Британська кампанія Септімія Севера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Кафедра всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін

Британська кампанія Септімія Севера

У статті розглядаються військові заходи, проведені Септімієм Севером після приходу до влади. З'ясовано причини британської експедиції римського імператора, а також проаналізовано можливі завдання, які ставив перед собою Септімій Север. Виявлено можливі маршрути та опорні пункти римської армії під час військових походів. Наголошено, що в основі висвітлення кампанії лежать дані археологічних досліджень, що доповнюються даними писемних джерел. Охарактеризовано наслідки кампанії Септімія Севера.

Ключові слова: Септімій Север, військова кампанія, Британія, Шотландія, опорний пункт, меати, каледонці.

Аннотация

В статье рассматриваются военные мероприятия, проводимые Септимием Севером после прихода к власти. Приведены причины британской экспедиции римского императора, а также проанализированы возможные задачи, которые ставил перед собой Септимий Север. Установлены возможные маршруты и опорные пункты римской армии во время военных походов. Отмечается, что в основе освещение кампании лежат данные археологических исследований, которые дополняются письменными источниками. Охарактеризованы последствия кампании Септимия Севера.

Ключевые слова: Септимий Север, военная кампания, Британия, Шотландия, опорный пункт, меаты, каледонцы.

Постановка проблеми. Зовнішня політика Римської імперії посідає вагоме місце у дослідженні античної історії. На кінець ІІ початок ІІІ ст. н. е. Римська імперія продовжувала дотримуватися принципу оборони у зовнішній політиці, започаткованого свого часу імператором Адріаном. Основним завданням імператора було не приєднання нових, а утримання вже завойованих територій. Пріоритетними напрямами зовнішньої політики залишалися парфянський, рейнсько-дунайський та британський. Якщо на сході держава Аршакідів переживала не кращі часи і не становила серйозної загрози, то на північних рубежах Римської держави дедалі більше посилювався тиск германських племен. Залишалася неподоланою британська проблема. Спроби відгородитися від ворожих племен стінами Адріана та Антоніна не дали бажаного результату. Тому у 208 р. н. е. імператор Септімій Север ініціював Британську кампанію, причини, цілі та мета якої залишаються дискусійними у сучасній історіографії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що у сучасній історіографії приділяється чимало уваги як самій постаті Септімія Севера, так і проведенню ним військової кампанії у Британії. У 1976 р. вийшла праця Ніколаса Ріда «Шотландські кампанії Септімія Севера» [10]. Автор на основі археологічних даних та писемних джерел детально розглядає експедицію імператора Септімія Севера.

Подальші напрацювання з окресленої тематики в основному становили спрощений і поверховий виклад проблеми. У 1982 р. Д. Бріз у своїй праці «Північні кордони Римської Британії» [7] підтвердив думку, що стіна Адріана надалі повинна залишатися рубежем на півночі, незалежно від успіху кампанії. У монографії Е. Берлі «Септімій Север африканський імператор» значна увага приділена розгляду цієї проблеми. Автор вказує, що завданням кампанії було не лише розорення, але й остаточне утвердження Риму у північній Британії [6, 181 182].

Серед останніх досліджень, присвячених Британській кампанії Септімія Севера, необхідно назвати працю Н. Ходжсона. Він підтримує думку про нелояльність британських легіонів як один з факторів, що спричинив початок кампанії. Водночас автор звертає увагу на те, що було б неправильно відкидати небезпеку варварських вторгнень як однієї з основних причин Британській кампанії Септімія Севера [9, 35].

