Питання профілактичної медицини у діяльності Одеських медичних товариств (друга половина XIX століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання профілактичної медицини у діяльності Одеських медичних товариств (друга половина XIX століття)

Н. Коцур

Анотації

У статті висвітлюється діяльність медичних товариств м. Одеси у другій половині XIX століття. Розкривається вагомий внесок Одеського товариства лікарів у розвиток і вдосконалення санітарної статистики, розробку науково-теоретичних засад епідеміології, гігієни, санітарії та бактеріології, впровадженні їх у лікарську практику. З'ясовано, що провідні вчені, лікарі провели велику організаційну і санітарно-освітню роботу щодо подолання епідемій холери, натуральної віспи.

Встановлено, що питання профілактики інфекційних захворювань та поліпшення санітарного стану міста і його околиць постійно перебувало в полі зору Товариства російських лікарів в Одесі та Російського товариства охорони народного здоров'я. Одеське військово-санітарне товариство на своїх засіданнях розглядало широке коло проблем військової гігієни, боротьби з інфекційними хворобами у військах.

Ключові слова: Одеське товариство лікарів, санітарна статистика, холера, натуральна віспа, епідемії, профілактика, епідеміологія, гігієна, санітарія, Товариство російських лікарів, Російське товариство охорони народного здоров'я, Одеське військово- санітарне товариство.

Коцур Н. Вопросы профилактической медицины в деятельности Одесских медицинских обществ (вторая половина XIX века).

В статье освещается деятельность медицинских обществ г. Одессы во второй половине XIX века. Раскрывается весомый вклад Общества одесских врачей в развитие и совершенствование санитарной статистики, разработку научно-теоретических основ эпидемиологии, гигиены, санитарии и бактериологии, внедрении их во врачебную практику. Выяснено, что ведущие ученые, врачи провели большую организационную и санитарно-просветительную работу по преодолению эпидемий холеры, натуральной оспы. медичний лікар санітарний

Установлено, что вопросы профилактики инфекционных заболеваний и улучшения санитарного состояния города и его окрестностей постоянно находилось в поле зрения Общества русских врачей в Одессе и Российского общества охраны народного здоровья. Одесское военно-санитарное общество на своих заседаниях рассматривало широкий круг проблем военной гигиены, борьбы с инфекционными болезнями в войсках.

Ключевые слова: Одесское общество врачей, санитарная статистика, холера, натуральная оспа, эпидемии, профилактика, эпидемиология, гигиена, санитария, Общество российских врачей, Российское общество охранения народного здравия, Одесское воєнно-санитарное общество.

Kotsur N. Preventive Medicine Issues Researched by Odesa Medical Unions (Second Part of the 19th century).

This article deals with the sanitary and antiepidemic activity by medical communities in Odessa in the second part of 19th century. The article describes the significant contribution of Odessa medical communities ' to the development and improvement of sanitary statistics and the theoretical statements of epidemiology, hygiene and sanitary. Of was bound ont that the leading doctors had carried ont perfect organizational, sanitary and educational work to overcome such diseases as cholera and smallpox.

The protelem of prevention infectious diseases prophylaxis and improvement of sanitary conditions in Odessa and its region have been researched/. That situation was under control of the Community of Russian Doctors in Odessa and Russian Community of Health and Care. The Military and Sanitary Community in Odessa had solved many problems concerning military hygiene and prevention of infectious diseases among soldiers.

Key words: Medical Community in Odessa, sanitary statistics, cholera, smallpox, epidemics, prevention,, epidemiology, hygiene, sanitary, Community of Russian Doctors in Odessa, Russian Community of Health and Care, Military and Sanitary Community in Odessa.

Друга половина XIX століття ознаменувалася створенням чисельних медичних товариств, які слугували проміжною ланкою між лікарями-практиками та вченими медичних факультетів університетів. Серед них одним із найвагоміших у науковому і практичному відношенні товариств у Російській імперії було Одеське товариство лікарів, засноване в 1849 році. У цей період в Одесі працювало багато талановитих лікарів, вчених, які сприяли розробці наукових і практичних засад епідеміології, бактеріології, гігієни та санітарії. Поряд з науковою та лікарською діяльністю вони брали активну участь у таких медичних товариствах як Товариство російських лікарів в Одесі (засноване в 1894 р.), Російське товариство охорони народного здоров'я, одеський відділ якого було засновано в 1899 р. за ініціативою професора М. Гамалії, військово-санітарне товариство (засноване в 1886 р.).

Створення і діяльність медичних товариств було гідною відповіддю науково- медичної громадськості Одеси на виклики часу: війна, епідемія, антисанітарія, поширення соціальних хвороб, низькі соціальні стандарти пересічних громадян, падіння моральних цінностей суспільства. Одеські медичні товариства відіграли визначальну роль у подоланні спалахів холери, віспи, тифу, чуми та інших епідемій, організувавши науково- дослідну бактеріологічну лабораторію, санітарні станції, ізолятори, провівши протиепідемічні заходи в містах і селищах, армійських підрозділах. У зв'язку з цим головні цінності профілактичної медицини - подолання і профілактика інфекційних і соціальних хвороб повинні не лише відтворюватися в історичній пам'яті поколінь, а й заслуговують на окреме узагальнююче дослідження та застосування в лікарській практиці, не повинні бути втрачені.

Як бачимо, актуальність проблеми зумовлена насамперед необхідністю творчого використання набутого досвіду в галузі профілактичної медицини в сучасних умовах, коли в процесі реформування національної системи охорони здоров'я ліквідовуються санітарно-епідеміологічні станції, на низькому рівні проводиться специфічна профілактика інфекційних хвороб, недостатньо в практичній медицині реалізуються здоров'язбережувальні технології, а наукові здобутки учених-лікарів нівелюються.

Аналіз джерел і літератури із зазначеної проблеми показав наявність незначної кількості публікацій, присвячених діяльності медичних товариств Одеси. Зокрема, в наукових публікаціях В. Савчука [1; 2] та К. Васильєва [3; 4; 5] містяться відомості про створення та діяльність Одеського товариства лікарів. Упродовж останніх років деякі аспекти діяльності Одеського товариства лікарів висвітлені в публікаціях А. Жук [6] С. Рудої [7], Н. Коцур [8; 9], Н. Самойленко [10; 11]. Водночас у цих публікаціях відсутні відомості про санітарно-протиепідемічну діяльність інших медичних товариств м. Одеси у другій половині XIX століття.

Таким чином, вивчення напрацювань попередніх дослідників зумовило мету написання статті - аналіз наукових розвідок з питання профілактичної медицини в діяльності одеських медичних товариств у другій половині XIX століття.

У другій половині XIX століття Товариство одеських лікарів проводило широку діяльність з питань профілактики інфекційних захворювань та санітарної статистики Одеси і всього Новоросійського краю. У засіданнях Товариства одеських лікарів брали участь такі відомі вітчизняні вчені, як М. Пирогов і М. Скліфософський. Виступаючи на одному із засідань Товариства, професор М. Скліфософський зазначив, що Товариство одеських лікарів давало можливість взаємного обміну думками його членів, а також упроваджувати медичні знання в практичну медицину [12, с. 19-20]. Вчений наголошував також й на тому, що в майбутньому необхідно розширити діяльність Товариства шляхом вивчення статистики захворюваності і смертності, кліматичних особливостей регіону та їх взаємозв'язку із захворюваннями. Це коло питань, на його думку, повинно стати завданням провінційних медичних товариств і бути суттєвою частиною програм їх засідань [13, с. 20-21].

Пропозиції М. Скліфософського були втілені у статут Товариства одеських лікарів, затверджений Міністром внутрішніх справ 10 грудня 1869 р. У статуті відзначалося, що метою товариства є: по-перше, вивчення умов, під впливом яких виникають і поширюються епідемічні, епізоотичні і ендемічні хвороби; по-друге, знаходження коштів щодо попередження або обмеження їх появи і поширення; по-третє, збір і наукова розробка статистичних матеріалів про захворюваність і смертність. У статуті також відзначалось, що Товариство сприятиме адміністрації в забезпеченні лікарського супроводу у віспощепленнях та проводитиме публічні читання щодо поширення серед населення знань з профілактики захворювань [14].

Особливо значну роль Товариство одеських лікарів відіграло у розробці санітарно- статистичних матеріалів, які є сьогодні важливим джерелом вивчення гуманітарної картини життя Півдня Російської імперії. Зокрема, вагому цінність мали "Труды Одесского статистического комитета", в яких відображався первинний статистичний матеріал, якого на той час не мало жодне місто в Російської імперії. У першому томі було надруковано працю міського лікаря М. Фінкеля "Исследование о смертности Одессы в 1863 г." як одну із перших спроб розробити програму статистичних даних щодо розв'язання гігієнічних питань. Висновки, до яких прийшов М. Фінкель, були вкрай невтішними. Зокрема, за його даними, на кожну 1000 мешканців Одеси в середньому щорічно помирало 45,5 осіб, а в роки найбільшої смертності цей показник піднявся до 49,9 осіб [6, с. 120]. Такий стан статистики смертності населення міста наштовхував на пошуки їх причин та профілактику.

Члени одеських медичних товариств брали активну в розв'язанні низки санітарно- гігієнічних питань. Зокрема, в 1871 р. Товариством одеських лікарів була створена комісія для вивчення питань гігієнічного стану резервуару водопроводу, який будувався в Одесі. Результати досліджень були надані міській думі й Одеському градоначальнику для реагування. В 1872 р. у зв'язку з появою в Одесі натуральної віспи Одеський градоначальник звернувся до Товариства з проханням дати свої рекомендації. У зв'язку з цим Товариство одеських лікарів скликало позачергове засідання і розробило профілактичні заходи, спрямовані на подолання натуральної віспи. У своєму висновку Товариство звернуло увагу на проведення вакцинації і ревакцинації проти віспи [4, с. 84].

Особливо слід відмітити вагомий внесок Товариства одеських лікарів в організації і проведенні специфічної профілактики проти натуральної віспи, що суттєво вплинуло на зниження захворюваності населення краю. Одним із ентузіастів і організаторів віспощеплення в Одесі був дільничний лікар Г. Розен. Він уперше застосував для віспощеплення лімфу теляти, про що доповів 22 квітня 1869 р. на засіданні Товариства. За його повідомленням з 1869 по 1871 р. в Одесі було вакциновано більше 23 000 осіб і ревакциновано - 11 000 осіб. На річному засіданні Товариства одеських лікарів 1 жовтня 1871 р. було відзначено, що захворюваність віспою зменшилася до спорадичних випадків [15, с. 6].

Питання санітарної статистики, як уже зазначалося, перебували постійно в полі зору Товариства одеських лікарів. Завдання санітарної статистики М. Скліфосовський розглядав у комплексі з клінічними спостереженнями і патологоанатомічними дослідженнями. "Тільки за цієї умови може бути пролито світло науки на етіологію найважливіших захворювань, знання яких стане ключем до проведення необхідних профілактичних заходів", - зазначав він на засіданні Товариства одеських лікарів у 1869 р. [6, с. 121].

Членами Товариства одеських лікарів - Д. Левенсоном, М. Бернштейном і М. Смірновим у 70-х рр. XIX ст. були продовжені дослідження М. Фінкеля щодо статистичного вивчення смертності населення Одеси. Зокрема, наукова праця Д. Левенсона "Медико-топографические очерки Одессы" була написана на основі матеріалів перепису населення Одеси, зробленого в 1873 р. Частина засідань товариства, особливо річні, була присвячена оглядам інфекційних та венеричних хвороб [16, с. 29-30].

Таким чином, члени Товариства одеських лікарів поглиблювали статистичні дослідження, розробляли нові форми статистичної звітності щодо реєстрації смертності і захворюваності. Водночас організація санітарної статистики на широких засадах, зокрема, вивчення захворюваності на основі приватної практики на початковому етапі не давала повної картини реального стану захворюваності населення і потребувала докорінної зміни.

Велику профілактичну роботу провели одеські лікарі в 1865 р. у зв'язку з появою холерної епідемії. Одеський комітет народного здоров'я опублікував постанову про гігієнічні заходи, яких повинні дотримуватися мешканці, щоб уберегти себе від захворювання на холеру. Включившись у боротьбу з холерною епідемією, одеські лікарі працювали з великою самовідданістю, не отримуючи за це жодної винагороди. Лише в 1866 р. Одеська міська дума висловила подяку лікарям, які брали участь у боротьбі з епідемією і видала кожному з них винагороду в сумі 150 рублів [6, с. 125]. Боротьба з холерою в 1865-1866 рр. стала першою консолідованою спробою демократичної лікарської громадськості системно розв'язувати проблеми громадської медицини. Поділ міста на дільниці, де лікарі поєднували лікувальну роботу з профілактичною і, перебуваючи в гущі населення, віддавали свої сили протиепідемічній боротьбі, знайшло наслідування в найбільших містах Російської імперії - Петербурзі, Москві та Тбілісі.

