Єзуітика в бібліотеці Станіславівських тринітаріів

Назарій Лоштин

Анотація

Ченці ордену тринітаріїв у Станіславові за свою столітню історію зібрали велику бібліотеку. У фондах Наукової бібліотеки Львівського національно університету ім. І. Франка зберігся рукописний інвентар монастирської бібліотеки з кінця XVIII ст. У статті, на основі інвентаря, проаналізовано чисельне та тематичне наповнення монастирської книгозбірні. Особливу увагу закцентовано на книгах, що вийшли з середовища Товариства Ісуса (єзуїтика). Подано характеристику найважливіших єзуїтських видань.

Abstract

The monks of the Order of Trinitarians in Stanislav has collected significant library throughout their history. In the funds of Scientific Library of Lviv Ivan Franko Natinal University, handwritten inventory of the monastic library of the XVIII century is preserved. As based on the inventory, this article deals with quantitative and thematic content of the monastic library. the author pays particular attention to books written by the monks of the Order of Jesuits(jesuitica). The characteristics of the most important Jesuit publications is provided.

Таблиця 1

Серед книг зі спекулятивної теології представлені видання 4 єзуїтські видання XVI- XVIII ст. Це твори Альвара С'єнфуегос, Ієронімо Фйораванті (1554-1639 рр.), Яна Моравського (1633-1700 рр.) та Адріана Мясковського (1656-1737 рр.)

Моральна теологія у бібліотеці представлена 5 книгами членів Товариства Ісуса. Серед них варто виділити дві: у бібліотеці було два примірники "Medulla Theologiae Moralis' - найвідомішої книги німецького теолога, члена Товариства Ісуса Германа Бусенбаума (16001668 рр.). Підручник з моральної теології Бусенбаума був одним із найпопулярніших у Європі видань з цього предмету. Другою є книга французького єзуїта Клода Ля Круа (1652-1714 рр.) “Theologia Moralis”. Виклад моральної теології Ля Круа вважають одним із найбільших досягнень цієї галузі богослов'я у XVIII ст., а погляди автора викликали спротив у середовищі французьких янсеністів⁷.

Полемічна література у книгозбірні тринітаріїв представлена у трьох напрямках - з протестантами, православними та іудеями (5 книг авторства єзуїтів). Серед полемічних творів проти протестантів варто виділити книгу єзуїтського полеміста, ректора Львівської академії Єжи Ґенґеля (1657-1727) “Censura prophetiarum de romanis pontificibus”, полемічні трактати якого спрямовані проти атеїзму та протестантизму⁸. Також Ґенґель цікавився картезіанською філософією та писав про загрозу, яку вона становить для християнства⁹.

Полеміка з православними та твори на захист Берестейської унії представлена трактатом єзуїта Теофіла Рутки (1623-1700 рр.) “Budynek Chrystusow”, у якому наводив докази верховенства Папи Римського.

У категорії “коментаторів та тлумачів” Святого Письма записані 6 єзуїтських книг. Представлені у бібліотеці “Polyanthea” - збірники цитат та повчальних історій, зокрема “Polyanthea Sacra” єзуїта Андреаса Шпаннера (1639-1694 рр.). Питання екзегетики висвітлені у працях: “Judith illustris: perpetuo commentario litterali et morali” єзуїта Дієго де Целяда (15861661 рр.) та “Commentariorum et disputationum in Genesim” або ж “Commentariorum in Danielem Prophetam” єзуїта Бенедикта Перейри (1536-1610 рр.). Представлена й праця з апологетики відомого фламандського теолога, члена Товариства Ісуса Леонарда Лессія (1554-1632 рр.) “Quae fides et religio sit capessenda consultation.

До категорії історичних книг у бібліотеці тринітаріїв віднесено 5 книг єзуїтів. Перша - це латинський переклад книги Дуррі Ефенді, який здійснив польський єзуїт Тадеуш Крусінський (1675-1751 рр.) і видав під назвою “Prodromus ad historiam revolutionis persicae”. У книзі висвітлено перебіг посольства 1720 р. турецького султана до перського шаха. Переклад книги Дуррі Ефенді доповнений роботою самого Крусінського про дипломатичні стосунки Речі Посполитої та Персії¹⁰. Другою книгою був відомий гербівник “Corona Polska” єзуїта Каспара Несецького (1682-1744 рр.). Три інші - енциклопедичне видання “Informacya matematyczna, rozumnie ciekawego polaka Swiat cafy, niebo, y ziemiq, y co na nich iest, w trudnych kwestyach y praktyce, iemuz uiatwiajqca” єзуїта Войцеха Бистжоноського (+1669 р.) та книга “Rqkopro-wadzenie do nawrocenia mahomedanow”, яку написав генерал Товариства Ісуса Тірсо Гонзалез де Санталла (1624-1705 рр.), а польський переклад здійснив згадуваний Теофіл Рутка у 1694 р. (після Віденської битви 1683 р. Рутка розпочав активну діяльність у сфері навернення мусульман до християнства, для чого переклав згадану та інші книги¹¹). Книга єзуїта Валентія Кєрського (1707-1772 рр.) “Honor Nayswiqtszey Maryi” присвячена богородичним чудам.

