Скляні модіолуси з Ольвії

Размещено на http://www.allbest.ru/

СКЛЯНІ МОДІОЛУСИ З ОЛЬВІЇ

О.О. Пукліна

Кожного року тисячі артефактів поповнюють колекцію матеріальної культури Ольвії. Серед численних матеріалів перших століть нової ери особливе місце займають вироби зі скла. Різноманітність форм та особливості зберігання (фрагментарність та іризація) вносять свою специфіку в дослідження даної групи матеріалу. На жаль, не завжди знахідки фрагментів скляного посуду ідентифікуються з тією чи іншою формою. Серед них вирізняється цілий ряд посудин (або їх фрагментів) значного розміру та об'єму. Поміж них особливе місто займають модіолуси -- посудини у вигляді кухлів з однією ручкою, відігнутими чи профільованими вінцями та конусоподібним або циліндричним тулубом на кільцевому піддоні. Всі вони виготовлені в техніці вільного видування. Назва «модіолус» походить від латинського «modius» -- римська міра сипких продуктів або кошик, який слугував мірою для зерна. Проте, різноманітність форм та значна різниця в місткості унеможливлює використання цих посудин в якості мірних [Auth, 1976; p. 98; Haevernick, 1978, s. 328].

Ця форма скляного посуду, що наслідує глиняні та срібні посудини, була широко розповсюджена від Північної Африки до Британії, від Іспанії до Причорномор'я. Т. Хавернік нарахувала на цих територіях 105 модіолусів [Haevernick, 1978, s. 328-330]. В Північному Причорномор'ї вони відомі з розкопок Пантікапею [Сорокина, 1962, с. 218; рис. 6, 1, 2], Кеп [Сорокина, 1977, с. 131--133; рис. 4, 1, 2; Кунина, Сорокина, 1972; рис. 8, 2; рис. 10, 21] та Фанагорії [Медведев, 2013, с. 41]. Потрібно відзначити, що дана форма скляного посуду поки що не відома в Херсонесі [Сорокина, 1977, с. 132], Тірі [Сон, 1978, с. 47-56], Горгіпії [Алексеева, Сорокина, 2007]. Однак найбільша кількість модіолусів походить з Ольвії, де нараховується більше десятка таких посудин.

Рис. 1 Модіолуси: 1. АМ 1161/5333; 2. ДІМ (опис Б 15); 3. О-2011/Некр/101; 4. ДЕ (Ол.1902.47)

Один з найефектніших модіолусів знайдено в одному з поховань ольвійського некрополя в 1965 р. [Археологія Української РСР, 1971, вкладка між с. 352--353]. Він ілюструє історію Ольвійської держави в Археологічному музеї ІА НАНУ в Києві (рис.1, 1). Це посудина з високими виступаючими профільованими вінцями із заокругленими краями та конічним тулубом на низькому кільцевому піддоні. Петлеподібна ручка розташована у верхній частині тулуба під вінцями. Більша частина дна не збереглася. Скло прозоре, синього кольору з плямами глухого білого та жовтого скла. Декілька модіолусів, виготовлених в техніці «строкатої поверхні» походять з Пантікапею. Один з них, виготовлений з прозорого кобальтово-синього скла з плямами глухого білого та жовтого скла знаходиться в колекції Ермітажу. Він був знайдений у 1883 р. в похованні 6 некрополя Пантікапею [ОАК, 1891, с. XXV, XXVI; Haevernick, 1978; Nr. 91; Кунина, 1984, с. 147--148; табл. 1, 2]. Ще один кухоль зі столиці Боспорського царства зберігається в Луврі [Kern, 1956, taf. 223; Haevernick, 1978, Nr. 90]. Техніка «строкатої поверхні» була детально досліджена Фр. Фремерсдорфом [Fremersdorf, 1938]. Посудини, виготовлені в цій техніці, були широко розповсюджені в I ст. н.е. Н.З. Куніна вважала, що модіолуси з поліхромного скла виготовлялися в майстернях Північної Італії та надходили до Північного Причорномор'я із західної частини Римської імперії [Кунина, 1984, с. 149-151].

Схожі за формою тулуба кухлі виготовлялися й із прозорого скла. Фрагментований модіолус з Ольвії зі збірки Кулаковського з високими виступаючими вінцями, петлеподібною ребристою ручкою, конічними стінками та увігнутим дном на кільцевому піддоні з прозорого блакитного скла зберігається у в фондах Державного Історичного музею в Москві (рис.1, 2). Подібні посудини відомі з розкопок Пантікапею [Сорокина, 1962, с. 218; рис. 6, 1, 2]. Схожий модіолус зберігається в колекції музею Ньюарка [Auth, 1976; p. 98].

Два цілих і один фрагментований модіолус з Ольвії, що перебувають в колекції Державного Ермітажу, датовані Н.З. Куніною I ст. н.е. [Кунина, 1984, с. 148; Кунина, 1997, с. 292; кат. 186]. Найбільший з ольвійських модіолусів виготовлений з прозорого скла. Він має конічний тулуб на кільцевому піддоні, валикоподібні вінця та широку петлеподібну ручку. Дно з високим конусоподібним заглибленням (рис. 2, 3). Цю посудину було придбано у місцевих мешканців у 1909 р. [ИАК, 1906, с. 125; рис. 65]. Аналогічний кухоль з конічним тулубом та високим конусоподібним заглибленням на дні відомий знайдений у поховання 2 склепу 354 некрополя Кеп [Сорокина, 1977, с. 132; рис. 4, 2]. Ще один схожий кухоль прикрашає колекцію Лувра [Dulong V.-A., Nenna M.-D., 2005; p. 197]. Верхня частина модіолуса з валикоподібними вінцями та конічним тулубом знайдена на Афінській Агорі [Weinberg, Stern, 2009, p. 55; Pl. 11, 113].

Інший ольвійський кухоль з прозорого з оливковим відтінком скла має відігнуті вінця з заокругленими краями, майже циліндричний тулуб, ребристу петлеподібну ручку та увігнуте дно на кільцевому піддоні (рис. 1, 4). Його знайдено в могилі 47 ольвійського некрополя з розкопок Б.В. Фармаковського в 1902 р. [ОАК, 1913, с. 101; рис. 141, 142]. Подібний модіолус з прозорого зеленкуватого скла зберігається в Одеському археологічному музеї [Сорокина, 1978, с. 269; рис. 1, 15; Одесский археологический музей АН УРСР, 1983, с. 62, 174; кат. 108; Poliszczuk, 2006, s. 350; kat. 24].

Третій ольвійський модіолус з колекції Ермітажу знаходиться у фрагментарному стані. Збереглися профільовані вінця з відігнутими валикоподібними краями, велика широка пласка петлеподібна ручка та увігнуте конусом дно зі слідами понтії (рис.2, 1). Як ольвійський значиться цілий модіолус з прозорого скла з колекції Фогеля в Римсько-Германському Центральному музеї м. Майнц [Haevernick, 1978, Nr. 43].

Фрагменти модіолуса знайдені в дромосі пограбованого в давнину склепу 4 ольвійського некрополя в 2010 році. Збереглися профільовані вінця з валикоподібними краями, прямі стінки та увігнуте дно на кільцевому піддоні (рис. 1, 3). Скло прозоре з блакитним відтінком. Супутній матеріал з цього комплексу датується першими століттями нової ери. Ще один фрагментований кухоль було знайдено в 2007 році в заповненні дромосу та камери склепу 1, також пограбованого в давнину. Він має відігнуті вінця з заокругленими краями, валикоподібне ребро та денце на масивному кільцевому піддоні (рис. 2, 2). Аналогічний модіолус з циліндричним тулубом зберігається в Королівському музеї Онтаріо в Торонто [Hayes, 1975, p. 67, 172; fig. 7, 203].

З розкопок міських шарів (ділянки Р-25 та Т-3) походять фрагменти модіолусів з прозорого скла. Їх вінця різняться за формою та технікою оздоблення (рис. 3, 1--5). На деяких фрагментах посудин під вінцями ребро, сформоване із загнутого продовження стінок. Подібне оформлення вінець мають модіолуси зі склепу 354, поховання 1 некрополя Кеп [Сорокина, 1977, с. 132; рис. 4, 1], склепу зі східного некрополя Фанагорії [Медведев, 2013; рис. 4, 2] та модіолуса з Університетського музею в Пенсільванії [Fleming, 1996, р. 17; fig. 8]. Кільцевий піддон ольвійських посудин також виготовлений схожим технологічним прийомом -- стінка в придонній частині загнута в петлю, утворюючи піддон, а далі переходить в денце (рис. 3, 6--9).

К. Айсінгс виділила відомі їй модіолуси у форму 37 (кубки з однією ручкою), визначивши їх дату в межах І ст. н.е. [Isings, 1957, р. 52]. Такого ж датування дотримується Т. Хавернік [Haevernick, 1978, S. 328]. О. Доппельфельд, A. фон Салдерн, С.Флемінг теж відносять відомі їм скляні кухлі до І ст. [Doppelfeld, 1966; Taf. 32; Saldern, 1980; cat. 115; Fleming, 1996, р. 17; fig. 8]. Знайдені на Афінській Агорі два фрагменти подібних посудин також датуються цим часом [Weinberg, Stern, 2009, p. 55--56; fig. 7; Pl. 11, 113, 114]. Два модіолуса зі склепу 354 некрополя Кеп (кістяк 1 і кістяк 2) супроводжувалися бальзамаріями типів I, 2, Г та II, 2 другої половини I ст. [Сорокина, 1977, с. 131--133, рис. 4, 1, 2; Кунина, Сорокина, 1972, рис. 8, 2; рис.10, 21]. З цього ж некрополя походить дно модіолуса, яке, за зауваженням Н.П. Сорокіної, відноситься до першої половини I ст. н.е. та вважається найранішим зразком таких посудин в Північному Причорномор'ї [Кунина, Сорокина, 1972; рис. 10, 22; Сорокина, 1977, с. 133]. Таким чином, досить вузьке датування цієї групи скляних посудин в межах І ст. н.е. робить їх надійним хронологічним індикатором для пам'яток римської доби.

Про широке застосування модіолусів у Північному Причорномор'ї свідчать їх зображення на пантікапейских надгробках І ст. н.е. [Сорокина, 1962, с. 221]. Це засвідчує і фактичний матеріал. Підтверджується теза Ю.І. Козуб про загальне використання скляного посуду в побуті ольвіополітів саме вже в І столітті нової ери.

Скоріш за все, модіолуси, як посудини зі значними об'ємами, використовувалися для зберігання та подачі напоїв на стіл. Форма вінець припускає зручний розлив у келихи та кубки. Хоча і не відкидається можливість застосування деяких модеолусів в якості посудин для пиття. В похованнях ольвійського некрополя модіолуси потрапляли рідше, ніж інші форми скляного посуду. Їх поява в якості поховального інвентарю в західних провінціях Римської імперії пов'язана з культом Сарапіса [Stern, 2001, p. 48].

Оскільки модіолуси з розкопок Ольвії різняться за конфігурацією тулуба, розмірами ручок та оформленням вінець, це дозволяє припустити їх виробництво в різних склоробних центрах Імперії. За морфологією та характером скла вони аналогічні посудинам з Італії, західноримських провінцій і західнопонтійських міст, хоча І. Керн не заперечував можливості виготовлення таких кухлів і в Північному Причорномор'ї [Kern, 1963, S. 405]. Проте, на сьогодні, поки що не має достатніх підстав робити припущення про місцеве виробництво модіолусів.

Рис. 2 Модіолуси: 1. ДЕ (Ол.1903.89-90); 2. О-2007/Некр/104; 3. ДЕ (Ол.1901)

Рис. 3 Модіолуси: 1. О-2009/Р-25/2900; 5. О-93/Т-3/583; 3. О-2009/Р-25/240; 4. О-2002/Р-25/79; 5. О-2004/Р-25/3043; 6. О-2009/Р-25/2490; 7. О-2004/Р-25/1942; 8. О-2010/Р-25/844; 9. О-2009/Р-25/2901

Литература

1. Алексеева Е.М., Сорокина Н.П. Коллекция стекла античной Горгиппии. Москва, 2007. 159 с.

2. Археологія Української РСР. Т. II. К., 1971. 502 с.

3. Известия Императорской Археологической комиссии. Спб., 1906. Вып. 13. 306 с.

4. Кунина Н.П. К вопросу о западном импорте стекла на Боспор (по материалам некрополя Пантикапея из собрания Отдела античного мира Эрмитажа) // ТГЭ. 1984. Вып. XXIV. С. 147--164.

5. Кунина Н.П. Античное стекло в собрании Эрмитажа. СПб., 1997. 359 с.

6. Кунина Н.П, Сорокина Н.П. Стеклянные бальзамарии Боспора // ТГЭ. 1972. Вып. XII. С. 146--177.

7. Медведев А.П. Склеп с антропоморфным изваянием из восточного некрополя Фанагории // Варварский мир северопонтийских земель в сарматскую эпоху (Сборник статей к 60-летию А.Н. Дзиговского). К., 2013. С. 39--49.

8. Одесский археологический музей АН УРСР. К., 1983. 194 с.

9. Отчет Императорской Археологической Комиссии. СПб., 1891. 463 c.

10. Отчет Императорской Археологической Комиссии. СПб., 1913. 289 с.

11. Сон Н.А. Стеклянные сосуды из Тиры // Археологія. 1988. № 63. С. 47--56.

12. Сорокина Н.П. Стекло из раскопок Пантикапея в 1945 -- 1959 гг. // МИА. 1962. Вып. 103. С. 210--236.

13. Сорокина Н.П. Античные стеклянные сосуды из раскопок некрополя боспорского города Кепы на Таманском полуострове // АМА. 1977. Вып. 3. С.115--143.

14. Сорокина Н.П. Античное стекло в собрании Одесского археологического музея // Археологические исследования Северо-Западного Причерноморья. К., 1978. С. 267--274.

15. Auth S. Ancient Glass at the Newark Museum from the Eugene Schaefer Collection of Antiquities. Newark, 1976. p. 98.

16. Doppelfeld O. R5misches und Frankisches Glas in K5ln. K5ln, 1966. 80 S.

17. Dulong V.-A., Nenna M.-D. Les verres Antiques du muse du Louvre II. Paris, 2005. 679 p.

18. Fleming S. Early Roman Glass at the University of Pennsylvania museum//Expedition. 1996. Vol. 38. No 2. p. 13--37.

19. Fremersdorf F. R5mische Glaser mit buntgefleckter Oberflache. Festschrift fur August Oxe. Darmstadt, 1938. 116 S.

20. Kern G.H.C. Zwei buntgefleckte Glaskelche des I. Jh. n.Chr. in Leiden//Archaeologia clasica, 8. 1956. p. 56--63.

21. Kern G.H.C. R5mische Modioli des I. Jahrhunderte n.Chr.//Mnemosyn, S: IV, vol. XVI⁴. Leiden, 1963. p. 400--405.

22. Haevernick T.E. Modioli // Glastechnische Berichte, 51. Nr. 12. Jahrgang, 1978. S. 328--330.

23. Hayes J.W. Roman and Pre-Roman Glass in the Royal Ontario Museum. Toronto, 1975. 229 p.

24. Isings C. Roman Glass from Dated Finds. Groningen, Djakarte, 1957. 185 p.

25. Poliszczuk L.U. Szkio starozytne // Skarby znad morza czarnego. Krakowie, 2006. c. 336--353.

26. Saldern A. von. Glass 500 BC to AD 1900. The Hans Cohn Collection Los Angeles/Cal. Mainz on Rhine, 1980. 288 p.

27. Stern E.M. Roman, Byzantine, and Early Medieval Glass. Ostfildern, 2001. 427 p.

28. Weinberg G. D., Stern E. M. Vessel glass. The Athenian Agora. Vol. XXXIV. Princeton, 2009. 214 p.

Анотація

модіолус ольвія розкопки посудина

Стаття присвячена скляним посудинам -- модіолусам, їх хронології та використанню. До наукового обігу вводяться знахідки з досліджень Ольвії. Розглянуто питання використання, виготовлення та імпорту цієї форми скляного посуду до Ольвійського полісу в римську добу.

Ключові слова: Ольвія, скляний посуд, модіолус, римський час.

Аннотация

О.А. Пуклина

СТЕКЛЯННЫЕ МОДИОЛУСЫ ИЗ ОЛЬВИИ

Статья посвящена введению в научный оборот новых находок стеклянных кружек -- модиолусов из недавних раскопок Ольвии. Также систематизированы уже опубликованные раннее ольвийские модиолусы, хранящихся в коллекциях разных музеев мира. Рассмотрены вопросы распространения и использования данной группы посуды. Все известные модиолусы датируются в пределах I в. н.э. и могут выступать в качестве хроноиндикаторов для памятников римского времени. Разнообразие форм позволяет предположить изготовление данной группы посуды в различных стеклоделательных центрах Римской империи.

Ключевые слова: Ольвия, стеклянная посуда, модиолус, римское время.

Annotation

O.A. Puklina

GLASS MODIOLUSES FROM OLBIA

An article present an introduction to the scientific circulation of new finds of glass mugs modioluses from recent the excavations of Olbia. Also are systematized already published early Olbian modioluses stored in the collections of various museums of the world. Are investigated the problems of distribution and use of this group of ware. All known modioluses are dated within the limits of I cent. AD and may act as chronoindicators for the sites of the Roman period. Diversity of forms allows to assume a production of this group of ware at various glassmaking centers of the Roman Empire.

Keywords: Olbio, glass mugs, modiolus, Roman period.

Размещено на Allbest.ru