Нововиявлені обставини у справі за фактом смерті князя Олега

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Нововиявлені обставини у справі за фактом смерті князя Олега

Джолос С.В., к. ю. н.,

викладач циклової комісії суспільних дисциплін

Стаття присвячена виявленню й розкриттю обставин смерті князя Олега. Зазначено, що загальновідома легенда про смерть потерпілого від укусу змії може розглядатися крізь призму скандинавських літературних прийомів - кеннінґів, багато з яких містять слово «змія» та означають певний вид зброї. Висловлено припущення про те, що князь Олег загинув у бою з хозарами під час каспійського походу близько 913-914 рр.

Ключові слова: князь Олег, кеннінґ, «змія битви», «змія загиблих», «кінь моря», «темний кінь шатрів», руси, варяги, хозари.

Статья посвящена выявлению и раскрытию обстоятельств смерти князя Олега. Указано, что общеизвестная легенда о смерти потерпевшего от укуса змеи может рассматриваться сквозь призму скандинавских литературных приемов - кеннингов, многие из которых содержат слово «змея» и означают определенный вид оружия. Высказано предположение о том, что князь Олег погиб в бою с хазарами во время каспийского похода около 913-914 гг.

Ключевые слова: князь Олег, кеннинг, «змея битвы», «змея павших», «конь моря», «темный конь шатров», русы, варяги, хазары.

Dzholos S.V. NEW CIRCUMSTANCES OF THE CASE OF THE DEATH OF PRINCE OLEG This article is devoted to revealing and disclosing of the circumstances of death of Prince Oleg. It is noted that the well known legend of the death of the victim of snake bite can be viewed through the prism of the Scandinavian figurative language - kennings, many of which contain the word «snake» and represent a certain type of weapon. It is assumed that Prince Oleg was killed in battle with the Khazars in the Caspian campaign of 913-914.

Key words: Prince Oleg, kenning, “snake of battle”, “snake of dead people”, “horse of sea”, “dark horse of tents”, Rus 'people, Varangians, Khazars.

Постановка проблеми. Історія держави і права України сповнена загадок, особливо коли йдеться про ранній період політико-пра- вового буття. Чільне місце серед них належить періоду Київської Русі. За браком більш достовірних даних науковій громадськості часто доводиться покладатися на припущення як давніх хроністів, так і дослідників подальших епох, що, з одного боку, породжує чимало версій, з іншого - не завжди дає змогу встановити об'єктивну істину в тій чи іншій справі. Отже, зважаючи на значну часову віддаленість, дослідження питань, пов'язаних зі старими добрими часами, є вельми цікавою та важливою справою, необхідною для заповнення «білих плям» в історії держави і права Київської Русі.

Ступінь розробленості проблеми. Варто зазначити, що існує чимало наукових праць і джерел, як мінімум, упродовж останніх дев'яти століть, при цьому особливо значущими в контексті дослідження є праці Нестора Літописця, Аль-Масуді, маловідомих скандинавських авторів, М.С. Грушевського, П.П. Толочка та ін. Разом із тим варто визнати, що значна кількість праць, положення яких часто є суперечливими, лише підігріває цікавість до сивої давнини і стимулює науковий пошук.

Зазначимо, що вельми неоднозначним є й питання про обставини смерті князя Олега, дослідженню яких і присвячена розвідка.

Метою статті є з'ясування обставин смерті князя Олега, що може бути зроблено лише шляхом перегляду наявних версій і відкриття нововиявлених обставин у ході наукової дискусії й досліджень.

Виклад основного матеріалу. Отже, трагічна смерть князя Олега є вельми цікавою історичною загадкою. Звісно, не можна ігнорувати загальновідому версію, викладену в «Повісті минулих літ», яка відносить смерть князя Олега до 912 р. Згідно з нею, волхви наврочили Олегу, що він «прийме смерть від коня свого». Князь перестав їздити верхи на цьому коні та звелів підлеглим добре його доглядати. Після повернення з чергового походу, взнавши, що його кінь давно помер, Олег захотів побачити рештки свого коня, з черепа якого вистрибнула змія і вжалила потерпілого, через що він і помер [1, с. 29-30].

Утім варто мати на увазі, що точне місце, час і причини смерті князя Олега достеменно не відомі, оскільки навіть літописи називають різні місця його поховання. Так, згідно з «Повістю минулих літ», Олег помер у 912 р., а його могила розташована на горі Щекавиця в Києві [1, с. 29-30], натомість, відповідно до Новгородського першого літопису, у 922 р. Олег «пішов за море» та помер від укусу змії в околицях Ладоги, де й був похований [2, с. 109].

М.С. Грушевський зазначав, що, ймовірно, князь Олег помер не в 912 р., а трохи пізніше, десь у 914-915 р. (або й у 922 р., за хронологією Новгородської редакції «Повісті минулих літ»), під час чи після каспійського походу [3, с. 435-437].

Цілком можливо, що «зникнення» князя Олега (відсутність відомостей про нього на території Русі у зв'язку з каспійським походом) літописці згодом сприйняли за його смерть, власне, «забувши» про сам похід.

При цьому потрібно пам'ятати про два факти: 1) «Повість минулих літ» написана лише на початку ХІІ ст. (бл. 1110-1118 рр.), тобто через приблизно два століття після смерті князя Олега (912 р.), тож Нестор Літописець, імовірно, повинен був користуватися якимись ранніми джерелами; 2) перші князі Київської Русі мали варязьке походження, тож значну частину їхнього оточення становили варяги (і скандинави загалом), тому не виключено, що Нестор та інші руські літописці могли користуватися саме скандинавськими джерелами.

Ураховуючи, що в Середні віки історичні джерела були тісно пов'язані з літературними пам'ятками (а інколи й невіддільні від них), варто згадати, що в скандинавських сагах дуже часто застосовувався такий літературний прийом, як кеннінґ. А.Я. Гуревич зазначає: «... кеннінґ (буквально - «позначення») - поетичний перифраз, що замінює один іменник звичайної мови двома або кількома словами. Кеннінґи застосовувалися для позначення найбільш важливих для героїчної поезії понять: «вождь», «воїн», «меч», «щит», «битва», «корабель», «золото», «жінка», «крук», при чому для кожного із цих понять існувало зразу декілька або навіть багато кеннінґів. Замість того, щоб сказати «князь», у поезії застосовувався вислів «дарувальник кілець», поширеним кеннінґом воїна був «ясен битви», меч називали «палкою битви» тощо» [4, с. 13].

Отже, маємо всі підстави припустити, що певні скандинавські джерела, якими користувався Нестор та інші літописці, містили кеннінґи, звичні для скандинавів, але незрозумілі слов'янам. Тому цілком можливо, записані літописцем слова «змія» та «кінь» насправді стосувалися не тварин, а були частиною скандинавських кеннінґів, які означали зовсім інші поняття.

Наведемо деякі кеннінґи, що містять у своєму складі слово «змія»: «змія тятиви» - стріла; «змія битви» - спис [5] або меч [6, с. 28]; «змія перебранки мечів» [б, с. 66], «змія загиблих» - меч [6, с. 66].

Так само, чимало кеннінґів мають своїм складником слово «кінь» і при цьому, як правило, позначають слово «корабель»: «кінь моря» [6, с. 21], «кінь верхівки щогли» [6, с. 25], «кінь корабельного сараю» [6, с. 35], «кінь затоки» [6, с. 231], «темний кінь шатрів» тощо [6, с. 286].

Отже, як бачимо, значна частина кеннін- ґів, що містять слово «змія», означають певнузброю. У свою чергу, чимало кеннінґів, пов'язаних зі словом «кінь», означають корабель.

Отже, можна припустити, що насправді князь Олег загинув у бою (можливо, на борту корабля під час морських походів).

Якщо продовжити міркування в цьому напрямі, варто вказати, що чимало авторів згадували про східні походи русів, імовірно, під проводом князя Олега. Так, П.П. Толочко, посилаючись на арабських авторів, згадує походи русів на Каспійське узбережжя (909-910 рр.) і Закавказзя (912 р.) [7, с. 53]. У свою чергу, М.С. Грушевський наводить свідчення арабського автора Аль-Масуді,, котрий писав про те, що приблизно наприкінці 913 р. руси на 500 суднах по 100 чоловік на кожному пройшли Доном і Волгою до Каспійського моря й почали грабувати його південне узбережжя, т. зв. Табарістан, але через кілька місяців потрапили в засідку та були розгромлені хозарами. І хоча літопис про це не згадує, деяка інформація збереглася в піснях про похід Вольги на Індійське царство [8, с. 60-61].

Загалом же, враховуючи, що більшість князів епохи чифдому (Аскольд і Дір, Ігор, Святослав) гинули насильницькою смертю, цілком імовірно, що така сама доля спіткала й Олега, який став жертвою «змії тятиви», «змії битви» чи «змії щита» (або їх усіх одночасно), прийнявши смерть від «коня моря».

Отже, у результаті проведеного дослідження ми дійшли таких висновків:

1. Окреме місце під час дослідження епохи Київської Русі належить питанням переосмислення загальновідомих легенд, які можуть не відповідати дійсності хоча тому, що давні хроністи далеко не завжди мали доступ до об'єктивних джерел і достовірної інформації.

2. Хоча, згідно з літописом, князь Олег помер від укусу змії, «прийнявши смерть від коня свого», не виключено, що насправді він міг загинути якимось іншим чином.

3. Варто пам'ятати про варязьке походження перших руських князів, а отже, й вагомий вплив їхнього скандинавського оточення на їхню діяльність і спроби її висвітлення.

4. Скандинавські джерела епохи Темних віків і Середньовіччя часто використовували такий літературний прийом, як кеннінґ (поетична заміна іменника кількома словами). При цьому різноманітні кеннінґи, що містили слово «змія» («змія тятиви», «змія щита», «змія битви», «змія загиблих» тощо), доволі часто позначали різні види зброї (стріли, списи, мечі тощо), а кеннінґи, до складу яких уходило слово «кінь» («кінь моря», «кінь хвиль» або й просто «кінь»тощо), як правило, позначали корабель.

Отже, вказівка на те, що князь помер від укусу змії, прийнявши смерть від коня, цілком може являти собою помилку давніх слов'янських хроністів, які буквально зрозуміли положення скандинавських джерел.

Вельми ймовірним є припущення про те, що насправді князь Олег загинув у бою під час морського походу, але не в 912 р., як каже літопис, а на кілька років пізніше. Цілком можливо, що ця трагедія сталася під час каспійського походу русів, близько 913-914 рр.

Перспективним напрямом розробки цієї проблеми є подальше дослідження епохи Київської Русі із залученням найрізноманітніших джерел і знань дотичних до історії наук.

олег загибель кеннінґ змія

Література

1. Повесть временных лет (по Лаврентьевской летописи 1377 г.) : в 2 ч. / под ред. чл.-корр. АН СССР В.П. Адриано- вой-Перетц. - М. - Л. : Издательство Академии наук СССР, 1950. - Ч. 1. - 1950. - 406 с.

2. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / под ред. и с предисл. А.н. насонова. - М. - Л. : издательство Академии наук СССР, 1950. - 642 с.

3. Грушевський М.С. Історія України-Руси : в 11 т. і 12 кн. / М.С. Грушевський ; редкол.: П.С. Сохань (голова) та ін. - К. : Наукова думка, 1991. - Т. 1. - 1991. - 736 с.

4. Гуревич А.Я. Средневековый героический эпос германских народов / А.Я. Гуревич // Беовульф; Старшая Эдда; Песнь о нибелунгах. - М. : Эксмо, 2014. - 864 с.

5. Кеннинг [Электронный ресурс]. - Режим доступа : https://m.wlkipedm.org/wikЖеннинг - Кеннинг.

6. Гуревич Е.А. Поэзия скальдов / Е.А. Гуревич, И.Г. Матюшина ; отв. ред. Е.М. Мелетинский. - М. : РГГУ, 1999. - 752 с.

7. толочко П. Київська Русь / П. толочко. - К. : Абрис, 1996. - 360 с.

8. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України: Ре- принтне відтворення видання 1913 року / М.С. Грушевський ; за ред. Ю. Мезенко. - К. : Золоті ворота - ДТК УрСР - Радуга, 1990. - 524 с.

Размещено на Allbest.ru