Наприкінці 1877 р. на західноукраїнських землях за ініціативою українських громадських діячів Володимира Лаврівського та Василя Нагірного почалася пропаганда заснування пожежних товариств на зразок всеслов'янського товариства “Сокіл”. У липні 1892 р. у м. Львів відбулися підготовчі збори з питання заснування товариства “Сокіл”. Перший його статут був затверджений міністерством внутрішніх справ 26 липня 1893 р. і Галицьким Намісництвом 3 серпня 1893 р. З початку своєї діяльності товариство мало назву “Пожежне товариство “Сокіл”, з 1908 р. - “Гімнастично-пожежне товариство “Сокіл”, з 1 червня 1935 р. - “Українське спортивне товариство “Сокіл-Батько”.

Метою статті є комплексне дослідження змісту та основних форм діяльності осередку українського спортивного товариства “Сокіл” у м. Снятин. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань: показати передумови зародження сокільства в краї на початку ХХ ст.; простежити процес створення сокільського осередку в місті в першій половині 1930-х рр.; охарактеризувати практичну роботу товариства; висвітлити діяльність найвідомішого його члена Василя Андрусяка (1915-1946).

У радянський час дослідження сокільського руху майже не торкались, оскільки ці товариства вважались буржуазно-націоналістичними. До того ж працям цього періоду притаманна політична заідеологізованість, спрощений і викривлений підхід до форм та методів діяльності тогочасних українських громадсько-культурних та політичних організацій і партій.

У часи незалежної Української держави з'явилося чимало публікацій з вивчення цієї проблеми. Розглядаючи український пожежно-гімнастичний і спортивний рух наприкінці ХІХ - першої третини ХХ ст., торкаються діяльності товариства “Сокіл” І. АндрухівІгор Андрухів, Українські молодіжні товариства Галичини: 1861-1939 рр. (Івано-Франківськ, 1994). , Б. КоверкоБогдан Коверко, “Сокільський і січовий гімнастичний рух у Галичині на початку ХХ століття”, у Традиції фізичної культури України: зб. наук. статей (1997): 62-74. . Найбільше уваги приділили висвітленню проблеми: М. Трофим'якБогдан Трофим'як, Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини (друга пол. ХІХ - перша пол. ХХ ст.). (Тернопіль: Економічна думка, 2001), 61-209. , який звернув увагу на витоки, ідеологічні засади та розвиток сокільських товариств в австрійський і польський періоди;

О. ВацебаОксана Вацеба, Нарис з історії західноукраїнського спортивного руху. (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997); Оксана Вацеба, “Сокільський рух в Галичині наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.", у Сокіл-Батько: Спортивно-руханкове товариство у Львові: Альманах 1894-1904 (1996): 19-22. , що розглянула сокільський рух у Галичині як провідну ланку українського спортивно-гімнастичного руху Західної України; А. Сова, який досліджував символіку цього товариства, розкрив його структуру, протипожежну та гімнастичну діяльність, соціально-економічну, політичну та культурно-освітню роботу на ДрогобиччиніАндрій Сова, “Прапорництво українського пожежно-спортивного товариства “Сокіл” у Галичині (18941939)", Наукові зошити історичного факультету. Львівський національний університет імені Івана Франка 8. 2 (2006): 225-241; Андрій Сова, “Діяльність українських товариств “Сокіл” на Дрогобиччині," Дрогобицький краєзнавчий збірник ІХ (2005): 356-372. . Характеризуючи січовий рух у Східній Галичині й Північній Буковині на початку ХХ ст., дослідник М. Гуйванюк торкнувся стосунків товариства “Січ” з пожежно-гімнастичною організацією “Сокіл”Микола Гуйванюк, Січовий рух у Галичині й Буковині (1900-1914). (Чернівці: Зелена Буковина, 2009). .

Важливим джерелом для вивчення проблеми є неопубліковані матеріали, які зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові. Ми опрацювали звіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів українського спортивного (пожежно-гімнастичного) товариства “Сокіл” у м. Снятин, с. Стецева і с. Тулуків Снятинського повіту. Інший корпус первинних джерел статті становить преса досліджуваного періоду - публікації часопису “Сокільскі Вісти. Орґан українського сокільства” (1928-1939 рр.), де міститься інформація про керівний осередок і практичні кроки діяльності українського спортивного товариства “Сокіл” у Снятині, спортивні результати його членів, зокрема Василя Андрусяка.

Незважаючи на те, що на початку ХХ ст. у Снятинському повіті не зафіксовано жодного сокільського осередку, все ж були спроби їх заснувати і навіть деякі з них короткий час діяли. Серед архівних документів ЦДІАЛ України зберігся єдиний лист від 28 липня 1909 р. про бажання снятинської громади заснувати товариство: “Отсим доносимо Вам що маємо охоту зало - жити у нас в Снятині філію Сокола і просимо ласкаво о уділеня нам близших інформаций в сій справі і присланє одного примірника статута <. >”Звіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАУЛ), ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 1, 1 зв. . Однак більше даних про діяльність снятинського “Сокола" на початку ХХ ст., на жаль, не знайшли. Спробували заснувати пожежно - гімнастичне товариство жителі с. Стецева Снятинського повіту. Так, у листі до “Сокола-Бать - ка” від 20 березня 1910 р. громада села просила вислати статут товариства: “Ми. хочем запровадити собі також Товариство гімнастичне Сокіл, бо скріз по селах є такі Товариства”Звіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості на букви “Стар - Ста”. 1903-1934 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 675, арк. 19-20. . Перші загальні збори філії “Сокіл” відбулися 8 і 10 травня 1910 р. До складу товариства вписалось 50 членів, які просили допомогти в організації пожежної справи, оскільки села Снятинщини охоплені підпалами. Перше завдання, яке ставило перед собою товариство, - це закупівля устаткування (сикавка), яке б мало стати головним у гасінні пожежIbid., арк. 22, 22 зв., 24, 24 зв. .

Вир Першої світової війни (1914-1918) і національно-визвольних змагань західних українців (1918-1923) спричинили занепад організаційної і практичної діяльності пожежно-гімнастичного товариства “Сокіл”. Якщо напередодні війни у 1914 р. існувало 974 осередки товариства по всій території Східної Галичині, то у 1923 р. - лише 4Ігор Федів, “Від 1894 до 1934 року (Кількість гнізд Сокола-Батька)", Сокільські Вісти. Орґан українського сокільства 6, червень (1934): 11; Степан Гайдучок, “Деякі цифри про сокільську організацію за 35 літ”, Сокільські Вісти 9, вересень (1929): 8-9. . Старі довоєнні сокільські кадри зазнали відчутних втрат, опинившись на полях змагань, частина з них покинула рідні землі, подавшись на чужинуБогдан Трофим'як, Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини (друга пол. ХІХ - перша пол. ХХ ст.), 133. .

Нова сторінка розвитку українського сокільства отримала продовження у міжвоєнний період. З приходом польської влади діяльність вітчизняних товариств переходить в інший формат, треба було пристосовуватися до нових реалій, змінювати форми роботи. Штучні перепони та утиски українського сокільства з боку окупаційної влади не стали на заваді конкретним заходам Старшини щодо організаційного зміцнення, поширення та ефективності діяльності повітових товариств, сокільських гнізд на місцях.

За підрахунками активного діяча сокільського руху на Снятинщині І. Павлюка у середині 1930-х рр. осередки товариства функціонували у м. Снятин, м. Заболотів, с. Демичі (передмістя Заболотова, нині входить до складу селища міського типу Снятинського району Івано-Франківської обл. - А. К.), с. Тулуків, с. ВовчківціЗвіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості с. Тулуків. 1930-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 708, арк. 53. . Результати спортивних змагань осередків товариства постійно друкувалися у часописі “Сокільські вісті”. Серед шістнадцяти округів населені пункти краю входили до п'ятнадцятого округу (м. Снятин, с. Демиче, с. Тулуків, с. Тростянець) “Суперництво 1937 (Стан точкування з дня 20. ГУ. 1937),” Сокільські Вісти. Орґан українського сокільства 5, травень (1937): 2; “Суперництво 1938. (Стан точкування з дня 30. червня. 1938.)", Сокільські Вісти. Орґан українського сокільства 7, липень (1938): 5. .

Своєю активністю вирізнявся снятинський “Сокіл”, який за новими статутом про молодіжні товариства у польській державі був заснований у 1933 р. Передувало цьому лист-прохання від 28 серпня 1932 р. одного з членів-засновників Олександра Андрусика до “Сокола-Батька” у Львові про вислання статутів та додаткової інформації про закладання осередкуЗвіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 2, 2 зв. . Документи стосовно заснування провід снятинського “Сокола" одержав восени 1932 р., адже в наступному листі від 31 січня 1933 р. місцевий активіст Семен Александрук повідомив головний осередок про оформлення п'яти примірників статуту 10 членами-засновниками і надіслання їх до президії Станиславівського воєводства, однак відповіді не отримали,". тому підписаний просить о надісланнє інформації що дальше робити, щоби Товариство оснувати і не попасти в конфлікт з владою на основі нового закону про Товариства, якого підписаний не знає”Ibid., арк. 3. . Однак з колективного листа проводу руханкового товариства “Сокіл” від 7 червня 1933 р. за підписом Семена Александрука і Олександра Маслянки дізнаємося, що документи про реєстрацію товариства затверджені президією Станиславівського воєводства 31 грудня 1932 р. Обраний перший склад старшини товариства: Семен Александрук (голова), Теодозій Комаринський (заступник голови), Олександр Маслянка (секретар), о. Михайло Фелицький (скарбник), Василь Радевич (господар), Микола Якимець (заступник секретаря), Василина Томаш, о. Ілля Оренчук, Микола Крикливець і Олекса Матеїк. Члени місцевого осередку просили керівництво “Сокола-Батька”: надіслати часопис “Сокільські Вісти”, печатку новоствореного товариства та 50 членських квитків і спортивний підручник; надати інформацію про носіння одностроїв, ведення пожежно-гімнастичних і спортивних вправIbid., арк. 4, 4 зв. . Відповідь на запит снятинського “Сокола" не забарилася. Старшина “Сокола-Батька” підготувала рекомендації стосовно початкової стадії роботи місцевого осередку, зокрема: потрібно зосередити увагу на організації праці молодих людей віком від 14 до 18 років, ведення “правильної руханки”; придбати спортивний інвентар - “рухівню” (гімнастичний майданчик) і “площу” (спортивний майданчик під відкритим небом); не є обов'язковим виконання пожежно-гімнастичних вправ; виховувати членів на засадах сокільської ідеології. Ведення вправ слід здійснювати в простих сокільських руханкових одностроях, оскільки парадний одяг товариства ще не затверджений польською владою. У справі замовлення видань товариства і печаток, “Сокіл-Батько" надіслав бланки цінників і членських внесків (“складанок”) Ibid., арк. 5. .

Про кількість проведених загальних зборів товариства до початку Другої світової війни нам невідомо. Перші задокументовані загальні збори снятинського “Сокола" отримуємо за 2 червня 1935 р., про що 20 червня місцевий осередок повідомив “Сокола-Батька” у Львові. Серед головних питань, винесених на засідання, були такі: звіт з діяльності старшини товариства; виступ членів контрольної комісії; вибір керівного осередку. Звіт про діяльність організації виголосив С. Александрук. За поточний рік старшина відбула 4 засідання та влаштувала один фестин і одну виставу, передплачувала часопис “Сокільські вісти" та закупила підручники для впровадження спортивної руханки. Прибуток каси товариства становив 63 зол. 19 сот., а витрати - 40 зол.55 сот. Опісля виступив член контрольної комісії М. Крикливець, який повідомив, що порушень у діяльності товариства не виявлено. На внесення Михайла Зінковського одноголосно обрано новий склад старшини снятинського “Сокола”: Семен Александрук, Антін Лукавецький, Дмитро Печенюк, Михайло Зінковський, Минодора Костинюк, Олександр Маслянка, Сильвестр Ляшкевич, Василь Ляшкевич; члени контрольної комісії - о. Ілля Оренчук, Теодозій Комаринський, Микола Крикливець. Серед інших рішень сокільського гнізда прийняті такі: за вказівкою С. Александрука, приміщення “Сокола" має знаходитися і надалі в будинку читальні “Просвіти”; щомісячні членські внески мають становити 10 сот., для тих, хто хоче записатися, вступна вкладка - 20 сот., для “членів спомагаючих по 2 зол. річно”; періодичні збори мають відбуватися в неділю, а також у великі церковно-релігійні свята, о 16 год; головою секції відбиванки (волейболу) обрано Василя МоскаликаЗвіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 7, 7 зв. .

Снятинський “Сокіл” у практичній роботі спеціалізувався на організації легкої атлетики, плавання (“пливацтво”), лижного спорту (“лещетарство”) та грі волейбол (“відбиванка”).

Зокрема, у липні 1937 р. у м. Снятин члени товариства на проведених кущових змаганнях з легкої атлетики показали такі кращі результати: чоловіки зі штовхання кулі (“стусан кулею”) - 9,70 м, а жінки - 7 м; жінки з метання спису (“стусан ратищем”) - 21 м“Зі сокільського життя. Легко-атлєтичні змагання. Снятин”, Сокільські Вісти. Орґан українського со - кільства 8, серпень (1937): 7. .7 жовтня 1937 р. снятинський “Сокіл” влаштував змагання з кросу (“біг навпростець”), у якому взяло участь 17 спортсменів: 10 хлопців-“побратимів" брали участь у змаганні на дистанції 2 км, 7 дівчат-“посестер” (А. Москалик, С. Чорнушка, Василович, Дутчак, Радевич, Бурачинська, Камад) - 1 км. Крос на 2 км переміг Новоженюк. Керівний осередок сокільського гнізда у повідомленні до “Сокола-Батька” так описав цю перемогу спортсмена: “Побратими 2 км: (стартує 10, а біг кінчить 7). Зараз по старті Захаркевич перед Драбовецьким, Москаликом ІІ і Новоженюком і так біжуть до 1 200 м, де Москалик, а потім Новоженюк лишають Драбовецького і зближуються до Захаркевича і на 1 300 м Новоженюк минає Москалика, а пізнійше Захаркевича провадить до мети свобідно з великою перевагою, а біг кінчить знаменитим фінішом. Борба о місце межи Захаркевичом, а Москаликом ІІ є дуже гостра, котру виграє Москалик ІІ. Остаточні висліди бігу: 1) Новоженюк 7: 13,2) Москалик ІІ 7: 30,3) Захаркевич 7: 35,4) Опарук 8: 00,5) Драбовецький 8: 02,6) Дутчак, 7) Фрондзей”. Перемогу серед дівчат здобула Анна Москалик (“Біг виграє Москалик А. в знаменитім часі 4: 10, о 15 м. перед Чернушкою, котра єї атакувала на фінішу і Василович. Треба підчеркнути, що траса була дуже трудна з ріжними природними перешкодами і рівно 1 км відмірана”) Звіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 39; “Зі сокільського життя. Біги навпростець. Снятин”, Сокільські Вісти. Орґан українського сокільства 11, листопад (1937): 5. .

У червні 1935 р. у товаристві було введено навчання з плаванняЗвіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 11, 11 зв. . Якщо станом на червень 1935 р. вміли плавати 10 членівIbid., арк. 11 зв. , то на вересень 1937 р. цим видом спорту займалися 100 членів; серед кращих спортсменів вирізнялися результатами Василь Андрусяк, Василь Радевич, Василь Камад, Микола Фрондзей, Омелян Новоженюк, Микола Ящук, Ясінський і БордунЗвіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 35. .27 червня 1937 р. снятинський “Сокіл” за участі коломийського осередку організував плавальні змагання на р. Прут із таких видів: довільний стиль на 100 м, плавання на спині (“пливацтво горілиць”) на 50 м, класичний на 200 м та естафета 4х100 м. Переможцями стали коломийціIbid., арк. 34, 34 зв.; “Зі сокільського життя. Плавацькі змагання. Снятин”, Сокільські Вісти. Орґан українського сокільства 8, серпень (1937): 8. . 19 серпня 1937 р. були проведені внутрішні плавальні змагання на 100 і 200 мIbid., арк. 40, 40 зв. .

