Більшовицький варіант політики "римських цезарів", або: комнезами як вияв люмпенської психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Більшовицький варіант політики «римських цезарів», або: комнезами як вияв люмпенської психології

Г.Т. Капустян

доктор історичних наук, професор, професор кафедри теорії та історії держави та права Кременчуцького національного політехнічного університету імені Михайла Остроградського

У статті досліджено політику радянського режиму в українському селі на початку 1920-хроків, спрямовану на його розкол. Для цього створено комітети незаможних селян. Особливості люмпенізованої психології незаможників були використані радянською владою для її утвердження в українському селі. Звернено увагу на запотребуваність КНС у період згортання НЕПу, запровадження надзвичайних заходів, утвердження командно-репресивної системи управління.

Ключові слова: українське село, радянський політичний режим, комітети незаможних селян, люмпенська психологія, нова економічна політика, надзвичайні заходи.

Bolshevik policyvariant of «roman caesars» or, poor peasants committees as lumpen psychology exhibition. G. Kapustyan

Bolsheviks revolutionary changes implementation in t Ukrainian villages has showed that their policy needs a reliable ally. Using features of peasantry psychology , its attraction to primitive egalitarianism, the Bolsheviks created a specific organization KNS -- committees of poor peasants in 1920. KNS had to make the processes of social and economic differentiation in Ukrainian villages, which will suit the Bolsheviks.

KNS have politically and economically destroyed prosperous peasants-owners, producers of the countrys wealth. KNS served as typical village councils, emphasizing their own importance and its own credibility as a state organizations.

Since 1920 (the year of KNS foundation ) till 1933 (the year of cessation of their activity), as an urgent need to support the Soviet political system, committees of poor peasants occasionally appeared to the political arena from nothingness.

KNS activities were evident in terms of emergency measures. Emergency measures were applied by the Soviets in the early and late 1920s.

The committees of poor peasants experiencined not the best times for themselves in the middle of the 1920s. During this period KNS experienced confusion, frustration and despair. In mid-1922, their number reduced twice.

In the late 1920s there was Stalins “revolution from above”. Liberal principles of the New Economic Policy dissapeared and finally command and repressive system of governance came to live. Soviet power needed the support of the committees of poor peasants during forced grain gathering, searching for hidden “enemies of the working people”, dispossession, forced collectivization, the famine-genocide. Soviet political regime encouraged the underclass psychology holders who cooperated with the regime. The government gave to those a certain percentage of material wealth from the requisitioned property. Having finished with the “kulaks” by making forced collectivization, committees of poor peasants were dissolved in 1933 as unnecessary.

Key words: Ukrainian village, Soviet political regime, poor peasants committees, lumpen psychology, new economic policy, extraordinary measures.Постановка проблеми. Історичний розвиток українського села сформував своєрідний менталітет його жителів, де особливо виділялася одна з головних рис українства хазяйновитість. Але ця властивість не була належним чином запотребувана радянською епохою. Більшовицький переворот 1917 року декларував відчуження приватної власності в господаря. Насильницькими методами проводили експропріацію в безпосередніх товаровиробників створеного ними продукту.

У народі жив дух непокори. Селяни прагнули відчайдушно захищати нажиту наполегливою працею власність. Терплячий, інертний господар, усвідомивши небезпеку, яка насувалася від нового радянського більшовицького режиму його родині та достатку, вимушено міняв «орала на мечі». Повнолюдне українське село, розбурхане війнами і революціями, ущент збурене більшовицькою експансією, було однорідне у своєму одвічному прагненні захистити надбане. І воно повстало проти більшовицького режиму. радянський режим український село

Широкими степами мчали махновські тачанки, у віковічних лісах Холодного Яру естафету нескореного українського духу переймали побратими Головного Отамана Холодного Яру Василя Чучупаки. Численними повстанськими загонами повнилася рідна земля. Село піднялося захищати землю і волю!

Протистояння між непокірним українським селом і московсько-більшовицьким урядом довело неспроможність останнього упокорити перше, навіть застосовуючи найбільш агресивні методи. Тому більшовики вдавалися до підступних методів боротьби, використовуючи давній принцип римських цезарів «Розділяй і володарюй!», доповнюючи його лукавим гаслом «Інтернаціоналу»: «Хто був нічим - той стане усім!». Радянський політичний режим посилював майнове й соціальне розшарування на селі, сприяючи соціальному протистоянню в раніше більш-менш однорідному середовищі. Із цією метою радянський політичний режим під час чергового вторгнення до України зорганізовує 1920 року в українському селі Комітети незаможних селян (КНС, комнезами), сподіваючись знайти власну соціальну опору. На комнезамів покладали важливе завдання: упоратися руками самих же селян проти самих же селян.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Інтерес до спроб аналізу взаємин влади й селянства виник одразу в сучасників процесу. Здебільшого це були напрацювання партійно-радянських лідерів [1; 2; 3; 4; 5; 6]. У працях М. Д. Березовчука [7; 8] на конкретно- історичному матеріалі схарактеризовано історію утворення та діяльності комітетів незаможних селян. Дослідник наголошував на соціально-економічних, політичних, національних умовах розвитку українського села. Однак опис соціально- психологічного образу незаможника залишився поза увагою автора.

Мета дослідити люмпенізовану психологію незаможника, особливості використання радянським політичним режимом «почуттів слабких» для утвердження його в українському селі.

Виклад основного матеріалу. Радянський політичний режим, утілюючи принципи «поділяй і владарюй», «грабуй награбоване», досягав потрібної суспільно-політичної динаміки. Збочена психологія люмпена (можливість миттєво отримати матеріальні блага) заполонила суспільну свідомість.

Намагання більшовицької партії реалізувати «широкомасштабний соціальний експеримент» [9,7] потребували надійного союзника. Саме на комнезами радянський політичний режим покладав великі сподівання в досягненні поставленої мети. Теорія грандіозного комуністичного експерименту на практиці застосовувала природне матеріальне невдоволення селян станом речей, що з часом сягнуло рівня революційних вимог.

Більшовики усвідомлювали те, що українське селянство, з огляду на соціально-економічну, політичну динаміку, стало носієм власної історії і справжніх цінностей. Саме воно здатне спрямовувати розбурхане українське село в небажаному для радянської влади напрямі. Така ситуація змушувала більшовиків динамічно насаджувати в сільському соціумі цінності деградованої психології, концентруючи й націлюючи цей потенціал для утвердження нового політичного режиму.

У подальшому, зважаючи на характер суспільно- політичної ситуації в українському селі, влада неодноразово мусила використовувати комітети незаможних селян як політико-економічні важелі тієї чи тієї кампанії.

ГУ конференція КП(б)У (17-23 березня 1920 року), констатуючи нечисельність і слабкість партосередків у селах, їхню неавторитетність, «засилля куркульства у сільрадах» (це заважало більшовикам активно керувати суспільно-політичними й економічними процесами), ухвалила рішення політично організувати сільську бідноту й маломіцних середняків у спеціальні класові організації для захисту їхніх інтересів, а також для виконання законів про наділення землею безземельних і малоземельних селян та про хлібну розкладку [10, 73].

Після більшовицького перевороту відбувалася конфіскація й розподіл великих латифундій: поміщицьких, монастирських і церковних володінь, що, зрештою, не змогло задовольнити земельний голод в Україні. Актуальною ставала проблема землезабезпечення селянства за рахунок заможної його частини. Навесні 1920 року радянська влада розпочала реалізовувати ухвалений «Закон про землю», що передбачав конфіскацію надлишкового сільськогосподарського інвентарю й тяглової сили в заможних господарів. Комнезами стають активними учасниками цього реквізиційного процесу.

На Першому Всеукраїнському з'їзді комнезамів (1920 рік) зазначено: процес конфіскації земельних надлишків у «куркулів» набував інтенсивного характеру в тих селах, де були сильні організації комітетів незаможних селян. З'їзд виступав за повну ліквідацію «куркульських» господарств і передання їхньої землі, інвентарю та тяглової сили в розпорядження трудового селянства [11].

Щоб стабілізувати соціально-економічну й політичну ситуацію, V Всеукраїнський з'їзд Рад 2 березня 1921 року ухвалив «Закон про закріплення землі» на 9 років за тими трудовими господарствами, які її обробляють. На місцях комнезами активно втілювали в життя земельні директиви влади [12, 215, 222].

Запровадження радянським політичним режимом політики «воєнного комунізму» із його невід'ємним атрибутом продовольчою розкладкою знаходило позитивний відгук у носіїв люмпенізованої психології. Головними рисами їхньої роботи з утілення директив радянської держави були: розкуркулення, реквізиція матеріальних цінностей заможних односельчан, примусовий характер збору продрозкладки. Право втілювати на практиці закон про землю, збір податків, боротися з «політбандитизмом», проводити розкуркулення сприймалося незаможниками як момент досить високої довіри влади до них як до інституту, а стосовно самих себе - упевненість у власній стабільності, оскільки вони контролювали вагомі громадсько-політичні й економічні важелі на селі.

Перепрофілювання в середині 1920-х років організації комнезамів різко знижувало суспільну роль організації незаможників, породжувало занепад і розгубленість: «Незаможники залишились біля розбитого корита, - повідомлялось у зведенні ОДПУ за № 2 від 11 вересня 1925 року. - Оце дяка за те, що бились, бандитів гнали та розкладку брали, тепер залишились за бортом», - такі розмови ходили серед незаможників Адамівського району Херсонської округи» [13, 57]. «А в селі Пеньківка Тульчинської округи в середовищі місцевого комнезаму панують «ліквідаційні настрої» [13, 85].

Висловлене комнезаможниками розчарування змінами щодо їх реорганізації на середину 1920-х років засвідчує ностальгію за часами, коли влада потребувала послуг носіїв люмпенізованої психології.

Запровадження нової економічної політики, перехід від продрозкладки до фіксованого податку суттєво порушували командно-репресивні підвалини радянського політичного режиму, який тримався на: «розкуркуленні», реквізиції зерна, боротьбі з «політичним бандитизмом». Абсолютно протилежні громадсько-політичні й економічні засади впроваджували згідно з політикою НЕПу У середовищі комнезамів помітними стають занепадницькі настрої, які довелось «оздоровити чисткою». «Скорочення кількості членів КНС сприяли більш кращій їх питомій вазі», - зазначалось в «Бюлетені про внутрішнє становище на Україні» (1 листопада - 1 грудня 1921 року) [14, 11 зв.].

Однак задекларовані принципи НЕПу не внесли суттєвих змін у характер діяльності комнезамів. Вони продовжували енергійну боротьбу з «куркульською» контрреволюцією як збройну (боротьба з бандитизмом), так і економічну (відбирання в куркулів земельних надлишків та реманенту). Чинні повноваження давали комнезамам змогу виконувати функції, характерні для сільських рад, наголошуючи на власній значущості та власному авторитеті як державної організації.

У матеріалах, зібраних під час вибіркових обстежень комнезамів, що проводили ЦК КП(б)У в 1925 році, зазначено, що «між комнезамами і сільрадами часто створюються надзвичайно неправильні і хворобливі стосунки». Вони породжені прагненням КНС адмініструвати, захоплювати органічні функції сільських рад. Комнезами цікавилися здебільшого тими самими питаннями, що й сільська рада. Вони також втручалися у сферу діяльності сільських рад: стягнення сільськогосподарських податків, страхових зборів, забезпечення шкіл паливом та ін. [15, 4].

Комнезами поступово втрачали своє значення масової політичної організації сільської бідноти. «КНС в теперішньому вигляді не є масовою організацією бідноти», остання до 70-75 % не охоплена комнезамами. «Склад КНС, - говорилось в обстеженні, - в більшості вузьке замкнуте коло служилих, наполовину батрацьких елементів, не пов'язаних спільністю виробничих ознак, що часто надає люмпен-пролетарського характеру всій організації, котра лаштує своє існування на різного роду подачках, пільгах і привілеях від держави» [15, 9].

Обстеження засвідчило, що адміністративний статус комнезамів відповідав нормам надзвичайного періоду. Коли надходив час помірної лібералізації суспільно-політичного й економічного життя, комнезами не змогли адекватно зжитися з новими реаліями [15, 47].

Нездатні перебудуватися в умовах «нового курсу», комнезами продовжували виконувати звичну роботу на селі - розкуркулювати: «Взагалі КНС в обстежуваних селах, як організація, активної ролі не відіграє. Помітна тенденція з боку КНС до подальшого розкуркулювання» [15, 47].

І як загальний висновок звучало: «необхідно поставити завдання боротьби з такими явищами, які мають часте місце в КНС як диктатура над всією селянською масою. Із замкнутістю організацій КНС потрібно провести боротьбу... необхідно подолати в роботі КНС залишки «воєнного комунізму» [15, 49].