Отже, велика організаційна та санітарно-освітня робота в подоланні епідемії холери, розробка гігієнічних та протиепідемічних заходів належала одеським лікарям та членам Товариства одеських лікарів.

У 80-ті рр. XIX ст. Товариство одеських лікарів стає найбільшим і найавторитетнішим товариством у Російській імперії. Його члени виступали на з'їздах російських лікарів на вшанування пам'яті М. Пирогова (пироговських з'їздах), брали участь у проведенні різних ювілейних заходів [4, с. 88].

Особливо активно Товариство одеських лікарів брало участь у підготовці і проведенні в Одесі VII з'їзду російських природодослідників і лікарів (1883). На цьому з'їзді з доповідями виступали члени Товариства Г. Мінх, М. Скліфософський,

М. Бернштейн, Н. Строганов, О. Мочутковський та В. Филипович. Слід зауважити, що учасникам з'їзду були роздані спеціально для них підготовлені примірникик протоколів засідань Товариства одеських лікарів [4, с. 89].

У другій половині XIX ст. у зв'язку з диференціацією медичних знань виникає низка спеціалізованих медичних товариств, які розпочали вузьку спеціалізацію в лікувальній і профілактичній медицині.

Загальне зростання чисельності лікарів в Одесі збільшувало представництво місцевого товариства лікарів. Якщо в 1891 р. в товаристві було 13 почесних і 141 дійсних членів, а в 1903 р. - 14 почесних і 1141 дійсних, то в 1913 р. - 18 почесних і 1188 дійсних членів [4, с. 232]. Як бачимо, зростання чисельності товариства лікарів спостерігається на початку XX ст., тоді як у 90-ті рр. XIX ст. Одеське товариство лікарів було малочисельним, що пояснюється його розколом на кілька товариств, які також займалися питаннями гігієни, санітарії, епідеміології та мікробіології. У зв'язку з цим зупинимося на окремих аспектах діяльності тих товариств, в полі зору яких була також і профілактична робота.

У 1894 р. було створено Товариство російських лікарів в Одесі, головою якого було обрано С. Колачевського (1850-1911), заступником - А. Корша. Юридично нове положення товариства було закріплено в 1909 р., коли за його клопотанням воно було приєднано до Новоросійського університету і мало назву "Товариство російських лікарів при Новоросійському університеті". На порядку денному засідань товариства стояли питання боротьби з інфекційними хворобами і поліпшення санітарного стану міста. Засідання проходили в приміщенні бактеріологічної станції. На засіданнях товариства виступали провідні вчені Новоросійського університету, гігієністи, епідеміологи, бактеріологи, практичні лікарі, переважна більшість яких була членами кількох медичних товариств. Зокрема, в 1896 р. відомий учений-гігієніст, епідеміолог П. Діатроптов доповів про відношення бактеріології до гігієни, бактеріолог Ф. Скшіван розкрив серо діагностику черевного тифу. У 1898 р. професор Д. Заболотний проаналізував протиепідемічні заходи боротьби з чумою, які проводилися в Індії й Аравії, а професор М. Капустін повідомив про заходи, які проводилися в портах Чорного моря для профілактики завезення чуми [6, с. 232]. В роботі товариства брав активну участь М. Гамалія. 20 листопада 1898 р. він доповів про ферменти, які руйнують бактерії, а 25 лютого 1899 р. - про бактеріолізини (біологічні речовини, які виділяли деякі бактерії, що сприяли бактеріолізу бактеріальних клітин) [4, с. 233].

У 1897 р. у зв'язку з отриманням повідомлень про відкриття Р. Кохом туберкуліну для діагностики туберкульозу товариство організувало спеціальну комісію для перевірки його ефективності.

Згодом у 1899 р. Товариство російських лікарів почало видавати "Труды Общества русских врачей в Одессе", на сторінках яких друкувалися доповіді про теоретичні та практичні результати діяльності в галузі профілактичної медицини, епідеміології, гігієни, мікробіології, бактеріології.

