Європейці в економічному житті Півдня України (на прикладі діяльності Р.О. Вассала та К.І. Пот’є)

У статті розглядається економічна діяльність Рене Осиповича Вассала та Карла Івановича Пот'є, як приклад впливу європейців на становлення та розвиток південних губерній України в першій половині XIX століття. В досліджені аналізуються основні напрями їх діяльності. Автор аргументує свої висновки за допомогою маловідомих архівних матеріалів та праці відомих вчених. Це дослідження покликано створити загальну картину впливу Вассала та Пот'є у розвитку виноградарства та вівчарства, а також їх вплив на становлення будівничої сфери Півдня України.

Ключові слова: французи, вівчарство, промисловець, землевласник

вассал пот'є виноградарство вівчарство

Кінець XVIII - перша половина XIX ст. характеризується присутністю на території України значної кількості французьких переселенців. Даний факт був пов'язаний з кардинальними політичними змінами у Франції, які мали місце протягом 1789-1815 років. Окрема група цих іноземних представників дворянського стану була змушена переселитися у південні губернії України, що було пов'язано з внутрішньою політикою російського уряду. Державна влада направляла представників цієї етнічної групи освоювати малозаселені райони [20].

У статті проводиться аналіз архівних документів Державних архівів України та праць відомих істориків, які конкретизують саме діяльність яскравих представників французької нації на Півдні України - Рене Осиповича Вассала та Карла Івановича Пот'є. В дослідженні виділяється їх роль у становленні та розвитку окремих галузей господарства.

Рене Осипович Вассал являється племінником та зятем відомого комерції радника Вільгельміна Рув'є, який починає свою діяльність ще на початку XIX століття. Р. Вассал завдяки підтримці В. Рув'є залучається до розведення мериносів у регіоні: “В 1803 году, Французские эмигранты Рувье и Вассаль получили от правительства заимообразно 100 тыс. руб. ассигнациями, сорок тысяч десятин земли в углу Днепровскаго уезда на Тендре, казенный транспорт для перевозки овец из Испании морем, с обязательством завести на каждой десятине по одной Испанской овце и возвратить чрез десять лет весь капитал с процентами. Рувье выполнил все условия, заключенные с правительством: сто баранов лучшей мериносовой породы куплены были в Испании и привезены на казенном судне в Севастополь, зимовали в Бахчи-сарае и потом на земли, нанятой близ Феодосии...” [1, с.155-156]. Таким чином, успішна спільна їх діяльність дозволила створити сприятливі умови для подальшої участі Рене Осиповича Вассала в розвитку вівчарства в регіоні.

В першій половині XIX століття російський уряд, який високо оцінив внесок француза в становлення вівчарства, надав йому значні земельні наділи на території Таврійської губернії. Архівні документи Державних архівів України підтверджують цей факт. Так, наприклад, Рене Осипович став власником земель села Софіївка Дніпровського повіту, про що свідчить повітовий землемір: “Указу Его императорского Величества Николая Павловича. сочинена межевая книга по Указу Таврического губернского правления. по утверждении Днепровского уездного землемера Миковым. дачи бывшей пустоши Тофий, на которых ныне село Софиевка. во владении дворянина Рене Осиповича Вассала и сыновей его майора Евгения Вассала и прапорщика Александра. А Всего во всей окружной мере тысяч девять сот девяносто четыре десятины девять сот пять десять сажень. Азаисключением неудобных мест осталось одной удобной земли шесть тысяч девять сот тридцать девять десятин, тысяча четыреста девяносто пять шестых квадратных сажень.” [6, 11]. Також він володів землями урочищ Карабулат та Облої [8, 10]. Цей заможний іноземець володів земельними наділами на території Кримського півострова [12]. Таким чином, Рене Вассал став одним з найбільших землевласників Півдня України у зазначеному періоді. Відмітимо, що всі французькі аграрії отримували землі в прибережній зоні. Це давало можливість більш продуктивно розвивати вівчарство та виготовляти чисту вовну.

Сучасники описували, що Рене Осипович був власником підприємства, яке активно функціонувала в місті Херсоні в першій половині XIX століття: “Она устроена на большом острове, образуемом рукавами Днепра, и состоит из многих обширных деревянных зданий. В верхнем этаже работают женщины, которые расщипываю шерсть, уже вымывающую, и разбирают ее по сортам; в нижнем устроено множество чуланов, из которых в каждом храниться особый ряд шерсти. Здесь же находиться пресс. Этим прессом уминаются тюки с шерстью. Он состоит из простого винта, поворачиваемого посредством горизонтальных рычагов, а потому далеко не представляет тех выгод, какие можно иметь с помощью гидравлического пресса.” [15].

Таким чином, Рене Вассал був одним з крупних землевласників та промисловців південного регіону. Він володів підприємствами та земельними наділами на території Таврійської губернії (в прибережній зоні Чорного моря), що давало йому можливість більш продуктивно розвивати таку галузь, як вівчарство.

Разом з Рене Осиповичем, велику роль в розвитку Північного Причорномор'я відіграв генерал Карл Іванович Пот'є, який займався культивацією такого сільськогосподарської продукції як виноград. Французький мандрівник І.Х. Абантандон описав, що Пот'є мав у своїй власності великий сад в районі долини Ласпі на південному березі Кримського півострова, де він саме займався розведенням виноградників [25].

На території Дніпровського повіту Таврійської губернії він володів землями села Михайлівка [3]. В одному зі звітів контори землемірів Новоросійського та Бессарабського генерал губернаторства від 1835 року значилося з цього приводу: “. Генерал-лейтенант Карл Иванович Потье, от всех паспорта земель, как следует начало межи с смежной с левой стороны того ж уезда деревни Далматовки владение Долматовых. с другой стороны, которая купле во владении состоит дворянина Рене Осиповича сына Вассала межевого столба с признаками. дороги в села Кардашинки из Деревни Михайловка положено угодье и три камня. во всей окружной меже удобной и неудобной земли 6 тыс. 956 десятин, 1350 квадратных сажень. поселение состоит из 20 дворов. 116 душ ” [9, арк.1].

Також Карл Іванович в цей період став нащадком частини земель відомого французького комерції радника Вільгельміна Рув'є на острові Джарилгач: “... под песчаным местом тысяча девять сот сажен под болотом. Тысяча девять сот десятин тысяча шесть сот семдесят девять сажен под озерами и водоройнами двести семдесят шесть десятины девять сот шестдесят три сажени. В всего во всей окружной меже четыре тысячи сем сот пятдесят две десятины сем сот сажен, азаисколючением неудобных мест осталось одной удобной земли тысячи четырестасемдесят шесть десятин тысяч сот восем сажен.” [7, арк.1]. Таким чином, цей заможний француз займає суттєве місце серед великих землевласників південних губерній України в першій половині XIX ст.

Крім цього генерал Пот'є, який був інженером, займався благоустроєм міст та державних установ Півдня України. Наприклад, в 1822 році він був призначений керівником будівництва карантинних та митних будівель, які повинні контролювати Керченську та Бузьку торгівлю [22]. Також Карл Іванович намагався займатися благоустроєм міста Одеса. Він надав спеціальний проект на розгляд російського уряд: “Инженер полковник Потье, употреблявший тогда все усилия к отысканию живых ключей для обогащения города пресною водою, хотя бы проведением ея из фонтанов, за городом находящихся, предполагал также устроить 50 деревянных мостов для соединения между собой кварталов во время сильной грязи.” [21, с. 248]. Але, на жаль, державна влада не схвалила цей план.

Таким чином, навівши приклад діяльності двох відомих іноземних пересельців на Півдні України, можна констатувати, що внесок європейців був значний в економіці регіону. Проаналізувавши архівні документи та наукову літературу, можна виділити такі напрямки, в яких були зайняті Рене Осипович Вассал та Карл Іванович Пот'є: заснування великих землевласницьких поселень; розвиток підприємств з переробки вовни; культивація та вирощування виноградників; благоустрій окремих міст та державних установ.

Таким чином, представники Західної Європи відіграли значну роль у становленні та розвитку деяких галузей господарства. їх залучали до вищезгаданих напрямків економіки, так як французи були в цих галузях професіоналами.

Джерела та література