Освіта в Іспанії за часів диктатури Франциско Франко

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Кафедра всесвітньої історії та історії України

Освіта в Іспанії за часів диктатури Франциско Франко

Сапицька О.М., к.і.н., доцент

Золотар С.А., студент гр. ЮІ-331

Анотація

У статті висвітлені ідеологічні та законодавчі засади функціонування освітянських інститутів Іспанської держави після перемоги у Громадянській війні та за часів диктатури генералісимуса Франциско Франко Баамонде. Розглянуто ступінь впливу держави та церкви на освіту протягом всього існування політичного режиму як фактично, так і законодавчо. Проаналізована ефективність освіти у різні часи функціонування диктатури Франко. Визначено особливості поділу освіти за рівнями, наведено аналогії з сучасною українською системою освіти.

Ключові слова: освіта, середня освіта, професійна освіта, вища освіта, диктатура, Франциско Франко Баамонде, Іспанська Фаланга, Національний Рух, Іспанія, католицька церква, Громадянська війна.

Сапицкая Е.М., Золотарь С.А., Образование в Испании во времена диктатуры Франсиско Франко

В статье освещены идеологические и законодательные основы функционирования образовательных институтов Испанского государства после победы в Гражданской войне и во времена диктатуры генералиссимуса Франсиско Франко Баамонде. Рассмотрена степень влияния государства и церкви на образование на протяжении всего существования политического режима как фактически, так и законодательно. Также проанализирована эффективность образования в разные времена функционирования диктатуры Франко. Определены особенности разделения испанского образования по уровням, приведены аналогии с современной украинской системой образования.

Ключевые слова: образование, среднее образование, профессиональное образование, высшее образование, диктатура, Франсиско Франко Баамонде, Испанская Фаланга, Национальное Движение, Испания, католическая церковь, Гражданская война.

Sapytska O.M., Zolotar S.A. Education in Spain during the dictatorship of Francisco Franco bahamonde

In this article it is present the ideological and legal principles of operation of educational institutions of the Spanish state after the victory in the Civil War and in the time of the dictatorship of Generalissimo Francisco Franco Bahamonde. Considered grading influence of the state and the Catholic Church in education throughout the existence of the political regime. Also analyzed the effectiveness of education at different times functioning of the Franco's dictatorship. The features of the division of education at the levels are similar to the modern Ukrainian education system.

Keywords: education, secondary education, vocational education, higher education, dictatorship, Franco Francisco Bahamonde, FET y de las JONS, the National Movement, Spain, Catholic Church, Civil War.

Наприкінці третього року Громадянської війни в Іспанії, 1 квітня 1939 р. у 22:30 за місцевим часом, «Національне радіо» передало повідомлення, що пізніше було розтиражоване усіма ЗМІ франкістської зони: «Сьогодні, коли Червона Армія взята в полон та роззброєна, національні війська досягли своєї остаточної мети в війні. Війну завершено. Бургос 1 квітня 1939 року - року перемоги. Генералісимус Франко» [1]. Республіка пала. Наслідком війни стало встановлення диктатури на чолі з «каудильйо» (вождем - курсив авт.) Франциско Франко.

При диктаторських режимах освіта завжди є інструментом пропаганди, але, за час свого існування, іспанський каудилізм пережив декілька ідеологічних та політичних змін, тому особливості розвитку освіти у розрізі еволюції поглядів керівництва країни потребують детального аналізу.

Диктатура Франко відхиляла освітянську ідеологію Другої Іспанської Республіки. Основна ідея освіти за її часів полягала в тому, що освіта мала бути католицькою та патріотичною.

Але, що стосується шкільної системи як такої, то політичний режим, який став на чолі Іспанії після Громадянської війни, не опікувався створенням нової, відмінної від попередньої. В перші роки освіта цікавила уряд лише як інструмент поширення ідеології, не зважаючи на необхідність змін у її організації та внутрішній структурі.

У зазначений період переважали декрети та міністерські накази з єдиною чіткою ідеєю, відповідною до перших статей «Cruzada». Вона звучить, як вже було згадано вище, так: «Освіта має бути католицькою та патріотичною».

Мало місце відкидання освітньої політики Республіки за умов зберігання її внутрішньої структури. В перші післявоєнні роки міністр національної освіти дон Педро Родрігез робив акцент на регулюванні середньої освіти.

