Діяльність військового міністерства УНР з забезпечення армії теплими речами восени 1919 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність військового міністерства УНР з забезпечення армії теплими речами восени 1919 року

Д.В. Трембовецький

В статті, на основі аналізу джерел та історіографії, висвітлюється діяльність військового міністерства УНР по забезпеченню армії теплими речами восени 1919 року. Зазначено, що, не дивлячись на зростання наукового інтересу істориків до української революції 1917-1921 років, обрана для дослідження тема не отримала належного висвітленні в історичній науці.

У публікації відмічається, що військове міністерство в повній мірі розуміло усю вагомість та складність забезпечення армії УНР теплими речами напередодні зими 1919 року.

Автор відмічає, що для виробництва необхідної кількості спорядження УНР не мала належної матеріально-технічної та сировинної бази. Зовнішньоторговельна діяльність успіхів не мала. Тому ставку було зроблено на місцеве населення. армія теплий річ податок

Уся діяльність по забезпеченню армії теплим майном здійснювалася за погодженням Головного отамана С. Петлюри та Кабінету міністрів.

Зазначається, що найбільш суттєвими акціями військового відомства, очолюваного В. Петрівим, стали вересневий збір теплих речей, «Тиждень козака» та листопадовий податок необхідним майном Проте важке воєнно-політичне становище української державності, листопадова катастрофа стали на заваді належного виконання поставлених завдань

Ключові слова: військове міністерство, УНР, Головний отаман армії УНР С. Петлюра, Кабінет міністрів, військовий міністр В. Петрів.

Для нормального функціонування армії та утримання високого рівня її боєздатності важливе значення набуває проблема матеріально-технічного забезпечення. Усю вагомість її, цілком усвідомлювали державні органи влади і управління Другої УНР, зокрема, чи не в найпершу чергу, й військове міністерство. Як свідчать публікації колишніх учасників тих подій [1; 2], праці сучасних авторів [3-5], ця проблема, в усій своїй повноті, постала на порядок денний восени 1919 року, коли потрібно було належним чином забезпечити армію теплими речами. Проте, попри значні успіхи істориків у дослідженні подій Української революції 19171921 років, постає необхідність звернення уваги на саме на зазначену в заголовку проблеми, а саме як вона вирішувалася у тих складних воєнно-політичних обставинах.

Події кінця літа 1919 року (київська катастрофа, невдачі на зовнішньополітичному фронті та ін.) розвіяли сподівання на швидку перемогу у війні з більшовицькою Росією. Постало питання ґрунтовної підготовки до подальшої збройної боротьби. Одним із тих відомств, на яке покладалася, чи не найголовніша, відповідальність за це, було військове міністерство. Слід віддати належне його керівництву, яке досить швидко розпочало здійснювати низку заходів для розв'язання зазначеної проблеми.

Для виробництва необхідної кількості спорядження УНР не мала належної матеріально-технічної та сировинної бази. Зовнішньоторговельна діяльність успіхів не мала. Тому було зроблено ставку на місцеве населення.

2 вересня 1919 року за підписом Головного отам С. Петлюри та військового міністра В. Петріва було видано наказ від імені Головної Команди військ УНР про збір теплого майна для потреб армії [6]. Тоді ж було і оголошено відповідну відозву Головного отамана до населення України [1, с.246-247].

Виконання наказу покладалося на командуючих груп, корпусів, бригад та окремих дивізій через начальників постачань та інтендантів зазначених військових частин в порозумінні з органами місцевого самоврядування і представників влади на місцях, а також Державного контролю та Державного інспекторату, котрі мали організувати та здійснити протягом двох тижнів одноразовий збір за кошти держави теплого одягу, білизни та взуття. Збиранню підлягали шинелі, жупани, кожухи, бушлати, свитки, шапки, теплі онучі, тілогрійки, ватні чи сукняні штани, чоботи або черевики.

Передбачалося, що кожні сто осіб, починаючи з 17 років, повинні поставити два комплекти зазначеного вище одягу, білизни і взуття. Розкладка поставки потрібних речей мала здійснюватися в присутності представників військової влади органами місцевого і земського самоврядування та представниками місцевої влади під відповідальність останніх.

Водночас було встановлено категорії тих, хто не підпадав під дію наказу: 1) родини, у котрих хоча б один член перебував на військовій службі в УНР; 2) службовці всіх державних інституцій та місцевих самоврядувань і їх родини; і 3) службовці залізниць з родинами.

Для проведення збору одягу, білизни та чобіт і для розрахунку розпорядженням командуючих груп, корпусів, бригад та окремих дивізій за участю представників від Державного інспекторату і Державного контролю формувалися особливі комісії.

Одяг, білизна, взуття мали бути придатними для користування. Ціни не повинні перевищувати: за шинель 100 крб., кожух - 250 крб., бушлат, теплу свитку, теплий жупан - 150 крб., шапку - 10 крб., теплі онучі - 10 крб., тілогрійку - 25 крб., ватні або сукняні штани - 50 крб., пару чобіт - 350 крб., і пару черевиків - 250 крб. Ціни на речі могли зменшуватися в залежності від якості і стану користування.

Слід зазначити, що для тих, хто прагнув ухилитися від даного збору без законної підстави передбачалося проводити за участі військових обшуки, а знайдені у цих осіб речі конфісковувати, а їх самих віддавати під військовий суд, який мав на такі випадки створений при кожній дивізії чи бригаді.

Зібрані речі силами начальників постачань та інтендантів проходили обов'язкову дезінфекцію [6].

Загалом, збір необхідного майна через закупівлю у місцевого населення - це загальноприйнята практика, коріння якої сягає давніх часів. Більше того, вважаємо, що такий підхід на той час був доречним. Цілком ймовірно він зумовлювався й інфляційними процесами, постійними зростаннями цін на зазначений перелік предметів. Адже у жовтні-листопаді за ці ж предмети довелося б платити значно дорожче.

На жаль, поки що, брак даних, не дає можливості встановити наскільки реалізовувався даний наказ. Хоча й О. Доценко зазначав, що збір речей розпочався успішно, і для прикладу наводив як «де хто з селян привозив речі прямо до Кам'янця», але й також відмічав, що ті ж селяни «наривалися на перешкоди: не було кому приймати привезених речей» [1, с.247]. Відомо також, що вже 9 вересня військовий міністр доповідав на засіданні Ради міністрів про хід даної акції [7, с.429]. А з огляду на те, що на цій же нараді В. Петрівом було запропоновано проект постанови про асигнування в його розпорядження 500 млн. грн. військового фонду на потреби армії, в т. ч. і на теплі речі [7, с.429] можна припустити, що вересневий збір був малоуспішним.

Слід зазначити, що вересневою акцією дії військового міністерства по забезпеченню армії теплим майном не обмежувалися. Так, протягом вересня-жовтня 1919 р. дана проблема неодноразово піднімалася на засіданнях вищого державного рівня.

Так, уже 27 вересня на черговому засіданні кабінету Народних міністрів було прийнято рішення про проведення «Тижня Українського козака» [7, с.522]. В організації цієї акції приймало участь й військове міністерство. Після відповідної організаційної роботи 30 вересня було прийнято рішення про проведення «Тижня Українського козака» протягом 12-19 жовтня [7, с.529]. А 29 вересня згідно наказу Головної Команди армії УНР при військовому міністерстві було створено колегії з матеріального забезпечення збройних сил [8].

«Тиждень Українського козака» було ретельно спланованою масштабною акцією, проведення якою безпосередньо займалися комісії із збору пожертв чотирьох рівнів - центральна, повітова, волосна та місцева. До складу комісій включались представники місцевої влади, самоврядування, які мали залучити до збору пожертв якнайширші кола громадськості [1, с.248]. У день початку акції в місцевих газетах було вміщено відповідну інформацію [9].

Загалом діяльність військового відомства по забезпеченню армії теплим майном, як окремо, так і у співпраці з колегією постачання, була під постійним держаним наглядом. Так, зокрема, 21 жовтня військовий міністр звітував і про зроблене й проблеми в цій сфері [7, с.558]. Нажаль інформація по звіту, з огляду на прийняту постанову про «не підляганню оголошенню», являється не доступною.

На початку листопада 1919 р. військово-політичне становище УНР серйозно погіршилося. Попри проведені акції забезпечення армії теплим майном залишалося одним із нагальних. Ставка на добровільні і напівдобровільні пожертви не спрацювала. За таких обставин на всій підконтрольній території запроваджувався фронтовий податок натурою. Фактично було оголошено платну реквізицію військових речей в населення. Виконання наказу покладалось на два міністерства - внутрішніх і військових справ та начальників залог [10]. Однак, на заваді успішній реалізації не лише цього задуму, а й вирішення проблеми забезпечення армії теплими речами загалом, стала листопадова катастрофа на фронті.

Таким чином, військове міністерство Другої УНР не лише цілком усвідомлювало усю вагомість швидкого вирішення проблеми забезпечення армії теплими речами напередодні зими 1919 року, але й намагалося втілювати в життя низку відповідних заходів. На жаль важке воєнно-політичне становище української державності, листопадова катастрофа стали на заваді належного виконання поставлених завдань.

Список використаних джерел та літератури

1. Доценко О. Літопис української революції. Матеріали і документи до історії української революції / О. Доценко. - К; Львів, 1923. - Т. 2, кн. 4. - 362 с.

2. Шанковський Л. Українська армія в боротьбі за державність / Л. Шан- ковський. - Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1958. - 317 с.

3. Завальнюк О.М. Українська Галицька армія на Поділлі (липень 1919 - травень 1920 рр.) : монографія. - 2-е вид., доп. і перероб. / О.М. За- вальнюк, С.В. Олійник. - Кам'янець-Подільський : ПП «Медобори-2006», 2013. - 292 с.

4. Ковальчук М. Невідома війна 1919 року: українсько-білогвардійське протистояння : наукова монографія / М. Ковальчук. - К. : Темпора, 2006. - 576 с.

5. Солдатенко В.Ф. Україна в революційну добу. Рік 1919 : іст. есе-хро- ніки / В.Ф. Солдатенко. - К. : Світогляд, 2010. - 453 с.

6. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі ЦДАВО України), ф. 3172, оп. 5, спр. 1, арк. 31.

7. Директорія, Рада Народних Міністрів української Народної Республіки. Листопад 1918 - листопад 1920 рр. : док. і матеріали : у 2-х томах, 3-х частинах / упоряд.: В. Верстюк (керівник) та ін. - К. : Вид-во імені Олени Теліги, 2006. - Т. 1. - 688 с.

8. ЦДАВО України, ф. 1075, оп. 2, спр. 6, арк. 33 зв.

9. Шлях. - 1919. - 12 жовтня.

10. Заремба О. Забезпечення армії УНР одягом влітку-восени 1919 року / О. Заремба. - Режим доступу: http://kupa.in.ua/statti/pershi-vyzvolni- zmagannya/odiag-daunг.html

Размещено на Allbest.ru