Кілька документів до історії Глухівського Свято-Троїцького собору

Размещено на http://www.allbest.ru/

КІЛЬКА ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ ГЛУХІВСЬКОГО СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО СОБОРУ

І.Ю. Тарасенко

У статті поданий огляд документів із фондів Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, які стосуються будівництва глухівського Свято- Троїцького собору.

Ключові слова: Глухів, Свято-Троїцька церква, джерела

Тарасенко И.Ю. Несколько документов из истории глуховского Свято-Троицкого собора

В статье представлен обзор документов из фондов Центрального государственного исторического архива Украины в Киеве, касающиеся строительства глуховского Свято-Троицкого собора.

Ключевые слова: Глухов, Свято-Троицкая церковь, источники

Tarasenko I.Yu. Some documents from the history of Hlukhiv Holy Trinity Cathedral

The article presents an overview of documents from the Central State Historical Archives of Ukraine in Kiev regarding construction of Hlukhiv Holy Trinity Cathedral.

Key words: Hlukhiv, Holy Trinity Church, sources

Глухів заслужено вважається перлиною України. На жаль, архітектурний ансамбль міста постраждав і змінився з часів Гетьманщини. Те, що не зруйнували пожежі та війни, знищила радянська влада. Така доля спіткала і Свято-Троїцький собор у Глухові, заснований у 1657 р., який почали перебудовувати як кам'яний у 1720 р.

У Центральному державному історичному архіві (м. Київ) у фонді № 51 (Генеральна військова канцелярія) зберігається кілька справ, що стосуються історії саме цього собору. Так, справа № 3949 «Дело по доношению полковника полтавского Василя Кочубея с представлением о несобирании ни от кого ничого в полку в Полтавском гетманшою Скоропадскою на реставрацию Свято Троецкой глуховской церкви 1731 году» [1] проливає світло на фінансовий стан будівництва собору. Очевидно після укладення угоди про зведення нової кам'яної церкви у 1720 р. постало питання про пошук грошей. Тільки після смерті Д. Апостола в 1734 р. імператриця Анна Іоанівна дозволила витратити на будівництво собору у Глухові 1000 рублів.

Незважаючи на це, фінансові проблеми постійно і не один рік в подальшому заважали будівництву храму. Так, справа № 10799 «По доношению майстеров кирпичных, работающих на Соборной церкві о видаче им 5» [2] за 1751 рік розкриває конфлікт між військовим товаришем Іваном Пуховичем та цегляними майстрами Михайлом Григор'євим і Михайлом Білецьким, що за контрактом протягом шести років виробляли «кирпичпосвоемуискуству... безостановочно самой доброй» для будівництва собору, але не отримували плату за свою роботу. Майстри працювали за контрактом, але плату отримали не повністю «. закакой кирпич денги и получили, точию неполним числом за прошлие года и не на малую суму денег на них определени за показаний кирпич иміется. Да й нине налице зділаного и випаленого кирпича з перевезением в церковь иміется сто двадцят една тисяча.». У справі наведено і ціни за вироблену цеглу - по 1 руб. 20 коп. за тисячу штук. Тобто на рік випалювалось близько 20 167 цеглин і за шість років їм належало сплатити близько 145 рублів. Майстри скаржилися до Генеральної канцелярії на Пуховича, який неодноразово відмовлявся сплатити зароблені гроші, що призодило до великих збитків: «.а работники живут напрасно на нашем коште, харчуются з кошту нашего нам с немалою обидою и убитком и неотступно требуют денег за работу, також и подушное окладные денги нам подлежит заплатить в казну, и чрез неотдачу денег нине помираем голодом и на долг набрали не на малую суму на харчи в здешних обивателей, а отдачи требуют же денег». Майстри вимагали, щоб Пуховичу було наказано видати 100 карбованців для розрахунку з робітниками і сплати подушного окладу і за всі «. года сколко зделано кирпича и принято нами денег росчет учинит и осталние денги доводячиеся, отдать нам и об отпуске в дом видать нам пашпорт, понеже при договоре обявляли денги давать наперед, а нине и чрез годов два проволокивая, не отдают нам с обидою и о вишеписаном определения просим». У справу також підшита і чернетка відповіді з Генеральної канцелярії до І. Пуховича.

