Політизація німецької національної меншини України в умовах безпекових викликів у 1990 роках

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Активне повернення депортованих німців у місця свого історичного проживання, їх громадсько-політична та соціально-економічна діяльність призвела до утворення центрального органу німців -- Українсько-німецького Фонду (УНФ) (23 січня 1992 р. видано Указ Президента України, № 51), який мав координувати співпрацю німецької національної меншини з Комітетом у справах національностей та іншими владними структурами [4, арк. 8]. Генеральним директором УНФ було призначено І.Р. Гофмана [14, арк. 233; 9, арк. 195]. Участь у діяльності УНФ [11, арк. 88] брали майже всі представники німецької меншини з різних регіонів [13, арк. 90]. Вони активно обговорювали питання, пов'язані із вирішенням нагальних проблем депортованих, що повертаються надаючи рекомендації та працювали над розробкою проектів законів і нормативно-правових документів, що стосувалися осіб, які поверталися з місць депортації [10, арк. 118].

Вже перший рік діяльності УНФ виявив як позитивні так і негативні його сторони. Зокрема, з'явилися конкретні прорахунки, що стосувалися повернення німців в Україну; відсутньою була чітка взаємодія з органами влади всіх рівнів; далися в знаки нераціональне використання фінансів, неспроможність компетентно і оперативно розв'язати назрілі питання та виявити головні проблеми депортованих [15, арк. 127-128].

Такий розвиток подій призвів до того що, більшість членів Правління Українсько-німецького фонду висловлювалась за усунення І.Р. Гофмана з посади генерального директора [15, арк. 129], призначивши на його місце -- Е.І. Ліра [17, арк. 38]. У свою чергу, керівництво Комітету у справах національностей вимушене було посилити контрольні функції щодо діяльності Українсько-німецького фонду [16, арк. 83-84]. Ситуація ускладнювалась й тим, що процес повернення німців набув неконтрольованого характеру, а більша частина осіб німецької національності взагалі не належала до числа депортованих з територій України і не мали права на спрощений порядок набуття громадянства України [20, арк. 54-56; 18; 19]. У зв'язку з цим, обласні державні адміністрації перебрали на себе від структур Фонду функції замовника по будівництву об'єктів житла для німців [20, арк. 54-56].

Проте залучення державних органів до розв'язання проблем німців не могло вирішити тих, завдань які було покладено безпосередньо на Українсько-німецький фонд. Тому вже наприкінці 1995 р. на звітно-виборчій конференції найбільшого товариства німців України «Відергебурт» було прийнято резолюцію, в якій зазначалося, що протягом останніх років Фонд дискредитував себе і потребує нового керівництва та посиленої підзвітності державному та громадському контролю [23, арк. 79]. Більше того, в ході роботи конференції значно політизувалося питання німців в Україні. Робився наголос на масовому переселенню німців з РФ та Казахстану до України; необхідності формування місць компактного поселення німців; підвищенні політичного статусу німецької меншини в Україні, створення німецького представницького органу -- фолькстагу (на зразок меджлісу кримськотатарського народу). Висловлювалася також позиція перетворення товариства «Відергебурт» в громадсько-політичну організацію, для активної політичної діяльності [23, арк. 80-81]. При цьому, слід зауважити, що представники німецької національної меншини були активними учасниками й громадсько-політичного життя, особливо у місцях свого компактного проживання. Проте реальний їх відсоток у владних структурах був незначний, що лише підсилювало владні амбіції [21, арк. 231].

Особливо помітною була політизація німців у Криму. Так, у 1995 р. Рада німців прийняла рішення і створила свій Кримський німецький фонд «Шлях розвитку», який прагнув перебрати на себе повністю реалізацію німецької програми в Криму, зокрема у сфері розподілу коштів. Водночас у випадку незгоди з боку влади на посилення політичної участі німців вони погрожували бойкотувати та призупинити усі проекти і німецькі програми в Криму; за допомогою міжнародних структур розпочати процес еміграції з Криму в Німеччину; оголосити про своє рішення усім країнам СНД про ліквідацію німецької програми в Криму [24, арк. 103-105].

Негативні тенденції у середовищі німців посилювались і тому, що на 21-23 листопада 1996 р., за ініціативою «Відергебурту», планувалося провести І з'їзд німців України. Мета -- на базі регіональних громадських організацій німців в Україні створити центральний орган, якому надати повноваження представляти німецьку громаду у відносинах з органами державної влади України та Німеччини -- фольксрат [26, арк. 41]. Більше того, ряд положень підготовлених на з'їзд суперечили Конституції України і національному законодавству у сфері регулювання міжнаціональних відносин. Зокрема, Положення про фольксрат передбачало створення екстериторіального формування, яке мало розробляти, приймати і контролювати програми й постанови, обов'язкові до виконання всіма німцями України; створювати регіональні державні органи; призначати вибори народних представників тощо [28, арк. 42-43].

Підготовка з'їзду німців України викликала занепокоєння й тим, створення на з'їзді вищого представницького органу німецької меншини в Україні -- фольксрату -- не сприяло порозумінню та знаходженню конструктивного діалогу держави та етнічних груп. Крім того, надання особливих умов для однієї меншини призвело б до ланцюгової реакції, тобто домагань таких самих прав іншими національними меншинами [28, арк. 45-47]. фолькстаг історичний депортований німецький

Радикалізувало ситуацію й те що, напередодні цього з'їзду депутат Верховної Ради Криму -- німець В. К. Ренпенінг вніс пропозиції і зауваження щодо проекту закону «Про реабілітацію і забезпечення прав національних меншин, що були репресовані і депортовані з території України». У них ішлося про необхідність реабілітувати депортованих з України (Криму) усіх повністю громадян німецької національності. А також межах національно-культурної автономії в Криму та Україні вирішити питання створення національних зборів (парламентів), які мали б право вносити пропозиції (проекти) до законодавчих і виконавчих органів влади та управління, розглядати їх і мотивовано реалізовувати без перешкод. Громадян України з ряду національних меншин пропонувалося призначати на керівні та інші відповідальні посади в на всіх рівнях влади, а також виділити депутатські місця всіх рівнів, виходячи з відсоткового співвідношення проживаючих на території за національною ознакою, але не менше 1-2 місць (посад) в установах тощо [27, арк. 49-52].

Цю хвилю політизації, напередодні з'їзду, закріпив І з'їзд німців Криму, проведений у м. Сімферополі 7-8 листопада 1995 р. На ньому вже було обрано фолькспарламент німців Криму у складі 31 чоловіка, а також делегатів на з'їзд німців України. В ряді областей України проведено конференції німців, обрано територіальні органи самоорганізації -- ландсрати та делегатів на з'їзд. Проте деякі національно-культурні товариства німецької меншини, зокрема Дніпропетровської, Одеської областей та АР Крим, у тому числі і членів «Відергебурту», не підтримали відверто політизованого забарвлення з'їзду [28, арк. 42-47; 22, арк. 34-35].

21-23 листопада 1996 р. в м. Києві відбувся перший з'їзд німців України. В цілому, з'їзд висловив незадоволення станом вирішення проблем етнічних німців з боку державної влади України та Німеччини, а на адресу обох країн лунали погрози організувати масовий виїзд німців з України до Німеччини у разі не вирішення таких питань [29, арк. 190-191]. З'їзд прийняв Положення про фольксрат і Концепцію Програми етносоціального відродження та розвитку німецької меншини України. Також було обрано склад -- фольксрату (голова Г. Гроут, 7 заступників, 26 народних представників та ревізійну комісію). Одним з недоліків з'їзду було те, що фольксрат намагався репрезентувати інтереси всіх етнічних німців (тобто не членів організації, а громадян України) та домагався того, щоб його рішення були обов'язковими для всіх етнічних німців, тобто і тих, хто не підтримує його. Такий підхід політичне керівництво України розцінювало як [29, арк. 193] намір відновити інститут «фольксдойче» -- засіб управління етнічними німцями за кордоном з боку Німеччини. Суперечило чинному законодавству України й те, що керівництво фольксрату наполягало на встановленні прямих контактів та зв'язків з урядами Німеччини та інших держав від імені всіх етнічних німців України, тобто громадян України, що згідно з Конституцією України є компетенцією тільки державних органів влади.

Другою принципово небезпечною стороною діяльності з'їзду було їх намагання представити, що в Україні чиняться репресії (конфіскація майна, будівель, земель, тощо)проти німців за етнічною ознакою ще з 1918 р. Визнання цього факту разом з законом про реабілітацію німців, який планувалося прийняти, могло створити підґрунтя до вимог повернення майна та земель, що були втрачені -- в тому числі й етнічними німцями -- після жовтневих подій 1917 року. Окремі заяви представників фольксрату викликали пересторогу й тому, що його діяльність виходила за межі етнокультурного життя меншини. Перетворившись на важіль тиску на державні органи влади в Україні, фольксрат домагався б для німецької меншини певних привілеїв під гаслами компенсації за ті збитки, яких завдали німцям під час репресій та депортації. Наприклад, у виступі Г. Гроута зафіксовано, що на початок ХХ століття тільки у власності німців України знаходилося близько 2 млн. десятин землі [29, арк. 194].

У свою чергу, Німеччина розцінювала появу фольксрату як успіх з'їзду, й в перспектив і могла б використовувати його як важіль тиску на Україну, про що яскраво свідчить виступ офіційного представника Німеччини Ф. Віллєнберга. Німеччина також декларувала намір фінансово підтримувати їх [29, арк. 194].

Привертає на себе увагу відсутність у керівництва фольксрату бажання конструктивно співпрацювати з органами державної влади України, що викликало занепокоєння у багатьох делегатів з'їзду. Керівництво з'їзду не надало можливості виступити на з'їзді представникам як Держкомнацміграції (крім Голови), так і держадміністрації м. Києва, незважаючи на підтримку їхнього прохання виступити також і з боку делегатів з'їзду [29, арк. 195].

З огляду на сказане, слід наголосити, що політизація німецької меншини у 1990-х рр. була закономірною, оскільки складною залишалася ситуація з завершенням будівництва житла для депортованих німців [30, арк. 190]; недостатнє фінансування капітальних вкладень для німців [31, арк. 191-192]; частина з них не набули громадянства України, а малі заробітки та економічна скрута лише посилювали радикальні настрої. Як наслідок переселенці масово почали подавати заяви на виїзд до Німеччини [34, арк. 88-90]. Окрім того, на кінець 1997 р. відбулося загострення у середовищі німців і через розподіл майна внаслідок ліквідації Українсько-німецького фонду [32, арк. 43-44; 33, арк. 45-48].

Наслідком І з'їзду німців України стало те, що вже 7 квітня 1997 р. Верховна Рада Криму прийняла Постанову, де затвердила результати І з'їзду (Фолькстагу) німців Криму та доручила Раді Міністрів АРК прийняти необхідні рішення, для забезпечення представницьких і організаційних повноважень Народної Ради (фолькспарламенту) німців Криму [35, арк. 67]. Проте Державний комітет України у справах національностей та міграції не підтримав такої форми вираження інтересів німецької меншини, оскільки це суперечило українському законодавству [36, арк. 100]. Тому юридичного статусу фолькспарламент німців в Україні не отримав. Більше того, німецька меншина вже мала широке представництво у формі громадських організацій [37, арк. 151].

Отже, повернення осіб німецької національності з місць депортації в Україну на початковому етапі носило характер національно-культурного і соціально-економічного відродження. Проте після утворення у 1992 р. Українсько-німецького фонду (УНФ) з широкими владно-виконавчими повноваженнями ситуація значно змінилася.

По-перше, кожне з національно-культурних товариств німців прагнуло мати як найбільше представництво УНФ.

По-друге, в межах фонду між німецькими товариствами точилася постійна боротьба за перерозподіл коштів на потреби німців, а нераціональне використання коштів і відсутність контролю з боку держави за діяльністю УНФ лише поглиблювали кризу у німецькому середовищі.

