Джерельна база дослідження громадської та парламентської діяльності Євгена Олесницького (1860-1917 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Джерельна база дослідження громадської та парламентської діяльності Євгена Олесницького (1860-1917 рр.)

Інна Чуйко

У статті стисло проаналізовано джерельну базу з означеної наукової проблеми. Визначено основні групи джерел і подано їх характеристику. Зроблено акцент на аналізі архівних документів та опублікованих джерел.

Ключові слова: Є. Олесницький, джерельна база, джерело, архівні документи, опубліковані джерела.

Євген Григорович Олесницький - визначний галицько-український політик, парламентарій, економіст, кооператор, громадсько-політичний і культурно-просвітній діяч. А ще - адвокат, публіцист, журналіст, редактор, видавець, літературний критик, перекладач, поет, театральний діяч, промовець, котрий жив і творив наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Він народився на Тернопільщині, але упродовж майже всього активного життя працював у Львові, Стрию і Відні. Великий організаторський талант, багаті знання, душевну щедрість, гаряче серце високоморального українського патріота Є. Олесницький до останку віддав служінню рідному народові, наполегливо працюючи на майже всіх важливих ділянках його громадського життя. Особливими є заслуги великого українця як керівника Стрийської філії «Просвіти», учасника кооперативного руху, реформатора товариства «Сільський господар». Є. Олесницький був провідним українським політиком і парламентарієм, одним із найавторитетніших депутатів Галицького сейму й австрійської Державної Ради, чільним діячем Української націонал- демократичної партії та Загальної Української Ради у Відні. Упродовж кількох десятиліть він залишався одним із лідерів та організаторів громадсько-економічного і національно-політичного життя Східної Галичини. Тому цінний досвід суспільно-політичної та парламентської діяльності Є. Олесницького нині важливо глибоко і ретельно вивчати для поліпшення українського державотворення, прискорення духовного відродження нашого народу.

Аналіз стану наукової розробки проблеми громадської та парламентської діяльності Є. Олесницького свідчить, що певною мірою тема представлена у тогочасній, радянській, діаспорній, сучасній українській і частково польській літературі. Проте наявні дослідження життєвого і творчого шляху цієї непересічної постаті в історії України мають безсистемний і фрагментарний характер. Вони не дають цілісної уяви про Є. Олесницького як людину, громадського діяча і політика.

Особливе значення для практики наукового історичного дослідження має окреслення й аналіз джерельної бази конкретної проблеми. Джерельна база дослідження як сукупність джерел, на які спирається історичне пізнання, - це той чинник, що дозволяє пролити світло на невідомі факти, з'ясувати історичну правду та акумулювати оптимальну інформацію про історичні процеси, явища, події. Тому при з'ясуванні різних аспектів діяльності відомого українського суспільно-політичного діяча Є. Олесницького важливо всебічно вивчити джерельну базу задекларованої наукової проблеми. Залучення в науковий обіг значного комплексу нових архівних джерел та їх характеристика підсилює актуальність цієї статті. Ґрунтовний, детальний і неупереджений підхід до всієї сукупності джерел дозволяє здійснити науковий аналіз різнобічної громадської та парламентської діяльності Є. Олесницького.

Враховуючи актуальність, наукове значення проблеми, а також те, що джерельна база вивчення діяльності Є. Олесницького ще не ставала предметом окремого історичного дослідження, метою даної статті є всебічне висвітлення джерельної бази проблеми громадської та парламентської діяльності Є. Олесницького. Для досягнення поставленої мети покликані такі науково-дослідні завдання: охарактеризувати джерельну базу окресленої наукової проблеми, виділити основні групи писемних джерел і показати важливість їх використання для найбільш повного і глибоко критичного розкриття теми. олесницький галичина відродження

У процесі дослідження автору вдалося виявити і ввести у науковий обіг значну кількість неопублікованих матеріалів, раніше недоступних і невідомих або маловідомих першоджерел. Це дало змогу об'єктивно висвітлити основні етапи життя Є. Олесницького, комплексно дослідити напрями, зміст і результати його багатогранної діяльності, проаналізувати участь у загальноукраїнському процесі національного відродження, визначити роль Є. Олесницького у тогочасній дійсності Східної Галичини та окреслити місце у національній історії.

