Жовтнева революція 1917 р. і "радянський чинник" в історії ХХ ст. (перечитуючи Е. Хобсбаума)
Виявлення та аналіз місця та ролі Жовтневої революції 1917 р. в Росії та її дітища - СРСР - в історичному контексті ХХ ст. Визначення їх впливу на соціальну політику, міжнародні відносини, культурні стандарти інших країн і світового розвитку в цілому.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.07.2018 |
| Размер файла | 25,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Жовтнева революція 1917 р. і «радянський чинник» в історії ХХ ст. (перечитуючи Е. Хобсбаума)
Олександр Сич
Автор статті, спираючись на твори відомого британського історика Еріка Хобсбаума, робить спробу стисло проаналізувати місце та роль Жовтневої революції 1917 р. в Росії та її дітища - СРСР - в історичному контексті ХХ ст., визначити їхній вплив на соціальну політику, міжнародні відносини, культурні стандарти інших країн і світового розвитку в цілому.
Ключові слова: Жовтнева революція, соціальна практика Радянської держави, комуністична ідеологія, цивілізаційна спадщина
The October Revolution of 1917 and `the Soviet factor' in the history of the twentieth century (re-considering E. Hobsbawm)
The October Revolution of 1917 could be treated differently and everyone can have their own judgement and evaluation of its outcomes and significance. One can admire the October Revolution's impressive achievements, being possible only due to its implementation; or else one might blame and denounce this revolution for its great sacrifices and to cast a doubt on its proposed society development path (outcomes of which eventually became evident due to the `the socialist project' in the USSR); and, finally, one might reckon that its aftermaths made it absolutely unnecessary and inappropriate. Nonetheless, it is hard to deny the revolution great impact on the course of history of the 20th century. It is worth remembering the words of the world famous British historian Eric Hob- sbawm: “The world that went to pieces at the end of the 1980s was the world shaped by the impact of the Russian Revolution of 1917”.
The October Revolution resulted in the establishment of a completely new type of the state, nothing of the kind in the world history. The state, which within several decades, succeeded in not only turning into a superpower, but also became one of the most powerful push and pull factors in the world politics practically until the end of the twentieth century.
Socialism that evolved in the result of the October Revolution, and its practices and gains were clung to not only by the USSR but also by other countries, consequently choosing, either voluntarily or under pressure, the Soviet model of social organization to emulate, and, therefore, it became a new direction of the world development in the twentieth century.
Moreover, the socialist system became a peculiar historic challenge and a kind of `irritant ' to the liberal-capitalist one, which was totally domineering in the world until 1917. The ideologists and political leaders of the Western states were concerned about the apparent sympathy of a majority of their population, as they called it, to `the Soviet experiment', and therefore they were forced to agree to a number of serious and even systemic changes in politics and economy. In other words, the ruling elite of the West, due to the October Revolution in Russia, became aware that the old era of the wild capitalist competition needed to be improved, because the possibility of a recurrence of the `Russian October revolution ' in their countries became very tangible.
Even though philosophers, sociologists, historians, while neglecting and disregarding the Soviet Union, yet adhering to the principles of intellectual honesty and scientific objectivity, acknowledged that without the State of Soviets' social practices the workers of the capitalist countries would have to fight for their social rights to obtain concessions from the ruling classes in this domain in the long run. The Soviet Union's social practice accelerated the transition of the countries of Western Europe to the welfare state (with the system of social transfers enabled more or less equal distribution of national wealth) after the WWII.
There were many such examples, in the appearance of which is clearly seen the so-called October trace (by the way, even the sexual revolution that swept the Western countries in the late 1960s, first as a social phenomenon appeared in the Soviet society in the early 1920s). Thus, many components of the Soviet social system, caused by the October Revolution, were borrowed and introduced in the Western social system. According to E. Hobsbawm, “history of the Short Twentieth Century cannot be understood with the Russian revolt and its direct and indirect effects. Not least because it proved to be the saviour of liberal capitalism, both by enabling the West to win the Second World War against Hitler's Germany and by providing the incentive for capitalism to reform itself...”.