У 1899 р. за ініціативою М. Гамалії в Одесі був створений відділ Російського товариства охорони народного здоров'я. 8 березня 1899 р. відбулося перше засідання, на якому було обрано головою П. Зеленого, заступником - М. Гамалію, секретарем - Н. Васильєвського. 23 квітня 1899 р. на засіданні Одеський відділ Російського товариства охорони народного здоров'я затвердив інструкцію, в якій зазначалася мета і завдання відділу. Відповідно до інструкції метою Одеського відділу Російського товариства охорони народного здоров'я було сприяння поліпшенню громадського здоров'я і санітарних умов міста і його околиць. Коло діяльності Одеського відділу обмежувалося як предметом загальної, так і особистої гігієни, зокрема дослідженням причин порушення життєдіяльності та розвитку організму людини, пошуків і розробки заходів щодо попередження і усунення шкідливих для здоров'я факторів взагалі, насамперед епідемічних, ендемічних і заразних хвороб як з боку державних, так і громадських закладів, а також окремими особами в розв'язанні гігієнічних питань і проведенні санітарних заходів; організацією лекцій з гігієни та ін. [4, с. 235]. Відповідно до зазначених завдань Одеський відділ утворив низку секцій.

Перша секція - біологічна, призначалася для розробки загальнобіологічних питань здоров'я та їх практичного застосування. Друга - статистики і епідеміології, предметом якої було вивчення демографічних показників (народжуваності, захворюваності і смертності), дослідження причин захворюваності і смертності, як загальної, так і інфекційної; вивчення епідемій в м. Одесі та її околицях, вплив різних соціальних, економічних, побутових, моральних чинників на фізичний розвиток і здоров'я населення та ін. Третя - оздоровлення населення міст, громадських і приватних установ і промислових закладів. Метою її діяльності було вивчення і розробка заходів щодо поліпшення загальносанітарних умов як у м. Одеса, так і на її околицях, дослідження в санітарному відношенні фабричних, промислових і ремісничих закладів, охорона здоров'я робітників від шкідливих промислових факторів, турбота про поліпшення побуту і житлових умов робітничого люду. Четверта - гігієни виховання і навчання. До її завдань відносилися: розробка питань догляду, виховання дитини, її фізичного, розумового і морального розвитку, розробка гігієнічних заходів і норм навчального процесу в початкових, середніх і вищих навчальних закладах [4, с. 235].

У 1899 р. загальна кількість членів Одеського відділу Російського товариства охорони народного здоров'я складала 244 особи. Найбільш активно працювали перша і третя секції. Зокрема, біологічна секція першочергову увагу звертала на розробку бактеріологічних проблем. Низку ґрунтовних доповідей на засіданні секції зробив М. Гамалія (голова секції), наприклад: "О транформизме у бактерій", "Бактерии и молоко", "Аутолиз или саморазложение клеточек". Ф. Сквашин повідомив про

морфологію і біологію чумної палочки, а В. Богуцький поділився своїми спостереженнями епідемії чуми в Маньчжурії [4, с. 237]. За доповіддю В. Стефанського про значення туберкуліну як діагностичного засобу туберкульозу у великої рогатої худоби секція сформулювала мотивоване клопотання на ім'я міського громадського управління. У клопотанні зазначалося, що з поширенням туберкульозу серед корів Одеський відділ Російського товариства охорони народного здоров'я признає єдиним радикальним методом боротьби з хворобою застосування туберкуліну як надзвичайно важливого діагностичного методу, а також проведенням комплексу профілактичних заходів, як на фермах, так і в приватних господарствах. Проведені заходи дадуть можливість користуватися міському населенню незараженим туберкульозною паличкою молоком.

При біологічній секції було створено декілька комісій. Наприклад, бактеріологічна комісія, завданням якої було реферування медичної літератури, демонстрації наукових досліджень, а також короткі повідомлення наукових новин з питань бактеріології. Комісія з боротьби із сифілісом на своїх засіданнях розглядала заходи профілактики, клінічні повідомлення з демонстрацією хворих. Комісія при боротьбі з туберкульозом досліджувала силу туберкуліну різних способів приготування і застосування його на практиці.

Третя секція, головою якої був П. Діатроптов, опікувалася питаннями благоустрою м. Одеси. Зокрема, на секції було заслухано доповідь А. Чауманського "Санітарне становище одеських лиманів і необхідність їх вивчення". У зв'язку з цим секція рекомендувала міському громадському управлінню створити санітарні організації, які були підтримані владою. Громадським міським управлінням було створено санітарне попечительство, яке згідно з програмою секції, проводило дослідження санітарних умов лиманів та здійснювало санітарний нагляд.

Секція по оздоровленню населення Одеси запропонувала міському управлінню низку пропозицій, що торкалися благоустрою доріг. Зокрема, вона рекомендувала заасфальтувати всю населену частину міста, правильно проводити очищення вулиць та їх полив, приступити до проведення дослідів щодо знешкодження відходів в спеціально обладнаному пробному деструкторі [4, с. 238].

На засіданні секції також розглядалося повідомлення про становище населення, яке постраждало від неврожаю 1899 р. в прилеглих до Одеси регіонах. Члени секції відгукнулася на бідуюче становище населення Херсонської і Бессарабської губерній, які потребували лікарської і продовольчої допомоги. У зв'язку з цим секція організувала комітет лікарської і продовольчої допомоги населенню в період голоду. Слід нагадати, що такі комітети були затверджені VII з'їздом російських лікарів у пам'ять М. Пирогова. Для надання допомоги потерпілим від неврожаю було організовано збір грошових благодійних внесків. З цією ж метою в міському театрі влаштовувалися оперні вистави, проводилися публічні лекції членами Одеського відділу охорони народного здоров'я.

Лікарсько-продовольчі пункти були направлені в найбільш потерпілі повіти: Ізмаїльський, Одеський, Єлисаветградський та Акерманський. Про свою роботу вони звітували на третій секції Одеського відділу охорони народного здоров'я. Зокрема, уповноважені лікарі - В. Богуцький, І. Пошутін, М. Гольдгарт-Ландау та інші відзначили, що допомога, надана комітетами лікарської і продовольчої допомоги, принесла значне полегшення населенню [4, с. 239].

На засіданні секції статистики і епідеміології обговорювалися доповіді В. Василевського "Становище портових робітників в Одесі", Л. Наркевича "До питання про положення бездомних робітників в Одеському порту", А. Гудвана "Приказщики в Одесі", М. Онукової "Про положення проституток в Одесі" та ін.

Секція з гігієни виховання і навчання розробила питання щодо поліпшення фізичного виховання в середній школі (Н. Гребнер, А. Анарієвський).

Питання соціальної гігієни, санітарії, епідеміології і мікробіології, які розглядали товариства лікарів, були також у полі зору військово-санітарного товариства, заснованого в 1886 р. Перше засідання членів-засновників товариства відбулося 17 листопада 1886 р. Відповідно до Статуту метою військово-санітарного товариства було обговорення військово-санітарних питань щодо гігієни військ, розташованих в Одесі. Головою товариства було призначено окружного військово-медичного інспектора Одеського військового округу В. Приселкова [17].

У 1887 р. Одеське військово-санітарне товариство складалося із 85 членів. На його засіданнях розглядалося широке коло проблем військової гігієни. Зокрема, боротьба з інфекційними хворобами у військах: віспою (А. Лентович, 1887), з холерою

(Н. Гольденберт, 1887), венеричними хворобами (А. Кнери, 1887), трахомою (К. Іскерський, 1889) та ін. У зв'язку з поширенням інфекційних хвороб у військах обговорювалося питання про створення пересувних гігієнічних лабораторій (1889), про дезінфекцію одягу солдат (І. Іскерський, 1888), про баню та її значення для збереження здоров'я солдат (Н. Воскресенський, 1888). Протоколи засідань товариства друкувалися в "Военно-санитарном деле". Наприклад, протоколи за 1886 р. були надруковані в №48 (с. 577-578); за 1887 р. - в №7 (с. 75-76), №12 (с. 134-135), №18 (с. 206-209), №25 (с. 291-294), №31 (с. 361-364), №48 (с. 576-579); за 1888 р. - у №18 (с. 102-104), №23 (с. 287-299), №25 (с. 311-315) та ін.

На засіданнях Одеського військово-санітарного товариства заслуховувалися звіти про санітарний стан окремих підрозділів військ (А. Леонтович, 1887, 1888), (А. Финкельштейн, 1888), про фізичний розвиток солдат (П. Любомудров, 1889) та інші актуальні медичні питання армії.

Під кутом зору санітарії та епідеміології члени товариства аналізували досвід попередніх воєн. Зокрема, в 1886 р. на засіданні товариства була заслухана доповідь В. Приселкова "О железных дорогах в военно-санитарном отношении и военносанитарного поезда во время войны", в якій узагальнювався досвід російсько-турецької війни 1877-1878 рр.; в 1888 р. доповідь К. Іскерського "Причины развития в войсках эпидемий сыпного и возвратного тифов во время войны и меры против них" [4, с. 101].

У зв'язку з переводом у 1890 р. В. Приселкова в Петербург діяльність Одеського військово-санітарного товариства починає затухати і в останнє десятиріччя XIX століття відомості про нього не публікувалися.

Таким чином, медичні товариства м. Одеси у другій половині XIX ст. зробили вагомий внесок у розробку науково-теоретичних засад епідеміології, гігієни, санітарії та бактеріології та впровадженні їх у лікарську практику.

Важливу роль відіграло Товариство одеських лікарів у розвитку і вдосконаленні санітарної статистики, зокрема, зборі і науковому обґрунтуванні статистичних матеріалів про захворюваність і смертність.

Провідні вчені в галузі епідеміології, мікробіології, гігієни, члени медичних товариств м. Одеси провели велику організаційну і санітарно-освітню роботу щодо подолання епідемій холери, віспи, на науковій основі розробляли та впроваджували в практику санітарно-протиепідемічні заходи.

Література

1. Савчук В.С. Естественно-научные общества Юга Российской империи: вторая половина XIX - начало XX в. / В.С. Савчук. - Днепропетровск: Изд-во Днепропетр. у-та, 1994. - 232 с.

2. Савчук В.С. Историко-научный анализ деятельности естественнонаучных обществ Юга Украины, Крыма и Бессарабии: вторая половина XIX - начало XX в. : дисс. на соиск. учен. степени д-ра ист. наук. 7.00.01. "История Украины" / В.С. Савчук. -Днепропетровск, 1996. - 456 с.

3. Васильев К.К. Деятельность Общества одесских врачей / К.К. Васильев // Сов. здравоохранение. - 1990. - № 1. - С. 68-71.

4. Васильев К.К. Формирование и развитие Одесского научно медицинского центра и его роль в создании отечественной эпидемиологии и микробиологии: дис. на соиск. учен. степени д-ра мед. наук. / В.К. Васильев. - Тернополь, 1993. - 450 с.

5. Васильєв К.К. Деятельность Общества одесских врачей / К.К. Васильєв // Сов. здравоохранение. - 1990. - № 1. - С. 68-71.

6. Жук А.П. Развитие общественно-медицинской мысли в России в 60-70 гг. XIX в. / А.П. Жук. - М. : Медгиз, 1963. - 382 с.

7. Руда С.П. Научно-просвітницька діяльність медичних товариств України на межі XIX - XX століть / С.П. Руда // Наука і освіта: зб. наук. праць АН вищої школи України. -К. : Хрещатик, 1997. - С. 85-88.

8. Конур Н. І. Наукова та практична діяльність Одеського товариства лікарів у другій половині XIX століття / Н. І. Конур // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. - Ізмаїл, 2011. - Вип. 30. - С. 95-104.

9. Конур Н. І. Становлення і розвиток гігієнічної науки в Україні: шлях крізь епохи і соціальні потрясіння (друга половина XIX - 20-і рр. XX століття): монографія / Н. І. Конур. - Корсунь-Шевченківський, 2011. - 726 с.

10. Самойленко Н. І. Наукові товариства лікарів на терені України на терені України (друга половина XIX - поч. XX ст.): автореф. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук. 07.00.07 - історія науки й техніки / Н. І. Самойленко. - Переяслав-Хмельницький, 2012. - 21 с.

11. Самойленко Н. І. Одеське наукове товариство в другій половині XIX ст.: особистісний вимір безкорисного служіння людям / Н. І. Самойленко // Наукові записки з української історії: зб. наук. статей. - Переяслав-Хмельницький, 2012. - Вип. 29. - С. 376380.

12. Протоколы заседаний Общества одесских врачей за 1869 г.- Одеса: Тип. П. Францова, 1870. - Выи 2-3. - С. 19-20.

13. Протоколы Общества одесских врачей за 1869 г. - Одеса: Тип. П. Францова, 1870. - С. 20-21.

14. Медицинский вестник. - 1870. - № 14. - С. 119.

15. Протоколы общества одесских врачей за 1871 р. - Одеса, 1872. - С. 6.

16. Протоколы Одесского общества врачей за 1868 г. - Одеса, 1868. - С. 29-30.

17. Устав военно-санитарного общества в г. Одессе. - Одеса: Русс. тип. Исаковича, 1887. - 15 с.

Размещено на Allbest.ru