Інвентар міста Острога 1728 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНВЕНТАР МІСТА ОСТРОГА 1728 РОКУ

Микола Близняк

Анотація

Стаття присвячена аналізу інвентаря Острога 1728 р., зроблено спробу з'ясувати стан міста у другій половині XVII - першій третині XVIII ст., розкрито інформативний потенціал джерела, опубліковано документ. В цей час в місті мешкали громади християн, євреїв, мусульман. У документі представлена інформація про економіку, культуру, релігію та топографію міста. Острог було поділено на дві частини, що належали різним магнатським родинам.

Ключові слова: інвентар 1728 р., міщани, християни, іудеї, мусульмани, осілість, Острог, Волинь.

Аннотация

Николай Близняк

ИНВЕНТАРЬ ГОРОДА ОСТРОГА 1728 ГОДА

Статья посвящена анализу инвентаря Острога 1728 г., сделано попытку выяснить состояние города во второй половине XVII- первой трети XVIII в., раскрыто информативный потенциал источника, опубликован документ. В это время в городе жили общины христиан, иудеев, мусульман. В документе представлена информация об экономике, культуре, религии и топографии города. Острог был разделен на две части, принадлежащие разным магнатским фамилиям.

Ключевые слова: инвентарь 1728, мещане, христиане, иудеи, мусульмане, оседлость, Острог, Волынь.

Annotation

Mykola Blyzniak

THE INVENTORY OF THE OSTROH TOWN IN 1728

The article is devoted to the inventory of Ostroh in 1728, an attempt to disclose the town's status in the second half of the XVII - the first third of the XVIII century has been made; the informative sources 'potential of published document has been revealed. At this time the large communities of Christians, Jews, and Muslims lived in this town. The document presents an information on the economy, the culture, the religion, and topography of the town. Ostroh has been divided in two parts and has been owned by different magnates 'families.

Keywords: an inventory of1728, tradesmen, the Christianity, the Jews, the Muslims, a settlement, Ostroh, Volhyn'.

Виклад основного матеріалу

Попри увагу вітчизняних та зарубіжних істориків до минулого міста Острога ціла низка аспектів з його історії потребують детального вивчення. Передовсім, йдеться про археографічне опрацювання багатої документальної спадщини, яку по собі залишили магнатські родини Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків, Яблоновських та ін. У цьому сенсі варто відзначити, що дослідження джерел з історії міста та його дідичів періоду XVI - і першої половини XVII ст. проведено на належному рівні. Значно менше вивчені друга половина XVII і XVIII ст., щоправда, не лише для Острога, а й для усієї Волині та Правобережної України в цілому. Справа у тому, що історія міста другої половини XVI - першої половини XVII ст. була наповнена знаковими і багато в чому доленосними подіями в житті українських земель у складі Речі Посполитої, коли на її історичній авансцені провідне місце посіли князі Острозькі. Представники цього аристократичного роду розвивали економіку, виступали чільними представниками воєнно- політичного життя держави, меценатами освіти і протекторами Православної церкви тощо. Зрештою, ситуація кардинально змінилася після Української національної революції середини ст. - князі Острозькі вигасли по «мечу» й по «куделі», Волинське воєводство зазнало великих демографічних втрат, руйнувань, економіка краю перейшла у стан занепаду, відбулися трансформації в етноконфесійному складі населення тощо. Вищеозначені процеси вимагають проведення спеціальних досліджень. На цьому шляху в першу чергу варто спрямувати пильний погляд до джерел другої половини XVII - першої половини XVIII ст., аналіз яких допоможе зрозуміти процеси і механізми відновлення краю після військових потрясінь та економічної стагнації.

У минулому вчені зверталися до вивчення документів з історії Острожчини першої третини ст. Одним із перших, хто присвятив свої праці цій проблемі, був Йосип Новицький (1878 - 1964 рр.). Він зумів віднайти та опублікувати у 1938 р. інвентар ординатської частини Острога 1708 р. [29]. Проте, на думку істориків, при публікації дослідником були допущені окремі огріхи [3]. Подальші пошуки та аналіз джерел з історії Острога XVIII ст. пов'язані з іменем Миколи Ковальського (1929 - 2006 рр.). У своїх працях він представив детальний огляд і критику документальної спадщини з минулого міста досліджуваного періоду [17], розкрив інформативний потенціал родинного архіву князів Сангушків [18], у складі якого зберігаються інвентарі волинських міст, зокрема й Острога. У поле зору знавця джерел потрапили інвентарі 1708, 1724 і 1728 рр. Останні були ґрунтовно проаналізовані й на сторінках монографічного дослідження, присвяченого історії міста [16, с. 18-21], а також у співавторстві з В. Атаманенком [15].

Важливі для досліджуваного періоду студії Т. Вихованця, у яких він докладно проаналізував інвентар Острога та частини Острожчини 1708 р., насамперед, як джерела з історичної топографії міста, ґрунтовно представив зміни власників Острога у другій половині XVII - XVIII ст. [9; 11].

Цикл статей про джерела з історії Острога кінця XVII - першої третини XVIII ст. підготував Микола Бирук [4; 5]. У його публікаціях на основі значного кола документальних джерел про- слідковано етапи соціально-економічного розвитку Острозької волості вказаного часу [6; 7], розкрито інформаційний потенціал інвентарних описів Острога та волості, зокрема 1708, сумаріуш 1714, 1724 та 1728 рр. Інвентар села Бельмаж 1728 р. був опублікований автором цих рядків [8].

У 1603 р. Острог і волость були розділені на дві частини між синами Василя-Костянтина Острозького (1526-1608 рр.) і дісталися Янушу (1554-1620 рр.) та Олександру (1570-1603 рр.). Після смерті у 1620 р. краківського каштеляна Януша Костянтиновича на його частині Острож- чини була запроваджена Острозька ординація (майорат), що мала передаватися нащадкам неподільно по чоловічій лінії його дочки Євфросинії, дружини Олександра Заславського (між 1577 і 1589 - 1629 рр.). Ординат був зобов'язаний сповідувати католицизм, виставляти на потреби Речі Посполитої військо у складі 300 піхотинців і 300 кінних вояків, утримувати в боєздатному стані острозький та інші замки на території майорату й використовувати як військові регалії герб князів Острозьких, титулуватися ординатом і найголовніше - дбати про неподільність острозьких добр [26, s. 218]. Вся ординатська спадщина складала наступні ключі: Дубенський, Степаньський, Миропільський, Вільський, Чуднівський, Піковський, Базалійський, Красилівський, Острозький, Сульжинський і Лютовижський, обіймаючи 24 міста і 592 села [26, s. 79]. Інша частина Острога у 1621 р. відійшла доньці Олександра Острозького - Анні-Алоїзі Ходкевичевій (до часу смерті у 1654 р.).

У досліджуваний період ординатська частина Острозької волості належала Юзефі-Марії (Маріанні) з Любомирських (1693 - 1729 рр.), дружині Павла-Кароля Сангушка (1680 - 1750) надвірного маршалка литовського (1713 - 1734 рр.) і великого маршалка литовського (1734 - 1750 рр.).

Неординатська частина Острога у 1720-х рр. належала представнику князівської династії Яблоновських, волинському (з 1693 р. ?), руському (з 1697 р.) воєводі - Яну-Станіславу (1669 - 1731 рр.) [24, s. 109]. Після нього Острожчиною володів його синравський воєвода Станіслав- Вінцентій (1694 - 1754 рр.) [26, s. 243], причому половину Острога він отримав ще при житті батька [9, с. 241], хоч точної дати про це не маємо.

