Розбудова міської інфраструктури Закарпаття в другій половині ХІХ - початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗБУДОВА МІСЬКОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ЗАКАРПАТТЯ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ ст.

В.В. ГОРНЕЦКІ

м. Виноградів

Розвиток сільського господарства та промисловості в другій половини XIX - початку XX ст. сприяв значним економічним та соціальним змінам, які позначились і на зовнішньому вигляді найбільших міст Закарпаття цього періоду. Потреба в збільшенні житлового фонду та покращення його якості спонукала до поліпшення міської інфраструктури. Такі тенденції містобудування розглядали у своїх працях Й. Кобаль «Ужгород відомий та невідомий», Д. Поп в «Подорож по архітектурним пам'ятникам Підкарпатської Русі».

Огляд таких робіт не дає повного уявлення про закономірності та основні напрямки розвитку міської інфраструктури найбільших населених пунктів Закарпаття під владою Австро-Угорщини» в період з 1867 по 1918 рр. Ціль даного дослідження у визначенні ключових напрямків формування міст Закарпаття в цей період.

У кінці XIX на початку XX ст. міняють своє обличчя міста Закарпаття. Сполучені залізницею і шосейними шляхами з іншими землями монархії, вони втягуються в ширші економічні зв'язки [1, 428].

Хоч і повільний, але поступовий розвиток промисловості сприяв зростанню міст і містечок на Закарпатті, яких на початку XX ст. було 21. Найбільшими з них були Унгвар (сучасний Ужгород), Мункач (сучасне Мукачево), Берег- саз (сучасне Берегово), Севлюш (сучасний Виноградів), Хуст і Марамореш-Сігет, в яких в 1910 р. проживало 76,5 тис. чол. Удосукона- лювалась і система міського самоврядування, яке здійснювали бургомістр, міська рада і міська дума [2, 134].

До кінця XIX ст. основними видами транспорту на Закарпатті були гужовий і річковий, але активний розвиток торгівлі, сільського господарства та промисловості спонукали до появи нових видів пересування та відповідної дорожньої інфраструктури. Такі нововведення забезпечували б постійний зв'язок між різними регіонами імперії, швидке й регулярне перевезення великих мас вантажів та людей.

Нові засоби транспортного зв'язку, модерні міські комунікації, як то електричне освітлення, водопровід та каналізація, а також впорядкування площ та вулиць, суттєво вплинули на містобудівну практику того часу, стали творцями нового «обличчя міста», сучасного та європейського.

Соціальна перебудова суспільства й капіталістичний характер економіки сприяли тому, що вже наприкінці ХІХ ст. вся територія Австро-Угорщини мала досить розвинену промисловість і густу залізничну мережу. А це зумовлювало кількісне та якісне перетворення міст. Щодо залізниць то ще в 1869 році Угорський парламент прийняв закон, яким передбачалося прокладання залізниці з Ніре- дьгази до Чопа і далі. Спочатку колію залізничні будівельники проклали рівнинною територією: від Загоні через Чоп, Батєво, Берегово, Виноградів, і далі шлях проліг у трансільванські комітати тодішнього Угорського королівства. Реалізація цього задуму відбулась в 1872 р. і перша залізниця на Закарпатті була прокладена між Чопом і Ужгородом [9, 9].

Протягом 60-70-х рр. були побудовані залізниці Чоп - Мукачево, Чоп - Берегово - Виноградів - Королево - Хуст - Тячів - Мара- морош - Сігет, Королево - Сатмарнемет. Саме через Чоп - Королево залізничним транспортом встановлювався зв'язок Закарпаття з центральними районами Угорщини, Трансільванії і внутрішнім ринком. 1873 прокладено колію до Мукачева (1887 р. її продовжено до Стрия) [2, 133-134].

В 1874 р. почав функціонувати напрямок залізної дороги Батєво - Мукачево. Ще через 10 років, в 1884 р. почалось будівництво стратегічної для Австро-Угорщини залізнодорож- ньої гілки Мукачево - Воловець. [8, 76]

1887 р. завершено прокладання залізниці за маршрутом Лавочне - Стрий, яка з'єднала Закарпаття з Галичиною [13, 19].

Важливим було прокладання залізниць як місцевого так і міжнародного значення, а також спорудження залізничних вокзалів (Виноградів, Мукачево), здатних прийняти великі потоки пасажирів та товарів. Міський вокзал у Мукачеві був урочисто відкритий 4 грудня 1872 року. Його побудували за типовим тогочасним планом, подібним до вокзалу в Батєві чи будь-якому іншому угорському містечку кінця ХІХ ст.

Розвивалась і вузькоколійна залізниця загального користування, застосування якої велось активно по всій Україні ще з 1886 року. Вузькоколійна залізниця Берегово - Ірша- ва, Виноградів - Хмільник була введена в експлуатацію: на ділянці Виноградів - Хмільник довжиною 19 км, та ділянці Берегово - При- боржавське довжиною 67 км у 1908 році; ділянка Довге - Кушниця довжиною 9 км. в1916 р. [9, 10].

У 1900 р на Закарпатті було прокладено 500 км залізничних колій, невелика їх кількість компенсувалась стратегічною важливістю.

Внаслідок утворення багатьох залізничних вузлів, у деяких населених пунктах різко збільшувалась і кількість жителів. З 1869 по 1910 рр. в населеному пункті Королево, воно зросло в 2,7 рази; в Чопі - в 2,6 [6, 16].

У середньому на 100 кв. км площі припадало 5,1 км і на 100 тис. населення - 8,5 км залізничних шляхів. Якщо загальна довжина залізничних мереж в Угорщині становила 17 тис. км, то на Закарпаття припадало 4,4% залізничних ліній. На залізницях краю було зайнято 2 тис. робітників і 555 службовців [3, 21].

Одночасно з прокладанням залізниць зростало будівництво шосейних шляхів, покращувався стан грунтових. Шосейні шляхи оплачувались за рахунок казни і місцевих бюджетних асигнувань, тому вони поділялися на державні, комітатські (комітат адміністративна одиниця Австро-Угорщини) і сільські. Головна державна магістраль сполучала Ужгород - Берегово - Виноградів - Хуст - Рахів - Ясіня. В кінці XIX ст. протяжність державних шосейних шляхів на Закарпатті становила 726 км, комітатських шляхів - 1100 і сільських - 1287 км [12, 41-42].

Залізниці значно прискорювали розвиток міст, сприяли пожвавленню ділової активності населення. Для покращення транспортної інфраструктури споруджувались нові мости із застосуванням сталі та бетону. В 1880 р. почалось будівництво нового мосту через річку Латорицю, біля Мукачева. Міст викупила держава у графа Шенборн за 4500 форинтів. Вже в 1895 р. міст можна було переходити без мита [10, 25].

З удосконаленням транспортної мережі відбувались зміни і в економіці. Розширювались внутрішні ринки, збільшувався експорт сировини, що впливало і на швидке зростання міст. З розвитком науки і техніки покращувався і добробут населення, комунікації та інфраструктура міст. В 1897 р. з'явився телеграфічний зв'язок між Ужгородом та Будапештом. Перші телеграфні відділення були створені також в Хусті, Виноградові та Вилку [9, 9].

З розвитком міст виникає потреба у створенні відповідних служб, які опікувались чистотою та порядком в містах. Зокрема 1875 створено добровільну пожежну команду в Ужгороді [9, 9].

Новим явищем стало створення в структурі міст зон відпочинку. В цей же період Лаудон (ужгородський педагог і натураліст) заклав в Ужгороді дендропарк екзотичних рослин (нині парк дитячої лікарні). 1901 збудовано стадіон (нинішній Спартак) [9, 10].

З початку 70-х років XIX ст. парк який отримав назву Парк Сечені (на честь відомого громадсько-політичного діяча Іштвана Сече- ні) став улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів. Цьому сприяло те, що у 1872 р. серед столітніх дерев збудували першу міську залізничну зупинку, яку згодом перенесли глибше в парк, там, де нині знаходиться так звана Туристична зупинка. Залізничники впорядкували територію й висадили довгу липову алею, по якій залюбки прогулювались міщани. А з 1878 р. у парку почав діяти тир Ужгородського стрілецького товариства [4, 93].

Тут же, неподалік мосту, був збудований готель з рестораном і танцювальний майданчик. У 1893 р. тодішній мер міста Міхай Фін- цицький порушив питання про придбання містом цієї цінної природної та історичної пам'ятки. Справа тяглась кілька років і була вирішена лиш у 1901 р. Та через рік усі будівлі парку згоріли. Місто, за планом архітектора Йожефа Суханенка, збудувало новий готель та ресторан. Урочисте відкриття парку Сечені відбулося 3 липня 1904 р. Молодь збудувала собі тут два тенісні корти, футбольне поле, а місто облаштувало квіткову оранжерею і будинок для двох садівників [4, 93].

В цей же час був реконструйований міст через річку Латорицю в селі Подгерінг (Підгоряни) [10, 23-24].

Вулиці в центрі міст певним чином упорядковуються: проїзна замощується бруківкою, а хідники - плитами каменю або цеглою; на стовпчиках влаштовуються гасові, газові або електричні ліхтарі. В м.Виноградів при вході до Виноградівської загальноосвітньої школи № 3, є ліхтар та встановлено табличку, що засвідчує що газове освітлення в місті встановили ще у 1898 р. [11, 71].

Щодо освітлення, то в цей час його вже мали найбільші міста Закарпаття того періоду. У другій половині XIX ст. вулиці Виноградова освітлювались світильним газом, що вироблявся із кам'яного вугілля. Газове підприємство знаходилося на території сучасної електропідстанції. На початку XIX ст. коли в місті було побудовано електростанцію газове підприємство перестало існувати [5, 16].

А вже 1912 р. була збудована електростанція, що базувалася на паровому двигуні незначної потужності й використовувалась для освітлення міста. [12, 41].

Запуск в роботу Ужгородської електростанції став поштовхом до того, щоб міські власті Мукачева почали у тому ж році вести переговори з однією з віденських фірм, і незабаром в місті над Латорицею з'явилося електричне освітлення. Напередодні першої світової війни Мукачево належало до 4 міст Закарпаття, що мали свої власні електростанції.

З покращенням міських комунікацій та введенням численних новацій мінялись і самі міста. Ужгород, як одне з найбільших міст Закарпаття розвивалось найактивніше. Яскравим прикладом є центр міста, зокрема вулиці Корзо, Шандора Петефі та Корятовича, що вражають своєю неповторністю та затишністю європейського містечка. Житлові будинки, громадські установи та навіть релігійні споруди, відображають палітру різних архітектурних стилів - від необароко до мавританського.

Неповторний австрійський сецесіон поєднався в Ужгороді з місцевими малярськими традиціями, набув більшої м'якості, пластичності, свідченням цього є вулиця Корзо. Вулиця Капушанська почала будуватись в XIX ст. Збереглися лише 100-200 метрів вулиці, де ще й сьогодні стоять типові для кін. XIX - поч. XX ст. житлові будинки, кафе, магазини. В цей період відбувалось формування і площі Фенцика (Театральна). З усіх боків її оточують різноманітні за стилем будівлі. Розпочавшись в 2 пол. XIX ст. цей процес тривав і в XX ст. коли були збудовані лиш її західна та північна частина, тоді як на місці сучасного Лялькового театру та синагоги та сусідніх будівель були присадибні ділянки та невпорядкований, порослий чагарниками сад [4, 154]. науковий технічний інфраструктура місто

Щодо приведення інших вулиць краю до нормального стану, то замощення вулиць бруківкою залишалось на незадовільному рівні, хоча з розвитком автомобілізму почався пошук досконалих шляхових покриттів. Кам'яне брукування було не скрізь, але й там, де воно влаштовувалось, забрукованою виявилась лиш невелика центральна частина.

Перші тротуари, як і мощені вулиці, у Му- качеві з'явилися лише у 80-ті роки XIX ст. Їх було декілька. В першу чергу, бруківкою покрили центральний (так звану Велику вулицю) ринок, площу перед Ратушею, території перед будинком римо-католицького священика. Тоді ж з'явилися перші лінії водопроводу та санітарно-очисні споруди. На 1880 р. у місті було 84 лампи, котрі заправляв гасом спеціальний черговий «лампаш» (ліхтарник) [7, 231].

Роблячи узагальнення, можна констатувати, що спираючись на здобутки минулих століть та використовуючи старі стилі, архітектура та містобудування вступили в нову фазу свого розвитку. Переломним став кінець XIX початок XX століття. Поява бетону і сталі змінили архітектурні поняття та значно спростили технологію будівництва.

Промисловий розвиток активно крокував по світу та трансформував міста в нові осередки економічного та соціального розвитку. Створювались не тільки нові громадські будівлі та освітні заклади, але й приводились реконструкції площ та вулиць міста, що ставали справжнім осередками економіки та культури. Нового рівня розвитку зазнала й транспортна інфраструктура.

Список використаних джерел

1. Гранчак І. М. Нариси історії Закарпаття (з найдавніших часів до 1918 р.) / І. М. Гранчак, Д. Дани- люк. -- Ужгород : Госпрозрахунковий редакційно- видавничий відділ закарпатського обласного управління по пресі, 1993. -- Том. 1. -- 436 с.

2. Данилюк Д. Д. Історія Закарпаття : навч. посіб. / Д. Д. Данилюк. -- Ужгород : Падяка, 2013. -- 304 с.

3. Кобаль Й. Й. Ужгород відомий та невідомий / Й. Й. Кобаль. -- Львів : Світ, 2003. -- 196 с.

4. Ком'яті В. Нариси історії міста Виноградова від найдавніших часів до 1945 р. / В. Ком'яті.- Виноградів, 1994. -- 37 с.

5. Мазурок О. С. Города западноукраинских земель эпохи империализма / О. С. Мазурок. -- Львов : Свит, 1990. -- 155 с.

6. Павленко Г. В. Історія Мукачева / Г. В. Павленко. -- Ужгород : Патент, 1998. -- 264 с.

7. Федака С. Д. Ужгород: Роки і люди / С. Д. Феда- ка. -- Ужгород : Ліра, 2013. -- 248 с.

8. Филиппов А. И. Мукачево в XIX веке. Краткая история одного города за 100 лет / А. И. Филиппов. -- Ужгород : Лира, 2013. -- 32 с.

9. Закарпатський усесвіт // Незалежний культурологічний часопис «Ї». -- 2006. -- № 44. -- 324 с.

10. Щур В. І. Нариси історії Севлющини: Історичне видання / В. І. Щур. -- Ужгород : Медіум, 2003. -- 164 с.

11. Хроніка Закарпаття: 1867-2010 // Серія «Studia RegionaHstica» НДІ політичної регіоналістики ДВНЗ «Ужгородський національний університет». -- Ужгород : Карпати, 2011. -- 310 с.

Анотація

У цій статті автор досліджує розвиток міської інфраструктури Закарпаття в кінці XIX - початку XX ст. Цей період відзначався швидкими темпами соціально-економічного розвитку та початком науково-технічного прогресу. Мета дослідження полягає у визначенні головних містоутво- рюючих чинників та тенденцій розвитку інфраструктури міст Закарпаття в кін. XIX - поч. XX ст. Ціль даного дослідження у визначенні ключових напрямків формування міст Закарпаття в цей період.

Ключові слова: інфраструктура, містобудування, транспорт, міські комунікації.

The author of the article researches the development of Transcarpathian urban infrastructure at the end of the XIX c. - beginning of the XX c. This period was marked by the rapid socioeconomic development and the beginning of scientific and technical progress. The aim of the study is to identify the main city forming factors and trends of urban infrastructure development in Transcarpathia in the end of the XIX c. - beginning of the XX c. The purpose of the investigation lies in identifying key trends of city formation in Transcarpathia during the stated period.

The emergence of new building materials such as concrete and steel significantly intensified the development of cities and improved the infrastructure of the largest settlements in Transcarpathia. There appeared the first railway, ferro-concrete bridges, and the city received electric illumination and telephone communication systems.

Key words: infrastructure, urban development, transportation and urban communications.

В этой статье автор исследует развитие городской инфраструктуры Закарпатья в конце XIX - начале XX в. Этот период отмечался быстрыми темпами социально-экономического развития и началом научно-технического прогресса. Цель исследования заключается в определении главных градообразующих факторов и тенденций развития инфраструктуры городов Закарпатья в кон. XIX - нач. XX в. Цель данного исследования в определении ключевых направлений формирования городов Закарпатья в этот период.

Появление новых строительных материалов, таких как бетон и сталь, значительно активизировали развитие городов и способствовали улучшению инфраструктуры крупнейших населенных пунктов Закарпатья. Появились первые железнодорожные пути, железобетонные мосты, а города получили электрическое освещение и телефонную связь.

Ключевые слова: инфраструктура, градостроительство, транспорт и городские коммуникации.

Размещено на Allbest.ru