Вітчизняні дослідження історії української діаспори Канади у міжвоєнний період

Олеся Іванівна Дзира,

Анотація

У статті систематизовано основний масив вітчизняної історіографії, виділено загальні та спеціальні дослідження з теми. Проаналізовано науковий доробок українських учених, створений як у добу Радянської держави, так і в часи незалежності України, що стосується еміграції українців до Канади, суспільно-політичного життя діаспори в міжвоєнний період і впливу на нього імміграційної політики країни.

Ключові слова: наукові дослідження, вітчизняна історіографія, українська діаспора, Канада.

Annotation

In the article the bulk of domestic historiography is systematized, general and special studies on the topic are distinguished. The scientific achievements of Ukrainian scientists, created both at the age of the Soviet state and at the time of the independence of Ukraine concerning the emigration of the Ukrainian immigrants to Canada, social and political life of the Diaspora in the interwar period and the impact on it of the immigration policy of the country are analyzed. The changes in the methods and methodology of the Soviet and contemporary historiography are reflected, the causes of these differences with taking into consideration the periodization of the national historical thought development are analyzed. It has been noted, the source base of the national Diaspora studies is substantially extending due to the transfer of previously inaccessible Canadian archives to Ukraine. The author states, that the Ukrainian ethnic group in Canada has mostly been researched by the Diaspora scientists. It is ascertained how deeply certain questions were enlightened, and what problems require further research.

Key words: scientific research, domestic historiography, Ukrainian Diaspora, Canada.

Аннотация

В статье систематизирован основной массив отечественной историографии, выделены общие и специальные исследования по теме. Проанализированы научные наработки украинских ученых, созданные как в эпоху Советского государства, так и во времена независимости Украины, касающиеся эмиграции украинских переселенцев в Канаду, общественно-политической жизни диаспоры в межвоенный период и влияния на него иммиграционной политики страны. С учетом периодизации развития отечественной исторической мысли отображены изменения в методике и методологии советской и современной историографии, проанализированы причины таких различий. Отмечено, что источниковая база отечественного диаспороведения существенно расширяется в связи с передачей недоступных ранее канадских архивов в Украину. Констатируется, что в большей степени украинская этническая группа в Канаде исследована диаспорными учеными. Выяснена степень глубины разработки тех или иных вопросов и то, какие именно проблемы требуют дальнейших наработок.

Ключевые слова: научные исследования, отечественная историография, украинская диаспора, Канада.

Виклад основного матеріалу

історіографія імміграція історія канада

Історія зарубіжного українства, яке складає великий відсоток від українства в цілому, є невід'ємною частиною світової наукової думки і входить до кола інтересів сучасних вітчизняних дослідників. Її подальше плідне вивчення вимагає спеціальних історіографічних видань. Наразі існує невелика кількість суто історіографічних досліджень, присвячених українській діаспорі Канади у 1918-1939 рр. Це пов'язано з довгим замовчуванням проблеми української еміграції в час існування СРСР, а також недостатнім її вивченням у період незалежності України. Більшість напрацювань з цієї теми не відриваються від контексту історичних робіт і входять у них як обов'язковий елемент згідно з сучасними вимогами до написання наукових публікацій. Історіографію міжвоєнного періоду еміграції вивчали побіжно Ю. Макар [1] і В. Білецький [2]. З цього питання ще в радянський час О. Макаром було захищено дисертацію, яка була написана на базі марксистсько-ленінської методології [3]. Така переконливо недостатня кількість наукових історіографічних робіт і визначає актуальність обраної нами теми.

Метою статті є репрезентація основних вітчизняних наукових досліджень, що відображають історію української імміграції в Канаді в міжвоєнний період. Згідно з метою поставлено такі завдання: з'ясувати, наскільки повно розкрита обрана тема в історичних дослідженнях; відобразити зміни в методиці й методології вітчизняної історіографії радянського періоду та доби незалежності.

Протягом десятиліть радянська історіографія замовчувала або фальсифікувала відомості про становище українців за межами СРСР. Вона розглядала явище еміграції як прояв класової боротьби селян та робітників, а історію діаспор показувала у світлі переваг соціалістичного способу життя порівняно з вадами капіталістичного. У 1945-1990 рр. виходять поодинокі дослідження А. Шлепакова, В. Євтуха, Л. Лещенка, Ю. Макара, О. Сича тощо [4; 5; 6; 7]. Природно, що вказані роботи мали пропагандистське призначення, проте представлений авторами фактичний матеріал давав можливість отримати важливі відомості про життя українців Канади.

Зі здобуттям Україною незалежності з'явилися нові можливості для написання наукових досліджень із зазначеної теми, відкрився доступ до заборонених раніше джерел та зарубіжної історіографії, стали активніше налагоджуватися контакти з діаспорою. Вітчизняні вчені, зокрема у співавторстві з науковцями з діаспори, починають видавати незаідеологізовані, не обмежені класовим підходом при вивченні історії студії. Так, публікується довідник «Зарубіжні українці» [8], виходять узагальнюючі праці «Українці в зарубіжному світі» під редакцією А. Шлепакова [9] (щоправда, містить радянські ідеологеми), «Українці у світі» [10], в яких описання українських етнічних груп охоплює всі етапи в історії переселень, а не лише міжвоєнний період, і тому є максимально скороченим через широту теми. Подібний характер мають колективна монографія «Українська еміграція: від минувшини до сьогодення» В. Лановика, М. Траф'яка, Р. Матейка та інших [11] і монографія В. Євтуха, Є. Камінського, О. Ковальчук і В. Трощинського «Зберігаючи українську самобутність» [12]. Щоправда, в останній, говорячи про українців у Канаді, автори роблять акцент саме на українцях-комуністах і їхніх зв'язках з Радянським Союзом. Не дивлячись на останню заувагу, якраз В. Євтух є тим науковцем, який зробив вагомий внесок у розроблення теоретичних проблем етнічних взаємин і адаптації іммігрантів в інонаціональному середовищі. В його численних наукових дослідженнях висвітлені причини еміграції, її склад, характер розселення. Він є співавтором ряду монографій з історії еміграції й історії українців у Канаді [13; 14; 15; 16], частина з яких, на жаль, позначена концептуальними підходами тоталітарної доби.

На сучасному етапі в Україні питанням історії української еміграції у Канаді займаються академічні Інститут історії України, Інститут археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського, Інститут соціології, а також Науково-дослідний інститут українознавства МОН України, Львівський національний університет ім. І. Франка, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича (останній має угоду про співпрацю з Саскачеванським університетом), Інститут дослідження української діаспори Національного університету «Острозька академія» тощо. Відповідно в Канаді це Канадський інститут українських студій при Альбертському університеті, українські та славістичні кафедри в Торонтському, Альбертському, Манітобському та Саскачеванському університетах.

Серед істориків доби незалежності України варто відзначити постать В. Макара і його ґрунтовне монографічне дослідження «Соціально-політична інтеграція українців у поліетнічне суспільство Канади» [17], в якому автор зробив короткий опис джерел з історії української діаспори в Канаді, в тому числі і з канадських архівів, встановив причини еміграційного руху українців за океан, висвітлив участь переселенців у політичному та державному житті країни, дослідив їхні освітні інституції, побіжно згадавши про імміграційну політику Канади та роботу українських громадських організацій.

Фактори, що впливали на імміграційну політику Канади, її основні принципи та пріоритети окреслені в докторській дисертації О. Сича «Иммиграция и её место в социально-экономическом развитии Канады (1900-1939 гг.)» [18]. У першому розділі дисертації автор подає розгорнуту характеристику опрацьованих матеріалів, частина з яких зберігається в канадських архівах. Науковець говорить про вплив канадського уряду на життя та статус емігрантів та про їхню роль у соціально-економічному розвиткові країни. Слід зауважити, що О. Сич досліджує всю імміграцію до Канади у першій половині ХХ ст., а не лише українську.

