Гетьман Б. Хмельницький в оцінці В. Липинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гетьман Б. Хмельницький в оцінці В. Липинського

С.С. Калуцький

В статті зроблено спробу з'ясувати внесок В. Липинського в зміну оцінок постаті гетьмана Б. Хмельницького в українській історіографії, визначити джерельну базу, що лягла в основу висновків вченого.

Ключові слова: Б. Хмельницький, В. Липинський, монархізм, козацтво, шляхта, аристократія.

Постать гетьмана Богдана Хмельницького є центральною в історичній монографії В'ячеслава Липинського «Україна на переломі. 1657 - 1659. Замітки до історії українського державного будівництва в ХУІІ-ім столітті». На це звертали увагу ще сучасники історика. Так, П. Клименко у своїй рецензії на «Україну на переломі» (1923 р.) писав, що у книзі Липинського гетьман постає як «один із найгеніальніших державних мужів-політиків і організаторів, що з самого початку свідомо йшов до своєї мети і вміло боровся з перешкодами внутрішніми і зовнішніми»¹. Подібної думки дотримувався І. Кревецький. Він вважав «Україну на переломі» монографією по суті про Б. Хмельницького. Дослідник підкреслював внесок В. Липинського у вивчення його життя та діяльності, порівняно із попередниками (М. Костомаров, М. Грушевський). Книга історика, як переконаний І. Кревецький, «вибивається передовсім своєю концепцією Великого Гетьмана й великої української революції пол. XVII ст.. Концепцією - наскрізь державницькою»². Аналогічні думки про постать Б. Хмельницького в оцінці вченого висловлював Д. Дорошенко: «У студіях Липинського, - писав історик, сама постать гетьмана явилася в зовсім новому світлі: замість творця нещасливої унії з Москвою Липинський дав образ могутнього організатора Української держави, великого політика й патріота»³. І. Лисяк-Рудницький відзначав у дослідника «повне зрозуміння для творчої ролі великих одиниць». «Один з провідних мотивів «України на переломі, писав вчений, - звеличення генія Б. Хмельницького як вождя національної революції та державного мужа»⁴. Сучасні історики В. Смолій та В. Степанков наголошують на тому, що у В. Липинського Б. Хмельницький є «свідомим творцем нової держави», в якій гетьман поклав початок дідичній монархічній владі, сприяв формуванню із козаків та українських шляхтичів нової української еліти, проводив виважену внутрішню і зовнішню політику⁵.

Одним із основних завдань «України на переломі» вчений вважав необхідність дати оцінку постаті гетьмана Б. Хмельницького та його державотворчій діяльності. Нагальність цього, на думку історика, підтверджував той факт, що для його сучасників український лідер XVII ст. «став далеким і чужим; став якимось театральним «батьком козацьким», який од інших таких же «батьків» ріжниться тільки тим, що ті воліли під царя турецького, або короля польського, а він волів під царя московського «православного»⁶. В. Липинський підкреслював, що навіть польський дослідник Л. Кубаля набагато вище оцінював Б. Хмельницького, ніж українські вчені, порівнюючи його із О. Кромвелем і відзначаючи, що у гетьмана умови для створення держави були набагато складнішими⁷ . «Ми забули вже, - писав В. Липинський, що з нації нашої вийшов один із найбільш геніальних державних мужів Східної Европи, який для України зробив більше, ніж слушно прозваний «Великим» Петро зробив пятдесят літ пізніще для Московщини»⁸.

На думку історика, Б. Хмельницького розуміли в Україні доти, доки жили представники, створеної ним «козацької державної аристократії». Тому більш об'єктивно оцінювали його українські літописці та мемуаристи⁹. Так, скажімо, в літописі Самійла Величка цитовано промову особистого секретаря гетьмана Самійла Зорки під час похорону Б. Хмельницького, в якій писар возвеличував державотворчу діяльність Богдана Великого («До тебе звертаюся з доброю мовою, милий наш вождю, державний руський Одонацерю, славний Шкандербеку...»)¹⁰. Анонімний польський автор трактату «Думка певної особи» також помітив, що українське населення сприймало гетьмана як визволителя з-під національного і соціального поневолення. Українці вважали його посланим їм самим Богом і говорили, «що то був пророк і тепер по (його) смерті він завжди сідає біля одного столу з Г[осподом] Богом від обіду і до вечері»¹¹.

