Укоопспілка в соціально-економічному житті Української Радянської Соціалістичної Республіки у післявоєнний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 334.735

УКООПСПІЛКА В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ УРСР У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

О. Сидорович

Ніжин

Стан споживчого ринку на сучасному етапі, як і стан всієї економіки, вимагає глибокого аналізу та кардинальних реформ. Тому важливим залишається питання аналізу як позитивного, так і негативного досвіду функціонування радянської економіки на прикладі досвіду діяльності Укоопспілки. Вона була частиною командно-адміністративної економіки та відігравала значну роль в соціально-економічному житті України особливо в сільській місцевості.

Діяльність споживчої кооперації України радянської доби вже виступала предметом дослідження окремих науковців як істориків, так і економістів. Проте переважна більшість робіт стосувалась діяльності Укоопспілки в період НЕПу, натомість споживча кооперація післявоєнного періоду за деякими виключеннями ще не знайшла достатнього відображення в історичній літературі [2; 4; 6].

Саме тому слід звернути увагу на роль Укоопспілки в соціально-економічному житті країни та її трансформацію в умовах тоталітарної політичної системи у другій половині ХХ ст.

Повоєнний період характеризується перш за все нарощенням матеріально-технічної бази споживчої кооперації країни, що відбувалось шляхом відбудови майже вщент зруйнованої виробничої та торгівельної інфраструктури. За неповними даними в системі споживчої кооперації було зруйновано, пограбовано будівель, споруд, інвентарю, обладнання, транспорту, робочої та продуктової худоби на 652 млн. крб., товарів і готової продукції - на 1.899 млн. крб. Загальна сума матеріальних втрат системи становила понад 255 млн. крб. [1, с. 277]. Варто відзначити, що відновлення інфраструктури споживчої кооперації в перше повоєнне десятиліття фактично дорівнювало розбудові інфраструктури українського села, невід'ємною частиною якої стає в цей період саме система споживчої кооперації. В повоєнний період відбувалось постійне кількісне зростання установ, організацій і масштабу діяльності Укоопспілки. Так, у період 1958 - 1963 рр. кількість торгових закладів кооперації зросла з 61543 до 75130 [8, с. 97]. Збільшувалась також кількість кооперованого населення. Так, у 1945 р. кількість пайовиків в Україні складала 5.561 тис. чоловік [18, арк. 2], у 1946 р. - 6.864 тис. [11, арк. 3], у 1953 р. - 9.395 тис. [17, арк. 29], у 1963 р. 13.143 тис. [13, арк. 3], у 1973 р. - 16.885 тис. [15, арк. 15 зв.], у 1983 р. - 13.932 тис. [16, арк. 134]. Проте кількість населення, яке обслуговувала споживча кооперація була більшою ніж кількість пайовиків споживчих товариств. Станом на 1966 р. із 45,5 млн. населення України споживча кооперація обслуговувала 20,4 млн. сільського населення та 4,8 млн. - міського. Державна торгівля обслуговувала населення обласних центрів, великих міст обласного підпорядкування, шахтарських і промислових селищ, де були великі промислові підприємства (шахти, металургійні комбінати). Споживча ж кооперація обслуговувала майже все сільське населення, невеличкі міста і селища міського типу [14, арк. 158]. Поширення кооперативної торгівлі в радянській Україні відбувалось нерівномірно в різних регіонах. Звернувши увагу на співвідношення розмірів торгового обороту кооперативної і державної торгівлі по окремих областях УРСР станом на 1963 р., можна побачити, що чим більш урбанізованим був регіон, тим меншу частку в загальному торговому обороті займала споживча кооперація. Так, у Донецькій області частка кооперативної торгівлі в загальному товарообігу складала 10,9 % Дніпропетровській - 20,3 %, Луганській - 16,9 %, тоді як на Полтавщині - 54,5 %, Чернігівщині - 61,9 %, Житомирщині - 57, 8 % [8, с. 99]. Подібна тенденція прослідковується і відносно кількості кооперованого населення. Чим більший відсоток сільського населення в тому чи іншому регіоні, тим більша у відсотковому відношенні кількість пайовиків Укоопспілки. Ці цифри досить переконливо засвідчують, в якому секторі економіки була зосереджена робота споживчої кооперації в цей період. Навряд чи подібний стан речей був випадковим збігом обставин у системі жорстко централізованої планової економіки. Початок подібної «аграризації» споживчої кооперації в радянську добу був пов'язаний із масштабним економічним і соціальним переворотом на селі - суцільною колективізацією.