Варто відзначити, що Закон «Про реформу середньої освіти» з'явився ще 20 вересня 1938 р. В преамбулі Закону пояснювалися мотиви, що спонукали до початку освітньої реформи:

«Приступаючи до реформи середньої освіти ми прагнемо до того, що вона має бути стандартизованою та вважаємо, що докорінні зміни в цьому рівні освіти є найвпливовішим інструментом для реалізації вагомих змін у суспільстві задля інтелектуальної та моральної підготовки майбутніх управлінських (адміністративних) класів» [2].

Освітня система того часу характеризувалася наступними показниками:

1. Вона визначалася як конфесійна католицька освіта, що спирається на три фундаментальні частини: освіта провадилася згідно моралі і католицьких догм; релігійна освіта була обов'язкова у всіх без винятку школах; церков мала право на перевірку якості освіти у всіх навчальних закладах.

2. Політизація освіти проходила шляхом корекції шкільних програм для приведення у відповідність до пануючої доктрини.

3. Освіта вважалася прерогативою суспільства, але держава мала місію та виключне право допомагати цій справі.

Логічно, що за таких умов католицька церква поставала як єдина соціальна сила, яка у змозі була взяти на себе освітню функцію. Таким чином, встановлювалося своєрідне відсторонення держави від навчального процесу та повна його передача до рук церкви [3, с.5].

Мав місце повний ідеологічний та процесуальний розрив з попередньою - республіканською - епохою, відхилялися всі освітні інновації, встановлені за часів Республіки. Освіта підпадала під повний вплив ідеологічних норм, що встановлювалися Національним Рухом, основною з яких була «єдність Батьківщини і католицької релігії». У 1953 році, коли був підписаний Конкордат між Святим Престолом та Урядом Іспанії, який регулював положення церкви у суспільному житті, назва офіційної ідеології Іспанської держави змінилась з «фалангізму» на «націонал-католицизм», тобто, церква мала вплив не тільки на освіту, але й на всі верстви суспільного життя іспанців взагалі [4].

На нашу думку, слід також зазначити, що собою являв Національний Рух (Movimiento Nacional). Формально статус Національного Руху був окреслений лише у 1958 р. Законом «Про принципи Національного Руху», де, зокрема, відзначалося:

«Національний Рух є суспільною організацією, у якій, на громадських засадах, беруть участь іспанці, що є вірними ідеалам «Cruzada». Його метою є забезпечення мирного співіснування шляхом побудови впорядкованого суспільства. З цього виходить потреба в організації, якою Рух буде підтримуватися та через яку буде виконувати свої функції. Рух є організацією, члени якої докладатимуть всіх зусиль для впровадження наших принципів у всі галузі життя Іспанії» [6].

Але фактично Національний Рух існував ще за часів Громадянської Війни, де протиставлявся Народному Фронту - союзу лівих та лоялістів [7].

Метою дослідження є визначення ідеологічного впливу тогочасного політичного режиму та католицької церкви на інституції середньої, професійної та вищої освіти, а також законодавчі засади функціонування освітньої системи, їх значення для формування класового суспільства тодішньої Іспанії.

Основну частину початкової та середньої освіти складало релігійне, моральне та патріотичне виховання молоді, що проводилося за сприяння та підтримки «славного Національного Руху». Ці три складові початкової школи, за тодішніми переконаннями, повинні були стати основою ідеологічно правильного розвитку молоді. Також наголошувалось на необхідності викладання релігійних дисциплін як невід'ємної частини нового порядку.

Саме тому новому режиму була необхідна «чистка» будь-яких ідей у суспільстві, які б протиставлялися основній ідеологічній догмі Нової Держави Франко. Ця «чистка» проходила не тільки серед викладачів та учнів, а також охоплювала текстові матеріали, тобто, доходило до фізичного знищення книжок, що не підпадали під нову освітянську ідею.

Одним з найпоказовіших прикладів таких чисток є той, якому були піддані студенти, що навчалися педагогіці до Громадянської війни. З ціллю уникнення розповсюдження ліберальних, непатріотичних або атеїстичних ідей, міністерським наказом від 14 липня 1939 року їм пропонувалося продовжувати навчання лише за умови надання особистої заявидоповіді військовим, цивільним і церковним посадовцям, яка б підтверджувала їх хорошу релігійну та патріотичну поведінку [8].

Був розпочатий розвиток з так званого «подвійного» шляху освіти, коли для «еліт» викладання проводилося інакше, ніж для простих громадян, що, треба зазначити, принципово відрізняло Іспанію від інших фашистських режимів.

Також важливим елементом тогочасної освіти був поділ учнів за статевим принципом. Існувала сувора заборона на спільну освіту представників різних статей. Хлопці та дівчата навчались у різних класах, а іноді й у різних школах та освітніх інституціях. Найчастіше, навчальні програми в них відрізнялись. Освітня ідеологія у галузі гендерних відносин будувалась на тому, що жіноча діяльність, знання, та навички, на які спиралася жінка, мали бути направлені на виховання дітей, домогосподарство та вдячність чоловікові. Всі ці складові були зазначені у промові керівниці Seccion Femenina - Жіночої секції Іспанської Фаланги, а також однієї з засновниць цієї партії, дочки генерала Мігеля Прімо де Рівери, Марії Прімо де Рівери 15 січня 1939 р., яка проголошувала:

«Ви [освітяни - прим. авт.] маєте реалізувати те, що товариші [члени - прим. авт.] Жіночої секції повинні отримувати освіту згідно нашої доктрини, але не відволікаючи їх від основної місії жіночого життя. Реальний жіночий обов'язок полягає у побудові сімей на базі жорсткої економії [часів післявоєнної відбудови - прим. авт.] та щастя, котрі обов'язково повинні заохочуватися» [9].

І в цьому церква продовжувала бути арбітром з питань освіти Нової Держави.

У цей час були прийняті чотири важливі закони у сфері освіти, першим з яких був Закон «Про реформу середньої освіти» від 20 вересня 1938 р., який мав за мету регулювання освіти для «еліт». Ним вводився бакалаврат, для вступу до якого у віці 10 років складався спеціальний іспит. Бакалаврат складався з 7 курсів - років навчання - без формальних екзаменів та згодом мав місце загальнообов'язковий державний екзамен для вступу до університетів, якими й проводився. Цим законом вводилося обов'язкове вивчення латинської (протягом всіх 7 років навчання), а також грецької (протягом останніх 4 курсів) мов. Також обов'язковим було вивчення релігійних догм - дві години на тиждень протягом всіх семи років бакалаврату [10].

Тодішній бакалаврат, який, власне, і досі присутній у системі середньої освіти Іспанії, якщо порівнювати з середньою освітою України, являв собою ІІ та ІІІ ступені середньої освіти, тобто курс 5-11 класів загальноосвітньої середньої школи.

Виходячи з нестачі ресурсів та повної залежності освітянської галузі від церкви, протягом часу з моменту виходу закону та першої декади сорокових років мав місце повсюдний занепад державної освіти і розквіт приватної, яка провадилася релігійними орденами, котрим було видано спеціальні дозволи, що регламентували діяльність цих орденів, як інституцій з суто просвітницькою місією.

Але треба зазначити, що, станом на початок Іспанської громадянської війни, лише близько 30% іспанського населення вміли читати та писати. У 1940, вже через рік після приходу Фаланги до влади, цей показник подвоївся. Наприкінці правління Франко неграмотними залишалося лише трохи більше, ніж 5% населення Іспанії [11, с.13]. Тобто, за часів диктатури освіті приділялось достатньо уваги, щоб привести цей показник до настільки високого рівня.

Для порівняння можемо розглянути дані «Нового енциклопедичного словника» 1913 р., згідно до якого, станом на 1911 р., у Німеччині було 98% грамотного населення, у Великобританії - 92%, у Франції - 85%, в Італії - 44%, а в Росії - 21,1% [12, с.412].

З початком Другої Світової війни, 4 вересня 1939 р. генералісимус Франко видав декрет про нейтральний стан Іспанії в війні. Це було зумовлено тим, що ситуація після громадянської війни ще остаточно не стабілізувалася і вступ Іспанії у глобальний конфлікт тягнув би за собою очевидний крах тільки-но встановленого режиму. Менше, ніж за рік статус Іспанії змінився з «нейтрального» на «сторону, що не бере участі у війні», що, за зізнанням Франко мало б показати лояльність країни державам Осі. Не дивлячись на тиск з боку Німеччини, Іспанія змогла зберегти свій статус до кінця конфлікту, що, можливо, частково зумовило стабільний зріст економіки країни протягом 50-х років ХХ ст. [13, с. 326-327].