Широкий джерельний масив опублікованих і неопублікованих матеріалів, використаних для дослідження громадської та парламентської діяльності Є. Олесницького, міститься у провідних архівах Києва, Львова і Відня (справи 24 фондів 8 архівів) і в бібліотечних фондах України і Польщі. Зокрема, це Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВО України): ф. 4465 «Колекція окремих документальних матеріалів українських націоналістичних емігрантських установ, організацій та різних осіб. 1901-1945»; ф. 3807 «Жук Андрій - український емігрант, член президії «Спілки визволення України».

Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі - ЦДІАК України): ф. 1235 «Грушевські - історики, лінгвісти».

Центральний державний архів громадських об'єднань і організацій України (далі - ЦДАГО України): ф. 6 «Центральний Комітет Комуністичної партії Західної України».

Центральний державний історичний архів України в м. Львові (далі - ЦДІАЛ України): ф. 348 «Товариство «Просвіта», м. Львів. 1868-1939 рр.»; ф. 146 «Галицьке намісництво»; ф. 408 «Греко- католицький ординаріат, м. Львів»; ф. 746 «Українська парламентська репрезентація в австрійському парламенті, м. Відень»; ф. 309 «Наукове товариство ім. Шевченка, м. Львів. 18731939, 1941-1944 рр.»; ф. 382 «Романчук Юліан - письменник»; ф. 302 «Крайове господарське товариство «Сільський Господар», м. Львів. 1898-1944 рр.»; ф. 358 «Шептицький Андрій, Олександр, граф, митрополит греко-католицької церкви 1865-1944 рр.»; ф. 440 «Загальна Українська Національна Рада, м. Відень»; ф. 363 «Левицький Володимир Лукич (псевд. Василь Лукич), нотаріус, письменник, літературознавець, культурно-освітній діяч, дійсний член НТШ. 18561938 рр.»; ф. 810 «Центральний передвиборчий комітет до Крайового сейму у Львові».

Державний архів Львівської області (далі - Держархів Львівської обл.): ф. 26 «Львівський королівський університет ім. Франца І (1817-1918). Університет ім. Яна Казимира у Львові (19191939)». Парламентський архів у республіці Австрія (далі - Parlamentsarchiv. Republik Osterreich).

Інститут рукописів Центральної наукової бібліотеки НАН України ім. В. Вернадського (далі - ЦНБ НАН України ім. В. Вернадського): ф. 114 «Товариство «Просвіта»«; відділи рукописів та україніки Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника (далі - ЛНБ ім. В. Стефаника): ф. 59 «Козловські»; ф. 168 «Марков О.»; ф. 154 «Партицький О.»; ф. 17 «Бучинський М.»; ф. 11 «Барвінські»; ф. 9 «Окремих надходжень»; відділ україніки Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка; Львівська державна обласна універсальна наукова бібліотека; відділ фондів Тернопільського обласного краєзнавчого музею;Тернопільська державна обласна універсальна наукова бібліотека; Народова бібліотека Польщі та Наукова бібліотека Варшавського університету.

Джерела, які дають змогу науково осмислити концептуальні аспекти громадської та парламентської діяльності Є. Олесницького слід поділити на такі друковані та рукописні матеріали: документація органів державної влади та управління Австро-Угорщини; матеріали і документи тогочасних громадсько-політичних та економічних інституцій; праці Є. Олесницького; епістолярна спадщина; мемуари; періодичні видання.

Особливо цінними для науково-дослідної роботи є, без сумніву, архівні матеріали. У документах цієї групи, щоправда розпорошених по різних фондах, розкрито загальну суспільно-політичну ситуацію у Галичині, подано відомості про громадські товариства та участь у них Є. Олесницького.

Вагоме місце в дослідженні займає добірка матеріалів вищих органів державної влади та офіційних установ Австро-Угорщини, з якої, зокрема, почерпнуто чимало інформації про університетський період навчання Є. Олесницького [58-70]. Проте найбільшу цінність для дослідження з даної групи джерел становлять документи про діяльність Галицького сейму [106142] й австрійського парламенту [71-75]. Це пояснюється тим, що опубліковані стенограми засідань вищих законодавчих органів влади подають дослівні виступи, репліки, питання й відповіді галицько-українських політиків, у тому числі й Є. Олесницького, а протоколи сесійних засідань Галицького сейму фіксують послідовний хід і результати роботи крайового представництва.

Джерельну основу роботи істотно доповнює документація тогочасних українських культурно- просвітніх і господарських товариств, з якими співпрацював Є. Олесницький. Йдеться про видані чи неопубліковані статути товариства «Сільський господар» [55-57; 105], звіти про діяльність цієї установи [34-37; 93-96] і товариства «Просвіта» [14; 91; 92] та інші діловодські матеріали [8, 15, 27-29, 46, 98, 104].

Важливу групу джерел, опрацьованих автором, становлять ґрунтовні розвідки Є. Олесницького, його науково-популярні та публіцистичні статті, а також виступи і меморандуми, відправлені у владні установи. Значна частина їх була опублікована на сторінках тогочасних часописів. Чимало праць і промов виходили окремими брошурами. Зазвичай, це розвідки на економічно-правову тематику та виступи Є. Олесницького як депутата Галицького сейму чи австрійського парламенту. Іншу частину джерел даної групи можна знайти у матеріалах архівних фондів. Це, наприклад, інтерпеляція

Є. Олесницького до міністра залізниць [16], лист Міністерству сільського господарства [17], реферат Є. Олесницького про діяльність філій «Сільського господаря» [52], меморандум українського парламентського представництва, складений Є. Олесницьким [32], уривок його реферату [51], депутатські запити Є. Олесницького [44; 86-87] тощо.

До одних із найчисельніших та найрізноманітніших за змістом джерел слід віднести листування Є. Олесницького з відомими тогочасними українськими дослідниками, культурними, економічними діячами і політиками. Лише незначна частина епістолярного матеріалу про громадську і парламентську діяльність Є. Олесницького опублікована на сьогодні, зокрема, листи І. Франка й І. Шрага до Є. Олесницького [97], Г. Цеглинського й Є. Олесницького до К. Студинського [88-90],

Чайковського до М. Павлика [103], І. Франка [101-102] і М. Коцюбинського [100], Н. Кобринської до

Гнатюка [99]. Автор широко вводить до наукового обігу неопублікований епістолярій Є. Олесницького, як правило, рукописний і представлений у роботі архівними матеріалами з особистих фондів українських діячів. Пильної уваги в контексті даного дослідження заслуговують листи Є. Олесницького до М. Грушевського [4], О. Барвінського [81-83, 85], М. Бучинського [80],

О. Маркова [78], О. Партицького [79]. Досліднику також прислужилися неопубліковані листи В. Білецького, О. Даниловича, Д. Донцова, Г. Величка, П. Огоновського, В. Вітра, К. Волянського, М. Грушевського [18], М. Новаковського, С. Пеленського, Д. Савчака, А. Стасини, П. Мадея [22],

Жука, Л. Мишуги, С. Шухевича, В. Литвина, О. Гадзевича, К. Мацюка, А. Мусяковича,

Темницького, М. Томашека, І. Чупрея, Е. Омелянського [21] та інших до Є. Олесницького. Чималий інтерес становить листування Є. Олесницького з групою української студентської молоді [24] та листи-звернення до Ю. Романчука і всієї парламентської репрезентації [13].

Значний інтерес для дослідження життя та діяльності Є. Олесницького становлять його мемуари «Сторінки з мого життя», які у двох частинах були надруковані в бібліотечці газети «Діло» (1934 р.), а згодом вийшли окремим виданням (1935 р.). Смерть не дозволила автору завершити книгу спогадів. У ній, окрім автобіографічної інформації, йдеться про український національний рух кінця ХІХ ст. у Тернополі, Львові, Стрию та на галицько-українських землях у цілому [41-42; 84]. Перевидання «Сторінок з мого життя» (Стрий, 2007 р.) стало, без перебільшення, значним вкладом вдячних нащадків у національно-патріотичне виховання, які прагнуть відкрити славне ім'я Є. Олесницького широкому загалові українства, вшанувати пам'ять про нього та гідно поцінувати його заслуги перед українським народом. Вагомим доповненням для дослідника виступають спогади А. Чайковського, Л. Цегельського, К. Левицького, О. Барвінського та С. Василевського.

Істотним компонентом джерельної бази роботи послужила тогочасна періодика: «Діло», «Часопись правнича», «Правда», «Господарська часопись», «Господар і Промисловець», «Економіст», «Самопоміч», «Підгірська Рада», «Стрийський Голос», «Літературно-науковий вістник», «Зеркало», «Нове зеркало», «Земля і воля», «Київська Рада», «Господарсько- кооперативна часопись», «Сільський господар», «Український аґрономічний вістник», «Кооперативне молочарство», «Кооперативна Республіка», «Вістник Союза визволення України», «Ілюстрований календар товариства «Просвіта», «Ілюстрований господарський календар «Сільський Господар» (українська преса) та «Monitor», «Gazeta Narodowa» (польська періодика). У цих виданнях знайдемо публікації Є. Олесницького і згадки про різні аспекти його діяльності.

Цінними для дослідження стали матеріали щодо вшанування пам'яті Є. Олесницького [1, 26], огляди функціонування «Просвіти» [5; 76-77] і «Сільського господаря» [38; 50], звіти про економічні конгреси початку ХХ ст. [2-3], діяльність української репрезентації у Державній Раді на прикладі меморандумів австрійській владі [11; 30-31; 33; 53-54], діяльність Загальної Української Ради у Відні [48], дані щодо побудови українського театру [43], звернення українських студентів до парламентської репрезентації [12; 49], заходи Є. Олесницького в рамках чергової виборчої кампанії 1908 р. [45], стосунки Є. Олесницького з А. Шептицьким [10], відвідини ним 1912 р. кабінету міністрів Австро-Угорщини [39], участь у нарадах Української націонал-демократичної партії 1907 р. [9] тощо.

Таким чином, проведений джерелознавчий аналіз підтверджує, що в процесі дослідження використано доволі широку і різноманітну за походженням джерельну базу. Вона характеризується не тільки різноманітністю типів і видів історичних документів, що були знайдені, вивчені, опубліковані та введені у науковий обіг вперше, а й професійним використанням уже відомих документів у залежності від характеру того чи іншого етапу наукової роботи і необхідності аргументації висновків про Є. Олесницького. Опрацювання джерельної бази має вирішальне значення при дослідженні основних аспектів діяльності Є. Олесницького, оскільки дає можливість за допомогою нових матеріалів здійснити об'єктивний, глибоко критичний науковий аналіз і узагальнення. Опрацьовані різноманітні джерела дозволяють автору скласти докладне уявлення про зміст, характер, результати і зумовленість діяльності Є. Олесницького стосовно українського національного руху Східної Галичини у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Не всі джерела є рівнозначними, але їх сукупність робить джерельну базу достатньо репрезентативною для досягнення поставленої мети і завдань. Отже, значна кількість багатоманітного документального матеріалу є оптимальною і надає можливість ґрунтовно й цілісно висвітлити громадську та парламентську діяльність Є. Олесницького.

Список використаних джерел

1.ЦДАВО України. Ф. 4465. Оп. 1. Спр. 349. 256 арк.

2. Там само. Ф. 3807. Оп. 2. Спр. 47. 156 арк.

3. Там само. Ф. 3807. Оп. 2. Спр. 15. 32 арк.

4. ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 670. 25 арк.

5. ЦДАГО України. Ф. 6. Оп. 1. Спр. 104. 43 арк.

6. Там само. Ф. 6. Оп. 1. Спр. 324. 37 арк.

7. ЦДІАЛ України. Ф. 363. Оп. 1. Спр. 11. 2 арк.

8. Там само. Ф. 348. Оп. 1. Спр. 775. 150 арк.

9. Там само. Ф. 146. Оп. 8. Спр. 699.

10. Там само. Ф. 408. Оп. 1. Спр. 1116. 3 арк.

11. Там само. Ф. 746. Оп. 1. Спр. 5. 6 арк.

12. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2762. 3 арк.

13. Там само. Ф. 382. Оп. 1. Спр. 1. 65 арк.

14. Там само. Ф. 348. Оп. 1. Спр. 90 а. 72 арк.

15. Там само. Ф. 302. Оп. 1. Спр. 490. 188 арк.

16. Там само. Ф. 302. Оп. 1. Спр. 398 а. 7 арк.

17. Там само. Ф. 302. Оп. 1. Спр. 398. 4 арк.

18. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2389. 107 арк.

19. Там само. Ф. 358. Оп. 1. Спр. 214.

20. Там само. Ф. 348. Оп. 1. Спр. 6500. 12 арк.

21. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2390. 84 арк.

22. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2388. 32 арк.

23. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 244.

24. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2761. 19 арк.

25. Там само. Ф. 810. Оп. 1. Спр. 8. 42 арк.

26. Там само. Ф. 348. Оп. 1. Спр. 66. 18 арк.

27. Там само. Ф. 348. Оп. 1. Спр. 146. 40 арк.

28. Там само. Ф. 348. Оп. 1. Спр. 144. 33 арк.

29. Там само. Ф. 348. Оп. 1. Спр. 147. 26 арк.

30. Там само. Ф. 746. Оп. 1. Спр. 2. 19 арк.

31. Там само. Ф. 746. Оп. 1. Спр. 3. 7 арк.

32. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2544. 36 арк.

33. Там само. Ф. 746. Оп. 1. Спр. 4. 7 арк.

34. Там само. Ф. 302. Оп. 1. Спр. 34. 29 арк.

35. Там само. Ф. 302. Оп. 1. Спр. 35. 12 арк.

36. Там само. Ф. 302. Оп. 1. Спр. 37. 25 арк.

37. Там само. Ф. 302. Оп. 1. Спр. 36. 19 арк.

38. Там само. Ф. 302. Оп. 1. Спр. 759. 26 арк.

39. Там само. Ф. 146. Оп. 4. Спр. 871. 101 арк.

40. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 1099. 27 арк.

41. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 1683. 183 арк.

42. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 1684. 88 арк.

43. Там само. Ф. 358. Оп. 2. Спр. 402. 7 арк.

44. Там само. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2519. 45 арк.

45. Індекс стенографічних протоколів Палати Депутатів імперської ради. ХМІІ сесія 1907-1909 рр. Том 1. Частина 1-2. Поіменний та предметний алфавітний список. Відень, 1909 // Parlamentsarchiv. Republik Osterreich.

46. Індекс стенографічних протоколів Палати Депутатів імперської ради. ХІХ сесія 1909 р. Том 1. Частина 1-2. Поіменний та предметний алфавітний список. Відень, 1909 // Parlamentsarchiv. Republik Osterreich.

47. Індекс стенографічних протоколів Палати Депутатів імперської ради. ХХ сесія від 20 жовтня 1909 р. до 30 березн 1911 р. Том 1. Частина 1-2. Поіменний та предметний алфавітний список. Відень, 1911 // Parlamentsarchiv. Republik Osterreich.

48. Індекс стенографічних протоколів Палати Депутатів імперської ради. ХХІ сесія від 17 липня 1911 р. до 25 липня 1914 р. - Відень, 1914 // Parlamentsarchiv. Republik Osterreich.

49. Індекс стенографічних протоколів Палати Депутатів імперської ради. ХХІІ сесія (остання сесія імперської ради) від 30 травня 1917 р. до 12 листопада 1918 р. - Відень, 1920 // Parlamentsarchiv. Republik Osterreich.

50. Катальоґ першої української хліборобської вистави в Стрию устроєної заходом Краєвого Союза господарсько-молочарського в Стрию. Стрий: Накладом Краєвого Союза госп.-молоч. в Стрию, 1909. 43 с.

51. Лист письменниці Н. Кобринської з Болехова до В. Гнатюка у Львові про надіслання новели для альманаху, присвяченого 25-річчю літературної діяльності І. Франка. 28 лютого 1898 р. // Гнатюк В. Документи і матеріали. 1871-1989 / Упоряд. Н. Дашкевич та ін. Львів: Б. в., 1998. С. 40-41. 100. Листи (1880-1935).

52. До М. Коцюбинського. Бережани, 12 лютого 1904 р. // Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження: В 3 т. / Львівський нац. ун-т, Наукова б-ка та ін.; Редкол.: Б. З. Якимович (голова) та ін. Львів: Б. в., 2002. Т. 2. С. 146-148. 101. Листи (1880-1935).

53. До І. Франка. Сколе, 24 вересня 1904 р. // Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження: В 3 т. / Львівський нац. ун-т, Наукова б-ка та ін.; Редкол.: Б. З. Якимович (голова) та ін. Львів: Б. в., 2002. Т. 2. С. 153-154.

54. Листи (1880-1935). 143. До І. Франка. Бережани, 22 листопада 1907 р. // Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження: В 3 т. / Львівський нац. ун-т, Наукова б-ка та ін.; Редкол.: Б. З. Якимович (голова) та ін. Львів: Б. в., 2002. Т. 2. С. 184-185.

Размещено на Allbest.ru