З-поміж колективних видів спорту снятинський “Сокіл” уподобав волейбол (“. відби - ванка знаходить широке зрозуміння серед членів”) “Зі сокільського життя. Снятин”, Сокільські Вісти. Орґан українського сокільства 12, грудень (1935): 4. . При волейбольній секції, яку очолював Василь Москалик, діяли три гуртки. Рівень гри відзначався як “досить добрий”Звіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 11. . Влітку 1935 р. команда відіграла низку матчів з молодіжними колективами повіту, які представляли товариство “Каменярі”. Зокрема, зіграла три матчі з командою с. Тулуків (24: 30, 32: 28, 30: 17), по одному - із с. Орелець (22: 30) і волейбольною дружиною передмістя Августдорф (18: 30) Ibid., арк. 9, 9 зв.; Зі сокільського життя. Снятин," Сокільські Вісти. Орґан українського сокільства 12, грудень (1935): 4. .11 квітня 1937 р. волейбольна команда м. Снятин провела тренувальні збори в с. Тулова, де зіграла з “дружинами відбиванковими” товариств “Сокіл” с. Тулуків, “Рідна школа" с. Орелець і місцевого “Каменярі”.9 травня 1937 р. снятинські соколята перемогли на окружних змаганнях у м. КосівЗвіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 34. .21 червня 1937 р. у м. Снятин команда програла матч коломиянамIbid., арк. 34 зв. . Протягом літа 1937 р. сокільська волейбольна дружина брала участь у 11 спортивних двобоях, з яких 5 - команди спортивних товариств, 2 - волейбольна команда передмістя Августдорф; взяла участь в окружних змаганнях у м. Косові, де місцевій команді програла, а з с. Пістинь Косівського повіту перемоглаIbid., арк. 22, 22 зв. .24 липня 1938 р. у м. Снятин відбулись окружні змагання товариства “Сокіл” з “відбиванки”, в яких брали участь команди з міста, с. Тулуків Снятинського і м. Кути Косів - ського повітів. Результати суперництва такі: Снятин - Тулуків 2: 0 (15: 3, 15: 7); Тулуків - Кути 2: 0 (15: 2, 15: 6); Снятин - Кути 2: 0 (15: 6, 15: 3). Першість окрути здобув снятинський “Сокіл”“Зі сокільського життя. Окружні першенства у відбиванці. Снятин”, Сокільські Вісти. Орґан українського сокільства 8, серпень (1938): 5. .

Серед зимових видів спорту членами культивувався лижний спорт. На районних змаганнях з “лещетарства” в лютому 1935 р. снятинським “Соколом” здобуто перше місцеЗвіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАЛ України, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 10, 10 зв. . Команда товариства у складі Василя Касіяна, Романа Бурачинського, Івана Баб'юка та Василя Андрусяка взяла участь у лижних змаганнях, які відбулися 15-16 лютого (за іншими даними, 11 лютогоIbid., арк. 30. ) 1937 р. в Косові. Загальна протяжність лижної “прогульки” становила 108 кмIbid., арк. 16, 30, 40, 40 зв. .

Особливо плідною була співпраця снятинського “Сокола" з відповідним товариством у Косові. Десять членів сокільського гнізда брали участь у легкоатлетичних (1935), пізніше у лижних (14 лютого 1937 р.) змаганнях та грі у волейбол (1937). Усі спортивні заходи відбувалися у м. КосівIbid., арк. 16, 34; “Зі сокільського життя. Снятин”, Сокільські Вісти. Орґан українського сокільства 12, грудень (1935): 4. . Проте наприкінці липня 1937 р., звітуючись перед “Соколом-Батьком”, осередок товариства дорікнув косівському в байдужості стосовно проведення окружного сокільського свята у Снятині 28 серпня 1937 р.: “Бажаним було би конче відбути Окружне Сокільське Свято, але окр. гніздо в м. Косові ставиться до тої справи байдуже”Звіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 34, 35. . Діячі товариства займались і культурно-освітньою роботою, для прикладу, 13 квітня 1938 р. зусиллями місцевого “Сокола" у місті зорганізовано Шевченківське свято“Зі сокільського життя. Снятин”, Сокільські Вісти. Орґанукраїнського сокільства 5, травень (1938): 6. , 24-26 серпня 1937 р. проведено пішу паломницьку екскурсію до с. ЗарваницяЗвіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 36. .

