До інтерпретації випадкових знахідок скіфських ливарних форм для наконечників стріл

Размещено на http://www.allbest.ru/

С.Я. Ольговський

У статті проаналізовані випадкові знахідки скіфських ливарних форм на території України, не пов'язані з ремісничими центрами або майстернями, які підтверджують висловлене автором припущення про роботу майстрів-ливарників в обозі скіфського війська під час походу в Малу Азію і дозволяють говорити про роботу таких майстрів у війську на території північно-причорноморської Скіфії. Випадкові знахідки ливарних форм на Великому Більському городищі дозволяють припустити, що воно було ставкою скіфського царя з його військом.

Ключові слова: ливарні форми, випадкова знахідка, наконечники стріл.

скіфський військо ливарний більський

В статье проанализированы случайные находки скифских литейных форм на территории Украины, не связанные с ремесленными центрами или мастерскими, которые подтверждают высказанное автором предположение о работе мастеров-литейщиков в обозе скифского войска и позволяют говорить о работе таких мастеров на территории северо-причерноморской Скифии. Случайные находки литейных форм на Большом Бельском городище позволяют предположить, что оно было ставкоою скифского царя с его войском.

Ключевые слова: литейные формы, случайная находка, наконечники стрел.

The article is devoted to the analyzes of the accidentalfindings of Scythian molds in Ukraine, which are not associated with craft centers or workshops, and confirm the author's assumption concerning the work of caster-masters in the train of Scythian army during the campaign in Asia Minor; open the discourse about the work of such masters in troops in the northern part of Black Sea in Scythia. Accidentalfindings of molds in the Great Bilsky mound allow suggesting that it was the headquarters of Scythian king with his army.

Key words: mold, accidental findings, arrowheads.

У 1947 р. Ф.М. Штітельман опублікувала дві складові частини бронзової ливарної форми, в якій відливались скіфські наконечники стріл. Ця форма поступила до Київського історичного музею на початку ХХ ст. із приватної колекції Б.І. Ханенка і була зареєстрована як випадкова знахідка із с. Букрин, Канівського повіту, Київської губернії [9, 161-164]. Зараз це село Ржищівського р-ну Київської обл. Перша частина - одна із трьох стулок циліндричної форми, на внутрішній частині якої є заглиблений відбиток одного тригранного наконечника стріли і конусоподібний отвір для заливання металу. Друга частина приладу - це бронзовий стрижень із загостреним кінцем, на середній частині якого є невелике потовщення, що, в свою чергу, ледве помітно поділяється на три грані, від середини яких відходять по одному невеликому шипу довжиною до 0,4 см із закругленою верхівкою. Трохи нижче потовщення переходить в плоский виступ, який перпендикулярно відходить від стрижня. Цей виступ підтримував стулки форми під час відливки стріли, а шипи, заходячи в спеціальні пази стулок, надійно їх фіксували і забезпечували непорушність при роботі. Верхня, загострена, частина стрижня формувала втулку наконечника (рис. 1, 1, 2).

Рис. 1. Ливарні форми із збірки Національного музею історії України:

1-2 - колекція Б.І. Ханенка (с. Букрин);

1 - стулка ливарної форми; 2 - тип стріли, що відливався в такій формі; 3 - реконструкція скріплюючого стрижня; 4 - скріплюючий стрижень із урочища Лисовий Кут

Рис. 3. Ливарні форми з приватних колекцій: 1 - околиці м. Сімферополь; 2 - лісостепове правобережжя Дніпра

Точне місце її виявлення на городищі і обставини знахідки лишились невідомими, але принаймні ніяких інших решток бронзоливарного ремесла поруч не спостерігалось [8, 322-323].

У 1996 р. на поселенні в урочищі Лісовий Кут, яке також розміщається на території Великого Більського городища, працівниками україно-німецької експедиції при збиранні підйомного матеріалу за допомогою металодетектора було знайдено бронзовий стрижень від складної ливарної форми (рис. 2, 2). Цей стрижень використовувався для фіксації стулок і формування втулки наконечника, як і в букринській формі. Щоправда, від останнього він дещо відрізняється формою. Його загострена верхня частина не доходить до з'єднувальних шипів і, розширюючись, утворює конусоподібну кільцеву муфточку, яка обмежувала заглиблення для втулки стріли і подекуди збільшувала стійкість стрижня в формі [8, 322-323]. За самим стрижнем, без стулок самої форми ми, звичайно, не можемо говорити про тип і час побутування наконечників стріл, яків ній відливались, але належність цієї знахідки до скіфського часу безперечна.

Як відомо, Більське городище було розвиненим ремісничим центром VП-Ш ст. до н. е. Але бронзоливарне ремесло було сконцентроване на Східному укріпленні, де кожен об'єкт - будь-то землянка, льох, сміттєва яма тощо - містив рештки місцевого бронзоливарного ремесла - шлаки, зливки, напівфабрикати виробів, браковані речі, уламки ливарних форм, різноманітні інструменти тощо. Бронзоливарне ремесло мало місце і на Західному укріпленні, хоча і в дещо меншому обсязі. На широкому просторі Великого городища було виявлено близько двох десятків невеликих неукріплених поселень. Не всі з них досліджувались, але розвідувальні роботи не виявили виразних слідів металообробки ні місцевих, ні тих, які б можна було б пов'язати із Східним або Західним укріпленнями. Тому знахідки ливарних форм на території Великого городища виглядають досить дивно і викликають запитання, чому вони знайдені за межами Східного або Західного укріплень, що виглядало б більш логічним.

Рис. 4. План Великого Більського городища:

1 - Східне укріплення; 2 - Західне укріплення; 3 - Куземинське укріплення

Останнім часом з'явились публікації матеріалів із приватних колекцій і стало відомо про ще декілька цікавих знахідок. Так у2008 р. воколицяхСімферополя присільськогосподарськихроботахмісцевимжителем було знайдено двостулкову ливарну форму, яка являла собою два бруски незвичайної пляшкоподібної форми із закругленими краями (рис. 3, 7). На внутрішній плоскій частині обох стулок поміщено негативне заглиблення у формі овального дволопатевого наконечника з виділеною втулкою і шипом [3, 231]. Такі наконечники побутували у УП-УІ ст. до н. е. Але в Криму скіфські пам'ятки цього часу невідомі і, тим більше, нічого невідомо про скіфські ремісничі центри. Як відомо, навіть в степовій зоні Північного Причорномор'я до ІУ ст. до н. е. скіфських пам'яток осілого побуту немає взагалі, а поховань відомо лише декілька. Тому цю знахідку можна пов'язувати лише з роботою мандрівних (бродячих) майстрів, про яких вже неодноразово йшлося в дослідженнях скіфо-античної металообробки.

На жаль, в цій публікації нічого не пишеться про місце і умови ще однієї знахідки - уламка верхньої частини стулки від складної трьохстулкової форми [3, 232] (рис. 3, 2). Із приватної розмови з володарем колекції вдалося лише дізнатись, що її було знайдено на полі на високому правому березі Дніпра. На робочому боці стулки є негативне заглиблення частини вістря трилопатевого наконечника довжиною 11 см і воронка, через яку у форму заливався розплавлений метал.

Як правило скіфські городища, на яких виявлені виразні сліди металургійного виробництва, - Жаботинське, Шарпівське, Мотронинське, Грищенці - містилися на певній відстані від корінного берега Дніпра, на берегах дніпровських притоків, тому і цю знахідку не можна пов'язувати із стаціонарним ремеслом.