Метою статті є дослідження Британської кампанії Септімія Севера (208 211 рр. н. е.). військовий похід римський север

Після перемоги у громадянській війні 193 194 рр. н. е. римським імператором був проголошений Септімій Север. Прийшовши до влади, він здійснив низку військових заходів, які передусім мали соціально-економічний характер і були спрямовані на поліпшення матеріального становища солдат. Ним була розпущена стара преторіанська гвардія (Dio Cass. 75.1.1) і сформована нова, причому на нових засадах. Якщо раніше вона формувалася з числа італіків, то тепер до її складу набирають кращих легіонерів з провінцій (Dio Cass. 75.2.4). Фактично за Септімія загони преторіанців комплектувалися переважно з іллірійських легіонів, ймовірно, на знак подяки військам, котрі привели Септімія до влади та могли надати підтримку в майбутньому [1, 204]. Щодо наслідків такої реорганізації, однозначної думки в історіографії немає. Традиційно преторіанська гвардія була своєрідною воєнною академією римської армії, адже набір проводився переважно з італіків, які в майбутньому складали основу вищого офіцерства римських легіонів. Скасування цього інституту призвело до погіршення якості кадрового складу війська [3, 239]. Однак новий принцип формування збільшував боєздатність гвардії і скасовував суперечності між простими легіонерами та гвардійцями. Тепер простий легіонер міг дослужитися до посади центуріона або й вище [6, 56]. На думку Е. Берлі, це був кінець епохи елітного корпусу римської армії, на котрий із заздрістю дивилися прості легіонери [6, 103]. Можна припустити, що за Септімія Севера остаточно утвердилася провінціалізація римської армії [4, 76].

Септімій здійснив набір трьох нових легіонів, названих Парфянськими. Один з них, II Parthica, вперше в римській практиці, всупереч системі Августа, був розміщений на території Італії, за 20 км. від Риму (м. Альбано). Цілком вірогідно, що цей крок був здійснений з метою постійно мати резерв на випадок надзвичайних ситуацій як в Італії, так і на римських рубежах [11, 495].

Також уперше в римській практиці солдату було дозволено вступати в законний шлюб. Цей захід мав важливе значення, адже досі відносини між солдатами та жінками були невизначеними [1, 203]. Офіційно стосунки легіонерів з жінками були під забороною. А діти, народжені від цих відносин, не тільки вважалися незаконнонародженими, а й втрачали право на успадкування майна батьків [4, 71]. Септімій Север дозволив солдатам носити золоту каблучку (Herodian 3.8), що зрівнювало їх з вершниками і створювало можливість у майбутньому посідати військові та адміністративні посади [2, 249]. Військова реформа, проведена Септімієм Севером, наклала значний відбиток на воєнну історію Римської імперії та заклала основи для подальшого посилення ролі війська в управлінні державою.

Після проведення цих заходів, які стабілізували внутрішнє становище держави, імператор міг спокійно перейти до зовнішніх проблем імперії. Септімій провадив доволі активну зовнішню політику: війна з Парфією, кампанія в Африці. А на схилі літ ним була висунута ідея Британської кампанії. Щодо причин Британського походу висловлювалися уже античні автори. Зокрема, Діон Касій (Dio Cass. 87.11.1) вказує, що Септімій Север, незадоволений поведінкою та розбещеністю своїх синів, а також падінням дисципліни у війську вирішив вдатися до військової кампанії. Таку ж причину походу повідомляє Геродіан, водночас наводячи прохання британського намісника Луція Алфенія Сенеки надати війська для боротьби з варварськими племенами (Herodian 3.14.1 2). У сучасній історіографії це повідомлення Геродіана ставиться під сумнів як недостовірне, що мало на меті посилити твердження про необхідність присутності імператора в Британії [9, 35]. Можливо, античні автори вдалися до перебільшення з приводу розбещеності синів, однак, можна припустити, що цим походом Септімій Север намагався примирити їх, адже незгоди між ними посилювалися.

