Катеринославське дворянство пореформеного періоду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Катеринославське дворянство пореформеного періоду

Сучасна Південна Україна, як окремий історико-географічний регіон та історико-культурна область, формувалася впродовж кількох століть. Тривалий час цей степовий край, фактично бар'єрна зона між цивілізаціями, характеризувався рухливістю кордонів та постійною військово-політичною нестабільністю. Після його входження до складу Російської імперії в другій половині XVIII ст. розпочався процес змін, які призвели до насадження традиційних імперських структур, які контролювалися дворянським станом. У соціальному та культурному просторі Південної України дворянство займало особливе місце і впливало, практично, на всі сторони життя інших верств населення - козаків, селян, міщан, різночинців. Зважаючи на це, розуміння суспільних процесів, які мали місце в цьому регіоні протягом ХІХ ст. без вивчення історії дворянських спільнот Херсонської, Таврійської та Катеринославської губерній є не тільки проблематичним, але й неможливим.

Однією з найбільших дворянських громад, яка посіла простір колишніх Вольностей Війська Запорозького Низового була катеринославська. Історія катеринославського дворянства вже ставало об'єктом дослідження в працях таких істориків, як Д.Г. Каюк та Н.В. Сурєва, які, однак, здебільшого досліджували роль дворянства в процесі колонізації регіону на рубежі XVIII-XIX ст. У монографії І.О. Кочергіна, яка рецензується, катеринославське дворянство розглядається дещо в іншій площині, а саме - в контексті суспільно-політичних, соціально-економічних і соціокультурних процесів, які відбувалися в Російській імперії у період реформ російського імператора Олександра ІІ і контр-реформ Олександра ІІІ.

У цілому робота виконана в руслі соціальної та локальної історії, які дозволяють деталізувати особливості розвитку “вищої” верстви на півдні України в процесі імперської модернізації, а також визначити характерні риси еволюції дворянства в нових умовах соціальної взаємодії.

Автор поставив перед собою наступні завдання: дослідити як саме змінилась роль дворянства після скасування кріпацтва 1861 р.; наскільки широко привілейована верства була представлена в різноманітних інституціях, що виникли внаслідок реформ Олександра ІІ і контр-реформ Олександра ІІІ - земстві, мировому суді, інститутах мирового посередництва і земських начальників; як воно взаємодіяло всередині дворянського зібрання та поза його межами з різними соціальними та етнічними групами; наскільки сильно дворяни впливали на соціокультурну ситуацію в губернії та інші тому подібні (с. 19).

Для розв'язання поставлених задач автором було використано широке коло документальних джерел, як архівних (із фондів 8 архівних установ Росії та України), так і вже опублікованих. Крім цього, автор продемонстрував гарну обізнаність в історіографії питання, проаналізувавши праці російських, українських та американських дослідників, які вивчали історію дворянства в Російській імперії (у тому числі й його південноукраїнську гілку) в останні півтора століття. Разом із цим, зауважимо, що окрім власне історіографічного розділу, І.О. Кочергін до кожного розділу монографії подає історіографічну довідку, яка розширює і доповнює представлену історіографію питання, тим самим переобтяжуючи її.

Структурно робота складається із монографічної, археографічної частин і наукового апарату.

До монографічної, основної частини увійшли вступ, п'ять розділів і висновки.

Найбільшим із них є другий розділ, у якому проаналізовано склад, повноваження, тенденції внутрішньо- станових відносин, порядок та особливості роботи Катеринославського дворянського губернського зібрання. Автор з'ясував що катеринославське дворянське зібрання так і не стало місцем акумуляції сил дворянської громад задля збереження свого значення у нових умовах пореформеного устрою Російської імперії (с. 187). Особливу увагу було приділено головним напрямам діяльності цього зібрання, які на думку І.О. Кочергіна, мали переважно соціально-економічне спрямування (с. 188).

У третьому розділі мова йде про участь дворян у реформуванні аграрного сектору й відносин після селянської реформи 1861 р. При цьому автор логічно поєднує інститути мирових посередників, мирового

суду та земських начальників, вважаючи їх ланками одного ланцюга у формуванні системи нових соціальних відносин (с. 293). До певної міри випадає з цієї схеми підрозділ 3.5, в якому зображено головні тенденції у розвитку великих дворянських господарств.

Четвертий розділ монографії І.О. Кочергіна присвячено аналізу колективної поведінки дворянства в нових умовах соціальної взаємодії. Цей розділ, на нашу думку, є ключовим для розуміння того, як дворяни адаптувалися до системи соціальних відносин у пореформений час. Найбільш тісна і регулярна співпраця дворян із різними соціальними групами, на думку автора, відбувалася в межах земських установ (с. 389). До недоліків віднесемо те, що хоча в соціумі Російської імперії було представлено багато соціальних груп, автор приділив окрему увагу лише селянству й купецтву, а також проаналізував еволюцію відносин дворян з євреями та німцями. Зважаючи на характер цих відносин, автор робить висновок, що дворяни опинилися в оточенні, яке, до певної міри, ними сприймалося як вороже (с. 390).

П'ятий розмір є найменшим. В ньому проаналізовано благодійну діяльність дворянства та участь окремих дворян у розвитку системи освіти на теренах Катеринославської губернії. На думку автора, заняття благодійністю та просвітницькою діяльністю було важливим елементом у формуванні й підтримуванні високого соціального статусу дворянина (с. 422).

Важливим доповненням до основного тексту є археографічна частина (додатки). Тут І.О. Кочергіним були наведені дані щодо всіх маршалків катеринославського дворянства, перелік дворянських родів Катеринославської губернії (на момент проведення селянської реформи), велика кількість таблиць, в яких представлені дані про мирових посередників, земських начальників, попечителів навчальних закладів Катеринославської губернії. Завдяки цим таблицям автор “залюднює” простір Катеринославської губернії сотнями дієвих осіб, які брали участь у підготовці та реалізації реформ та контр-реформ 1860-1880-х рр.

Науковий апарат роботи складається з іменного покажчика, який суттєво полегшує пошук необхідної інформації в тексті.

Монографія І.О. Кочергіна буде корисна всім, хто цікавиться соціальною та локальною історією Катеринославщини та в цілому південного регіону другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

катеринославський дворянство реформа

Размещено на Allbest.ru