Розгалужена система споживчої кооперації, на думку керівництва країни, добре вписувалась в централізаторську парадигму управління суспільно-політичними та економічними процесами на селі. Тому аграрний напрямок у діяльності споживчої кооперації в СРСР став юридично оформлятись ще в довоєнний період. Так, було розроблено і прийнято ряд постанов РНК СРСР із цього питання. Згідно постанови РНК СРСР та ЦК ВКПб від 16.06.1938 р. № 745 встановлено порядок розмежування районів діяльності споживчої кооперації і державної торгівлі, згідно якої до сфери діяльності першої відносились переважно сільські населені пункти. В 1939 р. було оприлюднено примірний статут сільпо (російська абревіатуру від «сельское потребительское общество»). Сам факт юридичного оформлення саме сільського споживчого товариства свідчив про важливу роль, яку держава відводила системі споживчої кооперації на селі. Фактично, виходячи із цього статуту, споживча кооперація повинна була стати основою товаропровідної мережі та соціально-побутової інфраструктури колективізованого села: «В условиях окончательной и полной победы колхозного строя в деревне, непрерывного роста зажиточности и культурных запросов колхозников, сельпо ставит своей задачей удовлетворять растущий спрос колхозников и всех трудящихся на нужные им товары и тем самым способствовать росту и процветанию колхозного строя» [7]. Якомога більш повне охоплення дорослого населення в сільській місцевості дозволяло споживчій кооперації виконувати ті завдання, які перед нею ставила держава. Одним із цих завдань було розбудова і підтримка разом із колгоспами соціальної інфраструктури села в сфері забезпечення населення різноманітними товарами і послугами. До того ж держава перекладала фінансові і організаційні ресурси по здійсненню цих завдань на споживчу кооперацію. Так, багаторічний голова Центроспілки А. П. Клімов прямо заявляв, що споживча кооперація розглядається як засіб економії і здешевлення державних затрат на просування товарів і здійснення заготівель. Це, на його думку, повинно зміцнювати колгоспний лад, оскільки селянин не відволікався для поїздок в місто за товарами та для продажу залишків сільськогосподарської продукції [3, с. 5].

Таким чином, в споживчій кооперації вбачали основний інструмент по забезпеченню сільського населення необхідними товарами, починаючи від продовольства і закінчуючи будівельними матеріалами і паливом. Це, в свою чергу, спричинило ускладнення структури Укоопспілки, появу окремих підрозділів, сформованих згідно переліку і асортименту товарів «Уккооплісхозторгу» та «Укоопгалантерейкультторгу».

Укоопспілка займалась також виробництвом та переробкою сільськогосподарської продукції та сировини. До системи споживчої кооперації України в цей період входили: овочесушильні заводи із консервними, квасильно-засолювальними та крохмальними цехами при них; плодоовочеві комбінати; плодоовочеві заводи; фруктосушки та пункти сонячної сушки, а також ковбасні, пивобезалкогольні та кондитерські цехи і хлібзаводи [10, арк. 4].

Ще одним завданням споживчої кооперації в аграрному секторі була заготівля сільськогосподарської продукції в колгоспів та у населення. Залучення споживчої кооперації для здійснення заготівельної діяльності було виправданим кроком. Укоопспілка мала розгалужену мережу та потужний кадровий потенціал, який повинен був забезпечити закупівлю необхідної сільськогосподарської продукції. Крім того, особливість заготівельної діяльності споживчої кооперації полягала у проведенні закупок дуже багатьох видів сільськогосподарської продукції та сировини, на відміну від державних заготівельних систем, які здійснювали закупки дуже обмеженого кола продуктів аграрного сектора [9, с. 146]. Зазвичай споживча кооперація здійснювала заготовку продукції, яка вимагала додаткового сортування і обробки. Саме по цих видах сільськогосподарської продукції система споживчої кооперації була майже монопольним заготовлювачем. Так, майже виключно через Укоопспілку здійснювались заготівлі картоплі, яєць, шкірсировини, хутросировини, дикоростучих плодів і ягід. На середину 1960-их рр. кооперація мала 749 приймально-заготівельних пунктів (сумарна місткість 103 тис. тонн), 436 картоплесховищ (82 тис. тонн), 542 квасильно-засолювальних пункти (149 тис. тонн), 99 міжрайонних заготівельно-збутових баз, 1195 худобозабійних пунктів [1, с. 315]. В цілому споживча кооперація України здійснювала заготівлі сільськогосподарської продукції і сировини більш ніж 50 видів на суму, що перевищувала 1 млрд. карбованців на рік. укоопспілка тоталітарний споживчий кооперація

Крім заготівельної діяльності, споживча кооперація УРСР займалась скуповуванням лишків сільськогосподарської продукції у колгоспах та індивідуальних виробників. Зазвичай ці лишки потрапляли на переробні підприємства Укоопспілки та безпосередньо в міста через систему міськкоопторгів. Станом на 1985 р. в Україні діяли вже 204 міськоопторги, які мали 3862 торгових роздрібних підприємства [1, с. 326].

Проблема продовольчого дефіциту у містах в період існування СРСР завжди залишалась гострою. В даному контексті споживча кооперація поряд із державною торгівлею виступала одним із основних постачальників продовольчих товарів в міста і промислові центри. Великі, добре обладнані фірмові магазини були відкриті в цей час у Донецьку - «Дари природи», Сімферополі - «Кооператор», Львові - «Урожай», Тернополі - «Надзбруччя», «Дари лісів», «Колосок» [5, с. 11]. Досить часто через систему споживчої кооперації в авральному порядку робилися понадпланові поставки продовольства у міські центри для мінімізації продовольчих проблем мешканців промислових центрів. Так, у 1961 р. Рада міністрів УРСР спеціальною постановою затвердила для споживчої кооперації чіткі завдання по постачанню м'яса у промислові центри республіки. У Сталінську область необхідно було відвантажити 1750 тонн, Луганську - 1000 тонн,

Дніпропетровську - 750 тонн, Кримську - 500 тонн, м. Київ - 750 тонн [12, арк. 44]. Для 138 виконання цієї директиви правління Укоопспілки відрядило в регіони 13 відповідальних працівників для організації закупівель і відправки продукції до місць призначення.

В цілому, діяльність Укоопспілки у повоєнні роки була невід'ємною складовою аграрного сектору економіки УРСР та соціальної інфраструктури села. І тому всі зміни, реформи чи трансформації, що відбувались на селі неодмінно відбивались і в діяльності Укоопспілки. Так, зменшення кількості пайовиків в останнє десятиліття існування СРСР безпосередньо пов'язано із процесами депопуляції в українському селі.

