Аерокосмічний моніторинг як інструмент пам’яткознавчих досліджень (на прикладі пам’яток археології Брусилівського району Житомирської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія наук України

Українське товариство охорони пам'яток історії та культури

Центр пам'яткознавства

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність: 26.00.05 - Музеєзнавство. Пам'яткознавство

Аерокосмічний моніторинг як інструмент пам'яткознавчих досліджень (на прикладі пам'яток археології Брусилівського району Житомирської області)

Гнера Володимир Анатолійович

Київ 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі культурної спадщини Центру пам'яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Титова Олена Миколаївна, Центр пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, директор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Пивоваров Сергій Володимирович, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, заступник Генерального директора з наукової роботи

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, Константинов Володимир Олександрович, Центр пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, старший науковий співробітник

Захист відбудеться 12 січня 2016 р. об 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 у Центрі пам'яткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центру пам'яткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19).

Автореферат розіслано 11 грудня 2015 р.

Вчений секретар тспеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Н. М. Сенченко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В Україні серед загалу пам'яток культурної спадщини значну частину складають пам'ятки археології. Проте багато з них ще не відкрито науці і перебуває в латентному стані. Ця група пам'яток постійно потерпає через природні процеси та антропогенні впливи. Культурно-історична інформація, закладена в них, безповоротно зникає, зменшуючи історико-культурну спадщину нашої держави.

Відповідно, актуальним є своєчасне виявлення пам'яток археології та взяття їх під державну охорону. Щоб змінити ситуацію, потрібно впроваджувати новітні ефективні методи виявлення та визначення пам'яток для своєчасного дослідження та збереження, що стане підґрунтям до включення нововідкритих пам'яток до археологічної карти та пам'яткоохоронного процесу.

Однією з таких нових методик дистанційного дослідження стає застосування даних, отриманих при дешифруванні аеро- та космознімків у поєднанні з використанням координатної «прив'язки» (надалі - аерокосмічний моніторинг). Отже подальша побудова цифрової археологічної карти у поєднанні з геоінформаційними системами стане не тільки підсумком роботи, але і стартовим майданчиком для більш глибокого і всебічного вивчення давнього минулого. Такий комплекс дій дистанційного дослідження дозволить ефективно виявляти та вивчати пам'ятки неруйнівними методами в умовах природних та антропогенних змін.

Використання дистанційних технологій в археології відомо давно, проте досі у вітчизняній науці вони застосовувались лише епізодично та безсистемно. В будь-якому випадку вітчизняна археологія та пам'яткознавство не спиралися на аерокосмічний моніторинг, як метод попереднього та комплексного дослідження значних територій, що не давало можливості проявити всі переваги застосування неруйнівних методів і значною мірою обмежувало можливості у вирішенні важливих наукових проблем.

Впровадження аерокосмічного моніторингу як інструменту пошуку, виявлення, дослідження, моніторингу та моделювання стану пам'яток культурної спадщини (особливо пам'яток археології) неруйнівними методами є нагальною проблемою для сучасної української науки, оскільки дозволить значно підвищити ефективність археології, пам'яткознавства та пам'яткоохоронної справи, наблизитись до рівня передових у цій сфері держав без значних матеріальних, людських та часових витрат. Даний напрям є особливо актуальним для регіонів з невеликим ступенем дослідження пам'яток культурної спадщини.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в межах науково-дослідної теми Центру пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури «Культурна спадщина у формуванні соціогуманітарного простору в Україні на початку ХХІ століття» (№01130U000393).

Мета дослідження - здійснити аналіз комплексного використання аерокосмічного (дистанційного) виявлення, дослідження та моніторингу пам'яток культурної спадщини на прикладі пам'яток археології Брусилівського району Житомирської області.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

– проаналізувати історію використання дистанційних методів вивчення пам'яток культурної спадщини та з'ясувати їх потенціал на прикладі пам'яток археології Брусилівського району;

– визначити основні аспекти застосування аерокосмічного моніторингу для потреб археології та пам'яткознавства;

– розробити комплекс дій з дистанційного дослідження пам'яток культурної спадщини за допомогою аерокосмічного моніторингу;

– проаналізувати результати польової апробації розробленої методики в Брусилівському районі;

– охарактеризувати аерокосмічний моніторинг у контексті геоінформаційної системи;

– розкрити потенціал аеромоніторингу для неруйнівних досліджень в пам'яткознавчій роботі;

– зазначити перспективи моніторингу стану пам'яток неруйнівними методами дослідження (вивчення, збереження, моніторинг, 3D-моделювання тощо).

Об'єктом дослідження є комплекс дій з дистанційного дослідження пам'яток культурної спадщини.

Предметом дослідження є аерокосмічний моніторинг, застосований для вивчення пам'яток археології Брусилівського району Житомирської області.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період заселення обраної території (сучасні адміністративні межи Брусилівського району Житомирської області). Нижня хронологічна межа пов'язана з появою людини на території регіону - доба мезоліту (IX-VI тис. до н.е.) та обумовлена появою перших археологічних пам'яток. Верхня межа дослідження - 2015 рік, коли були отримані останні аеро- та космознімки пам'яток археології, проведена польова апробація аерокосмічного моніторингу. археологія аерокосмічний моніторинг

Географічні межі дослідження визначені адміністративними кордонами Брусилівського району Житомирської області України. Регіон виступає в роботі територією полігону для апробації аерокосмічного моніторингу пам'яток. У межах району знаходиться значний масив малодосліджених і поки невиявлених пам'яток культурної спадщини, особливо різночасові та різнотипові пам'ятки археології. Це дає підґрунтя та можливість апробації комплексу дій дистанційного дослідження пам'яток саме в цьому регіоні.

Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об'єктивності, комплексному та міждисциплінарному підходах, які реалізовувалися шляхом застосування загальнонаукових методів дослідження: аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції, порівняння та аналогії. Також у роботі використано системний підхід, що використовувався для методів сучасних технологій (дешифрування аеро- та космознімків, глобальне визначення географічних координат, фотограмметрія, геоінформаційна система тощо). Це дозволило об'єднувати всі отримані результати для створення інформаційної моделі пам'ятки та вивчення її історичного розвитку.

Для вирішення поставлених у дисертації завдань під час роботи над джерельною базою (архівні, картографічні, фото матеріали) та при натурних дослідженнях використано аналітичні та ретроспективні методи.

Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше:

- проведено дослідження, присвячене саме проблемі розгляду історії використання дистанційних методів вивчення пам'яток культурної спадщини;

- узагальнено досвід існуючих неруйнівних досліджень в історичній науці та проаналізовано сучасні методи дистанційного вивчення пам'яток;

- використано аерокосмічний моніторинг як інструмент у пам'яткознавчих дослідженнях для комплексного обстеження та збереження пам'яток культурної спадщини, як майбутня технологія пам'яткоохоронної роботи;

- розроблено комплекс дій з дистанційного дослідження пам'ятки та проведено системну, масштабну розвідку пам'яток археології на території Брусилівського району Житомирської області. За результатами апробації комплексу дій виявлено та введено до наукового обігу ряд нових об'єктів археологічної спадщини. Відкрито 22 різночасових поселення, тим самим надано стимул більш досконалому вивченню культурної спадщини Брусилівського району;

- застосовано нові засоби дистанційного вивчення пам'яток археології: цифрова, інформаційно-об'єднана археологічна карта Брусилівського району; низько-висотна аерофотозйомка за допомогою квадрокоптера;

- запропоновано комплексні рекомендації щодо виявлення, визначення, вивчення та збереження пам'яток культурної спадщини дистанційними методами для їх подальшого впровадження в археологію, пам'яткознавство та пам'яткоохоронну справу в інших регіонах України.

- отримано нові зображальні та геоінформаційні джерела пам'яток археології.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає у можливості застосування аерокосмічного моніторингу в археологічній діяльності, пам'яткоохоронній та пам'яткознавчій справі. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані для пошуку, виявлення, вивчення та охорони різноманітних пам'яток історії та культури в умовах сучасного антропогенного ландшафту, моніторингу об'єктів археологічної спадщини, дослідженні та класифікації нових пам'яток.

За результатами апробації дослідження було відкрито ряд невідомих раніше пам'яток археології, що збільшило уявлення про заселення території у давнину та стан культурної спадщини в Брусилівському районі.

Запропонована методика передбачає створення на основі аерокосмічного моніторингу інформаційної моделі пам'яток, яка, по-перше, дозволить вивчати археологічні об'єкти неруйнівними методами, а по-друге, збереже ландшафти в тому стані, в якому вони перебували на момент застосування аерокосмічного моніторингу.

Деякі аспекти роботи вже апробовуються у науковій та практичній роботі. Така методика використовується для фіксації пам'яток Старокиївською експедицією Інституту археології НАН України у м. Києві з 2014 року при проведенні рятівних археологічних досліджень, а також у польових розвідках. З 2013 року проводиться постійний аеромоніторинг стану консервації об'єктів на ділянці Десятинної церкви. Тобто, практика підтверджує широкі перспективи використання дослідження у сучасній науці.

Особистий внесок автора. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані здобувачем самостійно.

Апробація дисертаційного дослідження здійснена на 15 наукових конференціях (з них - 4 міжнародних, 11 всеукраїнських). Окремі положення і висновки дисертаційної роботи висвітлювались та обговорювались на наукових конференціях та читаннях: ІV та V всеукраїнських наукових Зарембівських читаннях (м. Київ, 17 квітня 2013 р., 15 квітня 2015 р.), ІІІ Спаських міжнародних наукових читаннях (м. Ніжин та м. Батурин Чернігівської області, 24-25 вересня 2014 р.), міжнародній науковій конференції «Методичні проблеми пам'яткоохоронних досліджень» (м. Київ, 2-3 жовтня 2014 р.), ХІІІ та ХІV всеукраїнських наукових конференціях «Актуальні питання історії науки і техніки» (м. Коростень, Житомирська обл. 16-18 жовтня 2014 р., м. Львів, 8-10 жовтня 2015 р.), ІІ наукових читаннях Музею історії Десятинної церкви (м. Київ, 13-14 листопада 2014 р.), ХIV міжнародній студентській науковій археологічній конференції (м. Чернігів, 17-19 березня 2015 р.), ХХІ науковій конференції «Старожитності Вишгородщини» (м. Вишгород, 14-15 травня 2015 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Результаты археологических исследований на территории Беларуси в 2014 году» (м. Мінськ, 14-15 травня 2015 р.), ХІІІ міжнародній науковій конференції «Церква - наука - суспільство: питання взаємодії» (м. Київ, 27-29 травня 2015 р.), науково-польовому семінарі «Археологія середньовічного міста» (м. Вишгород, 25-26 липня 2015 р.), конференції «Експериментальна археологія: натурне моделювання та музеєфікація» (м. Олевськ Житомирська обл.14-16 серпня 2015 р.).

Публікації. За матеріалами досліджень, представлених у дисертації, опубліковано 15 наукових праць: з них 5 - у фахових виданнях України, одна - у наукометричному виданні, 9 - у наукових збірках.

Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження. Складається із вступу, чотирьох розділів, 16 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, текстових та графічних додатків. Загальний обсяг дисертації складає 260 сторінок, із них основного тексту - 170 сторінок, використаних джерел і літератури - 227 найменувань, 9 текстових та 51 фотографічних додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми та наукове значення роботи. Визначено об'єкт та предмет, методи дослідження, сформульовано мету та завдання роботи, встановлено хронологічні та географічні межі, визначено новизну та практичне значення результатів, подано відомості щодо апробації та публікацій основних матеріалів дисертації.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методи дослідження» проведено аналіз історії вивчення та використання дистанційних методів на основі вивчення публікацій та характеристики джерельної бази, розкриті основні методи, що дозволили вирішити поставлені в дослідженні завдання.

У підрозділі 1.1 «Історіографія питання» проаналізовано стан вивченості питання, виділено етапи дослідження та проблематику. Підрозділ, у свою чергу, поділяється ще на два підрозділи:

1.1.1 «Історія розвитку дистанційного дослідження земної поверхні за допомогою аеро- та космознімків в археології та пам'яткоохоронній сфері», де проводиться аналіз історіографічних матеріалів, а саме: розглядаються роботи, присвячені дистанційним дослідженням Земної поверхні. Загалом історію вивчення дистанційних методів можна поділити на кілька етапів. Періодизація виділених етапів відповідає появі та розвитку якісно нових підходів і методів.

