Музейная документация на музейные предметы в контексте научных исследований: на примере различных групп хранения, а также раритетов обрядов и повседневности еврейской общины Украины ХІХ-ХХ вв. в коллекции НМИУ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Национальный историко-архитектурный музей «Киевская крепость», Киев, Украина

Музейная документация на музейные предметы в контексте научных исследований: на примере различных групп хранения, а также раритетов обрядов и повседневности еврейской общины Украины ХІХ-ХХ вв. в коллекции НМИУ

Т.О. Куцаева

Висвітлимо проблеми, із якими стикаємося при вивченні музейної документації (далі - МД) на музейні предмети (далі - МП) із тем «Історія України 20 ст.» і «Обряди і повсякдення єврейської громади України 19-20 ст.». Актуальність теми підсилюється тим, що вивчені ситуації актуалізують розгляд певної МД як явища, що має еволюціонувати разом із доступом до інформації у 21 ст. Адже завданнями МД є забезпечення повноцінного використання музейних зібрань із мінімальними затратами часу і встановлення точних відомостей про пам'ятки [2; 21, с. 139]. Колекція Національного музею історії України (надалі - НМІУ) подана як приклад.

Акцентом розвідки є актуалізація потреби підвищення кваліфікації музейників у межах неформальної освіти, зокрема внутрішніми ресурсами музею - у форматі усвідомленого передавання досвіду особами, відповідальними за створення МД та з досвідом роботи, новим колегам. Окрім ефективної роботи з оновлення МД, це дозволить подолати індивідуальний та груповий егоїзм у професії [3]. Адже спостерігаємо подекуди умовну «приватизацію» знань про МП окремими музейниками, які із суб'єктивних причин залишають за собою право на вибіркову передачу досвіду без фіксації інформації письмово. Контрастом цьому є той професійний егоїзм, що поєднується з амбіціями, добротою, дослідницька культура науковців [16].

Історіографія. Атрибуції МП присвячено багато публікацій: Капустіної Н. [12], Перелигіної О. [15, с. 47-53], Титаренко А. [23, с. 61-64]. Проте музейниками досі не усвідомлена застарілість (заідеологізованість, беззмістовність, помилковість) певних видів МД, не вироблено критерії їх системної й остаточної заміни. Визначення термінів. Вид МД, цікавий для дослідження, визначаємо за Інструкцією з організації обліку МП 2016 р. [13] - Науково-уніфікований паспорт (далі - НУП). І хоча наукова атрибуція є обов'язковим елементом обліку МП, Інструкція не вживає слово «доопрацювання», а «виправлення» у виключних випадках. За п. 16 музеї можуть, отже не зобов'язані, вести науково-довідкову документацію, хоча саме з неї отримують «оперативну інформацію про МП». За пп. 16-17 визначаємо і іншу МД: каталоги, описи, систематичну картотеку (іменна, предметна, хронологічна). Отже, хоча систематична картотека - змістовне джерело інформації (за аналогією з картотекою бібліотеки), проте вона не обов'язкова. Її структура, наповненість не регламентовані. Для порівняння зазначимо, що в Інструкції з обліку і зберігання МП у музеях СРСР 1985 р. було записано «обов'язково» щодо картотеки [18]. І хоча методики атрибуції МП наполягають, що точність наукового опису дозволяє найповніше використати МП [15, с. 47-53], проте відсутні вимоги до картотек, які відображають цей опис. У той же час, при відсутності змістовної картотеки, ситуація погіршується тим, що доступ до МП ускладнений, «ручний відбір» інвентарних карток (далі - ІК) і НУП складний, електронну каталогізацію розпочали нещодавно у вигляді окремих ініціатив. На 2016 р. була відсутня база даних Музейного фонду України, а музеї не мали єдиних баз даних МП [8]. І хоча нині атрибуція перебуває на якісно новому рівні, а в практиці НМІУ щорічно збільшується кількість НУП [5], проте відсутні офіційні й неформальні моделі назв МП. Це веде до проблемності нових картотек. Однак це - загальний стан науки, коли навіть моделі творення назв наукових статей лише з'являються [9].

Отже, Інструкція 2016 р., Положення про Музейний фонд України (2000 р., введення НУП) і Дод. 1 до Наказу Міністерства культури і туризму № 653 (2001) [2, 17], не містять вказівки про переведення / доопрацювання ІК у НУП і перегляд картотек, створених до 2000 р. на основі ІК. У результаті ІК, складені каталоги й додаткові описи нині можуть утворювати той «неоднозначний» спадок радянської музейної сфери, до якого звертається сучасник.