В часи десталінізації та хрущовських реформ система споживчої кооперації отримала нові стимули для розвитку. Адже за багато десятиліть держава звернула увагу на аграрний сектор, спробувавши запровадити більш рівноправну модель відносин між селом і державою. Це виразилось у встановленні більш паритетних цін на закупівлю сільськогосподарської продукції, послабленні державного контролю в сфері економічної діяльності селянських присадибних господарств та колгоспів, запровадженні більш справедливої оплати праці простих колгоспників та ін. В цих умовах споживча кооперація отримала додатковий фінансовий ресурс, який змогла спрямувати на посилення своїх виробничих потужностей та розбудову торгівельної інфраструктури. Тому саме в цей період споживча кооперація закріпила за собою роль основної торгівельної організації на селі. В два останні десятиліття існування Радянського Союзу споживча кооперація, хоча і переживала разом із економікою країни період стагнації, ще більше закріпила за собою роль основної ланки в системі обслуговування на селі і стала невід'ємною складовою його соціально-побутової інфраструктури.

Таким чином, Укоопспілка протягом другої половини ХХ ст. відігравала одну із ключових ролей у проведенні державної політики в аграрній сфері. Споживча кооперація виступала одним із механізмів зв' язку аграрного сектору економіки з іншими галузями народного господарства. Товари народного споживання, будівельні матеріали тощо через систему споживчої кооперації потрапляли в село. Натомість кооперативна система була однією із головних організацій, що забезпечувала заготівлю сільськогосподарської продукції для потреб міста і промисловості. Виникнувши і проіснувавши перші два десятиліття ХХ ст. як добровільне, економічно самодостатнє кооперативне об' єднання споживча кооперація поступово була одержавлена і перетворена на зручний механізм державної політики в аграрному секторі.

Джерела та література

1. Історія споживчої кооперації України: підручник [для студентів кооперативних вузів] / [Аліман М.В., Бабенко С.Г., Гелей С.Д. та ін.]. - Львів: Укоопспілка, інститут українознавства НАНУ, 1996. - 383 с.

2. Климов А.П. Потребительская кооперация СССР в новой пятилетке / Александр Петрович Климов. - М.: Экономика, 1971. - 109 с.

3. Колесник Ф.Д. Діла і плани кооператорів України / Ф. Д. Колесник. - М.: Экономика, 1971. - 179 с.

4. О работе потребительской кооперации. Постановление СНК СССР и ЦК ВКПб от 25 января 1939 г.

5. Споживча кооперація України / [авт. кол.: С.Г.Сіденко, М.Д. Лєпєхов та ін.]; Вид-во політичної літератури України. - К.: Київська книжкова фабрика, 1965. - 191 с.

6. Споживча кооперація Української РСР / [авт. кол.: С.Г.Сіденко, Ф.Д.Колесник та ін.]; Вид-во «Економіка». - К.: Київська книжкова фабрика, 1967. - 207 с.

7. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). - Ф. 296. - Оп. 8. - Спр. 1528.

8. ЦДАВО. - Ф. 296. - Оп. 8. - Спр. 176.

9. ЦДАВО. - Ф. 296. - Оп. 8. - Спр. 1912.

10. ЦДАВО. - Ф. 296. - Оп. 8. - Спр. 2237.

11. ЦДАВО. - Ф. 296. - Оп. 8. - Спр. 2825.

12. ЦДАВО. - Ф. 296. - Оп. 8. - Спр. 4122.

13. ЦДАВО. - Ф. 296. - Оп. 8. - Спр. 4910.

14. ЦДАВО. - Ф. 296. - Оп. 8. - Спр. 708.

15. ЦДАВО. - Ф. 296. - Оп. 8. - Спр. 108.

Анотація

Здійснена спроба проаналізувати окремі аспекти в діяльності Укоопспілки, визначити її місце в народному господарстві України в досліджуваний період

Ключові слова: Укоопспілка, споживча кооперація, післявоєнний період, Україна.

Осуществлена попытка проанализировать отдельные аспекты в деятельности Укоопсоюза, определить его место в народном хозяйстве Украины в исследуемый период.

Ключевые слова - Укоопсоюз, потребительская кооперация, послевоенный период, Украина.

An attempt to analyze some aspects of Ukoopspilka, to define its place in the economy of Ukraine in the study period.

Keywords - Ukoopspilka, consumer cooperatives, the postwar period, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru