Містечко Білгород та село Білів у XVI ст. у контексті майнових справ князів Чорторийських

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІСТЕЧКО БІЛГОРОД ТА СЕЛО БІЛІВ Білів - нині село Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області. У XVI ст. У КОНТЕКСТІ МАЙНОВИХ СПРАВ КНЯЗІВ ЧОРТОРИЙСЬКИХ

М.В. Федоришин

Постановка проблеми. Значущість історичних, знань залежить від ступеня розробленості джерельної бази історичної науки, що, своєю чергою, передбачає запровадження в науковий обіг нововиявлених, передусім писемних джерел. Вивчення історії наших українських князівських родів, локалізація давніх поселень XVI ст., часу національно- культурного Відродження, ніколи не втрачало своєї актуальності. Своєрідний кумулятивний ефект мають серійні публікації комплексних пам'яток писемності, до яких належить збережене документальне зібрання під назвою “Західньо-руські акти”. Аналіз документів цього зібрання має безперечну практичну і наукову актуальність у вивченні історії поселень Пересопницького посткнязівства: Жуківської та Клеванської волостей ранньомодерного часу, зокрема, у нашому контексті - містечка Білгорода і села Білева. Проблема в тому, що село Білів вважали одним поселенням. Але, із документів, які розглядаємо у цій статті, це поселення розділене на два: містечко Білгород і село Білів.

Метою публікації є локалізація двох поселень, містечка Білгорода і села Білева, їхнього майнового комплексу (ставів, гребель, млинів, доріг) у середині ХУІ ст., історія формування родинних маєткових комплексів на Волині, зокрема, у Клеванській та Жуківській волостях через детальний аналіз та вивчення восьми документів князівської родини Чорторийських із зібрання “Західньо-руські акти”.

Результати дослідження. У статті досліджено комплекс з восьми документів князівської родини Чорторийських із зібрання “Західньо-руські акти” Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі, матеріали які хронологічно охоплюють період із 1528 по 1561 рік. Ці документи введені до наукового обігу істориками Андрієм Блануцею та Дмитром Ващуком [5]. Князі Чортирийські у документальному вимірі залишили багато документів, які нині розпорошені у архівах і бібліотеках різних країн: Росії, Польщі, Литви, Білорусі та України.

Документи № 1, 4, 6, 7, 9 стосуються суперечки між луцьким старостою князем Федором Чорторийським (лише № 1) та земскім підскарбієм, маршалком та писарем Великого князівства Литовського Богушем Боговитиновичем, а інші документи як продовження суперечки між його сином князем Іваном Федоровичем Чорторийським, з одного боку, та Київським воєводою князем Фрідріхом Глібовичем Пронським, з другого боку, стосовно однієї теми:

- незаконного будівництва князями Чорторий- ськими замку на Білівському городищі;

- насипання греблі на річці Стублі й утворення нового ставу навпроти новозбудованого містечка Білгорода, в результаті цього було затоплено сінокоси та посіви вівса на землях Жуківського замку;

- будівництва нової дороги на землях Жуківського замку;

- незаконного вилову риби у Жуківському ставу біля села Білева та у Кривицькому ставу біля Жуківського замку ченцями Пересопницького монастиря (тут вперше згадується статус керівника пересопницької обителі - архімандрит. - авт.) [8, с. 78].

Документ № 8 (квит від 6.11.1948 р.) містить відомості про сплату серебщини [11, с. 93-95] з волинських маєтків Шибського, Клевані, Білгорода, Шеплі та Корелич до господарського скарбу 35 кіп і 55 грошів литовських. Це досить поважна сума станом на середину ХУІ ст.

Документ № 11 засвідчує документально, як князь Іван Чорторийський реалізовував аграрну реформу, закріплену в “Уставі на волоки” [13, с. 100]. Про це свідчить квит королівського мірчого Казимира Ледницького від 3.08.1561 року про отримання ним 60-ти кіп грошей литовських від князя Чорторийського за виконані заміри у маєтках Клевань, Білев та навколишніх селах.

Отже, нас цікавить локалізація поселень Білгорода і Білева. Щодо будівництва нового замку читаємо у документі № 1 від 4.03.1528 р. “жалівся нам...на старосту луцького князя Федора Михайловича Чорторийського, що він на городищі Білеве, нижче ставу і села Білева, замок собі збудував. А городище Білево, з тим селом Білевом, здавна належало до двору нашого Жуківського, яке отримано від двору нашого Луцького під назвою

Жуків” [7, с. 70]. Відомо, що Сігізмунд І надав у володіння 19.11.1516 року князю Богушу Боговитиновичу замок Жуків з селами Білів, Новий Став та Гуменники [5, с. 9].