In the East the influence of the October Revolution was even more far-reaching - here the entire states, following the example and with the help of the Soviet Union, arose with the Communist ideology and the Soviet model of social organization, which still exist, but slightly modified, in such Oriental countries as China, Vietnam, North Korea.
Moreover, the Second World War could have ended very differently, if it was not offspring of the October Revolution - the Soviet Union which played a decisive role in the defeat of fascism, as E. Hobsbawm noted, “by virtue of the fact that only the Red Army could actually defeat Germany”.
In the international arena the USSR became a new political actor, which primarily played not only geopolitically (that was common for world politics), but ideologically as well as. Namely, the ideological factor played a significant role in the origin of such important phenomenon in the twentieth century history as the process of decolonization. If it had not been for the October Revolution with its slogans: the right of nations to self-determination and a radical solution of the national question, etc., it might be difficult to say whether the decolonization would have started in the twentieth century at all). Another case is the emergence of the Cold War, which, in its turn, determined the core principles of the international relations for over 40 years.
Simultaneously, the Soviet system's daunting experience (massive political repressions, dissidents 'persecution, the dogmatization of the intellectual and social life, etc.) became one of the causes of the progressive decline of the Communist parties and the international Communist movement during the second half of the twentieth century. What is more, the Eastern European countries eventually refused from the socialist system in favor of the Western social model.
Therefore, the collapse of the socialist system at the turn of 19801990s and the collapse of the Soviet Union do not necessarily underrate civilizational values of the Soviet legacy. Summarizing, we can confidently assert that we cannot even imagine the twentieth century without the October Revolution in Russia, inasmuch without the October Revolution the history of the 20th century would have been quite different. In addition, it does matter, taking into consideration the depth of social changes and its considerable and multifaceted impact on the development of the world in the twentieth century, the October Revolution deserves equal honoring as well as the French Revolution of1789-1799 known as the Great one.
Key words: October Revolution, social practice of Soviet state, communist ideology, civilizational legacy.
До Жовтневої революції 1917 р. можна ставитися по- різному, і кожен має право на власну точку зору та власну оцінку її результатів і значення. Можна захоплюватися вражаючими досягненнями, що стали можливими внаслідок її здійснення, можна клясти її за величезні жертви і брати під сумнів запропонований нею шлях розвитку суспільства (що зовсім неважко, знаючи чим закінчився «соціалістичний проект» у СРСР), можна взагалі вважати її непотрібною та недоречною. Втім, важко не погодитися з думкою сучасного російського дослідника, проф. А. Плотнікова про те, що революція не була «безглуздою, оскільки в результаті кривавих і нещадних рішень, ціною неймовірних втрат країна долає ті перепони, котрі вона, на жаль, не могла подолати інакше - еволюційно та мирно - і які довгі роки гальмували її розвиток у попередній період».
Повторюючи фразу, що стала вже банальною, про те, що історія не знає умовного способу, поставимо все ж таки питання: що змінилося б у світі, якби в 1917 р. справа обмежилася
Лютневою революцією? З'явилася б ще одна парламентська буржуазна республіка, з відомим на той час набором демократичних свобод для населення, із більш широкими можливостями для завершення модернізації країни за західним (капіталістично-ліберальним) зразком. Проте, в цьому не було б нічого оригінального чи такого, що помітно вплинуло б на соціальну політику, ціннісні орієнтири, міжнародні відносини, культурні стандарти в ХХ ст.
Жовтнева ж революція привела до створення держави цілковито нового типу, якої ще не було в історії, котра через декілька десятиліть не тільки перетворилась на наддержаву, але й стала одним із вирішальних факторів світової політики майже до кінця ХХ ст.
Один із найбільш відомих істориків нашого часу, праці якого стали загальновизнаними вершинами світової історіографії, Ерік Хобсбаум на початку 1990-х рр. написав: «Світ, що почав тріщати по всіх швах наприкінці 1980-х років, сформувався під впливом революції 1917 року в Росії. На всіх нас лежить її відбиток...»2. Він мав всі підстави для такого твердження, будучи ровесником революції 1917 р. й водночас сучасником ХХ ст. і свідком його бурхливих подій (помер 2012 р.).
І, справді, ідеї та практика соціалізму, народжені в лоні Жовтневої революції, стали надбанням не лише СРСР, але й інших країн, які обрали - добровільно або ж під тиском - радянську модель суспільного устрою, і, отже, доконаною тенденцією світового розвитку в ХХ ст. Більш того, вони стали історичним викликом і своєрідним «подразником» для ліберально-капіталістичної системи, що неподільно займала панівні позиції у світі до 1917 р. Остання в особі своїх ідеологів і політичних лідерів, занепокоєних очевидними симпатіями значної частини свого населення до, як говорили, «радянського експерименту», змушена була погодитися на низку серйозних і навіть системних змін як у політиці, так і в економіці. Іншими словами, правлячі кола Заходу, з огляду на Жовтневу революцію в Росії, ясно усвідомили, що колишній капіталізм доби дикої конкуренції треба модернізувати, тому що можливість повторення «російського жовтня» в їхніх країнах була вповні реальною.
Навіть філософи, соціологи, історики, які аж ніяк не симпатизували СРСР, однак дотримувалися принципів інтелектуальної чесності та наукової об'єктивності, визнавали, що без соціальної практики Країни Рад трудящим капіталістичних країн довелося б ще дуже довго боротися за свої соціальні права, щоби домогтися поступок у цій сфері від правлячих класів. Тому, як нам видається, зовсім невипадково, що в конституції, наприклад, Веймарської республіки з'явилось офіційне визнання права кожного німця на працю і державну допомогу в разі безробіття (стаття 163-я) і навіть на забезпечення житлом (стаття 155-а), а у Франції в період Народного фронту трудящі отримали право на двотижневу оплачувану відпустку. До Жовтневої революції та її перетворень ліберальні політики і «капітани» монополістичного капіталізму на Заході навіть й чути не хотіли про подібні соціальні поступи.
Так само презирливо поставилися вони спочатку й до перших радянських п'ятирічок і до централізованого планування економіки у СРСР Однак незаперечні успіхи останнього в соціально-економічному розвитку, з одного боку, і економічні провали, здатні викликати соціальні потрясіння, в західних країнах у міжвоєнний період, з другого, змусили їх взяти під сумнів універсальну роль ринку в економічних процесах і повірити в необхідність активної ролі держави в регулюванні економіки та соціальних відносин. Згадаймо хоча б розробку п'ятирічних планів економічного розвитку та створення Генерального секретаріату планування у Франції після Другої світової війни. За образним виразом відомого британського історика Еріка Хобсбаума, у повоєнний час «було укладено щось на кшталт шлюбного союзу між економічним лібералізмом і соціальною демократією... зі значними запозиченнями у Радянського Союзу, який був піонером економічного планування». Саме соціальна практика СРСР пришвидшила перехід країн Західної Європи після Другої світової війни до соціальної держави, або «держави загального благоденства» (welfare state), де через систему соціального трансферу відбувався більш-менш рівномірний розподіл національного багатства.
І таких прикладів, у появі котрих явно простежується «жовтневий слід», можна навести ще чимало (до речі, навіть сексуальна революція, що охопила західні країни з кінця 1960-х рр., вперше як явище суспільного життя з'явилась саме в радянському суспільстві на початку 1920-х рр.). Отже, чимало компонентів радянського суспільного ладу, народженого Жовтневою революцією, були запозичені й, по суті, інкапсульовані в суспільну систему Заходу.
На Сході вплив Жовтневої революції був ще більш радикальним - тут за прикладом і за допомогою Радянського Союзу виникли цілі держави з комуністичною ідеологією та радянською моделлю суспільною устрою, які - з певними трансформаціями - існують і дотепер (КНР, В'єтнам, Північна Корея).
Друга світова війна могла б закінчитися зовсім інакше, якби не було дітища Жовтневої революції - Радянського Союзу, який відіграв вирішальну роль у розгромі фашизму, адже «лише Червона армія була здатна здобути перемогу над гітлерівською Німеччиною»4. Саме тимчасовий союз між державами ліберального капіталізму і радянським комунізмом, які об'єдналися в антигітлерівську коаліцію, щоби протистояти загрозі їх існування з боку фашистсько-тоталітарних держав, врятував західну демократію. Перед нами свого роду історичний парадокс, який полягав у тому, що перемога СРСР над нацистською Німеччиною була здобута завдяки політичному режиму і суспільній системі, що були прямим результатом Жовтневої революції, й з якими Захід був у стані непримиренного антагонізму в міжвоєнний період.
Той же Е. Хобсбаум, зазначаючи, що історію «короткого двадцятого століття» неможна зрозуміти без Російської революції та її прямих і побічних наслідків, констатував: «Фактично вона була рятівницею ліберального капіталізму, давши можливість Заходу виграти Другу світову війну проти гітлерівської Німеччини, надавши капіталізму стимул для самореформування, а також похитнувши віру в непорушність вільного ринка завдяки явній несприйнятливості Радянського Союзу до Великої депресії»5.
Як відомо, справжні революції (на відміну від псевдореволюцій, які підозріло часто траплялися в перші десятиліття ХХ! ст.) кардинально змінюють політичну систему, форму власності, приводять до влади нові соціальні групи. При цьому значно рідше вони створюють нові суспільні цінності чи нову ідеологію. Іншими словами, новими ідеями може похвалитися далеко не кожна революція. Жовтнева революція може, оскільки вона, як сказав в одному зі своїх останніх інтерв'ю вже згадуваний Е. Хобсбаум, «у найбільшій країні Європи, а незабаром і в низці інших держав зробила панівною зовсім нову ідеологію»6.
За останні десятиліття про комуністичну ідеологію було сказано багато поганого, а «хвилі декомунізації» в деяких країнах не вщухають і дотепер. Однак, запитаймо себе: а вистояв би радянський народ у протиборстві з жахливою машиною нацистської Німеччини, що мобілізувала матеріальні та людські ресурси майже усієї Європи, з будь-якою іншою - некомуністичною - ідеологією, скажімо, з ліберальною з її індивідуалізмом, філософією максимального задоволення своїх потреб тощо? Відповідь видається очевидною, беручи до уваги безславну і швидку капітуляцію перед вермахтом європейських держав, які були прихильниками саме цієї ідеології, а потім цілковито стерпне - а подекуди навіть комфортне - життя їх населення в роки нацистської окупації. А той факт, що англосаксонські країни (Велика Британія і США), які теж сповідували цю ідеологію, продовжували боротьбу з державами «вісі», нічого не змінює, бо вони не зазнали вторгнення механізованих полчищ Гітлера та усіх жахіть війни на своїй території, що кардинально змінило б ситуацію. Подобається це комусь чи ні, але Перемога у Великій Вітчизняній війні радянського народу, який фактично врятував європейську цивілізацію від нацистського варварства, вочевидь немислима без комуністичної ідеології.
СРСР став новим актором на міжнародній арені, котрий вперше виступав не тільки з геополітичних (що було звичним для світової політики), але й з ідеологічних позицій. Дана обставина, тобто ідеологічний фактор, відіграла значну роль у походженні таких знакових явищ в історії ХХ ст., як процес деколонізації (який - за відсутності Жовтневої революції з її гаслом права націй на самовизначення, радикальним вирішенням національного питання тощо - ще невідомо, коли б почався, і чи почався б він взагалі в ХХ ст.) або виникнення «холодної війни», яка, у свою чергу, визначала зміст міжнародних відносин впродовж понад 40 років.
Водночас негативний досвід радянської системи (масштабні політичні репресії, переслідування інакомислення, догматизація інтелектуального та суспільного життя та інше) став однією з причин прогресуючого занепаду комуністичних партій і міжнародного комуністичного руху в другій половині ХХ ст., а також відмови східноєвропейських країн від соціалістичної системи на користь західної моделі суспільного устрою.
В цивілізаційному контексті ХХ століття «жовтневий слід» проглядав у різноманітних царинах суспільного розвитку - від геополітики до мистецтва та освіти. Адже суспільство, підвалини якого почали закладатися Жовтневою революцією 1917 р., було багато в чому геть відмінним від усталених соціокультурних канонів і ціннісних уявлень про суспільний устрій як такий. Це можна підтвердити хоча б таким, по-своєму унікальним, явищем, а саме: в історії людства - до Жовтневої революції в Росії - не було суспільства, в якому для декількох поколінь людей (тобто фактично для десятків мільйонів радянських громадян) такі поняття, як гроші, багатство, власність, не мали першорядного значення (при цьому слід мати на увазі, що радянський народ, для котрого є вірним дане твердження, і населення СРСР - це аж ніяк не ідентичні поняття, бо власне радянський народ складав лише порівняно невелику його частку).
Радянський і російський письменник-фантаст і футуролог Олександр Лазаревич у своїй праці «Советія» зазначав, «те, що відбулося в Росії в 1917 році, не було просто переворотом. Це не було навіть просто соціальною революцією, необхідної для здійснення промислової революції, мета якої полягала лише в переході російського суспільства від доіндустріального (як вважають більшість західних істориків) до індустріального. Насправді це була велика цивілізаційна «мутація», яка привела до виникнення цивілізації абсолютно нового типу, вперше в історії людства заснованої не так на релігії, а на науковому світогляді, цивілізації, яка набагато випередила свій час, і тому до сих пір багато в чому незатребуваною, бо паралельно з побудовою індустріального суспільства, вона також закладала основи суспільства постіндустріального»7. До речі, оригінальність і новизна радянського ладу, його суспільних інститутів і моральних орієнтирів впадали в око багатьом іноземцям. Так, у своєму відкритому листі до письменника О. Солженіцина американський співак і актор Дін Рід написав: «Ви заявляєте також, що Радянський Союз їде не в ногу з ХХ століттям. Якщо це й вірно, то тому, що Радянський Союз завжди їде на півкроку попереду ХХ віку». А знаний американський економіст і соціолог Джон Гелбрейт якось сказав: «У Радянському Союзі створено прообраз суспільства майбутнього, до якого людство ще не готове».
Тому крах соціалістичної системи на межі 1980 - 1990-х рр. і розвал СРСР не знецінює загальноцивілізаційного значення радянської спадщини. Мабуть, невипадково на межі ХХ - ХХІ ст. і за кордоном, і на пострадянському просторі почали з'являтися серйозні праці, автори яких ставлять собі за мету зробити неупереджений науковий аналіз того соціуму, який був породжений Жовтневою революцією 1917 р.8.
Підбиваючи підсумок, можна впевнено стверджувати, що уявити ХХ ст. без Жовтневої революції в Росії неможливо, адже без неї сама історія цього століття була б іншою. Це добре розумів такий чесний інтелектуал і об'єктивний історик, яким був Ерік Хобсбаум. У своїй відомій книзі «Епоха крайнощів» він справедливо зауважив, що російська революція в жовтні 1917 р. «для двадцятого сторіччя... стала настільки ж важливим явищем, як французька революція 1789 року для дев'ятнадцятого століття»9. І це, дійсно, так, бо за глибиною соціальних перетворень і багатогранності впливу на розвиток світу в ХХ ст. Жовтнева революція, безумовно, заслуговує, так само як і французька 1789 - 1799 рр., називатися Великою.
жовтнева революція вплив
Примітки
1 Ленин в 1917 году (Круглый стол) // Историк. - июль - август 2016. - С. 90).
2 Hobsbawm E. Age of Extremes. The Short Twentieth Century 1914 - 1991. - London: Abacus, 1995. - P. 4.
3 Hobsbawm E. Op. cit. - P. 270.
4 Hobsbawm E. Op. cit. - P. 227.
5 Hobsbawm E. Op. cit. - P. 84.
6 Хобсбаум Э. “Масштаб посткоммунистической катастрофы не понят за пределами России” (интервью Вл. Иноземцеву) // Свободная мысль. ХХІ. - 2004. - № 9. - С. 10.
7 Лазаревич А. Советия. Размышления о происхождении, истории и будущем советской цивилизации, о её нынешнем кризисе и путях выхода из него. - М., 2001. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.e-reading.club/bookreader.php/32578/Lazarevich_-_ Sovetiya.html
8 Див., напр.: Кара-Мурза С. Г. Советская цивилизация. Книга первая. От начала до Великой Победы. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. - 640 с.; Кара-Мурза С. Г. Советская цивилизация. Книга вторая. От Великой Победы до наших дней. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. - 768 с.
9 Hobsbawm E. Age of Extremes. - P. 55.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Визначення основних передумов і аналіз об'єктивних причин жовтневої революції 1917 року. Характеристика політичних, військових і економічних обставин, що визначають неможливість переходу влади до буржуазії. Основа соціалістичного шляху розвитку Росії.
реферат [23,7 K], добавлен 17.12.2010Умови і причини жовтневої революції 1917 року. Лютнева революція 1917 року та можливі варіанти її розвитку. Соціалістична революція, її причини та головні наслідки, етапи розвитку та підсумки. Відношення російської інтелігенції до революційних подій.
контрольная работа [41,6 K], добавлен 20.05.2011Трансформація влади в Росії в 1917 році. Передумови Жовтневих подій. Альтернативи розвитку Росії після Лютневої революції 1917 року. Причини захоплення влади більшовиками. Жовтень 1917 року: проблеми і оцінки, історичне значення і світова революція.
курсовая работа [103,7 K], добавлен 20.03.2008Передумови та причини революції 1917 року на Херсонщині. Органи міського самоврядування в період революції. Завершення революції. Політична діяльність партій. Події 1917 року на Херсонщині в контексті національного і культурного відродження України.
курсовая работа [74,2 K], добавлен 17.03.2015Стратегічна ситуація та співвідношення сил на світовій арені у 1917 році. Суперечності в рядах Антанти. Лютнева революція в Росії. Підписання Комп'енського перемир'я і завершення Першої світової війни. Декрет про мир та "14 пунктів" В. Вільсона.
реферат [32,0 K], добавлен 22.10.2011Загальні відомості щодо революції. Причини перемоги більшовиків у громадянській війні, встановлення польської влади на західноукраїнських землях, поразки української революції. Уроки української революції 1917–1921 рр., використання в подальшій історії.
реферат [17,8 K], добавлен 16.12.20101917-1918 рр. - період української національно-демократичної революції. Українська Центральна Рада (УЦР) під керівництвом М.С. Грушевського. Напрямки політичної програми УЦР, її прорахунки. Політичний курс більшовиків, наслідки політики індустріалізації.
презентация [6,4 M], добавлен 06.01.2014Загострення соціальної боротьби, народних виступів, національно-визвольних рухи проти феодально-абсолютистські утисків у 1848-1849 роках в Парижі, Відні, Берліні, Римі та інших європейських столицях. Розгляд розвитку економіки країн після революції.
реферат [33,0 K], добавлен 10.04.2010Лютнева революція 1917 р. та її вплив на Україну. Утворення ЦР. Перший та другий Універсали. Більшовицький переворот у Петрограді в жовтні 1917 р. та боротьба за владу в Україні. Українська держава гетьмана П. Скоропадського. Директорія та її політика.
реферат [26,5 K], добавлен 28.02.2009Революція в Росії 1905-1907 роки - перша демократична революція у Російській імперії. Початок революції поклали події 9(22).1.1905 у Петербурзі. Маніфест 17.10.1905 сприятливо позначився на розвитку українського національно-визвольного руху.
реферат [16,2 K], добавлен 07.12.2008