Зважаючи на те, що до певної міри ліберальні принципи НЕПу не вписувалися в більшовицьку доктрину майбутнього суспільного устрою, радянське політичне керівництво, реорганізовуючи комнезами, сподівалося все-таки остаточно не поривати зв'язків і в слушний момент звернутися до них по підтримку під час проведення чергового етапу реформ. На цьому наголошував Л. Каганович у ході об'єднаного пленуму ЦК і ЦКК ВКП(б) у листопаді 1926 року: «Ми реорганізовуємо КНС, наша політика на Україні - зберегти КНС, не допустити їх ліквідації, зберегти їх в новій реорганізованій формі» [16, 130].

У кінці 1920-х років радянська влада згортає НЕП, упроваджує диктаторські методи у взаєминах із селянством. Примусові хлібозаготівлі, надмірне оподаткування, позика індустріалізації стають реаліями сьогодення. Упровадження надзвичайних заходів у суспільно-політичне та економічне життя країни покликало до життя тимчасово забуту структуру - КНС. Для комнезамів настав час звичних для них дій. Набутий гіркий досвід примусових хлібозаготівель періоду «воєнного комунізму» удосконалювався в умовах «надзвичайщини» кінця 1920-х років (примусові хлібозаготівлі, непомірне оподаткування, організація проведення позики для індустріалізації).

Лазар Каганович навесні 1928 року позитивно оцінив дії КНС у хлібозаготівельній кампанії, тобто з початком уведення надзвичайних заходів: «Незаможники допомогли нам, надали нам організовану допомогу» [16, 279].

Активізувала комнезамівські бажання брати участь у реквізиційних хлібозаготівлях відома постанова ВУЦВКу і РНК УСРР від 3 липня 1929 року «Про заходи щодо розкуркулення селян». Постанова націлювала «із штрафних грошей (стягнених із тих селян, які не змогли виконати хлібозаготівельні плани - ГК.) ... обов'язково . відчисляти 25 відсотків, повертаючи їх до відповідних фондів кооперування й колективізації сільської бідності даної місцевості» [17, 102].

Доцільність дій комнезамів в умовах нав'язаної «революції зверху» засвідчувала їхня плідна робота, санкціонована радянською владою, яка вміло вгамовувала чи викликала енергію люмпена. Радянська влада використовувала набутий досвід роботи комнезамів щодо реквізиції хліба в умовах «воєнного комунізму» і в нових реаліях залучала їх до подвірних обходів для виявлення хліба в оселях сільських жителів. «Члени комнезамів і біднота за завданням органів КНС з уповноваженими РВК обходили двори заможних і куркулів на предмет пошуку самогону тощо, використовуючи це для посилення хлібозаготівель», - говорилось у звіті Конотопської округи про хід хлібозаготівель і участі в цій кампанії комнезамів протягом травня 1929 року [18, 30].

Висновки. Особлива увага радянського політичного режиму до українського села як носія вагомого економічного потенціалу й невпокореного суспільно-політичного настрою поставила перед більшовиками завдання роз'єднати його ідейно та економічно. Використовуючи особливості психології пауперизованої частини селянства, її тяжіння до примітивної зрівнялівки, більшовики створили специфічну організацію КНС - комнезами, комітети незаможних селян. Дія цієї структури найбільш яскраво виявлялася в умовах надзвичайних заходів, а тому в середині 1920-х років комітети незаможних селян переживали не найкращі для себе часи. Розгубленість, розчарування й розпач були характерними для більшості учасників комнезаможного руху. На середину 1922-го року їхня скоротилася вдвічі.

Однак більшовицька ідеологія, в основі якої лежали диктаторські принципи, могла себе повністю зреалізувати в умовах міцної командно-репресивної системи, а тому більшовики не були зацікавлені в ліквідації комітетів незаможних селян.

Нав'язана сталінська «революція згори», згортаючи НЕП й остаточно утверджуючи командно- репресивну систему управління, передбачала задіяти характерні функції комітетів незаможних селян, які так природно доповнювали її зміст: примусова реквізиція хліба, пошук прихованих «ворогів», розкуркулення, примусова колективізація. Для заохочення до виконання ретельного поставлених завдань, влада живила люмпенізовану психологію, виділяючи їм певний відсоток від реквізованого. Розправившись із «куркулями», провівши примусову колективізацію, комітети незаможних селян як непотрібна радянській владі організація були розпущені.

У контексті порушеного питання потребує подальшого дослідження проблема участі комнезамів у проведенні примусових хлібозаготівель періоду сталінської «революції згори» і в організації Голодомору-геноциду 1932 - l933 рр.

Список використаної літератури та джерел

1. Лісовий П. Нетрі села. Статті, нариси. 1922--1924 рр. /П. Лісовий -- [Б. м. в] : Держвидав України, 1928. -- 89 с.

2. Одинцов А. В. Основы сельскохозяйственной политики на Украине /А. В. Одинцов. -- Харків, 1925. -- 77 с.

3. Петровський Г І. Політичні та господарчі завдання КНС. Перероблена доповідь на 6 Всеукраїнському з 'їзді КНС / Г. І. Петровський. -- Харків : Держ. вид-во України, 1929. -- 60 с.

4. Петровський Г. І. Про роботу партії на селі. Доповідь на Х з'їзді КП(б)У / Г. І. Петровський. -- Харків : ДВУ, 1928. -- 96 с.

5. Петровський Г І. Ради за період громадянської війни і за мирного будівництва / / Г І. Петровський. -- Харків : Держвидав України 1927

6. Раковский Х. Г. Что дали незаможникам их комитеты? /Х. Г Раковский. -- Харьков : Всеукраинский ГИЗ, 1921. -- 32 с.

7. Березовчук М. Д. Комнезами України в боротьбі за соціалізм / М. Д. Березовчук. -- Київ : Політвидав України, 1965. --123 с.

8. Березовчук М. Д. Перші соціалістичні перетворення на селі. Про організації сільської бідноти та їх роль у здійсненні перших соціалістичних перетворень / М. Д. Березовчук. -- Київ : Політвидав України, 1976. -- 146 с.

9. Данилов В. П. Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание : документы и материалы в 5-ти томах / под ред. В. П. Данилов, Р. Маннинг, Л. Виола // Май 1927 -- ноябрь 1929. -- М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОСПЭН), 1999. -- Т. 1

10. «Про роботу на селі». -- Резолюція IV конференції КП(б)У 17--23 березня 1920р. // Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з `їздів, конференцій і пленумів ЦК : у 2 т. / ред. В. І. Юрчук (голова) та ін. -- Київ : Вид-во Політичної літератури, 1976. -- Т. 1. --1918-- 1941. -- С. 71

11. Вісті -- газета І Всеукраїнського з`їзду комнезамів : часопис. -- № 2,3. -- Харків, 1920.

12. Комітети незаможних селян України (1920--1933) : збірник документів і матеріалів / за ред. проф. І. К. Рибалки. -- Київ : Наукова думка, 1968

13. Центральний архів Федеральної служби безпеки Російської Федерації (далі ЦА ФСБ РФ). -- Ф. 2. -- Оп. 3. -- Спр. 594. Сводки материалов ИНФО ОГПУ о политсостоянии и экономрасслоении деревни за 1925 г. -- 233 с.

14. ЦА ФСБ РФ. -- Ф. 1. -- Оп. 5. -- Спр. 446. Информационный бюллетень Всеукраинской ЧК. -- 1.11.1921 -- 1.12.1921 гг. -- 21 с.

15. Російський державний архів соціально-політичної історії (далі -- РДАСПІ). -- Ф. 17. -- Оп. 84. -- Дело 906. Сводки Информотдела ЦКРКП(б) о сельском хозяйстве, о болезненных явлениях в партийной организации Бийского уезда, о кабальних сделках в деревне и способах борьбы с ними, о работе среди нацменьшинств, о нацменьшинствах в деревне, о состоянии ККОВ, КНС и союзах Кошчи, о работе среди крестьянок, о кооперации в деревне, о подготовительной работе парткомов по сбору сельхозналога, о переселенческом вопросе, материалы о крестьянских союзах. -- 1925

16. РДАСПІ. -- Ф. 81. -- Оп. 3. -- Спр. 107. Стенограммы выступлений Кагановича Л. М. на пленумах ЦК КП(б)У по вопросам работы объединённого Пленума ЦК и ЦКК ВКП(б), о перевыборах парторганов и Советов, украинизации, хлебозаготовках и др. вопросам; вспомогательные материалы к выступлениям и правками автора. -- 23.07.1925 г. -- 1928

17. Колективізація і голод на Україні. 1929--1933 рр. : збірник документів і матеріалів -- Київ : Наукова думка, 1992. -- 733 с.

18. Центральний державний архів вищих органів влади України. -- Ф. 257. -- Оп. 1. -- Спр. 909. Звіти, доповідні записки, інформаційні листи і статистичні відомості окружних КНС про хлібозаготівлі у 1928/29 р. та участь у ній КНС. -- Березень--23 вересня -- 1929. -- 76 с.

References

1. Lysovyi Peter (1928). Slums and villages. Articles, essays. 1922 - 1924 biennium. Ukraine State Publishing House (in Ukr.)

2. Odintsov A. (1925). Fundamentals of village policy in Ukraine.Kharkiv (in Ukr.)

3. Peter G.(1929).Political and household tasks of KNS. Redesigned report on 6 National Congress ANC. Kharkiv: State Ukraine publishing house (in Ukr.)

4. Peter G. (1928). Concerning the work of the party in the countryside. Report on the Tenth Congress of the CP (B) U. Kharkov: DVU (in Ukr.)

5. Peter G. (1927).During the period of civil war and in peace¬building. Kharkiv: Ukraine State Publishing House (in Ukr.)

6. Rakovski H.G. (1921). What unwealthy committees have received? Kharkiv: All-Ukrainian HYZ (in Ukr.)

7. Berezovchuk M.D. (1965). KNS Ukraine in the struggle for socialism. Kiev: Politvydav Ukraine (in Ukr.)

8. M.D. Berezovchuk.(1976). First socialist transformation of the countryside. Organization of rural poor people and their role in the implementation of the first socialist transformation. Kiev: Politvydav Ukraine (in Ukr.)

9. VP.Danylov, Robert Manning, Lynn Viola. (1999). Tragedy of Soviet village. Collectivization and Depriving. Documents and materials in 5 volumes. Redactors words // Tragedy of Soviet village. Collectivization and Depriving. Documents and materials in 5 vols. / Vol.1. May 1927 - in November 1929 / Ed. VP.Danylov, R. Manning, L. Vyola. Moscow: The Russian Political Encyclopedia (ROSPEN) (in Russ.)

10. "The work in the countryside. " - Resolution of IV conference (b) U 17-23 March 1920 // The Communist Party of Ukraine by its resolutions and decisions of the congress, conferences and plenary sessions of the Central Committee (1976): In 2 t. /Ed. VI Yurchuk (Chairman) and others. Kyiv: Red. of Political Literature. T. 1. 1918-1941(in Ukr.)

11. News - Newspaper Congress and national KNS. 1920. The magazine № 2,3. -- Kharkiv (in Ukr.)

12. The committees of poor peasants of Ukraine (1920-1933). (1968).Collection of documets and materials/Ed. prof. I.K. Rybak. Kiev: Naukova Dumka (in Ukr.)

13. Central Archives of Federal Security Service (the FSB RF). F. 2. (1925). Op. 3. Conjugation. 594. Collections of materials INFO GPU about village state14. RF FSB. - F. 1. ( 01.11.1921. - 12/01/1921). Op. 5. - conjugation. 446. Consumer Information Bulletin of all-Ukrainian Cheka. biennium (in Russ.)

14 Central Archives of Federal Security Service (the FSB RF). F 1. (1.11.1921. -- 1.12.1921). Op. 5. conjugation. 446. Consumer Information Bulletin of all-Ukrainian Cheka. biennium (in Russ.)

15. Russian State Archive of Socio-Political History (hereinafter - RDASPI) . F 17. (1925). Op. 84 - Case 906. Information RCP (b) of agricultural sector, phenomenon in organization in Biysk, at Ussuir transaction concerning Charcoal and struggling methods (in Russ.)

16. RDASPI. F 81. (23. 07.1925--1928). Op. 3. Conjugation. 107. Writing of L.M. Kaganovich at the plenum of the Communist party, concerning the issue of joined Plenum work and CP, CPSU (b), and at reelection of Sovet management, ukrainization, bread gathering (in Russ.)

17. Collectivization famine in Ukraine. 1929 -- 1933. 1992. Kiev: Naukova Dumka (in Ukr.)

18. Central State Archives of higher authorities of Ukraine. F. 257. (1976). Op. 1. Conjugation. 909. The reports, memos, newsletters and statistical information about the district KNS grain procurement in 1928/29. Participation of the ANC. March 23 September 1929 (in Ukr.)

Размещено на Allbest.ru