Діяльність Головної Комісії по справах виборів до Українських Установчих Зборів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477) «1917-1918»

Діяльність Головної Комісії по справах виборів до Українських Установчих Зборів

О.В. Логінов

У статті розглянуто діяльність Головної Комісії по справах виборів до Українських Установчих Зборів наприкінці 1917 - на початку 1918 рр. Проаналізовано систему організації роботи та зв'язок структур, відповідальних за проведення виборів з органами влади. Наведено приклади законодавчих ініціатив Головної Комісії. Розкрито позицію Головної Комісії щодо можливості імплементації результатів голосування.

Ключові слова: Українські Установчі Збори, Головна Комісія, Центральна Рада, вибори, агітація, ІІІ Універсал, легітимізація.

Актуальність вивчення всіх аспектів революційного процесу на українських землях у 1917 - 1920 рр. обумовлена, зокрема, необхідністю дослідження досвіду національного державотворення у ХХ ст., зокрема, процесів легітимізації органів державної влади. Одним із важливих напрямків таких досліджень є аналіз спроби скликання на початку 1918 р. Українських Установчих Зборів (УУЗ) Української Народної Республіки (УНР). Центральне місце у процесі організації виборів займала Головна Комісія (ГК) по справах виборів до УУЗ.

У сучасній українській історіографії її діяльність спеціально не вивчалася, хоча побіжно історія ГК розглядалася у присвячених історії УУЗ публікаціях вітчизняних науковців

О. Мельника [1], Т. Бевз [2], О. Ядловської [3], В. Гвоздика [4]. Втім, і ці праці висвітлювали роботу ГК лише у загальному контексті організації виборчої праці, не визначаючи її діяльність як установи відповідальної за хід виборів у масштабах всієї країни.

Метою даної статті є аналіз функціонування Головної Комісії по справах виборів до Українських Установчих Зборів як центральної структури з організації виборчого процесу у відповідності до законодавства, що мало стати вирішальним фактором легітимності УУЗ, як єдиного законного представника українського народу.

У світовій правовій традиції установчі збори є представницькими органами влади, відповідальними за розробку й ухвалення конституції держави або внесення до неї змін [5, с. 3]. Такі збори скликалися, як правило, після революції чи здобуття суверенітету для визначення основ нового державного ладу. Установчі збори працювали, наприклад, у Франції (1791, 1793, 1795, 1848, 1875), Болгарії (1879), Іспанії (1820) та багатьох інших країнах.

На першому етапі розгортання Української Революції (весна-літо 1917 р.) мова йшла про необхідність обрання Всеукраїнських територіальних зборів, або Сейму, що записано у І Універсалі. Зробити це було необхідно, адже УЦР з формально юридичного погляду не могла виконувати роль легітимного представника усіх громадян, що проживали на території російських губерній з переважно українським населенням, оскільки не була обрана на загальних, рівних, прямих і таємних виборах. Рішення Сейму підлягали затвердженню Всеросійськими Установчими Зборами (ВУЗ), які на той момент вважалися єдиною структурою, що після обрання і початку роботи визначить основи нового державного ладу. Але в умовах посилення настроїв домагатися повного державного суверенітету України, все частіше лунали думки про необхідність скликання національних Українських Установчих Зборів.

19 жовтня 1917 р. (за старим стилем - авт.) Мала Рада прийняла резолюцію, яка визначала, що воля народів України до самовизначення може бути виявлена тільки через Установчу Раду України [6, с. 353]. 30 жовтня 7-а сесія УЦР ухвалила головні засади закону про вибори до УУЗ, а також доручила Малій Раді затвердити весь закон і провести вибори [6, с. 375].

Нарешті, у ІІІ Універсалі УЦР (7 листопада 1917 р.) було зафіксовано: «...Ми, Українська Центральна Рада, кличемо всіх до. дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоров'я, силу і нову будучність. Вироблення тих форм має бути проведене на Українських і Всеросійських Установчих Зборах. Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня (декабря) 191 7 року, а днем скликання їх - 9 січня (января) 1918 року» [6, с. 401].

11 і 16 листопада 1917 р. Мала Рада ухвалила Закон «Про вибори до Установчих зборів Української Народної Республіки», дві Постанови щодо затвердження Закону, а також «Інструкцію для користування розділом першим Закону про вибори до Установчих Зборів УНР». Планувалося обрати 301 делегати УУЗ. Згодом, після ухвалення рішень ГК про вибори у двох повітах, що не підлягали юрисдикції УНР, кількість делегатів зросла до 303.

Глава 3 Закону «Про вибори.» та ст. 2 Постанови Малої Ради від 11 листопада покладали справу проведення виборів на головну, окружні, фронтові, флотські, повітові, міські виборчі комісії. Центральне місце у системі організації виборів належало Головній Комісії, яку (ст. 12 Закону «Про вибори.») мали формувати делегати УЦР з голови і 15 членів. ст. 13 доручала ГК: 1) загальне піклування ходу виборів і обмірковування засобів, необхідних для їх прискорення; 2) вироблення і надання загальних інструкцій та постанов на доповнення чи розвиток цього закону та інструкцій про його здійснення; 3) складання списку осіб, обраних в члени УУЗ; 4) заходи до оброблення статистичних та інших даних щодо виборів до УУЗ; 5) розпорядження кредитами, що відпускаються УЦР. Також ГК мала передати УУЗ після їх відкриття отримане від окружних комісій виборче діловодство [6, с. 415].

11 листопада Мала Рада обрала голову Київської окружної комісії з виборів до ВУЗ М. Мороза головою ГК по справах виборів до УУЗ [6, с. 411]. До складу комісії увійшли П. Стефанович - товариш голови Київської окружної комісії у справах виборів до ВУЗ, Г. Кириченко - член цієї ж комісії і М. Радченко - голова Київської міської виборчої комісії. Решту 12 членів кооптували від політичних партій і громадських організацій. У протоколах ГК ми зустрічаємо прізвища О. Бутовського, О. Щербака, Л. Новицького, В. Бойка, Ю. Погонтовського, А. Касьяненка, керуючого справами - І. Тарасенка. Комісія розпочала роботу у приміщенні Київської губернської народної управи (Київ, вул. Володимирська, 33) [7]. 7 грудня вийшов №1 «Вістей Головної Комісії по справах виборів до Установчих зборів Української Народної Республіки» (редактор В. Бойко, всього світ побачило 19 номерів у 1917-18 рр.).

14 листопада відбулося перше засідання ГК, на якому було вирішено питання організації роботи установи та ведення внутрішньої документації. Крім того, було складено та ухвалено проект телеграми Генерального Секретаріату УНР до окружних комісій у справах виборів до ВУЗ з інформацією про затвердження Закону УНР про вибори до УУЗ та доручення цим комісіям займатися справою цих виборів [8, арк. 2-3].

На засіданні було прийнято й емоційне звернення ГК «Громадяни Великої Української Республіки». У ньому, зокрема, йшлося: «...Закликаємо всю українську людність, всіх громадян: селян-хліборобів і горожан, всіх військових урядовців дружно стати до роботи проведення зборів. Допоможіть виборчій справі хто чим може. А коли прийде час подавання голосів, пильнуйте, громадяни, щоб всі ваші рідні, всі сусіди, всі знайомі, всі як один пішли до виборчих скриньок. Твердо пам'ятайте, що УУЗ скликаються раз на кілька сотень років...» [8, арк. 3-4зв].

22-23 листопада відбулася нарада ГК з головами і членами окружних виборчих комісій (ОК) - Волинської, Київської, Полтавської, Подільської, Харківської, представниками Острогозької, Путівльської, Валуйської повітових комісій. Голова Катеринославської ОК був на прямому дроті. Не приїхали представники Чернігівської, Таврійської, Херсонської ОК, делегати фронтових та флотських виборчих комісій.

Учасники наради озвучили низку потенційних ризиків. Промовці зазначали, що вибори до ВУЗ проведені у кредит, не проведено розрахунки з друкарнями, відсутні інструкції. Критиці було піддано окремі пункти Закону, зокрема, положення про те, що повітові комісії мали обов'язково очолювати голови місцевих адміністративних судів. З останнього приводу нарада ухвалила: «Зробити пояснення до параграфу 17 розділу І Закону, що основний склад ОК, міських комісій (МК) та повітових комісій (ПК) може, коли схоче, вибирати собі голову зі свого складу» [8, арк. 29]. Також у параграф 11 «Інструкції» було внесено дозвіл про ведення діловодства на інших мовах, хоча кандидатські списки мали складатися українською [8, арк. 29зв]. До параграфу 62 Закону було рекомендовано внести зміни, щоб кандидатські списки надавалися не кожному виборцю, а лише по одному на двір або квартиру.

Комісії вимагали грошей, інструкцій та інструкторів, зміщення абсолютно нереальних термінів підготовки до виборів та днів голосування, підтримки з боку влади та земств.

Як підсумок, була озвучена фактично солідарна думка місцевих представників, що «коли за таких умов будуть проходити вибори до УУЗ (як до ВУЗ), то вони не відбудуться» [8, арк. 27]. ГК, однак, продовжувала наполягати на реальності завдань: «через посередництво інструкторів і агітаторів може бути здійснено вплив на населення в потрібному напрямку» [8, арк. 27].

25 листопада М. Мороз, інформуючи членів Малої Ради, визнав, що в умовах «дезорганізації життя» працювати складно, тому просив дати комісії право змінювати другорядні строки, щоб вона встигла впоратися із виборчою процедурою до дня виборів - 27 грудня. Крім того, він порушив клопотання про надання ГК права зміни «виборчої геометрії», тобто утворювати нові виборчі округи. Нарешті, Мороз озвучив кошторис видатків у сумі 4 386 000 крб, третину з яких - 1 500 000 просив асигнувати негайно [9].

Крім вимоги про зміну меж округів, Рада задовольнила прохання ГК, прийнявши Постанову «Про строки підготовки та проведення виборів до УУЗ», яка підтверджувала, що вибори мають відбутися 27-29 грудня 1917 р. [10].

З асигнованої суми ГК виділила по 100 000 крб на кожну ОК і 50 000 на Острогозьку ПК [8, арк. 31зв]. Що таке 1 500 000 крб у масштабах країни, можна зрозуміти з того, що голова Харківської ОК заявив про можливість проведення виборів не раніше 21 січня 1918 р., й те, за умови фінансування у розмірі 400 000 крб [8, арк. 49зв].

ГК, як і передбачали учасники наради 22-23 листопада, зіткнулася з серйозними викликами. Якщо питання зі складанням списків виборців ГК просто зняло з порядку денного, запропонувавши використовувати списки до ВУЗ, то вже з кандидатськими списками виникли проблеми. Політичні партії мали подати списки кандидатів в округах з 10 по 13 грудня, що й було виконано. Але 17 грудня їх повинні були оголосити і почати розповсюджувати серед населення. ОК просто не встигали їх надрукувати, адже багато друкарень відмовлялися працювати у борг, або ж їхні робітники страйкували. Зривався графік виготовлення та доставки на місця конвертів, у які виборці мали заклеїти бюлетень із написаним номером кандидатського списку. Виникла низка питань з оплатою праці членам дільничних виборчих комісій. Затягувалося переведення авансових коштів. У цих умовах ГК ще 7 грудня рекомендувала використовувати на потреби виборів кошти, що залишилися після виборів до ВУЗ [11, арк. 10], а також звертатися по допомогу до земств та місцевих органів влади. Останні змінити ситуацію не могли, оскільки вільних грошей також не мали. Наприклад, Подільська ОК отримала від Губернської земської управи лише 15 000 крб, і те у кредит до 1 травня 1918 р. [11, арк. 7].

Ситуація ускладнювалася тим, що на території УНР розпочалися бойові дії між українськими та більшовицькими підрозділами. Безпуття посилювали хаотично відступаючі з покинутого фронту частини армії, які дезорганізували виборчу справу майже всюди, де з'являлися. Країною прокотилася хвиля погромів панських маєтків та горілчаних складів.

З місць майже масово посипалися прохання, а згодом й вимоги перенести вибори на 7-9 січня 1918 р. чи навіть пізніший термін.

Уже з початку грудня стало зрозуміло, що вибори не відбудуться у Путівльському повіті Курської губернії та Валуйському повіті Воронезької губернії, адже ставлення населення й адміністрації до цих виборів, попри наявність чималої української громади, було ворожим. Саморозпустилася Кавказька фронтова виборча комісія, оскільки абсолютна більшість солдат - українців виїхала додому. Чинилися перепони у роботі інших фронтових і флотських комісій з боку воєнного керівництва. Таврійська ОК, яка мала провести вибори у Бердянському, Мелитопольському, Дніпровському повітах не відповідала на телеграми ГК. Незважаючи на те, що ГК прийняла рішення провести вибори у Богучарському повіті Воронезької губернії та Новозибківському повіті Чернігівської губернії (на який УНР спочатку не претендувала), виборча справа була згорнута й там.

14 грудня на 8-й сесії УЦР було заслухано доповідь Мороза про ситуацію із виборчою справою. Голова ГК констатував, що у більшості округів вибори у визначений Законом термін не буде проведено за жодних умов. Делегати сесії підтримали вимоги надати ГК право переносити вибори [12, с. 21]. Хоча Михайло Грушевський ще сподівався провести вибори вчасно. Закриваючи 17 грудня 8-у сесію УЦР, він сказав: «9 січня... збереться УУРада, котрій ЦР передасть свої права і свою владу» [12, с. 36]. Але реально ГК вже 17 грудня почала видавати дозволи на перенесення днів голосувань. Чернігівській та Херсонській ОК - на 7 днів, Харківській - на 21 січня [13, с. 5-6]. Фактично вибори 27-29 грудня відбулися лише у небагатьох містах і повітах.

На засіданнях ГК, крім надання дозволів на перенесення виборів, вирішувалися питання асигнування коштів, друку і розсилки кандидатських списків, ведення документації ОК і ПК, розглядалися заяви кандидатів та партій, складалися доповідні записки про хід виборчої справи для УЦР та уряду. 23 грудня ГК вийшла з ініціативою до УЦР перенести дату початку роботи УУЗ на 2 лютого 1918 р. Також пропонувалося день відкриття УУЗ оголосити національним святом, видати закон про недоторканність членів УУЗ, підшукати приміщення для засідання і організувати канцелярію УУЗ [14, с. 5].

9 січня, у розпал війни з більшовиками УЦР вирішала випередити події й ухвалила IV Універсал з проголошенням державної незалежності УНР. Проте актуальність скликання УУЗ цей факт не знімав. У тому ж Універсалі зазначалося: «Ми наказуємо всім громадянам нашим проводити вибори до них якнайпильніше, вжити всіх засобів, щоб підрахунок голосів закінчено якнайскоріше, щоб за кілька тижнів зібралися наші УЗ, найвищий господар і впорядчик землі нашої, і закріпили свободу, лад і добробут конституцією нашої незалежної УНР на добро всього трудящому народу її, тепер і на будуче. Сьому ж найвищому нашому органові належатиме рішити про федеративний зв'язок з народними республіками бувшої Російської держави» [12, с. 104].

Отже, ГК мала оперативно зібрати з місць виборчу документацію і оголосити офіційні результати виборів та прізвища депутатів УУЗ. Однак зробити це в умовах бойових дій та анархії було майже неможливо. І все ж до Києва почали доставляти протоколи виборчих комісій. 15 січня були отримані дані з 80 дільниць з результатами голосування 53 758 виборців [15, арк. 6].

З повстанням (16 січня у Києві) більшовицьких загонів роботу ГК було згорнуто, а прийом протоколів - зупинено. 21 січня Мала Рада прийняла Закон про тимчасове припинення виборчого діловодства, а також ухвалила Постанову скликати УУЗ 2 лютого

1918 р. [16, арк. 106]. Зробити це було неможливо, адже 25 січня, під натиском більшовиків влада УНР вибула з Києва.

Наступне засідання ГК, члени якої залишилися у місті, відбулося 30 січня, після зайняття його «червоними». Пункт постанови ГК «Про сучасний момент і дальші напрямки роботи» доручав М. Морозу звернутися до «народного секретаря освіти» Затонського за роз'ясненнями щодо подальшого збору виборчої документації з місць та статусу ГК. На це було одержано відповідь, що УУЗ збиратися не будуть, а долю самої ГК буде вирішено на найближчому засіданні секретаріату. Наступного дня Центрвиконком України (більшовицький уряд - авт.) декретом скасував вибори до УУЗ [11, арк. 135].

Діяльність ГК було відновлено 6 березня 1918 р. (тут і далі дати за новим стилем - авт.) після повернення влади УНР до Києва. Тоді ж розпочато збір інформації з місць. Вдалося доставити протоколи результатів виборів з Чернігівської (за винятком 5 повітів), Подільської, Волинської, Київської губернії, але й звідки надходили доповідні від місцевих організаторів виборів, що ті пройшли «під дуже великим примусом більшовиків і абсентеїзмі населення» [8, арк. 388]. З інших округ, у яких вибори все ж вдалося хоча б частково провести, протоколи прибували впродовж всього 1918 р.

19 березня Голова ГК Мороз виступив на засіданні Малої Ради зі звітом, у якому прийшов до висновку, що в жодному виборчому окрузі вибори не були проведені своєчасно і на всіх дільницях [8, арк. 110, 116]. У зв'язку з цим Г.К. вирішила недоцільним довести до кінця вибори, які «не можуть бути дійсним показником волі українського народу» [8, арк. 128].

У самій УЦР також не було єдності з цього питання. Одні вимагали завершити вибори, інші - провести замість них нові, парламентські [18].

Перемогло визнання результатів, «довиборів» у деяких повітах і скликання УУЗ з тих депутатів, яких ГК визнала обраними. 11 квітня на засіданні УЦР М. Мороз повідомив, що округи, у яких вибори можна вважати такими, що відбулися (Волинська, Київська, Подільська, Полтавська, Катеринославська, Херсонська, Чернігівська), мали делегувати до складу УУЗ 237 депутатів, округи, у яких вибори не відбулися (фронтові, флотські, Харківська, Таврійська, Одеська, Путівльська, Валуйська, Острогозька, Богучарська) - 66 депутатів [19, арк. 50]. Останні номери «Вістей Головної Комісії» за квітень 1918 р. фіксують 171 прізвище кандидатів, яких ГК затвердила як обраних до УУЗ. Абсолютну більшість з них (понад 70% голосів) отримала Українська партія соціалістів-революціонерів. Враховуючи це, УЦР прийняла постанову про вимогу до ГК надати їй на затвердження проект постанови про негайне проведення виборів у тих місцевостях, де вони не відбулися чи відбулися, але у виборах не брали участь більше 1/5 виборців [8, арк. 393]. Згідно рішення УЦР 12 травня УУЗ мали бути скликані з тих депутатів, які були обрані у грудні 1917 - січні 1918 рр., а також будуть дообрані у квітні 1918 р. [16, арк. 118].

З приводу цієї постанови ГК ухвалила «Повідомлення», у якому фактично визнавала зрив виборів до УУЗ та проблеми із підрахунком голосів [8, арк. 404зв]. Зрештою, комісія заявляла, що об'єктивні результати виборів у більшості округ встановити неможливо, а Закон про вибори до УУЗ не передбачає довиборів чи перевиборів. Висловлювалися й сумніви щодо самої ідеї визнання легітимним представником українського народу органу, вибори до якого відбувалися в обстановці хаосу, анархії та бойових дій [8, арк. 400 зв].

Зазначені аргументи Мороз повторив 26 квітня на засіданні Малої Ради, на що отримав зауваження про перевищення повноважень. Внаслідок цього ГК у повному складі написала заяву про складання повноважень, а М. Радченко заявляв, що все, чим займається ГК на цьому етапі «повністю не відповідає ідеї і змісту державно-правового інституту Установчих зборів» [8, арк. 398].

УЦР не встигла затвердити цю заяву, адже 29 квітня відбувся гетьманський переворот. Ідея скликати УУЗ була знята з порядку денного. 11 травня ГК постановила, що повноваження вона втратила [8, арк. 402], а 8 червня з'явився наказ Гетьмана про ліквідацію ГК по справах виборів до УУЗ.

5 серпня 1918 р. 4 члени ГК провели останнє засідання й оголосили про розпуск Комісії [8, арк. 417]. Крапку в її історії поставила Постанова Ради Міністрів Української Держави від 10 серпня 1918 р., згідно з якою утворювалася Комісія з ліквідації ГК по справах виборів до УУЗ УНР. Ліквідаційна комісія мала займатися перевіркою рахунків, збором поштових переводів, квитанцій, погашенням боргів [20, арк. 26].

Як висновок, можна зазначити, що, попри недосягнення з об'єктивних причин мети забезпечення законності процесу виборів до УУЗ, Головна Комісія все ж чимало зробила для легітимізації влади УНР в очах населення України.

Серед пріоритетних напрямків подальших досліджень можна визначити: аналіз взаємовідносин ГК по справах виборів до УУЗ з політичними партіями; дослідження агітаційної роботи ГК в середовищі населення із закликом взяти участь у голосуванні; вивчення внутрішньої організації її роботи, як першої державної інституції, яка у ХХ ст. була відповідальною за підготовку і проведення виборів делегатів вітчизняного представницького органу.

виборчий установчий український

Джерела та література

1. Мельник О. О. Ставлення українських політичних партій до Всеросійських і Українських установчих зборів (березень 1917- квітень 1918 рр.): Дис...канд. іст. наук: 07.00.01 /Київський ун-т ім. Т.Г.Шевченка. / О. О. Мельник. - К., 1995. - 182 арк.

