Ідеологія Українських січових стрільців крізь призму їхньої атрибутики

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 355.141-514.1

Ідеологія українських січових стрільців крізь призму їхньої атрибутики

Микола Лазарович

Анотація

Простежено процес становлення національного характеру легіону УСС. Проаналізовано відзнаки військових звань і степенів. Значну увагу приділено проблемі становлення символіки легіону УСС, зокрема герба і прапора.

Ключові слова: прапор, герб, кокарда, однострій, ідеологія.

український січовий стрілець символіка

Леґіон Українських січових стрільців (УСС, усуси, усусуси), створений на початку Першої світової війни як окремий структурний підрозділ австрійської армії, пройшов нелегкий, але героїчний бойовий шлях. У серпні 1914 р. на заклик новостворених Головної української ради Головна українська рада (ГУР) - міжпартійна політична організація, утворена 1 серпня 1914 р. для репрезентації галицьких українців в Австро-Угорщині під час Першої світової війни. До її складу ввійшли представники всіх трьох найвпливовіших українських партій: національно- демократичної, радикальної та соціал-демократичної. Головою Ради було обрано відомого громадсько-політичного діяча д-ра Костя Левицького. та Бойової управи Українська бойова управа (УБУ) УСС - організаційно-координаційний центр леґіону УСС, створений 3 серпня 1914 р. з представників Головної української ради, Українського січового союзу і “Сокола-Батька”. На першому етапі діяльності Бойову управу очолював відомий громадсько-політичний діяч, засновник “Січей” Кирило Трильовський. 25 липня 1917 р. УБУ було реорганізовано в Центральну управу УСС, а її головою обрано Степана Смаль-Стоцького, одного з лідерів українського національного руху Буковини. УСС до новітнього українського війська зголосилися близько 30 тис. добровольців з усієї Галичини. Австрійське командування, з недовірою ставлячись до патріотично налаштованої української молоді та перебуваючи під впливом польських політичних кіл, обмежило кількість леґіону до 2,5 тис., а на прохання відкликати з військ 100 старшин- українців виділило лише 16. Ядро леґіону становили активісти січово-сокільського, пластунського та стрілецького руху, вчорашні гімназисти та студенти; були також викладачі, правники, митці, представники селянства тощо. Серед них Іван Балюк, Дмитро Вітовський, Сень Ґорук, Гриць Коссак, Левко Лепкий, Осип Назарук та ін. Першим офіційним командантом (командиром) леґіону було призначено Михайла Галущинського - директора української гімназії св. Володимира в Рогатині.

Створення леґіону Українських січових стрільців ознаменувало відновлення збройної боротьби за волю України. Хоча його становлення відбувалося в структурах австрійської армії, то був тоді єдиноможливий шлях до організації українського війська - це не означало, що стрілецтво відстоюватиме чужі йому інтереси.

Об'єднуючи кращі сили молоді, які представляли практично всі суспільні верстви Галичини, легіон УСС став втіленням передової політичної думки і виражав сподівання національно свідомої частини галицько-українського суспільства на виборення Української держави.

Особливістю легіону У СС було те, що, незважаючи на фронтові умови, він проводив інтенсивну національно-політичну працю задля виявлення найефективніших шляхів для досягнення визначених завдань. Можна стверджувати, що результатом такої діяльності стало формування стрілецької ідеології, головними складовими якої були: державна самостійність, соборництво, опора на сили власного народу. Основи цієї ідеології, викладені в стрілецьких виступах, публікаціях та наказах, відображені в практичній діяльності, становили спільний вислід думок та ідейних зусиль усього стрілецтва, що ґрунтувалися на кращих виявах довоєнної політичної думки, традиціях січово-сокільського і стрілецького руху.

Важливим чинником, тісно пов'язаним зі становленням національного характеру легіону УСС, була його атрибутика. її дослідження ще не повною мірою знайшло відображення в українській та зарубіжній історіографії, відтак стане предметом дослідження цієї статті.

Серед студій обраної тематики насамперед відзначимо праці таких науковців та сучасників досліджуваних подій, як: В. Дзіковський, О. Думін, I. Іванець, М. Литвин, К. Науменко, С. Ріпецький, Я. Семетюк, M. Чмир, Б. Якимович та ін. Головним джерелом дослідження стали матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України у Львові, опубліковані документи.