В. Липинський усвідомлював неможливість у порівняно невеликій монографії «Україна на переломі» дати «повну характеристику особи Богдана Хмельницького і повний образ його великого діла». На переконання вченого, «це зробить тільки те українське покоління, яке на Богданів шлях, на шлях визволення власної нації української і збудування власної держави поверне» ¹². Все ж таки історику вдалося набагато краще висвітлити особистість гетьмана Б. Хмельницького та його діяльність, ніж колегам-попередникам. Я. Дашкевич переконаний, що «Михайлові Грушевському постать Великого гетьмана явно не вдалася», бо він «не міг вирватися з тенет народницької історіографії, з позицій якої так різко не лише критикував Липинського, але й заперечував важливу роль династичних інтересів у діяльності гетьмана» ¹³.

Особу Б. Хмельницького В. Липинський висвітлював відповідно до його державотворчої діяльності. Для вченого гетьман - творець нової Української держави та нації, спадкоємців Київської Русі та королівства короля Данила. Історик позитивно оцінював спробу Хмельницького встановити монархічну форму правління, яка консолідувала усі стани та суспільні групи української нації¹⁴.

Однією із найбільших заслуг Б. Хмельницького, на думку В. Ли- пинського, було формування ним політичної еліти ¹⁵. Вчений відзначав: «Перетворення свободолюбивих анархістів: шляхтичів і козаків - сторонників «рівности та свобід» шляхецько-республіканської Річ- посполитої і заступників запорожського народовластія «черні низової» в слуг і оборонців твердого державного ладу - ось було велике діло «Богом Україні даного» Гетьмана»¹⁶. Б. Хмельницькому вдалося об'єднати спільним завданням - розбудовою Української держави - «напівдикого степового січовика», «забитого неволею селянина», «помосковленого лівобічного «сіверського» боярина», «спольщеного правобічного «руського» шляхтича», «захопленого схоластичними релігійними спорами інтелігента та духовника», «відданого крамарству міщанина» і «зденаціоналізованого інтернаціональною культурою пана»¹⁷.

Консолідація представників настільки різних верств українського населення і створення із них еліти була можлива лише завдяки політичній волі, яку проявив Б. Хмельницький у своїй державотворчій діяльності. «Це не був, - зазначав історик, - як більшість наших пізніших провідників нації, м'якотілий вождь, що запобігає ласки й любови народної, в глибині душі цим народом до краю погорджуючи. Гетьман поважав свій народ не менше ніж себе - його Гетьмана...»¹⁸. Для підтвердження своєї думки історик посилається на свідчення київського воєводи Адама Кисіля (його лист до короля, написаний у березні 1650 р.) про наміри Хмельницького здійснити військовий похід проти Запоріжжя, щоб покласти край свавіллю і бунтам проти нього¹⁹. З інших джерел, які дають уявлення про встановлення гетьманом сильної влади над підданими і були використані В. Липинським, слід назвати лист шляхтича Станіслава Яницького до паволоцького полковника²⁰ та літопис Самовидця²¹. Та чи не найяскравішими є свідчення Павла Тетері російському цареві. В серпні 1657 р. він, виконуючи дипломатичні доручення в Москві, просив Олексія Михайловича видати нову грамоту на підтвердження його прав на маєтки, надані йому ще 1654 р. (попередню він, боячись бути покараним Б. Хмельницьким, закопав в землю) («І Павло Тетеря говорив, щоб царська величність у військо ні про що про те, чим хто від його царської величності пожалуваний, оголошувати не велів тому, що про те і гетьман Богдан Хмельницький не відав; а тільки у війську про те взнають, що вони, писар з товаришами, випросили собі у царської величності такі великі маєтки, їх усіх негайно уб'ють»)²². Водночас вчений зауважує про гетьмана: «Це не був дрібний кровожерний тиран типу тих «покутніх гетьманчиків», яких стільки породила пізніша «Руїна» - а творець з розмахом дійсного основателя держави»²³.

Практично відразу із початком виступу Б. Хмельницький зіткнувся із проблемою нерозуміння основної мети своєї діяльності рядовими козаками і поспільством. «Маса козацька - зазначав історик - втішається «золотом, сріблом, китайками», яких стільки дала їй хоча б одна пілявецька побіда, втішається вона вільними вже від маґнацьких поборів своїми, уходами»²⁴. Козацтво у масі своїй далеко не одразу усвідомило потребу побудови власної незалежної держави, «як того від неї сподівається Гетьман - і жертвувати задля цієї будови своїми матеріальними придбаннями й інтересами»²⁵ (та й сам Б. Хмельницький не відразу став на шлях боротьби за Українську державу).

Врешті й у смерті Б. Хмельницького В. Липинський звинувачує представників його оточення²⁶. Дослідник аналізує і цитує свідчення шведського посла Лілієнкрони, що саме перебував у Чигирині і був свідком політичної боротьби за булаву, яка розпочалася вже незадовго до смерті Богдана Великого: «Зрада козацька, писав дипломат - так сильно вразила Гетьмана, що, наказавши викликати до себе полковника Ждановича і страшним гнівом запалившись, він був поражений ударом, пролежав п'ять днів без мови і на шостий день в Бозі спочив» . «Вічна траґедія українська, - підсумовує В. Липинський: тупий еґоїстичний анархізм нездатної до самоорґанізації старшини і зрадливість темної «черні» та їх безґлузда боротьба поміж собою - убила найбільшого державного мужа, якого коли небудь мала Україна»²⁷.

Геніальність Б. Хмельницького, на думку історика, полягала і в тому, що розбудову Української держави він пов'язав не з напівкочовим Запоріжжям, а із хліборобською городовою Україною²⁸. В такий спосіб гетьману вдалося «з'європеїзувати козаччину» і «подолати ті смертельні протиріччя між Сходом і Заходом на Україні»²⁹. Це дало йому змогу вирішити цілий комплекс складних політичних, соціальних, економічних, культурних і цивілізаційних проблем, що накопичилися за тривалий час бездержавності³⁰.

Водночас В. Липинський, високо оцінюючи здібності Б. Хмельницького як державного діяча, був переконаний, що «вплив і воля одиниці завжди й усюди сягають тільки до певних меж»³¹. Історик вважав, що гетьман не використав сприятливої ситуації 1648 р. для розгрому Речі Посполитої, пред'явив йому надмірну опору на допомогу інших держав і брак віри в здатність українського народу самотужки перемогти ворога, нерішучість у вирішальні моменти³² .

Та все ж таки для В. Липинського Б. Хмельницький - «Великий Богдан», «Ґеніяльний вождь», «Ґеніяльний самодержець», «Богом Україні даний Гетьман» і т. д.³³. Епітет «Богом даний» (а його стосовно гетьмана вживали сучасники) могла заслужити особа, яка володіла неабиякою харизмою. Як з'ясували В. Смолій та В. Степанков, за гетьманування Б. Хмельницького українська політична система, згідно класифікації Макса Вебера, еволюціонувала від системи традиційного типу у систему харизматичного типу³⁴.

Незважаючи на широкі владні повноваження і заможність, гетьман завжди залишався скромним і невибагливим у побутовому житті. «Він знав, - писав В. Липинський, - що розкоші й пиха довели польську аристократію до пілявецького погрому...»³⁵. Для обґрунтування своєї думки дослідник наводив свідчення дружини полковника Тиші (колишнього кушніра), яка звинувачувала Хмельницького, що він не так розкішно живе як насправді може собі дозволити³⁶ .

Одним із джерел, на які посилався В. Липинський, вивчаючи особистість Б. Хмельницького, став подорожній щоденник сирійського мандрівника Павла Халебського. Про своє враження при першій зустрічі із гетьманом він писав: «.ніхто не міг би його упізнати, бо всі були в пишних шатах і при коштовній зброї, а на гетьманові сидів короткий, зручний для верхової їзди простий козацький жупан з густими ґудзиками, а на поясі висіла звичайна зброя»³⁷. Продовжуючи описувати Хмельницького, мандрівник зазначав: «. проводир справжній: щирий, спокійний, мовчакуватий, не цурається людей, усіма справами займається особисто, помірний у їжі, питві та одягові.»³⁸. Подібну характеристику гетьманові та його способу життя дав і венеціанець Альберто Віміна. Описуючи його помешкання, він писав: «У цій кімнаті немає ніякої розкоші - стіни позбавлені всяких прикрас. У кімнаті знаходяться грубі дерев'яні лавки, вкриті шкіряними подушками. Дамаський килим простягається перед великим ліжком гетьмана; в головах його висять лук і шабля, єдина зброя, яку він звичайно носить»³⁹ . Подібну характеристику Б. Хмельницькому давали й пізніші літописці. Так, Григорій Грабянка про гетьмана писав: «.їв і пив не скільки хотів, а скільки можна було. спав невеличку крихту часу і спав не на коштовних ліжках, а в постелі, що до лиця воїну. одягався він так як і всі інші, мав коней та зброю не набагато кращу, ніж в інших»⁴⁰.