Також треба зазначити, що з іспанців формувалася загальновідома «Блакитна дивізія» - 250-та піхотна дивізія іспанських добровольцив, але вона проходила підготовку у Німеччині та входила до складу збройних сил Третього Рейху, що, втім, не суперечило ст. 6 гл. І Конвенції про права та обов'язки нейтральних держав та осіб у випадку сухопутної війни, що була прийнята 18 жовтня 1907 р. на Другій Гаазькій конференції, де зазначено, що нейтральна держава не несе відповідальності за прояв бажання приватних осіб брати участь у війні на боці однієї з воюючих країн [14].

Отже, Іспанія поступово оговтувалася після Громадянської війни та неучасть держави у Другій Світовій лише сприяла спокійному розвитку громадянського суспільства в країні, у тому числі й освіти. Виходячи з цього, 29 липня 1943 р. був прийнятий Закон «Про регламентування діяльності університетів». В ньому давалося визначення вищого навчального закладу:

«Іспанський університет є корпорацією викладачів та учнів, перед яким Державою ставиться мета надання вищої освіти, навчання молоді людській моралі та культурі науки, виховання професійних навичок задля звеличення Іспанії».

Також, в ньому зазначалося, що державні університети мали бути католицькими та «мати як еталон своєї діяльності християнську догму і мораль». Головою університету, як і за часів Другої Республіки, залишався ректор, але тепер він повинен був бути членом Іспанської Фаланги, як, власне, і весь викладацький штат. Професура мала проходити сертифікацію в Генеральному секретаріаті Національного Руху. Ця сертифікація мала підтверджувати чітку прихильність до принципів держави [15].

Третій закон - Закон «Про початкову та середню освіту» - що мав значний вплив на іспанську освіту, вийшов аж 17 липня 1945 р., тобто на шостий рік перемоги. Цим законом передбачалися так звані «дотації авторитету» святенництва. Тобто державна підтримка церкви, згідно до нього, ставала більшою, ніж навіть та, що була за часів монархії. Також законом формувалися дві гілки розвитку середньої освіти. Тепер, після курсу загальної початкової школи (до 10 років), учнівство поділялось на тих, хто вступали до бакалаврату - тобто мали за мету подальший вступ до університету, та тих, хто вирішив одразу направити свої вміння на ринок праці. Останні вчились у школі ще два роки, а потім мали змогу йти безпосередньо працювати. держава церква освіта іспанія франко

У порівнянні з українською системою середньої освіти, це може прирівнюватись до ІІ ступеню, тобто до базової загальної середньої освіти, коли випускник школи має можливість через деякий час навчання у професійно-технічному освітньому закладі, отримати звання кваліфікованого робітника та направити свої вміння на ринок праці.

Принципи даного закону встановлювали право сім'ї давати освіту дітям та, виходячи з цього, обирати освітні центри, де ті повинні були отримувати освіту. Школа визначалася як активна спільнота вчителів та учнів, сформована сім'єю, церквою та державою, як перший етап освітнього процесу, що був направлений на формування християнського, патріотичного та інтелектуального дитинства Іспанії.

Встановлювався поділ на три типи шкіл: державно-національні, церковні та приватні.

Окресленою у цьому законі метою освіти була орієнтація школярів згідно їх вмінь для формування робітничого класу або ж інтелігенції. Крім цього, жіноча середня освіта передбачала, перш за все, підготовку дівчат для ведення домашнього господарства [16].

Не менш важливий для освітньої системи Закон «Про виробниче навчання» у багатьох позиціях повторював відповідний статут часів диктатури генерала Прімо де Рівери від 1928 р., норми якого, втім, було відмінено за часів республіканської влади [17].

Згідно з ним, створювались школи, що були направлені на підготовку кваліфікованих працівників. Але тогочасна промислова сфера не дуже потребувала кваліфікованих працівників через аграрно-орієнтовану економіку, котра, все ж, наприкінці сорокових років була визнана провальною.