Проповідницька література найбагатше представлена у бібліотеці станіславівських тринітаріїв - загалом 102 книги, з них 19 - це книги авторства членів Товариства Ісуса. Варто звернути увагу на найважливіших авторів: Петра Скаргу, Александра Лоренцовича, Станіслава Бєліцького та Томаша Перковича.

Найстарішою збіркою проповідей є класична книга Петра Скарги (1536-1612 рр.) “Kazania na niedziele i swiqta caiego roku”. Ця збірка проповідей Скарги вийшла друком у 1595 р. у Кракові. Перша частина кожної проповіді мала догматичний та полемічний характер, друга - зазвичай моральний¹². Ця збірка проповідей була своєрідним каноном для подальшої польської гомілетики.

Ректор Ярославського та Львівського колегіумів Александра Лоренцовича (1609-1675 рр.) розпочав свою проповідницьку діяльність у рідному Львові у 1639 р. Львівський єзуїт видав дві збірки проповідей: “Kazania pogrzebne miane w roznych zaiobnych okazyach” та “Kazania na Niedziele caiego roku”. До першої увійшло 28 проповідей, виголошених на похоронах відомих людей, однак при виданні проповіді були відредаговані, автор вилучив з тексту назви місць, імена та життєписи осіб, через що вони дещо втратили історичну цінність; до другої збірки увійшли недільні промови Лоренцовича, сама ж збірка присвячена рідному місту автора¹³. Для проповідей Лоренцовича характерною є критика тогочасного суспільства, зокрема шляхти та міщанства.

Проповіді Станіслава Бєліцького (+1718 р.) представлені збіркою “Swiqta kaznodziejsh”. Для проповідей Бєліцького характерним є повчання через образи, порівняння, приклади, автор рідко вживав теоретичний виклад християнського вчення у своїх проповідях. Проповідник добре орієнтувався в історії Речі Посполитої та у її сучасному стані, вплітаючи історичні відомості до своїх промов .

Ще одним відомими польським проповідником того часу був Томаш Перкович (16521720 рр.). Перкович був перекладачем з французької мови, популяризував французьку літературу у Речі Посполитій. Автор сприяв поширенню “французького методу” в польській гомілетиці, для чого уклав збірку проповідей “Kazania przebrane z Kaznodzieiow francuzkich”¹⁵.

До категорії “філософів” (5 книг єзуїтів) входять власне філософські книги, а також видання з логіки й математики. Філософія представлена творами “Promptuarium Philosophicum” єзуїта Йогана Баптиста Гофера (1677-1760 рр.) та ”Singulares universae rationalis scientiae controversial' польського філософа, члена Товариства Ісуса Казимира Островського (16691732 рр.)

Логіці присвячене видання “Compendiaria logica metaphysica et physica” угорського математика Павла Мако де Керк-Геде (1723-1793 рр.), а математиці “Cursus mathematicus” німецького єзуїта Гаспара Шотта (1608-1666 рр.).

Також одна книга з бібліотеки тринітаріїв присвячена фізіогноміці - йдеться про роботу “Physiognomia humana” французького дослідника, члена ордену єзуїтів Гонората Ніке (15851667 рр.).

Серед збірки ораторів (8 книг єзуїтів) особливе місце займає Кипріян Соарез (15241593 рр.). На жаль, в інвентарі не вказано яка саме книга була у книгозбірні тринітаріїв. Можна припустити, що йдеться про книгу “De arte rhetorica” присвячених мистецтву риторики. Праця Соареза була першим підручним з риторики для єзуїтів. Цей твір став головним для навчання риторики у колегіях Товариства Ісуса на два століття¹⁶.

Принагідно серед “ораторів” можна згадати книгу “Euphormionis Lusinini Satyricon” шотландського поета Джона Барклі (1582-1621 рр.), яка по суті є сатиричним твором, що спрямований проти єзуїтів. Варто зазначити, що хоч ця книга була внесено до Індексу заборонених книг¹⁷, проте в інвентарі вона не була позначена як заборонена.

Також до бібліотечного інвентаря внесена книга “Wiara chrzescijanska przeciwko Alkora- nowi” Михаїла Нау, переклад якої з латини на польську здійснив згадуваний Теофіл Рутка після Віденської битви 1683 р.