Аналіз скіфських ливарних форм із міських центрів Малої Азії - Мосула (півд. Ірак) і Кархеміша (півн. Сирія) - дозволив нам зробити припущення про роботу ливарників в обозі скіфського війська під час близькосхідного походу і 28-річного перебування скіфів на цій території [5, 74]. Якщо таке припущення вірне, а ніщо не заважає зробити такий висновок, то, звичайно, і на своїй території у Північному Причорномор'ї у скіфів в обозі працювали власні майстри-ливарники. Це цілком логічно при постійній потребі такого масового виду озброєння, як наконечники стріл. Адже кожен скіфський воїн був, насамперед, лучником. Виробляти свою продукцію такі майстри могли під час стоянок, де і губили свій реманент, адже працювали вони під відкритим небом, і те, що впало в траву, помітити, а потім знайти було важко. Ніякі сліди такої діяльності, звичайно, не збереглись, і тому сьогодні ці знахідки не пов'язані з пам'ятками осілого побуту і фігурують в археологічній літературі як випадкові.

Фрагменти ливарних форм з Великого Більського городища також не суперечать нашим висновкам. І досі немає остаточного пояснення, хто і навіщо огородив такими потужними валами довжиною понад 34 км велику територію - 4818 га (рис. 4). Аналогій такій пам'ятці в Східній Європі немає. Для порівняння - площа Східного укріплення становить 85 га, Західного - 95 га, Куземинського - 15 га. Тим більше, що всі три укріплення мають свої власні вали, які примикають до внутрішнього боку основного валу, і можна говорити про незалежне існування цих городищ одне від одного.

Враховуючи вище означені знахідки ливарних форм, можна припустити, що територія Великого Більського городища була ставкою скіфського царя, де він із своїм військом перебував під час перепочинку між війнами і набігами, а також взимку, де можна було тримати при собі стада худоби. Звичайно, і обозні майстри працювали тут же, як і в похідних умовах, не облаштовуючи стаціонарних майстерень. І також вони губили в траві свій реманент, як і під час короткочасних стоянок на відкритому просторі, а зараз ми виявляємо артефакти як випадкові знахідки.

Приклад такої діяльності мобільних ремісників нещодавно показували кочові цигани. Під час тривалих стоянок табору поблизу населених пунктів чоловіки традиційно займались ковальством, забезпечуючи місцеве населення виготовленими на місці знаряддями праці, які селяни, відзначаючи їхню якість, традиційно називали «циганськими» [1, 22-23]. Працювали циганські ковалі з тимчасовими горнами, які іноді містилися на возах або на спеціальних піддонах, які знімались з возів.

Така ж організація ремесла була у пізніх кочовиків доби Київської Русі. Під час походу монголо-татарської орди в обозі також працювали майстри, які кували вістря стріл на возах і, навіть знаходячись в сідлі, закріпляли на передній луці невелике ковадло і продовжували роботу.

Посилання

1. Бонковська С.М. Ковальство на Україні (ХІХ-поч. ХХ ст.) - К., 1991. - 110 с.

2. Граков Б.Н. Техника изготовления металлических наконечников стрел у скифов и сарматов // Техника обработки камня и металла. - М., 1930. - С. 70-90.

3. Граков Б.М. Литейное и кузнечное ремесло у скифов. - КСИИМК. - 1948. - Вып. ХХІІ, 1948. - С. 38-47.

4. Зеленин Ю. Новые литейные формы, найденные в Украине // «Домонгол». Альманах древней культуры и искусства. - Вып. 2. - М., 2011. - С. 231-233.

5. Ольговський С.Я. Скіфо-антична металообробка архаїчного часу. - К., 2011. - 216 с.

6. Ольговський С.Я. Виготовлення скіфських наконечників стріл // Сіверщина в історії України. - Київ-Глухів, 2013. - С. 72-75.

7. Черненко Е.В. Скифские лучники. - К., 1981. - 165 с.

8. Шендрик Н.І. Довідник з археології України. Київська обл. - К., 1977. - 142 с.

9. Шрамко Б.А. К вопросу о бронзолитейном производстве у скифов // Евразийские древности. - М., 1999. - С. 318-324.

10. Штітельман Ф.М. Дві ливарні форми для бронзових наконечників стріл із збірки Київського історичного музею // Археологія. - 1947. - Т I. - С. 161-164.

Размещено на Allbest.ru