Щодо нападів варварських племен, то значною мірою вони були спровоковані діями намісника Британії Клодія Альбіна, який у 196 р. н. е. зібрав британські легіони для боротьби за владу з Септімієм Севером. Цим було створено умови для набігів племен каледонців та меатів (котрі проживали на території сучасної Шотландії), які проникли на південь від Адріанового валу до

Еборакуму (суч. місто Йорк) [3, 245]. Якби там не було, але античні автори намагаються наштовхнути на думку, що британська проблема, та й сама Британія, викликали особливе зацікавлення у Септімія Севера. Цілком ймовірно, що це зумовлювалося ворожістю британських легіонів, котрі підтримали основного противника імператора британського намісника Клодія, в громадянській війні 196 197 рр. н. е. [9, 35].

В історіографії Британська кампанія Септімія Севера умовно поділяється на три етапи. Перший етап 208 р. н. е. приїзд до Британії імператора та підготовка до військових дій. Другий етап кампанія 209 210 рр. н. е. війна проти племен меатів та каледонців, проведена під командуванням Септімія Севера та його сина Каракалли. Третій етап кампанія 210 211 рр. н. е. Септімій север перебуває в Еборакуму, а військами командує безпосередньо Каракалла [9, 32; 10, 99]. Ця періодизація є дискусійною, і складена в основному на припущеннях науковців. Адже про етапи кампанії в джерелах немає безпосередньої інформації, і описи мають уривчастий характер. Лише у Діона Кассія ми знаходимо непрямі посилання на дві військові кампанії Септімія Севера.

Як уже згадувалося, основними варварськими племенами Шотландії були меати та каледонці (тому в англосаксонський історіографії поширене твердження про «Шотландську кампанію Септімія Севера»). Найімовірніше, під цими двома назвами римляни узагальнили все варварське населення на північ від валу Адріана [9, 32]. Геродіан повідомляє, що основною зброєю цих племен були спис, щит та меч. Обладунків вони не мали, бо «вважають їх перешкодою при переході через болота», адже більша частина території Британії є болотистою (Herodian 3.14.6 8). Діон вказує на особливу витривалість меатів та каледонців, і що «б'ються вони і на колісницях, використовуючи невеликих та швидких коней, і у пішому строю» (Dio Cass. 77.12.3 4).

До початку військових дій Септімій Север здійснив адміністративний поділ Британії на дві провінції Upper Britain та Lower Britain. Цілком ймовірно, цим він намагався не допустити концентрації військових сил в руках одного намісника, як це було у випадку з Клодієм та Нігером [3, 246].

Септімій Север та його сини прибули до Британії у 208 р. н. е., хоча Н. Рід вказує, що Каракалла прибув до Британії раніше, у 207 р. н. е., а Септімій у той час перебував в Галлії [10, 98]. Опинившись безпосередньо в Британії, Септімій Север залишив молодшого сина Гету в римській частині острова «для здійснення правосуддя та управління державними справами імперії, надавши йому для цього радників». Сам імператор разом з Каракаллою відправився ближче до театру військових дій для активної підготовки до майбутньої кампанії (Herodian 3.14.9.).

Перед 208 р. н. е. проводилася активна реконструкція Алфенієм Сенекою фортець уздовж Адріанової стіни Саута Шілдс, Бурнсварка, Віндоланд, Бірдосвальда, Корбріджа. Особливого розмаху набула реконструкція фортеці Саут Шілдс, внаслідок чого число зерносховищ зросло до 23 одиниць. Це давало можливість утримувати до 25 тисяч солдат протягом шести місяців. Зазначена база могла бути використана не тільки для постачання провізії солдатам Септімія, а й утримання в майбутньому на постійній основі блок-постів на стіні Адріана [9, 37 38]. Безпосередньо у 208 р. н. е. проводилося будівництво переправ, налагоджувалась воєнна інфраструктура (табори, форти, укріплення) на північ від Адріанового валу. Будівництво здійснювалось на території, не підконтрольній Риму, з чого можна зробити висновок, що на 208 р. н. е. меати або не були ворогами Риму, або між ними було укладено перемир'я [10, 95 96].

