Історія вивчення античної кераміки у ХІХ-ХХ століттях в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія вивчення античної кераміки у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в Україні

За більш ніж двохсотлітню історію археологічних досліджень на півдні України досліджено значну кількість античних пам'яток. Під час археологічних розкопок наймасовішою категорією знахідок є глиняні вироби. Вивчення їх, як історичного джерела, є важливим чинником для розв'язання багатьох питань, що стосуються закономірностей розвитку матеріальної та духовної культури стародавнього населення. На сьогодні немає загальних робіт, що стосуються історії української археологічної керамології другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Період з другої половини ХІХ - до початку ХХ ст. можна охарактеризувати як час масових археологічних розкопок античних пам'яток у Північному Причорномор'ї. Саме тоді тут вели польові дослідження Владислав Шкорпіл, Ернст Штерн, Карл Косцюшко-Валюжинич, Борис Фармаковський.

У ХІХ - на початку ХХ ст. археологи, мистецтвознавці, історики часто звертали увагу на античні глиняні вироби, які виділялися своїми довершеними формами, технологією виготовлення, мали мистецьку цінність, займали чільне місце у державних музеях та у приватних колекціях, а також їх починають широко використовувати у реконструкції минулого.

Археологія стала однією з провідних навчальних дисциплін в університетах Києва, Одеси, Харкова, Львова. Виходять такі видання як «Записки Одесского общества истории и древностей», «Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии», «Известия императорской археологической комиссии», «Отчеты Императорской Археологической Комиссии», де публікуються статті, присвячені античній кераміці.

Наприкінці ХІХ ст. в Одесі сформувався центр вивчення пам'яток античної археології і, зокрема, центр вивчення кераміки. З'являється ціла когорта дослідників, які приділяють увагу дослідженню глиняних виробів.

Велику роль у науковому житті України та Російської імперії відіграло Одеське товариство і старожитностей. Серед тогочасних одеських науковців чільне місце по праву належить Ернсту Романовичу фон Штерну, історику, археологу, філологу, який активно вів розкопки античних і трипільських пам'яток. З 1896 р. він став директором (збе- рігачем) музею товариства [1]. Дослідники його наукової спадщини наводять дані про те, що «завдяки його старанням музею був переданий весь будинок, експозиція й фонди були розміщені в строго науковій системі, почалася публікація античних колекцій», зокрема каталога теракот музею [2].

Декан історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі, професор кафедри класичної філології, керамолог Ернст Штерн (1859-1924) вважав важливими не лише самі польові дослідження й інвентаризацію отриманих знахідок, але й уведення останніх до наукового обігу. Він активно публікував результати своєї наукової діяльності на сторінках різноманітних видань [3].

Ось як пише сам Е. Штерн про завдання, які стояли перед ним як дослідником- керамологом: «Целью моей здесь было только обратить внимание исследователей судеб нашего славного юга на важность оставленного ими слишком в стороне материала и, хотя на некоторых примерах, показать, какие исторические выводы можно из него извлечь. Если мне удалось хотя в некоторой степени вызвать убеждение в том, что иногда и презираемый черепок может в настоящей связи и в настоящем освещении служить исходным пунктом для важной исторической комбинации или прямо выяснить и открыть какой- нибудь исторический факт, то надеюсь, остаться и, без сомнения, в важности и необходимости требования, чтобы раскопки на почве наших колоний производились лишь по систематическим планам и под руководством опытных ученых» [4].

Ернст Штерн одним із перших визнав, що кераміка для дослідників є основною категорією знахідок: «Историк, занимающейся исследованием прошлой жизни нашего славного юга, должен себе предложить вопрос: не имеется ли еще материал, из которого возможно было бы извлечь исторические данные для его целей?

На мой взгляд, такой материал существует в найденных при раскопках на юге России в большом количестве керамических изделиях» [5].

Дослідженню стародавніх глиняних виробів учений присвятив чимало окремих наукових праць. Так, про «надчорноморські» зразки грецької кераміки йдеться у роботі: «Античная глазированная керамика Юга России». Учений з'ясовує, звідки саме були привезені чорнофігурні вази, де розташовувалися гончарні центри їх виготовлення [6]. У пошуках аналогій Ернст Штерн знайомиться з колекціями музеїв Європи, а саме: Парижа, Мюнхена, Берліна, Севра й інших міст.

Окрім Е. Штерна, дослідженням античних глиняних виробів займалися одеські дослідники (Павло Беккер [7], Никодим Кондаков [8], Владислав Юргевич [9], Олександр Бертьє-Делагард [10], Іван Лінніченко [11], Борис Фармаковський [12]).

Окрім вивчення питання походження глиняних виробів, їх мистецької характеристики, пошуку аналогій, визначення хронології тощо, сюди відносяться дослідження, що стосуються глиняних статуеток. Можна відзначити у цьому плані роботу професора Імперторського Новоросійського університету Никодима Павловича Кондакова «Греческие терракотовые статуэтки в их отношении к исскуству, религии и быту» [13].

У той час важливим джерелом у вивченні античної цивілізації залишалися епіграфічні пам'ятки. Дослідники цікавилися написами (таврами чи графіті) на посуді, які найчастіше містилися на ручках амфор, на черепиці, на цеглі. У тогочасній Україні цим займалися колишній директор Рішельєвського ліцею професор Павло Васильович Беккер, Владислав Норбертович Юргевич, Владислав Вячеславович Шкорпіл [14]. Останній видав низку статей, присвячених знахідкам із Керчі й околиць цього міста. Ще можна відзначити у цьому плані статтю вчителя Євпаторійської гімназії Володимира Федоровича Штифтара «Две надписи на черепицах и другие предметы древности, найденные в Евпатории» [15].

Ернст Штерн у своїй праці «Graffiti» на античных южно-русских сосудах» узагальнив знахідки з Північного Причорномор'я та звернув увагу широкого загалу дослідників на графіті: написи, букви, знаки, лігатури, продряпані здебільшого на денцях чи у нижній частині посудин. Ці написи він розділив на кілька груп: 1) посвяти людей, 2) написи, зроблені господарями, 3) написи торгівців, 4) невизначені [16].

У той час проблемою, яка постала перед археологами, музейниками, колекціонерами, була фальсифікація артефактів. Низка дослідників друкують праці, що стосуються саме цієї проблеми. У 1896 р. віце-президент Одеського товариства історії та старожитностей Олександр Львович Бертьє-Делагард видав статтю «Подделка греческих древностей на юге России» [17]. Вона, зокрема, була присвячена чорнолаковим вазам з чорними рельєфними фігурами. Ернст Штерн на десятому археологічному з'їзді у Ризі 1896 р. виступив із доповіддю «О подделках классических древностей на юге России», вказавши на відмінності ваз-підробок, він зокрема, відзначив, що «краснофигурные изображения - преимущественно женская голова или грифон - показывают нерешительную, как бы детскую руку керамиста» [18]. Е.О. Штерн присвятив цьому питанню ще кілька статей, а саме: «О новейших подделках в области керамики на юге России» [19] та «О новом способе подделки античных расписных ваз» [20]. В останній ке- рамолог розглянув вази-підробки із колекції жителя Миколаєва, колекціонера, члена Одеського товариства історії та старожитностей Антона Фогеля. Вони були ним куплені у торгівця старожитностями Лейби Гаухмана. А той, у свою чергу, придбав дані предмети у грека Гелладакіса.

В одній із праць дослідник розглянув підроблені гідрію й ойнохою. Вони продавалися Леоном Гохманом - відомим продавцем фальшивих старожитностей. Зокрема, його ім'я пов'язували із продажем Лувру так званої «тіари Сайтафарна» роботи ювеліра Ізраїля Ру- хомовського.

Заслужений професор кафедри руської історії Одеського (Новоросійського) університету й Одеських вищих жіночих курсів Іван Лінніченко у своїх доповідях критикував «бездумне, неупорядковане аматорське колекціонування, закликаючи до ґрунтовності та науковості, звертав увагу на прикре явище фальшування предметів давнини» [21]. Під час 15 археологічного з'їзду у Новгороді (1911 р.) він виголосив доповідь «О подделке древностей», де зазначив, що у тогочасній Російській імперії центрами підробок є Одеса, Київ, Західний край і, частково, Сибір (місто

Томськ). На його думку, «в образованности фальсификаторов отчасти виноваты и ученые. Их раскрытиями подделок и объяснениями всегда пользуются фальсификаторы, а увлечения за последнее время стариной и умножение коллекционеров, часто мало знающих, дают поддельщикам возможность легко сбывать товар» [22].

Отже, на кінець ХІХ - початок ХХ ст. на півдні України, зокрема в Одесі на базі Одеського університету й Одеського товариства історії та старожитностей сформувався науковий осередок, де працювала плеяда вчених, що ґрунтовно займалися вивченням античних глиняних виробів. Вони залишили помітний слід в археології та керамології. Дослідження їх наукової спадщини - справа майбутнього.

археологічний античний навчальний

Література

1.Кузьміщев О.Г. Боспорські дослідження Е.Р. фон Штерна / О.Г. Кузьміщев // Археологія. - 2014. - № 4. - С. 134-138.

2.Ізбаш Г.О. Штерн Ернст Романович / Г.О. Ізбаш, Л.В.Новікова // Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник. - Одеса: Астропринт, 2005. - Т. 4: Р-Я. - С. 443.

3.Штерн Э.Р. Вновь найденная лекана из Керчи с изображением Дионисова тиаса / Э.Р. Штерн // Записки Одесского общества истории и древностей (далі - ЗООИД).

4.Штерн Э.Р. Дополнение в статье «Об античной глазированной посуде с юга России» / Э.Р. Штерн // ЗООИД. - 1900. - Т. 22. - С. 20.

5.Штерн Э.Р. Дополнение в статье «Об античной глазированной посуде с юга России» / Э.Р. Штерн // ЗООИД. - 1900. - Т. 22. - С. 3.

6.Штерн Э.Р. Античная глазированная посуда с юга России / Э.Р. Штерн // ЗООИД. - 1900. - Т. 22. - С. 11.

7.Беккер П. О надписях на ручках греческих амфор из собрания И.К. Суручана / Павел Беккер // ЗООИД. - 1879.- Т. 11. - С. 13-50.

Размещено на Allbest.ru