Окрім згаданих вище книг, до категорії “ораторів та політиків” внесено граматики та словники. З граматичних творів записаний посібник з латинської фразеології професора Ф. Вагнера “Supellex Latinitatis ex Phraseologia” у доповненій редакції польського єзуїта Фран- цішека Богомольця (1720-1784 рр.), та словник Кнапіуса “Thesaurus polono-latino-graecus” - найпопулярніший словник у Речі Посполитій до кінця XVIII ст. Словник Кнапіуса скаладється з трьох частин: польсько-латинського словника, латинсько-польського, та збірки польських прислів'їв з відповідниками латинською та грецькою мовами¹⁸. Ця праця польського єзуїта спричинила значний вплив на розвиток польської мови у ранньомодерну добу. До інвентаря бібліотеки внесена книга “Idiotismi Polonici seu Voces Polonicae quae latine” яку приписують Кнапіусу, хоча насправді це є шкільний підручник, створений на основі його словника.

Була в бібліотеці ченців-тринітаріїв й невеличка поетична збірка, до якої потрапили 5 книг авторства єзуїтів: збірка емблематичної поезії Германа Гуго (1588-1629 рр.) “Pia desi-deria” (одна з найпопулярніших емблематичних книг ХУП-ХУШ ст. - отримала 42 латинські перевидання), книга Йоганна Баптиста з Модени (1606-1682 рр.) в польському перекладі “Czworo zdania Filozofii Chrzescianskich ze czterech Wiecznosci Uwag”, трагедія “Sedecias” єзуїта Карла Малаперта (1581-1630 рр.), що присвячена короля Владиславу IV. Також до інвентаря внесений словник синонімів, епітетів та фраз з античної поезії “Gradus et Parnasum”, укладений єзуїтом Паулем Алером (1656-1727 рр.) та збірка геральдичної поезії “Gemmae antiquiorum” єзуїта Габріеля Жончинського (1664-1737 рр.).

Найбільшою у тринітарській бібліотеці була збірка “духовних книг”. До її складу входило 104 книги, з яких 25 - єзуїтські. У цій категорії видання можна умовно розділити на дві групи: агіографічна та аскетична й медитаційна література.

Агіографічна література представлена в основному житіями святих XII-XVIII ст. Лише одна книга охоплює опис життя різноманітних святих - це відома збірка “Acta Sanctorum” єзуїта Жана Боланда (1596-1665 рр). Друга єзуїтська книга - це житія французького святого Жана-Франсуа Режі (1597-1640 рр.), укладене Клодом де Ля Бру (1612-1651 рр.).

Значно більше єзуїтики було серед аскетичної літератури. Варто виділити декілька найважливіших авторів, зокрема аскетичні твори Св. Роберто Беларміно (1542-1621 рр.) “De Aeterna felicitate sanctorum” та “De Ascensione mentis in Deum”, а також твір Максиміліана Дюфрене (1678-1765 рр.) “Exercitia spiritualia”, що написаний спеціально для священників, яким Дюфрене провадив реколеції¹⁹. З польських авторі варто згадати один із найпопулярніших аскетичних творів епохи бароко у Польщі “Rozmyslania albo lekcya duchowna” Томаша Млодзяновського²⁰ та книгу “Bellator Christianus” Матеуша Бембуса (1567-1645 рр.), в якій автор представив своє бачення ідеального християнського лицаря (книга Бембуса є своєрідним відлунням твору “Zolnierskie Nabozenstwo” Петра Скарги, під впливом якого Бембус перебував²¹).

Серед “книг різними мовами” важко виділити одну тему - тут зібрані Біблія та теологічні видання, риторика й історії чудотворних ікон, збірки поезії та книги з архітектури й права. Єзуїтика представлена 4 творами. Це “Bibliotheca rhetorum prwcepta” Габріеля Франсуа Лє Же (1657-1734 рр.) та “Gymnasium Patientae” ритора Єремії Дрекслера (1581-1638 рр.) Польська література представлена книгою “Atrium sapientiae” Антонія Свєрчинського. Ще одна книга в польському перекладі - це книга єзуїта М. Буто (1607-1688 рр.), яку переклала Теофіла з Мошинських Потоцька під назвою “Rady mqdrosci albo zbior maxym Salomonowych” .

Останньою категорією в інвентарі бібліотеки тринітаріїв записана панегірична література. З нагоди весіль записані панегірики: “Aetas aurea Regno Poloniarum in Hymenaeo"" (у 1744 р. на честь Станіслава Косаковського та Катерини Потоцької), виданий станіславівським єзуїтським колегіумом, та “Fontes purpurei inter auspicatissima Hymenei solemnia” виданий луцьким єзуїтським колегіумом з нагоди шлюбу Станіслава Любомирського та Людвіки Гонорати Потіївни у 1740 р. Панегірик “Zalosna strata... Stanislawa na Zlotym Potoku Potockiego” виданий на смерть Станіслава Потоцького станіславівськими єзуїтами.

Декілька творів присвячені з нагоди вступу на певну посаду: “Decus area” - панегірик від імені Луцького, Острозького, Берестейського і Кам'янецького колегіумів на честь Ко- бельського Франциска-Антонія, що призначений у 1739 р. Луцьким єпископом. “Patriae fulcrum dignitatum apex, religionis decus Pilava” - панегірик новому галицькому старості Ігнатію Потоцькому від Станіславського колегіуму єзуїтів.

Єзуїтика у бібліотеці монастиря тринітаріїв у Станіславові представлена майже в усіх тематичних категоріях книг. Найбільше книг авторів-єзуїтів було серед проповідницької та аскетичної літератури, що можна пов'язати з поширенням єзуїтської проповіді як своєрідного канону для польської гомілетики (в першу чергу йдеться про гомілетичну спадщину Петра Скарги), а також з популярністю духовних та медитаційних практик членів Товариства Ісуса, основу яких заклав засновник ордену Св. Ігнацій Лойола своїми “Духовними вправами".

Загалом таку значну кількість єзуїтики у бібліотеці іншого чернечого ордену можна пояснити тим становищем, яке займали єзуїти у структурі католицької церкви, а їхня наукова думка в тогочасній теології та інших науках. Також, у даному випадку, не останню роль могла зіграти діяльність у Станіславові єзуїтської колегії.

Єзуїтика в бібліотеці монастиря тринітаріїв у Станіславові

єзуїтика бібліотека монастирський книгозбірня

Література

1. Wolyniak (Gizycki J.M.) Wspomnienie o trynitarzach na Wolyniu, Podolu i Ukrainie / Wolyniak (Jan Marek Gizycki). - Krakow, 1909. - S. 5.

2. Площанський В. Галицько-Руське місто Станиславів з достовірних джерел / Венедикт Площанський. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2009. - С. 23-24.

3. Krtosz J. Archidiecezja lwowska obrzqbku lacinskiego w okresie jozefinizmu: 1772-1815 / Jozef Krtosz. - Katowice, 1996. - S. 273.

4. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, Відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. - Ркс. 294 ІІІ Katalog biblioteki oo. Try-nitarzy w Stanislawowie [1774]. - АРК. 7 зв.

5. Там само. - АРК. 20 (непагінований).

6. 6. Там само. - АРК 20 (непагінований).

7. Dziura R. Lacroix Clauede SJ / Ryszard Dziura // Encyklopedia katolicka. - Lublin, 2004. - Tom 10. - S. 355-356.

8. Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564-1995 / [oprac. Ludwik Grzebien]. - Krakow: Wydawnictwo WAM, 1996. - S. 178.

9. Polatek J. Gengell Jerzy / Jan Polatek // Polski Slownik Biograficzny. - Krakow, 1948-1958. - Tom VII. - S. 385.

10. Козицький А. Львівські сходознавці першої третини ХХ ст. / Андрій Козицький // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Львівський національний університет імені Івана Франка, 2010. - Вип. 45. - С. 390.

11. Grzebien L. Rutka Teofil / Ludwik Grzebien // Polski Slownik Biograficzny. - Wroclaw, Warszawa, Krakow, 1991. - Tom XXXTTT/2. - S. 204.

12. Pelczar J. ks. Zarys dziejow kaznodziejstwa w kosciele katolickim. Czsc II / ks. Jozef Pelczar. - Krakow, 1896. - S. 139.

13. ks. Zalski S. T.J. Jezuici w Polsce. Tom III. Czsc II / ks. Stanislaw Zalski T.J. - Lwow, 1902. - S. 1085.

14. Bednarski S. Bielicki Stanislaw / Stanislaw Bednarski // Polski Slownik Biograficzny. - Krakow, 1936. - Tom II. - S. 43.

15. Natonski B. Perkowicz Tomasz / Bronislaw Natonski // Polski Slownik Biograficzny. - 1980. - Tom XXV/3. - S. 618-619.

16. Panus K. ks. Historia kaznodziejstwa / ks. Kazimierz Panus. - Krakow: Salwator,2007. - S. 218.

17. Index Librorum Prohibitorum. - Romae, 1758. - P. 21.

18. Opiola F. ks. Ks. Grzegorz Cnapius TJ / ks. F. Opiola // Filomata. - Lwow, 1938. - L. 105. - S. 158.

19. Grzebien L. Dufrene Maximilian SJ / Ludwik Grzebien // Encyklopedia katolicka. - Lublin 1983. - Tom 4. - S 341.

20. Greniuk F. Tomasz Mlodzianowski / Franciszek Greniuk // Polski Slownik Biograficzny. - 1976. - Tom XXI/3. - S. 426.

21. Bednarski S. Bembus Mateusz / Stanislaw Bednarski // Polski Slownik Biograficzny. - Krakow, 1935. - Tom I. - S. 420.

Размещено на Allbest.ru