Перший етап - попередній, зумовлений технічним прогресом початку ХІХ ст. На цьому етапі з'являються праці таких вчених: О.С. Токарева, М.К. Кротова, J. E. Capper. Цей етап заклав фундамент самої можливості використання аерофотозйомки для людства.

Другий етап - становлення фотограмметричних методів у військовій справі та науці на початку ХХ століття. Характеризується проникненням аерофотографії в археологічні дослідження. Це були поодинокі спроби епізодичного використання, що мали експериментальний характер (L. Rey, A. Poidebard, E. F. Schmidt).

Третій етап - впровадження аерофотографії в археологічну науку, друга половина ХХ століття. Перші наукові дослідження на базі аерофотознімків висвітлені у працях таких науковців: С.П. Толстова, Б.В. Андріанова, Н.І. Ігоніна, Н.Я. Мейєра, І.І. Кривоносова, К.В. Шишкіна, В.А. Стефановича, Т.С. Пассек, С.М. Бібікова, М.М. Шмаглія, Д.А. Авдусина, В.М. Массона, В.І. Маркевича, А.І. Мартинова, Я.А. Шер, Е.К. Черниша. Останнім широко відомим випадком здійснення значного археологічного відкриття за допомогою аерофотозйомки (у радянській археології) стали розвідки і розкопки комплексів давніх поселень на Уралі в районі Аркаімської долини, висвітлених у працях Г.Б. Здановича.

Четвертий етап - поєднання аерофотозйомки з космозйомкою, ера комп'ютеризації у глобальному розвитку світової мережі Інтернет на початку ХХІ ст. На особливу увагу заслуговують праці таких закордонних вчених як J.A. Chartrand, Sarah H. Parcak, D. Wheatley, М. Gillings. На теренах колишнього СРСР найактивніше застосовують геоінформаційні системи (ГІС) російські археологи. В Інституті археології РАН даний напрям також розробляється і впроваджується в повсякденну практику археологічних досліджень. Це підкріплено працями наступних науковців: М. С. Горяйнова, Г. П. Гарбузова, Д. С. Коробова, А. А. Довгалева, Е.П. Крупочкина, А.А. Акашевой, М.А. Нузехи, Г.Е. Афанасьєва, С. А. Васильєва, А.В. Постонова, П.В. Орлова, Л.В. Татаурова. Геоінформаційні технології активно використовуються і сучасними українськими дослідниками, зокрема: С. М. Вовкодавом, Г. Ю. Івакіним, О. В. Манігдою, М. Н. Дараган, А. П. Томашевським, Є. М. Осадчим, С. Л. Смекаловим, Т. Н. Смекаловою. Цей етап характеризується появою цифрованих дистанційних знімків, аеро- і космознімків. Головною особливістю цього етапу стала загальна доступність аеро- та космознімків для широкого кола науковців завдяки розвитку наукового процесу та загальної комп'ютеризації, поширення мережі Інтернет. Як наслідок, масове впровадження ГІС в історичну науку.

Підрозділ також включає публікації, присвячені основам сучасного пам'яткознавства та пам'яткоохоронної діяльності, серед яких на особливу увагу заслуговують роботи українських вчених В. І. Акуленка, Н. О. Гаврилюк, С. В. Гаврилюк, Л. О. Гріффена, С. І. Кота, О. М. Титової, Ю. Г. Тютюнника та Л. Д. Федорової.

1.1.2 «Історіографія та історія дослідження пам'яток археології Брусилівського району». Для опрацювання дистанційного дослідження пам'яток археології у дисертаційній роботі було обрано Брусилівський район Житомирської області. Даний регіон має значну кількість пам'яток культурної спадщини, але слабо досліджений з точки зору археологічної розвідки, тим більше пам'яткознавства. Для більш якісного вивчення пам'яток на території полігону необхідно розглянути історію дослідження регіону та історіографію, присвячену його пам'яткам археології.

Історію вивчення краю можливо розділити на три етапи, за інтенсивністю дослідження археологічних старожитностей району.

Перший етап (ХІХ - перша половина ХХ ст.) зумовлений підйомом інтересу до старожитностей Волині (Lippoman, І. І. Фундуклей, Л. Похилевич, J. I. Kraszewski, Е. Rulikowski, В. Б. Антонович, Д. Я. Самоквасов, І. І. Огієнко, М. Ю. Костриця). Загалом етап можна охарактеризувати роботою аматорів і краєзнавців, діяльність яких нагадувала більше збирання відомостей про старовину, ніж наукові дослідження.

Другий етап (60-ті-90-ті роки ХХ ст.) - наукове дослідження пам'яток археології регіону. На відміну від попереднього етапу, більшість археологічних обстежень виконувалась професійними науковцями із залученням істориків, краєзнавців. У вказані роки підготовлені роботи О. М. Іващенка, М. О. Литвинчука, Е. О. Симоновича, Я. Я. Галайчука, П. Лузана, М. Матченко, М. П. Кучери, Л. Л. Залізняка, І. С. Вітрик. Етап характеризується спрямованими археологічними експедиціями та історичними дослідженнями регіону і пов'язаний з розвитком вітчизняної історичної науки в умовах радянської системи.

Третій етап (кінець ХХ-початок ХХІ ст.) - сучасні дослідження. Характеризується працями таких вчених: О. О. Тарабукіна, С. О. Ігруніної, А. В. Петраускаса, О. А. Коваля. Здебільшого, цей етап обумовлений дослідженнями пам'яткоохоронної обласної інспекції та обстеженнями працівниками Інституту археології НАН України.

Таким чином, зусиллями вчених і краєзнавців, музейних працівників і фахівців з пам'яткоохоронної справи на теренах сучасного Брусилівського району упродовж ХІХ-початку ХХІ ст. було виявлено понад 77 історико-археологічних пам'яток різних епох, що репрезентують усі періоди історичного розвитку людського суспільства від кам'яного віку до пізнього середньовіччя і нового часу включно.

Підрозділі 1.2 «Джерельна база» розкриває загальну характеристику основних джерел, що використовувалися під час дослідження. Вони поділяються на: 1) речові - залишки пам'яток культурної спадщини на території Брусилівського району, а саме різночасові пам'ятки археології та артефакти з них; 2) писемні, які в свою чергу поділяються на три групи: архівні матеріали та документи стосовно існування пам'яток на території, що досліджується; зображальні - графічні матеріали дистанційного зондування Землі (ДЗЗ: фотографії та їх цифрові аналоги) і матеріали їх обробки за допомогою персональних комп'ютерів; картографічні - карти території, топографічні плани, карти та схеми археологічних розвідок і розкопок, що проводились на території та на аналогічних пам'ятках археології обраного регіону; - умовно просторові - інформаційні дані, які складають основу ГІС системи у дисертаційній роботі. Також світова мережа Інтернет, що є інформаційним полем зберігання та поширення цифрової частини джерел дослідження. В першу чергу, це стосується аеро- та космознімків, а також геоінформаційних ресурсів.

Частина зображальних джерел (аерофотознімки з квадрокоптера) була створена дослідником під час апробації методики та введена до наукового обігу шляхом публікацій.

Підрозділ 1.3 «Методи дослідження» присвячено характеристиці застосованих загальнонаукових і міждисциплінарних підходів, обумовлених характером дослідження, який включає в себе як виявлення пам'яток археології Брусилівського району за допомогою ДЗЗ, так і аналіз можливостей використання дистанційних методів для неруйнівного вивчення об'єктів археологічної спадщини. Дослідження будувалося на поєднанні комплексів методів - хронологічного, порівняльного, а також аналітичного та синтезуючого.

Методологічну основу дослідження становлять принципи наукової об'єктивності, історизму, системності, багатофакторності, які реалізовувалися шляхом застосування загальнонаукових (логічного з притаманними йому аналізом та синтезом), загальноісторичних (проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, діахронічного, ретроспективного, описового, картографічного, типологізації та класифікації), джерелознавчих (евристичного, текстологічного) методів, а також дослідницького інструментарію суміжних дисциплін і галузей знань (географія, фотограмметрія та інше).

Впроваджено аерокосмічний моніторинг, а саме: космозйомка, аерофотозйомка та їх дешифрування. До отриманих даних застосовувався інформаційний підхід. У першу чергу, це було пов'язано з необхідністю створення комплексних архео-інформаційної облікової документації пам'яток. Використовувались методи відтворення і побудови інформаційних моделей для візуалізації зруйнованих пам'яток в історичному оточенні.

Визначена тема дослідження потребує загального застосування міждисциплінарного підходу, оскільки теоретична та методологічна база ДЗЗ лежить у сфері природничих наук - фізики, математики, фотограмметрії, геодезії, картографії, геології, ґрунтознавства, гідрології, біології та екології тощо. З іншого боку, було застосовано методи класичної археології, історії та пам'яткознавства.

Розділ 2 «Застосування аерокосмічного моніторингу для дистанційного дослідження пам'яток» є аналітичним оглядом, що висвітлює застосування дистанційних методів, а саме: аеро- та космознімки; «археології ландшафту»; фотограмметрії; дешифрування; картографування у контексті неруйнівних методів дослідження.

Підрозділ 2.1 «Використання аерокосмічного моніторингу в дослідженнях «археології ландшафту» для пам'яткознавста» розкриває аеро- та космознімки, побудовані на даних сканування поверхні та представлені у вигляді фотографічних зображеннях, що якнайкраще дозволяє встановити зв'язок стану пам'яток та елементів ландшафту, а також простежити наступність у використанні природних факторів у системах розселення в різні історичні епохи. За допомогою аерокосмічного моніторингу вдається виявити ландшафтні місця, які займали стародавні люди протягом тривалого часу, як мінімум, починаючи з епохи неоліту до наших днів.

Сучасний ландшафт перебуває в стадії еволюції, тобто постійних змін - цей процес є незворотнім. Фактично, в сучасній Україні ландшафт є культурною конструкцією. Існує науковий напрям «археологія ландшафту», як спроба поглянути за допомогою наукових даних на ті фактори, що визначають взаємовідносини між людьми і ландшафтами, що постійно змінюються. На даний момент цей напрям у науковому дискурсі найбільше представлений іноземними дослідженнями.

У центрі уваги «археології ландшафту» знаходиться зміна в часі культурних ландшафтів, особливо зміна їх соціально-економічної складової: полів, доріг, річок тощо. Акцент у дослідженнях робиться на тому, як культурний ландшафт співвідноситься з природним середовищем, зокрема, взаємодія антропогенних і природних складових ландшафту. Так у результаті аерокосмічного моніторингу створюється просторове зображення досліджуваної території, в якому, приховані у сучасному ландшафті пам'ятки археології відображаються місцями підвищеного вмісту артефактів і антропогенних ознак.

Поєднання аеро- та космознімків з геоінформаційними системами дозволяє розглядати об'єкти археологічної спадщини у взаємодії з оточуючим ландшафтом та відстежувати їх зміни у часі, що відкриває значні перспективи в історії, археології та пам'яткознавстві.

У підрозділі 2.2 «Дешифрування аеро- та космознімків на наявність пам'яток археології. Пошуковий алгоритм», визначено, що дешифрування аеро- та космознімків є одним із ключових аспектів побудови зручного пошукового алгоритму виявлення та фіксування пам'яток археології. Аналіз існуючих археологічних і технічних методів дешифрування знімків земної поверхні має важливе значення для подальшого дослідження. Основні принципи виявлення пам'яток археології базуються на методах польової археології, а от розпізнавання (дешифрування) їх на аеро- та космознімках - на технічних методах дистанційного зондування Землі. Метод дешифрування полягає у виявленні та розпізнаванні знятих об'єктів, визначенні їх якісних і кількісних характеристик, а також реєстрації результатів у графічній, цифровий і текстовій формах.

Проаналізовані основні дешифруючі орієнтири та ознаки аеро- і космознімків: тіньові орієнтири є результатом невеликих коливань у топографії місцевості; зміни у зростанні рослин іноді можуть бути індикаторами прихованих археологічних залишків; ґрунтові ознаки з'являються у результаті оголення певного типу ґрунтів, що може вказувати на археологічні об'єкти; тощо.

Відповідно, дешифруючі ознаки пам'яток археології для дистанційного дослідження можливо класифікувати як: первинні ознаки - це комплекс різних елементів, що напряму не пов'язані з пам'яткою, але можуть вказувати на неї, закономірності розташування на місцевості; вторинні ознаки - власне пам'ятка, а саме комплекс різноманітних елементів самої археологічної пам'ятки, що спостерігається наочно; побічні - об'єкти, що вказують на наявність археологічної пам'ятки: відмінності в кольорі поверхні; рослинна відмінність тощо.

Аеро- та космознімок - це цифрове зображення, яке за допомогою графічних редакторів можливо обробляти для потреб археологічного дешифрування. Велика кількість існуючих методів і алгоритмів цифрової обробки дозволяє розв'язувати найрізноманітніші задачі, постійно вдосконалювати існуючі алгоритми та за рахунок цього підвищувати ефективність обробки зображень.

Підсумком аналізу даного підрозділу є окреслення перспектив археологічного дешифрування аеро- та космознімків для охорони пам'яток культурної спадщини, крім того, дозволяє в поєднанні з іншими дистанційними методами досліджувати пам'ятки археології неруйнівними методами.

У підрозділі 2.3 «Картографування пам'яток культурної спадщини з використанням аерокосмічного моніторингу» доведено, що для ефективного аналізу та вивчення відомих і нововиявлених пам'яток культурної спадщини необхідно представлення їх на картографічній основі. Таким чином, потрібно відобразити пам'ятки на карті місцевості з подальшим використанням її в пам'яткоохороній роботі та наукових дослідженнях. Найважливішим значенням такого картографування є створення (переробка) облікової документації пам'ятки та визначення її охоронних зон. Щоб виконати це завдання, потрібно провести чітку локалізацію пам'ятки в географічному просторі. Сучасні методи ДЗЗ дозволяють провести такі дії з найменшими похибками. Це важливо для створення, власне, карти складних масштабних пам'яток, де відтворюється топографія об'єкту з ряду елементів, пов'язуючи їх з оточуючим ландшафтом.

Проводиться аналіз архівних і сучасних картографічних джерел, аеро- та космознімків території України і подальша робота з об'єднання цих цифрових зображень. Наслідком стає авторський покроковий алгоритм формування архівного топографічного блоку (цифрова археологічна карта) окремо взятих регіонів та України. При цьому проводяться прості операції: пошук та аналіз архівних і цифрових картографічних джерел України; вибір найінформативніших і точних карт України; поєднання цих карт з космознімком; побудова цифрового топографічного блоку; нанесення пам'яток на топографічний блок; координатна «прив'язка» пам'яток до створеної археологічної карти.

Результатом викладеного процесу є складання цифрової карти об'єктів культурної спадщини, що є першим кроком для паспортизації пам'яток, а також важливою частиною пам'яткоохороної роботи.

Підрозділ 2.4 «Розробка комплексу дій з дистанційного дослідження пам'яток культурної спадщини за допомогою аерокосмічного моніторингу» висвітлює головну проблему відсутності алгоритму дистанційного вивчення пам'яток культурної спадщини при застосуванні аерокосмічного моніторингу. У даному підрозділі запропонована авторська побудова комплексу дій з дистанційного дослідження, яка дозволить значно спростити процес виявлення, визначення, вивчення та збереження пам'яток археології. Основними аспектами розробленого комплексу є: аналіз архівних джерел, аеро- та космознімків, дослідження культурного ландшафту, археологічне дешифрування, обробка цифрових зображень, визначення просторових характеристик, картографування, ГІС тощо.

Наслідком аналізу та об'єднання результатів вищезгаданих аспектів стає створення археологічної карти з елементами інформаційних систем для майбутніх неруйнівних досліджень. Це сприятиме широкому розповсюдженню застосування дистанційного аналізу в практиці вітчизняної археології, що покращить ситуацію як з вивченням, так і з охороною археологічної спадщини за рахунок збільшення розмірів обстеження територій, підвищення якості пошуку, зменшення витрат часу та коштів. Розроблений інструмент дослідження пам'яток археології можливо використовувати для інших пам'яток культурної спадщини.

У третьому розділі «Апробація аерокосмічного моніторингу на пам'ятках археології Брусилівського району» проаналізовано процес апробації аерокосмічного моніторингу для виявлення та дослідження пам'яток археології Брусилівського району Житомирської області.

Підрозділ 3.1 «Характеристика історії та природних особливостей Брусилівського району» розкриває ландшафтну характеристику пам'яток археологічної спадщини. Підрозділ, у свою чергу, поділяється ще на два підрозділи:

У підрозділі 3.1.1 «Ландшафт в історичному контексті району» коротко представлені історія та ландшафтоутворюючі процеси Брусилівського (репрезентативного) району, який розташований у східній частині Житомирської області, в 85 км від м. Києва і в 85 км від обласного центру м. Житомира, що має форми рельєфу та пам'ятки археології, притаманні, в цілому, Північній та Центральній Україні.

З'ясовано ландшафтно-природні зони, на яких розташована територія району, а також антропогенні та природні фактори, що змінювали та продовжують змінювати їх. На основі аналізу ландшафту, утвореного в результаті тривалої взаємодії природних комплексів і людини, прослідковано історичні події, які становлять основу утворення культурного ландшафту на території Брусиловського району.

Доведено, що значна частина пам'яток регіону може бути досліджена лише археологічно, особливо це стосується об'єктів періоду давньої та середньовічної історії.

Підрозділ 3.1.2 «Пам'ятки археології на території району» аналізує Брусилівський район, який багатий на пам'ятки археології різних епох. У регіоні за період дослідження (з ХІХ ст. і по сьогодення) було виявлено значний масив пам'яток: стоянки, поселення, городища, замчища, вали, окремі кургани і могильники, кам'яні хрести, скарби монет та інші старожитності, що датуються від кам'яного віку до пізнього середньовіччя та нового часу включно. Ґрунтовний аналіз усіх об'єктів археологічної спадщини на території району не входить до завдань дисертаційної роботи, тому розглянуто найбільш поширені пам'ятки (доби бронзи, ранньозалізного віку та давньоруського часу), що притаманні даному регіону.

Загалом, проведено короткий аналіз вже відомих пам'яток археології Брусилівського району, що засвідчує їх значення як основного джерела з дописемної історії людства.

У підрозділі 3.2 «Застосування археологічного дешифрування для виявлення пам'яток археології на території району» застосовано весь потенціал дистанційного обстеження та виявлення пам'яток археології Брусилівського району.

Аналіз аеро- та космознімків, писемних та графічних архівних матеріалів регіону дозволяє створити інформаційне топографічне зображення досліджуваної території. Відмічаючи (умовними позначками) на базовому зображенні виявлені на даний час пам'ятки культурної спадщини, отримуємо інформаційно-картографічний блок Брусилівського району - сучасну археологічну карту.

У результаті візуального аналізу (розповсюдження пам'яток) та тематичного дешифрування (на наявність пам'яток археології) картографічного блоку регіону були визначені потенційні археологічні (пошукові) полігони: Йосипівна, Хомутець, Вільшка, Осівці, Соловіївка, Водотиї, Привороття. Локалізуємо їх у просторі географічних координат для точного польового виходу на досліджувану місцевість. Виявлені пам'ятки археології доповнять створену археологічну карту новим інформаційним полем.

На прикладі дистанційного картографічного дослідження Брусилівського району визначені основні аспекти побудови цифрової археологічної карти, для подальшого впровадження у пам'яткознавчу сферу.

У підрозділі 3.3 «Польова апробація застосованої методики в Брусилівському районі. Обробка та аналіз отриманих результатів» здійснена спроба підтвердити наявність на позначених раніше пошукових полігонах пам'яток археології з метою відпрацювання методики (польова розвідка та перевірка) на матеріалах космознімків та археологічної карти Брусилівського району. Зроблено дві різночасові спроби по два виїзди з проведенням аерофотозйомки та наземним обстеженням.

На кожному з вибраних полігонів для аерофоторозвідки був використаний квадрокоптер (дистанційно пілотований літаючий апарат) - DJI Phantom 2 Vision. Проведено низько-висотну аерофотозйомку досліджуваних ділянок, зроблено комплекс знімків з різних висот і під різними кутами. Також перед наземним обстеженням місцевості проведене археологічне дешифрування аерофотознімків візуально та за допомогою планшетного ПК. Відповідно за вимогами польової археології та застосування методів дистанційного вивчення пам'яток було обстежено сім пошукових полігонів. Виявлені 22 нові різночасові пам'ятки, серед них - 4 поселення доби бронзи та 18 давньоруського часу ХІІ-ХІІІ століть. Підтвердження їх розташування свідчить про високу прогнозуючу потужність розробленої методики аерокосмічного моніторингу.

Відповідно відкриття нових об'єктів археологічної спадщини та введення їх до наукового обігу, має практичне значення для вивчення пам'яток археології, історії розвитку регіону, пам'яткоохоронної справи. Це важливо для Бусилівського району, який не був охоплений комплексними археологічними та пам'яткознавчими дослідженнями.

Висвітлено застосування даного підходу, що дозволяє отримати точне обґрунтування для розстановки пріоритетів у проведенні комплексу охоронно-рятівних археологічних робіт та пам'яткознавчих досліджень. Досвіт виявлення, визначення, вивчення пам'яток археології за допомогою аерокосмічного моніторингу в регіоні може бути використаний для інших територій України.

Підрозділ 3.4 «Аерокосмічний моніторинг у контексті геоінформаційної системи» висвітлює новий і ефективний інструмент просторового аналізу археологічної інформації - метод аерокосмічного моніторингу, розроблений з урахуванням сучасних можливостей дистанційного зондування Землі. Аерокосмічний метод являє основу для розробки універсальної системи пошуку і спостереження за станом пам'яток культурної спадщини, зокрема, як раніше вивчених, так і ще не досліджених.

Загальне поєднання у ГІС дистанційно отриманих даних дає можливість вивчати пам'ятки неруйнівними методами, розглядати у взаємодії з історичним середовищем. Для створення більш досконалої та наочної інформаційної системи застосовують наземні (археогеофізичні) дистанційні методи, які доповнюють інформаційну базу результатами досліджень з поверхні землі антропогенно зміненого підземного простору, що містить приховані матеріальні сліди життєдіяльності людини. Основними видами археогеофізичних методів є магнітометрія, геолокація та електророзвідка, інколи застосовується допоміжний засіб - металодетекція. Окреслені лабораторні етапи неруйнівного дослідження: фотограмметричний, топографічний, електронно-обчислювальний комплекс робіт та вимірювання з координатною «прив'язкою»; цифрова обробка знімків з «прив'язкою» до топо- та фотоплана (ортофотоплан).

Проведено аналіз застосування вказаних неруйнівних методів при охороні та музеєфікації пам'яток археології, що відкриває широкі перспективи: це можливість достатнього вивчення пам'ятки з мінімізацією процесу розкопок і збереження в незміненому вигляді всієї території; створення цифрової моделі пам'ятки, що є технологією музеєфікації; оперативно відстежувати та попереджати загрози, які можуть призвести до пошкодження або руйнування пам'ятки.

У четвертому розділі «Аерокосмічний моніторинг як інструмент пам'яткознавчих досліджень» доведено потенціал і перспективи комплексних дій дистанційного дослідження.

У підрозділі 4.1 «Потенціал аерофотозйомки (за допомогою квадрокоптера) у пам'яткознавчій роботі» розглянуто, як в умовах постійного розвитку технологій, все більш актуально постає проблема багатостороннього підходу до вивчення пам'яток та їх неруйнівне дистанційне дослідження і збереження.

Спираючись на продуктивний досвід закордонних науковців, проаналізовано можливості застосування аерофотограмметричних методів для вивчення пам'яток та вивчення їх території. Метод аерофотозйомки пам'яток археології за допомогою квадрокаптера використано вперше на території України. Квадрокоптери зручні для порівняно дешевої аерофото- та аеровідеозйомки і добре пристосовані для низько-висотної роботи. На прикладах розглянуто їх застосовування у пам'яткоохоронних дослідженнях та у польових розвідках на території України. Висвітлено основні переваги використання аерофотозйомки за допомогою квадрокоптера (аеродослідження).

Загалом, впровадження аеродослідження з подальшою тематичною цифровою обробкою важливе для пам'яткознавства та пам'яткоохоронної роботи: дослідження пам'ятки з повітря, здійснення постійного нагляду за станом і режимом використання пам'ятки та зон її охорони, музеєфікації існуючих та зруйнованих об'єктів, вчасне виявлення та реагування на антропогенні зміни на території пам'ятки.

Підрозділ 4.2 «Перспективи неруйнівних методів у пам'яткоохоронній справі (вивчення, збереження, моніторинг, 3D-моделювання тощо)» доводить, що в нинішніх реаліях на перший план виступає проблема збереження об'єктів культурної спадщини. У даний час велика кількість пам'яток постійно піддається негативному антропогенному впливу, кліматичним змінам. Це стимулює необхідність пошуку нових застережних напрямів у пам'яткоохоронній справі.

Запропоновані методичні підходи на стику математики, історії, археології, геоінформатики та ДЗЗ істотно збагачують традиційні пам'яткознавчі дослідження, роблять їх більш актуальними, підвищують довіру до сформульованих висновків. Пропоновані методи дозволяють оцінити значення антропогенного і природного впливу на стан пам'яток. Наявні авторські розробки сприяють вирішенню завдань оперативного аерокосмічного моніторингу пам'яток: обстеження пам'ятки у сучасному ландшафті, створення 3D-моделі пам'ятки, можливість побудови історичних реконструкції, що є гарантом їх збереження на даний час.

Актуальною проблемою у пам'яткоохоронній справі є сучасний стан облікової документації пам'яток культурної спадщини України. Застаріла документація створювалась ще у радянський період та не відповідає теперішньому стану пам'яток. Сучасні методи ДЗЗ дозволять уточнити географічне місце розташування (GPS-координати), локалізувати межі пам'ятки та отримати сучасне її зображення у ландшафті. Комплекс цих заходів, без сумніву, поліпшить пам'яткоохоронну роботу.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційної роботи стали наступні висновки, що відповідають поставленим завданням:

Проаналізовано історію використання дистанційних методів вивчення пам'яток культурної спадщини та доведено потенціал аерокосмічного моніторингу, на прикладі проведеного дистанційного дослідження пам'яток археології Брусилівського району.

Визначено основні аспекти аерокосмічного моніторингу: аналіз культурного ландшафту, археологічне дешифрування аеро- та космознімків, картографування відомих та виявлених пам'яток, обробка отриманої інформації у цифрових форматах. Окремо відзначено, що картографування за допомогою комплексного підходу (дешифрування, карта, знімок, ГІС), дає основу для створення цифрових і візуальних історичних реконструкцій для зруйнованих об'єктів. Доведено значення археологічного картографування для дослідження та паспортизації пам'яток археології, історії, науки і техніки.

Вперше для території України було розроблено комплекс дій з дистанційного дослідження різнотипових пам'яток культурної спадщини з використанням аерокосмічного моніторингу для виявлення, визначення, вивчення та збереження об'єктів культурної спадщини та пам'яток археології, зокрема. Обґрунтовано, що комплекс дистанційного дослідження не тільки вивчає пам'ятку, а і створює додаткові джерела (зображальні, картографічні, геоінформаційні) для майбутнього досконалого аналізу. Це відповідно важливий аспект, як для зруйнованих, так і у стані руйнації об'єктів культурної спадщини, зокрема пам'яток археології.

Проведено польову апробацію розробленої методики, яка підтвердила високий потенціал дистанційної археологічної розвідки на теренах Брусилівського району Житомирської області України - довільно обраного репрезентативного регіону, що має схожий культурний ландшафт з лісостеповою фізико-географічною зоною України. Доведено, що завдяки використанню аерокосмічного моніторингу, кількість виявлених поселень у Брусилівському районі, у порівнянні з польовими розвідками за останнє століття, збільшилась у декілька разів, а якість обстеження територій значно покращилась.

Проаналізовано та охарактеризовано аерокосмічний моніторинг як геоінформаційну систему, спрямовану на якісне вивчення пам'яток неруйнівними методами, зокрема археогеофізичними, які доповнюють інформаційну базу результатами досліджень з поверхні підземного простору. Це підвищить якість пам'яткознавчого дослідження, перевагою якого є обробка даних про пам'ятку в цифрових форматах, переводячи їх у віртуальний простір, та збереження фактичної інформації для поглиблення майбутніх досліджень.

Розкрито потенціал аеромоніторингу, на прикладах доведено ефективність використання квадрокоптера для пам'яткознавства та пам'яткоохоронної роботи: вивчення пам'ятки дистанційно, збереження існуючих та зруйнованих об'єктів культурної спадщини у зображеннях (як окремо, так і з оточуючим середовищем), музеєфікації, популяризації тощо.

Продемонстрована доцільність використання в пам'яткоохоронній роботі аерокосмічного моніторингу як надійного інструменту неруйнівного дослідження пам'яток культурної спадщини. Отримані дані можливо використовувати для роботи з популяризації пам'яток (особливо масштабні фото пам'ятки та 3D реконструкції). Якісні зображення пам'яток (особливо з нових ракурсів і у новій якості) роблять їх привабливими та конкурентоспроможними в інформаційному полі, а підкріплення цих зображень інформацією про історію пам'ятки підвищує інтерес людей до власної історії.

Загалом, дисертаційна робота відкриває нові можливості для подальших наукових досліджень у пам'яткознавчій та пам'яткоохоронній роботі на території України: впровадження першочергового аеродослідження на попередньому етапі визначення пам'яток; застосування просторово-часової аерофотозйомки для вивчення об'єктів археологічної спадщини у навколишньому середовищі; моніторинг історичних ландшафтів дистанційними методами; зведення до єдиної цифрової інформаційної карти пам'яток археології, історії та архітектури; використання ГІС для охорони та обліку об'єктів культурної та природної спадщини; розробка різноманітних візуалізаційних рядів; проведення паспортизації пам'яток культурної спадщини з урахуванням викладеної методики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Гнера В.А. Застосування аерофотограмметричних методів дистанційного зондування земної поверхні в археології / В.А. Гнера // Праці Центру пам'яткознавства : зб. наук. пр. / ред. кол. : Титова О. М. (гол.), Акуленко В. І., Гріффен Л. О. [та ін.] ; Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К. : Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2012. - Вип. 21. - С. 66-76.

2. Гнера В. А. Аналіз використання дистанційно пілотованих літаючих апаратів у археологічних дослідженнях / В.А. Гнера // Праці Центру пам'яткознавства : зб. наук. пр. / ред. кол. : Титова О. М. (гол.), Акуленко В. І., Гріффен Л. О. [та ін.] ; Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К. : Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2014. - Вип. 26. - С. 16-25.

3. Гнера В.А. Досвід використання матеріалів аеро- та космічної зйомки в історико-меморіальній роботі / В.А. Гнера // Ніжинська старовина: збірник регіональної історії та пам'яткознавства / ред. кол. : Коваленко О.Б. (гол.), Титова О. М., Бойко О.Д. [та ін.] ; Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК - Ніжин, 2014. - Вип. 18(21) - С. 10-21.

4. Гнера В. А. Застосування нових методів дослідження в історико-меморіальній роботі на місцях боїв Великої Вітчизняної війни / В.А. Гнера // Питання історії науки і техніки. / ред. кол. : Гріффен Л. О. (гол.), Литвинко А. С., [та ін.] ; Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2014. - № 1. - C. 54-60.

5. Gnera V. A. Advantage of using quadrocopters, for aero photo ancient of Old Rus towns / V. A. Gnera // Gardarika. - S., 2015, Vol. (5), Is. 4. - P. 133-144.

6. Гнера В. А. Використання космо- та аерофотознімків для археологічної розвідки Бусилівського району / В.А. Гнера // Експериментальна археологія: археологічні дослідження та натурне моделювання. - К., 2015. - C. 36-45.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

7. Гнера В.А., Парахоня А.В. Дистанційні методи дослідження в археології / В.А. Гнера, А.В. Парахоня // Зарембівські читання : Мат. Четвертих Зарембівських наук. читань «Укр. пам'яткознавство: сучасні проблеми та тенденції»: зб. н. пр. / [Гол. ред. кол. О.М. Титова]. - К. : Центр пам'яткознавства НАН Укр.і УТОПІК, 2013. - С. 40-51.

8. Гнера В.А. Дослідження садиби по Десятинному провулку 5 (за матеріалами розкопок 2008-2013 рр.) / В.А. Гнера // Opus Mixtum № 1. МІДЦ. - К., 2013. - C. 74-80.

9. Гнера В.А. Новий погляд на проблему музеєфікації фундаментів Десятинної церкви / В.А. Гнера // Електронний ресурс - Режим доступу: http://mdch.kiev.ua/sites/default/files/public/pdf/ 15/07/2014.

10. Гнера В.А. Застосування безпілотних літаючих апаратів у дослідженні давньоруських храмів / В.А. Гнера // Матеріали 13-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» / від. редактор Гріффен Л. О. Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2014. ? С. 68-70.

11. Гнера В.А. Застосування безпілотних літаючих апаратів у дослідженні давньоруських храмів / В.А. Гнера // Opus Mixtum № 2. МІДЦ. - К., 2014. - C. 36-41.

12. Гнера В.А., Зоценко І.В. Дані аерофотозйомки для вивчення Давньоруських пам'яток середнього Подніпров'я на сучасному етапі (на прикладі досліджень 2014 року) / В.А. Гнера, І.В. Зоценко // Матеріали VIII Міжнародної студентської наукової археологічної конференції. - Ч., 2015. - С. 28-30.

13. Гнера В.А. Археологічне дешифрування космо- та аерофотознімків (до проблеми створення методики) / В.А. Гнера // Зарембівські читання : Мат. П'ятих Зарембівських наук. читань «Укр. пам'яткознавство: сучасні проблеми та тенденції»: зб. н. пр. / [Гол. ред. кол. О.М. Титова]. - К. : Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2015. - С. 273-280.

14. Гнера В.А. Перспективи використання низько-висотної аерофотозйомки в пам'яткознавчих дослідженнях / В.А. Гнера // Матеріали 14-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» / від. редактор Гріффен Л. О. Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - Львів, 2015. ? С. 106-109.

15. Гнера В.А. Моніторинг законсервованих фундаментів Десятинної церкви за допомогою аерофотозйомки / В.А. Гнера // Opus Mixtum № 3. МІДЦ. - К., 2015. - C. 274-282.

АНОТАЦІЯ

Гнера В. А. Аерокосмічний моніторинг як інструмент пам'яткознавчих досліджень (на прикладі пам'яток археології Брусилівського району Житомирської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.05 - Музеєзнавство. Пам'яткознавство. - Центр пам'яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - Київ, 2015.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню використання дистанційного виявлення, вивчення, збереження та моніторингу пам'яток культурної спадщини за допомогою аерокосмічного моніторингу. Аналізується сучасний стан дистанційного зондування Землі в археології та пам'яткознавчій роботі, розглянуто історіографічний доробок даної проблеми.

Розроблено методику роботи з дистанційними зображеннями пам'яток для виявлення, визначення, вивчення та збереження об'єктів культурної спадщини. Характеризуються основні прийоми розпізнавання аерокосмічних зображень пам'яток, виокремлюються основні дешифруючі ознаки. Прописано алгоритм роботи з аеро- та космознімками пам'яток та поєднання їх з геоінформаційними системами з подальшим картографуванням.

З'ясовується потенціал аерокосмічного моніторингу об'єктів культурної спадщини на прикладі пам'яток археології Брусилівського району для подальшого застосування у пам'яткознавчих дослідженнях. Розглянуто та опрацьовано ряд різнотипових пам'яток археології (частина з яких вводиться в науковий обіг вперше). Загалом дисертаційна робота відкриває нові можливості для подальших наукових досліджень у пам'яткознавчій та пам'яткоохороній роботі на території України.