В. Липинському одному з перших в українській історіографії вдалося висвітлити постать Б. Хмельницького не як «бунтаря», «месника», «козацького батька», що підняв повстання проти Речі Посполитої через особисту образу та кривду, а як творця нової Української держави, що продовжила традиції княжої Русі та Українського королівства короля Данила. Для історика гетьман - найталановитіший політик і державний діяч, якого мала Україна від XIV ст. по його (та й теперішній) час.

гетьман хмельницький український держава

Примітки

1 Клименко П. [Рец. на] Липинський В. Історичні студії та монографії. Т. III. Україна на переломі (1657 - 1659). Замітки до історії українського державного будівництва в ХУІІ-ім столітті. - К., Відень 1920. - 304 с. / П. Клименко // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - К., 1923. - Кн. 2/3. - С. 239.

2 Кревецький І. Українська історіографія на переломі / І. Кревецький // Записки Наукового товариства Шевченка. - 1924. - Т. 134/135. - С. 172 - 173.

3 Дорошенко Д. І. Нарис історії України / Д. І. Дорошенко / [Передмова І. О. Денисюка]. - Львів: Світ, 1991. - С. 236.

4 Лисяк-Рудницький І. Історичні есе / І. Лисяк-Рудницький. - К.: Основи, 1994. - Т. 2. - С. 139.

5 Смолій В. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет: наукове видання / В. Смолій, В. Степанков. - К.: Темпора, 2009. - С. 24 - 25; Смолій В. Українська національна революція XVII ст. (1648 - 1676 рр.) / В. Смолій,

B. Степанков. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. - С. 20 - 21.

6 Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті / В. Липинський // Липинський В. Твори / В. Липинський / [Ред. Лев Р. Білас, Ярослав Пеленський]. - Філадельфія: Східно-Європейський дослідний інститут ім. В. К. Липинського, 1991. - Т. 3.- С. 136.

7 Там само. - С. 136 - 137.

8 Там само. - С. 135.

9 Там само. - С. 136.

10 Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки. - К.: Дніпро, 2006. - С. 321.

11 Мицик Ю. Козацька держава очима поляка / Ю. Мицик // Київська старовина. - 1993. - № 4. - С. 5; Степанков В. Формування харизматичності Богдана Хмельницького та її роль у становленні й реалізації монархічної ідеї (1648 - 1657 рр.) / В. Степанков // Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження: наук. зб. - Хмельницький: Доля, 1995. - С. 258.

12 Липинський В. Україна на переломі... - С. 137.

13 Дашкевич Я. Постаті: нариси про діячів історії, політики, культури / Я. Дашкевич / [2-ге вид. виправл. й доповн.]. - Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАНУ / Літературна агенція «Піраміда», 2007. - С. 100.

14 Степанков В. Формування нової концепції Української революції XVII ст. (праці В'ячеслава Липинського «Станіслав Михайло Кричевський» та «Україна на переломі. 1657 - 1659») / В. Степанков // Україна в Центрально-Східній Європі. Студії з історії XI - XVIII століть. - К.: Інститут історії України НАНУ, 2000. -

C. 281.

15 Степанков В. Формування нової концепції Української революції XVII ст... - С. 281; Липинський В. Україна на переломі... - С. 166, 230.

16 Липинський В. Україна на переломі... - С. 111.

17 Липинський В. Україна на переломі... - С. 140; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (Далі - Акты ЮЗР). - Санкт-Петербург, 1861. - Т. III. - С. 281.

18 Липинський В. Україна на переломі... - С. 90; Його ж. Покликання варягів чи організація хліборобів? Кілька уваг з приводу статті Е. Х. Чикаленка «Де вихід?» / В. Липинський. - Нью-Йорк: Булава, 1954. - С. 27.

19 ЛипинськийВ. Україна на переломі... - С. 90.

20 Акты ЮЗР. - Т. III. - С. 459.

21 Летопись Самовидца. - М., 1846. - С. 29.

22 Акты ЮЗР. - Т. XI. - С. 765.

23 Липинський В. Україна на переломі... - С. 48.

24 Там само. - С. 71 - 72.

25 Там само. - С. 72.

26 Папакін Г. Постать Богдана Хмельницького в історико-політичній концепції Вячеслава Липинського / Г. Папакін // Богдан Хмельницький та його доба: матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 400-річчю від дня народження Великого Гетьмана (Київ 24 - 25 жовтня 1995 р.). - К.: Інститут історії України НАН України, 1996. - С. 186.

27 Липинський В. Україна на переломі... - С. 234; Акты ЮЗР. - Т. XI. - С. 766.

28 Степанков В. Формування нової концепції Української революції XVII ст... - С. 282; Мельник Л. Державотворча діяльність гетьмана Богдана Хмельницького в оцінках М. Грушевського і В. Липинського (порівняльний аналіз) / Л. Мельник // Доба Богдана Хмельницького (до 400-річчя від дня народження великого гетьмана): збірник наукових праць. - К.: Інститут історії України НАН України, 1995. - С. 194 - 195.

29 Клименко П. [Рец. на] Липинський В. Історичні студії та монографії. - С. 239; Мельник Л. Державотворча діяльність гетьмана Богдана Хмельницького. - С. 194 - 195; Липинський В. Україна на переломі... - С. 121, 133 - 134.

30 Степанков В. Формування нової концепції Української революції XVII ст. - С. 282.

31 Липинський В. К. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького / В. К. Липинський // Ли- пинський В. К. Твори / В. К. Липинський. - Т. 2. / [За ред. Р. Залуцького, Є. Зиблікевич]. - Філадельфія-Пенсильванія, 1980. - С. 147; Степанков В. Формування нової концепції Української революції XVII ст. - С. 275; Клименко П. [Рец. на] Липинський В. Історичні студії та монографії. - С. 240.

32 Степанков В. Формування нової концепції Української революції XVII ст. - С. 275.

33 Масненко В. Історичні концепції М. С. Грушевського та В. К. Липинського. Методологічний і суспільно-політичний виміри української історичної думки 1920-х років / В. Масненко. - К.: Черкаси: Інститут політичних та етно- політичних досліджень НАН України: Брама: ІСУЕП, 2000. - С. 62; Масненко В. Образ Богдана Хмельницького у візії В'ячеслава Липинського // Студії з україністики: збірник наукових праць на пошану дослідника українського козацтва Валерія Цибульського з нагоди 60-річчя від дня народження. - Рівне: видавець О. Зень, 2010. - С. 90.

34 Смолій В. Українська національна революція XVII ст... - С. 209; Степанков В. Формування харизматичності Богдана Хмельницького. - С. 256 - 260; Степанков В. Проблема становлення монархічної форми правління Богдана Хмельницького (1648 - 1657 рр.) / В. Степанков // Український історичний журнал. - 1995. - № 4. - С. 26.

35 Липинський В. Україна на переломі... - С. 139.

36 Там само. - С. 71.

37 Халебський П. Україна - земля козаків: Подорожній щоденник / П. Халебсь- кий / [Упоряд. М. О. Рябий. Післям. В. О. Яворівський]. - К.: Укр. Письменник; Ярославів Вал, 2008. - С 101.

38 Там само. - С. 103.

39 Цитую за: Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький / І. П. Крип'якевич / [Відп. ред. Ф. П. Шевченко, І. Л. Бутич, Я. Д. Ісаєвич]. - 2-ге вид. виправлене і доповнене. - Львів: Світ, 1990. - С. 56.

40 Літопис Гадяцького полковника Григорія Грабянки / [Пер. із староукр.]. - К.: Т-во «Знання» України, 1992. - С. 111.

Размещено на Allbest.ru