До проблеми дослідження османсько-турецьких рукописних документів з історії України

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

До проблеми дослідження османсько-турецьких рукописних документів з історії України

Ф.Ґ. Туранли

Значущість теми цього дослідження обумовлюється тим, що об'єктивне висвітлення історії України козацької доби потребує урахування відомостей, котрі містяться в турецьких рукописних документах. Варто зазначити, що в наш час нагальною потребою в українській та турецькій історіографії є відображення історії України її козацького періоду з урахуванням погляду ззовні, тобто залежно від ставлення до цих подій турецьких інтелектуалів та уряду Високої Порти. У цьому контексті учений-тюрколог Зекі Веліді Тоган писав про те, що сенсом історичної науки є дослідження “діяльності людини, її життя”Ahmet Zeki Velidi Togan, Tarihte Usul, 4-uncu Baski, istanbul, Enderun Kitabevi, 1985, s. 16, 18, 350 s.. Суголосно з ним висловив свою думку інший турецький історик, Ільбер Ортайли, про те, що “однією з умов розвитку історіографії є спостереження за світовою історією, а також іншими народами та культурами”Ортайли Ільбер. Основні напрямки в османо-турецькій історіографії // Mappa Mundi. Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. - Львів-Київ-Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 1996. - С. 203.. Варто наголосити на тому, що взірцевим підходом до осягнення особливостей турецької історіографії є спадщина Омеляна Пріца- ка, Ярослава Дашкевича, Галіла Іналджика та інших учених, які заклали основи відповідної методології дослідження українсько- турецьких взаємин на основі османсько-турецьких писемних джерел з огляду на формування концепції державотворення, а також розвитку українського сходознавства зокрема.

У вивченні подій минулого рукописні документи є важливим джерелом для об'єктивного висвітлення історії та встановлення зв'язку між минулим, теперішнім та майбутнім. У турецьких архівах, зокрема Османському державному архіві в Стамбулі, зберігається чимало документів, які містять важливу інформацію з історії України козацької доби. Стосовно розвитку літописної традиції та архівної справи зазначимо, що період “золотої доби” історії Туреччини був часом активного розвитку в Османській імперії освіти та різних галузей науки. Зокрема, почався вищий етап розвитку османсько-турецької писемної традиції, на важливу складову якої перетворилися турецьке літописання та зберігання історичних документів у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, які називали jljjl-yj - (Hazine-i Evrak), тобто “місце зберігання документів” (висловлюючись сучасною термінологією, “османський архів”). Наприклад, в Архіві палацу Топ- капи в Стамбулі, який вважають одним із найпотужніших сховищ рукописних документів з османсько-турецької історії, а також із всесвітньої історії, налічується понад 150 тисяч рукописних документів. Один із давніх документів, що зберігаються в його фондах, а саме(Temlikname), тобто лист-документ “Про надання права на власність”, датовано 1348 роком. Його написав турецький султан Орхан І Ґазі (роки правління: 1324-1362)Yilmaz Oztuna, Buyuk Osmanli Tarihi, Osmanli Devleti'nin Siyasi, Me- deni, Kultur, Te§kilat ve San'at Tarihi, 10 Cild, Altinci Cild, istanbul, 1994, s. 233; Devellioglu, Ferit, Osmanlica-Turkge Ansiklopedik Lugat, Yayina Hazirlayan: Aydin Sami Guneygal, 11. Baski, Ankara, 1993, s. 1074, 1195 s..

Зазначимо, що у фондах архівів і бібліотек Туреччини дотепер нами виявлено понад триста рукописних документів другої половини XVI - першої чверті XVIII століття, в яких є відомості з історії козацько-гетьманської України досліджуваної нами доби. Тому варто визначити чинники, які привернули увагу турецьких літописців зазначеної історичної доби до явищ і подій, що відбувалися у взаєминах між Високою Портою та Українською козацькою державою, що виникла у степовій смузі Нижнього Подніпров'я. Згідно з даними з книги-довідника названого архівуSarinay Y. Ba§bakanlik Osmanli Ar§ivi Rehberi, Ba§bakanlik Basimevi, Uguncu Baski, istanbul, 2010, 597 s., що вважається одним з найповніших у світі, а також із праць турецького історика та архівіста професора Юсуфа Халачоглу, в цьому архіві налічується приблизно 100 мільйонів окремих документів і 350 тисяч реєстрових книг (Defterler), які стосуються історії Туреччини османської доби (1299-1923 роки) і складають національну культурну спадщину Туреччини.

