Воениздат, 1939. - 72 с.

27. Покровский М. Империалистическая война: Сб. ст. 1915-1927 / М. Покровский. - М. : Госиздат, 1928 (2-е доп. изд., 1931). - 129 с.

28. Полетика Н.П. Возникновение мировой войны / Н.П. Полетика. - М.; Л. : Соцэкгиз, 1935. - 728 с.; Ерусалимский А.С. Внешняя политика и дипломатия германского империализма в конце XIX в. / А.С. Ерусалимский; Ин-т истории. - М.; Л. : Изд-во АН СССР, 1948. - 767 с.; Могилевич А.А. На путях к мировой войне 1914-1918 гг. / А.А. Могилевич, М.Э. Айрапетян. - М. : Госполитиздат, 1940. - 238 с.; Таленский Н.А. Первая мировая война 1914-1918 гг.: (боевые действия на суше и на море) / Н.А. Таленский. - М. : ОГИЗ, Гос. изд-во полит. лит., 1944. - 126 с.; Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года: сб. док. / Сост. М.М. Семин и др.; Центр. гос. воен.-ист. архив. - М. : Воениздат, 1940. - 548 с.

29. Зайончковский А. Мировая война 1914-1918 гг. Изд. 3-е в 2 т. / А. Зайончковский. - М. : Гос. воен. изд-во Наркомата обороны Союза ССР, 1938. - Т. І. Кампании 1914-1915 гг. - 382 с.

30. Лосєв О.С. Національне представництво у збройних силах Австро-Угорщини на липень 1914 р. / О.С. Лосєв // Перша світова війна у військово-історичному вимірі (до 100-річчя події): Зб. матер. Міжнар. наук. форуму 26-28 червня 2014 р. - Львів : АСВ, 2014. - С. 102-104.

Размещено на Allbest.ru