Санітарно-епідеміологічна ситуація та медичне обслуговування цивільного населення України в роки нацистської окупації (за матеріалами окупаційної преси)

Особливості роботи міської дитячої поліклініки (Бульварно-Кудрявсь- ка, 26) висвітлювала наступна кореспонденція: «...Відділи -- дитячий, жіночий, кабінет рентгенівський, фізичних методів лікування та лабораторія працюють безперебійно. Поліклініка має першокласну, добре устатковану молочну кухню, яка має змогу обслужити молочними виробами всіх дітей міста Києва. Але відділ охорони здоров'я міської управи чомусь досі зволікає з оформленням і забезпеченням цієї кухні потрібними продуктами Приміщення не опалюється через брак палива...»¹⁷⁰.

З 1 жовтня 1941 року почала працювати лікарня з поліклінікою на В. Володимирській, 47 (кол. обласна лікарня). Цей лікувальний заклад працює на господарчому розрахунку без будь-якої дотації. ... Лікарня має 80 ліжок. За невелику оплату (20 крб. на добу) хворий має добрий лікарський догляд і харчування. ... В лікарні й поліклініці працюють професори: Солнцев, Базилєвич, Тимофеїв, Пивовонський, Рум'янцев, Коло- мійченко, Ясниський та ряд кращих лікарів міста. Плата за операції -- від 50 до 200 карбованців. Багато хворих мають знижку при оплаті лікування коштом лікарні. Крім того, багато полонених та інших хворих, що не мали коштів, лікувалися безплатно»71.

«Перша міська дитяча поліклініка.... працює безперебійно. Крім усіх лікувальних кабінетів має консультацію для жінок, кабінет методів фізичного лікування, рентгенкабінет... Серйозно поставилися працівники Крамниця медичної книги // Українське слово. -- 3 груд. -- № 73. -- С. 4; Оголошення // Там само. Важлива проблема // Там само. -- 6 груд. -- № 75. -- С. 4; Оголошення // Там само. Постанова № 204 // Там само. -- 9 груд. -- № 77. -- С. 4. Ще про невідкладну справу // Там само. -- 1941. -- 12 груд. -- № 80. -- С. 4; Про що нам пишуть // Там само; Оголошення // Там само. Ініціатива лікарів // Там само. -- 13 груд. -- № 81. -- С. 4. Оголошення // Там само. -- 25 груд. -- № 10. -- С. 8. Боротися з пошестями // Там само -- 28 груд. -- № 13. -- С. 4. Дитячий лікувальний заклад // Там само. -- 1941. -- № 72. -- 2 груд. -- С. 4. Василенко М. Кращий лікувальний заклад // Нове українське слово. -- 1942. -- 1 берез. -- № 47 (62). -- С. 4. поліклініки на чолі з головним лікарем В.Я. Косенком до профілактичних заходів проти інфекційних захворювань. Все населення Софіївського району охоплене щепленням проти віспи, дифтерії та черевного тифу. ... З 15 травня поліклініка розпочне профілактичне щеплення проти дизентерії. Добре організована також дитяча консультація. Цими днями при поліклініці відкривається молочна кухня, що обслуговуватиме дітей до 2 років і видаватиме до 1000 дитячих молочних пайків за рецептами лікарів; щомісяця 10% пайків видаватимуть безкоштовно. Перша дитяча поліклініка на Бульварно-Кудрявській, 20 обслуговує хворих усього міста амбулаторно та дома. Лише за квітень її відвідали 1145 хворих»¹². медичний забезпечення окупаційний

У повідомленні «Київський Інститут охорони материнства й дитинства» йшлося про початок прийому хворих для стаціонарного й амбулаторного лікування за адресою вул. Кадетське шосе, 24, у відділи хірургічний, акушерсько-гінекологічний, онкологічний, дитячу клініку. Для хворих працювали «рентгенівський кабінет і клінічна лабораторія, корева станція»¹². В іншій замітці йшлося про відновлення роботи Українського інституту травматології та ортопедії (Козловська, 3/5), де також приймали дітей і дорослих на амбулаторне й стаціонарне лікування. При амбулаторії діяли ренггенкабінет, кабінет механофізіотерапії та корегувальної гімнастики й масажу, лабораторія Перша міська дитяча поліклініка // Нове українське слово. -- 1942. -- 10 трав. -- № 106 (121). -- С.4. Оголошення // Там само. -- 1941. -- 18 груд. -- № 4. -- С. 4. Там само. В Центральному науково-дослідному та клінічному тубінституті // Там само. -- 1942. -- 12 лют. -- № 33 (48). -- С. 4..

Важливим стало налагодження роботи Центрального науково-дослідного та клінічного тубінституті. В його клініці нараховувалося 125 ліжок. Цивільне населення і військовополонених лікарня обслуговували безкоштовно. «В клініці інституту працюють надзвичайно важливі для лікування туберкульозу відділи -- легеневий, кістково-суглобовий, санітарно-статистичний, а також патологоанатомічні та бактеріологічні наукові лабораторії та два рентгенкабінети. ,..»¹⁵.

Для хворих на туберкульоз функціонував трудовий профілакторій. «У кравецькому, трикотажному, картонажному, штампувальному цехах працюють хворі на легені. Вони одержують зарплату, користуються медичним лікуванням, закритою їдальнею... Перед тим, як відсилати з цехів готові вироби, їх дезінфікують. Тут виготовляються для потреб міста і села цвяхи, хустки, запальнички, відра, полотно, панчохи, рукавички, картонажні вироби тощо»¹⁶. На початку 1943 р. на його території мешкало і лікувалося 700 осіб16 Київський трудовий профілакторій // Нове українське слово. -- 1942. -- 6 лют. -- № 28 (41). -- С. 4.

¹¹ В Києві // Донецкий вестник. -- 1943. -- 31 янв. -- № 18. -- С. 4 ¹⁸ Садовська Р. Фізіотерапевтична поліклініка // Нове українське слово. -- 1942. -- 15 лют. -- № 36 (51). -- С. 1. ¹⁹ Лікувальні заклади // Там само. -- 24 квіт. -- № 92 (101). -- С. 4..

Інколи фантазія авторів кореспонденцій вражає. Наприклад, у статті про фізіотерапевтичну поліклініку Києва Р. Садовська розповідала про чудові умови, в яких можна було отримати різноманітні фізіотерапевтичні процедури: санлюкс, кварц, УВЧ, лікувальні ванни, що дійсно могли бути. Але далі ну щось зовсім неймовірне, враховуючи складну ситуацію в місті з транспортом та пальним: «Тяжко хворі не мають змоги відвідувати лікарню, дістають лікування дома. Медичний персонал виїжджає в разі потреби з своїми переносними фізіотерапевтичними апаратами до пацієнта і на місці лікує його». Наступна фраза, яка також викликає застереження: «Майже всі робітники поліклінік з родин репресованих»¹*.

Іноді газетні повідомлення про медичні заклади були надто короткі, але доволі інформативні: «... на кінець квітня 1942р. у Чернігівській області обслуговували населення 46 лікарень (19 міських і 27 сільських), 37 фельдшерсько-акушерських пунктів»¹⁹' У Лозовій «... працюють 3 лікарні, одна поліклініка, 2 аптеки та 8 медичних дільничних лабораторій» У Лозовій // Донецкий вестник. -- 1943. -- 14 июня. -- № 15 (194). -- С. 4. «29 листопада на Фундукліївській, 12 відкрилась крамниця медичних книжок, канцприладдя та іграшок. Є великий добір медичної літератури з анатомії, гістології, педіатрії, урології, пошесних хвороб тощо» Крамниця медичної книги // Українське слово. -- 1941. -- 10 груд. -- № 18. -- С. 4.. «У Чернігові ...Нормально працюють водогін і лазня. ...Умісті є 39 їдалень, лікарня на 230 ліжок і дві поліклініки» У Чернігові // Донецкий вестник. -- 1943. -- 1 июля. -- № 13 (192). -- С. 4. «Жизнь в Волновахском районе. ... Как проявление заботы о благосостоянии здоровья населения, мы можем отметить то, что у нас инвалиды и многодетные получают от райуправы помощь; открыты дом инвалидов и детский приют..: Хорошо оборудованы две больницы, во всех населенных пунктах имеются свои амбулатории. ...» Жизнь в Волновахском районе // Там же. -- 4 авг. -- № 81 (200). -- С. 4.. «В Горловке ... Громадная работа проделана в области культуры и здравоохранения. ... 350 постоянных коек насчитывают три больницы. Амбулаторной сетью охвачены все населенные пункты» В Г орловке // Донецкий вестник. -- 11 авг. -- № 83 (202). -- С. 2.. «В Севастополе ... действует ... больница на 140 коек с отделениями: родильным, хирургическим и другими. Четыре поликлиники обслуживаются 27 врачами...» В Севастополе // Там же. -- 25 авг. -- № 87 (206). -- С. 4.. «У Харкові. Санітарно- бактеріологічний інститут (медичного товариства) виготовляв різні вакцини, зокрема проти черевного тифу, різачки тощо. ... У місті розпочинає роботу Рентгенінститут. Він лікує хворих, головно на рак, рентгенпромінням. Розпочинається також електролікування...» У Харкові // Там же. -- 15 авг. -- № 84 (203). -- С. 4..

«Тепер у Харкові працюють 20 лікарень, 10 поліклінік і 16 амбулаторій..» З. У медичних закладах // Харків'янин. -- 1943. -- 25 черв. -- № 33. -- С. 2.. «Строительство большой больницы в Луцке, на Львовской улице, подходит к концу. Общее количество комнат 565. Это будет одна из самих больших больниц на Волыне» В Луцке // Последние новости. -- 1942. -- 13 июля. -- № 30 (32). -- С. 4.. «Третья гинекологическая лечебница Киевского комитета взаимопомощи (Мариинско-Благовещенская, 122) имеет хорошо оборудованное стационарное отделение на 30 коек... Со времени своего открытия с ноября месяца лечебница пропустила 1.000 человек больных» Хроника // Там же. -- 27 апр. -- № 19 (21). -- С. 2.. «Дніпропетровськ. Щоб обслужити населення міста й області кваліфікованим медичним персоналом, при 6-й міській поліклініці нещодавно організовано професорську консультацію, яка набуває чимраз ширшої популярності серед відвідувачів. До неї щоденно прибуває до 60 хворих. ...При ній швидко провадять рентгеноскопію, бактеріологічні аналізи і взагалі весь комплекс досліджень закінчують в один день, що особливо важливо для приїжджих» Короткі вісті. Дніпропетровськ // Донецкий вестник. -- 1943. -- 8 авг. -- № 82 (201). -- С. 4.. «В половині жовтня минув рік роботи Комарівської районової управи. З першого дня організації нової влади взялися відремонтувати приміщення для медичних і ветеринарних лікарень, шкіл та інших установ. В районі тепер є 5 медичних амбулаторій, в яких працюють 5 лікарів різних спеціальностей, 5 ветпунктів...» Перший підсумок // Ніжинські вісті. -- 1942. -- 17 жовт. -- № 59. -- С. 3.. «Харчування хворих в лікарнях під час війни являє досить складну проблему. Остерська районна лікарня ... спромоглася добитися в справі поліпшення харчування хворих цього року чималого успіху сумлінною працею всього колективу медичних працівників. Лікарня з допомогою Німецького Військового Командування засіяла житом і городніми культурами понад 3 га землі. Обробити посіви дружно взявся весь персонал. У вільний від роботи час всі сестри, санітарки вийшли на лани, вчасно і якісно обробили всі культури. ,..» Приклад, гідний наслідування // Український кур'єр (Чернігів). -- 1943. -- 11 лип. -- № 8. -- С. 4..