В другій половині XVII - і в першій третині XVIII ст. Острог продовжував перебувати розділеним на дві частини, як вже про це вище згадувалося. Розділеність міста, а також часта зміна його власників вкрай негативно відображалися на економічному стані адміністративного центру волості. Для кращого розуміння стану міста та його околиць звернімося до важливих подій попередніх десятиліть, що вплинули на поступ краю.

У роки Національної революції середини XVII ст. відбулася низка важливих змін у Волинському воєводстві. Серед іншого мали місце руйнування міст і сіл, демографічні втрати тощо, а Україна дедалі більше втягувалася у фокус геополітичних інтересів сусідніх держав. В цей же час Острог став містом, де вирішувалися доленосні події українського козацтва й державності в цілому.

30 березня 1670 р. надзвичайний Варшавський сейм схвалив інструкцію комісарам, яких делегували до Острога для переговорів із козаками. Польські комісари перебували у місті від початку травня до початку вересня 1670 р. [19, с.187-188]. Врешті Дорошенкові представники на комісію до Острога не з'явилися через невиконання польською стороною козацьких умов. Острозька угода була узгоджена зацікавленими сторонами пізніше. У роботі комісії взяли участь воєвода волинський (з 1661 р.), князь Михайло Юрій Чорторийський (1621 - 1692 рр.), каштелян волинський (з 1661 р.) Ян Францішек Любовецький (пом. 1674 р.), воєвода чернігівський (з 1660 р.) Станіслав Казимир Беневський (1610 - 1676 рр.), сенатори з Литви і значне коло шляхти.

В цей же час відбувалися дошкульні татарські напади на Волинське воєводство, що залишило по собі негативні наслідки. Про один із таких випадків, що пов'язаний з Острогом, є окремі відомості. У серпні 1676 р. козаки гетьмана козацтва Правобережної України Остапа Гоголя (16751678) на чолі з його сином Балацком поблизу Лабуні відбили у татар, які поверталися з-під Корця й Острога частину ясиру і загарбаної худоби [19, с. 319].

На початку XVIII ст. місто відчуло на собі тягар військових постоїв. Насамперед, йдеться про події Північної війни, які залишили свій слід і на волинській землі. 26 серпня 1705 р. гетьман Іван Мазепа з козацьким військом у числі 40.000 і 15.000 московської піхоти проходили повз Острог, хоч власнику міста та римо-католицькому біскупу вдалося зарадити значним військовим втручанням у життя міста шляхом переговорів [26, s. 81]. У цьому ж році, 2 грудня, в місті «на лежах зимових» перебувало московське військо Семена Неплюєва. Тоді ж гетьман Іван Мазепа «квартирував» у Дубні [26, s. 81]. Весною 1706 р. на Волині перебували шведи під командуванням генерала І. Штембека, з міста було взято значні провіант та контрибуцію, а через кілька днів шведські війська з Карлом ХІІ (1682 - 1718 рр.) і королем С. Лещинським (1677-1766 рр.) вирушили до території етнічної Польщі [26, s. 81]. Всю зиму і до літа 1707 р. в Острозі квартирувала московська піхота на чолі з фельдмаршалом графом Борисом Шереметєвим (1652 - 1719 рр.), хоч воєнних дій не проваджено [26, s. 82; 12, с. 606 - 607]. У березні 1708 р. польське військо дислокувалося в районі Полонного, Острога та Дубна [12, с. 397].

В березні 1709 р. російський генерал-майор Микола Іфланд рушив з відділенням драгунів до Полонного й Острога [12, с. 460]. У цьому ж місяці «московити стали під Острогом» і з'єдналися з загонами гетьмана польного литовського Григорія Антонія Огинського (1654 - 1709 рр.) [13, с. 601]. Безумовно, що підсумки перебування військових загонів такої значної чисельності на Острожчини і були невтішними.

Водночас власники міста намагалися стимулювати розвиток економічного життя острожан шляхом підтвердження міських привілеїв. Справа у тому, що після захоплення кожного українського міста, яке мало магдебурзьке право, польський уряд у вигляді політичної репресії у роки революції позбавляв поселення його автономії й підпорядковував польській адміністрації [20, с.125]. Тому, згодом до процесу стабілізації в краї, очевидно, змушена була спричинилася й королівська влада, й сейм. Так, за С. Кардашевичем, 15 грудня 1678 р. ухвалою сейму було затверджено для Острога привілеї, надані ще від попередніх польських королів [26, s. 78]. Гетьман коронний Станіслав Яблоновський 25 березня 1693 р. надав підтвердження раніше наданого королівського привілею на магдебурзьке право [21, с. 61], пізніше його онук Ян Каетан Яблоновський 9 січня 1740 р. в замку віленському видав привілей на звільнення острозьких міщан від «мита і спасного», а 10 вересня 1786 р. в Хорові Станіслав Малаховський, референдар коронний, «встановив в Острозі юрисдикцію міську» [26, s.116].

Варто згадати і про підтвердження привілеїв національним громадам міста. Так, згідно з постановою волинського сеймика від 18 квітня 1684 р. татари з міста Острога, що мешкали на вулиці КалічійВулиця «Каліча», за М. Ковальським, з'являється в інвентарі міста 1621 р. [16, с. 20]., були звільнені від податків («лібертовані») «відповідно до привілеїв давніх» [1, с. 455]. Нижче коротко вказано інші факти надання татарам в Острозі маєтностей.

Наскільки покращилося становище міщан, і які наслідки цілої низки підтвердження давніх привілеїв державою й дідичами міста? Відповідь на ці питання дав Станіслав Кардашевич (1826-1887) - місцевим мешканцям не вдалося повернути давній добробут і залишилися вони в «убогості й темноті» [26, s.116]. Проте важко погодитися з висловленими висновками цілком.

Не варто забувати, що на стані Волині досліджуваного періоду відбилися втечі та міграційно- колонізаційні процеси, які прямо стосувалися краю й були спрямовані на Поділля. Розпочалися вони внаслідок укладення Карловицького миру 1699 р. й повернення Поділля від Туреччини до Польщі й звільнення його від державних податків на кілька років. З інвентаря Меджибізької волості 1717 р., впорядкованого М. Крикуном, дізнаємося про переселення з Острога на Поділля острожан: 11 зазначених в інвентарі власників домогосподарств християн та 5 господарів - євреї [14, с.15, 18], а також з околиць Острога ще 35 домогосподарств християн відзначає інвентар [14, с.15]. Євреї прибульці мешкали лише у місті Меджибожі. Названі цифри допомагають скласти уявлення про демографічні процеси на Острожчині в окреслений період.

Місто з давніми традиціями співжиття різних національних громад мало відповідно й достатньо представницький кагал. Не вдаючися до більших деталей його функціонування у місті, чому були присвячені спеціальні статті дослідників [7; 27], наголосимо на тому, що у першій третині XVIII ст. достатньо загострилися стосунки між християнами, мусульманами та євреями, наслідком чого став міжнаціональний конфлікт в Острозі, який апогею досяг у 1726 р. (дрібніші конфлікти відбувалися й раніше) між євреями та учнями Острозького єзуїтського колегіуму в переддень канікул - 31 липня. Арбітрами і водночас постраждалими виявилися представники татарської громади міста на чолі зі Стефаном Халембеком. Саме в цей час Ян Вільгельм Роттаріуш, острозький староста і полковник острозької ординації, який мав відповідати за порядок у місті, поїхав до Бережан на процесію поховання великого коронного гетьмана Адама Сенявського (1666 - 1726 рр.) [28, s. 199]. Відсутнім у місті також був і ректор колегіуму Адам Лотинський. Після повернення Я.В. Роттаріуш 25 серпня 1726 р. написав листа Павлу Каролю Сангушку, власнику ординатської частини міста, в якому звітував про криваве міжнаціональне протистояння між євреями, татарами та учнями і представниками Острозького єзуїтського колегіуму. Реляція посадовця рясніла грабунками єврейських крамниць, власності татар, підпалами, нищеннями крамниць, будинків, побиттями - загальним неспокоєм тощо [35]. Зрозуміло, що ця подія стала апогеєм давнішого протистояння різних національних громад міста. Тривав конфлікт і всередині єврейського кагалу, градус якого підвищувався завдяки суперечностям між власниками двох частин Острога. Врешті, все завершилося вироком Люблінського трибуналу у 1731 р., згідно з яким острозький кагал поділено на дві частини [27, s. 545-546].

Отже, волинське місто Острог у другій половині XVII - першій третині XVIII ст. переживало складні часи свого соціально-економічного й культурного життя, проте дані інвентаря 1728 р., що мають беззаперечну джерелознавчу цінність, допоможуть відновити загальні аспекти міського життя в Острозі й на Волині в цілому.

Інвентар ординатської частини Острожчини 1728 р. написаний польською мовою, зберігається у Польщі в Національному архіві м. Кракова, а перед тим зберігався в архіві Сангушків у Славуті. Документ оправлений у книгу й об'єднаний з інвентарем тієї ж місцевості 1724 р. В інвентарі 1728 р. представлено також опис сіл: Бельмажа З кінця ХІХ ст. це село стало вулицею в повітовому Острозі на південно-західній його околиці, через яку пролягав шлях до сусідніх Шумська та Кременця, що тепер на Тернопільщині. [8], Хорова, Грем'ячого, Білашева, Дерев'янчого, а також міста Межиріча Всі названі села та місто тепер села Острозького району Рівненської області.. Інвентар Острога всього охоплює 18 аркушів і був споряджений 2 квітня 1728 р., що, на мій погляд, можна пов'язати зі смертю острозького старости, полковника острозької ординації, підкоморія венденського Яна Вільгельма Роттаріуша у цьому ж році Точна дата його смерті поки що невідома.. Власниця ординатської частини Острожчини Юзефа-Марія (Маріанна) з Любомирських померла у 1729 р., що теж могло бути пов'язаним зі створенням інвентаря маєтностей.

Ординатська частина Острозької волості першої третини XVIII ст. тісно переплетена з іменами різних шляхтичів та урядників, військових і політичних діячів більше чи менше задокументованих письмово, проте до біографії згаданого Яна Роттаріуша, осілого в Острозі, варто придивитися уважніше. Він походив з німецької шляхетської родини з Вестфалії (гербу «Гриф»), прибув до Речі Посполитої у 1676 р., а службу в коронній армії розпочав у 1683 р. як офіцер гетьманського регіменту піхоти Станіслава Яблоновського [34, s. 239]. Відомо, що за його безпосередньої участі був створений інвентар цієї ж частини Острожчини у 1708 р. [29, s. 179], на теренах якої він отримав у посесію перед 1703 р. з рук Станіслава Яблоновського чотири села на Волині - Вілію Тепер село Вілія Острозького району Рівненської області., Долоче Тепер село Долоччя Ізяславського району Хмельницької області., Загірці Тепер село Загірці Білогірського району Хмельницької області. та Юськівці Тепер село Юськівці Лановецького району Тернопільської області. [34, s. 239]. У 1727 - 1728 рр. був підкоморієм венденським [34, s. 239; 32, s. 154]. Натрунний портрет полковника зберігся до нашого часу в Державному історико-культурному заповіднику м. Острога, виконаний невідомим острозьким художником на мідній блясі олією, проте помилково датований 1708 р. [22, с. 107], хоч помер він у 1728 р. [31, s. 269; 34, s. 239].

По собі він залишив нащадків: сина стольника ломжинського (з 1752 р.) Войцеха Лукаша Роттаріуша та двох доньок Гелену Ледухівську й Терезу Московську [31, s. 269]. Дружина Яна Віль- гельма - Барбара Роттаріушова (з Тимінських) після смерті чоловіка певний час порядкувала маєтностями на Острожчині. У своєму заповіті від 1744 р. вона записала на шпиталь острозького парафіяльного костелу п'ятсот злотих. Від цієї суми наступники повинні були забезпечувати старців закладу провізією [10, с. 92; 25, s. 210].

Інвентар 1728 р. фіксує власність на ординатській частині Острога полковника регіменту острозької ординації, стольника полоцького Стефана Місюни (гербу «Котвиця»). Варто зауважити на тому, що для влаштування двору шляхтича було «пляців пустих забрано 3» Пляц - земельна ділянка забудована або незабудована. [23, k. 68], що наштовхує на думку про його недавнє поселення у місті. На цій посаді, можливо, він змінив вищеназваного Яна Роттаріуша. У 1725 р. за сприяння С. Місюни було осаджено урочище Татаринівку в Чуднівському ключі, що належав до ординатської частини Острожчини [30, s. 131]. Отже, йдеться про розширення володінь урядника та військового у місті та на ординатській частині Острожчини, де він виконував службові функції.

Власником нерухомості у місті інвентар фіксує Антонія Мончинського - «старосту луцького», як його називає документ, (від 13. VIII. 1726 - по 10. XII. 1746 рр.). Він мав ще й інші уряди, зокрема, лосицького старости, був королівським полковником, луцьким ключником і підляським каштеляном [33, s. 99]. На двір шляхтича «занято три пляци» [23, k. 68]. На сторінках документу зустрічаються інші представники шляхетських родини, більша деталізація біографічних сторінок яких потребує подальших архівних пошуків.

У документі йдеться про міські простори: забудову та осілість роздільно християнську та єврейську з позначенням: платні, вільні та пусті домогосподарства, винниці, солодовні, броварі. В джерелі окреслено власність татар, отців єзуїтів, отців францисканців межирічських, очевидно, уніатських та католицьких священиків та храмів, названо тут єврейські школи, цвинтарі, крамниці тощо. Зустрічаємо, зокрема, опис городів «за валом від Межирича» тощо. Важливі документальні свідчення про православні церкви - Глібобориську та цвинтар при ній, про яку йдеться станом на 1728 р. як про неіснуючу, Параскево-П'ятницьку, Миколаївську та Успенську. Дослідникам церковної історії Волині у XVIII ст. варто звернути увагу на те, що церкви мають «правила Святого Василія» («reguly Swi^tego Bazylego») [23, k. 79, 80], тобто належали до юрисдикції Греко-Уніатської церкви.

Досить важливий блок інформації про острозьких мельників та їх повинності. В інвентарі достатньо чітко представлено інформацію про повинності та права міщан-християн та євреїв.

Важливо звернутися до осілості ординатської частини Острога у 1728 р. Отже, всього комісія зі створення інвентаря нарахувала 165 домогосподарств євреїв, куди включено платні, вільні та спустошені будинки. В це число включено також будиночки, кам'яниці, будинки з винницями і солодовнями (всього 7). Окремо зустрічаємо «бурсу єврейську», «школу єврейську муровану», «шпиталь єврейський», різницю єврейську «з 13-ма лавами». Всього інвентар зафіксував, як вказано вище, 165 єврейських домогосподарств, хоч ця цифра неточна з огляду на коментовані в документі помилки в нумерації. Зрештою, часто бачимо за єврейськими будинками додаткові будови («w tyle domek zydowski», «w nim izdebek dwie») [23, k. 71]. Вказаний факт змушує дещо збільшити цифру кількості єврейських осель.

Християни будували нові будинки у місті [23, k. 72], проте перебували в значній меншості, порівняно з осілістю єврейською. Християнських домогосподарств на ординатській частині міста Острога маємо всього 71, хоч тут теж закралося кілька помилок укладачів, що відзначено в коментарях до документу. До цієї цифри варто додати кілька шляхетських дворів, власники яких, очевидно, сповідували католицизм. Двори острозьких шляхтичів, як і ґрунти, зафіксовано без присвоєння їм нумерації. Всі вони були звільнені від міських податків на користь власника. Християнська громада на ординатській частині Острога більше, ніж вдвічі (!) була меншою за єврейську. Як склалася ситуація в іншій частині міста відповісти поки що не видається можливим за браком вірогідних документальних свідчень. В інвентарі не представлено прямих відомостей про населення ординатської частини Острога, хоч в історіографії прийнятий умовний коефіцієнт про чисельність мешканців одного будинку. За М. Бируком, який провів найновіші дослідження на цю тему, середній коефіцієнт мешканців для міста у першій чверті XVIII ст. доцільно вважати число у 6 осіб [6, с. 346].

Острозькі татари також розширюють свої міські володіння у першій третині XVIII ст. Вони зосереджені поруч з Татарською вулицею, половина якої їм надана. Знаємо, що тут розташований двір Хазбевічової, чоловік якої в певний період був ротмістром татарської хоругви у місті. На збільшенні володінь цієї громади наголошують упорядники інвентаря, оскільки пустий ґрунт єврея Косона «татари привласнили і підданих двох осадили: одного коваля, а іншого - шевця, а ті, в свою чергу, привласнили собі за річкою Вілією сіножаті на 10 ґрунтів» [23, k. 73]. Урочище Хизники, де раніше острожани мали власність, маршалок великий коронний, староста сандомирський, Олександр Домінік Любомирський (1693 - 1720 рр.), який володів ординатською частиною Острожчини з 1709 р. [2, с. 12], надав татарам, де інвентар зафіксував 12 пляців [23, k. 74].

Острозька ратуша, у якій функціонували органи міського самоуправління і суд, продовжувала перебувати у власності обох дідичів міста. Тут розташовувалися міські крамниці й інші купецькі заклади, про що можна дізнатися детальніше з самого джерела [23, k. 69]. Характерно, що укладачі інвентаря чітко знають про попередній інвентар цієї частини міста, бо для детальнішого отримання інформації про ратушу відсилають до інвентаря, що був споряджений 28 лютого 1724 р. й зберігався у Дубнівській канцелярії.

Не знаємо імен представників комісії, що укладали інвентар. Про скрупульозність комісарів свідчить занесена у документ низка маєтностей, що не підтверджені документально. В такому випадку, зокрема, вони зверталися до свідчень старожилів («starsze ludzi powiedziali») [23, k. 73]. Зважаючи на приватний характер володінь та зацікавленість власників мати максимально точну інформацію, варто висловити думку про вірогідність зафіксованої у джерелі інформації.

Окрім всього іншого, необхідно наголосити на правовому характері інвентаря. Власники, як це простежується в документах описово-статистичного характеру цього періоду, бажають володіти повною інформацією про попередні надання і привілеї міській громаді («wediug dawnego zwyczaiu y trybu starodawnego»). Острог мав власну специфіку, як вже відзначалося вище, належність до різних магнатських родин, а відтак - поділеність на дві частини. Це означало, що міський уряд уважно стежив за тим, аби мешканці однієї частини міста не вливалися в економічне та інше життя іншої частини. Відповідні натяки дає нам текст аналізованого джерела, зокрема, коли йдеться про Успенську церкву та власність Опанасихи Вдови, яких протилежна сторона тягне на свій бік примусово [23, k. 80].

Інвентар Острога 1728 р. має достатньо високу інформаційну наповненість, що дозволяє провести глибші дослідження на його основі з таких проблем, як демографія, економіка, топографія, культура, освіта та релігія. Зазначене вище дає підстави говорити можливість створення у майбутньому монографічного дослідження з історії Острога XVI - XVIII ст., тобто часу його перебування у складі Речі Посполитої.

Відкритим та абсолютно нез'ясованим до нині залишається питання про стан іншої, неординатської, частини Острога та Острожчини для першої третини XVIII ст., що вкрай важливо для розуміння цілісної ситуації в краї.

При публікації документу використано основні принципи, напрацьовані вітчизняними археографами і представлені у відповідній літературі. Для більш легкого користування джерелом модернізовано окремі його елементи. Розділені слова, написані разом і навпаки, розкрито скорочення слів у квадратних дужках. У незміненій формі залишено географічні назви та помилки писарів, залишено притаманні старопольській мові терміни та слова. Документ створений у табличній формі, а наприкінці написаний без таблиці, тобто така форма відтворення відповідає особливостям оригіналу. Коментарі до тексту мінімальні й носять характер уточнення, доповнення.

Список використаних джерел та літератури

1. Акты для истории Провинциальных сеймиков Юго-Западного края во второй половине XVII века. Архив Юго-Западной России, издаваемый коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Киев, 1888. Ч. Вторая. Т ІІ. 633 с.

2. Бирук М. Власники Острозької волості в кінці XVII - першій третині XVIII ст. Актуальні питання модерної історії України. Україна і світ: збірник матеріалів Другої регіональної наукової конференції. Острог: Вид-во ПУЛА, 2011. Вип. 1. С. 11 - і3.

3. Бирук М. Йосиф Владиславович Новицький як археограф. Історія музейництва, памяткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в Острозі та на Волині. Острог, 2009. Вип. 2. С. 130 - 134.

4. Бирук М. Інвентарі Острожчини першої чверті XVIII ст. як джерело вивчення господарського стану Острозької волості. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. Острог: Вид-во НУОА, 2009. Вип. 14. С. 71 - 84.

5. Бирук М. Інвентарні описи Острозької волості кінця XVII - першої третини XVIII ст. як історичне джерело. Актуальні питання історії України. Україна і світ: зб. матеріалів Третьої регіональної наукової конференції. Острог: Вид-во НУОА, 2012. Вип. 2. С. 276 - 283.

6. Бирук М. Населення Острожчини в першій чверті XVIII ст. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Історичні науки. Острог: Вид-во НУОА, 2008. Вип. 13. С. 343 - 357.

7. Бирук М. Становище єврейського населення Острога в першій третині XVIII ст. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. Острог: Вид-во НУОА, 2011. Вип. 17. С. 71 - 79.

8. Близняк М. Інвентар Бельмажа 1728 р. Другі Всеукраїнські краєзнавчі читання, присвячені пам'яті Григорія Гуртового. Наук. збірник. Матеріали Других Всеукраїнських краєзнавчих читань, присвячених пам'яті Григорія Гуртового, смт. Торчин, 29 вересня 2016 року / Упоряд. А. Силюк, О. Мельник. Луцьк, 2016. С. 83 - 87.

9. Вихованець Т. Матеріали з історичної топографії Острога першої третини XIX ст. Острозький краєзнавчий збірник /Редгрупа: М. Манько, М. Данилюк, С. Позіховська та ін. Острог, 2012. Вип. 5. С. 226 - 257.

10. Вихованець Т. Острозькі шпиталі другої пол. XVI - XVIII ст. Історія музейництва, пам'яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в м. Острозі і на Волині. Наук. збірник / Ред. група М. Манько, М. Данилюк, Т Глушман та ін. Острог, 2006. Вип. І. С. 83 - 100.

11. Вихованець Т.В. Інвентар Острога та частини Острожчини від 1708 _року як джерело з історичної топографії міста. Вісник Нетішинського краєзнавчого музею / Редкол.: Г.Й. Фурманчук, В.В. Новосад, О. В. Кононюк, Т.В. Вихованець. Нетішин, 2003-2004. Вип. 2 - 3. С. 28 - 33.

12. Військові кампанії доби гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд. С. Павленко. Київ: ВД КМА, 2009. Т. ІІ. 1056 с.

13. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд. С. Павленко. 2-е вид. Київ: ВД КМА, 2008. Т І. 1144 с.

14. Інвентар Меджибізької волості 1717 року / Видання підгот. М. Крикун. Львів, 2009. 192 с.

15. Ковальский Н.П., Атаманенко В.Б. Инвентари как источники по социально-экономической истории городов Украины XVI - начала XVIII в. (на материале Острога) Рукопись депонирована в ИНИОНАН СССР № 35963 от 28.10.88. Днепропетровск, 1988.

16. Ковальський М. Етюди з історії Острога: Нариси. Острог: Острозька академія, 1998. 286 с.

17. Ковальський М.П. Документальні джерела з історії Острога і Острожчини, виявлені в Головному архіві давніх актів (АГАД) у Варшаві Матеріали IV науково-краєзнавчої конференції «Остріг на порозі 900-річчя». Сокаль, 1993. С. 65 - 74.

18. Ковальський М.П. Документи родинного фонду Сангушків Краківського державного воєводського архіву як джерела з соціально-економічної історії України XVI - XVIII ст. Архіви України. 1983. № 3. С.60-63.

19. Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII - на початку XVIII століття. Статті і матеріяли. Київ: Критика, 2006. 472 с.

20. Отамановський В.Д. Развитие городского строя на Украине в XIV - XVIII вв. и магдебургское право. Вопросы истории. 1958. № 3. С. 122 - 135.

21. Тхор В. І. Деякі особливості розвитку міст Волині після Визвольної війни 1648 - 1654 рр. Матеріали І - ІІІ науково-краєзнавчих конференцій «Остріг на порозі 900-річчя» (1990 - 1992). Сокаль, 1992. Ч. 2. С. 59 - 61.

22. Український портрет XVI - XVIII століть. Каталог-альбом / Авт.-укл. Г. Белікова, Л. Членова. Київ, 352 с.

23. Archiwum Narodowe w Krakowie. Zespol Archiwum Sanguszkow. Sygn. 461. Inwentarz miasta Ostroga, zawieraj^cy w sobie opis zamku i powinnosci mieszkancow. 103 k.

24. Herbarz Polski. Cz. I: Wiadomosci historyczno-genealogiczne o rodach szlachetskich / Uloz. i wyd. A. Boniecki. Warszawa, 1905. T. VIII. 400 s.

25. Hoffman J. Akta kosciola farnego ostrogskiego od 1622 r., co wazniejsze wydal. Rocznik Wofynski. Pod red. J. Hoffmana. Rowne, 1934. T. III. S. 192 - 214.

26. Kadaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga. Materialy do historyi Wolynia. Bialy Dunajec; Ostrog, 2013. 292 s.

27. Kazmierczyk A. Podzial kahalu ostrogskiego w pierwszej polowie XVIII wieku Kwartalnik historii zydow. Warszawa: Zydowski Instytut Historyczny, 2001. № 4. S. 535 - 548.

28. Kazmierczyk A. Tumult w Ostrogu w roku 1726 Biuletyn zydowskiego instytutu historycznego. Warszawa: Zydowski Instytut Historyczny, 2000. № 2. S. 197 - 206.

29. Osidlosc miasta Ostroga anno 1708 / Wyd. J. Nowicki Rocznik Wofynski. Rowne, 1938. T. VII. S. 179 - 228.

30. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Oprac. S. Hr. Uruskiego, A. A. Kosinskiego, A. Wlodarskiego i materialow archiwalnych / Opr. przez A. Wlodarskiego. Warszawa, 1914. T. XI. S. 131.

31. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej ze zbiorow S. Hr. Uruskiego i materialow archiwalnych / Opr. przez A. Wlodarskiego. Warszawa, 1931. T. XV. S. 269.

32. Urzqdnicy Inflanccy XVI - XVIII wieku. Spisy. Oprac. K. Mikulski, A. Rachuba. Kornik, 1994. T. IX. 292 s.

33. Urz^dnicy wolynscy XIV - XVIII wieku. Spisy / Oprac. Marian Wolski. Kornik: Biblioteka Kornicka, 190 s.

34. Wagner M. Slownik biograficzny oficerow polskich drugiej polowy XVII wieku. Oswi^cim: Napoleon V, 2013. T. I. 348 s.

35. Zydzi Polscy 1648 - 1672: Zrodla. Oprac. A. Kazmierczyk. Krakow: Uniwersytet Jagielonski, 2001. 298 s.

Додаток

ДОКУМЕНТ

Інвентар осілості ординатської частини міста Острога 1728 року

/k.65/ Inwentarz osiadlosci miasta Ostroga na czqsci jasnie oswiqconych xiqstwa ich m[ilos]ciow marszalkow W[ielkieg]o Xiqstwa Litto[wskiego] in anno 1728 die 2 aprilis. In fundo bonorum spisany /k.67/

и.у (D N Ј Л В <->*§	о.Ц >> СЛ *N	Osiadlosc miasta Ostroga na cz^sci jasnie oswi^conych x[i§]stwa ich mosciow marszalkow W[ielkieg]o Xi^stwa Litewskiego	M s	1	<D GO 3 PLh
		Place ulicy do parkanu od szpitala
	1.	Domek Wola Krawca	1
	2.	Domek Bienka Cerulika	1
1.		Domek Opanasa Szewca
	3.	Domek Watulki Zyda	1
		Plac pusty			1
	4.	Dom Lukasza Boczanskiego10		1
	5.	Dom Andrzeia Sniczerza	1
	6.	Pla[c] pana Puciatego		1
		Plac pusty			1
		Wedle Borucha Kosonowicza plac pusty			1
		Plac pusty			1
		Plac pusty			1
		Pierzeia druga tey ulicy, ktorych wszystkich i[ch] m[os]c xi^dz proborszcz przy kamienicy spustoszaley nullo jure usurpat sobie pod ktoremi placow n[umer]o 7 dico siedm Ulica od bramy Dubienskiey
2.		Domek Dymitra Szewca	1
	7.	Domek Jankela Kusznirza	1
	8.	Dom wiezny11 Markiela Krawca	1
	9.	Dom wiezny Irsza Krawca	1
	10.	Kamienica wiezna Dawidka Kuniowskiego	1
	11.	Kamienica Borucha Kosonowicza	1
	12.	Kamienica spustoszona Soldyka Zyda			1
	13.	Dom wiezny Jankiela Zyda	1
	14.	Dom wiezny Szachny Zyda	1
	15.	Kamienica na rogu rynkowym Zyda Kopieyki	1
	16.	Kamienica Szmoyla Dziuby	1
		Na przeciwko tey kamienicy na zad powracai^c kamienica wiezna Wilimowa Chrzescianina12	1
/K. 68 / Continuacya osiadlosci Ostrouskiey13
	17.	Dom wiezny Chaima Lublinskiego, domek w tyle zydowski	1
	18.	Dom Jankiela Krawca, w tyle domek zydowski	1
	19.	Dom wiezny Leyby Lobenskiego, domek w tyle zydowski	1
	20.	Dom wiezny Zaywieli Zyda	1
		Plac pusty			1
	21.	Dom Leybki Watulki krawca	1
	22.	Dom Borucha Bakalarza	1
		Pla[c] pusty			1
	23.	Dom Ayzyka Kusznierza	1
		Domek Romana Tkacza14	1
		Plac pusty			1
	24.	Domek Majora Krawca	1
		Plac pusty			1
	25.	Dom Josia Kotlarza	1
	26.	Domek Abrama Krawca zyda	1
	27.	Domek Michela Zyda	1
	28.	Domek Dawida K^zmerzn zyda	1
		Plac pusty			1
		Plac pusty			1
3.		Domek Hryhorego Slusarza	1
4.		Domek Franciszka Krawca	1
5.		Domek Michala Bednarza	1
		Na przeciwko tych domkow znaydui? si? placow pustych			5
		Na dwor w[ielmozneg]o i[ch] m[os]ci p[ana] Misiuny pulkownika ordynackiego na ktorych teraz tenze dwor stoi placow pustych zabrano n[umer]o 3
6.		Domek Aksantego Szewca	1
7.		Domek Jacka Tkacza	1
		Dwor i[ch] m[os]ci p[ana] Plonowskiego zai?to placow n[umer]o 2
		Dwor w[ielmozneg]o i[ch] m[os]ci p[ana] starosty Luckiego zai?to placow n[umer]o 3
		Dwor i[ch] m[os]ci p[ana] Hanskiego zai?to placow n[umer]o 2
	29.	Domek zyda Elli	1
	30.	Dom wiezny Bochurynskiego Zyda	1
	31.	Dom pusty Srola Dermanskiego			1
	32.	Dom wiezny Solanki zydowski	1
	33.	Dom Raszki zydowski	1
	34.	Dom Berka Hluskiego	1
	35.	Dom Icka Pomirczego	1
		Plac pusty			1
	36.	Domek sierot zydowek	1
	37.	Dom wiezny Kewacha zyda Zolobnego	1
/K. 69 / Continuacya15 dalsza osiadlosci Ostroga
		Plac Manusa Dubienskiego pusty			1
	38.	Dom Daniela Dekina, w nim zyd Gdal mieszka	1
	39.	Dom Chaima Woloszyna	1
	40.	Dom wiezny Jowela Zyda	1
	41.	Kamienica Abrama Kuniowskiego zyda	1
	42.	Dom wiezny Mikolaia Rymarza	1
	43.	Domek Zeylika Mezyreckiego	1
Pierzeia Rynkowa od ulicy Zamkowey
	44.	Kamienica wiezna Josia Chononowicza	1
	45.	Kamienica wiezna Soldyka Zyda	1
	46.	Kamienica wiezna p[ana] kiiowskiego burmistrza
	47.	Kamienica wiezna Fiydmana Zyda	1
	48.	Kamienica Gierszonowa Zyda	1
	49.	Kamienica Symy Zydowki	1
		Ratusz in medio miasta w Rynku murowany na oboie cz?sci tak xi^x?cia i[ch] m[os] ci, iako y wielmoznego i[ch] m[os]ci p[ana] starosty spolnie per medium dziel^cy si?, ktorym polowa po lewey stronie cz?sc, a fronte od zamku mai^ce tablice muro- wane z wyrznienciem tytulu j[asnie] o[swieconego] x[?ize] i[ch] m[ilos]ci Janusza Ostrougskiego16 kasztelana krakowskiego in sortem xi^z?cia i[ch] m[ilosci]ci nalezy sukcessiwe cretenum. Dalsze opisanie tegoz ratusza in a[nn]o 1724 die 28 febr[uari] invenietur w kancelaryi Dubienskiey w inwentarzu. Pod tym ratuszem znaydui^ si? sklepy kupiecki y kramnice na cz?sci j[asnie] o[swieconego] xi?cia i[ch] m[ilos]ci investigandum efi quo jure. Takowiz kupci trzymai^. Ulica Zydowska w rynku od bramy nowomieyskiey y od konwiktu oo.[ojcow] jezu- itow poczynai^cy si?
	50.	Dom wiezny Icka Judowicza, do ktorego nalez^ce trzy sklepy ex parte j[asnie] o[swieconego] x[i§cia] i[ch] m[ilos]ci dobr Plac pusty Arona zyda Poleszuka Plac pusty Leyzora Zyda	1		1 1
	51.	Dom Penka Zyda	1
/К. 70/ Continuacya dalsza osiadlosci Ostroga
	52.	Dom Anny Zydowki	1
	53.	Dom zyda Szlomy na cz^sci j[asnie] o[swieconego] xi^cia i[ch] m[ilos]ci ci^gnie do w[ielmozneg]o i[ch] m[os]ci pana starosty	1
	54.	Kamienica rabina Stepanskiego	1
	55.	Kamienica Mendela Szmuklirza	1
	56.	Kamienica Morduchaia Plac pusty Lozora Mi^dzirzyckiego	1		1
	57.	Kamienica Eyzyka Leybowicza Plac pusty na ktorym sztuka muru	1		1
	58.	Kamienicy Szmoyly Mierlicza	1
	59.	Kamienica Abusiowey wdowey	1
	60.	Kamienica Libermana Doktora	1
	61.	Dom Slonki Abusiewicza	1
	62.	Kamienica Jankiela Zyda	1
	63.	Dom Judki Aptikarza zyda	1
	64.	Kamienica Szmoyly Lachowieckiego	1
	65.	Dom syna rabina Ayzyka Stepanskiego	1
	66.	Dom Szlomy Dawidowicza	1
	67.	Dom rogowy Szlomy Reyzy W tyle tych domow znaydui^ si§ domki zydowskie	1
	68.	Kamienica Szmoyla Zyda	1
	69.	Kamiennica17 Rabinowa	1
		Bursa zydowska drewniana wolna
	70.	Dom zyda Sluckiego	1
		Plac pusty zydowski			1
	71.	Domek Zelmana Szmuklerza	1
	72.	Domek Jozefa Benkowicza	1
	73.	Dom wiezny Meczety wdowey	1
	74.	Dom wiezny Chaima Szmoklirza	1
	75.	Kamienica Jozefa Merlenego	1
	76.	Kamienica Gecowey wdowey	1
	77.	Kamienica Mendlowey wdowey W tych18 domow znaydui^ si§ domki zydowskie	1
		Szkola zydowska murowana
	78.	Dom Lachmana Zyda	1
	79.	Dom Moszka Zyda	1
	80.	Dom Zeylika Zyda	1
	81.	Dom Pieczennika Zyda	1
	82.	Dom Leyby Pieczowego, zi§c w tyle domek zydowski	1
	83.	Dom Leyby Czeherynskiego, w tyle domek zydowski	1
	84.	Dom Zeylika Szkolnika	1
	85.	Dom Josia Szymszonowego	1
	86.	Domek wdowey Chawki, przy ktorey chalupka	1
	87.	Dom Moszka Rowenskiego, przy ktorym chalupek dwie	1
/К. 71/ Continuacya dalsza osiadlosci Ostroga
	88.	Dom Zelmana Pargamiennika, w tyle domek Sendyka Starego	1
	89.	Dom Zelmanowego zi^cia	1
	9119.	Dom Icika Buski	1
	92.	Dom kahalowy pusty			1
	93.	Dom Zelmana Zyda	1
	94.	Dom Pinkasa Szklarza, w tyle domek zydowski	1
		Szpital zydowski
	95.	Dom Falka Zyda, w tyle domek zydowski	1
	96.	Domek Irsza Zyda	1
	97.	Dom Szewela Zyda	1
	98.	Domek Tadrosa Rzeznika20	1
	99.	Dom Frydmanowicza Zyda	1
	10121.	Dom Kachimka Zyda	1
	102.	Domek zly Moszka Piekarza	1
	103.	Dom Irsza Doktora	1
	104.	Dom Chaima Hawraszowego, w tyle domek zydowski Plac pusty zydowski	1
	105.	Dom Icka Zyda	1
	106.	Domek Kantora zydowskiego	1
	107.	Domek Icka Rzeznika	1
	108.	Domek Klemanskiego Rzeznika	1
	109.	Domek Introligatora Zyda	1
	110.	Domek Zelmana, w tyle domek zydowski	1
	111.	Dom Gerszona zi^cia Kaczki	1
	112.	Dom Chaima Szykuly, w nim izdebek dwie	1
	113.	Dom Abramka Zabiszyia	1
		Rzeznica zydowska, w niey law n[umer]o 13
	114.	Dom Jewnego Zyda	1
	115.	Dom Zelika Zesina	1
	116.	Domek Lachmana Krawca	1
	117.	W tyle Ayzyka Rabina domkow trzy	1
	118.	W tyle Lachowieckiego domek	1
	119.	Domek Icka Jankielowicza	1
	120.	Domek Moszka Rzeznika	1
	121.	Domek Irsza Krawca	1
	122.	W tyle Rubermana domek stary	1
		Osiadlosc zabramsk^ Zarwanska Ulica nazwana Tatarsky, id^c ku Chizniku na obie r§ce
	123.	Dom Gierszona Zyda z winnic^ y slodowni^	1
	124.	Domek Kondrata Kowala	1
/К. 72/ Continuacya dalsza osiadlosci Ostroga
	125.	Dom Dawidka Zyda Plac podle niego pusty	1		1
	126.	Dom wiezny Beniamina Nowostawieckiego z winnic^	1
	127.	Dom wiezny Chaima Lubczynskiego zyda z winnic^	1
	128.	Dom wiezny Chorowskiego zyda z winnic^	1
		Plac pusty			1
8.		Dom Iwana Szewca	1
	129.	Domek Kochima Zyda	1
	130.	Domek Jankiela Chorowskiego nowobuduie si§		1
	131.	Dom zyda Palki z winnic^	1
	132.	Dom wiezny slomianey zydowski	1
	133.	Dom wiezny Leyby Chorowskiego z winnic^	1
		Placow pustych			2
	134.	Dom Szlomy Zyda	1
	135.	Domek Kolaczyka zyda Kramarza	1
	136.	Dom wiezny Lewona Zyda	1
	137.	Tenze Lewon plac pusty na ogrod zaion na tylach	1
	138.	Domek Leyzora Zyda z ogrodem	1
	139.	Domek Szlomy Zyda	1
9.		Domek Piaseckiego Zolnieza		1
	140.	Domek Josia Zyda	1
10.		Domek Petra Kotlarza nowo budowal si?	1
11.		Domek Onyska Krawca zly chrzescianina	1
12.		Domek Rola chrzescianina Szewca	1
	141.	Dom wiezny zyda Arona Dermanskiego syna	1
	142.	Dom zyda Zonia	1
13.		Chalupka Fedora Szewca	1
14.		Domek Sawki Woleczaki szewca	1
		Placow pustych za wzi?te okladem pi?c albo szesc
15.		Domek Chweska Jurka chrzescianina	1
16.		Domek Matwieia Kozumena	1
17.		Domek Dacka Zobarczuka chrzescianina	1
		Plac pusty			1
18.		Chalupka Tymka Wolanskiego	1
19.		Chalupka Nowaka syna	1
	143.	Dom Abrama Jankieliowicza	1
20.		Dom Pawla zi?c Nazarowicza chrzescianina	1
	144.	Dom Zyda Cala z winnic^	1
		Plac pusty			1
21.		Domek Oxena Chrzescianina	1
22.		Domek Antoniego Kolesnika	1
		Przy tych domkach znaydui^ si? place na ogrody, ktore ludzie zazywai^ rozni			3
23.		Domek za rzyczk^ Wili^ Maxyma Ferszowicza	1
		Tenze trzyma gront Natalki	1
24.		Za rzeczk^ domek Andrzeia Szenogi ubogi	1
25.		Domek Hrenka Szewca	1
/К. 73/ Continuacya dalsza osiadlosci Ostroga
26.		Domek Iwana Lachowieckiego szewca	1
27.		Domek Semena Firszowicza garbarza	1
28.		Domek Lukiana Szewca	1
29.		Domek Chomy Szewca	1
30.		Domek Charasyna Szewca	1
31.		Domek Tymka Szewca	1
32.		Domek Gamuly Cymbalisty	1
33.		Domek Leszka Szewca	1
34.		Domek Semena Cymbalisty	1
35.		Domek Jakima Szewca	1
36.		Domek Jozefa Zolnierza starego		1
		Winnica, slodownia szpusztoszala Arona Zyda	1
		Tamze plac pusty nad rzek^			1
		Browar Gdanskiego	1
		Browar, winnica y slodownia Jozefa Kramarza	1
		Winnica y slodownia Szlema Zyda	1
		Tamze plac pusty			1
		Slodownia lublinskiego Chaima Zyda	1
		Browar Poleszuka Zyda	1
		Winnica za rzek^ Wili^ Solanki Zydowki	1
		Tamze okopiska zydowskie poczynai^ce si? od Krasney Gory nad Zarwansk^ ulic^ y ponad Tatarsky, ktore place zwyz si? opisaly
		Tey zas ulicy Tatarskiey polowo dane tatarom od j[asnie] o[swieconych] xi^zat i[ch] m[os]ciow praedecessorow z polami, sianoz?ciami. Tamze y dwor Hazbrewiczowey przed tym rotmistrzem byl tatarskim od i[ch] m[os]ci pana Swirskiego za k^sensem
		j[asnie] o[swieconey] xi?znicy jey m[ilos]ci. Tamze zyda Kosona grunt pustui^cy, ktory sobie tatarowie przywlaszczyli y poddanych dwoch osadzili: iednego kowala, a drugiego szewca czyz poddani sobie przywlaszczyli za rzek^ Wili^ sianoz?ci nad gruntow 10 nullo jure
		Ich m[os]ci oo.[ojcowie] jezuici zaieli sobie sianoz?ci, zadnych na to praw nie pokazui^c tylko tym pretextem, ze quondam do jurysdykcyi ich nalez^ce. Ludzie ogrody na tych gruntach miewali, a te grunta nalez^ do j[asnie] o[swieconych] xi^zat ich m[os]ciow, a starze ludzi powiedali, ze pod czas calamitatem temporum, kiedy ludzie powchodzili, te sobie grunta przywlaszczyli.
/K. 74/
		Uroczyszcie Chyzniku, gdzie quondam mieszczanie bywaly swi?tey pami?ci xi^z?ta ich m[os]c starosta s^ndomirski na te grunta dal consens tatarom, gdzie si? znayduie placow n[umer]o 12, na ktorych teraz ludzie osiedli.
		Na Podzamczu ludzie mieszkai^ce tak chrzescianie, iako y zydzi
37.		Domek Michala Koszga	1
38.		Domek Iwana Szapowala	1
39.		Domek Iwana Pyzki	1
40.		Domek Iwana Tesli	1
41.		Chalupka Antona22	1
42.		Chalupka Wasyla Starca	1
43.		Chalupka Olexychy Wdowey	1
44.		Chalupka Jaremy	1
45.		Chalupka Fedora Mielnika	1
		Na przeciwko tych dwoch chalupek stoi winnica dobra pusta Mikolaia Rzymarza, w ktorey mieszka Hrycko
		Plac pusty			1
		Winnica Judczyna z Krasney Gory	1
		Winnica Jokielowa	1
		Winnica Zusiowa z Krasney Gory	1
	145.	Dom Jankiela Piekarza, w tyle domek drugi	1
		Winnica Wilima Chrzescianina	1
	146.	Domek Leyby Icka	1
	147.	Domek Meiera, w tyle domek drugi	1
	148.	Domek Leyby Panczosznika	1
	149.	Domek Ilkuna Perepiczayki	1
		Winnica Benkowa	1
		Winnica Hercowa	1
		Winnica z slodowni^ Ickowa	1
	150.	Dom Abela Melnika, w tyle chalupka z winnic^	1
		Winnica Kopcenicza na groncie xi?stwa ich m[os]ciow, ktory sobie gront ich m[os]c xi^dz proborszcz Ostrogski do swoiey przywlaszczyl jurysdykcyi
		Miasteczko Sucha Wola na slobodzie osadzai^ce za bram Dubiensk^ pod walem y fos^
/K. 75/
		Ta ulica pocz^wszy si? od samey bramy az do wiezy Zarwanskiey zblizai^ca si? ku bramie quondam g?stemi osadzona byla domami, y przez osadce nie takiego An- drzeia Waszczenka czumaka cz^sci^ chrzescianinami, cz^sci^ zydowskiemi budyn- kami, mi?dzi ktoremi y szkola byla zydowska teraz niektore place osiedli y sklepy reparowano, ktorych placow nayduie si? n[umer]o 42 dico czterydziescie [dwa]
І О 0) S3 N сл 3 о	0) 3 СЛ Ј V *N	Osiadlosc teraznieysza

Страница:

•  1 
•  2 

статья "Інвентар міста Острога 1728 року" скачать

Подобные документы

• Соціально-економічне життя Острога міжвоєнного періоду

  Дослідження соціально-економічного становища м. Острог після першої світової війни, яка принесла не лише численні людські жертви, але й занепад економіки. Промисловий та торговельний розвиток Острога. Методи оздоровлення фінансово господарських стосунків.
  
  реферат [25,0 K], добавлен 15.05.2011
  

• Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.

  Відносини Речі Посполитої та Московської держави в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Особливості політичних відносин Польщі з країнами Південної і Східної Європи в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Відносини з імперією Габсбургів.
  
  курсовая работа [58,4 K], добавлен 24.09.2010
  

• История Красноярска (1628-1920)

  Возведение Красноярского острога на месте впадения речушки Качи в Енисей. Походы против киргизов, окончание боевого периода в истории города Красноярска после изгнания киргизов. Основные области экономической жизни города на протяжении XVII-XVIII веков.
  
  реферат [38,4 K], добавлен 21.12.2009
  

• Культура України другої половини XVIІ-XVIII ст.

  Суперечності розвитку української культури у другій половині XVIІ і на початку XVIII століття. Культурний підйом України на межі XVIІ-XVIII століть. Національна своєріднсть і специфіка українського мистецтва у другій половині XVIІ-XVIII століття.
  
  реферат [27,8 K], добавлен 05.10.2008
  

• Архіви Львова – джерельна база дослідження історії і культури міста

  Поняття "архів" і "архівний документ". Аналіз та узагальнення міжнародного й українського досвіду у застосуванні традиційних форм використання документної інформації в архівах. Специфіка роботи архівів міста. Центральний державний історичний архів Львова.
  
  контрольная работа [69,7 K], добавлен 01.03.2011
  

• Слобідська Україна

  Вимушенний компроміс щодо залюднення прикордоння. Українська колонізації кінця XV - початку XVII ст. Стосунки прикордонних тубільних еліт з імперським центром. Історія заселення Дикого поля. Міста зі слобідськими осадчими. Заснування міста Острогозька.
  
  реферат [62,5 K], добавлен 16.01.2014
  

• Національне відродження Болгарії наприкінці XVIII та в першій половині ХIX століття

  Дослідження становища болгарських земель наприкінці XVIII та в першій половині XIX ст. Причини розкладу турецької феодально-ленної системи. Вплив російсько-турецьких воєн на розвиток національного відродження. Боротьба за незалежність болгарської церкви.
  
  курсовая работа [48,2 K], добавлен 21.09.2010
  

• Заснування та розвиток міста Арциз у ХІХ столітті

  Заселення та розвиток Півдня України. Етнічний склад, вірування та населення Бесарабії та Буджака до початку ХІХ століття. Заснування міста Арциз. Руйнування Запорізької Січі. Соціально-економічний розвиток, культурне і духовне життя міста в ХІХ столітті.
  
  дипломная работа [2,8 M], добавлен 11.03.2011
  

• Дворянська історіографія в Росії у другій половині XVIII столітті

  Умови формування та характерні особливості дворянської історіографії в Росії у другій половині XVIII ст. М. Щербатов та І. Болтін як найвизначніші представники дворянської історіографії. Участь Катерини II в формуванні дворянської історіографії в Росії.
  
  реферат [23,1 K], добавлен 18.09.2010
  

• Розбудова морського торговельного порту та соціальний розвиток Бердянська в другій половині ХІХ ст.

  Проблеми, що гальмували розвиток Бердянського порту, основні заходи з їх ліквідації. Аналіз динаміки змін в етносоціальній структурі міста другої половини ХІХ ст. Розширення зовнішньо-економічних зв’язків та підвищення потужностей вантажообігу порту.
  
  статья [24,5 K], добавлен 17.08.2017
  

Другие документы, подобные "Інвентар міста Острога 1728 року"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам