Історіографія іноземного підприємництва в Подільській губернії

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Історіографія іноземного підприємництва в Подільській губернії

П.М. Білецький

У статті розглядається історіографія іноземного підприємництва в Подільській губернії, зокрема, дослідження його правового регулювання, основних етапів і напрямів розвитку, організаційних форм і масштабів прямих іноземних інвестицій в економіку краю, ролі іноземного капіталу в господарському житті та індустріалізації.

Ключові слова: підприємництво, іноземні підприємці, промислове виробництво, Подільська губернія.

Діяльність зарубіжних підприємців і роль іноземного капіталу в соціально-економічному розвитку Подільської губернії висвітлені в історіографії недостатньо. Вітчизняні й зарубіжні автори, як правило, обмежувалися лише констатацією окремих фактів участі іноземних підприємців в економічному житті Поділля і спеціально не досліджували їх ролі в господарському житті регіону в ХІХ - на початку ХХ ст. Відсутність інтересу дослідників до вказаної проблеми пояснюється кількома чинниками: по-перше, значною розпорошеністю джерельної бази по різних фондах центральних і регіональних архівів України і Росії, що значно ускладнювало вивчення цієї проблеми; по-друге, “вибірковою” увагою авторів до проблеми функціонування іноземного капіталу лише в галузях важкої промисловості й транспорту Лівобережної та Правобережної України, тоді як західні губернії, зокрема Подільська, залишалися поза увагою дослідників через відсутність тут великих промислових підприємств. Відтак, метою статті є з'ясування ступеня висвітлення в історіографії проблеми іноземного підприємництва в економічному розвитку Подільської губернії ХІХ - початку ХХ ст.

Вивчення окремих аспектів визначеної в статті проблеми було започатковано наприкінці 1870-х рр. українським вченим-економістом, громадівцем С. Подолинським. У книзі “Ремесла і фабрики на Україні” (1870), присвяченій дослідженню витоків і тогочасного становища промислового виробництва в Україні, було відзначено, що переважно ремісниками були не українці, а “москвіни, ляхи, німці або жиди”1. Вказуючи на те, що автор підкреслював, що у ремісників-німців в меншій мірі зберігся господарський “громадський порядок”, ніж у євреїв, серед яких превалювали тісні міжетнічні і релігійні зв'язки. За спостереженням дослідника, становище ремісників німців було найкращим і “для власників і навіть для робітників, коли вони теж німці”. Це пояснювалося й тим, що, зазвичай, німці працювали машиністами, чавунниками, годинникарями та ін., які забезпечували їм більш високий статус.

Вищесказане, а також повсякчасна підтримка ними представників свого етносу, не дозволяли ремісникам з числа українців і поляків стати господарями в галузі ремісничого виробництва за умов повсякчасної боротьби з конкурентами, вважав автор дослідження.

На думку С. Подолинського Подільська губернія займала третє місце серед українських губерній (після Чернігівської і Київської) за обсягом виробництва сукна на середину 1870-х рр. (на загальну суму 378471 крб.), що виготовлялося на 78 заводах, на яких працювали 777 робітників. Але не вказав, що значна його частка вироблялась на німецьких суконних фабриках в м. Дунаївці. Автор звернув увагу на розвиток підприємств цукрової галузі Подільської губернії, що в середині й другій половині 70х рр. ХІХ ст. за показниками розвитку (33 цукрових і 4 рафінадних заводи, 11,3 тис. працюючих, загальна вартість продукції - 7,8 млн крб.) посідала друге місце після Київської. Зокрема, дослідник досить докладно описав Степанівський цукровий завод поблизу Брацлава, що перебував у власності акціонерного Товариства Степанівських цукрового і рафінадного заводів. За інформацією одного із дописувачів, С. Подолинський повідомляв, що “сахарня понаймала на службу економів і прикажчиків з польської шляхти, а тамтешнього жида Мошку Дубицького запросила до себе в підрядчики”, який разом із заводським і повітовим лікарями та власником “обшахраювали” робітників. Також С. Подолінський визначив питому вагу винокурень, пивоварних заводів, борошномельних підприємств, кількох паперових фабрик і чавуноливарних заводів і машинних фабрик в економіці Поділля. Однак не вказав національної приналежності їх власників і персоналу. Утім, за даними Подільського статистичного комітету, у 1883 р. на цукрових заводах губернії працювало 139 іноземців- службовців, а на винокуренних заводах - 17 осіб.

Економічний розвиток адміністративного центру Подільської губернії досліджував Ю. Сіцінський. За його спостереженням, на початку 1890-х рр. у Кам'янці мешкало 3 купця першої гільдії, 144 - другої, 418 осіб, які займалися роздрібною торгівлею, а також 2860 ремісників, відзначивши, що “найкращі муляри в місті - пришельці великороси”9. Він також перерахував усі працюючі в місті заводи.

Цікаві данні про іноземне підприємництво в Подільській губернії наводилися в працях 20-30-х рр., присвячених різним аспектам соціально- економічного розвитку України ХІХ - початку ХХ ст. Так, М. Слабченко вказав, що в першій третині ХІХ ст. “захожі російські чи єврейські купці- підприємці” започаткували на Поділлі міські фабрики: в Ольгополі - сукнар купець К. Іокиш, в Вінниці - Л. Поляк і Ю. Каппель, в Кам'янці - капелюшник Фізевальтер і Бергман, в Могилеві-Подільському - фабрикант люльок Тункель і Гольденштейн та ін.. Дослідник зараховував цих осіб до числа “російських чи єврейських купців”, що вірно лише частково. Зокрема К. Іокиш був підданим Габсбурзької імперії, а прізвища Каппель,Кізевальтер, Бергман, Тункель вказували на іноземне походження цих підприємців. Аналогічні факти були наведені й в дослідженні В. Жирмунського “Німецькі колоністи в Україні” (1928.

У 1927 р. побачила світ друга частина монографії В. Гериновича “Кам'янеччина”, присвячена економічному розвитку регіону13. Автор також звернув увагу на участь іноземців в економічному житті краю. Зокрема, зазначав, що подільські поміщики особливу увагу звернули “на використання м'якого підсоння країни для садівництва і городництва”, а в їх господарствах “під керуванням спеціалістів з Франції і Італії” засновано значну кількість садів і розведено інтенсивне і дуже прибуткове садівництво, городництво, закладено основи шовківництва та ін.. Виявлений дослідником щоденник німецького текстильника А.К. Екснера, дозволив підготувати нарис “До історії текстильної промисловості Дунаївець”, в якому визначив головні етапи розвитку текстильної промисловості й участь в цьому німецьких підприємців. Так, сприятливими чинниками розвитку текстильних фабрик в Дунаївцях В. Геринович вважав наявність вовни в господарствах подільських поміщиків, широкий ринок збуту, новозбудовані виробничі приміщення і житлові будинки, дешеві продукти харчування. Важливими етапами розвитку дунаївецької текстильної промисловості він візначив: ввезення і використання в 1840-х рр. машини для стрижки овець, впровадження в 1867 р. першої парової машини (в 1870-х рр. тут вже налічувалося 27 машин різних найменувань), конкуренцію місцевого капіталу за контроль над текстильним виробництвом, починаючи з 70-х рр. ХІХ ст.. Великого руйнування промисловості Дунаївців, за спостереженням дослідника, завдала Перша світова війна, руйнування декількох фабрик військами Петлюри, а також їх націоналізація в 1923 р..

У монографії І. Бровера з історії становлення промислового капіталізму в Україні відзначена участь іноземних фабрикантів і майстрів, запрошених російським урядом, у зародженні сукняної промисловості на Україні, зокрема Поділлі. За його підрахунками, в 1845 р. у Немирові діяло 16 сукнярень, що виробляли продукції на 48 тис. крб. в рік. В Дунаївцях їх число становило 55, а вартість їх продукції - 155 тис. крб.. І. Бровер відзначив “видатну роль” чужоземних капіталів в організації купецької промисловості в Україні у період після наполеонівських війн, зокрема вказав на участь іноземних купців в організації на Поділлі паперової фабрики, чинбарень, сукнярень і підприємств з виробництва капелюхів. На увагу заслуговує міркування І. Бровера, що чужоземці були не лише організаторами промислових підприємств, але й орендарями поміщицьких підприємств, зокрема, із 18 орендованих у 1848 р. українських цукроварень 16 орендували чужинці. Цілком погоджуємося із думкою дослідника, що “чужоземні капітали приносили з собою на Україну “дух заповзятості”, якого так бракувало українському купецтву, й що це відігравало важливішу роль, ніж грошові капітали, що вони їх сюди довозили”. Також звертаємо увагу на його тезу, що “упривілейоване становище чужоземних підприємств, що користувались цілою низкою пільг” сприяло їх швидкому розвитку на Україні.

Розвиток цукрового виробництва в Україні було докладно проаналізовано в монографії К. Воблого, який відзначив участь представників іноземного капіталу, які діяли через акціонерні товариства, в облаштуванні цукрових заводів Поділля в другій половині ХІХ ст..

У 50-60-х рр. побачили світ фундаментальні розвідки українського дослідника О. Нестеренка з історії розвитку промисловості на Україні в ХІХ - на початку ХХ ст. В роботі звертається увага на зацікавленість іноземних підприємців в оренді окремих виробничих потужностей в Подільській губернії, зокрема, що наприкінці 1840-х рр. з 36 цукроварень губернії “вісім перебувало в оренді, в тому числі шість - в оренді у іноземців, а дві - у дворян. На це також звернув Т. Дерев'янкін, вказавши, що в 1819 р. австрійський підданий К. Іокіш утримував у тимчасовому володінні, розташовану в Ольгопільському повіті, Бер- шадську мануфактуру, де за його “панування” було зайнято 13 майстрів та 50 селян, “найманих з економії поміщика Мошинського”. Він же вказав, що в першій третині ХІХ ст. Поділля стало одним із осередків розселення німців, які з 1829 р. почали оселятися в містечку Дунаївці.

Участь іноземців у суконних, постригальних і фарбувальних фабриках, а також в каретному виробництві Дунаївеців була також відзначена авторами багатотомної “Історії міст і сіл Української РСР”. Водночас автори тритомної “Історії народного господарства Української РСР” вказали на низький рівень запровадження машинної техніки на дунаєвецьких суконних мануфактурах, де перші машини з'явилися лише в середині 40-х рр. ХІХ ст..

Окремі аспекти історії іноземного підприємництва в Подільській губернії висвітлювалися сучасними українськими дослідниками. Так, І. Рибак одним із перших вказав на недостатню вивченість питання присутності іноземців на Поділлі. Однак, на що звернув увагу вчений, вивчення матеріалів Державного архіву Хмельницької області дозволило дослідити виробництво німецьких суконних фабрик в Дунаївцях у 60-х рр. ХІХ ст., що “залишалися відсталими у технічному відношенні”. Він також відзначив роль чеського підприємця В. Дівішека у відкритті медопивоварного заводу в м. Зінькові. Участь іноземців в організації фабрично-заводського виробництва в Дунаївцях наприкінці XVIII - ХІХст. дослідив А. Філінюк. А. Задорожнюк і О. Реєнт дослідили промислове виробництво в містах і містечках Подільської губернії кінця XVIII - ХІХ ст., зокрема відзначили участь іноземних підприємців у тутешніх промислових виробництвах. Серед останніх був відзначений один із організаторів промисловості в Кам'янці-Подільському, власник чавуноливарного механічного заводу, прусський підданий Фрідріх Крамм, який був також майстром слюсарного цеху, що було “обов'язковою умовою для легального заняття в подільському місті виробничою діяльністю”.іноземний підприємництво губернія фабрика

У монографії О. Машкіна проаналізовано роль іноземців у соціально- економічному житті Східної Наддніпрянщини наприкінці XVIII - в першій половині ХІХ ст. Водночас автор звернув увагу на окремі факти участі вихідців з-за кордону в економічному житті Південно-Західного краю, що в першій половині ХІХ ст. став одним із осередків розселення німців, які з 1829 р. почали оселятися в подільському містечку Дунаївцях, а невдовзі повністю освоїли Ушицький повіт. Він також вказав на участь іноземців в оренді виробничих потужностей на Поділлі в першій половині ХІХ ст..

На підставі матеріалів торгово-промислової статистики ХІХ ст. Т. Лазанська дослідила індустріальний розвиток України ХІХ ст. і пов'язаний з ним процес формування торгово-промислової буржуазії, а також з'ясувала її національний склад. Автор відзначила проникнення іноземного капіталу “навіть у харчову промисловість, яка тривалий час була прерогативою місцевих підприємців. Так, французи придбали три цукрових і два цукроворафінадних заводи, німці - два цукрових і один цукрорафінадний, бельгійці разом з французами - Тростянецький завод”. Останній, за спостереженням дослідниці, був одним із двох цукрових заводів Подільської губернії, що в останні роки ХІХ ст. контролювалися іноземцями, тоді як в руках євреїв знаходилося 14, у росіян - 8, у поляків - 11.

На участь іноземного капіталу в новостворених акціонерних товариствах, що споруджували на території Подільської губернії цукрові заводи, вказав Л. Раковський. Було з'ясовано, що засновниками Грушевського товариства (1873 р.) були граф Строганов, дворянин С. Велицький, французький підданий, одеський купець І-ї гільдії І. Буйсу, бельгійський підданий, московський купець І-ї гільдії Г. Ван Дер Мейлен і швейцарець Ф. Енні. Загалом, за його спостереженням, у 1873 р. в Київській і Подільській губерніях було створено 14 товариств, серед 60 засновників яких 17 осіб були іноземцями, а в 14 випадках їх походження не було встановлено. Участь французьких підприємців-іммігрантів у заснуванні чотирьох цукрових заводів в Подільській губернії відзначив і сучасний російський дослідник В. Бовикін .

Чималий внесок німецьких поселенців у розвиток господарського життя Подільської губернії був відзначений авторами дослідження про історію німецьких колоній в Україні І. Кулінічем та Н. Кривець. За їх підрахунками, у Подільській губернії наприкінці ХІХ ст. німці володіли 24920 десятинами, тобто 0,65% загальної площі земельних володінь ( у Київській губернії ці цифри становили 33552 десятини і 0,72%). Було з'ясовано, що на території Поділля особливого поширення набула оренда землі під плантації цукрових буряків, а деякі німецькі фірми, враховуючи родючість місцевих ґрунтів і сприятливий клімат, купували великі масиви землі, на яких займалися вирощуванням насіння, яке потім вивозили до Німеччини або продавали українським господарствам. Реалізацією насіння цукрового буряку особливо активно займався торговий дім “Раббетге і Гізеке”, який мав своє представництво у Вінниці. Водночас Г. Васильчук відзначив, що на Волині, Поділлі, в Київській, Полтавській, Чернігівській губерніях велика кількість німецьких підприємців володіли лісопильними заводами, в які вкладали значні капітали.

Роль та участь іноземців та іноземного капіталу в економічному розвитку Україні привертала увагу зарубіжних авторів. Так, у Ваймарській Німеччині з'явилася ціла низка досліджень з історії німецької колонізації в Росії. Так, у 1920 р. в Берліні була видана книга Е. Єнни “Німці в економічному житті Росії”, в якій особлива увага приділялася колоністам, а Інститут з вивчення зарубіжних країн у Штутгарті видав наукові записки, а також праці К. Ліндемана, Г. Лайббрандта, К. Штумп-па, Й. Маліновски, Г. Бонвеч, присвячені цьому питанню.

Деякі дані щодо іноземного підприємництва на території Поділля наводяться в дослідженнях французького історика Д. Бовуа. Зокрема, відзначено, що перепис іноземців, проведений київським генерал- губернатором Ф. Треповим у 1911 р., засвідчив їх стабільну кількість упродовж 12 років - 191 660 колоністів або технічних працівників; з їх числа на Поділлі проживало 4223, з них 752 по селах і мали у володінні 19033 десятин та орендували 22 296 десятин.

Отже, в працях вітчизняних і зарубіжних авторів було з'ясовано, що ХІХ - початок ХХ ст. стали періодом пристосування іноземців до умов життя й господарювання на території Подільської губернії. Наведені ними факти засвідчують, що в цілому їм вдалося налагодити ефективну діяльність, котра суттєво вплинула на соціально-економічний розвиток губернії. Втім, існує потреба підготовки спеціального дослідження, присвяченого проблемі іноземного підприємництва в Подільській губернії.

Примітки

Подолинський С. Ремесла і фабрики на Україні / С.Подолинський. - Женева, 1880.

Там само. - С.66-67.

Там само. - С.68.

Там само. - С.107.

Там само. - С.124.

Там само. - С.131-133.

Там само. - С.134-139.

Сборник сведений о Подольской губернии. - Вып.3. - Каменец-Подольский, 1884. - Табл.7.

Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание / Е.Се- цинский. - К., 1895. - С.233.