За цим послідкувало прийняття 16 липня 1949 р. Закону «Про базову середню та професійну освіту», яким створювався так званий «трудовий бакалаврат» (аналог сучасної середньо-спеціальної освіти), який відрізнявся від «бакалаврату університетського» (аналог повної загальної середньої освіти). Трудовий бакалаврат складався з 5 років: одного загальноосвітнього та чотирьох - за обраною спеціальністю. Виділялися такі напрями підготовки: сільське господарство та скотарство, промислова діяльність, шахтна, морська та «жіночі професії» [18]. Цей етап не мав особливого суспільного резонансу, але більшість з тих, хто здобував освіту у навчальних закладах такого типу, обирали сільськогосподарські та скотарські професії [19].

У п'ятдесяті роки ХХ ст. Іспанія почала розвивати зовнішньополітичні зносини, що не могло не відзначитися на освітній сфері. Це призвело до того, що вплив церкви на освіту поступово падав, як і політичний вплив на представників педагогічної сфери [20].

Власне, епоха розвитку зовнішньої політики спричинила достатньо сильну лібералізацію суспільного життя, тому вона й умовно виділяється як окремий - заключний - період диктатури Франко (1953-1970 рр.)

Нові умови існування суспільства потребували змін у законодавчому закріпленні функціонування освіти. За цей час можна виділити три найважливіших законодавчих акти щодо регулювання діяльності освітніх інституцій.

Першим з них став Закон «Про регулювання середньої освіти» від 26 лютого 1953 р. Цим законом наголошувалися спад догматичності та збільшення уваги до якості надання освіти. Загальний етап початкової середньої освіти був продовжений до досягнення дитиною віку 14 років, але, зважаючи на це, бакалаврат було скорочено на рік. Збереглася «подвійна» система навчання, тобто окрема для «еліт» та непривілейованого населення. Також, бакалаврат тепер поділявся на базовий - 4 роки та вищий - 2 роки. Вищий вважався пре-університетським рівнем та був необхідним для вступу до університету. Перед кожним з цих етапів стали проводитися державні іспити [21].

Це можна відмітити як сучасний поділ на ІІ та ІІІ ступені середньої освіти в Україні, коли перед вступом у 5 та 10 класи складається державна атестація.

Також дуже важливим, на нашу думку, був Декрет Міністерства освіти Іспанії «Про будування шкіл» від 22 грудня 1953 р., який у правовому сенсі був ідентичний закону. Власне, він не регулював освітянський процес, але окреслював порядок укладання договорів між державою й меріями та меріями і міським депутатським корпусом про будування шкіл. Цей закон є визначним через спровоковане ним масове поширення освіти серед населення та її загальнообов'язковість, яку раніше зафіксовано не було [22].

Нова редакція Закону «Про виробниче навчання» від 20 липня 1955 р. гарантувала присутність церкви, як і закон про регулювання середньої освіти, але вже в якості більш незалежного спостерігача, звужуючи відносини церкви та власне сфери професійної освіти. Цим законом встановлювалося переформатування професійної освіти, котра тепер складалася з двох загальноосвітніх років та трьох років власне спеціалізації - «школи майстрів». Декретом від 8 січня 1954 р., який передував цьому закону, для всіх установ вводилася квота на робітників, що були випущені саме цією галуззю середньої освіти. Але через деякий час названі «школи майстрів», що знаходилися під юрисдикцією держави, пережили стагнацію та поступово зникли. В той же час, ті ж установи, але приватні, чи під егідою церкви, будуть переживали значне зростання [23].

Але це все ж були галузеві акти регулювання освітньої діяльності, які базувались на так званому «законі Мойяно», що був прийнятий ще 1857 р. Оскільки він був прийнятий за монархії, то, переважно, влаштовував політичний режим, що існував за часів Франко, але лібералізація та суспільні перетворення призвели до того, що Кортеси вимушені були прийняти новий узагальнений Закон «Про освіту та фінансування освітньої реформи», хоча багато з них не підтримували положень названого акту [24, с.75].