Окремо слід звернути увагу на діяльність найвідомішого члена цього товариства Василя Андрусяка (1915-1946), який у роки Другої світової війни, представляючи національно-визвольний рух Опору, став командиром сотні УНС “Змії”, курінним куреня “Скажені”, командиром Станіславського ТВ-22 “Чорний ліс”, полковником УПА. Помилковим є твердження українського діаспорного дослідника Михайла Бажанського, що Василь Андрусяк очолював снятинський “Сокіл” у другій половині 1930-х рр. Михайло Бажанський, Вічно житимуть... Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біографічний словник. (Детройт, 1984); Микола Когут, Командир Різун. До 55-хроковин загибелі полковника Василя Андрусяка-“Різуна" (11. 01.1915 - 24. 02.1946). (Дрогобич: Відродження, 2001), 6. . Переглядаючи звіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність осередку товариства в місті, нами не виявлено цього факту.

У перші роки діяльності осередку В. Андрусяк не входив до керівного складу товариства. Натомість, у 1935 р. його батько Василь Андрусяк (за професією столяр) включений до проводу снятинського “Сокола”, виконуючи функції чотаряЗвіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 14. . Згідно зі звітом загальних зборів товариства від 26 січня 1936 р., дізнаємося, що і батько, і син увійшли до керівного складу місцевого гнізда: перший став “господарем”, а другий - “виховником”Ibid., арк. 15. Ibid., арк. 23 зв. . На початку 1937 р. Василь Андрусяк, як і Семен Александрук, Тарас Керницький, Михайло Зінковський, Минодора Костинюк, Реґіна Ґорук, Михайло Грибовський, увійшов до вужчого керівного складу товариства - старшини.

Василь Андрусяк відзначався своєю активною громадянською позицією та організаторськими здібностями. Зокрема, на загальних зборах від 27 серпня 1935 р. під час дискусії стосовно розширення складу місцевого осередку він підтримав Дмитра Печенюка, котрий пропонував, з огляду на невелику кількість членів товариства, приєднувати до лав нових представників через улаштовування забав для молоді. В. Андрусяк додав, що кожен з активістів має привести хоча б одну людину до рядів снятинського “Сокола”Ibid., арк. 7, 7 зв. . У 1936 р. Василь Андрусяк очолював волейбольну секцію товариства. За його безпосередньої участі було проведено 11 змагань, члени гуртка виконали 250 годин систематичних вправ із цього виду спорту. Однак на засіданні загальних зборів товариства від 17 січня 1937 р. дорікнув, що для більш професійної підготовки з волейболу не вистачає фахового інструктора, спортивного залу і літнього майданчика для тренувань. На цих зборах він був також незадоволений роботою снятинського “Сокола" в 1936 р., стверджуючи, що “. не всі члени звичайні працювали в Товаристві хотяй є обов'язком всіх членів працювати в товаристві як не в ділянці спорту то в ділянці культурно освітній”Ibid., арк. 22 зв., 23. Ibid., арк. 16. . Після завершення спортивних змагань з лижного спорту, які відбулися 15-16 лютого 1937 р. у м. Косові, він брав участь у робочій нараді сокільських гнізд Косова, Кут, Коломиї, Снятина, с. Тулукова, на якій вирішено наступні окружні змагання проводити у м. Снятин.

Він показував хороші спортивні результати з легкої атлетики, лижного спорту та плавання. Зокрема, центральний друкований орган “Сокола-Батька” “Сокільські вісти" відзначив його високу оцінку з метання ядра (“стусан кулею”) - 9,26 м, який показав 21 серпня 1935 р. на спортивних змаганнях у м. СнятинIbid., арк. 9, 9 зв.; “Зі сокільського життя. Снятин”, Сокільські Вісти. Орґанукраїнського сокільства 12, грудень (1935): 4. , хоча того ж року у стрибках у довжину досягнув тільки п'ятого результату - 4,32 м (найвищий у Миколи Фрондзея - 5,20 м.) Звіти, протоколи, листування та інші матеріали про заснування і діяльність філіалів товариства у місцевості м. Снятин. 1909-1938 рр., ЦДІАУЛ, ф. 312, оп. 1, спр. 636, арк. 9, 9 зв. . Як уже зазначалося, він був серед числа тих снятинських соколят, що взяли участь у лижних змаганнях, які відбулися 15-16 лютого 1937 р. у КосовіIbid., арк. 16. . Згідно із щоквартальним звітом за липень, серпень і вересень 1937 р., снятинським “Соколом” відзначено високі спортивні результати В. Андрусяка з плаванняIbid., арк. 35. .

У результаті проведеної роботи автор дійшов висновків, які зводяться до таких положень:

Сокільський рух у Східній Галичині був сформований на зразок всеслов'янського товариства “Сокіл”, наслідуючи подібні польський і чеський рухи. Члени товариства робили наголос на фізичне виховання і пожежну підготовку. Потрібно наголосити, що на початку ХХ ст. кількість пожежно-гімнастичних товариств “Сокіл” на Снятинщині, та й загалом на Покутті, була низькою. Це було пов'язано з активізацією на цій території діяльності іншого подібного за змістом роботи товариства “Січ” під керівництвом Кирила Трильовського.

У міжвоєнний період, починаючи з 1930-х рр., активізується робота снятинського “Сокола”. Членами товариства було звернено увагу на спортивно-гімнастичну роботу, проведення окружних і повітових змагань з різних видів спорту.

Долучився до активної праці українського спортивного товариства “Сокіл” в Снятині найвідоміший її член Василь Андрусяк. Хоча він і не був головою товариства, проте відзначався енергійною громадською роботою, показував хороші спортивні результати з легкої атлетики, лижного спорту та плавання. Це стало хорошою основою для національно-патріотичного виховання молодого хлопця та важливим чинником у формуванні його націоналістичного світогляду.

На жаль, в межах цієї праці не вдалося розглянути такі аспекти діяльності українського спортивного товариства “Сокіл” в м. Снятин: характеристика діяльності членів товариства С. Александрука, Д. Печенюка, В. Камада, М. Фрондзея, В. Москалика, М. Костинюк, С. Чорнушки та інших; непрості взаємини з іншими українськими (“Луг”, “Каменярі”, “Орли”-КАУМ, Український Спортовий Союз) і польськими молодіжними організаціями; боротьба українських політичних партій і культурно-освітніх організацій за опанування молодіжним гімнастично - спортивним рухом. Доцільно співвіднести архівний матеріал про діяльність українського спортивного товариства в Снятині та інших товариств краю з фотоілюстративним матеріалом, який знаходиться в музеях Снятинщини (народний музей визвольних змагань імені В. Андрусяка в Снятині, музей визвольних змагань Покутського краю смт Заболотів) і Прикарпаття (Івано - Франківський обласний музей визвольної боротьби ім. Степана Бандери) для впізнання і характеристики відомих громадських діячів, патріотів України.

Слід визнати, що через “Соколи" пройшли десятки і сотні молодих жителів Снятинщи - ни, які на все життя зберегли сокільську виправку, високу моральність та громадську активність. Саме вони поряд з членами товариств “Пласт”, “Луг”, “Каменярі”, “Орли”-КАУМ, Український Спортовий Союз стали основою формування ОУН і УПА, узяли участь у національно - визвольних змаганнях українського народу наприкінці 1930-х - у середині 1950-х рр.

Література

1. Zvity, protokoly, lystuvannia ta inshi materialy pro zasnuvannia i diialnist filialiv tovarystva u mistsevosti m. Sniatyn. 1909-1938 rr., Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv, f. 312, op. 1, spr. 636, 41 ark. (in Ukrainian).

2. Zvity, protokoly, lystuvannia ta inshi materialy pro zasnuvannia i diialnist filialiv tovarystva u mistsevosti na bukvy “Star - Sta”. 1903-1934 rr., Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv, f. 312, op. 1, spr. 675, 50 ark. (in Ukrainian).

3. Zvity, protokoly, lystuvannia ta inshi materialy pro zasnuvannia i diialnist filialiv tovarystva u mistsevosti s. Tulukiv. 1930-1938 rr., Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv, f. 312, op. 1, spr. 708, 92 ark. (in Ukrainian).

4. Haiduchok, Stepan. Deiaki tsyfry pro sokilsku organizatsiiu za 35 lit, Sokilski Visty, 9, veresen (1929): 7-11. (in Ukrainian).

5. Zi sokilskoho zhyttia. Bihy navprostets. Sniatyn, Sokilski Visty. Organ ukrainskoho sokilstva, 11, lysto- pad (1937): 5. (in Ukrainian).

6. Zi sokilskoho zhyttia. Lehko-atlietychni zmahannia. Sniatyn, Sokilski Visty. Organ ukrainskoho sokilstva, 8, serpen (1937): 7. (in Ukrainian).

7. Zi sokilskoho zhyttia. Okruzhni pershenstva u vidbyvantsi. Sniatyn, Sokilski Visty. Organ ukrainskoho sokilstva, 8, serpen (1938): 5. (in Ukrainian).

8. Zi sokilskoho zhyttia. Plavatski zmahannia. Sniatyn, Sokilski Visty. Organ ukrainskoho sokilstva, 8, ser-pen (1937): 8. (in Ukrainian).

9. Zi sokilskoho zhyttia. Sniatyn, Sokilski Visty. Organ ukrainskoho sokilstva, 5, traven (1938): 6. (in Ukrai-nian).

10. Zi sokilskoho zhyttia. Sniatyn, Sokilski Visty. Organ ukrainskoho sokilstva, 12, hruden (1935): 4. (in Ukrainian).

11. Supernytstvo 1937 (Stan tochkuvannia z dnia 20. IV. 1937), Sokilski Visty. Organ ukrainskoho sokilstva, 5, traven (1937): 2. (in Ukrainian).

12. Supernytstvo 1938. (Stan tochkuvannia z dnia 30. chervnia. 1938.), Sokilski Visty. Organ ukrainskoho sokilstva, 7, lypen (1938): 5. (in Ukrainian).

13. Fediv I. Vid 1894 do 1934 roku (Kilkist hnizd Sokola-Batka), Sokilski Visty. Organ ukrainskoho sokilstva, 6, cherven (1934): 11. (in Ukrainian).

14. Andrukhiv, Igor. Ukrajinsjki molodizhni tovarystva Ghalychyny: 1861-1939 rr. Ivano-Frankivsjk, 1994. (in Ukrainian).

15. Bazhansjkyj, Mykhailo. Vichno zhytymutj... Postati vid zarannja istoriji, azh do najnovishykh chasiv: Bioghrafichnyj slovnyk. Ditrojt, 1984. (in Ukrainian).

16. Vaceba, Oksana. Narys z istorii zakhidnoukrainskogho sportyvnogho rukhu. Ivano-Frankivsjk: Lileja-NV, 1997. (in Ukrainian).

17. Vaceba, Oksana. “Sokilskyj rukh v Ghalychyni naprykinci ХІХ - pochatku ХХ st.”, in Sokil-Batko: Spor- tyvno-rukhankove tovarystvo u Lvovi: Almanakh 1894-1904. Lviv, 1996, 19-22. (in Ukrainian).

18. Ghujvanjuk, Mykola. Sichovyj rukh u Ghalychyni i Bukovyni (1900-1914). Chernivci: Zelena Bukovyna, 2009. (in Ukrainian).

19. Koverko, Bohdan. “Sokilskyj i sichovyj ghimnastychnyj rukh u Ghalychyni na pochatku XX stolittja”, Tradyciji fizychnoji kultury Ukrainy: Zb. nauk. statej. Kyiv, 1997, 62-74. (in Ukrainian).

20. Koghut, Mykola. Komandyr Rizun. Do 55-kh rokovyn zaghybeli polkovnyka Vasylja Andrusjaka- “Rizu- na” (11.01.1915 - 24.02.1946). Droghobych: Vydavnycha firma “Vidrodzhennja”, 2001. (in Ukrainian).

21. Sova, Andrii. “Prapornyctvo ukrainskogho pozhezhno-sportyvnogho tovarystva “Sokil”, Ghalychyni (1894-1939)”, Naukovi zoshyty istorychnoho fakuljtetu. Lvivskyj nacionalnyj universytet imeni Ivana Franka, no. 8 (2), (2006): 225-241. (in Ukrainian).

22. Sova, Andrii. “Dijalnist ukrainskykh tovarystv “Sokil” na Droghobychchyni”, Droghobycjkyj krajeznav- chyj zbirnyk, no. 9 (2005): 356-372. (in Ukrainian).

23. Trofym'jak, Bohdan. Ghimnastychno-sportyvni orghanizaciji v nacionalno-vyzvolnomu rusi Ghalychyny (drughapol. XIX-pershapol. XXst.). Ternopilj: Ekonomichna dumka, 2001. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru