Осягнення цінностей історичної науки. Рецензія на книгу: Гоцуляк В. В. Історія, її методологія і історіографія як наукові та навчальні дисципліни

Дослідження автором низки світоглядних історіософських та методологічних питань історії історичної науки, його динамічне розуміння поліваріантного розвитку історичного процесу. Висвітлення функціонування організаційних форм української історичної науки.

Рубрика История и исторические личности
Вид анализ книги
Язык украинский
Дата добавления 21.07.2018
Размер файла 15,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Осягнення цінностей історичної науки. Рецензія на книгу: Гоцуляк В. В. Історія, її методологія і історіографія як наукові та навчальні дисципліни

Морозов А. Г.

Рецензована книга нещодавно з'явилася і привернула увагу не лише студентської молоди вузів м. Черкас, які навчаються за спеціальністю «Історія», але й на широке коло учителів, викладачів. До цього спонукала, як назва «Історія, її методологія і історіографія як наукові та навчальні дисципліни», так і ґрунтовний її зміст. Можна погодитися із словами В. В. Гоцуляка, які містяться на перших сторінках навчального посібник де зазначено, що: «Український народ має право сам обирати своє майбутнє й вимагає щоб адекватною його сподіванням та мріям була історична наука» (с. 3). I дійсно нові завдання освіти у XXI ст., у тому числі й історичної та викладання історії, інноваційні технології трансформують роль вчителя у школі, викладача у вузі. У цій конструкції особливого значення набувають якісні підручники і посібники, як для школи, так і для вищих навчальних закладів. Саме цій потребі відповідає рецензоване видання, яке складається із «Передмови», двох розділів, останній поділений на десять підрозділів та «Післямови».

У «Передмові» (с. 3-20) окреслені завдання, визначені орієнтири, яких дотримується автор, зокрема рекомендацій Ради Європи «Про викладання історії у ХХІ столітті У Європі» ( 2001 р.), спрямовані на загальні тенденції сучасного інноваційного процесу в освіті, як у нашій країні, так і в Європі та США. Цілком справедливими є слова автора про те, що: «Сучасна історична наука виходить із того, що у силу різноманітності оточуючого світу неможливий погляд під одним кутом зору» (с. 7) а також ті, де йдеться про доцільність використання різних інструментів для пізнання і показу різнобічних аспектів історії. Саме цього постулату дотримується В. В. Гоцуляк, про що засвідчує ґрунтовно опрацьований зміст видання. Зокрема, увагу наукового товариства приковую перший розділ: «Світоглядні орієнтири, мотиви, обрії творчості і навчання та науковий апарат історика» (с. 21-78). У ньому автор показує своє світобачення цієї проблеми, яка викликала інтерес у багатьох суспільствознавців. З тим також, як і зі змістом всього видання має ознайомитися студент-історик.

Автор, актуалізуючи цілу низку світоглядних історіософських та методологічних питань історії історичної науки, особливу увагу звертає на динамічне розуміння поліваріантного розвитку історичного процесу. Він зазначає, що «Історія, буть то історіографічний твір розуміється тільки, звичайно, не як історико-наукова фактологія, а як динаміка культури в широкому сенсі/ або історія культури, або історія літератури..., завжди постає свого роду багаторівневим дослідження» (с. 25-26).

Також вповні можна погодитися з численними іншими думками автора видання. Зокрема: «Дізнатися як найбільше», - як вказує В. В. Гоцуляк, - з таким гаслом бажано було б, щоб пройшли усі роки навчання студента, який мріє стати фаховим істориком (с. 34). Також цікавими є роздуми щодо індивідуалізуючи форм наукової творчості і мотивів переорієнтації майже всієї української інтелігенції на пошук шляхів до правди та багато інших, що спонукають до роздумів і можуть стати предметом обговорення на «круглих столах», колоквіумів, засідань творчих груп на студентських наукових гуртків. Цілком слушними є й висловання автора по те, що «Саме по сучасній інформаційно- понятійно насичений та методологічно оснащеній колії має рухатися новітня історична й історіографічна думка спрямовані на досконалість бібліографічного оснащення наукового тексту та поглиблення вивчення навчальних історичних дисциплін» (с. 76). Сутнісно цей розділ має монографічний характер, осільки В. В.Гоцуляк посилається на праці авторитетних учених. Цього він дотримується в усіх розділах, а посилань на джерела і літературу в навчальному посібнику налічується до 3 -х тис.

Змістовністю викладу, гостротою постановки питань відрізняється найбільший за обсягом другий розділ де ідеться про історичну науку, всесвітню історію, методологію історії, історіографію всесвітньої історії, сучасну світову історіографію, історію України та українську історіографії у науковому та навчальному контекстах (с. 79-720). Зміст глав (1-8, 10) засвідчив, що у полі зору В. В. Гоцуляка знаходяться актуальні проблеми історичної науки, всесвітньої історії, самої історії в системі освіти. Для читачів і, особливо, магістрів-істориків, які вивчають методологію пізнавальними буде прискіпливе ознайомлення з четвертою главою де йдеться про методологію історії, курс «Методології історії» у вузах і наведена навчальна програма курсу «Методологія та організація наукових досліджень», в також літературою до нього (с. 149-182).

Значний пізнавальний заряд носить й наступні глави, у яких йдеться про історіографію, як термін, поняття і дисципліна; дидактичний вимір історію світової історіографії, основи курсу «Історія світової історіографії», курс «Історія історичної науки» у вищій школі, основи курсу «Сучасна світова історіографія», навчальна програма курсів «Історіографія світової історії» та «Сучасна світова історіографія». Автор не обійшов своєю увагою навчальній предмет Історія України, звернувши також увагу на навчальну програму вузівського курсу «Історія України». Учени-педагог також подав змістовні матеріали до курсу «Історія України» (с. 324-388).

В. В. Гоцуляк у восьмій главі цілком правомірно звернувся до сутності історії історичної наука, як галузі знань і навчальної дисципліни, їх складових та характеристики. Зокрема, як він сам наголошує.: «набору вищеозначених ознак історіографічного пошуку» (с. 390). Студентам буде корисним ознайомитися з матеріалами «Історична думка про українську історіографію та її представників: Матеріали для самостійного опрацювання курсів «Українська історична наука» та «Українська історіографії» (с. 392-507) де узагальнено цінний досвід сучасних авторитетних українських вчених, у тому числі В. А. Смолія, О. П. Реєнта, Я. Р. Калакури та ін. в царині осягнення минулої та сучасної історіографічної ситуації та цільного історіографічного процесу. історіографія навчальний наука гоцуляк

Дбаючи про цілісне висвітлення історії функціонування організаційних форм української історичної науки В.В. Гоцуляк звернув особливу увагу у дев'ятому розділі на діяльність Наукового товариства імені Т. Шевченка, як неофіційної академії наук європейського взірця (с. 507-537). Учений підсумовуючи свій виклад наголосив, що «Товариство є найранішньою та найавторитетнішою, як за часом створення, так і за результатами діяльності українською громадською науковою організацією, котра плекає велику національну науку, як складову частину світової» (с. 535). Сутнійсний навчальний контекст містить остання - десята глава видання де наведені змістовні методичні вказівки до опрацювання студентами, магістрами програмного матеріалу курсів: «Українська історіографія» і «Сучасна українська історіографія» та література до них, яка нараховує 1714 найменувань (с. 535-721).

У «Післямові» В. В. Гоцуляк наголошуючи, що історична наука - комунікативна посередниця між минулим і сучасним, окреслює її функції а також історіографії у тому числі української, звертає увагу на серію понять, зокрема поняття «історичний стиль мислення» та підкреслює, що «інтелектуальним містком між академічними дисциплінами є навчальні програми, література до них, у тому числі та, що з'являється...» (с. 729). Вчений також заклакає студентів та тих, хто цікавиться історичною наукою до самостійної роботи як засобу само презентації історика. «Активізація самосійної роботі студента, - наголошує він, - дозволить розвивати творчу активність, спостережливість, логічне мислення, дає можливість прищепити елементи інтелектуалізації мовної культури та взагалі культури розумової праці» (с. 730). З цими словами В. В. Гоцуляка можна повністю солідаризуватися. Отже, як підсумок, ми можемо констатувати, що студенти, магістри, аспіранти й докторанти отримали у своє розпорядження цінний навчальний посібник.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Зародження білоруської історичної думки і розвиток з найдавніших часів до 20-х років ХХ століття. Принципи концепції історії Білорусії початку ХХ ст. Розвиток історичної науки в радянські часи. Особливості сучасна історіографія історії Білорусії.

    реферат [49,3 K], добавлен 24.05.2010

  • Зародження чеської історичної науки. Просвітницька історіографія, романтична школа. Наукові школи в чеській історіографії другої половини XIX ст. - 30-х років XX ст. Народ - виразник національної ідеї. Історія чеських земель. Гуситський демократичний рух.

    реферат [40,2 K], добавлен 24.05.2010

  • Виявлення, джерельний аналіз та запровадження до наукового обігу архівної інформації, що міститься в масиві документів установ НАН України задля з’ясування основних тенденцій і напрямів розвитку української академічної історичної науки у 1944–1956 рр.

    автореферат [46,3 K], добавлен 11.04.2009

  • Становлення історичної науки у Польщі в період національного відродження. Просвітницька і романтична історіографія. Наукові школи позитивістської історіографії, інші напрямки польської історіографії другої половини XIX-початку XX ст. та їх представники.

    реферат [46,0 K], добавлен 24.05.2010

  • Генеалогія як спеціальна галузь історичної науки, етапи розвитку і видатні дослідники. Етногенетичний підхід до визначення походження українців. Етапи народження нового українського етносу, який творив власну державу. Участь у цьому процесі інших народів.

    реферат [26,2 K], добавлен 12.02.2012

  • Спроба проаналізувати літературу, яка була видана в Білорусі і присвячена історії становлення Білоруської Народної Республіки. Аналіз немарксистської, радянської та сучасної історіографії. Характеристика основних етапів білоруської історичної науки.

    статья [23,0 K], добавлен 14.08.2017

  • Зародження та етапи розвитку епіграфіки як спеціальної історичної дисципліни. Дослідження епіграфічних колекцій в Україні, їх значення в історії держави. Методи та інструменти дослідження епіграфічних колекцій за кордоном, оцінка їх ефективності.

    контрольная работа [25,3 K], добавлен 23.11.2010

  • Основні принципи, на яких ґрунтуються позиції європейських й американських істориків та теоретиків історичної науки у вирішенні питання суб’єктивності дослідників минулого постмодерної доби. Характеристика категорій постмодерної методології історії.

    статья [22,9 K], добавлен 11.09.2017

  • Основні публікації, що висвітлюють розвиток історично-географічних студій та викладання історичної географії у Наддніпрянській Україні у 1840-х рр. – на початку ХХ ст. Аналіз їх змісту. Напрацювання українських істориків у висвітленні даної проблеми.

    статья [26,6 K], добавлен 17.08.2017

  • Історичні форми позитивізму. Відмова прихильників позитивістської лінії від махістського психологізму, зосередження на проблемах логічного аналізу наукового знання. Семантичний аналіз, вчення прагматизму. Позитивізм в історичній науці та джерелознавстві.

    реферат [33,3 K], добавлен 04.09.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.