Єврейське купецтво Одеси у першій половині XIX ст.: походження та економічна діяльність

1 Таблицю складено автором за матеріалами газети «Одесский вестник» 1835-1851 рр.

Великі експортні доми євреїв, зокрема С. Гуровича (1825), Ефруссі й Рафаловича (1830), стали з'являтися в Одесі у другій чверті XIX ст. [28, с. 28]. У середині XIX ст., за нашими підрахунками, євреям належала третина купецьких контор Одеси [29].

Євреї-купці були лідерами транзитної торгівлі за сухопутним маршрутом Одеса - Броди. Важливість транзитного торгу і рівень прибутків, які отримувала від нього казна, можна визначити за наступними даними: під час закриття навігації Одеська митниця, стягуючи тільки одну п'яту частину тарифного мита, нерідко надавала міській думі щомісячного збору, отриманого лише за транзитні товари, до 50 тис. руб., а іноді й більше. За ствердженням графа М. С. Воронцова у 1830 р., такого ступеня розвитку транзитний торг досяг саме завдяки іноземним євреям [3, с. 188; 30].

Проте не лише бродські євреї відігравали велику роль у транзитній торгівлі. Значних успіхів у цій діяльності досягли також купці з Подільської й Волинської губерній, зокрема Радзивилова.

Транзитний торг у 1820-х роках вели австрійські вихідці Бер Бернштейн, Вольф Гальберштам, Якуб Натанзон, Маркус Самуельзон і Мендель Цвібак, євреї з Подільської губернії Давид Герценштейн, Муніш Гессен і Мошко Тетельбойм та з Волинської Зейлік Барац, Зейлік Мармельштейн і Амбросій (Абрам) Хавкін. Обсяги торгівлі Натанзона і Цвібака в окремі роки перевищували 1 млн. руб., а сумарний обсяг торгівлі Бараца у 1824-1825 та 1827-1829 рр. становив майже 2,5 млн. руб. За відомостями, які щорічно друкувалися в газеті “Одесский вестник”, у 1833-1839 рр. обсяги транзитної торгівлі радзивилівської купчихи Розалії Закс становили більше 1 млн. руб. на рік. У 1840-х роках великою транзитною торгівлею займалися радзивилівські купці Даніїл Гартенштейн та Шоель Бернштейн [3, с. 179-180; 31]. Обсяги транзитної торгівлі у 1834-1850 рр. містяться серед загальних даних закордонної торгівлі у табл. 4.

Для експорту хліба важливе значення мала посередницька діяльність одеських купців-євреїв. На думку

О. Дружиніної, євреї-посередники були необхідні поміщикам для реалізації хліба та іншої продукції, а держава за допомогою енергійного єврейського купецтва отримувала великі митні доходи [32]. Посередники проводили багато часу в сільській місцевості, збираючи відомості для експортерів, підтримуючи контакти з виробниками, укладаючи згоди про продаж урожаю і спостерігаючи за доставкою. Експортери значною мірою залежали від інформації, зібраної такими посередниками. За твердженням С. Ципперштейна, саме галицькі купці зайняли основні позиції у цьому виді діяльності [1, с. 50]. Одним із найвідоміших посередників у хлібній торгівлі був бродський уродженець Мозес Ашкіназі [5, с. 74-75].

Одеські купці-євреї активно займалися також внутрішньою міською торгівлею. За нашими підрахунками, у 1836 р. в магазинах, лавках і погребах в Одесі торгував 71 купець-єврей (1 - 1-ої гільдії, 2 - 2-ої гільдії і 68 - 3-ої гільдії). 44 з них були іноземними вихідцями (62 %). У 1840 р. в Одесі діяло 80 лавок, магазинів і погребів купців-євреїв (1 - 1-ої гільдії, 4 - 2-ої гільдії, 75 - 3-ої гільдії), половина з яких були іноземного походження. Купці торгували винами, мануфактурними товарами, бакалією, дрібними товарами, а також сукном, галантерейними й ювелірними виробами, шитим одягом, борошном, шкірами, лісом, вугіллям, посудом, мішками тощо. Галантерейні й мануфактурні вироби майже повністю зосереджувалися в лавках євреїв. Готовий чоловічий одяг також складав предмет переважно єврейської торгівлі [20; 33].

Серед найкращих торгівельних закладів Одеси другої чверті XIX ст. вважалися мануфактурні магазини австрійського вихідця Якуба Натанзона на Гаванній вулиці та Г. і Й. Герценштейнів на Ришельєвській; оптика баварського вихідця Б. Енгеля на Ришельєвській вулиці. Також відзначали лавку закордонних дамських товарів купця з Умані Шмуля Рейніша [28, с. 29].

Важливим напрямком економічної діяльності одеського єврейського купецтва у першій половині XIX ст. було банківництво. А. Скальковський відзначав ефективну участь одеських купців-євреїв 1-ої та 2-ої гільдій у банківських операціях на Одеській біржі, незважаючи на обмеженість у капіталах [21]. Він вважав, що банкірами були майже всі австрійські купці-євреї [6]. Найбільш успішними у цій галузі в першій половині XIX ст. були вихідці з російських губерній А. Рафалович і Й. Ефруссі, а також деякі австрійські євреї, серед яких історик В. Шевченко називає Г. Люльку [5, с. 62]. Відомою була банкірська діяльність євреїв-іноземців Арона Зака (у 1821 р.), купців за гостинною статтею 2-ої гільдії Бермана Трахтенберга і Леона Явровера та 3-ої гільдії Нафтула Білика й Ізраїля Цвергера (у 1831 р.) [17, арк. 1; 22].

У 1830 р. генерал-губернатор Новоросійського краю М. С. Воронцов стверджував, що без існування в Одесі банківських контор австрійських євреїв заможні негоціанти терпіли б крайнє утруднення в грошових переказах [23]. Як писав Й. Тарнополь, євреї-вихідці з Галичини в Одесі в основному служили банкірами, купцями або маклерами. їхні зв'язки з Петербургом, Бродами і Бердичевом, їхні великі контакти з представниками фінансової аристократії Європи, так само як і їхня увага до пунктуальності виконання своїх зобов'язань сприяли тому, що вони контролювали всі одеські банківські операції [1, с. 50; 7].

Поширеним напрямом діяльності купців-євреїв у Херсонській губернії на початку XIX ст. були також підряди, постачання і відкупи. В 1820-х рр. у підрядах для Чорноморського Департаменту в Миколаєві брав участь уродженець австрійської Тисмениці Олександр-Зусь Боген. У 1812 році купець австрійського походження Маркус Левігурович побудував овідіопольську пристань. Варшавський виходець купець Маркус Розенберг займався підрядами з перевезення вантажів у межах країни і за кордон. Основним постачальником та підрядником на будівництві будинків для німецьких колоністів, а також утримувачем питного відкупу в Тарутині та інших німецьких колоніях на початку XIX ст. був австрійський виходець Арон Полнер [24].

На початку XIX ст. відкупником мір і ваг був Фроїм Парнес, згодом його змінив Абрам Крантвейс; відкупником кошерної яловичини та різьби птахів був Вольф Гальберштам. У 1830-х рр. питійні відкупи в місті утримували Йоахім Герценштейн і Міхель Серебрений [25].

Деякі купці мали у першій половині XIX ст. ремісничі майстерні, де займалися власним виробництвом. Наприклад, майстерню з виготовлення капелюхів тримав австрійський виходець купець Зейлік Кофман, а з пошиву чоловічого одягу - купець із Липовця Янкель Теплицький. Годинниковими майстернями володіли купці австрійського походження Давид Валтух та Клімент і Мориц Штерни [34].

Слід назвати ще один напрямок діяльності купців-євреїв Одеси у першій половині XIX ст. - вони були маклерами, присяжними стряпчими, нотаріусами та браківниками в Одеському комерційному суді. Наприклад, у 1843 р. там працювали купці: маклер комерційного банка Самуель Ландау, нотаріуси Абрам Харитон, Ізраїль Аксенфельд, Самуель Гурович, Юдко Гессен, Соломон Бригер, Маркус Бриль, біржові маклери Абрам Трахтенберг, Мойсей Гебенштрейт, Фабіат Френкель, Нотка Голдштейн, Абрам Коган, Ізраїль Харитон, Мойсей Ліхтенштадт, Самсон Дербліх, Липе Розенталь, Яков Бардак, Вольф Гольд, Шлема Рашкович, Гершко Розенблат, Михайло Бернштейн, Якуб Цейнер, Лейзер Штейнфінкель, Білиг, Рутер, Моргуліс, Іона Гольдштейн, Мойсей Френкель, Ісаак Рабинович, Янкель Брун, Йоахим Тарнополь, Леон Герценштейн, Бер Богданов, морський маклер Гамшей Бомфельд, присяжні піклувальники у справах невправних Мойсей Гальперсон, Гершко Фінкельштейн, Мошко Геллер тощо [35]. Ця діяльність дозволяла встановлювати корисні зв'язки та лобіювати власні комерційні інтереси, тому була популярною серед одеського єврейського купецтва.

Таким чином, за архівними документами встановлено походження багатьох одеських купців XIX ст., проаналізовано динаміку зростання їхньої чисельності та розміри капіталів. Показано, що основний притік єврейського капіталу до Одеси у першій половині XIX ст. йшов із Австрійської імперії й Подільської губернії Російської імперії, дещо менший - із Волинської та Київської губерній. Притік із білоруських і прибалтійських губерній був зовсім незначним. Частина купецьких капіталів євреїв формувалася безпосередньо в Одесі. Найзаможніші купці приїжджали до міста переважно з російських губерній, а питома вага крупних купців- іноземців була невисокою.

Основними видами діяльності купців-євреїв Одеси були: торгівля (закордонна і внутрішня), банківництво, посередництво у хлібній торгівлі, участь у поставках, підрядах і відкупах, маклерство у комерційному суді, а також ремісниче виробництво. Закордонна торгівля хлібом через Одеський порт у першій половині XIX ст. зосереджувалася в руках греків, лише невелика кількість купців-євреїв приймали в ній участь, проте саме євреї відігравали основну роль у транзитній торгівлі.

В усіх напрямках економічної діяльності одеського єврейського купецтва вагомий внесок зробили купці іноземного походження. їхній капітал на протязі першої половини XIX ст. становив помітну долю усього єврейського купецького капіталу Одеси (у різні роки від 29 % до 56 %).

Джерела та література