Цілком зрозумілим і закономірним було бажання стрільців із самого початку війни виступити в одностроях українського війська та з іншими відзнаками, що відрізняли б їх від решти військових формувань і одночасно вказували б на їхній самостійний український характер. Тобто свої внутрішні переконання, що вони є національною військовою формацією українського народу, стрілецтво хотіло закріпити відповідним зовнішнім оформленням. Найперше це виявилося в тому, що протягом усього існування легіону українську мову та національну символіку, зокрема синьо-жовтий прапор, використовували в ньому як офіційніВістник Союза визволення України. - 1916. - 7 трав.; Діло. - 1916. - 30 квіт.; Герб України / В. Дзіковський // Світ. - 1917. - № 8. - С. 137-138.. Навіть підстаршини німецької армії, що були інструкторами у Вишколі УСС, мусили навчитися наказів по-українськи, бо стрільці іґнорували чужу мову, хоч і розуміли її. Спогади / М. Тарнавський. - Львів, 1992. - С. 49;. Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин / С. Ріпецький. - Нью-Йорк: Червона калина, 1956. - С. 151-152.. У стрілецькому середовищі вважали недопустимим розмовляти по-німецьки з тими офіцерами австрійської армії, які були українцями за національністю. Так, перед прибуттям до легіону УСС його нового команданта - сотника Микитки, старшини австрійської армії, Дмитро Вітовський попередив стрілецьких старшин: “Ані слова, панове товариші, по-німецьки!” “А ми тую стрілецькую славу збережемо”. Спомини з визвольної війни / М. Заклинський. - Львів: Всесвіт, 1936. - Ч. 1. - С. 139..

Дещо складнішою була ситуація з одностроями: втрата Галичини, фінансової бази стрільців, та супротив австрійської влади перешкоджали на перших порах українським воякам у реалізації їхнього задуму. Тому на початку війни для означення своєї національної самобутності стрільці мали носити синьо-жовту перепояску на лівому рамені. Але така неориґінальна “цивільна” відзнака не знайшла схвалення серед стрільців. Історія Леґіону Українських Січових Стрільців. 1914-1918 / О. Думін // Дзвін. - 1993. - № 2-3. - С. 147.. Замість неї УСС носили на лівому боці шапки синьо-жовті кокарди (їх ще називали “розетки” або “троянди”), інколи з левиком у центрі. Вони, за словами отамана Мирона Тарнавського, “були для стрільця знаком якоїсь вищости над тими, хто її не мав”ТарнавськийМ. Спогади... - С. 51.. Популярність стрілецькі кокарди мали й серед деяких австрійських і німецьких офіцерів, які чіпляли їх на свої головні убори. Підхорунжий УСС Роман Купчинський з цього приводу зазначав: “Велике число офіцирів... стараються всякими способами дістати нашу відзнаку і носять її на спомин попри иньші на шапці. При кожній нагоді просять, щоб відступити їм - а хто відказується, то жертвують по 2 і більше корон”Діло. - 1916. - 20 лют.. Певною мірою така поведінка іноземців була своєрідним виявом поваги й солідарності зі стрілецькими змаганнями за волю України.

До речі, допомогу Українській бойовій управі у виготовленні кокард надавало українське жіноцтво. Воно ж узимку 1914-1915 рр. надіслало їх, разом з іншими гостинцями, до стрілецького леґіону як різдвяний подарунокЦентральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України). - Ф. 360. - Оп. 1. - Спр. 49. - Арк. 56; Спр. 486. - Арк. 4 зв.; Діло. - 1917. - 14 січ.. Трохи пізніше з'явилися ще й інші відзнаки: маленькі синьо-жовті бляшки круглої форми, на яких був напис червоною фарбою: “У.С.С.”. Проте естетичний рівень їхній був невисоким. На початку 1915 р. їх замінили на трохи більші відзнаки круглої форми, де на синьому тлі був напис жовтою фарбою: “У.С.С. 1914”Діло. - 1916. - 20 лют.. Також 1915 р., очевидно, в річницю леґіону УСС, було випущено відзнаку, в синьо-жовтому крузі якої містилося два герби: галицький - лев і київський - архангел Михаїл; навколо них був напис: “Не ридать, а добувать. 1914-1915”. Українські військові відзнаки / Я. Семотюк. - Торонто, 1991. - С. 38.. Загалом же в 1914-1917 рр. було випущено 15 варіантів стрілецьких відзнакТам само..

Крім цього, стрілецтво переробляло деякі елементи свого одягу на національний лад. Наприклад, срібні, переплетені блакитними нитками привіски, що, згідно з наказом австрійського Міністерства краєвої оборони від 18 січня 1915 р., мали бути при шаблях та баґнетах, змінили, і з 1915 р. старшини УСС носили при шаблях золоті, а підстаршини при баґнетах - жовті привіски, переплетені блакитними нитками. На них, з одного боку, було зображення галицького лева, а з іншого - літери “У.С.С.”Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1993. - № 2-3. - С. 147-148; Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво... - С. 150.. Згодом у леґіоні УСС створили спеціальну одностроєву комісію (отаман Василь Дідушок, сотник Дмитро Вітовський, четарі Іван Іванець, Василь Кучабський, Лесь Новіна-Розлуцький, вістун Левко Лепкий та ін.), яка 10 січня 1916 р. під час засідання в Соснові на неодноразові вимоги стрілецтва затвердила т. зв. “мазепинку” - стрілецький головний убір за проектом Левка Лепкого. Спереду на ній розмістили невеликий щит із левом на скєлі та написом “У С.С. 1914”Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). - Ф. 4465 т - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 39 зв., 47 зв., 57 зв.; ЦДІАЛ. - Ф. 353 т - Оп. 1. - Спр. 14. - Арк. 7; Діло. - 1916. - 30 квіт. (уже 27 квітня 1916 р. стрільці 2-гої Віденської сотні УСС вимаршували в “мазепинках” на фронтЦДІАЛ України. - Ф. 353 т - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 44 зв.; Діло. - 1916. - 30 квіт., 16-17 трав.). Для кращого розпізнавання стрільця, коли він скине головний убір, вирішили, що з правого боку на грудях у нього має бути целулоїдна відзнака з буквами “У С.С.” Також з лівого боку на шапці мала залишитися згадана кокарда. На тому самому засіданні було затверджено стрілецький аксельбант “із сукна синього з жовтим монограмом”ЦДІАЛ України. - Ф. 353 т. - Оп. 1. - Спр. 14. - Арк. 7.. Унаслідок цих і наступних змін, зокрема й у покрої самого однострою, на весну 1917 р. остаточно сформувався самобутній зовнішній вигляд УСС. Усе це робили самочинно, без дозволу австрійської військової влади, переважно за власний коштТам само. - Спр. 1. - Арк. 40 зв.; Іванець І. Пресова Кватира УСС / І. Іванець // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1935 р. - Львів, 1934. - С. 6.. Так стрільці позбувалися зовнішніх ознак чужого війська, розірвавши перед цим внутрішні зв'язки з ним.

Органічним елементом стрілецького однострою були відзнаки військових звань. Відповідно до цісарського патенту 1851 р. про добровільні воєнізовані товариства, на засадах якого створено легіон УСС, його вояки мали замість рангів командні посади. Назви цих посад запозичено з ужитку довоєнних українських воєнізованих організацій. Як зазначав в одній із публікацій заступник голови Української бойової управи Володимир Темницький, “старшина січових стрільців уложена аналогічно до офіцерської старшини в австрійської армії. На чолі полку стоїть полковник, що відповідає цісарсько-королівському оберштові, на чолі батальйонів, які у нас називаються куренями, стоять курінні отамани, що знову відповідають цісарсько-королівським майорам, на чолі компаній, по нашому - сотні, стоять сотники, а під ними субальтерні офіцери: старший четар і четар” Українські Січові Стрільці / В. Темницький // Пам'яткова книжка і Календарець на 1917 р. - Відень, 1917. - С. 197.. Лише наприкінці 1916 р. леґіоновим наказом ч. 167 від 27 грудня 1916 р. “в цілях усталення української титулятури старшин УСС” Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917-1921 рр. / М. Чмир // Військово-історичний альманах. - 2001. - Ч. 2. - С. 92-109. запроваджено систему степенів: стрілець, старший стрілець; для підстаршин - вістун, десятник, підхорунжий; для старшин - хорунжий, четар, поручник, сотник, отаман Військові звання [Електронний ресурс] / К. Є. Науменко // Енциклопедія Сучасної України. - Режим доступу: Мір:/^и.сот.иаАеагЛ_агііс^.рІф?іі=34476.

Спочатку, як подає сучасний історик Микола Чмир, відзнаки степенів легіону У СС нічим не відрізнялися від прийнятих в австро-угорській армії. їх розміщували на петлицях синього кольору. На категорію і степінь військовослужбовця вказували кількість шестикутних зірочок, матеріал, з якого їх виготовляли, наявність на петлицях галуна, його тип. Зірочки підофіцерів були целулоїдні, білого кольору. Старший стрілець носив на петлицях одну зірочку, степені вістуна й десятника позначали двома і трьома зірочками, відповідно. Старший десятник мав три зірочки, спереду і по нижньому краю петлиці нашивали шовковий галун 13 мм завширшки.

Старших десятників - кандидатів в офіцери - іменували підхорунжими. Хорунжий був першим oфіцерським степенем, який позначали oднією зіркою на галуні. Петлиці четаря, поручника й сотника не мали галуна, а зірoчки були вишиті сріблoм (відпoвіднo, oдна, дві і три). На петлицяx oтамана, підполковника й пoлкoвника спереду і го нижньoму краю нашивали зoлoтий галун 3,3 см завширшки, а степені позначали однією-трьома зірочками, вишитими сріблом. Зірочки спершу розміщували “трикутником”, а з 1915 р. для відрізнення від решти австро-угорських вояків - горизонтальним рядком. Заради економії матеріалу з лютого 1916 р. петлиці в австро-угорській армії заміняли вертикальними смужками відповідних кольорів, які нашивали на місці заднього краю петлиціДив.: ЧмирM. Відзнаки військових звань українських збройних формувань... - С. 92-109.. Українські січові стрільці з літа 1916 р. почали використовувати смужки національних, синьо-жовтих кольорів. Це сталося завдяки леґіоновому наказу ч. 66, ухваленому 7 серпня того самого року в Соснові. “Як характеристична відзнака на ковнірі [комірі. -- Авт.] для офіцерів і мужви [рядовиків. -- Авт.] Українського леґіону є на кінці ясносиніх вилог, зглядно 1 цм. [см. -- Авт.] широкого паска пароль - поперечний пасок на 1 цм. широкий з жовтого сукна”За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / [за ред. С. Ріпецького]. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 414., - йшлося в документі.

Як зазначено, однією з головних складових стрілецької ідеології було соборництво. Його мотиви превалювали у всіх стрілецьких помислах і вчинках. Наочним прагненням стрільців до єднання України було й те, що вони використовували в своєму середовищі два герби: галицький - із зображенням лева і київський - архангела Михаїла, а з 1915 р. почали з'являтися навіть стрілецькі відзнаки з відповідними зображеннямиДив.: ЦДІАЛ України. - Ф. 353 т - Оп. 1. - Спр. 14. - Арк. 11; Дзіковський В. Герб України... - С. 137-138; СемотюкЯ. Українські військові відзнаки... - С. 38.. Цікавим з огляду на це було стрілецьке розв'язання питання про герб майбутньої самостійної соборної Української держави. Його проект - зображення архангела Михаїла з мечем в одній руці і щитом, на якому показано лева, - у другій, було розроблено впродовж кінця 1915-1916 рр. Свої ескізи стрілецької ідеї герба представили четарі Юліан Буцманюк, Іван Іванець, підхорунжий Левко Лепкий, стрільці Осип Курилас, Василь Оробець, Осип Сорохтей (до речі, один із розробників герба четар Іван Іванець восени 1917 р., перебуваючи в російському таборі для полонених, листувався з головою Української Центральної Ради Михайлом Грушевським щодо вирішення аналогічного питання в УНРІванець І. Пресова Кватира УСС... - С. 8-9.). Для ухвалення остаточного рішення створили комісію, до якої ввійшли сотник Теодор Рожанковський, четарі Володимир Білозор, Іван Іванець, Василь Панчак, Володимир Старосольський, Ілько Цьокан, підхорунжий Левко Лепкий, десятник Василь Дзіковський та ін. Після шести засідань комісії герб було затверджено на спеціальній нараді старшин УСС 14 грудня 1916 р.ЦДІАЛ України. - Ф. 353 т - Оп. 1. - Спр. 14. - Арк. 11; Дзіковський В. Герб України... - С. 137-138. Із цього приводу автор спеціального опрацювання вістун УСС Василь Дзіковський, студент-історик Львівського університету, зазначав: “Архангела приймаємо не лиш тому, що він з давен вживався на Україні.., але тому, що це старинний український емблєм, бо був на Вкраїні ще перед прилученням її до Литви. А галицького льва додаємо йому на щиті - наче на охорону, - тому, що Галичина була заборолом і охороною українського життя і культури. Злукою обох гербів єднаємо і вирівнуємо в ідеї це, - що роз'єднала історія”Дзіковський В. Герб України... - С. 130..

Ведучи мову про герб соборної самостійної України, наведемо, забігаючи наперед, і такий факт: 19 квітня 1918 р. в селі Пісочна Жидачівського повіту силами стрілецтва було завершено й освячено пам'ятник “з нагоди свободи України і тих, що полягли за її волю”. Виготовили його вістун Беркий і стрілець Пресович за проектом підхорунжого Лепкого, який і керував роботою. Сам автор так описував своє творіння в листі до професора Боберського: “Пам'ятник у виді дикого облому камінистої руїни (воєнне знищення нашого краю), на високому підмурованому насипі, в формі оборонного бастіону. Повздовж колони з двобічним фронтом вибиті два великі хрести в виді старинних мечів. На головній таблиці герб соборної України (Володимирів знак) з написом: “На вічну пам'ять свободи України і всіх, що полягли за її волю”. На другій таблиці монограм УСС і дата проголошення самостійности України”. Цікавими тут є два моменти. По-перше, тризуб як державний герб УНР остаточно Центральна Рада затвердила тільки 22 березня 1918 р.. До питання про державний герб України / В. Модзолевський, Г Нарбут // Б-ка ж. “Пам'ятки України”. - 2-ге вид. - Київ, 1991. - Кн. 1: Національна символіка. - С. 24; До питання про українську національну символіку / Б. Якимович // Там само. - С. 4., а вже швидше, ніж за місяць, його було зображено на стрілецькому пам'ятнику. По-друге, Левко Лепкий, пишучи про тризуб як про герб соборної України, майже за рік передбачив урочисте об'єднання двох частин України в єдиний державний організм з єдиним гербом - тризубом. Це свідчило насамперед про глибоку віру стрілецтва в самостійницько-соборницьку ідею та бажання якнайшвидше реалізувати її на практиці.

До 1917 р. леґіон УСС не мав власного прапора і користувався до того часу прапором товариства “Січ” із Ясениці Сільної на Дрогобиччині, де до війни кошовим був Гриць Коссак. Вишкіл і Кіш над Дністром / Л. Веринський // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1929 р. - Львів, 1929. - С. 139-140.. Деякі стрілецькі підрозділи мали свої прапори. Зокрема, 2-га Віденська сотня УСС, сформована з українських біженців в Австрії, 25 квітня 1916 р. отримала від українського жіноцтва синьо-жовтий прапор, на одному боці якого було вигаптувано золотого лева, а на другому - ініціали “УСС” та дату вручення прапора. На червоній стрічці, прикріпленій до прапора, був напис: “До бою за волю. Український Жіночий Комітет - Другій Віденській сотні УСє³стник Союза визволення України. - 1916. - 7 трав.; Діло. - 1916. - 30 квіт.. Тому в 1916 р. УСС реалізували давню ідею: четар Іван Іванець створив проект стрілецького прапора, який був виготовлений за допомоги львівського жіноцтва. 28 жовтня 1917 р. його освятив у Розвадові Жидачівського повіту митрополит

Андрей Шептицький, який, звертаючись до УСС, сказав: “Ідіть витривало по вибраній Вами дорозі, і я благословитиму Ваші діла”. Салют останньої сотні / Я. Солтикевич. - Торонто, 1964. - С. 38..

На стрілецькому прапорі з синього шовку на одному боці зображено основні елементи згаданого стрілецького герба: архангел Михаїл з мечем в одній руці і щитом, на якому показано лева, - у другій. Архангел стоїть на вершині скелі, довкола якої розміщено листя і кетяги калини. На другому боці, на малиновому крузі в дубовому вінку - символі воєнної слави, вигаптувано золотом літери “У.С.С.”Див.: Клейноди України (з історії державної і національної символіки): комплект з 33-х кольорових листівок. - Київ, 1991. - Л. 21.. Так на стрілецькому прапорі втілено українську соборницьку ідею, а емблемою калини як символом стрілецтва пов'язано її з УСС. Цю ідею пронесли стрільці в серці до останніх днів свого існування, пропагуючи її серед українства Г аличини, Закарпаття, Волині, Великої України.

Отже, розпочавши свою діяльність як гурт патріотично налаштованих, але погано зорганізованих та переважно далеких від військової служби осіб, УСС, докладаючи неймовірних зусиль для подолання різноманітних перешкод на своєму шляху, зуміли до 1917 р. перетворити леґіон у добре вишколену, фактично, українську військову формацію з національною символікою, власними одностроями й відзнаками, а також українською офіційною мовою та українською термінологією.

Відродивши збройну боротьбу за волю України, УСС також створили свою визвольну стратегію, відповідно до історичних обставин, серед яких діяли, та відповідно до сил, які мали. Це ще більше підкреслює велич стрілецької ідеології, що за порівняно короткий час перетворювала все нові й нові лави добровольців у своїх відвертих прихильників та активних пропаґандистів.

Размещено на Allbest.ru