Питання імміграційної політики Канади міжвоєнного періоду стосовно власне українських переселенців більш розгорнуто репрезентоване в кандидатській дисертації О. Дзири. У роботі також визначені особливості імміграції українців, висвітлені їхнє громадське та політичне життя за океаном та вплив на нього політики канадського уряду [19].

Вагомим для дослідників зарубіжного українства є журнал «Українська діаспора», що виходив у 1992-1997 рр. під егідою Інституту соціології НАН України та редакції «Енциклопедії української діаспори» (США). В ньому час від часу публікувалися статті про причини і склад української еміграції міжвоєнного періоду, ареали розселення та чисельність українців за кордоном, умови їх проживання в іноетнічному середовищі, особливості адаптації та інтеграції, соціально-економічний статус, культурне та громадське життя переселенців.

Джерельна база вивчення імміграційної політики Канади у 1918-- 1939 рр. є значною за обсягом та різноманітною, через що потребує детальної розробки та вироблення оптимальних підходів при опрацюванні. Спеціальних досліджень цій тематиці не було приурочено. Вона побіжно розглядалась у роботах В. Макара, С. Качараби, О. Сича в контексті їхніх досліджень. Питання архівної україніки в Канаді вивчалося І. Тюрменко [20] та І. Матяш [21; 22]. Їхні роботи репрезентують описи фондів канадських архівів, які зберігають документи з імміграційної політики Канади в міжвоєнний період. У статті «Архівна та рукописна україніка» І. Матяш надала загальну характеристику українських документів у канадських архівах, а в дослідженні «Архівна україніка в Канаді» - склала типологію архівних документальних джерел канадської україніки, представила історіографію проблеми, описала склад і зміст фондів архівних установ, у яких є матеріали, зокрема, й із задекларованої нами теми.

Преса також є джерелом для вивчення суспільно-політичної ситуації в українській діаспорі. Інформаційний потенціал українських періодичних видань міжвоєнного періоду в Канаді розкрито не повністю. Основа маса досліджень була зроблена зарубіжними вченими. Вітчизняна ж історіографія фактично оминула це питання. Пресу української діаспори в Канаді міжвоєнного періоду досліджувала О. Дзира. У її статті визначено роль преси як виразника думки громадськості, а класифікація часописів здійснена не за місцем видання, як до цього робили попередники з діаспори, а за суспільно-політичними поглядами їхніх видавців [23]. Преса ордену редемптористів розглядається у статті Н. Марченка [24]. В інших дослідженнях періодичні видання згадуються побіжно.

До методології дослідження звернувся в своїй статті «Международные миграции прошлого и настоящего: к оценке моделей и методов исследования» А. Шлепаков [25]. Теоретико-методологічні, термінологічні проблеми феномену української діаспори розкриваються в колективній монографії В. Євтуха, В. Трощинського, А. Попка, О. Швачки [15].

У незалежній Україні перші дослідження щодо виїзду до Канади були приурочені до 100-річчя еміграції українців до Канади. Так, за результатами конференції, проведеної Львівським національним університетом ім. І. Франка у вересні 1991 р., було опубліковано збірник статей «Українська еміграція. Історія та сучасність», серед студій якого, близьких нам за тематикою, - стаття Я. Серкіза щодо Товариства опіки над українськими емігрантами у Львові [26], стаття С. Макарчука про українську еміграцію із Західної України в 20-30-ті роки ХХ ст. [27]. Політичні, соціально-економічні мотиви другої хвилі еміграції українців висвітлені в роботі тернопільських істориків Б. Лановика, М. Траф'яка, Р Матейка [28]. Соціальна структура української міжвоєнної еміграції, зокрема й заокеанської, проаналізована в статті А. Шваба [29], де автор обмежив географічні рамки свого дослідження Волинню, не пишучи про переселенський рух з інших регіонів України. Подібні питання коротко розглянуті в колективній монографії О. Зубалія, Б. Лановика, М. Траф'яка «Історія української діаспори», що не стосується конкретно еміграції до Канади [30]. Поряд з розглядом передумов другої хвилі еміграції українців із західноукраїнських земель за океан у монографії С. Качараби [31] детально розкрите питання законодавства Канади, Польщі щодо переселенців, діяльність корабельних компаній та товариств опіки над емігрантами. Цілий розділ книги присвячений міжвоєнній еміграції до Канади. Щоправда, С. Карачаба основний акцент зробив на еміграції за океан з теренів Польщі, тому малодослідженими залишились еміграційні потоки з Буковини і Закарпаття. Окремі статті науковець присвятив діяльності польського еміграційного товариства у Львові і його впливам на еміграційні процеси у 1927-1939 рр. [32], ролі представництв мореплавних компаній в еміграційному русі на Західній Україні у 1919-1939 рр., у тому числі й до Канади [33]. Виїзд у Канаду окремо досліджено у його статті про трудову еміграцію міжвоєнного періоду [34].

Про діяльність українських громадських організацій Канади, щоправда коротко, можна прочитати в статті М. Лисюк [35]. Історію вивчення гетьманського руху в Канаді та США в ХХ ст. стисло викладено у тезах Л. Бея [36]. В. Бондаренком дуже побіжно досліджена діяльність «Січей» у Канаді в контексті вільнокозацького руху в українській діаспорі [37]. Зв'язки «Січей» з українською католицькою церквою в Канаді оприлюднив на Першій міжнародній конференції з канадознавства, що проходила в Чернівцях, І. Патарак [38].

Інша ситуація із дослідженням комуністичного руху, який набув великої популярності у міжвоєнний період серед українців Канади. Пояснення причин масового поширення комуністичних ідей у діаспорі та шляхів їх втілення в життя є актуальним і сьогодні. В основному історіографія з обраної теми представлена працями членів комуністичних організацій у діаспорі або ж науковців колишнього СРСР. Ці дослідження, як правило, є заідеологізованими й однобоко висвітлюють тогочасні реалії. З наголосом на розкритті життя та діяльності українських комуністів у діаспорі в кінці ХІХ - у ХХ ст., їхніх суспільних та культурних зв'язків з СРСР написана колективна монографія радянських істориків А. Шлепакова, Л. Лещенка, В. Євтуха [39]. Серед сучасних дослідників слід виділити О. Ковальчук, яка звернулася до питання про допомогову діяльність комуністичних організацій українцям на Батьківщині [40], та Ю. Сливку, що написав статтю про діяльність українських комуністів у Канаді на матеріалах західноукраїнської преси [41]. У більшості відомих нам вітчизняних праць оцінки функціонування прокомуністичних товариств є дещо суб'єктивними, тому це ставить перед сучасними істориками завдання напрацювання об'єктивних характеристик комуністичного руху в діаспорі Канади.

Робітничий рух у Канаді в основному був об'єктом зацікавлення російських радянських істориків, у той час як фермерським рухом займався київський дослідник Л. Лещенко [6].

Сучасна наука потребує окремих досліджень та комплексних, узагальнюючих праць про освітній сегмент організованого життя українства в діаспорі. Адже досвід будівництва освіти для української молоді в Канаді, плекання в ній почуття національної гідності, формування національної свідомості можуть стати прикладом для налагодження сучасного навчально-виховного процесу в Україні. Проблемам розвитку української освіти в Канаді присвячено ряд студій, переважна більшість з яких не відривається від контексту загальної історії, опису суспільного ладу українців Канади. У радянські часи тема середньої освіти в Канаді була взята для написання кандидатської дисертації Л. Булаєм, який відводив школі «роль ідейного наймита франко-англійських господарів, їх діяльного помічника в справі колонізації країни» [42, с. 26]. З 4-х розділів дисертації 3-й присвячений українській освіті в діаспорі, а саме навчальним закладам, створеним Товариством «Український робітничо-фермерський Дім» (далі - ТУРФДім). При цьому діяльність українських «буржуазних» шкіл як ворожих «робітничим» у дисертації не висвітлена зовсім [42]. Питанню становища шкіл при ТУРФДомі вже в часи незалежності України присвячена стаття М. Скрипника [43]. У монографії сучасного українського дослідника І. Руснака досліджено розвиток української шкільної освіти в Канаді за досить широкий період (кінець ХІХ і все ХХ ст.). У ній дуже стисло показано основні віхи громадського життя діаспори для кращого розуміння умов, у яких творилась освіта українців в імміграції. Глибше простежено роботу учительських організацій, їх боротьбу за відновлення системи рідномовного навчання [44]. Із сучасних українських науковців дослідженням вищої освіти в Канаді в першій половині ХХ ст. займалась О. Ковальчук [45]. У її студіях висвітлено роль інститутів та бурс у збереженні українцями їхньої культури та історичної пам'яті. Освітній процес українців у Канаді у міжвоєнний період і зв'язок навчальних закладів як середніх, так і вищих з громадським життям діаспори проаналізовані у статті О. Дзири [46].

У 1999 р. Інститутом дослідження діаспори за географічним принципом було підготовлено бібліографічний покажчик про закордонних українців, який витримав декілька перевидань [47].

Як бачимо, історіографія дослідження історії української діаспори Канади розлога й різноманітна за тематикою та змістом. У ній істотне місце посідають роботи, які стосуються процесу імміграції українців у міжвоєнний період, зокрема висвітлюють причини, характер і склад другої хвилі. Однак деякі питання з історії української діаспори, що були побіжно висвітлені на сторінках узагальнюючих праць, ще не дочекалися ґрунтовного опрацювання у спеціальних дослідженнях. Потребують деталізації та порівняльної характеристики умови й можливості виїзду за кордон з різних районів України, оскільки у міжвоєнний період етнографічні землі України були у складі кількох держав. У наукових роботах недостатньо висвітлено вплив законодавства Канади на зростання кількості емігрантів із західноукраїнських територій. Фактично не досліджена еміграція з теренів УСРР, еміграційне законодавство Румунії, Чехословаччини, СРСР по відношенню до українських переселенців. Допоки ще не існує комплексних праць, які були б присвячені основним напрямам суспільно-політичної діяльності українців у діаспорі у міжвоєнний період. Слабо висвітленою у вітчизняній історіографії залишається громадська діяльність ліберальних, націоналістичних, консервативних та комуністичних організацій у Канаді. Дослідження діяльності комуністичних організацій є заідеологізованими й однобоко висвітлюють тогочасні реалії, оскільки в основному вони робилися сповідувачами комуністичних поглядів. Інформаційний потенціал українських періодичних видань у Канаді розкрито не повністю. Сучасна наука також потребує окремих досліджень та узагальнюючих праць про освітній сегмент організованого життя українства в діаспорі. Малодослідженою залишається політична сфера життя української діаспори в Канаді у міжвоєнний період. Цій проблематиці не присвячено окремих досліджень, вона розглядалася лише в загальному контексті.

Загалом, більшою мірою українська етнічна група в Канаді вивчена діаспорними вченими, оскільки об'єктивне дослідження обраної проблематики розпочалося на теренах України тільки після розпаду Радянського Союзу. Марксистська історіографія через тогочасні політичні реалії була заідеологізованою. Основними напрямами дослідження були робітничий та фермерський рух у Канаді. Усі інші рухи, незважаючи на їх різноманітність, класифікувались як «буржуазно-націоналістичні», без розрізнення їх статутних платформ, урахування особливостей ідеології та напрямів діяльності. Фальсифікувалися причини еміграції й факти виїзду з теренів СРСР. Сама історія Канади викладалась у ключі історії ворожої соціалістичній капіталістичної країни. У часи незалежності України науковці почали поступово відходити від радянської методологічної схеми та застосовувати оригінальні підходи до дослідження, опрацьовувати нові проблеми. Джерельна база вітчизняного діаспорознавства істотно розширюється у зв'язку з передачею недоступних раніше канадських архівів до України.

У 2016 р. минуло 125 років від часу прибуття першого українського іммігранта до Канади, отож можемо сподіватися на підвищення інтересу до історії канадських українців.

Список використаних джерел