Але, князь Чорторийський, пояснював свою правоту тим, що “городище є власність його монастиря, а не Білева, і ніколи до того села не належало...”. Він не претендував на село Білів, а лише на Білівське городище, яке справді “з вєка” належало до Персопницького монастиря [7, с. 70]. На ньому він збудував замок та коло нього “осадив” містечко з Святотроїцькою церквою [5, с. 9]. Ново- збудоване містечко отримало назву Білгород. У документі № 1 за 1528 рік ще назва “Білгород” не вживається, а в документі № 4 від лютого 1548 року (договір, написаний у Клевані) маємо тут назви “маєток Білогородський” [8, с. 78], у № 6 від 30 червня 1548 року (договір написаний у Білгороді) маємо назви “містечка Білогородського”, “маєток Білгород”, “містечка і замку Білогородського”, “написано у Білгороді” [9, с. 82-85]. Документ № 7 від 30 червня 1548 р. (договір князя Пронського, написаний у Жукові) маємо назви “замку і містечка Білгородського”, “маєток Білгород”, “замок Білгородський”, “маєтку Білгородського”, “міста Білогородського” [10, с. 86-92]. Документ № 9 від 24 грудня 1554 р. (лист польського короля Сігізмунда ІІ Августа до князя Пронського) маємо назву “маєток Білгородський” [12, с. 95-96]. Вищезгадані документи свідчать про те, що замок, містечно, місто, маєток Білгород був власністю князів Чорторийських і належав до Клеванського замку.

У цих же документах маємо відомості про інше поселення під назвою “село Білев”, яке належало Богушу Боговитовичу з 1516 року. У 1544 році дочка Богуша Федора вийшла заміж за київського воєводу Фрідріха Пронського і як придане внесла Жуківську волость (сюди нележало село Білев) у дім Пронських [6]. Управителем села Білев від Жуківського замку призначений князем Пронським боярин Офанас Рожка [9, с. 82].

Тогочасне розмежування містечка Білгорода і села Білева добре простежується на карті 1922 року (див. рис. № 1). На нашу думку, таке розмежування цих поселень було лиш у ХУІ ст., бо на карті 1613 року (див. рис. № 2) позначене містечко під назвою “Белев”, а не “Білгород”.

Вищеназвані документи проливають світло на ставкове господарство на річці Стублі у зазначений період. На території довжиною 5-6 км, від села Пересопниця до села Голишева було 4 стави: Кривицький біля стін Жуківського замку, Білгородський між Пересопницею та Білгородом, Жуківський між замком Білгородом та селом Білевим та Голишівський.

Цікаво, що у документах немає жодної згадки про село Жуків Старий (суч. Старожуків. - М. Ф.), яке було розташоване на лівому березі річки Стубли навпроти села Білева та містечка Білгорода. У документі № 7 написано “... І тим ставом затопив немало поля і сінокосу нашого Жуківського, проложив нову дорогу до тієї греблі...” [10, с. 87]. Нова гребля була збудована навпроти замку Білгорода через річку Стублу на землі села Жукова Старого. Однак топонім “Жуків Старий” у наших документах жодного разу не згадано. А навпаки: “...так і нижньому Голишівському [ставу] нижче нашої границі, яка ділить Жуків з Голишевим... [10, с. 91]”. Тут видно межі єдиного поселення містечка та села Жукова, яке у подальшому виокремилося від містечка і дістало назву Жуків Старий. Цю нову назву поселення можна знайти у актах від 1570 р. [1] та 1578 р. [2].

Нова дорога через греблю у напрямку до містечка Олики (“яка дорога іде від замку пана воєводи віленського Олицького до його маєтку Білгорода на став і греблю того маєтку його Білогородського...” [9, с. 96]), проходила через землі Жуківського маєтку. Така дорога ще проглядається на карті Шишкіна за 1867 рік (див. карту). Але на карті польського відомства за 1922 рік уже ця дорога відсутня. Нова дорога прокладена біля берега Стубли і її притоки Стубелки (див. карту 1922 р.).

Будівництво ставків давало прибуток не лише рибою. Для облаштування ставка у відповідному місці будували міст через річку з шлюзами та робили пересип-дорогу з одного берега на інший. Це - гребля. На греблі будували водяний колісний млин.

“...став наш Жуківський біля села Білівського на якому на греблі мито “звєчистоє” коловоротне було і млин, з якого мито та половина прибутку з млина належала замку нашому Жукову, а інша половина мита та прибутку з млина надходило на Пересопницький монастир..” [6, с. 84]. Ще такі греблі відомі у Клевані, містечку Білгороді, Пересопниці, містечку Жукові. У Пересопниці гребля знаходилася на річці Омелянці між селом та урочищем Мигор. Тут гроші або “погребельне” брали ченці з монастиря Пречистої Богородиці [15, с. 16]. Плата за переїзд возом через греблю коштувала 1 грош [14, с. 139]. Отже, “погребельне” було досить вагомим доходом для власників гребель.

Як вище ми згадували, на кожній греблі знаходився водяний млин, який платив податок власнику “мірку з млина”. Такий млин знаходився на греблі Жуківського ставу у селі Білеві [9, с. 82]. У документах відсутні відомості про млин на новій греблі біля містечка Білгорода.

Про назву поселення. У другій половині XV! ст. назва “містечко Білгород” зникає з документів, а появляється назва “містечко Білев”. У закладній клеванського князя Юрія Чорторийського від 5 квітня 1583 року, виданій пану Валентію Понятовському і його дружині Марині Тишкевичівні Звіровні на маєток Диків (сусіднє село біля Білева. - авт.), згадано містечко Белев, як власність Клеванського замку “...і в тій же сумі пенезей заставили були маєток, містечко Белев, роком певним, починаючи від дня Святого Петра...” [3].

На нашу думку, заміна назви “містечко Білгород” на “містечко Белев” відбулася з ініціативи князів Чорторийських з часу придбання у їхню власність села Білева. З часу, коли став єдиний власник і містечка і села, ділити ці поселення стало недоцільно. Назва “Белев” відома з 1516 року, а назва “Білгород” з 1548 року і є похідною від Білева. Одже, до містечка прижилася старіша назва - Білев (польською від 1613 року - Bielow. - авт.).

Однак, документ від 1596 року згадує “село Белев” [4], а не містечко. Може це помилка писаря, а найбільш ймовірно, що містечко і село побутували разом під тією ж назвою до кінця ХУЛІ ст.

Висновки. Здійснено джерелознавчий аналіз опублікованих у книзі “Князі Чорторийські: документи і матеріали ХУ-ХУІІ ст.” документів під № 1, 4, 6-9, 11. За Д. Ващуком вищеназвані документи можна розділити на такі типологічні групи:

1) публічно-правові джерела:

а) Листи нагадувальні: № 1, 9;

б) Квити: № 11.

2) приватно-правового джерела:

а). Договори: № 4, 6, 7.

Виявлено територіальні межі містечка Білго- рода та села Білева, належності їх до замків та обсяг їхньої власності:

1. Містечко Білгород та його межі. На городищі знаходився замок, а під городищем “место осаджоне” [10, с. 86] з церквою Святої Трійці [5, с. 9]. Межа містечка Білгорода простягнулася до рова. Нині це вулиця Т. Шевченка, тут під дорогою знаходиться труба для стічних вод. Далі починається куток Застав'я, яке належало до села Білева. Містечком керував війт. “...а на жнива не вийшов, тоді мій війт Білівський...” [3]. Очевидно, раз був війт, то була і Білівська волость, тобто сільські поселення, які належали до замку Білева. Це села Білів і Диків та великий земельний масив на південний схід від Білева до нинішніх Білівських хуторів. Засновники та власники містечка Білгорода - клеванські князі Чорторийські Федір та його сини - Олександр та Іван.

2. Село Білів та його межі. Центр села знаходився приблизно там, де нині розташована Білівська загальноосвітня середня школа. Межею був рів, як написано вище, сільський куток сьогодні носить назву “Застав'є”. Керівником села був боярин Офанас Рожка, призначений власником села князем Фрідріхом Пронським, власником Жуківського замку.

3. Сьогодні городище у Білеві має статус пам'ятки культурної спадщини національного значення.

Сучасні соціальні потреби призводять до культурних змін щодо використання пам'яток культурної спадщини національного значення. На її основі місцеві громади мають намір розвивати туризм. Стоїть питання про майбутню музефікацію городища.

білгород білів князь чорторийський

Література

1. Архивъ Юго-Западной Россіи издаваемый временною комиссіею для разбора древних актовъ 25, ф. 25, оп. 1, спр. 18, арк. 174-175.

2. Архивъ Юго-Западной Россіи издаваемый временною комиссіею для разбора древних актовъ. - Ч. 6. - Т. 1. - С. 161.

3. Архивъ Юго-Западной Россіи издаваемый временною комиссіею для разбора древних актовъ. - Ч. 3.- т. 1, с. 115, 125.

4. Архивъ ЮгоЗападной Россіи издаваемый временною комиссіею для разбора древних актовъ. - Ч. 6, т. 1, с. 132-133.

5. Князі Чорторийські: документи і матеріали ХУІ-XVII ст. (із зібрання "Західно-руських актів” Російської національної бібліотеки) / Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука.- К.: Інститут історії України НАН України, 2016. - 228 с.

6. Вікіпедія [Електронний ресурс]: [ Федора Богушівна Боговитина:]. - Режим доступу: http://ar.rodovid.org/wk/ %D8%AE%D8%A7% D8%B5: ChartInventory/764126 (дата звернення 30.02.2017). - Назва з екрана.

7. № 1. 1528, березня 4. Вільно. Лист великого князя литовського, польського короля Сигізмунда І Старого про створення комісії у складі князів Юрія Івановича Дубровицького, Василя Федоровича Четвертинського, Івана Андрійовича Полубенського та ін. для розгляду суперечки між луцьким старостою Федором Михайловичем Чорторийським та паном Богушем Боговитиновичем з приводу будівництва замку в урочищі Білеве / Князі Чорторийські: документи і матеріали ХУІ-XVII ст. (із зібрання "Західно-руських актів ” Російської національної бібліотеки) / Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука. - К.: Інститут історії України НАН України, 2016. - 228 с.

8. № 4. 1548, лютий. Клевань. Договір князя Івана Федоровича Чорторийського з воєводою київським князем Фрідріхом Глібовичем Пронським про те, щоб люди архімандрита Пересопницького монастиря, які належали Чорторийським, не ловили рибу в ставку Жуковському / Князі Чорторийські: документи і матеріали ХУ-ХУП ст. (із зібрання "Західно-руських актів” Російської національної бібліотеки) / Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука. - К.: Інститут історії України НАН України, 2016. - 228 с.

9. № 6. 1548, червня 30. Білогородка. Договір князя Івана Федоровича Чорторийського із князем Фрідріхом Глібовичем Пронським про припинення суперечки стосовно ставків Білівського та Жуковського, незаконного вилову риби тощо. / Князі Чорторийські: документи і матеріали ХУ-ХУП ст. (із зібрання "Західно-руських актів” Російської національної бібліотеки) / Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука. - К.: Інститут історії України НАН України, 2016.- 228 с.

10. № 7. 1548, червня 30. Жуково. Договір князя Фрідріха Глібовича Пронського, воєводи київського, із князем Іваном Федоровичем Чорторийським про полюбовне вирішення суперечки щодо замку Білівського та ставку на р. Стубла біля маєтку Жуковського;

11. № 8. 1548, листопада 6. Вільно. Квит господарського скарбника, ключника віленського Стефана Андрійовича Велковича щодо отримання ним серебщини за другу половину 1548 р. з волинських маєтків Шибського, Клевані, Білогородка, Шеплі та Кореличі, які належали князю Івану Федоровичу Чорторийському./ Князі Чорторийські: документи і матеріали ХУ-XVI ст. (із зібрання "Західно-руських актів” Російської національної бібліотеки) / Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука. - К.: Інститут історії України НАН України, 2016. - 228 с.

12. № 9. 1554, грудня 27. Вільно. Лист великого князя литовського, польського короля Сигізмунда II Августа київському воєводі, князю Фрідріху Глібовичу Пронському стосовно скарги князя Івана Федоровича Чорторийського про порушення домовленостей, згідно з якими дозволялось проїжджати дорогою через його маєток Жуковський та на збір мита / Князі Чорторийські: документи і матеріали ХУВХУП ст. (із зібрання "Західно-руських актів” Російської національної бібліотеки) / Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука. - К.: Інститут історії України НАН України, 2016.- 228 с.

13. № 11. 1561, серпня 3. Клевань. Квит королівського мірника Казимира Ледницького про отримання ним 60-ти кіп грошей литовських від князя Івана Федоровича Чорторийського за здійснені заміри у маєтках Клевань, Білів та навколишніх селах / Князі Чорторийські: документи і матеріали ХУ^-ХУЛ ст. (із зібрання "Західно-руських актів” Російської національної бібліотеки) / Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука. - К.: Інститут історії України НАН України, 2016. - 228 с.

14. Памятники, изданные Временной Комиссией для разбора древних актов. - К, 1859.- Т. 4 т. 4, отд. 2. - с. 129, 139, 189, 226. 15. Федоришин Микола. Історія монастиря у Пересопниці / Микола Федоришин. - Дрогобич: Коло.- 1916. - с. 32

Размещено на Allbest.ru