Закон «Про освіту та фінансування освітньої реформи» був першим за більше, ніж 100 років, іспанським законом, що регулював освітню діяльність у рамках всієї системи освіти. Це був потужний закон, який прагнув подолати внутрішні протиріччя в системі освіти, що були викликані великою кількістю галузевих реформ, які вже не могли адекватно та своєчасно реагувати на суспільні зміни в Іспанії того часу. Підходи закону були частиною ліберальної освітньої традиції і являли собою неявне визнання провалу авторитарної освіти за останні 30 років. Були чітко окреслені рівні освіти - дошкільний, базовий середній, середній та вищій рівні та введена чітка унітарна система, яка відкидала навіть можливість диференційованого викладання для різних шарів населення [25, с.6].

Загалом, можна виділити сім найбільш важливих характеристик освітньої системи Іспанії, яких вона набула згідно цього закону:

1. Загальний та недискримінаційний доступ до освіти всім дітям від 6 до 14 років, що гарантував повне охоплення цієї вікової групи.

2. Турбота про якість освіти. Тобто, не тільки відзначене поширення освіти, а й спроба реалізації надання якісної освіти для всіх прошарків суспільства.

3. Відсутність державного втручання у формування шкільних програм.

4. Значне збільшення кількості приватних університетів.

5. Можливість порівняти структуру системи освіти з такими самими структурами інших країн

6. Турбота про налагодження зв'язків між освітою та ринком праці, тобто освіта провадилася згідно потреб країни.

7. Створення централізованої системи освіти за принципом однаковості в навчанні всіх учасників освітнього процесу. [26]

Слід зазначити, що цей закон, звісно, з певними змінами, залишається і донині основним нормативно-правовим актом у сфері регулювання діяльності системи освіти Іспанії.

Можна з упевненістю сказати, що за часів становлення франкістської влади в Іспанії, пропагандистський тиск на освіту був найсильнішим, через неможливість точного прогнозу подальшого становища влади. Цей чинник також привів до політики невтручання у Другу Світову війну, що деяким чином сприяло як стабілізації політичного режиму, так і розвитку освіти. Після війни, коли режим Франко почав отримувати дипломатичне визнання та підтримку з боку Сполучених Штатів та країн Європи, відбулося послаблення ідеологічного тиску та певна лібералізація освітнього процесу, через отримані гарантії стабільності, а також через те, що влада Франко вже мала певну підтримку від населення і їй не потрібно було забезпечувати свою стабільність через жорсткий ідеологічний вплив на сфери суспільного життя.

Доцільними напрямами подальшого дослідження можуть стати більш детальний аналіз діяльності установ вищої освіти у поданий період; сучасний стан іспанської освіти; фактори культурно-патріотичного виховання молоді у цій країні, що були паралельними освітнім процесам.

Література

1. 75 aniversario del fin de la Guerra Civil Espanola. [Electronic resource]

2. Ley de 20 septiembre de 1938 sobre reforma de la Ensenanza Media Espanola. [Electronic resource]

3. OEI - Sistemas Educativos Nacionales-Espana. Historia del Sistema Educativo Espanol. [Electronic resource]

4. El Nacional Catolicismo. [Electronic resource]

5. La Cruzada. Pensamiento politico de un general Franco. [Electronic resource]

6. Ley de Principios del Movimiento Nacional de 1958.

[Electronicresource]

Jackson, G. The Spanish popular front. [Text] // Journal of contemporary History. - 1970. - №5(3). - p. 21-35.

7. La Educacion en la Dictadura [Electronic resource]

8. Education, curriculum and masculinity in Spain [Electronic resource]

9. V Perez-Samaniego, C. San- tamaria-Garcla

10. Ley de 20 septiembre de 1938 sobre reforma de la Ensenanza Media Espanola. - Presented text.

11. Agustln Escolano. Leer y escribir en Espana. Doscientos anos de alfabetizacion. [Text] - Мadrid: Fundacion German Sanchez Ruiperez. - 1992. - 418 p.

12. Новый энциклопедический словарь [Текст]: в 29 т. Т. 14 / под ред. К.К. Арсеньева - СПб: Типография акционерного общества «Брокгауз-Ефрон» - 1913. - 640 с.

13. История фашизма в Западной Европе [Текст] / под ред. ГС. Филатова. - М.: Наука. - 1978. - 616 с.

