Іван Франко і Швейцарія

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІВАН ФРАНКО І ШВЕЙЦАРІЯ

Олег Песчаний

Така тема статті вибрана мною не випадково. І. Франко і швейцарці мають чимало схожих рис. Найголовніші з них - працьовитість, творення, будування, любов до Батьківщини. В наш час розладу і руйнування вивчення досвіду будівництва нового є необхідним.

Головну ідею цієї статті, думаю, найкраще розкриють такі слова Івана Франка: “Яко син селянина, вигодований твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові. Вихований у твердій школі, я відмалку засвоїв собі дві заповіді. Перша, то було власне почуття того обов'язку, а друга, то потреба ненастанної праці. Я бачив відмалку, що нашому селянинові ніщо не приходиться без важкої праці; пізніше я пізнав, що й нам усім яко нації ніщо не прийде задармо, що нам ні від кого ніякої ласки не надіятися. Тільки те, що здобудемо своєю працею, те буде справді наше надбання; і тільки те, що з чужого культурного добра присвоїмо собі також власною працею, стане нашим добром. От тим-то я старався присвоювати нашому народові культурні здобутки інших народів і знайомити інших з його життям” Промови Івана Франка [Промова на 25-літньому ювілеї], І.Я. Франко, Зібрання творів: у 50 т., К. 1978, т. 16, с. 309..

Поза сумнівом, І. Франко - видатна постать в історії України. Велич його полягає в тому, що він натхненно працював для покращення життя українського народу. Він прагнув розкрити, пояснити що і чому заважає українцям жити щасливо. Загалом він створив творів більш, ніж на 50 великих томів друків.

Ось що пише про працю І. Франка найуживаніша нині енциклопедія - “Вікіпедія”, її українська версія: “Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури - зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був “золотим мостом” між українською і світовою літературою” Франко Іван Якович [Електронний ресурс], Режим доступу http://uk.wikipedia.org/wiki.. З цим твердженням можна повністю погодитися.

Швейцарія також країна-трудівниця. Цю країну з повним правом називають великою маленькою країною, що зробила себе сама: своїм розумом, своєю працею, своїм старанням і відповідальністю. У неї є чому повчитися. І в першу чергу - праці, звичайній людській праці, роботі, творенню. “Швейцарців часто вважають дещо похмурими і нудними - трохи не патологічними занудами, але при цьому здатними без жалю до себе і інших проявляти шалену працездатність і дивовижний талант робити свою роботу не лише досить продуктивною, але і корисною. Більше того, складається враження, що швейцарці дійсно здатні отримувати від роботи задоволення. І ця думка, здається, як це не прикро, близька до істини” П. Билтон, Эти странные швейцарцы, пер. с англ. Р. Воскерчяна, Москва 2000, с. 13..

Сьогодні Швейцарія країна, розміром дещо меншим за розмір Київської і Черкаської областей України, на 2/3 вкрита горами і лісами, майже з повною відсутністю корисних копалин, змусила себе поважати цивілізованими країнами. “...Швейцарія є єдиною країною, яка одним своїм існуванням прищикує самолюбство німців, які не почувають себе впевненими в своїй ґрунтовності. Дивлячись на Швейцарію, французи відчувають себе не настільки впливовими в області міжнародної політики і дипломатії, а техасці - просто бідняками. Вклади в швейцарські банки більш надійні, ніж в золото, а швейцарська економіка міцна, як граніт зі схилів Монблану.

Національний дохід Швейцарії в розрахунку на душу населення найбільший у світі. Щоб не померти від заздрощів, знайте: задоволення від цього швейцарці відчувають небагато. Вони вважають (і вважали так з 1291 року, тобто з часів Швейцарії первісної, тоді ще союзу трьох кантонів), що такий стан речей - справа лише тимчасова, і все в результаті закінчиться повним розвалом і сльозами” Ibid., c. 5..

В цьому судженні є певне перебільшення, але суть справи схоплена точно. Швейцарці не зупиняються на досягнутому. Вони, незважаючи на свої здобутки, і надалі працюють над покращенням свого життя і, тим самим, існування своєї країни. Вони знають напрямок свого руху і відповідально працюють у вибраному напрямку. А напрямок - бути кращими у виробництві, жити краще, допомагати іншим. Але це тема іншої розмови.

Отже, І. Франко і Швейцарія - великі трудолюби-будівничі. Якості, яких Україна зараз дуже і дуже потребує. Не руйнації, а творення розумного, відповідального, працьовитого суспільства, яке буде здатне створити успішну країну, успішну, насамперед, для здорових, працьовитих, розумних, добрих, красивих людей. До того ж, як тут не пригадати гасло швейцарців: “Один за всіх і всі за одного”.

Ми знаємо, що про І. Франка вийшла величезна кількість досліджень. Набагато менше у нас праць про Швейцарію. Даючи відповідь на поставлене питання: “Що написано по темі “Іван Франко і Швейцарія” на даний момент, можна сказати лише одне - дослідження на тему “Іван Франко і Швейцарія” ще не було. Тож на часі зробити хоча б перші кроки в дослідженні цього питання.

Ознайомившись з основною літературою по темі, треба відразу зазначити, що І. Франко ніколи в Швейцарії не був. Тому варто звернути увагу на опосередковані зв'язки Франка зі Швейцарією і її людом.

Найголовнішими джерелами для розкриття зв'язків І. Франка і Швейцарії стали праці самого Івана Франка, а також праці про нього. Серед них можна назвати: Зібрання творів у 50 т. - І.Я. Франко, Зібрання творів: у 50 т., К. 1976-1986 з додатковими томами, до 54 т., що вийшли в 2008-2010 роках; І.І. Басс, Іван Франко. Біографія, К. 1966, 256 с.; О.І. Дей, Іван Франко. Життя і діяльність, К. 1981, 355 с. та інші.

Тож ознайомлення з літературою та джерелами дало змогу виявити стосунки, взаємини, дотики І. Франка зі Швейцарією. Найголовнішими з них були: франко швейцарія переклад твір

а) Переклади І. Франком швейцарських авторів.

б) Твори І. Франка на швейцарські теми.

в) Зв'язки І. Франка з українцями, що перебували в Швейцарії через переслідування останніх на Батьківщині.

г) Твори видані у Швейцарії і які попадали до І. Франка, в його бібліотеку.

д) Публікація франкових творів у Швейцарії.

В ході дослідження встановлено, що І. Франко перекладав твори швейцарських авторів. Зокрема, твори Готфріда Келлера та Конрада Мейєра. Запитаймо себе, хто це такі? І навряд чи дамо змістовну відповідь. Тож коротко про них.

Келлер (Keller) Готфрід (1819-1890), швейцарський письменник (нім. мовою). Його найпомітніші твори: так званий роман виховання “Зелений Генріх”(1855,2-а ред. 1879-89, п. 1958), ром. “Мартін Зеландер” (1886). Зб. новел “Люди з Зельдвіли” (т. 1-2, 1856-1874), “Сім легенд” (1872), “Цюріхські новели” (1878), “Вислів” (1881). Ліричні збірки “Вірші” (1846), “Нові вірші” (1851). Готрид Келлер. Библиогр. указатель, Москва 1965 Литературный энциклопедический словарь, под общ. ред. В.М. Кожевникова, П.А. Николаева; редкол.: Л.Г. Андреев, Н.И. Балашов, А.Г. Бочаров и др., Москва 1987, с. 617..

Мейєр (Meyer) Конрад Фердінанд (1825-1898), швейцарський письменник (нім. мовою). Серед його творчих доробків можна назвати: лірична збірка “Двадцять балад швейцарця” (1864), “Романси і картини” (1871), “Вірші” (1892); епічна поема “Останні дні Гуттена” (1871), історичний роман “Юрг Єнач” (1876, п. 1918) і новели “Постріл з кафедри” (1877), “Святий” (1880, п. 1922), “Паж Густава Адольфа” (1882), “Плавт в жіночому монастирі” (1882), “Страждання одного хлопчика” (1883), “Суддя” (1885), “Анджела Борджа” (1891). Новеллы. Стихотворения, Москва 1958 Литературный энциклопедический словарь, с. 649..

З менш відомих швейцарців Іван Франко перекладав також Дран- мора (справжнє ім'я та призвіще - Фердінанд фон Шмідт (1823-1888)) - швейцарський поет, що майже все життя прожив у Бразилії І.Я. Франко, Зібрання творів: у 50 т., К. 1978, т. 13, с. 650.. Так само Генріха Лейтгольда (1827-1879) - швейцарського письменника, автора епічних поем “Пентесілея” (1868), “Ганнібал” (1871), а також ліричних і сатиричних віршів Ibid..

Не буду перераховувати переклади. Твори цих швейцарських авторів можна знайти в 13 та 25 томах зібрання творів І. Франка в 50-ти томах (1976-1986 рр.). Зупинюся на питанні: Чим зацікавили українського письменника твори швейцарців?

По-перше, І. Франко вважав Г. Келлера і К. Мейєра значними проявами німецькомовної літератури.

Зокрема він відзначав у Г. Келлера “погідний і добродушний усміх філософа і мудреця, який з любов'ю, а притім і з тихим батьківським по- блажанням дивиться на людське життя з його ілюзіями, помилками і щирими поривами”. Також Каменяр відмітив: “Се твори глибоко релігійного духу, але притом чоловіка ХІХ в., швейцарця-республіканця, що привик дивитися на світ свобідно і бачити найвище добро в пожиточній діяльності, а не в аскетизмі” Готфрід Келлер, Із циклу “Сілі легенд”, І.Я. Франко, Зібрання творів: у 50 т., К. 1980, т. 25, с. 287, 288..

Що стосується Конрада Ф. Мейєра, то його І. Франко називав одним “із найбільших поетів новочасної Німеччини і, безперечно, найбільший майстер на полі історичної новели. [...] Кожний його твір - се здобуток величезної праці і глибоких студій, але ж бо й стоять перед нами його твори, як виковані з бронзи”¹⁰1. Франко, Конрад Фердінанд Мейєр, І.Я. Франко, Зібрання творів: у 50 т., К. 1978, т. 16, с. 312.. Українські дослідники зазначали, що “Мейєр. привабив Франка своїми гуманними тенденціями, антикато- лицькою спрямованістю, вірою в людину, в її права на життя, досконалістю і своєрідністю його творів, що поряд із загальнолюдським значенням зберегли свої національні особливості” І.Є. Журавська, Іван Франко і зарубіжні літератури, К. 1961, с. 328..

Тут мимоволі хочеться зробити певний коментар. І. Франко назвав К. Мейєра “один із найбільших поетів новочасної Німеччини”. А чому, власне Німеччини, а не Швейцарії? Тоді можна всіх німецькомовних швейцарців назвати німцями? Цікаво, як вони це сприймуть? І які висновки ми маємо зробити з цього? Відповідь на ці питання можна визначити з такої характеристики швейцарської ментальності. “Швейцарці [...] надзвичайно турбуються про враження, яке вони справили на інші народи. Вони переконані, що зі всього світу на них направлені дуже пильні і досить критичні погляди. Ця думка виникла з того, що саме так вони самі споглядають весь інший світ - тому-то і від інших нічого другого не чекають. А якщо раптом виявляється, що їх дійсно “не розгледіли”, а їх альпійський рай плутають з Австрією або півднем Німеччини, то вони почувають себе страшенно вколеними. І вже гірше нікуди, коли Швейцарію плутають зі Швецією. А це якраз відбувається дуже часто - назва обох країн починається з шепотіння “Шве... - Швейц...”, обидві пильнують свій стародівочий нейтралітет, і нарешті, обидві асоціюються зі снігом” П. Билтон, Op. cit., c. 12.. А що відчуємо ми, коли нас за кордоном називають росіянами?

Окрім перекладів швейцарських авторів були у І. Франка і твори на швейцарські теми, зокрема, оповідання “Вільгельм Телль”, надруковане у “Зорі” в 1884 році.

Чому І. Франко цікавився, приміром, образом Вільгельма Телля і взявся його висвітлити в поєднанні з українським сюжетом? Відповідь можна знайти в таких словах з його оповідання “Вільгельм Телль”: “Проводирі швейцарські, переконавшися, що годі довше народові зносити чужинецьку самоволю, змовляються приступити до небезпечного, але святого діла - освободження своєї вітчизни. Серед недоступних скель, на розграниччі трьох кантонів, над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні і на загладу гнобителям. На орлиних крилах підносить музика душу слухача аж до тої підзвізної висоти, на котрій щезають усякі особисті, самолюбні забаги, на котрій дух живе високими і чистими чуттями любові до загалу і посвячення. Яка переміна зробилася з Олею! Її сумне, задумане личко випогодилося, заяріло рожевим рум'янцем. Її очі блищать, її грудь б'є високо, - їй починає робитися тісно в тій душній, гарячій атмосфері, немов серце її виросло і преться на свободу, до сильніших почувань, до кращих вражінь, до великих діл посвячення й любові народної. Як вона любила в тій хвилі свій народ, як радо пішла би за нього на найбільші небезпеки, - з якою розкішшю стала би вона в крузі тих великих героїв, тих борців смілих, що там, далеко, за морем мли і за рікою світла стояли велично і недосяжно, побравшися за робучі могутні руки на вершині скелистого Рітлі і перед лицем величної природи присягали радше загинути, ніж віддати край свій на поталу чужинцеві!” Оповідання “Вільгельм Телль", І.Я. Франко, Зібрання творів: у 50 т., К. 1978, т. 16, с. 198. Виходячи з цих слів можна зробити висновок, суть звернення І. Франка до теми Віль- гельма Телля полягала в показі прагнення швейцарців до свободи і незалежності у небажанні “віддати край свій на поталу чужинцеві”.

Також І. Франко в своїх творах згадував про благородний вчинок швейцарських робітників, що “на конгресі соціалістичнім - на внесок швейцарських робітників ухвалено одноголосно резолюцію, в котрій конгрес висказує гарячу симпатію петербурзьким робітникам, що так сміло і без тривоги станули до боротьби з подвійним ворогом: економічним визиском і царським абсолютизмом” І.І. Басс, Іван Франко. Біографія, К. 1966, с. 190..

У цій розвідці не можна не згадати і зв'язки І. Франка з українцями, поляками, росіянами, змушеними переховуватися від переслідувань царської охранки у Швейцарії. Найпомітнішим дописувачем його був М. Драгоманов, з яким І. Франко постійно листувався протягом всього перебування першого у Швейцарії. Іншим кореспондентом І. Франка був М. Павлик, що також перебував у Швейцарії в кінці 1870-х - на початку 1880-х років.

Приблизно в той же час [червень 1877 року] є відомості про те, що у Львові був затриманий Єразм Кобилянський, молодий поляк, студент із Петербурга, що привіз чимало російських книжок, заборонених цензурою, та женевських видань. При обшуку в нього було знайдено два листи М. Драгоманова, в яких той радив І. Франкові та М. Павликові побувати на Закарпатті та на Буковині, зібрати фольклорні та економіко-ста- тистичні матеріали, а в Мукачеві та Ужгороді “приєднати до соціалістичного руху тутешню молодь”. Ці листи стали для поліції приводом для арешту І. Франка та М. Павлика О.І. Дей, Іван Франко. Життя і діяльність, К. 1981, с. 44-45..

Серед інших знайомих І. Франка у Швейцарії можна назвати засновника першої російської марксистської групи “Визволення праці” Г. Плеханова. Український письменник в особистій бібліотеці мав чимало видань цієї групи. Серед них: “Маніфест Комуністичної партії” К. Маркса та

Ф. Енгельса в перекладі Г. Плеханова і “Наемный труд и капитал” К. Маркса. Також книги з серії “Библиотека современного социализма”: “Речь о свободе торговки” К. Маркса (1885), “Нищета философии (ответ на “Философию нищеты” г. Прудона)” К. Маркса (1886), “Фердинанд Лассаль, его жизнь и деятельность” В. Плеханова (1886), “Чего хотят социал-демократы?” (переклад з французької з примітками Г. Плеханова, 1888) та інші О.І. Дей, Op. cit., с. 157-158..

І в 1896-1897 роках тривали зв'язки І.Франка з російськими емігрантами зі Швейцарії. В цей час він надрукував на сторінках “Життя і слова” рецензію на одну з праць Г. Плеханова, (...), налагодив листування з В. Бонч-Бруєвичем.” Ibid., с. 257..

Іван Франко не лише листувався з емігрантами у Швейцарії, але й отримував від них грошову допомогу. Так, завдяки грошам, одержаним з емігрантського центру у Женеві, переважно від М. Драгоманова і російських революційних народників, І. Франко і М. Павлик змогли заснувати літературно-громадський місячник “Громадський друг” І.І. Басс, Op. cit., c. 73..

Як вже зазначалося раніше, до І. Франка потрапляли друковані у Швейцарії видання. Зокрема у нього були видання російських революційних народників: “Вперед” (неперіодичний огляд). Цюрих 1874; “Рассказ очевидца о 14-м декабря 1825”. Цюрих 1863. Їх Франко читав у кінці 1876 і в 1877 рокахIbid., c. 64.. Була в розпорядженні Івана Франка повість Панаса Мирного “Лихі люди”, що вийшла у Женеві в 1877 році О.І. Дей, Op. cit., c. 61-62..

І. Франко не лише отримував книги, надруковані у Швейцарії, але і його міркування були опубліковані в цій країні. Так, він взяв участь у складанні “Програми галицьких соціалістів”, виданої польською мовою в Женеві в 1881 р. В тому ж таки році, у травні, була написана і видана в Женеві польською мовою “Програма галицької робітничої партії” Ibid., c. 102..

Закінчуючи свою статтю варто підвести підсумкову риску, і торкаючись питання про загальне сприйняття Швейцарії І. Франком, можна зазначити таке. Характеризуючи твір “Останні дні Гуттена” К. Мейєра І. Франко зазначає, що така праця не могла з'явитися в Німеччині Бісмарка: “То-то й є, що справді цінний, справді свобідний голос міг тоді вийти тільки з вільної, до боїв та невідлучної від них дресури непричасної Швейцарії!”1. Франко, Конрад Фердінанд Мейєр і його твори, І.Я. Франко, Зібрання творів: у 50 т., К. 1981, т. 31, с. 432-433.

Також слід ще раз наголосити на тому, що зближує І. Швейцарію з її людьми. Думається, - це прагнення заглянути в майбутнє і побачити в ньому щасливе життя, де немає пригноблених і знедолених і привести слова К. Мейєра в перекладі І. Франка, що вимальовують таке життя:

...І щедро б 'є життя криниця кожна,

І жодна чарка не несесь порожня,

При кожнім сніп важкий і многоплодний,

Ніде не пусто, жоден не голодний1. Франко, Конрад Фердінанд Мейєр, с. 440..

І це ще не все. Хочеться, щоб ми ще і ще задавали собі питання і думали, думали. Чому Швейцарія успішна країна, а Україна, відверто кажучи, не дуже. Щоб активізувати наш мозок, хочеться привести свідчення про Івана Франка, яке має змусити дуже нас задуматися: “Він залишився помирати один...

Суспільство сподобилось дати Франку на допомогу стару, старшу за нього, жінку. Вона не могла Івана Яковича підняти, коли той впав. Чекала, коли хтось зайде і допоможе. Найбільше, що могла зробити - покласти Франку подушку під голову. Сам він невесело жартував: “Заходили виключні відвідувачі, подивитися, чи живий ще.” Таку маємо єпитімію за той геніальний розум, який освічував цілу нашу націю” Т. Козырева, Роман Горак: Иван Франко не дает покоя многим до сих пор, День, 2011, 24 февраля,.№ 34 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/ru/article/kul- tura/roman-gorak-ivan-franko-ne-daet-pokoya-mnogim-do-sih-por..

Размещено на Allbest.ru