Адже, зважаючи на те, що колосальну частину МП взяли на облік у часи УРСР, зрозуміла застарілість інформації, доступна 30-50 рр. тому. Отже, визначимо ІК і картотеки, складені до 2000 р. предметами дослідження.

Відповідно до Інструкції 1985 р., що змінила Інструкцію з обліку та зберігання музейних цінностей музеїв системи Мінкульту СРСР 1968 р. ІК, як інструмент допоміжної форми обліку, складав науковець відповідної галузі науки та мистецтва [7, 18]. А Дод. № 18 до Інструкції 1985 р. розтлумачував, що це була картка наукового опису з 17 пунктів і фотографії МП. ІК стала кроком еволюції МД, адже бланки ІК від 1940-х рр. містили лише 8, потім 9 пунктів. Разом із тим, у картотеці групи «Тканини» НМІУ вміщено бланки 9х11 см із типографським друком «ВІМ Київ», «ДУМ Київ», штампом «ДУМ». Рукопис на картках, наприклад, на одяг із домотканого полотна, показує період 1907-39 рр. [55-57]. Номери передують номерам ІК 1940-х рр. Можливо, вони перші «ІК» НМІУ Це потребує дослідження, адже ІК - атрибут музеїв СРСР.

Зазначимо про огляд картотеки й спілкування з музейниками щодо вимоги радянських інструкцій до наявності фото МП на ІК, що виконувалося зрідка. Для роботи фотоапарати не виділялися. Також із не- визначених причин на бланках ІК поле для зображення МП мало назву «Місце малюнка або фотознімка». Наче передбачали, що музейник володів навичками художника. Нині свідченнями відданості професії є малюнки МП: серветки, сукні, прапори, прикраси тощо [51, 62, 63, 66]. У цілому, у Ф. Рябчикової і Д. Желтухової визначимо, що першу Інструкцію з обліку МП музеїв СРСР затвердили 1938 р., наступні 1947 р. і 1968 р. У 1985 р. ввели інструкцію, яка діяла до 2016 р. [4, с. 329-333; 21, с. 139].

Основний зміст. Зміст ІК і карток картотек (далі - КК) згрупуємо в блоки. Спостерігаємо, що радянські музейники могли атрибутувати МП не об'єктивно, зважаючи на ідеологію. Тому «прологом» до досліджень нині стає і «вгадування» МП. Наприклад, неформальна (ре)атрибуція МП [Див. пояснення терміну: 10, с. 66-69], що в ІК 1955 р. записали як «Жетон українських буржуазних націоналістів Галичини, які були пов'язані з Америкою» [41], проявила його фалеристичною пам'яткою української діаспори США та Канади 1-ї пол. 20 ст. Це знак з'їзду Русинського Народного Союзу [19, с. 131]. Наведемо інші приклади: «Знак українських буржуазних націоналістів» (ІК відсутня [60], насправді «Нарукавний знак члена ОУН 1930-40 рр.»); «Газета «Нове українське слово» націоналістичної організації в Києві під час німецько-фашистської окупації» (ІК 1965 р.) [39], «Газета «Січ» - українська націоналістична гетьманська» (ІК 1964 р.) [38]. На противагу цьому, НУП 1996 р. на «Тризуб» лише констатує, що це «український національний символ» [42]. Не оминемо увагою «Прапор невстановленої організації українських націоналістів» (ІК 1962 р.) [61]. З публікації ще 2010 р. саме про цей МП відомо, що прапор належав полку, сформованому в Москві з вояків-українців запасних частин влітку 1917 р. [22, pdf-формат].

Переглядаючи майже беззмістовні назви на кшталт «Прапор жовто-блакитний із сатину» (ІК 1948 р.) 2016 р. у НМІУ встановили, що це прапор Мошинського сільського козачого куреня доби Української революції [50]. Іншим подібним МП до 2015 р. був «Прапор українсько-німецьких націоналістів, захоплений у бою партизанами» (ІК 1948 р.). Є підстави вважати, що його виготовили члени або прихильники ОУН у період Другої світової війни. Інформація введена до наукового обігу [6; 20, с. 16-28].

Окремою групою виділяємо ІК, що містять змістовні помилки. Найбільшу їх кількість вважаємо в іменуванні нерадянської зброї, нагород - трофеїв Червоної армії. Наприклад, «Хрест АЕ 1914. Німеччина, поч. ХХ ст.» [65] (насправді «Залізний хрест» ІІ ст. 1914 р.) і «Шабля німецька в піхвах» ІК 1940-х рр. (насправді австро-угорська піхотна офіцерська шабля, зразка 1861 р. [26]).

Наведемо назви, що змістовні, але не підкреслюють унікальність МП. Наприклад, «Ніж для паперу, поч. 20 ст.» (НУП 2008 р.) [43] поступив як річ ак. М. Бакшеєва, а ц. р. додатково атрибутований [Див. пояснення терміну: 10, с. 66-69] як оздоблений фасціями, веригами. Їх можна пов'язати з символікою таємних товариств Європи 18-19 ст. Це відкриває індивідуальну унікальність МП. Така ж ситуація з Ханукальною лампою [70]. Її ІК не містить датування, виробника й позначки про своєрідний стиль - наразі втрачений прикметний декоративний елемент.

Звернемо увагу і на відсутність у МД комплексного уявлення про деякі колекції (колекційний опис, перелік). При тому, що НМІУ зберігає відому колекцію обрядових єврейських предметів із дорогоцінних металів, менше уваги приділено МП із посрібленої та позолоченої міді [67]. Отже, по деяких ІК, наприклад «Тарілка мідна», «Глечик» [68, 69], неможливо ідентифікувати їхню належність не лише до обрядових єврейських предметів, а взагалі побуту певної громади. У той же час, на усіх ІК, навіть з назвами «Яд», «Корона Тори», не позначена приналежність МП до теми. Отже, дослідник, незнайомий із термінологією, опиниться у складній ситуації. Тут єдиною підказкою стає інформація ІК про спосіб придбання МП - «Одеський Археологічний музей». Однак досі не складено перелік МП із цього музею - атрибутів культури євреїв.

Зауважимо, що до названої колекції часто відносять виключно МП групи «Метал». Хоча неможливо оминути увагою, наприклад, таліт і тфиліни [64, 71] 1991 р.; книгу «Махзор. Святкові молитви», сувій Тори та яд 19 ст. [40, 44, 45]; ригл і футляр для мезузи 1990-х рр. [24, 25] тощо. Таким чином, створення колекційного опису, рубрики в картотеці, додаткова атрибуція МП, переведення ІК у НУП дозволить згрупувати інформацію різних груп зберігання за конкретною ознакою. Потім можна буде говорити про, наприклад, «Колекцію раритетів обрядів і повсякдення єврейської громади України 19-20 ст.». До колекції можна додати МП про різні теми, як-то погроми 1903-05 рр., історію громади під час Першої світової війни, участь єврейських партій у виборах 1917-18 рр., Голокост, сучасність [27, 30, 31, 36]).

Неможливо оминути увагою, що частину МП, хоча й атрибутовано якісно, але нині цієї інформації недостатньо. Наприклад, «Паперове посвідчення № 1129, що видавали радянським громадянам, які виїжджали в німецьке рабство» (ІК 1966 р.) додатково атрибутовано як рідкісний нині документ невідомої особи, який до отримання знака «OST», видавали остарбайтеру ще на батьківщині [33]. Напевно він був адресованим конкретному власнику остарбайтера. Одночасно його можна відносити й до МП, власники яких не встановлені. Чи не виявляться вони унікальними через персоналію або організацію, якій належали? Наприклад, «Квиток військовий № 366 В. Лена» [47], «Партійний квиток НСДАП Р. Цьоллєра» [46], «Нарукавники ОУН із музею визвольної боротьби України, створеного українськими націоналістами в Празі, 1925 р.» (ІК 1962 р.) (насправді - Українським музеєм дипломатичних документів часів уНр і Української Держави 1917-21 рр.) [58].

Виокремимо документи та написи на МП іноземними мовами. Нами виявлено МП з теми «Історія України 20 ст.», принаймні, 9 мовами (окрім української, російської): англійська, литовська, ідиш (іврит), німецька, польська, татарська, угорська, французька, чеська. Найчастіше у КК, ІК є лише переклад назви МП і коротка анотація. Деякі назви лише механічно скопіювали в КК (як листівка «Deutshe Soldaten», 1918), а ІК - відсутня [27]. Тому можуть бути поза увагою дослідників історії повсякденності, наприклад німецькі щоденники [48, 49] Другої світової війни. Також на прикладі деяких КК бачимо мінімум інформації, помилки, назви лише іноземною, хоча є змістовні ІК і навіть НУП [29, 33-35]. Бачимо, що за результатами атрибуції або додаткової атрибуції МП картотеку недоопрацьовували, нові КК не складали.

Щодо написів на МП із різних матеріалів, то щодо прапора червоного з написом «Lituvos «GSE»» [53] і прапора шовкового червоного з літерами «ENSR» із серпом й молотом (ІК без року, Акт прийому 1946 р.) [52], припускаємо їхню приналежність до атрибутів радянської влади в Литві. У той же час нові надходження, як часопис «Neueste Illustrierte Rundschau» [37], містять переклад назви, коментар змісту видання українською мовою. Отже, можлива атрибуція іншомовних МП ресурсами музеїв.

Таким чином, інформація про МП, навіть при введенні її до наукового обігу, може не відображатися в ІК, НУП, КК, адже відсутній «зворотний зв'язок» фондів і науковців. Це ускладнює подальше наукове опрацювання МП, експозиційний процес, веде до «повторюваності» атрибуції. Наприклад, у ІК «Ханукальна лампа» [70] не має відомостей про використання. Проте в МД експозиції НМІУ «Іудейське сакральне мистецтво» з 2015 р. вона значиться як «Ханукальна лампа. Кін. 19 ст. Україна. Львів».

Не виключаємо, що розглянутий стан МД є результатом приховування відданими музейниками частини МП від радянських функціонерів, що нищили нагадування про ідеологічних опонентів, як це дослідила Р. Маньковська на прикладах музеїв України [11, с. 198-214]. Ця тема варта дослідження в окремих музеях. Отже, юридично зафіксовані назви МП у МД, навіть при усвідомленні їхньої «скам'янілості», неформальної додаткової атрибуції або (ре)атрибуції, продовжують роками «мандрувати» в документах суворої звітності. Адже зміна назв МП у книгах обліку нині неможлива.

Таким чином, хоча ІК і мали заповнюватися за схемою, але часто виявляємо відсутність навіть року їх складання. А КК і картотеки, складені на їх основі, хоча й були обов'язкові, але їх формували ще більш спрощено. Зміст ІК і КК залежав від ентузіазму окремого музейника, над яким тяжіла ідеологія, низький розвиток інформаційних технологій, обмежене спілкуванням із зарубіжними колегами. Тексти багатьох ІК і КК показують, що атрибуцію МП могли звести до механічної фіксації помітних елементів. Отже, питання системного доопрацювання названої МД, що є колосальною, відкрите й через 26 р. після розпаду СРСР і 16 р. після запровадження НУП. Ця ситуація може бути типовою для музейної сфери. Зокрема за І. Нікітіною наукову паспортизацію МП (розуміємо, що у формі складання ІК - К. Т.) у військово-історичному музеї Севастополя почали лише на поч. 1960-х р. [14, с. 9]. У результаті дослідник, що звертається до МД, складеної в 1920-80-х рр., й досі залежний від часто беззмістовних ІК, КК.

Узагальнимо, що нині музейна науково-фондова робота з тем «Історія України 20 ст.» і «Обряди та повсякдення єврейської громади України 19-20 ст.» може здійснюватися у двох блоках: переведення ІК у НУП (додаткова атрибуція, (ре)атрибуція); підготовка нових КК, рубрик картотек. Цю діяльність розглядаємо в межах нового напрямку музеології - музейної евристики [1]. Принагідно зазначимо, про значний крок НМІУ у науковій атрибуції МП (лише у 2016 р. кількість складених НУП і переведених у НУП ІК перевищила показник 2014 р. майже у 2,5 раза) [5].

Література

музейный документация информация

1. Денисюк Ж., Збанацька О., Карпов В. Музейна евристика: теоретичні основи та практична реалізація [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.academia.edu/314822350.docx.

2. Дод. 1. До Порядку занесення унікальних пам'яток Музейного фонду України до Держреєстру національного культурного надбання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0144-02.

3. Груповий егоїзм [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/econ_dict/4770.

4. Желтухина Д. Тенденции развития краеведческих музеев в Куйбышеве 1950-80 гг. // Вектор науки Тольяттинского гос. университета. - № 3 (25). - 2013.

5. Звіт-іконографка НМІУ за 2016 р. у порівнянні з 2014 і 2015 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.facebook. com/nmiuu/photos/a.329903467218978.1073741837.325497800992878/602424186633570/?type=3&theater.

6. Іщук О. Цікава знахідка в фондах НМІУ Прапор ОУН сер. 1940-х рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// rhodeoretin63.rssing.com/browser. php?indx=52282320&item=94.

7. Инструкция по учету и хранению музейных ценностей музеев системы Мининстерства культуры СССР. - М, 1968. - с. 15.

8. Купрієнко С. Науково-уніфікований паспорт в музеях [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kuprienko.info/naukovo- unifikovany-j-pasport-v-muzeyah/.

9. Купрієнко С. Як правильно придумати назву наукової статті [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.facebook.com/ photo.php?fbid=387875138230314&set=a.111662729184891.1073741827.100010234921658&type=3&theater.

10. Куцаєва Т.О. «Додаткова атрибуція» і «реатрибуція» музейних предметів: Питання актуальності (на прикладі колекції НМІУ) // Тези IV Міжн. наук.-практичної конф. «Історико-культурна спадщина: проблеми збереження і популяризації» 21-22 квітня 2017 р. - Л., 2017. - 147 с.

11. Маньковська Р. Знищення музейних збірок в УРСР у післявоєнний період (2-га пол. 1940-х - 1950-х рр.) // Історія України: маловідомі імена, події, факти. - 2011. - Вип. 37.

12. Музейний предмет: атрибуція, систематизація, евристичні можливості. Зб. наук. праць / ред. Н. Капустіної. - Вип. 12. - Дн.: Арт-прес, 2015.- 304 с.

13. Наказ Мінкульту України № 580 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1129-16.

14. Нікітіна І. Становлення і розвиток Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя (1960-2009): автореф. дис... к.і.н. - К., 2009. - 23 с.

15. Перелигіна О. Проблемні питання атрибуції предметів художнього срібла // Волинський музейний вісник. - Вип. 4. - Луцьк, 2012. - 282 с.

16. Подоляк І. Про потребу бути професійним егоїстом [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://samopomich.ua/pro-potrebu-buty-profesijnym-egoyistom-iryna-podolyak/.

17. Постанова Кабінету Міністрів України № 1147 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/KP001147.html.

18. Приказ Министерства культуры СССР № 290 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economics.kiev.ua/download/ ZakonySSSR/data02/tex12550.htm.

19. Пахолко С. Історія, закарбована в металі. - Л.: Край, 2011. - 176 с.

20. Руденко С. Виставка «Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників» у Києві // Військово-історичний меридіан. - 2016. - № 4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vim.gov.ua/index.php/uk/ostannij-vipusk.

21. Рябчикова Ф. Теоретичні розробки В. Кравченка з питань обліку музейних фондів // Історія музейництва, пам'яткоохороної справи, краєзнавства і туризму в Острозі та на Волині. Наук. зб. - 2009. - Вип. 2.

22. Тинченко Я. Новітні запорожці. Війська Центральної Ради, березень 1917-квітень 1918. - К.: Темпора, 2010. - 112 с.

23. Титаренко А. Проблеми атрибуції та експертизи тонкокерамічних виробів в музеях України // Питання історії, науки і техніки. - 2014. - № 1.

24. НМІУ. Е-891.

25. НМІУ Е-2913.

26. НМІУ З-138.

27. НМІУ. Л-478.

28. НМІУ. Л-485.

29. НМІУ. Л-487.

30. НМІУ. Л-1086.

31. НМІУ Л-1119.

32. НМІУ. Л-3342.

33. НМІУ Л-3381.

34. НМІУ. Л-4047.

35. НМІУ. Л-4049.

36. НМІУ. Л-7063.

37. НМІУ. Л-7372.

38. НМІУ. ЛД-949.

39. НМІУ ЛД-1023.

40. НМІУ. Р-370.

41. НМІУ Р-515.

42. НМІУ. Р-1012.

43. НМІУ Р-1242.

44. НМІУ РА-1191.

45. НМІУ. РД-9589.

46. НМІУ РД-11568.

47. НМІУ РД-11569.

48. НМІУ РД-11573.

49. НМІУ РД-11574.

50. НМІУ Т-108.

51. НМІУ Т-129.

52. НМІУ Т-138.

53. НМІУ Т-139.

54. НМІУ Т-167.

55. НМІУ. Т-659.

56. НМІУ. Т-682.

57. НМІУ. Т-684.

58. НМІУ Т-6612/1-2.

59. НМІУ. Т-6613.

60. НМІУ. Т-7579.

61. НМІУ. Т-6613.

62. НМІУ. Т-8143.

63. НМІУ. Т-8229.

64. НМІУ. Т-8616.

65. НМІУ. МДАЕ-662.

66. НМІУ. МТ-904.

67. НМІУ. МТ-1300-1309, МТ-1311/1-1333.

68. НМІУ. МТ-1312.

69. НМІУ. МТ-1313.

70. НМІУ. МТ-1319.

71. НМІУ. Ш-334/1-2.

Размещено на Allbest.ru