Вузькоколійки Галичини кінця XIX - першої третини XX століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вузькоколійки Галичини кінця xix - першої третини XX століть

Володимир КЛАПЧУК

Історія вузькоколійок сягає початку ХІХ ст., коли у Галичині виникла потреба перевезення деревини з гір. Тоді з'явилися в Карпатах колії, схожі на трамвайні, завширшки 750-760 мм. Під час світових воєн багато вузькоколійних доріг було знищено. Ще більше їх знищено стихіями та економічними потребами СРСР. У статті охарактеризовано географію та технічний стан вузькоколійок Галичини, їхнє використання в господарстві та рекреації.

Ключові слова: Галичина, вузькоколійки, паровоз, потяг, колія.

Ріст економіки Австро-Угорщини в другій половині XIX ст. зумовив потребу інтенсивнішого використання лісових ресурсів Українських Карпат. Відкриття нових тартаків, збільшення можливостей вивезення лісових багатств у центральні регіони метрополії та за її межі у зв'язку із введенням в дію нових залізниць вимагало збільшення постачання промислової деревини. Оскільки ліси, що прилягали до шосейних доріг, до кінця століття були практично вирубані, а нові лісосіки розміщувалися у віддалених місцях, найраціональнішим транспортом для вивезення деревини з них виявилися вузькоколійні залізниці, що з кінця XIX ст. почали працювати паралельно з мережею ширококолійних залізниць.

Історія вузької залізниці в Галичині розпочалася в 1873 р., коли австрійський підприємець барон Леопольд Поппер фон Подгарі влаштував у Вигоді перший тартак і вже 1883 р. провів туди залізничне полотно. Від широкої залізниці в гори проклали вузькоколійки з кінною тягою - така колія довжиною 3 км сполучила у 1890 р. лісопильний завод у Вигоді з тартаком у Старому Мізуні. Окрім Л. Поппера, вузькі залізниці і лісопромисл із 1886 р. активно провадили брати барони Грьоделі (у Сколівських Бескидах) та графи Потоцькі (в Осмолоді). За 20 років вони проклали три вузькоколійки. Одна з них йшла через Демню до найвищої вершини Сколівщини - г. Парашка (1268 м). 1892 р., на противагу «легким коліям» Поппера, Грьоделі спорудили найдовшу в Г аличині локальну залізницю (13,6 км). За наступні 15 років її довжина зросла уп'ятеро. колія вузькоколійка галичина карпати

Будівництво вузькоколійок (ширина колії 750-760 мм) супроводжувалося побудовою інженерних, житлових і господарських споруд. Система вузькоколійних залізниць була тісно інтегрована в загальну систему залізничного транспорту. Нижче зупинимося на характеристиці вузькоколійок, які функціонували в Галичині (табл. 1).

колія вузькоколійка галичина карпати

Таблиця 1 Вузькоколійні залізниці Г аличини⁴

Окрім цих, була ще низка вузькоколійок, про які дуже мало або розмиті відомості: Бориничі (вказана на польській карті 1928 р., 6 км); Соколики - Тарнава (36 км); Стоянів - Ржищів (11 км); Явора - Ісаї - Ясениця (10 км); Маловоди (довжина невідома; є фото напередодні Першої світової війни). Так, у Галичині функціонувало понад 45 вузькоколійок загальною довжиною 1149,2 км, що становило понад половину всіх вузькоколійок Українських Карпат:

Вузькоколійна залізниця у Східних Карпатах

Болехів - Тисів (гілка на Лужки) - Поляниця - Хірава. Довжина основної лінії, що була побудована протягом 1907-1911 рр., становила 35,9 км. До 1939 р. її обслуговували двоє танк-паровозів 0-3-0Т фірми «Henschel» 1911 року випуску.

Брошнів - Рожнятів - Перегінське - Закерничне (гілка на Ангелове та Гуту) - Осмолода-Дарів. Ширина колії - 760 мм. Рухомий склад - 3 паровози (4173, 4174, 4175, 1910 року випуску) - до Першої світової війни та 12 (Dh2t - 4 шт.; Dh2+3t - 8 шт.) - у міжвоєнний період. Цю гілку побудували графи Потоцькі у 1909 р. Вона мала 48 мостів та 55 км довжини від депо у Брошневі до станції Мшана. Урочисте відкриття відбулося 13 вересня 1909 р. Магістральна лінія допускала середню швидкість руху - 15 км/год; максимальний ухил - 16-24 %. Довжина залізниці в 1913 р. становила 72 км. Після Першої світової війни у вузлових пунктах побудовано станції.

