Жінки радянської України у регламентаційній системі державних перетворень 1930-х років

WOMEN OF THE SOVIET UKRAINE IN THE REGULATORYS YSTEM OF GOVERNMENT REFORMS OF THE 1930s

Poltava V. G. Korolenko National Pedagogical University, 2 Ostrohrads'koho St., Poltava, 36000, Ukraine

Lakhach Tamyla Oleksandrivna, PhD in History, Associate Professor of the Department of history of Ukraine, e-mail: lakhach@rambler.ru

The author highlights the inconsistency of government reforms of the 1930s with respect to women in the Soviet Ukraine and analyzes the basic regulatory actions of the authorities aimed at creating a new system of women's values and needs of the family as a whole. Attention is also focused on the reasons for the sharp reduction in the birth rate and on the state methods of stabilization of the situation.

In addition, the paper covers regulatory actions of the authorities, which were aimed at creating a new system of women's values and family needs. This resulted in appearance of an unnatural, negative phenomenon in the practice of the relations between the state and the family institution.

The object of the research is the system of government regulatory reforms in the area of the social status of Ukrainian women in the 1930s. The subject is a Soviet Ukrainian woman in her everyday life. The topic is studied using the problem-chronological principle from the point of view of the social and legal history.

Key words: state; power; regulation; woman; marriage; family; values; relations; society; transformations; birth-rate; law repressions.

Сучасний етап вітчизняної історіографії позначений збільшенням частки досліджень з історії жіночого питання. У цьому зв'язку неабиякий гносеологічний потенціал має вивчення історії радянської жінки у регламентаційній системі державних перетворень 1930-х років. Особливої актуальності набуває дослідження процесу формування нової системи родинних потреб внаслідок Голодомору 1932-1933 років в Україні й регламента- ційного контролю держави в подальшому над жінкою-матір'ю й регулюванням кількості народжень дітей.

У історичній літературі вже започатковано вивчення означеної проблеми. Однак коло інтересів істориків обмежене фрагментарною інформацією про державно-сімейні й родинні відносини 1930-х років (тим більше - роль жінки у сімейній площині). Часто проблема вичерпується історією родин репресованих. Та, здебільшого, увага приділяється описовій стороні даної теми, а відтак, майже не вивчені причини і наслідки самого явища

Незважаючи на те, що проблема життєдіяльності жінок Радянської України протягом 1930-х років не була предметом спеціального історичного дослідження, окремі її аспекти знайшли своє відображення в історіографії. Важливу роль для нашого дослідження становили праці С.І. Білоконя [1], Т.В. Воронської [2], О.О. Кривулі [3], С.В. Кульчицького [4; 5], С. Максудова [6], В.М. Нікольського [7], Ю.І. Шаповала [8] та ін.

Перш за все слід зазначити, що "жіноче питання" у Радянській Україні мало свою вагу від початку становлення більшовицької влади, але значно ускладнилося за рахунок Голодомору 1932-1933 років. Велика смертність та різке скорочення народжуваності були викликані як фізіологічними причинами, так і психологічною реакцією населення на погіршення рівня та умов життя. Якщо українські жінки все ж таки вагітніли в таких умовах, вони часто вдавалася до аборту. Співвідношення народжень і абортів в Україні 1934 року повідомляє таблиця [6, с. 122].Таблиця 1

Співвідношення народжень і абортів в Україні в 1934 році

З таблиці дослідника С. Максудова можна зробити висновки, що народжуваність дітей на 1000 жінок віком 15-50 років і, загалом, народжуваність на 1000 міських й сільських жителів, становить меншу кількість, ніж абортів на ту ж кількість населення у даний період.

У зв'язку із зменшенням народжуваності в Україні після Голодомору, станом на 1 січня 1936 року, почало спостерігатися й значне зменшення дитячих садків і кількості дітей у них. Відділ народної освіти причиною зменшення офіційно вважав їх недостатнє фінансування. Так чи інакше, мережа дитячих садків скоротилася і в місті, і в селі майже втричі (див. табл. 2) [10, арк. 15].