Слабченко М.Є. Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ століття / М.Є.Слабченко. - Т.І. - Одеса, 1925. - С.206-207.

Дерев'янкін Т.І. Мануфактура на Україні в кінці XVIII-першій половині ХІХст.: Текстильне виробництво / Т.І.Дерев'янкін. - К., 1960. - С.63.

Жирмунский В.М. Die deutschen Kolonisten in der Ukraine. - Moskau, 1928. - 161 s.

Геринович В. Кам'янеччина. - Ч.ІІ: Населення і його економічна діяльність // Записки Кам'янець-Подільського Інституту народної освіти. - Т.2. - Кам'янець на Поділлю, 1927. - С.1-168.

Там само. - С.93.

Геринович В. Додаток: До історії текстильної промисловости Дунаївець // Там само. - С.130-152.

Там само. - С.135-136.

Там само. - С.136.

Там само. - С.137.

Бровер І.М. Україна на переломі до промислового капіталізму: Соціально- економічні нариси й матеріали / І.М.Бровер. - Одеса, 1931. - С.54, 46

Там само. - 83.

Там само. - С.84.

Там само. - С.85.

Воблий К. Нариси з історії російсько-українського цукробурякової промисловості / К. Воблий. - Т.2. - К., 1930. - С.132.

Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні: В 2-х ч. - Ч.1: Ремесло і мануфактура / О.О.Нестеренко. - К., 1959. - С.335.

Дерев'янкін Т.І. Мануфактура на Україні в кінці XVIII-першій половині ХІХ ст. Текстильне виробництво / Т.І.Дерев'янкін. - К., 1960. - С.63.

Там само. - С.55

Дунаївці // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область / Ред. кол.: Тронько П.Т. (голова) та ін. - К., 1971. - С.239.

Мануфактура на завершальному етапі феодалізму // Історія народного господарства Української РСР: У 3-х т., 4 кн. - Т.1: Економіка досоціалістичних формацій / Ред. кол. Луканов І.І. (гол. ред.) та ін. - К., 1983. - С.242.

Рибак І.В. Німецькі суконні фабрики в Дунаївцях в 60-х роках ХІХ ст. // Творчі вершини вченого: До 60-річчя від дня народження професора М.Г. Кукурудзя- ка. - Кам'янець-Подільський, 1998. - С.205-212; його ж. Німецька колонія в Дунаївцях // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: Матеріали наукової краєзнавчої конференції. - К., 1997. - С.48-49.

Рибак І.В. Зіньків в історії Поділля / І.В.Рибак. - Кам'янець-Подільський, 1995. - С.66-67.

Філінюк А.Г. Фабрично-заводське виробництво міста Дунаєвець наприкінці XVIII-ХІХ ст. / А.Г.Філінюк // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків. - C.50-52.

Задорожнюк А.Б. Промислове виробництво в містах і містечках Подільської губернії кінця XVIII-ХІХ ст. / А.Б.Задорожнюк, О.П.Реєнт.- Кам'янець- Подільський, 2008. - С.103, 144, 187 та ін.

Там само. - С.145.

Машкін О.М. Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII- першої половини ХІХ ст. / О.М.Машкін. - К., 2008. - С.34, 185 та ін.Лазанська Т. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово- промислової статистики ХІХ ст.) / Т.Лазанська. - К., 1999. - С.167.

Раковский Л.Э. Сахарная промышленность Украины во второй половине ХІХ века (Социально-экономический очерк). - 1994. - С.78.

Там само. - С.130.

Бовыкин В.И. Французское предпринимательство в России // Иностарнное предпринимательство и заграничные инвестиции в России: Очерки / В.И.Бо- выкин. - М., 1997. - С.154.

Кулинич І. Нариси з історії німецьких колоній / І.Кулинич, Н.Кривець. - К., 1995. - С.185, 181.

Васильчук Г. Господарство і повсякденний побут німецьких поселенців в Україні у ХІХ-ХХ ст. // Історія та історіографія в Європі. - 2003. - Вип.1-2. - С.186.

Кулинич І.М. Німецькі колонії в Україні: історіографія, основні джерела // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки: Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип.3. - К., 1993. - С.103.

Бовуа Д. Битва за землю в Україні. 1863-1914. Поляки в соціально-етнічних конфліктах / Пер. з фр. З. Борисюк. - К., 1998. - С.296.

Размещено на Allbest.ru