Діяльність вудкових товариств у Галичині ХІХ - початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність вудкових товариств у Галичині ХІХ - початку ХХ ст.

Олег ПРОЦІВ

Проілюстровано організацію Крайового рибальського товариства у Кракові, Львівського «Клубу вудкового спорту», «Товариства любителів вудкового спорту», «Варшавської спілки вудкарських спортивних товариств «, «Товариства любителів вудкового спорту « і товариства «Вудлище « у Станиславові, самбірського «Спортивно-рибальського товариства», жидачівського «Мисливсько-рибальського товариства», «Повітового рибальського товариства у Коломиї», «Повітового рибальського товариства у Теребовлі», «Підкарпатського товариства любителів вудкарського спорту» у Стрию. Проаналізовано діяльність цих товариств у сприянні розвитку спортивного рибальства, їх вплив на органи державної влади з метою охорони популяції риби. Виявлено низку інших товариств, метою яких було сприяння розвитку спортивного рибальства. Проведено порівняльний аналіз діяльності галицьких товариств щодо сприяння спортивному рибальству з аналогічними товариствами Європи. Проведено аналіз статуту і правил поведінки членів Львівського спортивного рибальського клубу. рибальський товариство спортивний клуб

Ключові слова: рибальство, Галичина, громадські організації, спортивне рибальство, вудка.

Сьогодні в Україні не врегульовані дієві механізми щодо ефективного партнерства органів публічної влади та громадських організацій у галузі рибальства. Для напрацювання дієвого механізму співпраці цінним є історичний досвід діяльності рибальських товариств Галичини ХІХ - початку ХХ ст. Інформація про діяльність Крайового рибальського товариства висвітлена у фаховому часописі товариства «Циркуляр» («Okolnik»), згодом - «Рибальський циркуляр» («Okolnik Rybacki»); часописі «Рибальський огляд» («Przegl^d rybacki»), газетах «Газета Стрий- ська» («Gazeta Stryjska»); часописі «Мисливець» («Lowiec»), яке видавало Галицьке мисливське товариство, і «Верхи» («Wierchy»), яке видавало Татшанське товариство. Багато інформації міститься також у центральному державному історичному архіві України, державному архіві Івано-Франківської області.

Будь-яке товариство завжди представлене різними верствами населення, а точніше - різними суспільними групами, які виділяються тієї чи іншої істотною ознакою, а саме: соціально-економічною, професійною, національною, віковою тощо і які характеризуються системою соціальних зв'язків і відносин. Механізм утворення і функціонування суспільних груп зумовлюється матеріальними інтересами людей, їхнім ставленням до власності, місцем, яке вони займають у системі суспільних відносин. Уперше рибалки Галичини об'єднались 1879 року в Крайове рибальське товариство у Кракові. Статут товариства був затверджений рескриптом намісника Галичини 2 серпня 1879 року. Організовуючи товариство, його члени ставили перед собою різні цілі, але з плином часу в лоні товариства утворюється група зацікавлених осіб, які ставлять перед собою специфічну мету - розвиток спортивного рибальства. Із цього приводу 23 травня 1894 року на загальних зборах Крайового рибальського товариства у Кракові його керівник З. Фішер виступив з ініціативою створення при товаристві «Клубу вудкового спорту» та запропонував прийняти відповідні зміни до статуту товариства. Слід відмітити, що ця ідея з першого разу не була підтримана, але про те, що ідея розвитку спортивного рибальства зацікавила членів товариства, свідчить той факт, що у витратах товариства була стаття на розвиток вудкового спорту.

Ідея об'єднати любителів вудкового спорту була реалізована професором Яґеллонсь- кого університету - доктором Юліаном Новаком, який 1908 р. організовав «Товариство любителів вудкового спорту», офіс якого знаходився на вул. Граничній, 9 у Кракові. Почесним членом «Товариства любителів вудкового спорту» став чинний керівник Краківського рибальського товариства Фердинанд Вілкош. Відповідно до статуту товариства, затвердженого намісником Галичини, головною його метою була опіка над вудковим спортом, а до завдань товариства належали: оренда та суборенда гірських рибальських ревірів для ловлі риби вудкою; організація заходів для піднесення популяції риби у річках. Щорічний членський внесок становив 50 крон, що у порівнянні з іншими товариствами був доволі високим. На початку своєї діяльності товариство працювало збитково через великі інвестиції в охорону рибальських ревірів. Лише 1909 року товариство профінансувало рибальським охоронцям, які притягнули до відповідальності браконьєрів, премій на суму 413 крон. Ця сума виявилась більшою, ніж браконьєри сплатили штрафів. Крім виплати премій охоронцям товариство взяло на себе і юридичний супровід справ по браконьєрству у судах. Для цього на адвокатські послуги лише за 7 місяців 1909 року було витрачено 370 крон. На думку керівництва товариства, завдяки цим заходам практично було знищено професійне браконьєрство у Галичині. Всього у 1909 році доходи товариства склали 5 997 крон, в тому числі: зі сплати членських внесків - 3 354 крони, продаж риби - 266, субвенції від влади - 1 000 крон. Видатки у тому ж році склали 5270 крон, в тому числі: за оренду ревірів - 504, оплата рибальським охоронцям (17 осіб) - 1 950, їх забезпечення спорядженням - 41. Тогочасна преса зазначала, що вудковий спорт позитивно впливав не лише на розведення популяції риби, але й на туристичну галузь.

Варто наголосиити, що на відміну від Галичини розвиток вудкарських товариств у Європі набув більшого значення. Так, у Франції в 1906 р. нараховувалось 600 вудкарських товариств, що об'єднували у своїх рядах 350 тис. прихильників цього виду спорту. Для підтримаки вудкарських товариств уряд Франції 1905 року виділив у перерахунку 715 тис. крон, а у попередньому році допомогу товариствам профінансували на суму 50 тис. франків. Галицькі любителі спортивної рибалки намагались отримати державну субвенцію, але їм у цьому було відмовлено. У Бельгії любителів вудкового спорту нараховувалось 100 тисяч осіб, які сплачували податків на суму 200 тис. франків. 1904 року в Росії в місті Петербург любителі спортивного рибальства організували «Вудковий клуб у Петербурзі». На думку тогочасних галицьких дослідників рибальської галузі, в Англії та Франції найкращі ревіри орендують вудкарські товариства, і там найкраще ведеться рибне господарство. Для популяризації спортивного рибальства товариства часто надавали учням і студентам на час літніх канікул картки для вудіння за 3 зл. із правом риболовлі на іпідпорядкованих їм угіддях. Популяризація вудкового спорту не залишилась поза увагою українського товариства «Просвіта». В «Ілюстрованому народному календарі товариства «Просвіта» на звичайний рік 1911» та «Календарі товариства «Просвіта» на звичайний рік 1927» публікували терміни, коли дозволено ловити рибу вудкою.

Діяльність товариств, які займались розвитком спортивного рибальства, не втратила своєї актуальності у Галичині при її входження до складу Другої Речі Посполитої. Щоб координувати діяльність товариств, які пропагували розвиток вудкарського спорту, 1933 року у Варшаві навіть було організовано «Спілку вудкарських спортивних товариств». Багато таких товариств діяло й на території Галичини. Зокрема, у Косівському повіті діяла філія «Товариства любителів вудкового спорту», членом якої був українець Ю. Шпитько. У 1929 році у м. Стрий було організоване «Підкарпатське товариство любителів вудкарського спорту». Офіс товариства знаходився на вул. Я. Фредра, 3. У 1934 р. товариство нараховувало 40 членів, а членські внески складали 16 злотих. Щоб мати змогу займатись рибальським спортом, члени товариства орендували на річці Стрий XIV рибальський ревір, що знаходився біля села Дуліби. Керівником товариства був Зеєман, заступником Шуї, секретарем - Терлецький, касиром Петрі. До ревізійної комісії входили Щуплакевич, Островський, Новосельський^/ Серед членів товариства був редактор місцевого часопису С. Козловський та професор гімназії А. Смоляна. Товариство займалося також благодійністю. Так, у 1934 році воно перерахувало 20 злотих у фонд допомоги потерпілим від повені.

На загальних зборах товариства 27 лютого 1938 року було прийнято рішення домагатись від влади дієвого контролю за роботою фабрики целюлози, яка будується у Жидачеві, та діючої у Гніздичеві з метою зменшення викиду шкідливих речовин в ріки. Про важливість діяльності Підкарпатського товариства любителів вудкарського спорту свідчить той факт, що на зборах була присутня делегація зі Львова, а саме: представник воєводства - Антоній Левандовський та рільничої палати - інженер Малицький^.

Розвиток спортивного рибальства стимулював розвиток товариств у Галичині. У «Хроніці рибальських товариств» відзначалось, що у 1929 р. в східній частині Галичини нараховувалось 5 товариств: «Повітове рибальське товариство у Коломиї», засноване у 1923 р. (42 члени); «Повітове рибальське товариство у Теребовлі» (1923 р. - 25 членів). З 1925 року у Ста- ниславові існувало «Товариство любителів вудкового спорту». Філії цього товариства існували у Львові, Ходорові, Стрию, Калуші, Надвірній, Биткові і Тисмениці (300 членів). У 1928 році у Самборі було організоване «Спортивно-рибальське товариство» і цього ж року було також організоване «Мисливсько-рибальське товариство» у Жидачеві та Самборі. З метою забезпечення розвитку вудкового рибальства товариство зверталось до Станиславівського воєводи щодо масового незаконного вилову дрібної риби, шо мало місце у травні 1926 р..

Також це товариство спільно з іншим Станиславівським товариством «Вудлище» та зі старостами повітів Станиславівського воєводства вживали низку заходів у боротьбі із захворюванням риби у водоймах та вимагали надання дотацій рибальським організаціям. У 1927 році

воно впливало на орендарів, які не зарибнювали власні угіддя, змушуючи їх закупити ікру для зариблення Бистриці Солотвинської. Слід зауважити, що й серед членів товариства були порушники вимог рибальського законодавства. Так, у 1934 р. порушено карну справу проти орендаря ХІХ округу р. Бистриця Ф. Фрізнера й делегата Товариства любителів вудкового спорту Р. Матусова. Порушення полягало у вилові риби сітками у недозволений час. Таким способом було спіймано 400 кг нерестової марени та підуста.

Прихильники спортивного рибальства об'єднались й у Львові. Так, відповідно до статуту «Спортивного рибальського клубу у Львові», затвердженого 1936 року, головною метою клубу була підтримка вудкового спорту, раціональне господарювання у гірських водах. Для досягнення цієї мети визначалось, що клуб повинен брати в оренду та суборенду ревіри, які можна використовувати для спортивного рибальства; підвищувати чисельність риби в орендованих рибальських ревірах за допомогою точного виконання вимог рибальського законодавства; зариблювати орендовані рибальські ревіри; організовувати спеціалізовані господарства із штучного розведення риби; утримувати відповідну кількість рибальських охоронців для боротьби з браконьєрством; точно виконувати вимоги вилову риби, довжина якої відповідає вимогам законодавства; охороняти річки й стави від забруднення відходами виробництва; виходячи з фінансових можливостей будувати відпочинкові бази біля рибальських ревірів; вести пропаганду рибальського спорту.

Другий розділ визначав, що термін діяльності клубу є необмеженим, а сфера його діяльності поширюється на всю Другу Річ Посполиту, хоча й було обумовлено, що першіть у його діяльності належить гірським рибальським ревірам східної Малопольщі. У своїй діяльності клуб зобов'язувався підтримувати тісні зв'язки з Крайовим рибальським товариством.

Відповідно до статуту члени клубу мали три різні статуси: звичайний, заслужений, протектор клубу. Звичайним членом клубу могла стати особа, яка любить вудковий спорт. Для вступу до клубу необхідно було, щоб за претендента поручилось двоє членів клубу. Прийом звичайних членів здійснювався керівництвом клубу. Члени клубу були зобов'язані сплачувати членські внески. Щоб отримати статус заслуженого, потрібно було мати особливі заслуги у галузі спортивного рибальства. Питання надання статусу заслуженого члена приймалось на загальних зборах, причому було необхідно, щоб за це рішення проголосували 2/3 членів клубу. А щоб отримати статус «протектора», потрібні були голоси всіх членів клубу.

Члени клубу мали право брати участь у засіданнях клубу, виловлювати рибу виключно вудкою у ревірах, які орендував клуб. Статут передбачав також, що право вилову риби розповсюджувалось на членів сім»ї (дружину, синів та дочок, які досягли 15-річного віку).

Крім цього, у статуті клубу містились розділи, що регламентували діяльність клубу: фінансування, управління клубом, діяльність ревізійної комісії, делегати клубу, виключення членів клубу, третейський (товариський) суд, припинення діяльності клубу.

Крім статуту, що регламентував діяльність товариства, для членів клубу існували окремі правила поведінки. Серед іншого визначалось:

1. Право вилову риби на рибальських ревірах, орендованих клубом, відноситься виключно до членів клубу та їхніх родин.

2. Вилов риби дозволяється виключно вудкою. У форельних ревірах заборонено виловлювати рибу з використанням як приманки черв'яка або живої риби. Під час риболовлі членам клубу заборонено залучати до вилову риби рибальських охоронців. Рибалка може мати помічника, але його допомога повинна обмежуватися носінням багажу.

4. Керівнику клубу дозволено запрошувати гостей для вилову риби.

5. У випадку, якщо зловлена риба мала менший розмір, ніж це було визначено законодавством, її потрібно було обережно зняти з гачка та випустити у воду.

6. Заборонявся продаж виловленої риби.

7. Слід було уникати вилову риби у святкові дні та поблизу костелів, церков і публічної

дороги.

8. Вилов риби повинен був відповідати спортивним принципам (не кількість, а якість).

10. Під час вилову риби члени товариства повинні з пошаною ставитись до місцевого населення: не топтати траву та сільськогосподарські культури, зупиняти браконьєрство й передавати порушників органам влади.

11. Перед виїздом на риболовлю потрібно було повідомити керівника рибальського ревіру про місце риболовлі, щоб в одному й тому ж місці не збиралось багато рибалок.

12. Після проведення риболовлі слід було повідомити керівника ревіру про кількість виловленої риби.

Слід зазначити, що розвитку спортивного рибальства сприяли й товариства, які не були напряму пов'язані з рибальством. Зокрема, відомо, що при Татранському товаристві, яке в основному розвивало туризм на теренах Карпат, існував також «Вудкарський клуб». Товариство спричинилось до зариблення гірських річок і тим самим розвивало туристичний потенціал Карпат.

Встановлено, що наприкінці ХІХ ст. у Галичині організовано товариства з метою розвитку спортивного рибальства. Їх головною метою було сприяння розвитку спортивного рибальства через належну охорону рибальських ревірів, зариблення річок, пропаганду рибальства у засобах масової інформації, сприяння заняттю рибальством для членів товариства. Розвиток спортивного рибальства у Галичині був на нижчому рівні, ніж в інших європейських країнах.

Размещено на Allbest.ru