По-третє, не останню роль у політизації німецької меншини відіграли лідери окремих національно-культурних товариств (Г. Гроут, К. Репенінг та ін.), які прагнули підвищити політичний статус німців та завдяки цьому отримати мандати на представництво у вищих органах влади України.

По-четверте, надмірна негативна політизація німецької меншини припала на середину 1990-х рр., коли постало питання про закриття УНФ і посилення над ним контролю з боку держави.

В цілому надмірна політизація, автономістські та сепаратистські прагнення німецької меншини наприкінці 1990-х рр. негативно вплинули як на розвиток німецької меншини, так і на безпеку України в цілому. А прагнення німців утворити власні владні органи (фольксрат, фолькстаг) змусили вище керівництво України посилити юридичний нагляд за фольксратом і окремими політизованими товариствами, які намагалися діяти за межами правового поля України.

Список літератури

1. Кривець Н.В. Німці в Україні [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К.: В-во «Наукова думка», 2010. 728 с.

2. Лазар Н. Становище німецької меншини в Україні, Польщі та Словаччині (спроба порівняння).

3. Центральний державний архів вищих органів влади та управління (ЦДАВО), фонд (ф). 5252, опис (оп.) 1, одиниця зберігання (од.зб.) 2. Листування з Кабінетом Міністрів України з питань основної діяльності комітету (9 вересня 26 грудня 1991 р.). На 82 аркушах / Кабінет Міністрів України, тов. Масику К.І., від 11.12.1991 р. на № 4-91/2. Арк. 65.

4. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 5. Накази №№ 1-11 голови Комітету з основної діяльності (13 лютого 29 грудня 1992 р.). На 14 аркушах / Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України. Наказ від 06.07.1992 р., № 5 «Про членів Правління Українсько-німецького Фонду». Арк-8.

5. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 6. Листування з Кабінетом Міністрів України з питань основної діяльності комітету (9 січня 31 січня 1992 р.). На 103 аркушах / Кабінет Міністрів України, тов. К.І. Масику. Арк. 8-9.

6. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 6. Міністерство культури України від 09.12.1991, № 8-849/18. Комітет у справах національностей при КМУ. Ю.О. Олененку. Арк. 41.

7. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 6. Обращение участников республиканской конференции Общества немцев Украины в Верховному Совету и Кабинету Министорв Украины, 06.10.1991 р. Арк. 27-28.

8. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 6. Проект. Верховна Рада України. Доповідна Записка про соціально-економічний розвиток півдня України. Арк. 33-36.

9. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 7. Листування з КМУ з питань основної діяльності комітету. На 245 аркушах / Віце-прем'єр-міністру України О.І. Слєпічеву «Про вирішення питань, пов'язаних з діяльністю Українсько-німецького фонду», 23.04.1992, № 4-132/2. Арк. 195-196.

10. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 7. Замечания Крымских обществ армян, болгар, греков и немцев к проекту закона Украины «О реабилитации и обеспечения прав национальных меншиств, которие пидверглись насильственному переселению с территории Украины». Арк. 115-118.

11. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 7. Заступнику Міністра Кабінету Міністрів України, А.С. Яворському, 01.04.1992, № 4-115/2. Арк 88.

12. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 7. Председателю республиканского комитета по делам депортированних народов Слепичеву Олегу Ивановичу. Арк. 39-40.

13. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 7. Список запрошених на засідання правління Українсько-німецького фонду, 3-4 квітня 1992 р. Арк 89-90.

14. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 7. Указ президента України «Про утворення Українсько-німецького фонду». Арк. 233-234.

15. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 10. Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України. Листування з Адміністрацією Президента України і Верховною Радою України з питань основної діяльності комітету (15 січня 14 грудня 1992 р.). На 135 аркушах / Президенту України. Л.М. Кравчуку. Від 22.07.1992, № 4-389/1. Арк 127-130.

16. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 15. Листування з Кабінетом Міністрів України з питань основної діяльності комітету (4 січня 10 березня 1993 р.). На 255 аркушах / Віце-прем'єр-міністру України М.Г. Жулинському від 09.02.1993 р., № 4-32/2. Арк 83-84.

17. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 16. Листування з Кабінетом Міністрів України з питань основної діяльності комітету. На 104 аркушах / Виконуючому обов'язки першого Віце-прем'єр-міністра України В.І. Євтухову. Про вирішення питань, пов'язаних з діяльністю Українсько-німецького фонду, від 09.03.1993 р., № 22247/1 (08.04.1993, № 4-94/2). Арк. 38-39.

18. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 22. Листування з Адміністрацією Президента і ВРУ з питань основної діяльності міністерства (25 травня 23 грудня 1993 р.). На 135 аркушах / Довідковий матеріал про чисельність, національний склад, місця проживання національностей і національно-етнічних груп України. Арк. 7-9.

19. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 30. Міністерство України у справах національностей та міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності міністерства (1 серпня 5 серпня 1994 р.). На 77 аркушах / 01.08.94. 9-307/2 Прем'єр-міністрові України В.А. Масолу. Доповідна записка. Про хід виконання заходів щодо забезпечення облаштування у Республіці Крим депортованих кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків і німців, які добровільно повертаються в місця попереднього проживання. Арк. 1-2.

20. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 43. Міністерство України у справах національностей, міграції та культів. Листування з КМУ з питань основної діяльності (16 лютого 15 березня 1995 р.). На 173 аркушах. Зберігати постійно / Міністерство України у справах національностей, міграції та культів, 20.02.1995, № 8-122/2. Віцепрем'єр-міністрові України І.Ф. Курасу. Арк. 54-56.

21. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 45. Міністерство України у справах національностей, міграції та культів. Листування з КМУ з питань основної діяльності (3 квітня 28 квітня 1995 р.). На 236 аркушах. Зберігати постійно / 28.04.95 На № 235 Постанова КМ від 31.03.95, 9-262/2 Віце-прем'єр-міністрові України І.Ф. Курасу / Про стан виконання Закону України «Про національні меншини в Україні» в Одеській області. Арк. 229-235.

22. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 51. Міністерство України у справах національностей, міграції та культів. Листування з КМУ з питань основної діяльності (2 жовтня 31 жовтня 1995 р.). На 206 аркушах / Президенту Украины госп. Л.Д. Кучме, премьер-министру госп. Марчуку Е.К. Симферопрольская городская общественная организация «Землячество депортировинных немцев Крыма», 19 июля 1995 г., № 30. Арк. 34-35.

23. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 53. Міністерство України у справах національностей, міграції та культів. Листування з КМУ з питань основної діяльності міністерства (4 грудня -29 грудня 1995 р.). На 201 аркуші / 18.12.95, 9-671/2 Віце-прем'єр-міністру України І.Ф. Курасу. Арк. 79-81.

24. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 54. Міністерство України у справах національностей, міграції та культів. Листування з АПУ і ВРУ з питань основної діяльності міністерства (3 січня 30 травня 1995 р.). На 233 аркушах / Украина Республика Крым г. Симферополь № 208/4 17 ноября 1994 р. Открытое письмо, председателя общества немцев Крыма «Видергебурт», Депутата Верховного Совета по немецкому одномандатному национальному избирательному округу Ренпенинга Владимира Карловича. Президентам Украины и Республики Крым, Председателям Верховных Советов Украины и Крыма, Премьер-министрам КМУ и Правительства Крым. Арк. 100-105. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 68. Міністерство України у справах національностей та міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності (30 квітня 31 травня 1996 р.). На 218 аркушах. Ініціатива № 13-186/2 Кабінет Міністрів України.Німці в Україні. Арк. 1-2.

25. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 71. Міністерство України у справах національностей та міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності (19 липня 31 липня 1996 р.). На 187 аркушах. Зберігати постійно / Кабінет Міністрів України,12 липня 1996 р. № 58-1831/98. Міністру України у справах національностей та міграції В.Б. Євтуху. Арк. 41.

26. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 74. Міністерство України у справах національностей та міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності комітету (1 жовтня 31 жовтня 1996 р.). На 275 аркушах. Зберігати постійно / Депутат Верховного Совета Крыма. 03 сентября 1996 г., № 28-12/624. Верховная Рада Украины. Комисии по правам человека, национальным меншиствам и Межнациональным отношениям. Копия: Кабинет Министров Украины, Премьер-министру П.И. Лазаренку, Министерству по делам национальностей Украины, министру В. Евтуху. Арк. 49-52.

27. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 75. Державний комітет України у справах національностей та міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності (листопада 29 листопада 1996 р.). На 207 аркушах. Зберігати постійно / Довідка про підготовку до Першого з'їзду німців України та проекти документів до нього. Арк. 42-47.

28. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 75. Аналітична довідка про І-й з'їзд німців України. Арк. 190-195.

29. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 93. Державний комітет України у справах національностей та міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності комітету (3 листопада 28 листопада 1997 р.). На 246 аркушах. Зберігати постійно / Україна, Одеська обласна державна адміністрація, 29.10.1997 № 01-04-3802. Віцепрем'єр-міністру України В.А. Смолію. Арк. 190.

30. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 93. Державний комітет у справах національностей та міграції. 26.11.1997 № 11-2224/2. На доручення КМУ 22181/69 від 19 листопада 1997 року. Віце-прем'єр-міністрові України В.А. Смолію. Копія: Голові Одеської ОДА Р.Б. Боделану. Арк. 191-192.

31. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 94. Державний комітет України у справах національностей та міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності комітету (2 грудня 31 грудня 1997 р.). На 260 аркушах / Фольксрат (Народна Рада) німців України. Volksrat der Deutschen der Ukraine Gesellschaft der Deutschen in der Ukraine Wiedergeburt. Товариство відродження німців Відродження, № 110 14.11.97 р. Віце-прем'єрміністру України, Співголові міждержавної Українсько-німецької комісії у справах німців України, пану д-ру Смолію В.А. Уповноваженому федеральному представнику Німеччини з питань німців-переселенців, Співголові міждержавної Українсько-німецької комісії у справах німців України, пану, д-ру Ваффеншмідту. Арк. 43-44.

32. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 94. Державний комітет України у справах національностей та міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності комітету (2 грудня 31 грудня 1997 р.). На 260 аркушах / № 4/780, 26.11.1997 р. Державний комітет України у справах національностей та міграції. 5.12.1997 № 11-2307/2 на № 22971/52 від 25.11.1997 р. Віце-прем'єр-міністрові України В.А. Смолію. Арк. 45-48.

33. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 95. Державний комітет України у справах національностей та міграції. Листування з АП і ВРУ з питань основної діяльності Комітету (3 січня 3 липня 1997 року). На 261 аркуші / Державний комітет України у справах національностей та міграції. 24.02.1997 № 11-403 / Народим депутатам України М. Горбатюку, Ю. Оробцю, Т. Кияку. Арк. 88-90.

34. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 96. Державний комітет України у справах національностей та міграції. Листування з АП і ВРУ з питань основної діяльності Комітету (10 липня 27 жовтня 1997 року). На 257 аркушах / Постановление Верховного Совета Крыма О результатах І сьезда (Фолькстага) немнев Крыма. Арк. 67.

35. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 96. Державний комітет України у справах національностей та міграції, № 9-1638/1. Адміністрація Президента України. На № 02.05/895 від 19.08.97 р. Арк. 99-100.

36. ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 97. Державний комітет України у справах національностей та міграції. Листування з АП і ВРУ з питань основної діяльності Комітету (3 листопада 31 грудня 1997 року). На 220 аркушах. Зберігати постійно / Довідка про діяльність Всеукраїнських громадських об'єднань національних меншин України, запрошених для участі у зустрічі з Президентом України. Арк. 151-155.

Размещено на Allbest.ru