Інославні християнські об’єднання в українському селі у ХІХ - першій третині ХХ ст.: історіографічний аспект

Размещено на http://allbest.ru

2

Полтавський музей авіації і космонавтики

Інославні християнські об'єднання в українському селі у ХІХ - першій третині ХХ ст.: історіографічний аспект

В.М. Орлов, кандидат історичних наук,

науковий співробітник науково-дослідного

сектору науково-освітньої роботи

м. Полтава

Вступ

Постановка проблеми. Історія так званих інославних, тобто неправославних християнських об'єднань не є однозначною. На відміну від новітніх релігійних новотворів другої половини ХХ ст., інославні релігійні громади не були суто урбаністичним явищем.

Наприклад, окремі поселення менонітів-колоністів на півдні України першопочатково формувалися саме як аграрні анклави. Тому, проблема землевідведення, раціонального землекористування, право власності на землю, передача земельних ділянок у спадок була для інославних громад актуальним питанням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Діяльність неправославних (інославних) християнських об'єднань на українських землях досліджувалася упродовж ХІХ - початку ХХІ ст. Однак, академічний інтерес, максимальний рівень студіювання та всебічний аналіз проблема набула винятково на сучасному етапі розвитку історичної науки.

До загального переліку фахових істориків-дослідників, які задіяні у студіюванні історії релігії та церкви в Україні загалом й історичному розвитку інославних громад, належать Ю. Берестень [1], В. Брославський [2], Н. Венгер [3-5], О. Вовк [6], М. Галанов [7], Р. Голій [8], С. Дровозюк [9], О. Крижановська [10], О. Машкін [11], Б. Опря [12], О. Редькіна [13], Н. Романюк [14] тощо.

Першим дослідником, який закцентував увагу в своїх роботах на ролі неправославних християнських об'єднань в Україні та їх функціонуванні в українському селі, був О. Крижанівський [15; 16].

Особливий інтерес в зарубіжній історіографії історії релігії та церкви в Україні становить праця П. Верта «Православие, инославие, иноверие. Очерки по истории религиозного разнообразия Российской империи» [17]. Автор розглянув розвиток інослав'я у Російській імперії як єдиний конфесійний феномен, здійснивши градацію усіх церков та релігійних деномінацій Російської імперії ХІХ - початку ХХ ст. у контексті взаємовідносин релігійних об'єднань з органами державної влади.

Метою статті є вивчення історіографічної традиції з історії діяльності інославних християнських громад в українському селі впродовж ХІХ - початку ХХ ст.

Виклад основного матеріалу

Конфесійний феномен інослав'я є складеним і гетерогенним, тому що з іносланими громадами у Російській імперії ототожнювали як представників католицизму (Римо- католицької церкви, греко-уніатів); чотирьох «дозволених» протестантських деномінацій (реформатів, лютеран, баптистів та менонітів; формування цього переліку відбувалося у динаміці упродовж ХІХ ст. - до початку 1880-х рр.), а також представників Вірменської католицької церкви тощо. Статус зауважених релігійних громад був неоднозначний. інославний християнський менонітський колоніст

Поряд із правом на існування та легальну діяльність, на відміну від так званих сект і об'єднань «розкольників», репрезентанти подібних конфесій не мали повноти прав і привілеїв, характерних для Православної Російської Церкви як релігійної домінанти імперії.

В наукових працях радянського періоду у зв'язку з пануючою марксистсько-ленінською методологією та наявною атеїстичною спрямованістю явище інославності вивчалося винятково у контексті інших глобальних проблем, зокрема в межах історії колонізаційних процесів півдня України, а також етнонаціональної історії - історичного розвитку окремих етнічних груп, які мешкали в СРСР. У цьому вимірі етноконфесійний складник мав вигляд додаткового сюжету, важливість релігійної приналежності колоністів - мешканців аграрних анклавів в Україні максимально нівелювався.

Найбільш деталізовано діяльність інославних громад в аграрному середовищі відображена в працях радянського історика Л. Малиновського [18-20]. Так, однією з перших докторських дисертацій, в якій активно досліджувався інославний релігійний компонент в Україні ХІХ - першої третини ХХ ст. є робота Л. Малиновського, виконана в Барнаульському державному педагогічному інституті та Алтайському державному університеті і захищена у Ленінградському державному університеті [19]. Вона містила значний фактичний і фактологічний матеріал щодо діяльності німців-менонітів і, незважаючи, що релігійний сегмент досліджувався у контексті етнічної історії німців, мала цікаві висновки стосовно ролі релігійного фактору у повсякденному житті німецького населення. Географічно робота була присвячена історичній ретроспективі ролі німецького субстрату в Сибіру, але наголошено, що іншим значним центром локалізації німців-менонітів (представників інославних християнських громад) є українські губернії в складі Російської імперії [19].

У науково-історичних працях найчастіше інославні християнські об'єднання розглядаються у контексті історії окремих протестантських громад, Римо-католицької церкви та історичного розвитку греко-уніатства (греко-католицизму) початку ХІХ ст., а не як складне і цілісне явище.

Варто зауважити, що феномен інослав'я, починаючи з радянського істріописання розглядався як складник етнічної історії. Подібна проблематика аналізувалася саме у контексті історії певної етнонаціональної групи, зокрема німців, поляків, чехів, голландців тощо. У подібних дослідженнях, наприклад, меноніти німецького походження ототожнювались із певною особливою етноконфесійною групою, але маркування релігійних груп відбувалося в основному за етнічною компонентою, тобто огляд конфесійної проблематики відбувався в контексті загального дослідження німецького, польського, чеського населення. Радянські історики намагалися максимально знівелювати релігійну складову, що, відповідно, було зумовлено атеїстичною спрямованістю їх досліджень.

Наприклад, у працях радянського історика Л. Малиновського за 1967 р. зауважено безвідносно до релігійної складової, що «... німці-колоністи Півдня відрізнялись значним розвитком капіталізму у сільському господарстві.» [18, 4]. У своїх наступних розвідках істориком були відзначені відмінності між німецьким - з одного боку, та українським або російським пролетаріатом, з іншого, до важливих факторів науковець відносить саме релігійне розрізнення, яке впливало, зокрема, й на їх «класову», політичну позицію [18, 5]. Також Л. Малиновським наголошено, що знаний досвід німців-менонітів у сільськогосподарській сфері не був одразу виправданий у зв'язку з об'єктивними причинами, зумовленими як кліматичними чинниками, так і з відсутністю торговельних шляхів та транспортних комунікацій, однак, меноніти змогли стати конкурентоздатними на сільськогосподарському ринку [18, 11-12]. Дослідником наголошено, що менонітські інославні громади на півдні України були репрезентовані двома стратами: «... повних господарів, прихильників єдиноспадкування і збереження своїх 60-десятиних господарств, і безземельних - прихильників розподілу господарств і надання громадських земель на користь безземельної бідноти.» [18, 14-15]. В пошуках класової домінанти істориком зазначено, що між аграрним і релігійним факторами був безпосередній зв'язок. Наприклад, соціальна стратифікація в менонітському середовищі вплинула на формування нових релігійних новотворів, які за звичним шаблоном у радянській історіографії історії релігії та церкви в Україні ідентифіковано як «секти» [18, 15].

Дослідження історії інославності відбувалося і в контексті процесу колонізації новоприєднаних територій. Особливо такий погляд був домінуючим у радянському історіописанні 1960 - 1980-х рр.

Між тим, як зауважено Н. Венгер, особливість розташування колоній менонітів була зумовлена саме конфесійною компонентою, зокрема представники однієї етнонаціонаьної групи - німці, які ідентифікували себе з іншою релігією (римо- католицизмом або лютеранством) не мали права проживати на територіях, що належали менонітським колоніям [3, 154].

Ю. Берестенем у дослідженні, присвяченому земельним відносинам у середовищі «дозволених» релігійних об'єднань, а саме менонітів в Україні ХІХ - початку ХХ ст., визначені основні періоди української та зарубіжної історіографії, зокрема: «... 1) 50-ті роки ХІХ століття - 1917 р., 2) 20 - 80-ті роки ХХ століття, 3) 90-ті роки ХХ - початок ХХІ століття.» [1, 4]. Позитивом роботи є те, що історик чітко закцентував увагу на трансформації соціальної структури новоприбулого менонітського населення, ключовим для котрого було саме земельне питання. Ю. Берестень слушно зауважив, що першим дослідником, який звернув увагу на проблему землекористування в інославних менонітських поселеннях, був конфесійний дослідник, історик- аматор А. Клаус [1, 4]. Його робота містить значний фактичний і фактологічний матеріал щодо становлення і розвитку громад менонітів в Україні та проблеми землекористування [1, 4]. Охарактеризувавши функціонування німецької марки та російської общини, історик акцентував увагу на особливостях менонітської власності на землю в умовах імперської дійсності. Так, «... садиба й орна земля знаходилася у фактичній приватній власності» конкретної особи-колоніста, «. випас, ліс, вівчарні та запасні землі - у власності територіальної громади.» [1, 9].

Серед важливих тем, що порушив Ю. Берестень - наявність соціальних протиріч у протестантських громадах. Він наголосив, що у зв'язку з процесами адміністративного регулювання земельних відносин упродовж 1870-х рр. в Російській імперії та обмеження у наданні нових земель активізувався процес соціального структурування та зростання соціальної напруги в протестантських менонітських поселеннях на теренах українських губерній, зокрема в колонії Молочній. Автором досить чітко зазначено, що спад соціальної напруги був зумовлений процесами імміграції частини менонітів до Північної Америки, спровокувавши перерозподіл та концентрацію землі в одних руках [1, 10].

Система особливих відносин влади та інославних-менонітів у царині економіки, зокрема аграрного сектору, була повністю знівельована упродовж 1870-х рр. Цей факт засвідчений Н. Венгер. Відома історик наголосила, що завдяки позбавленню статусу іноземних поселенців, ліквідація самоврядування значно вплинула на менонітське населення півдня України [3, 155]. Але, на думку Н. Романюк, незважаючи на цілеспрямовану політику російського уряду щодо обмеження інославних громад менонітів у землекористуванні, німецька частка у власності землі зберігала третю позицію, поступаючись, виключно російській та польській [14, 219]. До цієї «етнічної» характеристики можна ставитись по- різному, тому що ототожнення етнічного та релігійного компоненту не завжди є слушним. Але навіть подібний показник демонструє тенденцію до зростання ролі менонітського землеволодіння на теренах українських губерній.

В. Брославський, у свою чергу, визначив особливості політики російського центрального уряду щодо землекористування на Правобережній Україні у зв'язку з наявним значним католицьким компонентом. Червоною лінію простежується прагнення, починаючи з періоду правління Катерини ІІ, зменшити вплив представників так званих інославників-католиків на Правобережній Україні. З цією метою, як зауважено В. Брославським, політика царату розподілялася на два взаємопов'язані складники: «. місцевому населенню гарантувалося свобода віросповідання та збереження його майнових прав .» [2, 15]. Другий складник мав, на нашу думку, дискримінаційний характер. А саме, одержавлення власності католицької церкви на землю, позбавлення більшості економічних важелів та процес інкорпорації католицького і уніатського кліру до системи державного апарату [2, 15]. Це було характерно для духовенства Православної Російської Церкви (отримання кліриками утримання з державної скарбниці, тобто обмін в стилі «гроші - на лояльність» і поставлення духовенства у повну фінансову залежність від російської держави).

Висновки

Таким чином, наш опус засвідчує появу критичної маси науково-історичних праць, присвячених інославним об'єднанням в аграному середовищі на теренах України упродовж ХІХ - першої третини ХХ ст.

Слід також констатувати, що активне студіювання історичного розвитку так званих інославних громад на українських землях в сучасній українській історіографії продовжується. Аналіз вище згаданих праць є винятково фрагментом подальших дослідень впливу аграрного фактору в житті громад інославних групп в Україні ХІХ - першої третини ХХ ст.

Список використаної літератури та джерел

1. Берестень Ю. В. Земельні відносини в менонітських колоніях півдня України та їх суспільні наслідки (60 -- 90- тіроки ХІХ століття) : автореф. дис. ... канд. іст. наук /Ю. В. Берестень. -- Запоріжжя, 2006. -- 20 с.

2. Брославський В. Земельне питання в церковній політиці російського уряду на Правобережній Україні у 30-50 рр. ХІХ ст. / В. Брославський // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія /за заг. ред. проф. І. С. Зуляка. -- Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. -- Вип. 1. -- С. 16--20.

3. Венгер Н. В. Аграрна колонізація? До питання про формування особливої економічної зони на території сільськогосподарських менонітських територій півдня України (перша половина ХІХ ст.) / Н. В. Венгер // Український селянин: зб. наук. праць / за ред. С. В. Кульчицького, А. Г. Морозова. -- Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2004. -- Вип. 8: Спеціальний: Матеріали V Всеукраїнського симпозіуму з проблем аграрної історії. -- С. 153-156.

4. Венгер Н. В. Иоган Корніс та розвиток ремесла, підприємництва на території аграрних менонітських поселень півдня Російської імперії (перша половина ХІХ ст.) / Н. В. Венгер // Український селянин: зб. наук. праць / за ред. А. Г Морозова. -- Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2006. -- Вип. 10. -- С. 100--104.

5. Венгер Н. В. Формування торговельно-промислової еліти на території аграрних менонітських колоній півдня України (перша половина ХІХ ст.) / Н. В. Венгер // Український селянин: зб. наук. праць / за ред. А. Г. Морозова. -- Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2005. -- Вип. 9. -- С. 102--105.

6. Вовк О. В. Боротьба більшовиків проти церкви йрелігії як складова нищення традиційного світогляду українського селянства (1920-тіроки) / О. В. Вовк // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. -- Запоріжжя: ЗНУ, 2015. -- Вип. 44, Т. 1. С. 167-171.

7. Галанов М. М. Межконфессиональные «совещания» на территории западнорусских земель и позиция самодержавия в этом вопросе в 1796 -- 1801 гг. / М. М. Галанов // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики: в 2-х ч. -- Тамбов: Издательство «Грамота», 2013. -- №5 (31), Ч. I.C. 46--51.

8. Голій Р. В. Конверсія уніатських храмів у Волинській губернії (на прикладі сільських приходів Дубенського повіту) / Р. В. Голій // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: зб. наук. праць. Серія: Історичне релігієзнавство. -- Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2013. -- Вип. 8. -- С. 49--60.

9. Дровозюк С. І. Питання національно-культурного та духовного життя українського селянства 20-30-хрр. ХХ ст. в сучасній історіографії/С. І. Дровозюк//Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: зб. наук. праць /за заг. ред. проф. П. С. Григорчука. Серія: Історія.

10. Вінниця: ВАТ «Вінницька обласна друкарня», 2001. -- Вип. ІІІ. -- C. 236--242.

11. Крижановська О. О. Держава й церква в уявленнях селян Правобережної України доби скасування кріпосного права / О. О. Крижановська // Проблеми історії України ХІХ -- початку ХХ ст. -- К.: Інститут історії України НАН України, 2006. -- Вип. ХІІ. -- С. 155--165.

12. Машкін О. М. Іноземці в соціально-економічному житті України кінця ХУШ -- першої половини ХІХ: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу / О. М. Машкін // Проблеми історії України ХІХ -- початку ХХ ст. -- К.: Інститут історії України НАН України, 2009. -- Вип. ХУІ. -- С. 241--265.

13. Опря Б. О. Церковна земля та проблема її використання православним парафіяльним духовенством Правобережної України в другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст. / Б. О. Опря // Український селянин: зб. наук. праць / за ред. А. Г. Морозова. -- Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2017. -- Вип. 17. -- С. 20--24.

14. Редькина О. Ю. Сельскохозяйственные религиозные трудовые коллективы в 1917 -- 1930-е гг. (наматериалах европейской части РСФСР) : автореф. дисс. ... д-ра ист. наук / О. Ю. Редькина. -- Волгоград, 2004. -- 45 с.

15. Романюк Н. Й. Сільські підприємці і підприємництво: 1861 -- 1914 рр. (за матеріалами Київської, Подільської і Волинської губерній) / Н. Й. Романюк. -- Житомир : Полісся, 2012. -- 600 с.

16. Крыжановский О.П. Церковь в социальноэкономическом развитии Правобережной Украины в ХУІІІ -- первой половине ХІХ в. : автореф. дисс. ... д-ра ист. наук / О. П. Крыжановский. -- К., 1992. -- 32 с.

17. Крижанівський О. П. Церква у соціально- економічному розвитку Правобережної України (ХУШ -- перша половина XIX ст.) / О. П. Крижанівський. -- К. : Вища школа, 1991. -- 127 с.

18. Верт П. В. Православие, инославие, иноверие. Очерки по истории религиозного разнообразия Российской империи / П.В.Верт ; пер. с англ. Н. Мишаковой, М. Долбилова, Е. Зуевой и автора; науч. ред. перевода М. Долбилова. -- М. : Новое литературное обозрение, 2012. 280 с.

19. Малиновский Л. В. Немецкая деревня в Сибири в период социалистического строительства (1925 -- 1936 гг.): автореф. дисс. ... канд. ист. наук / Л. В. Малиновский. -- Томск, 1967. -- 24 с.

20. Малиновский Л. В. Социально-экономическая жизнь немецкой колонистской деревни в южной России (1762 -- 1917 гг.): автореф. дисс. ... д-ра ист. наук / Л. В. Малиновский. -- Ленинград, 1986. -- 26 с.

21. Малиновский Л. В. Социальная и хозяйственная история немецких колонистов в Южной России (1762 -- 1917) / Л. В. Малиновский . -- Барнаул: Алтай, 2010. -- 233 с.: ил.

References

1. Berestеn, Yu. У (2006). Land relations in the Mennonite colonies of southern Ukraine and their social consequences (60 -- 90s of the 19 century): extended abstract of Cand. Sci. (History). Zaporozhye (in Ukr.)

2. Broslavsky, У. (2009). Land issue in the church policy of the Russian government on the Right-Bank of Ukraine in the 30-50 years of the 19th century. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatyuka. Seriya: Istoriya (Scientific notes of Ternopil National Pedagogical У. Hnatyuk University. Series: History), 1, 16--20 (in Ukr.)

3. Venger, N. У. (2004). Agrarian colonization? On the issue of the formation of a special economic zone on the territory of agricultural Mennonite territories of the south of Ukraine (first half of the 19th century). Ukrayins'kyy selyanyn (Ukrainian peasant: a coll. of scientific works), 8, 153--156 (in Ukr.)

4. Venger, N. У. (2006). Johan Cornis and development of handicrafts and entrepreneurship in the territory of the agrarian Mennonite settlements of the south of the Russian Empire (first half of the 19th century). Ukrayinskyy selyanyn (Ukrainian peasant: coll. of scient. publ), 10, 100--104 (in Ukr.)

5. Venger, N. У. (2005). Formation of the trade-industrial elite in the territory of agrarian Mennonite colonies of the south of Ukraine (first half of the 19th century). Ukrayins 'kyy selyanyn (Ukrainian peasant: coll. of scient. publ), 9, 102--105 (in Ukr.)

6. Vovk, O. V. (2015). The struggle of the Bolsheviks against the church and religion as a component of the destruction of the traditional outlook of the Ukrainian peasantry (1920s). Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu (Scientific papers of the historical faculty of Zaporizhzhya National University), 44 (1), 167-- 171 (in Ukr.)

7. Galanov, M. M. (2013). Inter-confessional «meetings» on the territory of the West Russian lands and the position of the autocracy in this matter in 1796 -- 1801. Istoricheskie, filosofskie, politicheskie i yuridicheskie nauki, kulturologiya i iskusstvovedenie (Historical, philosophical, political and juridical sciences, culturology and art history. Questions of theory and practice). Tambov, 5 (31), Part I, 46--51 (in Rus.)

8. Goliy, R. V (2013). Conversion of the Uniate Churches in the Volyn Province (on the Example of Village Parishes of the Dubensky County). Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiya» (Scientific Notes of the National University of the Ostrog Academy: coll. of scient. publ. Series: Historical Religious Studies), 8, 49--60 (in Ukr.)

9. Drovozyuk, S. I. (2001). Questions of the national-cultural and spiritual life of the Ukrainian peasantry of the 20--30s of the 20th century: in modern historiography. Scientific Notes of the Vinnitsa State Pedagogical University named after MikhailKotsiubynsky. Series: History, ІІІ, 236--242 (in Ukr.).

10. Kryzhanovskaya, O. O. (2006). The state and church in the representations of the peasants of the Right-bank of the Ukraine in the era of the abolition of serfdom. Problemy istoriyi Ukrayiny XIX--pochatku XX st. (The Problems of the History of Ukraine of the XIX and early XX centuries), XII, 155--165 (in Ukr.)

11. Mashkin, O. M. (2009). Foreigners in the socio-economic life of Ukraine in the late 18 th -- first half of the 19th century: an attempt to calculate the size and analysis of their national composition. Problemy istoriyi Ukrayiny XIX--pochatku XX st. (The Problems of History of Ukraine of the XIX and early XX centuries), XVI, 241--265 (in Ukr.)

12. Opryа, B. O. (2017). Church land and the problem of its use by the Orthodox parish clergy of the Right-Bank of the Ukraine in the second half ofthe 19th and early 20th centuries. Ukrayinskyy selyanyn (Ukrainian peasant: coll. of scient. publ), 17, 20--24 (in Ukr.)

13. Redkina, O. Yu. (2004). Agricultural religious labor collectives in the 1917--1930s. (on the materials of the European part of the RSFSR): extended abstract ofCand. Sci. (History). Volgograd (in Rus.)

14. Romanyuk, N. Y. (2012). Rural Entrepreneurs and Entrepreneurship: 1861 -- 1914 (based on materials from Kyiv, Podolia and Volyn provinces). Zhytomyr: Polissya (in Ukr.)

15. Kryzhanovskiy, O. P (1992). Church in the socioeconomic development of Right-Bank of the Ukraine in the XVIII -- first half of the XIX century: extended abstract of Cand. Sci. (History). Kyiv (in Rus.)

16. Kryzhanivsky, O. P. (1991). The Church in the socioeconomic development of the Right-Bank of Ukraine (XVIII -- first half of the XIX century). Kyiv: Higher school (in Ukr.)

17. Verth, P., Mishakova N., DolbilovM., Zueva E. and all; translation Dolbilov M. (2012). Orthodoxy, Non-Orthodoxy, Another faith. Essays on the history of religious diversity of the Russian Empire; trans. with english. -- Moscow: New literary review (in Rus.)

18. Malinovsky, L. V. (1967). German village in Siberia during the period of socialist construction (1925 -- 1936): extended abstract of Cand. Sci. (History). Tomsk (in Rus.)

19. Malinovsky, L. V. (1986). Social and economic life of the German colonial village in southern Russia (1762 -- 1917): extended abstract of Cand. Sci. (History). Leningrad (in Rus.)

20. Malinovsky, L. V. (2010). Social and economic history of German colonists in Southern Russia (1762 -- 1917). Barnaul: Altay (in Rus.)

Анотація

Інославні християнські об'єднання в українському селі у ХІХ - першій третині ХХ ст.: історіографічний аспект. В.М. Орлов, кандидат історичних наук, науковий співробітник науково-дослідного сектору науково-освітньої роботи Полтавського музею авіації і космонавтики, відділу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (м. Полтава)

У статті схарактеризовано роль інославних релігійних об'єднань на українських землях упродовж ХІХ-- першої третини ХХ ст. у складі Російської імперії та СРСР. Означено, що інославні християнські громади на українських землях були не лише урбаністичним феноменом, а й мали стосунок до питань землекористування, успадкування, оренди землі. Зокрема, наголошено на особливостях землекористування менонітських інославних об'єднань в Україні. Окреслено подальші перспективи дослідження.

Ключові слова: інославні громади, історіографія, католицизм, менонітство, протестантські громади, село, українські землі, християнські об 'єднання.

Annotation

The non-orthodox christian associations in ukrainian village in the 19 - first third of the 20th century: historiographic aspect. V. Orlov.

The history of so-called non-Orthodox Christian unions is ambiguous. The non-Orthodox religious communities were not purely urban phenomena, unlike the newest religious groups of the second half of the 20th century. For example, separate settlements of Mennonite colonists in the south of Ukraine were originally formed precisely as agrarian enclaves. Activities of non-Orthodox Christian associations on Ukrainian lands were investigated during the 19 -- early 21 centuries. The scientific interest in the study of non-Orthodox Christian churches and the comprehensive analysis of the problem has been acquired at the present stage of the development of historical science.

The confessional phenomenon of non-Orthodox Christian communities is composed and heterogeneous. According to the Russian imperial legislation, non-Orthodox communities were identified with representatives of Catholicism (Roman Catholic Church, Greek-Uniate) andfour «permissible» Protestant denominations (Reformed, Lutherans, Baptists and Mennonites).

Legislation was corrected during the 19th century, and the last denomination, which was granted permission for legal existence, was Baptists in thefirst half of the 1880s. Also the Armenian Catholic Church belonged to non-Orthodox Christian associations in the Russian Empire.

Key words: non-Orthodox communities, historiography, Catholicism, Mennonite, Protestant denominations, village, Ukrainian lands, Christian associations.

Размещено на Allbest.ru