Видинів - Джурів. Гілку, шириною колії 600 мм та довжиною 15,3 км, побудовано в 1892-1893 рр. на вугільні шахти Джурова. У 1913 р. добудовано дві гілки - до шахти Сиґізмунда (1,9 км) та шахти у Новоселиці (3,2 км). У Джурові експлуатували великий міст довжиною 248 м через р. Рибницю. Використовували гужову тягу. Закрита 1928 р.

Ворохта - Форещанка. Лісовозна лінія (ширина колії 760 мм) вздовж р. Прут мала дві ділянки: Ворохта - Арджелуджа (6 км, 1895 р.) та Арджелуджа - Форещанка

Вузькоколійна залізниця у Горганах

(7,5 км, 1905-1906 рр.). Для перевезення лісу використовували танк-паровози фірми «Krauss» (0-2-0Т, № 3409/1896).

Дві тупикові гілки Вигода - Пшеничники - Дубовий Кут - Солотвино - Буко- вець - Сенечів та Вигода - Людовиківка - Лисак - Бескид - Свіча збудовані в 1912 р. Перед Першою світовою війною існували дві короткі вузькоколійні лінії з кінною тягою на північний захід від Вигоди. У 1900 р. збудовано лінію Вигода - тартак (с. Старий Мізунь), довжиною 3 км. Плани будівництва парової залізниці вздовж Мізунки з'явилися в 1911 р., в 1913-1914 рр. розпочато будівництво, яке виконувала німецька компанія «Orenstein & Koppel». Довжина прокладеної гілки становила 21 км (від Вигоди до Людвиківки), а вартість робіт - 600 тис. корон. Протягом 19201939 рр. головну лінію в долині Мізунки продовжили до Буківця та Собольського лісництва, а у 1936 р. - на Троян, Глибокий та Яловий. У 1939 р. мережа місцевих вузькоколійок становила 65 км; діяли маршрути з Вигоди до Солотвинського (по р. Мізунці) та Бескидського (по р. Свіча) роз'їздів. У 1938-1939 рр. функціонував регулярний (лише у робочі дні) пасажирський потяг з Вигоди до Свічі й назад. Потяг відправлявся з Вигоди о 8:45 год і прибував на станцію «Свіча» о 10:30, зі «Свічі» - о 16:30 і прибував у Вигоду о 18:00. Швидкість - близько 25 км/год.

Делятин - Луг. Лісовозна лінія, шириною колії 760 мм, прокладена в 19201921 рр. підприємцем З. Кляйном. Довжина - 10 км; два паровози.

Долина - Рахиня - Болехів. Побудована Галицькою дирекцією лісів у 19041905 рр. Головна лінія (27 км; ширина колії 760 мм) мала статус імперської лісовозної дороги.

Креховичі - Луги (гілка Ілемня-5 - Розтока) - Липовиця. Побудована в 1896-- 1897 рр. з чотирма великими мостами через ріки Чечва (три мости) та Ілемка. Ширина колії 760 мм. Використовували паровози фірми «Krauss» (Ch2t, № 3537, 3538, 3840) 1897-1898 рр. випуску.

Микуличин -- Поляниця. Лісовозну вузькоколійку, шириною 760 мм та довжиною 20,9 км, побудовано в 1910-1914 рр.

Транспортування деревини вузькоколійкою

На трасі вузькоколійки Микуличин - Поляниця Чемигівська

Надвірна - Зелена (гілки на Хрепелів і Довбушанку) - Бистриця (гілка на До- вжинець) - Салатрук. Лісовозна залізниця Надвірна - Бистриця (33 км), шириною колії 760 мм, побудована в 1897-1901 рр. Пізніше добудовано гілки на Довжинець (10 км, 1902-1903), Салатрук (9 км, 1913), Хрепелів (5 км, 1904) і Довбушанку (1926). До Першої світової війни використовувалися паровози фірми «Krauss» (№ 6614/1912).

Вузькоколійний міст у Пасічній

Броди - Шнирів (гілки: Броди - Холотівка - Гайдзиське; Броди - Берлін - Зраб). Лісовозні лінії з шириною колії 760 мм (39 км, 1912-1913 рр.). Влітку 1915 р. демонтована російською (31 км) та австрійською арміями. Після 1919 р. 18 км колії (ширина - 600 мм) відбудовано. 1924 р. відкрито гілки на Г айдзиське та на Зраб (21 км). На вузькоколійці працювали двоє танк-паровозів 1913 року випуску «O&K» серії 0-3-0T за № 6506 та 6507, які 1915 р. російські війська захопили в німців.

Верхнє Синьовидне - Корчин - Крушельниця - Сопіт - Довге - Рибник - Зубриця - Мальмансталь. Головну лінію (ширина колії 800 мм) від Верхнього Синьовидного до Мальмансталю збудовано в 1895-1913 рр. Локомотивне депо було в Синьовидному. В 1928 р. добудовано гілку Майдан - Зубриця та декілька відгалужень. Обидві лінії закінчувалися в горах, біля Завадки.

Сколе - Демня - Коростів - Мала. Основну лінію збудовано в 1888-1893 рр. Ширина колії 800 мм. Пізніше були добудовані гілки Коростів - Гута - Липа і Мала - Велика Бутильва - Мала Бутильва. До 1939 р. на лінії використовували 4 танк-паровози фірми «Krauss/Linz» (серія - 0-3-0Т), придбані в 1893-1900 рр. У 1888 р. побудовано 4,7 км лісової залізниці Сколе - Демня (ширина 800 мм). 23 травня 1892 р. лінію продовжено до Пограничної (13,6 км), а вже у 1893 р. лінія досягла долини р. Оряви. Максимальний ухил був 2,5%о, довжина - 40 км. 1938 р. відбулося офіційне відкриття туристичної залізниці, на якій використовували спеціальні відкриті пасажирські вагони.

Стоянів. Вузькоколійку відкрито в 1916 р. для розробки торфовищ.

Турка - Ільник - Риків - Завадка. Побудована в 1907 р. від Турки вздовж рік Стрий і Завадка до Ільника (16,8 км) шириною колії 760 мм. У 1908 р. лінію продовжено до Завадки (8,2 км). Використовували паровози «Krauss/Linz» (1907 року випуску, серія - 0-3-0Т).

Вузькоколійка на Демню

Туристична дрезина на вузькоколійці у Сколе

Новий Лупків - Тісна.Будівництво за проектом інженера Альбина Зазули розпочато у 1890-хрр. Введена в експлуатацію 22 січня 1898р. (за іншими даними - 1895 р.). Призначалася для вивозу деревини з долини р. Солінка. Довжина траси 24,124 км, ширина колії 760 мм. Для будівництва мостів, водопропусків, віадуків, мурів запрошували італійських каменярів. Після введення залізниці в експлуатацію у долині р. Солінка виникли потужні тартаки та інші переробні підприємства. У1900-1904рр. залізницю продовжено до Бескиду і Кальниці. Вузькоколійка була сильно пошкоджена під час активних бойових дій у Першу світову війну: підірвано мости, роз'їзди та придорожні споруди. Відбудова розпочалася в 1916 р. З 1918 р. - у власності держави.

Переворсько-Динівська вузькоколійка, що проходить долиною р. Млєчки, виникла з необхідності транспортування сировини та продукції до Переворської цукроварні. Довжина траси 46,248 км; ширина колії 760 (відтак 750) мм. На маршруті є тунель довжиною 602 м та декілька мостів довжиною 10-15 м. Розпочалося все з будівництва наприкінці XIX ст., коли князь Андрій Любомирський запустив у дію цукровий завод у Переворську. Ідею будівництва та попередній проект ініціювали власники навколишніх земель графи Роман Сципіор з Великої Лопушки та Скшинський з Бахір'я. Концесія на будівництво видана 15 лютого 1902 р. на ім'я князя Андрія Любомирського. Будівництво завершено 8 вересня 1904 р.

Бещадська лісова вузькоколійка

Спочатку на лінії працювало 3 локомотиви, 7 пасажирських і 45 товарних вагонів; 1913 р. - 4 локомотиви, 7 пасажирських і 65 товарних вагонів. 1913 р. перевезено 110 тис. пасажирів або у 2,5 рази більше, ніж 1905 р.(45 тис. осіб). До 1913 р. Пасажирські вагони були лише II та III класів, згодом ще й I класу. Незважаючи на це, 90-96 % пасажирів користувалися вагонами III класу. 1905 р. залізницею перевезено 25,8 тис. т вантажу, але напередодні Першої світової війни його маса зросла майже удвічі (48,9 тис. т у 1911 р.).

Кути - Вижниця - Устеріки - Яблониця. Збудована 1932 р. після катастрофічного наводнення на р. Черемош 1927 р., що унеможливило сплав деревини. На ділянці Кути - Вижниця використовували широку колію.

Татарів - Поляниця (11 км). Побудована для військових потреб у 1915-1916 рр.

Годів - Поморяни - Дунаїв. Військова залізниця довжиною 14 км, побудована у 1914-1915 рр. для підвезення боєприпасів на лінію фронту.

Каменобрід - Воля Добростанська (5,5 км). Функціонувала 1928 р. для підвезення вугілля на водопомпувальну станцію.

Красне -Буськ -Яблунівка-Грабівка (15 км). Функціонувала у 1915-1924 рр.

Ожидів - Олесько - Соколівка - Тур'я - Монастирок. Згадана між 1924 та 1928 рр. Довжина 31 км.

Сілець-Тартак - Полонична. Побудована до Першої світової війни, довжиною 29 км.

Сілець-Тартак - Полонична. Військова залізниця (56 км), побудована німецькими військами у 1914-1915 рр. Розібрана 1922 р. Матеріали використані для будівництва вузькоколійки до Стоянова.

Старий Добротвір - Стремінь. Побудована після 1932 р., довжиною 25 км.

Вузлове - Середпільці -Мукани - Лопатин - Грицеволя - Шуровичи - Борду- ляки. Побудована під час Першої світової війни (51 км). Функціонувала у 19241928 рр.

Балин - Борщів. Побудована російськими військами для обслуговування фронту. Загальна довжина 50 км, у межах Галичини - 14,5 км.

Чудей -Кощуя. 1907-1908 рр. компанія «Bukowinaer Lokalbahnen» побудувала державну вузькоколійну залізницю за маршрутом Чудей - Банилів Підгірний - Гільче - Кощуя. Довжина лінії становила 23,1 км, ширина колії - 760 мм. Лісовозна лінія відкрита 15 жовтня 1908 р., для пасажирського користування - 1 травня наступного року. На лінії працювали два паровози «Krauss» (№ Cv 1 - «Janocz» та № Cv 2 - «Grigorcea»).

У Гільче і Кощуї три приватні компанії («Forstverwaltung Felix & Michael Ad- lersberg» та ін.) побудували у 1907-1913 рр. окремі лісовозні лінії шириною 760 мм з кінською, відтак - механічною тягою. Курсував паровоз з назвою «Adlersberg». Після Першої світової війни (1918) лінії перейшли під юрисдикцію CFR (Державні залізниці Румунії). У міжвоєнний період лінію утримували брати Адлерсберги.

Бродіна - Селятин. АТ «Neue Bukowinaer Lokalbahnen» у 1911-1913 рр. побудувало державну вузькоколійну залізницю довжиною 21 км та шириною колії 760 мм за маршрутом Бродіна - Сіпітул - Руська - Селятин. На лінії працювало два паровози фірми «Krauss» з номерами Cv 3 і Cv 4. 1917 р. колію перешито на стандартну ширину і продовжено на 10,8 км на захід. Наприкінці 1918 р. передана CFR.

Лопушна - Шепіт. З 1870 до 1900 рр. від Шепоту до Петровця діяла вузькоколійка з кінною тягою, власником якої був барон Василько. 1910 р. побудовано лінію з Лопушної до Шепоту, яку обслуговував один паровоз фірми «Orenstein & Koppel» з назвою «Lisa» (1911 р.в.). демонтована росіянами у 1916 р.

Стебний. Ізольована лісовозна залізниця (5 км). Демонтована росіянами у 1916 р.

Миговий -- Луковець. Лісовозна залізниця довжиною близько 10 км та шириною колії 600 мм побудована 1894 р. з долини р. Миговий до тартаку у Луківцю, куди було підведено стандартну залізницю.

1921 р. у Галичині, окрім майже 1150 км приватних, діяло 84 км державних вузькоколійок, на яких працювало 113 працівників. Рухомий склад - 7 паровозів, 11 пасажирських і 194 товарних вагончиків. Розвиток залізничної мережі сприяв не лише економічному розвитку, але й пожвавив міжкультурний обмін через налагодження краєзнавчо-туристичної активності. Размещено на Allbest.ru