Таблиця 2

Мережа дитячих садків і дітей у них 1935--1936 років

Примітно, що тенденція малодітності виявилася в Україні значно раніше, ніж із нею почали боротися більшовики. Однак це не означало, що процес народжуваності держава не контролювала. Навпаки, для стабілізації ситуації в 1934 році проводили такі профілактичні заходи, як роз'яснювальна робота поміж жінок, розбудова пологових будинків (особливо на селі), оплата декретних відпусток тощо [11, арк. 1]. Щоб зрозуміти всю серйозність державних намірів щодо підвищення народжуваності, наведемо такі факти: "Наркомздравом України у 1934 році було заплановано на 1935 рік відкриття нових 1 080 пологових будинків на 3 300 ліжок... Потребу акушерок на 1935 рік було намічено задовольнити таким чином: 1) два випуски акушерських технікумів - 600 чоловік; 2) залучення усіх акушерок, що працюють зараз не за спеціальністю, - 400 чоловік; 3) докваліфікація лікарських помічників - 100 чоловік; 4) використання внутрішніх ресурсів областей, районів - 100 чоловік" [11, арк. 5]. Для контролю і вивчення ситуації Наркомздрав України скликав на початку лютого 1935 року Всеукраїнську раду, залучивши представників колгоспного активу.

Проте названі заходи зазнали поразки. Не минуло і десяти років існування Сімейного кодексу УСРР 1926 року, як стало очевидно, що попередні спрощення стосовно шлюбу та розлучення не виправдовують себе. Тому в 1936 році, всупереч думці більшості радянського населення, держава вдалася до безцеремонних регламентаційних дій стосовно української сім'ї. Право жінки на особисту свободу, проголошене радянською владою після революції, було розтоптане рішенням про заборону абортів у 1935 році. Це відображено в Постанові ЦВК і РНК СРСР "Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги багатодітним родинам, розширення мережі пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни у законодавстві про розлучення", прийнятій 27 червня 1936 року [11, с. 407].

Вона демонструвала не пильнування держави за рівнем моралі у суспільстві, а лише прагматичну мету - хоч би у такий спосіб підняти народжуваність у країні і приховати наслідки терору щодо власного народу напередодні Всесоюзного перепису населення. Немовби отямившись, влада починає активну пропаганду захисту "соціалістичної сім'ї", оскільки вона нібито докорінним чином відрізняється від буржуазної, якій ще у 1920-х роках на мітингах пропонували нанести "останнього удару - зруйнувавши сімейне вогнище".

У другій половині 1930-х років дещо змінюється радянська риторика, яка починає застосовувати патріархальні символи для навіювання жінкам упокорення їхнім "біологічно визначеним функціям", а звідси їхнім "природним" приватним та суспільним ролям. З'являється новітня радянська "ікона" жіночності, що поєднує образи жінки - стахановки і матері- героїні, що народжує здорових і повноцінних дітей для прийдешньої соціально-утопічної майбутності. Заохочується народження дітей, запроваджується визначення жіночого героїзму у залежності від кількості народжених дітей, передбачається збільшення допомоги при народженні дитини, встановлюється відпустка по вагітності та пологах, забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу з причин вагітності та знижувати їм з цього приводу заробітну плату, зобов'язується зберігати попередню зарплатню після переходу жінок на легшу роботу тощо. Вводилося два обмеження щодо спрощеної у 1920-х роках процедури розірвання шлюбу: по-перше, обов'язковим ставав "особистий виклик" до ЗАГСу чоловіка і жінки, по-друге, підвищувалася оплата реєстрації розлучення (першого - 50 крб, другого - 150 крб, третього й наступних - 300 крб). Після розлучення в паспорті колишнього подружжя робили спеціальну позначку. Таке нововведення держави було розповсюджене нібито в зв'язку з "боротьбою з легковажним ставленням до сім'ї і сімейних обов'язків" [13, с. 15].

Однак державні установи часто не дотримувалися встановлених норм. За матеріалами обстеження політико-виховної роботи поміж безпартійного активу фабрики імені Кутузова в Полтаві стосовно вагітних жінок виявлено систематичні порушення законодавства. Ознайомимося з одним із них: "У виховательки дитячого садка Гулько були передчасні перейми і 28 березня вона пішла з підприємства. Народила 1 квітня, лікарняний листок отримала з 1 квітня 1937 року. Коли ж вона з'явилася на роботу, їй відмовилися виплачувати гроші за період з 28 березня по 1 квітня, а також відмовили їй в роботі, як прогульниці" [14, арк. 4].

Натомість на виконання постанови "Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги багатодітним родинам, розширення мережі пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни у законодавстві про розлучення" ЦВК і РНК УСРР 4 серпня 1936 року прийняли постанову, згідно з якою в кодекси було внесено зміни та доповнення. Так, стаття 31 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану передбачала аліменти: для утримання однієї дитини - четверту частину заробітної плати відповідача, для утримання трьох і більше - 50 % зарплатні відповідача. Ця ж стаття регламентувала утримання аліментів у тих випадках, коли мати дітей і відповідач - члени колгоспу [15, с. 284].

Була також змінена стаття постанови № 45, яка в новій редакції передбачала, що запис про скасування шлюбу проводиться лише після виклику подружжя в ЗАГС і сплати за реєстрацію розлучення грошового збору. При цьому його розмір було збільшено, а в паспортах подружжя органи ЗАГСу робили відповідну відмітку про розірвання шлюбу.

Крім того, установлено чіткий порядок публікації в періодичних виданнях матеріалів про визнання особи безвісно відсутньою або померлою, про зміну прізвища та імені, про встановлення й відміну опіки, розірвання шлюбу, а ще регламентувалися порядок та терміни реєстрації народження і смерті. Відповідні доповнення та зміни були внесені й до Кодексу про сім'ю, шлюб і акти громадянського стану Української СРР та в Положення про реєстрацію актів громадянського стану [15, с. 285].

Державна регламентація шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1930-х років була офіційно закріплена Конституцією СРСР 1936 року і Конституцією УРСР 1937 року. Незважаючи на те, що законодавство про сім'ю пропонувало принцип державної охорони інтересів матері та дитини, факти суперечили дійсності.

Протягом 1930-х років держава справді переймалася станом жінки-матері і дитини, але винятково в межах власних інтересів. Збільшуючи допомогу при народженні, продовжуючи декретні відпустки тощо, влада головними завданнями вважала зміцнення державного контролю над ситуацією і якнайшвидше досягнення поставленої мети - збільшити приріст українського населення та виховати молоде покоління в дусі диктатури пролетаріату.

Важке і часто непосильне становище жінок в Україні задовольняло регламентаційний інтерес держави, адже саме завдяки соціальним підходам уже на початку 1937 року була вирішена проблема малонароджуваності:

Кількість народжень за 1937 рік зазначено на початок року. Тож якщо на початок 1937 року фіксувалося 100962 народжень, то можна припустити, що на кінець 1937 року кількість народжень складатиме 201924. Отже, у 1937 році народилося вдвічі більше дітей, ніж у 1933-1934 роках загалом [16, арк. 34]. Стабілізація ситуації стала можливою в результаті регламентаційних зусиль держави щодо шлюбно-сімейних взаємин, але порівняно з попередніми даними кількісний показник народжених і померлих у Радянській

Україні разюче відрізнявся. Про це свідчить таблиця, де зазначені результати природного приросту населення за 10 років (табл. 3) [4, с. 90-91].

Таблиця 3

Стан і результати природного руху населення УСРР за 10 років (у тисячах)

Отже, можна припустити, що протягом 10 років кількість осіб, які виїхали за межі УСРР, дорівнює кількості осіб, які приїхали на територію УСРР, а загальна чисельність населення УСРР станом на січень 1937 року повинна дорівнювати 28 925 400 чоловік плюс 2 582 800, тобто 31 508 2 тисячі чоловік, отже, більше, ніж насправді при перепису, на 3,3 мільйона чоловік [4, с. 90-91].

Таким чином, у 1930-х роках нагальною проблемою для радянської держави стало різке зменшення народжуваності в Україні після Голодомору. Для боротьби з таким явищем, всупереч думці більшості радянського населення, уряд вдається до регламентаційних дій стосовно жінок (українських зокрема). Постанова ЦВК і РНК СРСР "Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги багатодітним родинам, розширення мережі пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни у законодавстві про розлучення", прийнята 27 червня 1936 року була офіційно закріплена Конституцією УРСР 1937 року. Але такі регламентаційні дії держави щодо жінки-матері призвели до негативних наслідків: розповсюдження підпільних абортів, здійснюваних, як правило, в антисанітарних умовах, некомпетентними людьми, масових хвороб, безпліддя тощо. Реалізуючи такі принципи, влада ігнорувала сімейні інтереси, жертвувала ними в ім'я "більш значущої" мети.

Отже, радянська система державних перетворень 1930-х років щодо української жінки мала банальну прагматичну основу - сприяти збільшенню народонаселення. Регламентаційні дії влади була спрямовані на формування нової системи жіночих цінностей та родинних потреб. Як показує досвід - це виявилося протиприродним, негативним явищем у практиці відносин між інститутами держави і сім'ї.

Література та джерела

1. Білокінь С. І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917 - 1941 рр.): Джерелознавче дослідження: в 2 томах / Сергій Білокінь. - К., 1999. - Т. 1. - 446 с.

2. Воронська Т.В. Маловідомі сторінки історії. Радянська паспортна система / Т.В. Воронська, С.В. Кульчицький // Український історичний журнал. - 1999. - № 3. - С. 33-43.

3. Кривуля О.О. Жінки та індустріалізація в Україні (1929-1938 рр.): дис. ... канд. істор. наук: 07.00.01 / Кривуля Ольга Олександрівна. - Луганськ, 2004. - 193 с.

4. Кульчицький С.В. 1. Демографічні наслідки голодомору 1933 року в Україні. 2. Всесоюзний перепис 1937 року в Україні. Документи та матеріали / Станіслав Кульчицький / НАНУ Український інститут історії України. - К., 2003. - 192 с.

5. Кульчицький С.В. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення / Станіслав Кульчицький. - К.: Наш час, 2008. - 424 с.

6. Максудов С.Н. Демографічні втрати населення України в 19301938 рр. / Садретдин Максудов // Український історичний журнал. - 1991. - № 1. - С. 121-127.

7. Нікольський В.М. Соціальний склад репресованих в Україні у 1937 р. / Володимир Нікольський // Український історичний журнал. - 2005. - № 2. - С. 141-162

8. Шаповал Ю. І. Людина і система: Штрихи до портрету тоталітарної доби в Україні / Юрій Шаповал. - К.: Ін-т національних відносин і політології національної АН України, 1994. - 271 с.

9. Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО України). - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 6392. - 224 арк.

10. ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 7098. - 53 арк.

11. ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 6662. - 17 арк.

12. Державний архів Полтавської області (ДАПО). - Ф.-П 12. - Оп. 1. - Спр. 160. - 45 арк.

13. Нечаева А.М. Основные направления развития семейного права / Александра Нечаева // Семейное право России: проблемы развития: [сборник обзоров и статей]. - М., 1996. - 131 с.

14. ДАПО. - Ф. 3944. - Оп. 1. - Спр. 5. - 1489 арк.

15. История советского государства и права: в 3 томах; под ред. А.П. Косицына. - М.: Наука, 1977. - Т. 2. - 344 с.

16. ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 7098. - 53 арк.

References

1. BELOKON, S. I. (1999) Masovyy teror yak zasib derzhavnoho uprav- linnya v SRSR (1917-1941 rr.): Dzhereloznavche doslidzhennya - Mass terror as a tool of state control in the USSR (1917-1941): the Source study. Vol. 1. Kiev. (in Ukrainian)

2. BORONSKA, T. V. & Kulchytsky, S. V. (1999) Malovidomi storinky istoriyi. Radyans'ka pasportna systema - Little-known pages of history. The Soviet passport system. Ukrayins'kyy istorychnyy zhur- nal - Ukrainian historical journal. 3. p. 33-43. (in Ukrainian)

3. KRIVULYA, O. A. (2004). Zhinky ta industrializatsiya v Ukrayini (1929-1938 rr.) - Women and industrialization in Ukraine (19291938). Unpublished PhD thesis. Lugansk: Lugansk University. (in Ukrainian)

4. KULCHYTSKY, S. V. (2003) Demohrafichni naslidky holodomoru 1933 roku v Ukrayini. Vsesoyuznyy perepys 1937 roku v Ukrayini. Dokumenty ta materialy - Demographic consequences of the famine of 1933 in Ukraine. All-Union census of 1937 in Ukraine. Documents and materials. Kyiv: NASU Institute of history of Ukraine. (in Ukrainian)

5. KULCHYTSKY, S. V. (2008) Holodomor 1932-1933 rr. yak henotsyd: trudnoshchi usvidomlennya - The Holodomor of 1932-1933 as genocide: difficulties of realizing. - Kyiv: Our time, 2008. (in Ukrainian)

6. MAKSUDOV, S. N. (1991) Demohrafichni vtraty naselennya Ukray- iny v 1930-1938 rr. Demographic losses of Ukraine in 1930-1938. Ukrayins'kyy istorychnyy zhurnal - Ukrainian historical journal. No. 1. p. 121-127. (in Ukrainian)

7. NIKOLSKYY, V. N. (2005) Sotsialnyy sklad represovanykh v Ukray- ini u 1937 - The social composition of the repressed in Ukraine in 1937. Ukrayins'kyy istorychnyy zhurnal - Ukrainian historical journal. No. 2. 141-162. (in Ukrainian)

8. SHAPOVAL, Y. I. (1994) Lyudyna i systema: Shtrykhy do portretu totalitarnoyi doby v Ukrayini - Man and system: a portrait of the totalitarian era in Ukraine. Kyiv: Institute of national relations and political science of the national Academy of Sciences of Ukraine. (in Ukrainian)

9. Fund 1. Description 20. Case 6392. Tsentralnyy derzhavnyy arkhiv hromadskykh obyednan Ukrayiny - Central state archive of public associations of Ukraine. Kyiv.

10. Fund 1. Description 20. Case 7098. Tsentralnyy derzhavnyy arkhiv hromadskykh obyednan Ukrayiny - Central state archive of public associations of Ukraine. Kyiv.

11. Fund 1. Description 20. Case 6662. Tsentralnyy derzhavnyy arkhiv hromadskykh obyednan Ukrayiny - Central state archive of public associations of Ukraine. Kyiv.

12. Fund P-12. Description 1. Case 160. Derzhavnyy arkhiv Poltavskoyi oblasti - State Archive of Poltava Region. Poltava.

13. NECHAEVA, A. M. (1996) Osnovnyie napravleniya razvitiya semey- nogo prava - The main directions of development of family law. in: NECHAEVA, A. M. (et al.) (eds.) Semeynoe pravo Rossii: problemyi razvitiya - Family law of Russia: problems of development. Moscow. (in Russian)

14. Fund 3944. Description 1. Case 5. Derzhavnyy arkhiv Poltavskoyi oblasti - State Archive of Poltava Region. Poltava.

15. KOSITSYN, A. P. (ed.) (1977) Istoriya Sovetskogo gosudarstva i pra- va - The history of the Soviet state and law. Vol. 2. Moscow: Nauka. (in Russian)

16. Fund 1. Description 20. Case 7098. Tsentralnyy derzhavnyy arkhiv hromadskykh obyednan Ukrayiny - Central state archive of public associations of Ukraine. Kyiv.

Размещено на Allbest.ru