Напрямок експедиції 208 209 рр. н. е. можна відтворити за археологічними дослідженнями. На основі аерофотозйомок великої частини Шотландії було локалізовано і проведено відносний поділ римських похідних таборів залежно від їх розмірів. Одна серія таборів має площу 65 акрів (25 га), друга серія 120 130 акрів (54 га), і також є серія найбільших таборів 165 акрів (67 га) [6, 180; 9, 38; 10, 96]. Одночасно з похідними таборами в Шотландії протягом кількох кампаній були використані два римські форти. Форт Антоніна в Крамонді та новозбудований форт в Карпоу, котрі викликають велике зацікавлення з боку науковців у контексті археологічних досліджень.

Сили, які застосував імператор у кампанії проти каледонців, складали три британські легіони, II Парфянський легіон та преторіанська гвардія. Таким чином, сили, задіяні у кампанії, були еквівалентні шести легіонам. Звідси, найімовірніше, випливаючи з пропорції розмірів таборів та кількості воїнів, яку він може розмістити, припускається, що діяли дві самостійні армії. Каракалла на чолі трьох британських легіонів здійснив похід поряд зі старим шляхом Агріколи до Кітоку, тобто західним, більш небезпечним маршрутом. Імператор, зважаючи на стан здоров'я (все більше загострювалась подагра), пройшов більш безпечним, східним маршрутом з форту Карпоу до Кіннелла [10, 96 97]. Роль флоту у цій кампанії полягала в основному у трудомісткій поставці провіанту військам [6, 175; 10, 99].

Під час кампанії війська Севера зіткнулися зі значними труднощами. Необхідно було долати непрохідні болота, налагоджувати воєнну інфраструктуру проводити значні роботи з вирубки лісу та будівництва переправ. Одночасно доводилося протистояти ворогу, який не вступав у відкритий бій та вдався до партизанської боротьби, отруюючи воду і вчиняючи диверсії. Діон наводить втрати Септімія Севера, котрі сягали п'ятдесяти тисяч осіб (Dio Cass. 77.13.2). Зрозуміло, що ця цифра перебільшена, але вона свідчить про те, наскільки важкою була кампанія. Невдача завдати поразки одним ударом пояснює тривалість кампанії у три роки [9, 46]. Тому згодом був укладений мир, що завершив перший етап війни. Відповідно до нього, британці змушені були поступитися частиною своєї території (Dio Cass. 77.13.4).

На початку 210 р. н. е. (31 березня) Септімій Север, Каракалла та Гета отримали титул Britannicus maximus [9, 32; 8, 270]. VI Переможний легіон отримав почесний титул Британського (Legio VI Victrix Hispanesis Pia Fidelis Constans Britannica). Можливо, цей титул отримали й інші три легіони, задіяні в кампанії [6, 180]. Проте у цей період прослідковується дедалі більше загострення відносин між Септімієм та його сином, Каракаллою. Діон вказує на неодноразові спроби Каракалли здійснити замах на батька (Dio Cass. 77.14.1 4). Геродіан також дотримується думки, що саме Каракалла «допоміг» батькові покинути цей світ (Herodian 3.15.2).

Мабуть, у другій половині 210 р. н. е. відбулося повстання меатів, до яких згодом приєдналися каледонці. Що стало його причиною, остаточно невідомо, адже, як уже згадувалося, римляни під час своєї першої кампанії проти каледонців вільно користувалися територією розселення меатів. Н. Рід вказує на дуже суворі повинності, накладені римлянами на них [10, 97 98]. Найімовірніше, меати зазнавали значних утисків з боку римлян у період першої кампанії 209 р. н. е. проти каледонців, які посилилися після перемоги над останніми. Або тут знову спрацював принцип римської зовнішньої політики divide et impera. Подібна акція викликала гнів з боку імператора, який закликав своїх воїнів вбивати всіх, «щоб ніхто не уникнув смерті» (Dio Cass. 77.15.1). Згадана вище кампанія, вочевидь, не входила до планів імператора, тому Септімій закликав до жорстокого винищення повсталих. Проте хвороба все більше прогресувала, його син Каракалла, котрий здійснював командування військами, все більше почував себе імператором. У процесі підготовки до каральної операції проти повстанців імператор Септімій Север 4 лютого 211 р. н. е. помер [6, 187].