Наступна справа з цього ж фонду N° 11755 «Діло № 17439 по доношению войскового товарища Пуховича с прошением о висилке з новгородских магистратових людей вапенного майстра» 1753 р., на 9 аркушах [3]. Справа починається «доношением» від 9 червня того ж військового товариша Івана Пуховича (очевидно, він був відповідальним за будівництво церкви і не один рік), що вапняний майстер, який мав робити «.по уговору за заплату вапно на глуховскую Троецкую церковь ныне отлучился в другие места.», а через це в будівництві церкви «немалая остановка». Щоб уникнути довгої затримки, Пухович просив Генеральну військову канцелярію розшукати і вислати іншого майстра з Новгорода-Сіверського. Як виявилося, влітку, у сприятливий для будівництва час, нелегко було знайти таку людину. У відповіді з новгород-сіверського магістрату читаємо: «.точию о такових майстеров искусних людей відомства магистратова о свободних незанятих в работі нигде не сискалось,а другие, хотя к такому діланию люде в відомстві магістратовом прежде сего и были точию иние з них по найму своему до сего за заплату на майданах разного звания людей з Новгородка отбыли,а инние не от тепер уже взяв тих в многих города Новгородка жителей заплату на майданах, несвободние при той работи.» і без необхідного дозволу військової канцелярії магістрат «никак дерзостен» і не може забрати найнятого майстра з роботи. Очевидно такий дозвіл було терміново надіслано і вже у рапорті новгород-сіверського магістрату від 28.06.1753 р. читаємо: «.взятий от работи з майдана міщанина новгородского Фоми Гойского майстер вапенний, прозиваемий Иван Кондратов сын Банников, при сем в генералную войсковую канцелярию посылается».

Деякі деталі з історії собору знаходимо в несподіваних архівних справах. Так, в ЦДІАУ в Києві у фонді № 959 (Глухівський міський магістрат) знаходиться справа № 33 17881789 рр. «О колоднике Савицком за воровство из церквей сосудов», що пограбував сім храмів [4]. Отже, 16 липня 1789 р. після пограбування Свято-Микільської церкви у Глухові Савицький пішов до Свято-Троїцької, прагнучи і її пограбувати. Він вломився у приділ св. великомучениці Варвари, де ще «служения не имеется», і украв срібну горілу (очевидно внаслідок пожежі 1784 р., яка серйозно понищила собор) «шату» (ризу) 1784 р. і 20 копійок. «Шату» та речі, украдені у Свято-Микільському храмі, Савицький приніс додому і сховав на подвір'ї (закопав у гній). Тут свідчення злодія про пограбування Свято- Троїцької церкви уриваються (арк. 73), тим більше, що порівняно з іншими храмами його здобич була дуже маленькою. З цього видно, що, принаймні, один приділ церкви ще не діяв після пожежі, а пожертви на храм, очевидно, були ще незначними.

Отже, наведені вище факти дозволяють повніше уявити історичне минуле Свято-Троїцької церкви у Глухові і доводить перспективність подальших архівних пошуків у цьому напрямку.

Додатки

церква троїцький глухів

1731, серпня 8 (липня 28). - Лист полтавського полковника василя кочубея до гетьмана Данила Апостола незбирання у Полтавському полку колишньою гетьманшею а. Скоропадською грошей на реставрацію Свято-троїцької церкви у Глухові.

«Ясневелможний мсці пне гетман и кавалер, мой милостивійший пне добродію.

Листовний вашой ясневелможности указ, по супліці глуховского протопопа отца Алексія Галиховского и ктиторей соборной Свто Троецкой церкви, о собиранних якобы покойною гетмановою Скоропадскою з Малой России в прошлом 720 м году на реставрацию показанной упалой Свто Троецкой церкви денгах, сего июля от 6 числа ко мні пущений, д. 20 я получил, в котором предложено: абым полку моего к полковой старшині, так же к бунчуковим и значковим товариству, к сотникам и протчим от себе писал, чтоб оние, кто в прошлом 720 м или другом годех з денег или чого другого, на реставрацию высше показанной церкви давал, кому именно и иміются ли в них от приемщиков росписки; при поданной от себе відомости тие росписки прислали ко мні, а мні оние отсилат к вашой ясневелможности в Глухов. На что покорнійше вашой ясневелможности доношу: же по извістию от старшины полковой и сотников, также бунчукових и значкових товаришей, на реставрацию высше означенной Свто Троецкой глуховской церкви в 1720 м и в инших годех покойная гетманова Скоропадская денег и другого нічего в полку здішном не собирала; и никто у здішних полчан на возобновление помянутой церкви, нічого никому не отдавали; для чего и росписок приемщиковых ні у кого не иміется; о сем покорне обявив, пребываю вашой ясневелможности моего милостивійшаго пна и добродія, нижайший слуга, ея императорского вличства Войска Запорожского полковник полтавский Василий Кочубей

1731 году июля 28 дня Полтава».

Адреса: «Ея императорского всепресвітлійшого величества, Войск Запорожских с обоих сторон Днепра гетману и ордена свтого Александра Невского кавалеру ясневелможному его млсты пну Даниилу Апостолу, моему милостивішому пану и добродіеві».

(ЦДІА у Києві, ф. 51. оп. 3. № 3949, арк.1-2.

Пізніший запис: «1731 Августа 2. Подано».)