Стосовно еволюції турецької писемності український тюрколог Григорій Халимоненко у своїй монографії “Історія турецької літератури” зазначив, що “Інформація про те, що давні тюрки мали свою писемність, спорадично з'являлася як у документах самих тюрків, так і в джерелах інших народів”Халимоненко Г.І. Історія турецької літератури: Turk Edebiyati Tarihi. - К., 2009. - С. 25.. Адже розвиток тюркської традиції написання текстів-документів з використанням різного письма та мов розпочався ще з часу виникнення та розбудови Османської держави. Ці безцінні документи зберігалися в скарбницях разом з найкоштовнішими речами. У вищеназваній книзі-довіднику також йдеться і про те, що з 1921-го до 2008 року послугами зазначеного архіву скористалися 15 529 дослідників-тюрків і 4 882 учених із 76 країн світу. Найчастіше це були науковці зі США (580 осіб), Японії (167 осіб), України (від часу відродження її незалежності - 14 осіб), з Нової Зеландії (1 особа) та ін. Також слід підкреслити, що основні документи, котрі стосуються історії України, починаються добою прийняття Кримським ханством османського протекторату в 1475 році, аж до часу укладення Ясського мирного договору 1792 року, як результат завершення війни (1787-1791 років) між Російською та Османською імперіями. У тому числі великий масив архівних документів, які відображають події стосовно Кримської війни 1854-1856 років, також можуть бути досліджені в контексті історії УкраїниТуранли Ф. Кримська війна у 1854-1856 роках: передісторія, дипломатія, документи // Актуальні питання сходознавства, славістики, україністики: (Пам'яті Омеляна Пріцака) / Відп. ред. В.В. Лучик. - К.: ВПЦ НаУКМА, 2010. - С. 202-210; Туранли Ф.Ґ. “Східне питання”: причини та наслідки Кримської війни (1854-1856 рр.) в турецькій історіографії // Східний світ. - К., 2011. - №4. - С. 47-54.. Зазначимо, що ці документи, написані османсько-турецькою мовою з використанням арабської графіки, зберігаються в різноманітних фондах названого архіву: “Hatt-i Humayun” (документи, що виходили із султанської канцелярії), “Eyalet-i Mumtaze” (документи з провінцій з певною автономією), “Duvel-i Ecnebiyye” (документи дипломатичного змісту), “Kirim Hanligi Kalemi” (документи з канцелярії Кримського ханства), “Hotin Hazinesi” (документи, що стосуються Хотина), “Kameni^e Hazinesi” (документи, що стосуються Кам'янця), “Kefe Mukataasi” (документи фінансово-розрахункового характеру з Кафи), “Azak Hazinesi” (документи, що стосуються Азова) та інші.

Що ж до методології аналізу згаданих документів, зокрема інтерпретації змісту відповідних текстів, то варто наголосити, що, на відміну від арабської, в османсько-турецькій мові не потребувалося використання відповідних діакритичних знаків. Хоча в цій мові і вживалося (та навіть зараз існує) багато арабських слів, з метою полегшення написання і читання текстів цією мовою використовувалися прості форми арабської графіки, наприклад “Rik'a” (остання була у свій час поширеною графічною формою, вживаною в регулярному офіційному листуванніТуранли Ф. Османсько-тюркська палеографія у контексті розвитку писемності // Маґістеріум (НаУКМА). Мовознавчі студії, 2009. - №37. - С. 90-92.). Доцільно зауважити, що відсутність у текстах відповідних діакритичних знаків наразі ускладнює, а інколи й унеможливлює їхнє читання та адекватне розуміння їхнього змісту. Отже, для правильного читання та забезпечення адекватного перекладу згаданих архівних документів дослідник має на високому рівні володіти турецькою літературною мовою, а також на достатньому рівні - класичними мовами (арабською, перською, османсько-турецькою). Окрім того, бажано мати хоча б базові знання уйгурської, чагатайської і кримськотатарської мов, що є складовими середньовічної писемної мови тюркі (Turki, jj). Звичайно ж, дослідницької робота із зазначеними текстами потребує певного рівня фаховості з палеографіїТуранли Ферхад. Архівні документи до історії України: проблема методології дослідження / Вісник Львівського університету. - Серія філологічна. - Вип. 53. - Львів, 2011. - С. 55-65.. Тобто, кажучи іншими словами, забезпечення подолання наявного лінгвістичного бар'єру є важливою передумовою для виявлення і класифікації писемних джерельних матеріалів, зокрема рукописних документів, а також для виконання адекватних перекладів відповідних текстів і для об'єктивної інтерпретації їхнього змістуТуранли Ф. Методологічні проблеми дослідження османської історії // Матеріали міжнародної наукової конференції “Спадщина Омеляна Пріцака і сучасні гуманітарні науки” (28-30 травня 2008 р.). Національний університет “Києво-Могилянська академія”. - К.: Видавництво Аратта, 2009. - С. 269-281..

У цьому контексті предметом нашого дослідження є важливий архівний документ “Ферман турецького султана Ібрагіма очільнику буджацьких татар”Bucak Tatarlan Umerasina, Sultan ibrahim Tarafindan Gonderilen Fer- man, TSMA (Topkapi Sarayi Muzesi Ar§ivi), E. 0272; Ali Aktan, Osmanli Paleografiyasi ve Siyasi Yazimalar, istanbul, 1995, s. 204-205, 225 s., 42 tipkibasim vesika.. Далі ми подаємо факсиміле повного тексту оригіналу цього документа, точний переклад його змісту українською та транслітерацію тексту латиницею (додатки 1, 2, 3). Цей документ був написаний османсько-турецькою мовою у стилі “Divan-i” (як документ султанської канцелярії) тогочасної турецької палеографії 1647 року; сам документ складається з дванадцяти рядків і зберігається в архіві музею Топкапи у СтамбуліBucak Tatarlan Umerasina, Sultan ibrahim Tarafindan Gonderilen Fer- man, TSMA, E. 0272.. Названий указ султана був спричинений повідомленням, отриманим від візира Сіявуш-паші, намісника в Дніпровському регіоні в Україні (в Очакові), про те, що армія короля Польщі Владислава IVРоки життя: 19.04.1595 - 20.05.1648, король Польщі в 16321648 рр. спільно з військом українських козаків готувалася вирушити в похід по Чорному морю проти Османської імперії. Через це названий паша у своєму зверненні до султана просив допомогти йому посилити оборону Дніпровського регіону Османської імперії. У відповідь на це прохання султан Ібрагім ІРоки правління: 1640-1648. своїм розпорядженням наказує головнокомандувачу буджацьких татарБуджацькі татари (Bucak Tatarlan) - тюрксько-татарський етнос, який мешкав на території Буджаку, тобто південної частини Бессарабії. Етнонім “буджацькі татари” простежується в писемних документах з того часу, коли в 1620-х роках провідник ногайських татар Мірза Кантемур почав володарювати на степових землях Буджаку, які обмежені на півдні Кілійським гирлом Дунаю, на заході - басейном нижньої течії річки Пруту, на сході - узбережжям Чорного моря, а на півночі - басейном нижньої течії річки Дністра. Після того як у XV та XVI століттях Буджацький край був відокремлений від Молдови, його було приєднано до Османської імперії, і до XIX століття він залишався під турецькою владою (islam Ansiklopedisi, Bucak, Cilt II, Eski§ehir / Turkiye 1997, s. 742- 747; Alper Ba§er, Bucak Tatarlan (1550-1700), Doktora Tezi, Dani§man: Mustafa Eravci. Ayfon Kocatepe Universitesi Sosyal Bilimler Enstitusu Ta- rih Anabilim Dali, Afyonkarahisir / Turkiye 2010 (xiv), 242 s.; Midhat Ser- toglu, Osmanli Tarih Lugati, istanbul, 1986, s. 58; Turk Ansiklopedisi, Bucak, Cilt VIII, Ankara, 1976, s. 279. у разі необхідності об'єднатися з військом

зазначеного паші в єдину армію з метою забезпечення захисту інтересів своєї держави. Однак султан попередив своїх підлеглих не карати поляків, якщо з боку останніх не буде воєнних дій проти Османської імперіїBucak Tatarlan Umerasina, Sultan ibrahim Tarafindan Gonderilen Fer- man, TSMA, E. 0272.. Отримані з цього документа відомості свідчать про характер відносин між Високою Портою і Річчю Посполитою, які були насправді нестійкими; отож існувала небезпека здійснення нападу польської армії разом з козацькими військовими загонами, які, очевидно, перебували у підпорядкуванні польського короля. Так, виявлені нами факти свідчать про посилення в середині XVII століття оборони території, прилеглої до північного узбережжя Чорного моря, зокрема ареалу Дніпровського регіону Османської імперії. Варто зазначити, що в цей час відбувається активізація відносин між Військом Запорозьким та Кримським улусом. Щодо цього питання важливою є інформація відомого кримськотатарського історика-літописця XVIII століття Гаджі Абдулґаффара ібн Гусейна Киримі, який у своїй книзі “Твердиня історії”) зазначав про те, що в 1054 році Гіджри (10 березня 1644 - 27 лютого 1645 року) прибув до хана Кримського юрту Іслама Гірая ІІІ “сміливий як богатир козак на ім'я [Богдан] Хмельницький” (jlja j4j аЈ1іл). Метою цього візиту було попросити в хана допомоги та захисту. Згаданий правитель задовольнив прохання Богдана Хмельницького, надавши йому “звання гетьмана” Крім того, він призначив одного з визначних кримськотатарських командирів, а саме Арґина Туґай-бея, зреалізувати прийняте ханом рішенняKinmi Al-Hac Abdal-Kaffar, Umdetu't Tevarih, Turk Tarih Encumeni Mecmuasi ilavesi, Hazirlayan: Necib Asim, istanbul, Matbaa-i Amire, 1343, s. 124-125.. Результатом цієї історичної події стало здійснення впродовж кількох років низки переможних спільних воєнних походів проти “країн кафирів”, тобто Московії та Речі ПосполитоїСтороженко І.С. Тугай-бей - побратим Богдана. Додаток. О. Акчокракли. Татарська поема Джан-Мухамеда // Козацтво. - №1. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет, 1993. - С. 3-18.. Цей факт свідчить про наявність політичних контактів між Богданом Хмельницьким та Ісламом Гіраєм ІІІ, які зумовили виникнення згодом військово-політичного союзу між козацько-гетьманською Україною та Кримським ханством. Дослідження дипломатичних зносин, що існували між Високою Портою, Кримським ханством та Українською козацькою державою в часи правління гетьмана Богдана Хмельницького, на основі джерелознавчого опрацювання пам'яток османсько-турецької писемності, як літописних джерел, так і архівних документів, є важливою передумовою поглибленого розуміння та адекватнішої оцінки дипломатичної місії українського гетьмана до БахчисараяТуранли Ф.Ґ. Посольство гетьмана Б. Хмельницького до Багчесараю за даними літопису Сена'ї // Східні мови та літератури. - Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Випуск 4. - Київ: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2000. - С. 71-75. і Стамбула, а також обставин переговорів, які відбулися у столиці Високої Порти між посланцями Богдана Хмельницького та кримського хана з посадовцями уряду Османської імперії. Наслідком цих переговорів стало укладення в 1648 році військово-політичного союзу козацько-гетьманської України з Кримським ханством.

Підсумовуючи розгляд цього дослідження, слід наголосити, що застосування пропонованої нами методології уможливлює здійснення ретельного дослідження османсько-турецьких рукописних документів. Отримані відомості, які містяться у вищезазначених писемних джерелах, сприяють об'єктивному висвітленню історії відносин між Османською імперією та Річчю Посполитою в середині XVIII ст., а також участі козацького війська у воєнних кампаніях короля Польщі. Окрім цього, підтверджується факт візиту Б. Хмельницького до Бахчисарая -- можливо, ця подія відбулася в 1644 році, який став початком налагодження позитивних політичних відносин між Військом Запорозьким і Кримським улусом.

Література

1. Aktan Ali, Osmanli Paleografiyasi ve Siyasi Yazi§malar, Istanbul, 1995.

2. Baer Alper, Bucak Tatarlari (1550-1700), Doktora Tezi, Dani§- man: Mustafa Eravci. Ayfon Kocatepe Universitesi Sosyal Bilimler Enstitusu Tarih Anabilim Dali, Afyonkarahisir / Turkiye 2010.

3. TSMA (Topkapi Sarayi Muzesi Ar§ivi), E. 0272, Bucak Tatarlari Umerasina, Sultan Ibrahim Tarafindan Gonderilen Ferman.

4. Devellioglu Ferit, Osmanlica-Turke Ansiklopedik Lugat, Yayina Hazirlayan: Aydin Sami Guneyal, Baski, Ankara, 1993.

5. Ferhat Gardakanoglu [Turanli], Osmanli-Ukrayna munasebetleri, Tarih ve Medeniyet, Sayi:13, Istanbul, 1995.

6. Islam Ansiklopedisi, Bucak, Cilt II, Eski§ehir / Turkiye 1997.

7. Kirimi Al-Hac Abdal-Kaffar, Umdetu't Tevarih, Turk Tarih Encumeni Mecmuasi ilavesi, Hazirlayan: Necib Asim, Istanbul, Matbaa-i Amire, 1343.

8. Oztuna, Yilmaz, Buyuk Osmanli Tarihi, Osmanli Devleti'nin Siyasi, Medeni, Kultur, Te§kilat ve San'at Tarihi, 10 Cild, Altinci Cild, Istanbul, 1994.

9. Sarinay, Yusuf, Ba§bakanlik Osmanli Arivi Rehberi, Ba§bakanlik Basimevi, Ufuncu Baski, Istanbul 2010.

10. Sertoglu Midhat, Osmanli Tarih Lugeti, Duzeltilmi§ ve ilaveli ikinci Baski, istanbul, 1986.

11. Togan, Ahmet Zeki Velidi, Tarihte Usul, 4-uncu Baski, istanbul, 1985.

12. Turk Ansiklopedisi, Bucak, Cilt VIII, Ankara, 1976.

13. Ортайли Ільбер. Основні напрями в османсько-турецькій історіографії // Mappa Mundi. Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. Studia in honorem Jaroslavi Daskevyc septuagenario dedicata. Львів - Київ - Нью- Йорк, 1996.

14. Стороженко І.С. Тугай-бей - побратим Богдана. Додаток. О. Акчокракли. Татарська поема Джан-Мухамеда // Козацтво. №1. Дніпропетровськ, 1993.

15. Туранли Ф. Ґ. Посольство гетьмана Б. Хмельницького до Багчесараю за даними літопису Сена'ї // Східні мови та літератури. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Випуск 4. Київ, 2000.

16. Туранли Ф. Кримська війна у 1854-1856 роках: передісторія, дипломатія, документи // Актуальні питання сходознавства, славістики, україністики: (Пам'яті Омеляна Пріцака) / Відп. ред. В.В. Лучик. Київ, 2010.

17. Туранли Ф.Ґ. “Східне питання”: причини та наслідки Кримської війни (1854-1856 рр.) в турецькій історіографії // Східний світ. Київ, 2011. №4.

18. Туранли Ф. Методологічні проблеми дослідження османської історії // Матеріали міжнародної наукової конференції “Спадщина Омеляна Пріцака і сучасні гуманітарні науки” (2830 травня 2008 р.). Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Київ, 2009.

19. Туранли Ф. Османсько-тюркська палеографія у контексті розвитку писемності // Маґістеріум (НаУКМА). Мовознавчі студії. №37. Київ, 2009.

20. Туранли Ферхад. Архівні документи до історії України: проблема методології дослідження // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 53. Львів, 2011.

21. Фаизов Сагид. Тугры крымского ханского двора XVII - начала XVIII ст. в протоколе и художественной структуре грамот ханов и принцев // Mappa Mundi. Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. Львів - Київ - Нью-Йорк, 1996.

22. Халимоненко Г.І. Історія турецької літератури: Ttirk Edebiyati Tarihi. Київ, 2009.

Додаток 1

TSMA, E. 0272, Bucak Tatarlan Umerasina, Sultan ibrahim Tarafindan Gonderilen Ferman

Додаток 2

Leh kralmin ve Ozu Kazagi'nin Karadeniz'e $ikmaya hazirlandiklarini, Siyavu Paa'nin haber vermesi uzerine, yardima faginldiklari takdirde, sefere adamgondermeleri i?in, Bucak Tatarlari umerasina,

Sultan Ibrahim tarafindan gonderilen fermanHicri 1056 / Milad 1647Tugra ah Ibrahim bin Ahmed Han el-muzaffer daima

1. Mefahiru'l-emasili ve'l-akran, Bucak Tatari'nin mirzalari ve kart ki§ileri ve sayir zabitleri-zide kadruhum tevki-i refi-i humayun vasil olicak malum ola ki:

2. Hala, Ozi muhafazasinda olan, dustur-i mukerrem, mu§ir-i mu- fahham, nizamu'l-alem, vezirim Siyavu§ Pa§a edame'llahu teala icla- lehu - Asitane-i Saadetime adem ve mektub gonderub

3. Leh kralinin cem'iyyeti ve Ozi Kazagi'nin §aykalar ile hareketi olub, Karadeniz'e ?ikmak tedarukunde olduklarin haber aldugun ilam etmegin, imdi mu§arun-ileyh tarafindan

4. sefere adem varub, Ozi etrafini muhafaza iftin, veyahud din ve devletime lazim ve muteallik, bazi hidmet iftin, yanina davet eder ise, cumle Bucak Tatari ile, muaccelen yanina varub

5. cem olub, vech u munasib gordugu uzere, tayin eyledugu hid- metde damen-i der-miyan edub, ugur-i humayunumda, her biriniz can ve ba§la hidmet ve yolda§likda

6. bulunmaniz babinda ferman-i ali-§anim sadir olmu§dur. Buyur- dum ki:

7. vusul buldukda, bu babda sadir olan ferman-i celilu'l-kadrim uzere amel edub, dahi vezir-i mu§arun-ileyh tarafindan adem varub Bucak Tatarini yanina davet eyledikde

8. cumleniz, bila-tevakkuf ve la-tereddud yat ve yarak ve esbab-i harb-i kital ile kalkub yanina varub, dernek ve cem'iyyet edub, vech u munasib gordugu uzere tayin eyledugu hidmet, Ozi

9. etrafinin muhafazasi midir? Yohsa bir mahalle fapguna gonder- mek midir? Ve'l-hasil, her ne vefhile hidmet eylemeniz babinda ferman olursa, sem'an ve taaten deyu me'mur oldugunuz hidmeti edaya

10. bezl-i ihtimam ile, dua-yi hayr-i icabet-eserime mazhar olasiz. Amma, Leh tarafinda bazi nakd-i ahdi mu§'ir, ma-dam ki, bir halet sadir olmaya, Leh tarafina bu tarafdan taarruz olunduguna

11. riza-yi humayunum yokdur. Ana gore, sulha mugayir i§ eyle- mekden ictinab uzere olasiz. §oyle bilesin. Alamet-i §erife itimad kilasiz. Tahriren fi evahiri

12. cumaze'l-ula, sene sitte ve hamsin ve elf.

Be-makam-i Kostantmiyye el-Mahruse

Додаток 3

УКАЗ

Султана Ібрагіма [I], володаря Османської держави, головнокомандувачу Буджацьких татар: про готовність надати допомогу та вирушити в похід зі своїм військом. У зв'язку з повідомленням Сіявуша-паші про те, що король Польщі та Дніпровські козаки готуються до виходу в Чорне море.

Повідомляю всіх мурз, достойних мужів, офіцерів Буджацьких татар, котрі заслуговують довіри та похвали:

- до мого Високого та щасливого палацу в Стамбулі прибув посланець від мого Дніпровського намісника, візира Сіявуша-паши, з листом.

- Той повідомляє мене, що король Польщі зі своїм військом та Дніпровськими козаками готується до походу з виходом у Чорне море.

- Задля захисту Дніпровських земель , а також в інтересах нашої держави [намісник] просить надати належну допомогу при потребі.

- Будьте згуртованими, дружними, готовими в разі необхідності служити вірою і правдою за призначенням з усією відповідальністю.

- Головною підставою цьому є моє розпорядження.

Наказую:

- Коли отримаєте цей високий фермам і прибуде до Буджаць- ких татар посланець згаданого паші, попросити допомоги та забезпечити виконання мого розпорядження, -

- вирушити всім своїм військом із сильними, хоробрими вояками та об 'єднатися з військом паші в єдину армію, служити за призначенням;

- захистити Дніпровські землі чи піти в похід по здобич заради добробуту країни. Але, якщо з боку Польщі не буде ніяких воєнних дій та зазіхань,

- я не маю наміру карати ляхів. Тому попереджаю: не чинити заходів, які б суперечили мирній угоді.

- Ви повинні бути вірними величі, високій честі та славі правителя Високої Порти.

- Гіджри 1056

Місце написання ферману - м. Стамбул.

Размещено на Allbest.ru