2. Бевз Т. А. Партія національних інтересів і соціальних перспектив (Політична історія УПСР) /Т. А. Бевз - К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. - 587 с.; Бевз Т. А. Центральна Рада і Українські Установчі Збори / Т. А. Бевз // Історія в школах України. - 1998. - №2. - С.8-12

3. Ядловська О. С. Участь національних меншин у виборчій кампанії до Українських Установчих зборів на Півдні України в період Центральної Ради / О.С. Ядловська // Наук. пр. іст. ф-ту Запоріз. нац. ун-ту. - 2012. - Вип. 34. - С. 82-86.

4. Гвоздик В. С. Політичні результати виборів до Українських Установчих зборів за доби Центральної Ради // В.С. Гвоздик. Наук. пр. іст. фак. Запоріз. держ. ун-ту. - Запоріжжя: Просвіта, 2008. - Випуск ХХІІ. - С. 51-56.

5. Еленин Н. В. Учредительное собрание: политико-правовая природа: автореферат дис. ...кандидата юридических наук: 12.00.02 / МГУ им. М. В. Ломоносова / Н.В. Еленин. - Москва, 1998. - 29 с.

6. Українська Центральна Рада: документи і матеріали: У 2 т. / Нац. акад. наук України, Ін -т іст. України. - К.: Наук. думка, 1996 . - Т. 1: 4 березня - 9 грудня 1917 р. / упоряд. В. Ф. Верстюк [та ін.]; відп. ред. В. А. Смолій [та ін.]. - 589 с.

7. «Українські Установчі Збори» // Робітнича газета. - 1917. - 14 лист.

8. Центральний державний архів вищих органів державної влади та управління України (ЦДАВО), ф. 1133, оп. 1, спр. 4. - 431 арк.

9. «Мала Рада» // Робітнича газета. - 1917. - 28 лист.

10. «Мала Рада» // Вісник Генерального Секретаріату УНР. - 1917. - 21 груд.

11. ЦДАВО, ф. 1133, оп. 1, спр. 3 - 347 арк.

12. Українська Центральна Рада: документи і матеріали: У 2 т. / Нац. акад. наук України, Ін -т іст. України. - К.: Наук. думка, 1996 . - Т. 2: 10 грудня 1917р. - 29 квітня 1918р. / упоряд. В. Ф. Верстюк [та ін.]; ред. В. А. Смолій [та ін.]. - 422 с.

13. «Засідання 18 Головної Комісії» // Вісті Головної Комісії по справах виборів до Установчих Зборів Української Народної Республіки. - №8.

14. «Засідання 24 Головної Комісії» // Вісті Головної Комісії по справах виборів до Установчих Зборів Української Народної Республіки. - №10.

15. ЦДАВО, ф. 1133, оп. 1, спр. 41. - 185 арк.

16. ЦДАВО, ф. 1133, оп. 1, спр. 9. - 123 арк.

17. ЦДАВО, ф. 1133, оп. 1, спр. 10. - 132 арк.

18. «Мала Рада» // Боротьба. - 1918. - 24 бер.

19. ЦДАВО, ф. 1133, оп. 1, спр. 11. - 50 арк.

20. ЦДАВО, ф. 1133, оп. 1, спр. 21. - 126 арк.

Loginov A.V. Activity of the Main Election Affairs Commission in the Ukrainian Constituent Assembly

The article deals with activities of the Main Election Affairs Commission in the Ukrainian Constituent Assembly in late 1917 - early 1918. It analyzes the system of work organization and connection of structures responsible for holding elections with the authorities. It gives examples of major legislative initiatives of the Main Commission. Also, it discloses the position of the Main Commission regarding the possibility of election results implementation.

Keywords: Ukrainian Constituent Assembly, Main Commission, the Central Rada, elections, propaganda, III Universal, legitimization.

Логинов А.В. Деятельность Главной Комисии по делам выборов в Украинское Учредительное Собрание

В статье рассмотрена деятельность Главной Комиссии по делам выборов в Украинское Учредительное Собрание в конце 1917 - начале 1918 гг. Проанализирована система организации работы и связь структур, ответственных за проведение виборов, с органами власти. Приведены примеры законодательных инициатив Главной Комиссии. Раскрыта позиция Главной Комиссии относительно возможности имплементации результатов голосования.

Ключевые слова: Украинское Учредительное Собрание, Главная Комиссия, Центральная Рада, выборы, агитация, III Универсал, легитимизация.

Размещено на Allbest.ru