14. Конвенція про права і обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни. Конвенція, Міжнародний документ від 18.10.1907. [Електронний ресурс]

15. Ley de 29 de julio de 1943 sobre ordenacion de la Universidad espanola [Electronic resource]

16. Ley de 17 de julio de 1945 sobre Ensenanza Primaria [Electronic resource]

17. La Education en la Dictadura. - Presented text.

18. Ley de 16 de julio de 1949 de bases de Ensenanza Media y Profesional [Electronic resource]

19. La Educacion en la Dictadura. - Presented text.

20. El Nacional Catolicismo. - Presented text.

21. Ley de 26 de febrero de 1953 sobre Ordenacion de la Ensenanza Media [Electronic resource]

22. Decreto-ley de 22 de diciembre de 1953 sobre Construcciones Escolares [Electronic resource]

23. La Education en la Dictadura. - Presented text.

24. J.C. Domke. Education, Fascism, and the Catholic Church in Franco's Spain [Text]: Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy / Joan Cicero Domke. -- Chicago. IL, 2011. -- 165 p.

25. OEI - Sistemas Educativos Nacionales-Espana. Historia del Sistema Educativo Espanol. - Presented text.

26. La Ley 14/1970, de 4 de agosto, General de Education y Financiamiento de la Reforma Educativa [Electronic resource]

References

1. 75 aniversario del fin de la Guerra Civil Espanola. [Electronic resource]

2. Ley de 20 septiembre de 1938 sobre reforma de la Ensenanza Media Espanola. [Electronic resource]

3. OEI - Sistemas Educativos Nacionales-Espana. Historia del Sistema Educativo Espanol. [Electronic resource]

4. El Nacional Catolicismo. [Electronic resource]

5. La Cruzada. Pensamiento politico de un general Franco. [Electronic resource]

6. Ley de Principios del Movimiento Nacional de 1958. [Electronic resource]

7. Jackson, G. The Spanish popular front. [Text] // Journal of contemporary History. - 1970. - №5(3). - p. 21-35.

8. La Educacion en la Dictadura [Electronic resource]

9. Education, curriculum and masculinity in Spain [Electronic resource]

10. Ley de 20 septiembre de 1938 sobre reforma de la Ensenanza Media Espanola. - Presented text.

11. Agustin Escolano. Leer y escribir en Espana. Doscientos anos de alfabetizacion. [Text] - Madrid: Fundacion German Sanchez Ruiperez. - 1992. - 418 p.

12. Novyj jenciklopedicheskij slovar' [Tekst]: v 29 t. T. 14 / pod red. K.K. Arsen'eva - SPb: Tipografija akcionernogo obshhestva «Brokgauz-Efron» - 1913. - 640 s.

13. Istorija fashizma v Zapadnoj Evrope [Tekst] / pod red. GS. Filatova. - M.: Nauka. - 1978. - 616 s.

14. Konvencija pro prava i obov'jazky nejtral'nyh derzhav ta osib u razi suhoputnoi' vijny. Konvencija, Mizhnarodnyj dokument vid 18.10.1907. [Elektronnyj resurs]

15. Ley de 29 de julio de 1943 sobre ordenacion de la Universidad espanola [Electronic resource]

16. Ley de 17 de julio de 1945 sobre Ensenanza Primaria [Electronic resource]

17. La Educacion en la Dictadura. - Presented text.

18. Ley de 16 de julio de 1949 de bases de Ensenanza Media y Profesional [Electronic resource]

19. La Educacion en la Dictadura. - Presented text.

20. El Nacional Catolicismo. - Presented text.

21. Ley de 26 de febrero de 1953 sobre Ordenacion de la Ensenanza Media [Electronic resource]

22. Decreto-ley de 22 de diciembre de 1953 sobre Construcciones Escolares [Electronic resource]

23. La Education en la Dictadura. - Presented text.

24. J.C. Domke. Education, Fascism, and the Catholic Church in Franco's Spain [Text]: Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy / Joan Cicero Domke. -- Chicago. IL, 2011. -- 165 p.

25. OEI - Sistemas Educativos Nacionales-Espana. Historia del Sistema Educativo Espanol. - Presented text.

26. La Ley 14/1970, de 4 de agosto, General de Education y Financiamiento de la Reforma Educativa [Electronic resource]

Размещено на Allbest.ru