Долаючи травматичне минуле: Україна в суспільно-політичній думці Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Долаючи травматичне минуле: Україна в суспільно-політичній думці Польщі

політичний суспільний майдан

Розглянуто політичний, медійний та громадський виміри польської суспільно-політичної думки про Україну та українців у 2004-2014 рр. Показано, що, на відміну від історичних дискусій, актуальні політичні виклики, боротьба українців за демократичні свободи і проти корупції знаходили практично одностайну підтримку у широких політичних і громадських колах Польщі.

Протягом останніх двох з половиною десятиліть українсько-польських відносин обидва народи пройшли цілу низку випробувань історією, політикою, економікою. Найважчим тягарем під час руху до спільного європейського дому виявилася спільна історична спадщина. Якщо східноєвропейські сусіди зуміли подолати негативні упередження стосовно одних періодів новітньої історії (як, наприклад, Українсько-польська війна 1918-1919 рр.) Литвин М. Українсько-польська війна 1918-1919 рр. / М. Литвин. - Львів, 1998. - 488 с.; Klimecki M. Polsko-Ukrainska wojna o Lwow i Galij Wschodniq: 1918-1919 / M. Klimecki. - Warszawa, 2000. - 291 s., то не змогли дійти згоди в оцінці інших (Українсько-польська війна 1938-1947 рр.) Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Львів, 2003. - Вип. 10: Волинь і Холмщина 1938-1947 pp.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / [гол. редкол. Я. Ісаєвич]. - Львів, 2003. - 813 с.; В 'ятрович В. Друга польсько-українська війна 1942-1947 / В. В'ятрович. - Київ, 2011. - 288 с.. Відтак, соціологічні опитування засвідчували погіршення взаємосприйняття під час річниць трагедій Другої світової війни та зростання симпатії протягом актуальних політичних подій. Від 1991 р. найбільші сплески позитивного ставлення поляків до українців мали місце під час і одразу після двох українських продемократичних/проєвропейських революцій - листопада-грудня 2004 р. та листопада 2013 - лютого 2014 рр. - які отримали назви Помаранчева революція і Революція гідності, відповідно Кульчицький С. В. “Помаранчева революція” 2004 / С. В. Кульчицький // Енциклопедія історії України: у 10 т. / [редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.]. - Київ, 2011. - Т. 8: Па-Прик. - С. 412-415; АнтоновичМ. М. Українська революція гідності, агресія РФ і міжнародне право / [М. М. Антонович, Б. В. Бабін, М. О. Баймуратов, І. А. Березовська, І. Г Білас]. - Київ, 2014. - 1013 с..

Аналізуючи політичний і суспільний простір демократичної Польщі, спираємось на принцип його неоднорідності, що відображено в системі політичних партій, громадських організацій, періодичних видань. У кінці 2004 р., коли українці масово вийшли на вулиці відстоювати свій вибір, Республіка Польща мала уже п'ятилітній досвід членства в НАТО і піврічний - у Європейському Союзі. Тодішній президент держави, представник посткомуністичної еліти Александер Кваснєвський завоював собі ім'я “друга України” та сприяв зміцненню образу Польщі як “адвоката України” перед європейськими і світовими державами. Сприятливий імідж України створювала ліберальна та консервативна преса. Проте політики правого крила, численні т. зв. “кресові” товариства та їхні друковані органи вбачали в українських антиурядових демонстраціях черговий “націоналістичний, бандерівський підступ”. Водночас велика кількість польських громадян, часто пов'язана з українцями економічними, родинними, приятельськими контактами, рішуче підтримала прагнення східних сусідів відновити поняття моральності в політиці Поранена істота (З кард. Любомиром Гузаром розмовляють Павел Смоленський і Ян Турнау) // Волинь: дві пам'яті. Збірник статей, опублікованих у “Газеті виборчій” / [пер. з пол. В. Павлів, упоряд. М. Войцеховський]. - Київ; Варшава, 2009. - С. 172..

Під час президентської кампанії 2004 р. впливові польські видання “Газета виборча”, “Жечпосполіта”, “Політика”, представляли головних претендентів на президентську посаду за схожими схемами. Ще на початку 2000-х рр. ліберальна польська преса часто називала лідера опозиції Віктора Ющенка “батьком гривні”, політиком, “відкритим до Заходу”, причиною чого були його вільноринкові погляди, а також економістом із значним авторитетом на Заході Wojciechowski M. Stylistyczny blef Woikowa / M. Wojciechowski // Gazeta Wyborcza. - 2000. - 7 kwietnia; Droga do raju. Rozmowa z Wiktorem Juszczenkq, premierem Ukrainy // Wprost. - 2000. - 12 listopada.. Уже після третього туру виборів, напередодні інавгурації, польський журналіст М. Войцеховський, який за період жовтня-грудня 2004 р. написав для “Газети виборчої” 50 аналітичних статей і репортажів з Києва (найбільшу кількість серед усіх польських журналістів, які писали про українські вибори Malikowski M. Wybrane problemy stosunkow polsko-ukrainskich / M. Malikowski. - Rzeszow, 2010. - S. 131.), свою чергову публікацію про В. Ющенка назвав “Європеєць Ющенко” Wojciechowski M. Europejczyk Juszczenko / M. Wojciechowski // Gazeta Wyborcza. - 2005. - 24 stycznia..

Тим часом представника донецького бізнесово-політичного клану Віктора Януковича популярна польська преса представляла як двічі засудженого кримінальника, що погано володів українською мовою, діяв в інтересах Росії та донецьких олігархів, висловлювався за “стабільність”, тобто “збереження в Україні прогнилої політично-економічної системи” “Nie licz$ trupow po obu stronach granicy”. Rozmowa z Markiem Cynkarem / Zycie Podkarpackie. - 2007. - 18 kwietnia; MalikowskiM. Wybrane problemy stosunkow polsko-ukrainskich. - S. 135.. Схоже зображали й Леоніда Кучму. Журналісти “Жечипосполітої” писали про грубий спосіб, у який влада розправляється з опозицією, а владні інтриги називали “українською кампанією в стилі Борджіа” Цит. за: MalikowskiM. Wybrane problemy stosunkow polsko-ukrainskich. - S. 134..

Консервативні та праві періодичні видання до української опозиції, згуртованої навколо В. Ющенка, ставилися обережно. Передусім зважали на їхню позитивну оцінку діяльності ОУН і УПА та ставлення до сучасної Польщі. Журналіст консервативно-ліберального тижневика “Найвищий час” писав: “В Україні існує справжня опозиція. Жаль лише, що має вона антипольське, бандерівське обличчя” ibidem. - S. 136.. “Наша газета” розмістила коментар публіциста Еви Сємашко: “Попри декларації симпатій, які Польща отримує від Ющенка, треба брати до уваги той факт, що за ним стоять антипольсько налаштовані люди. Українські націоналісти протягом виборчої кампанії проголошували гасла “Україна для українців”. Що це має спільного з демократією, яку тепер проголошують демонстранти в Києві та Львові? Це націоналістичне оточення Ющенка буде керувати країною” Ibidem. - S. 139-140..

Масштабні фальсифікації, з якими зіткнулися наприкінці 2004 р. українці, не залишили байдужими й представників польського громадянського суспільства. У Польщі було створено молодіжну Ініціативу “Вільна Україна”, яка організовувала мітинги в Польщі, а також їздила моніторити третій тур виборів у грудні. Учасники Ініціативи констатували, що протягом побуту в Україні вони позбулися багатьох упереджень про країну UhligD. To byla dobra misja / D. Uhlig // Gazeta Wyborcza. - 2005. - 14 stycznia.. Сильні проукраїнські настрої панували й у Перемишлі SzturmM. Jestesmy z tob% Ukraino! / M. Szturm // Zycie Podkarpackie. - 2004 - 1 grudnia; Szwic J. Lwow w kolorze pomaranczy / J. Szwic // Tam ze. - S. 14; Apel Poparcia Polskich Gazet lokalnych do Narodu Ukrainskiego // Tam ze.. Важливість України для Польщі розуміли добре. У тогочасному інтерв'ю з главою УГКЦ Любомиром Гузаром читаємо: “Історія вчить, що для нас українська справа - це питання життя і смерті, державний інтерес у найкращому розумінні” Поранена істота... - С. 180.. Згадуваний вже М. Войцеховський писав, що тиждень протестів, участь в яких брали також і поляки, “зробив більше для польсько-українського поєднання, аніж останні 15 років” WojciechowskiM. Polacy na placu Niepodleglosci / M. Wojciechowski // Gazeta Wyborcza. - 2004. - 30 listopada.. Польські оглядачі вибори 2004 р. називали дилемою між “сірістю, ви- служництвом, лукавством та вірою і надією” Nowak J. Ukraina: poczqtek drogi / J. Nowak // Gazeta Wyborcza. - 2005. - 5 stycznia.. Активність українців давала надію на заангажованість суспільства до демократії і самоврядності. Соціолог Я. Новак резюмував: “Перед Україною стоїть багато невирішених завдань: ментальний поділ між сходом і заходом, відсталість українського села і брак духовних підстав для розвитку; чесні вибори - це лише початок довгої дороги до змін” Ibidem..

Перемога на виборах В. Ющенка вселяла надію на початок нового етапу у відносинах з Києвом. З'являлися коментарі, автори яких не сумнівалися у перспективі України стати повноправним членом Євросоюзу в найближче десятиліття: “Якщо за 10, 15 років Україна ввійде в Євросоюз, в чому я не сумніваюся, в підручниках історії з'явиться речення, що першою інституцією, котра про це згадала, був Європарламент. І що резолюції не було би без польських євродепутатів, а раніше без багаторічних старань, увінчаних працею Александра Кваснєвського” Pawlicki J. Tak dalej, Polsko / J. Pawlicki // Gazeta Wyborcza. - 2005. - 14 stycznia.. Перші декларації новообраного Президента України підтверджували польські надії. Одразу після інавгурації, в січні 2005 р., В. Ющенко у виступі в Раді Європи подякував полякам за підтримку і запевнив представників української Полонії: “Ваші діти будуть розмовляти мовою своїх батьків і будуть ходити до польських костелів. Я вам це обіцяю” Soltyk R Juszczenko: koniec sporu o Cmentarz Orlqt / R. Soltyk, M. Wojciechowski // Gazeta Wyborcza. - 2005. - 26 stycznia.. Схожі слова український Президент промовив під час візиту до Перемишля у квітні 2005 р. Hrunkiw O. Wiktor Juszczenko w Przemyslu / O. Hrunkiw // Zycie Podkarpackie. - 2005 - 20 kwietnia; Godos M. Prezydent pielgrzym / M. Godos // Tam ze. Тоді ж у Варшаві проголошено Рік України в Республіці Польща, зав'язалися нові економічні, освітні, науково-технічні та культурні контакти.

Картину тогочасних процесів доповнюють результати соціологічних опитувань щодо сприйняття поляками київського Майдану, проведених перед згаданими подіями і після них. Загальнонаціональне опитування засвідчило, що 52% поляків цікавилися революційними подіями в Україні та активно їх обговорювали. Серед людей із вищою освітою рівень зацікавленості українськими подіями сягнув 86% Zalqcki J. The Polish and their attitudes to Ukraine and the Ukrainians in the period of the “Orange Revolution” - between warmth and prejudice / J. Zal^cki // Соціологічні дослідження: зб. наук. праць. - 2008. - № 7. - С. 1.. Більш ніж половина опитаних (54%) підтримувала опозиційного кандидата В. Ющенка, і лише 2% були на боці провладного В. Януковича ibidem..

Відбулися зміни й у загальному ставленні поляків до східних сусідів. Ще 2003 р. українці займали 24 позицію позитивного ставлення в переліку з 28 народів, щодо яких проводили опитування. За рік, одразу ж після Помаранчевої революції, вони піднялися на 19 позицію в переліку з 32 народів Wplyw ostatnich wydarzen na Ukrainie na stosunek Polakow do Ukraincow. Komunikat z badan. (CBOS, BS 190/2004) / [oprac. M. Strzeszewski]. - Warszawa, 2004. - S. 2.. Позитивне ставлення поляків до українців зросло на 10%, а рівень неприязні знизився на 17%. Якщо в жовтні 2003 р. із симпатією до українців ставилося 19% поляків, то в грудні 2004 р. таких було вже 29%. Відносна кількість поляків із неприязним ставленням до українців зменшилася з 51% до 37%, відповідно Ibidem.. Порівнявши дані росту симпатії за аналогічний період до литовців (+2%), білорусів (-2%) та росіян (-4%), соціолог Я. Заленцький зробив висновок, що Помаранчева революція “стала трампліном для швидкого росту приязні поляків до українців” Zalqcki J. The Polish and their attitudes to Ukraine and the Ukrainians... - С. 5..

У віковому зрізі в грудні 2004 р. більшу прихильність до українців виявляли представники молодого покоління. До українців позитивно ставилися 40% опитаних у віці 25-34 років і 32% - у віці 18-24. Натомість серед опитаних віком 55-65 років прихильними до українців були лише 28%, а у віці понад 65 років - тільки 19%. Наведені цифри вкотре підтвердили тезу про зміну поколінь як невід'ємну умову поліпшення взаємовідносин. Адже старше покоління частіше апелювало до потреби історичних порахунків. Загалом серед головних перешкод міжнаціонального зближення аж 30% опитаних називали історію, а менше - національний характер, культурні відмінності Zaszkilniak L. Stosunki ukrainsko-polskie w XX wieku w swiadomosci spolecznej Ukraincow i Polakow / L. Zaszkilniak // Przeglqd Wschodni. - 2011. - T. 11. - Zeszyt 4(44). - S. 816..

Описаний вище емоційний запал дещо знизився разом із першими невдачами постмайданних урядів. Припустимо, що неспроможність українських політичних еліт об'єднатися заради боротьби з корупцією, демократизації держави за європейськими стандартами частково вплинула на ріст неприязні до українців (до 50%) та зменшення (з 29% до 23%) в грудні 2005 р. відносного числа тих, хто ще рік тому симпатизував східним сусідам Stosunek Polakow do innych narodow. Komunikat z badan. (CBOS, NR 20/2014) / [oprac. M. Omyla- Rudzka]. - Warszawa, 2014. - S. 3-4..

Зміни суспільних настроїв поляків відбувалися й на тлі складних історичних дискусій щодо відбудови Польського військового меморіалу на Личаківському цвинтарі у Львові та чергових річниць кривавої Волинської трагедії 1943 р. Хахула Л. Проблема відновлення Польського військового меморіалу у Львові в польській та українській пресі кінця ХХ - початку ХХІ століття / Л. Хахула // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість / [відп. ред. М. Литвин]. - Львів, 2014. - Вип. 7. - С. 119138; Войцеховський М. Немає однієї пам'яті про Волинь / М. Войцеховський // Волинь: дві пам'яті. Збірник статей опублікованих у “Газеті виборчій” / [пер. з пол. В. Павлів, упоряд. М. Войцеховський]. - Київ; Варшава, 2009. - С. 283-289.. Перебіг цих подій впливав на тональність виступів політичних діячів, публікації в пресі та громадську думку. Напруги додав також Указ Президента України В. Ющенка “Про присвоєння С. Бандері звання Герой України”, виданий 20 січня 2010 р. Указ Президента України “Про присвоєння С. Бандері звання Герой України”. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/46/2010 (дата звернення 17.01.2017).. У 2013 р., у 70-ту річницю протистояння польська суспільна думка розділилася в оцінці подій та можливості примирення. Якщо представники ліберальних середовищ (науковці, митці, журналісти) знаходили слова вибачення і закликали до поєднання, то “кресові” організації говорили лише про польську мартирологію і затіяний українцями геноцид Портнов А. Історії для домашнього вжитку. Есеї про польсько-російсько-український трикутник пам'яті / А. Портнов. - Київ, 2013. - С. 147-154.. Пересічні громадяни (54%) сприймали історію такою, що розділяє народи, і лише для 24% спільна історична традиція була об'єднавчим чинником для поляків та українців Trudm pami^c: Wolyn 1943. Komunikat z badan. (CBOS, BS 93/2013) / [oprac. M. Herrmann]. - Warszawa, 2013. - S. 3.. Водночас 63% опитаних вважали, що порозуміння є можливим, а 21% - неможливим Ibidem. - S. 4.. Тоді ж польське суспільство у своєму прагненні примиритися з українцями зробило крок назад, рівно на одне десятиліття (у 2003 р. також 63% опитаних вважали примирення між обома народами можливим). Адже ще 2012 р. кількість оптимістів становила 75%, а у 2004 році їх було 81% Ibidem.. У цьому, на нашу думку, винні передусім представники політичних еліт обох народів, які в гонитві за виборчими рейтингами продукували популістські інтерпретації складної історичної дійсності.

Після відзначення 70-тої річниці Волинської трагедії та появи в польському публічному дискурсі вислову “етнічна чистка з ознаками геноциду”, українсько-польські відносини знову стали, публіцистичною мовою, прохолодними. Проте тодішня авторитарна влада в особі В. Януковича продовжувала впевнено декларувати політичний курс на інтеграцію зі структурами Європейського Союзу. Важливу роль у цих “прагненнях” відводили Польщі, яка разом зі Швецією ініціювала й реалізовувала політику “Східного партнерства” Піх О. Східна політика Республіки Польща в контексті її зовнішньополітичних пріоритетів (1991-2004) / О. Піх // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість / [відп. ред. М. Литвин]. - Львів, 2016. - Вип. 9. - С. 162-178.. Коли наприкінці листопада 2013 р. українська влада несподівано відмовилася підписувати Угоду про асоціацію з ЄС та українці вийшли на масові акції протесту, польське суспільство знову заангажувалося у справу революційних перемін в Україні. Це відобразилося не лише в моральній підтримці протестувальників, а й активній участі в київському Майдані (студенти, науковці, пенсіонери, громадські діячі). Медійний образ польської присутності на київському Майдані складався з таких епізодів: 30 листопада 2013 р. серед постраждалих від “Беркуту” був польський журналіст, через день зі сцени Майдану лідер партії “Право і Справедливість” (ПіС) Я. Качинський (активний прихильник “геноцидної” версії Волинської трагедії 1943 р.) вітався з українцями словами “Нехай живе вільна й незалежна Україна”, поляки допомагали будувати барикади, були волонтерами. У березні 2014 р. на барикадах журналісти зустріли поляка з пов'язкою, схожою до тих, які носили вояки АК під час Варшавського повстання 1944 р. Ним виявився хлопець з Ополя на ім'я Давид, член однієї із сотень Самооборони Rudnicki J. Pojednanie: Od Wolynia do Majdanu [Електронний ресурс] / J. Rudnicki. - Режим доступу: http://biletwnet.pl/publikacje/pojednanie-od-wolynia-do-majdanu [дата звернення 20.12.2014].. Додавали наснаги майданівцям численні польські плакати та дитячі малюнки на підтримку протестувальників.

Водночас серед частини польської інтелектуальної еліти й надалі продовжував існувати страх перед міфічною “дикою силою Сходу”, яка під пеленою націоналізму здатна зруйнувати європейський лад. Краківський історик Анджей Зємба порівняв Майдан із глибоко вкоріненою в українській культурі традицією козацьких віч. Сучасні українські події вчений зіставив із козацькими радами на Січі, які описав Генрик Сєнкевич, що супроводжувалися вигуками “Ганьба”, “Зрада” і впливали на прийняття рішень старшиною O Ukrainie w ogniu - W Instytucie Historii UJ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// wkrakowie2014.wordpress.com/2014/01/31/o-ukrainie-w-ogniu-w-instytucie-historii-uj/ [дата звернення 17.02.2014].. У подіях 2013-2014 рр. А. Зємба бачив не що інше, як анархізацію суспільства: “З кожної української кризи виходить лише один переможець, який стає провідною політичною силою. Ним є націоналісти. Націоналізм, ксенофобія, які йдуть із Західної України в Центр, є загрозою для самої України і регіону (Росії, Європи)” Ibidem..

Тоді ж газета “Жечпосполіта” надрукувала коротке інтерв'ю з речником “Правого сектору” Андрієм Тарасенком, який заперечив твердження про геноцид поляків на Волині у 1943 р. і різко виступив за об'єднання українських етнічних земель у складі незалежної держави. На запитання журналіста, чи сучасні кордони України справедливі, А. Тарасенко відповів: “Націоналіст - це той, хто прагне з'єднати усі етнічні землі свого народу, на яких українці проживали тисячоліттями. Після війни в результаті операції «Вісла» українців виселили з тих земель і справедливості ради ці землі мали б повернутися до України. Я маю на увазі Перемишль і кільканадцять інших повітів” Bielecki J. Lider banderowcow: ludobojstwo na Wolyniu to brednia [Електронний ресурс] / J. Bielecki. - Режим доступу: http://www.rp.pl/artykul/1083009.html [дата звернення 17.02.2014].. Інтерв'ю викликало занепокоєння серед частини поляків і, як зауважив публіцист Л. Ясіня, на короткий час перервало поширену від листопада 2013 р. тенденцію представляти Україну як громадянське суспільство, здатне на рішучий спротив проти спроб його поневолити. У правих середовищах Польщі здійнявся галас і з'явилися заяви про те, що польські політики мають бути готовими до можливої зміни кордонів в майбутньому, бо “кордони не є даними раз і назавжди” To co nie najmqdrzejsze // Gazeta Przemyska. - 2014. - 4-10 lutego..

Короткий сплеск польського “розчарування Україною” Л. Ясіня пояснив тим, що протягом 2013 р. польська публіцистика формувала громадську думку про Україну як про націоналістичний та радикальний край, сильно корумпований, не спроможний розібратися з історичними й сучасними проблемами. Самі ж поляки, подаючи у всьому приклад сусідам, “не проговорили з останніми складних проблем, які мають всі шанси виринути з новою силою” Jasinia L. Ukrainski nacjonalizm: ostroznie z definicjami [Електронний ресурс] / L. Jasinia. -

Режим доступу: http://www.tokfm.pl/blogi/liberte/2014/02/lukasz_jasina_ukrainski_nacjonalizm

ostroznie_z_definicjami/1 [дата звернення 18.02.2014]..

Реакція польських політиків, що представляли Перемишль у Сеймі (Марек Жонса від “Громадянської платформи”) і Європарламенті (Томаш Поремба від ПіС), була досить спокійною: депутати засудили подібні заяви, назвавши їх “нісенітницями, які висловлює якийсь ідіот” Przemyski poglos Euromajdanu // Gazeta Przemyska. - 2014. - 4-10 lutego.. Проте заяви “Правого сектору” політики не ототожнили із цілим протестним рухом та закликали співвітчизників і надалі підтримувати українців.

Широку суспільну солідарність з українцями засвідчили результати соціологічного опитування на початку лютого 2014 р., коли 65% поляків виразили зацікавлення подіями в Україні, 63% респондентів підтримали протестувальників (натомість під час Помаранчевої революції з прихильниками В. Ющенка солідаризувалося 54% дорослих поляків) Stosunek do protestow na Ukrainie. Komunikat z badan. (CBOS, NR 21/2014) / [oprac. B. Roguska]. - Warszawa, 2014. - S. 3., 31% не підтримав жодної сторони. Симпатиками Віктора Януковича виявився 1% респондентів. Припустимо, що це члени маргінальних праворадикальних організацій, які ще на початку грудня 2013 р. висунули заклик підтримати Януковича під назвою “Станьмо на захист Віктора Януковича! ” Stanmy w obronie Wiktora Janukowicza! [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. kronikanarodowa.pl/index.php?option=com_content&view=article&id=720:stamy-w-obrome- wiktora-janukowicza [дата звернення 18.12.2013]; Polscy narodowcy chcq bronic Janukowycza [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ekurjerwarszawski.pl/miasto/wiadomosci/1964/ polscy-narodowcy-chca-bronic-janukowycza.html [дата звернення 18.12.2013].. На думку 52% опитаних, Польща разом з іншими членами Європейського Союзу повинна підтримувати “продемократичні та проєвропейські прагнення українців” Stosunek do protestow na Ukrainie. Komunikat z badan. (cBoS, NR 21/2014). - S. 3.. 12% вважали, що на Польщі лежить особлива місія в українському питанні, а 29% опитаних - що Польща повинна зберегти нейтралітет і не втручатися в українські події Ibidem.. Опитування 2014 р. зафіксувало і незначне збільшення громадян Польщі з позитивним ставленням до українців.

В Україні подібне дослідження 14-26 березня 2014 р. було проведене на замовлення Міжнародного республіканського інституту. Половина респондентів з усіх регіонів задекларувала своє ставлення до Польщі як “тепле”, третина (34%) - байдуже і 15% - “прохолодне” Public Opinion Survey Residents of Ukraine. March 14-16, 2014. - Kyiv, 2014. - P. 94.. Натомість до Росії, яка ще не розпочала відкритої агресії, прихильно ставився 31% опитаних, байдуже - 21%, і “прохолодно” - 45%. На це, очевидно, вплинули сильні сентименти до радянського минулого, російський телеефір. Опитування засвідчило й регіональні відмінності у ставленні українців до Польщі. Найвищий рівень прихильності виявили мешканці Західної України - 79%, дещо менший - Центральної (70%) і зовсім низький - на Півдні і Сході (25% і 24%, відповідно) Ibidem. - P. 95-98.. Ймовірно, часті міжособистісні контакти мешканців західних областей України долали задавнені образи, які так непокоїли представників старшого покоління й інколи перешкоджали взаємопримиренню.

Масова польська підтримка Революції гідності давала надії на те, що народи спроможні порозумітися й у найдражливішій сфері - історичній. Однак уже через рік - у 2015-му, після приходу до влади правоконсервативної партії ПіС, різко змінилася риторика окремих офіційних представників щодо перспективи українсько-польських відносин. Передумови такого стану справ можна шукати й у символічних жестах з обох сторін. Коли в квітні 2015 р. з офіційним візитом до Києва прибув Президент РП Броніслав Коморовський, Верховна Рада України прийняла закон про визнання ОУН та УПА борцями за незалежність, який у Варшаві розцінили як такий, що глорифікує “бандитську діяльність” українських повстанців. Коли через рік, в липні 2016 р., український Президент Петро Порошенко, наслідуючи канцлера ФРН Віллі Брандта, поклав квіти і став на коліна перед варшавським пам'ятником жертвам Волинської трагедії, Сейм і Сенат РП в унісон безапеляційно назвали трагедію українських і польських сіл на Волині 1943 р. геноцидом.

Липневі ухвали польських Сейму і Сенату не додали ані крихти до встановлення історичної правди й очищення, як про це заявляли їхні ініціатори. Вони поглибили прірву, загострили кризу довіри в польсько-українських відносинах. За висловом відомого редактора Адама Міхніка, “запекла дурість і приголомшливе боягузтво розладнали доробок кількадесятирічної мудрої політики мудрих поляків і українців” МіхнікА. Прокляття Волині. Повернення примар минулого [Електронний ресурс] / А. Міхнік. - Режим доступу: http://espreso.tv/article/2016/08/30/proklyattya_volyni_povernennya_prymar_ mynulogo [дата звернення 19.09.2016].. Таке легковажне трактування історичних фактів призвело до радикалізації окремих польських організацій, що відобразилось у нищенні упівських могил у південно-східній Польщі. У жовтні 2016 р. емоційну напругу підсилив художній фільм В. Смажовського “Волинь”, у якому вчинки окремих повстанців перенесено на весь український народ.

У прогнозуванні стратегії українсько-польських відносин потрібно зважати й на умовний третій чинник - гібридну війну Російської Федерації проти всієї Європи. Після Майдану 2013-2014 рр. та російської агресії в Україні, ширшим планом якої є дестабілізація ситуації у Європейському Союзі, путінська пропаганда головно націлилася на прихильників правих поглядів у Європі, а в Польщі - на “кресові” і псевдокресові товариства Woycicki K. Putinowskie “kresy” i pojednanie polsko-ukrainskie [Електронний ресурс] / K. Woycicki. - Режим доступу: http://kazwoy.wordpress.com/2014/03/28/putinowskie-kresy-i- pojednanie-polsko-ukrainskie/ [дата звернення 10.10.2014].. Головним завданням Кремля стало те, аби українці й поляки знову розсварилися на ґрунті історичних подій, передусім Другої світової війни. Після бурхливих дискусій 2013 і 2016 рр. знову з'явилися публікації про винуватців кривавих вбивств - українців, ототожнення останніх з т зв. “бендеровцами”, які захопили владу в Києві.

Відбулися й різкі зміни ставлення поляків до східних сусідів, виражені в абсолютних показниках. Після Революції гідності рівень симпатії до українців піднявся на найвищий за історію досліджень рівень - 36% (за матеріалами опитування 2015 р.). Проте у 2016 р. відбувся спад приязні аж на 9 пунктів, до 27%.

Одні пояснюють це “непродуманою політикою декомунізації, а насправді глорифікації ОУН-УПА”, інші - черговою “втомою від України” та її еліт, не здатних провести реальні антикорупційні реформи. Водночас обнадійливим є той факт, що в 1991-2016 рр. наполовину зменшилось відносне число тих поляків, які негативно ставилися до своїх східних сусідів - зі 65% до 34% (хоча найнижчий показник був у 2010 р. - 29%). Зазначимо, що все ще великою є група польських громадян, яким байдуже, як живуть і розвиваються українці, - 33% Stosunek do innych narodow. Komunikat z badan. (CBOS, NR 53/2016) / [oprac. M. Omyla- Rudzka]. - Warszawa, 2016. - 10 s..

Отже, українська проблематика була й залишається важливою для польського політичного, наукового і суспільного дискурсів. Сприйняття поляками ключових для України політичних зрушень початку ХХІ ст. засвідчує, що лише спільні майбутні цілі та гідне вшанування минулого дасть змогу збудувати міцні партнерські відносини для спільної безпеки у Європі.

Размещено на Allbest.ru