Вивчення гуманітарних і природничих дисциплін у школах УРСР у другій половині 40-х-на початку 60-х рр. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

12

Вивчення гуманітарних і природничих дисциплін у школах УРСР у другій половині 40-х-на початку 60-х рр. ХХ ст.

Протягом 40-х - початку 60-х рр. минулого століття в Українській РСР розгорнулися процеси відновлення та відбудови втрачених людських і матеріальних ресурсів. Це було характерно для всіх сфер життя суспільства. Не стала винятком і освіта. Викладання та вивчення предметів залишалося одним із важливих завдань. Звертаємо нашу увагу на суспільні та природничі дисципліни. Це питання вивчали різні дослідники. Вони охарактеризували умови розвитку освіти зазначеного періоду, історію навчальних закладів, педагогічні аспекти питання [2, 79-86; 4; 1]. Проте деякі з них залишились осторонь. Отже, метою нашого дослідження є надолуження цих прогалин. Задля її реаліза - ції необхідно виконати певні завдання: вивчити джерела доісторії радянської загальної освіти; з'ясувати ставлення педагогів до кроків, що здійснювали державні органи, та їхню реакцію на це; проаналізувати викладання окремих предметів та їхній вплив на подальше науково -методологічне та навчальне забезпечення.

Теоретичне застосування нашого матеріалу можливе під час викладання вітчизняної історії, джерелознавства та архівознавства, практичне - використання нині здобутків вітчизняної освіти. Джерелами виступили документи з фондів центральних державних архівів України, які надали можливість проаналізувати нормативно-правове забезпечення проблеми, ставлення державних і місцевих органів влади до викладання та вивчення навчальних дисциплін, ставлення педагогів до цього [5; 6].

Періодично у закладах освіти проводились перевірки у різних областях УРСР з метою визначення якості викладання певних дисциплін, виявлення недоліків у цьому та шляхів їхнього вирішення. Так, Наркомат освіти УРСР 23 листопада 1945 р. надіслав до Ворошиловградського, Дніпропетровського, Мико - лаївського, Кам'янець-Подільського, Волинського обласних відділів народної освіти розпорядження про організацію у десяти школах кожної області вивчення стану викладання Конституції, навчання грамоти та роботи педагогічних рад. Тоді ж до Полтавського, Кіровоградського, Житомирського, Херсонського обласних відділів народної освіти - розпорядження про організацію у такій же кількості шкіл кожної області вивчення стану вивчення у 3-х, 6-х і 9-х класах грамотності учнів і стану викладання географії, української та російської мов. Узагальнені матеріали мали надсилатися до ЦК КП(б)У до 20 груд - ня 1945 р. [7, 2].

У результаті перевірки у школах Дніпропетровської області були відвідані 95 уроків у 8-10 класах. Щодо історії, то підсумковий документ містив характеристику учителів та їхньої діяльності, виразно простежується партійно-ідеологічний підхід. Наприклад, «Тов. Гусева - викладач історії у 81 школі міста Дніпропетровська, глибоко вивчає твори класиків марксизму-ленінізму, уміло використовуючи їх на уроках. Заняття проводить на сучасному рівні досягнення історичної науки». Тобто, ідеологічність ототожнювалась із наукові - стю. І, якщо на уроках учитель уміло поєднував ідеологію та навчальний матеріал, він був гарним педагогом. «Тов. Гутерман - учитель історії 33 школи міста Дніпропетровська. Працює над підвищенням власного ідейно -політичного рівня, керує гуртком з «Вивчення історії ВКП(б)», організовує і проводить учнівські теоретичні конференції, бере участь у проведенні дат червоного календаря». Тобто педагог займався відповідною діяльністю з молодим поколінням, чим і привернув увагу адміністрації. «Тов. Костенко- учитель історії Вільно-Хуторської середньої школи Верхньодніпровського району. Викладає у старших класах. Готується до уроків лише за підручниками, не володіє новим матеріалом з теми Київської Русі, не володіє критикою норманської теорії». Можливо, учитель не хотів наражатись на відхід від офіційних поглядів або не вистачало відповідної підготовки. «Тов. Ситник - учитель історії Амур-Нижньодніпровської середньої школи № 8 - не слідкує за періодичною літературою, не читає її, не знає про конференції дев'яти комуністичних партій в Польщі та їх декларації. За 1947 р. не прочитала жодного твору класиків марксизму-ленінізму, не знайома з матеріалами критики буржуазно-націоналістичної концепції М. Грушевського. Тов. Конева - учитель історії 8 школи міста Дніпропетровська - не знає, які посади займають товариші Каганович і Хрущов, не знає дат виборів до місцевих рад депутатів трудящих. Тов. Бол- дарева - учитель історії 22 школи міста П'ятихатки. Не змогла надати учням пояснення термінів: «літопис», «монахи», «билина», не знає дату хрещення Київської Русі». Останнє, дійсно, можна пояснити відсутністю знань з історії, оскільки це першопочаткові поняття історичної освіти. «Тов. Кириленко - учитель історії Личківської середньої школи Котовського району Дніпропет - ровської області - ототожнює терміни «революція» і «війна». Можливо, вона або її рідні пам'ятали події 1917-1921 рр. і нерозривно сприймали ці поняття, бо події 1917 р. призвели не лише до діяльності українських національних урядів, але й до кровопролитних подій [8, 10-16].

Інспектор шкіл Запорізького ОблВНО А. П. Данець у присутності директора Велико-Терсянської неповної середньої школи тов. Сахно перевірив стан роботи вказаної школи. Вони встановили, що робочі плани вчителів складені і затверджені, але у них не передбачено повторення попереднього матеріалу, не підібрані задачі з арифметики у 1-4 класах, і з математики - у 5-7 класах, не заплановані різні види письмових робіт. Члени комісії відвідали 5 уроків. На природознавстві учні вивчали тему «Розмноження риб». Учитель В. В. Полівода провела його добре, але повтор попередніх уроків про будову окуня показало, що учні матеріалу не знали. На уроці географії у 7 класі вивчали тему «Поверхня азіатської частини СРСР». Учитель Е. Е. Сахно провів задовільно. Вивчаючи новий матеріал, педагог повторював і попередній - «Завоювання Північного морського шляху», «Величина і протяжність території СРСР», «Рельєф СРСР». Вважаємо, що повторювати таку кількість тем є забагато на одному уроці, оскільки для розуміння та аналізу матеріалу необхідно більше часу. Недивно, що частина учнів отримали оцінку «2». Поясненням цього вважали брак часу, відсутність забезпечення та низьку вимогливість до учнів.

Перебуваючи на уроці математики у 6 класі (тема не вказана), ревізори зазначили, що діти не знали арифметики. Через це педагогу рекомендували «повторити її задля ліпшого розуміння мети вживання буквеної символіки, опрацювали ряд вправ для переходу від арифметики до алгебри». Вважаємо, цього було замало. Учні не розуміли суті вживання букв. Такий низький рівень знань з математики пояснювали формалізмом у викладанні [9, 141-142].

Щодо вивчення мовних предметів, то вони теж стояли на порядку денному. Так, «Преподаватель языка в нашей школе вооружен достижениями советского языковедения, современной педагогики, психологии и методики. Методической основой обучения и воспитания является наука Маркса-Энгельса-Ленина-Сталина. Русский язык является языком интернационального общения в СССР - при наличии широкого и свободного развития национальных по форме и социалистического по содержанию культур в нашей стране. Русский язык нужно знать, чтобы понимать и развивать национальные языки народов Советского Союза». Проте акцентувалось і на здійсненні заходів з поліпшення викладання російської мови шляхом аналізу програм, забезпечення посібниками, методики викладання предмету, поширення видання періодичної літератури - журналів «Русский язык в школе» та «Русская литература в школе», надання рекомендацій учням щодо книг для позакласного читання. Наголошували і на зв'язку шкіл з вищими навчальними закладами, підготовці відповідних педагогічних кадрів, академічними інституціями, збільшенні кількості годин на викладання російської філології у вищих навчальних закладах (на 1946/47 навчальний рік кількість годин складала 64), «на що має звернути увагу відділ методики мови та літератури Міністерства УРСР тов. В. Масаль- ський». Про таку «турботу» щодо української філології та мов і літератур інших народів на терені колишньої УРСР не варто було й говорити [10, 1-3].

У 1948 р. розгорнулась ідеологічна чистка, яка стосувалась викладання історії, української та російської мов і літератур, про що вже багато писали дослідники. Педагоги мали «проводити систематичну боротьбу проти залиш - ків рецидивів буржуазно-націоналістичних «теорій» та вульгарного соціоло - гізму у викладанні літератури; показувати світове значення російської літератури, її благотворний вплив на розвиток української літератури»; показувати радянським школярам інтереси того чи іншого класу суспільства, протиріччя цих інтересів і боротьбу класів...» [3, 81]. «Недостатньо прищеплювався марксистсько-ленінський світогляд на уроках літератури, історії, Конституції СРСР і УРСР, географії, природознавства». Продовжувалось соціалістичне змагання за оцінки у школах [3, 47]. Стан викладання дисциплін і ставлення до цього педагогів та учнів обумовлювали якість шкільної освіти. Про низький рівень освіти свідчив і той факт, що у деяких областях (Кам'янець -Подільській, Ізмаїльській, Сталінській) 20-30 % дітей залишились на другий рік, старшокласники писали диктанти з багатьма помилками, а випускники не могли навіть написати заяву. Діяльність педагогів при цьому характеризували як аполітичну, формальну, безідейну: «Вони не дбали про унаочнення уроків, занедбана робота на присадибних, дослідних ділянках» [3, 46].

З 1948 р. відновились переслідування генетиків, що вплинуло й на зміни викладання біології в школах УРСР [3, 124]. Уже на початку 1950-х рр. писали про успішну перебудову роботи на уроках біології на засадах мічурінського вчення; вивчення предмету на живих об'єктах, організовуючи роботу учнів на пришкільних ділянках, екскурсії в колгоспи, радгоспи, природу; збирання урожаїв тощо [3, 125]. Така всезагальна біологізація тривала декілька років- до 1954 р. [3, 82-84].

Результати перевірок обговорювались і на шпальтах періодичної преси. Редакція газети «Радянська освіта» в одній зі статей від 18 лютого 1949 р. звернула увагу на те, що деякі предмети зовсім не викладались у Сталінській,

Вінницькій і Полтавській областях. У Вінницькій середній школі № 22 не викладали англійську мову у 3-4 класах з початку навчального року, а у 5- 10 класах - більше трьох місяців, у Білецькій середній школі Кобеляцького району Полтавської області - українську мову і літературу у 8-10 класах, у Богатирській - Великоновосілківського району Сталінської області - математику у 8-10 класах. Автори писали, що Міністерство освіти УРСР організувало пере - вірки, у результаті яких ці факти підтвердились. Воно вважало, що відділи освіти безвідповідально поставились до цього, тому це обумовило видання наказу Міністра освіти УРСР М. П. Савчука від 25 березня 1949 р. № 430. Тут наголошувалось на перевірці стану виконання навчальних програм, забезпеченні освітніх закладів педагогічними кадрами, створенні умов для успішної підготовки учнів до складання випускних і перевідних іспитів. Відповідать - ність за це покладалась на обласні відділи народної освіти, що повинні були здійснити до кінця 1948/49 навчального року [11, 227].

На результат перевірки впливала також і характеристика учителів, котрі викладали ті чи інші предмети, ступінь їхнього породичання із учасниками під - пілля - радянського та оунівського. Ось як партійні органи писали про одного із педагогів Сколевського району Дрогобицької області: «Гамелюк М. Г. - 1933 року народження, класовод 1-4 класів Урицької семирічної школи. Брати Омелько і Мирон убиті як бандерівці ОУН. Сама учителька до кінця 1950 р. підтримувала зв'язки з бандитами. 2 грудня 1950 р. одержала від бандерівців для розповсюдження через учнів антирадянську націоналістичну брошуру «Від - повідь Людмили Шевченко від українських революціонерів». Це не поодино - кий випадок таких характеристик і власне ставлень до учителів західноукраїнських земель, що пояснювалось суспільно-політичною ситуацією в регіоні. Отже, недивною була чергова радянізація цих земель, зокрема і через відрядження туди фахівців [12, 103]. Підтвердженням міг бути і лист секретаря Станіслав- ського обкому КП(б)У товариша Йови у відділ шкіл ЦК КП(б)У товаришу Овчаренку від 19 серпня 1952 р. № 2062. У ньому зазначалось, що протягом трьох років Харківський педагогічний інститут надсилав випускників до шкіл області, які не володіли українською мовою (можливо, випускники цілеспрямовано так вчинили, щоб туди не їхати, зірвати цю кампанію - авт.). У розмові з випускниками виявилось, що майже усі навчальні предмети в інституті вели - ся російською мовою. Так, випускник Бухарєв заявив, що на фізико -математичному факультеті усі без винятку предмети викладались російською мовою. На історичному факультеті викладання українською мовою велося лише з історії СРСР та української мови. Із 58 випускників, які прибули в Станіслав- ську область для роботи в україномовні школи, 22 подали заяви про те, що зовсім не володіли українською мовою, 10 випускників заявили про це в усній формі. Оскільки їх не могли «відправити в російськомовні школи, оскільки такі вже укомплектовані», просили вжити відповідних заходів і надсилати випускників, котрі володіли українською. До цього листа додавався і список заяв від випускників [12, 268].

Така ситуація спостерігалася не лише у Харківській, а й у Львівській області, де різними методами намагались «направити молодь на правильний шлях». Так, Львівський обком КП(б)У надіслав список з 32 осіб - випускників Львівського університету, які не прибули за призначенням. Справи були надіслані на адресу Міністерства освіти УРСР, а потім - до прокуратури, яка мала притягнути їх до кримінальної відповідальності. Випускників треба було розподілити до Ровенської, Львівської, Станіславської, Тернопільської та Сталінської областей. Серед них за фахом переважали філологи, історики та біологи. Особливо наголошувалося на дефіциті вчителів природничих дисциплін [12, 310-312].

Не дивно, що на початку 1950-х рр. були видані нові українські підручники, які прославляли Сталіна та його соратників, червоних командирів, дітей - героїв, колгоспниць і шахтарів. З РРФСР до УРСР надійшли мільйони підручників, у яких пропагувалась першовартісність російської культури [3, 104]. Періодично створювались нові програми та відповідне забезпечення до них. Зокрема, у підручниках з української філології вміщена більша кількість «ідейних» творів про патріотизм, дружбу народів СРСР, особливо - українського та російського, героїчну працю, Героїв Соціалістичної Праці. Тут збільшена також кількість перекладених українською мовою творів класиків російської літератури та радянських письменників (О. Пушкіна, Ю. Лермонтова, М. Горького, В. Маяковського, М. Тихонова, М. Ісаковського, О. Фадеєва); вміщені твори письменників братніх республік (Якуба Коласа, Янки Купали, Джамбула Джабаєва, Сулеймана Стальського, Гафуфа Гуляма) [3, 54].

Міністр Української РСР І. Білодід 21 серпня 1961 р. затвердив Інструктивно-методичні вказівки Управління шкіл Міністерства освіти УРСР про викладання у 1961/62 навчальному році у восьмирічних школах з молдавською мовою навчання молдавської мови і літератури, історії УРСР, фізики, хімії та географії. Молдавська мова і література, російська мова і література у 5-8 класах викладалися за навчальними планами Міністерства освіти УРСР за підручниками і програмами Міністерства освіти Молдавської РСР та вказівками Управління шкіл Міністерства освіти УРСР, надісланих у серпні цього ж року. Історія у 5-7 класах - за програмами та планами Міністерства освіти Молдавської РСР. У 5 класі учні вивчали історію стародавнього світу, у 6 - історію середніх віків, у 7 - історію СРСР і УРСР, у 8 - історію СРСР та УРСР за перехідною програмою, затвердженою Міністерством освіти УРСР на 1961/62 навчальний рік. У 7 класі учні знайомились із елементарним курсом історії СРСР та УРСР за навчальним посібником «Історія СРСР (Ч. 1.)» М. В. Нєчкіної, виданим молдавською мовою. Діти 8 класу у першому півріччі працювали за навчальним посібником «Історія СРСР» цих же авторів, виданих молдав - ською мовою. У першому півріччі матеріал починався із розділу «Перехід Росії до імперіалізму. Буржуазно-демократична революція в Росії» і закінчувався Х розділом «Основний закон Радянської соціалістичної держави». Але в учнів не було підручників, тому учитель мав користуватись другою частиною посібника для 8 класу «Історія УРСР» (автори І. І. Мінц і Д. С. Карєв) - українською та російською мовою. Тобто, не молдавською (переклад не був здійснений, можливо через брак часу, коштів, фахівців або цілеспрямовано). Учитель «має забезпечити короткий запис учнями, що включає в себе такі компоненти: план теми, тези, висновки тощо». Під час вивчення історії України у 7 та 8 класах учитель користувався посібником «Історія Української РСР для 7-8 класів» за редакцією Ф. Є. Лося українською та російською мовами.

Щодо природничих наук, то зокрема викладання фізики велося за новою програмою Міністерства освіти УРСР («Програми восьмирічної школи. Фізика, 6-8 класи, видавництво «Радянська школа», 1961 р.»). Під час вивчення курсу у 6-7 класах учні користувались новими підручниками для цих класів за загальною редакцією Є. Я. Мінченкова та О. В. Пьоришкіна, виданими молдавською мовою Міністерством освіти Молдавської РСР. Учні 8 класу у процесі вивчення розділу «Електрика» користувалися старими підручниками для 7 класу (видання О. В. Пьоришкіна 1960 р. і попередніх років) Теми «Початкові відомості про радіозв'язок» та розділ «Світлові явища» - за підручником Г. В. Дмитренко і М. Й. Розенберга для 8 класу, виданим молдавською мовою Міністерством освіти УРСР у 1960 р. З учнями 6-8 класів учителі керувалися новими програмами та додатковим поясненням до програми. Вивчення хімії починалось із 7 класу і здійснювалось теж за новою програмою Міністерства освіти УРСР, затвердженою на 1961/62 навальний рік. Автором підручника був Д. М. Кірюшкін, чия робота перекладена й на молдавську мову. Деякі теми переносились до інших класів, зокрема тема «Солі» - до 8 класу. У 8 класі прог - рама та підручник залишились тими ж. У 9 класі користувались новою програмою та підручником професора Ю. Ф. Ходакова.

У 1961/62 навчальному році «Географію СРСР» вивчали за програмою Міністерства освіти УРСР 1961 р. Географія УРСР як окремий курс не вивчався, що пояснювалося «відсутністю підручників». Відомості з курсу «Географії УРСР» вивчалися лише в контексті теми «Східно -Європейська рівнина» курсу «Географія СРСР». Тут знайомились із такими темами: «Географічне положення: основні риси будови рельєфу», «Форми поверхні Східно -Європейської рівнини (низовини, височини, Донецький кряж)», «Корисні копалини», «Клімат», «Ріки, озера Східно-Європейської рівнини» (звертаючи увагу, перш за все, на їхнє економічне значення), «Природні зони». Практична реалізація вивченого матеріалу відбувалась шляхом роботи із контурними картами. Додатковий матеріал учителі брали з підручника «Географія УРСР» для 8 класу (автор - О. Т. Діброва), карт шкільного атласу тощо [13, 1-12].

Управління шкіл Міністерства освіти УРСР 21 серпня 1961 р. надіслало вказівки щодо викладання історії СРСР та УРСР у 7-8 класах восьмирічних шкіл, географії СРСР і УРСР у 8 класах шкіл з угорською мовою навчання. Під час викладання історії у 7 класі рекомендували користуватись посібником М. В. Нєчкіної та А. В. Фадеєва, який планували видати угорською мовою. До цього передбачалося застосування українських і російських видань, підручника з історії СРСР (автор - А. К. Буцик), виданого у 1959 та 1961 роках зі скороченнями. Учні 8 класу вивчали першу частину «Історії СРСР», (автор той самий) угорською мовою, а також підручником авторів М. В. Нєчкіної і А. В. Фадеєва угорською мовою, частиною першою за 7 клас. У другому півріччі діти навчались без книг, тому учитель повинен був користуватись посібником «Історія СРСР» (автори І. І. Мінц і Д. С. Карєв), виданим російською та українською мовами, при цьому учні мали писати конспект. Під час висвітлення питань з історії УРСР у 7-8 класах рекомендували користуватись посібником «Історія Української РСР» для 7-8 класів за редакцією Ф. Є. Лося українською та російською мовами [13, 10].

Отже, протягом 1940-х - початку 1960-х рр. процес викладання дисциплін обумовлювався суспільно-політичними факторами. Залишалось ідеологічне спрямування освітнього процесу. Суспільні, філологічні та природничі дисципліни зазнали найбільших трансформацій. На основі перевірок з предметів здійснювалося створення, а фактично переписування програмного та відповідно - навчального забезпечення. Перспектива нашого дослідження пов'язана з вивченням форм управління викладанням суспільних і природничих дисциплін в УРСР протягом другої половини минулого століття.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Кузьменко В. В. Теоретико-методичні підходи до формування в учнів наукової картини світу в школах України (ХХ століття): монографія / В. В. Кузьменко. - Херсон: РІПО, 2010. - 463 с.

2. Лаврут О. О. Реалізація освітньої політики в УРСР у ІІ половині 1940-х -

1 половині 1980-х років: історіографія питання / О. О. Лаврут // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. - К.: «Видавництво «Гілея», 2016. - Вип. 106 (3). - С. 79-86.

3. Лікарчук І. Л. Міністри освіти України [Текст]: монографія: у 2-х Т. /І.Л. Лікарчук. - К.: Видавець Ешке О. М., 2002-2010. - Т. 2: 1943-2007. - 586 с.

4. Лобода С. М. Педагогічна творчість учителя на шпальтах вітчизняної преси ХХ століття: протистояння ідей: монографія / С. М. Лобода. - Луганськ: Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. - 503 с.

5. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВОВУ України). - Ф. 166.

6. Центральний державний архів громадських об ' єднань України (далі - ЦДАГО України). - Ф. 1.

7. ЦДАГО України. - Ф.1. -Оп. 73.- Спр.156.- Арк.2.

8. ЦДАГО України. - Ф.1. -Оп. 73.- Спр.402.- Арк.10-16.

9. ЦДАГО України. - Ф.1. -Оп. 73.- Спр.157.- Арк.141-142.

10. ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 73. - Спр. 402. - Арк. 1-3.

11. ЦДАВОВУ України. - Ф. 166. - Оп. 15. - Спр. 564. - Арк. 227.

12. ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 73. - Спр. 641. - Арк. 103.

13. ЦДАВОВУ України. - Ф. 166. - Оп. 15. - Спр. 3156. - Арк. 1-12.

Размещено на Allbest.ru