Британська кампанія Септімія Севера у сучасних дослідженнях оцінюється по-різному, і в основу оцінки покладена мета кампанії та її реалізація. Е. Берлі, на основі археологічних даних досліджень форту Карпоу, вказує, що основною метою кампанії було підкорення або приєднання північної Британії [6, 182]. У такому випадку племена каледонців та меатів врятувала передчасна смерть імператора, а сама кампанія зазнала невдачі.

Більш обґрунтованою видається версія, що Септімій Север мав на меті не остаточне приєднання цих територій, а лише ідею створення прикордонної зони, яка б відігравала роль буфера між варварами та Адріановим валом. Відносно спокійна та мирна зона, у складі кількох фортів з військами, допомогла б зменшити тиск варварів на римський кордон [9, 44 46; 10, 99 100]. Цю теорію підтверджує і те, що Каракалла після смерті батька відкликав військові формування з території Шотландії, обмежившись укріпленням форпостів на північ від валу Адріана [3, 247].

Висновки

Проведені Септімієм Севером військові заходи поліпшили соціально-економічне життя легіонерів. Вони нормалізували внутрішнє становище Римської імперії і дозволили імператору проводити активну зовнішню політику, одним з напрямків якої була Британія. Мета кампанії залишається дискусійною, але значний масштаб військових дій дає підстави стверджувати про серйозність намірів імператора щодо досягнення важливих результатів. Проведені Септімієм Севером заходи уможливили стабілізацію ситуації на кордонах Британії практично на все ІІІ століття.

Перспективним напрямом подальшого дослідження проблеми може бути вивчення становища Британії за наступників Септімія Севера.

Література

1. Вэрри Д. Войны античности от Греко-персидских войн до падения Рима. Иллюстрированная история / Д. Вэрри ; под ред. А. Ефремова ; пер. с англ. М. : Эксмо, 2004. 223 с.

2. Коннолли П. Греция и Рим. Энциклопедия военной истории / П. Коннолли ; пер. с. англ. С. Лопуховой, А. Хромовой. М. : Эксмо, 2001. 320 с.

3. Крист К. История времен римских императоров от Августа до Константина : Историческая б-ка Бека : в 2 т. / К. Крист ; под ред. Н.И. Диденко ; пер. с нем. Ростов н/Д. : Феникс, 1997. Т. 2. 512 с.

4. Петречко О. Суспільно-політичний розвиток Римської імперії в І на поч. ІІІ ст. н. е. : від «відновленої» Республіки до сенатської монархії / О. Петречко. Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. 396 с.

5. Сергеев И.П. Римская Империя в III веке нашей эры. Проблемы социально-политической истории / И.П. Сергеев. Х. : Майдан, 1999. 224 с.

6. Birley A. Septimius Severus : The African emperor / A. Birley. L.; N.Y. : Routledge, 1999. XV+292 p.

7. Breeze D.J. The Northern Frontiers of Roman Britain / D.J. Breeze. London : Batsford, 1985. 188 p.

8. Heil M. On the Date of the Title Britannicus Maximus of Septimius Severus and His Sons / M. Heil // Britannia. 2003. Vol. 34. P. 268-271.

9. Hodgson N. The British Expedition of Septimius Severus / N. Hodgson // Britannia. 2014. Vol. 45. P. 31-51.

10. Reed N. The Scottish campaigns of Septimius Severus / N. Reed // Proceedings of the Society of Antiquaries of Scotland. 1975-6. Vol. 107. P. 92-102.

11. Smith R.E. The Army Reforms of Septimius Severus / R.E. Smith // Historia : Zeitschrift Fur Alte Geschichte. 1972. Vol. 21, № 3. P. 481-500.

Размещено на Allbest.ru