Зовсім неймовірною видається інформація про діяльність київських спеціалізованих лікарень -- диспансерів. Так, в одній з публікацій повідомлялося, що психоневрологічний диспансер (В. Підвальна, 36) «широко розгорнув лікувально-профілактичну й консультаційну допомогу не лише в диспансері, а й у хворих удома. Консультували висококваліфіковані спеціалісти...». Найбільш неправдоподібним виглядає повідомлення про те, що диспансер був повністю забезпечений медикаментами і хворі лікувалися безкоштовно У психоневрологічному диспансері // Нове українське слово. -- 1942. -- 2 квіт. -- № 74 (89). -- С. 4.. Щодо роботи ендокринологічного диспансеру (Кудрявська, 8) вказувалося, що у закладі діяли кабінети з лікування цукрового діабету, щитоподібної залози, ожиріння. Функціонували кабінети ін'єкцій, вдихання кисню, дослідження обміну речовин. Йшлося навіть про можливість налагодження наукової роботи у цій царині Образцовый диспансер // Последние новости. -- 1942. -- 19 янв. -- № 5 (7). -- С. 8.. На обліку та лікуванні в дієтичному диспансері (вул. Басейна, 1) перебувало 100 осіб, до послуг яких діяли дієтична їдальня та лабораторія (рентген і аналізи) Диэтический диспансер // Там же. -- 25 мая. -- № 23 (25). -- С. 4..

Розлога стаття розповідала про стоматологічний факультет Київського медичного інституту та стоматологічну поліклініку (Хрещатик, 50), при якій передбачалася праця двох кафедр факультету: ортопедичної та терапевтичної Василенко М. Лікарі-стоматологи // Нове українське слово. -- 1942. -- 27 лют. -- № 45 (49). -- С. 4.. У червні 1942 р. в газеті вказувалося, що ця поліклініка користується популярністю серед киян. Клініку обслуговували кваліфіковані лікарі. Лікування хворих (у день у середньому 40-45 чол.) було безкоштовним. Так як заклад перебував у віддані медичного інституту, в ньому студенти проходили практичну підготовку на трьох кафедрах: лікувальній, хірургічній і протезування Стоматологічна клініка // Там само. -- 1942. -- 14 черв. -- № 135 (150). -- С. 4..

Складнішою була ситуація з медичним обслуговуванням у сільській місцевості. Значна частина медичних закладів сіл постраждала внаслідок бойових дій, була розграбована місцевим населенням і німцями. Селяни самотужки взялися за відновлення лікувальних закладів, місцеві активісти збирали серед односельців ліки, білизну, харчі тощо. Однак серйозною перешкодою для отримання якісної медичної допомоги у сільській місцевості став брак медичних фахівців. Для нівелювання цієї проблеми до роботи у лікарнях залучали фельдшерів. Зрозуміло, що останні у тогочасних умовах могли надати тільки першу медичну допомогу. Для отримання більш кваліфікованого лікування хворі селяни змушені були звертатися у районні й обласні медичні заклади. Проте на перешкоді цьому постали обмеження окупаційної влади щодо пересування з одного населеного пункту в інший, віддаленість багатьох сіл від своїх районних центрів, брак транспорту, грошей тощо. Упродовж окупації в багатьох українських селах не проводилися ніяких щеплень від інфекційних хвороб, внаслідок чого поширення паразитарних хвороб перевищували будь- які санітарні норми. Про проблеми у роботі сільських лікувальних установ з'являлися газетні повідомлення, однак вони не розкривали всю трагічність ситуації в медичній галузі сіл.

Про байдуже ставлення місцевої влади до закладів цієї сфери на Кіровоградщині розповідала стаття «Руйнування медпунктів на селі». У ній зазначалося, що брак фінансування ставив під сумнів подальше існування багатьох сільських амбулаторій, які через малі прибутки були не здатні оплачувати ставку навіть молодшому медичному персоналу -- 250 крб. щомісяця. «Мало того, є такі села, в яких свідомо руйнуються ці установи керівниками господарств та сільської управи. Наприклад, в с. Беркславці, Бобринецького району, трапився ганебний вчинок, який заслуговує громадського осуду. Сільська амбулаторія містилась у будинку, власник якого продав його кілька років тому господарству. Зараз колишній хазяїн заявив свою претензію на цю будівлю і домігся того, що капітально відремонтований будинок було йому повернено, а дорогоцінне устаткування амбулаторії викинули в сарай. Подібна ж історія трапилась у селі Дубравді. Необхідно, щоб обласна земельна Управа звернула на це увагу і видала розпорядження, щоб громадські і земельні двори взяли на своє утримання сільські амбулаторії та заборонила руйнувати ці установи »⁹.

Про особливості роботи медичних установ сіл Дніпропетровщини йшлося у наступній кореспонденції. Зазначалося, що лікарські установи зазнали великої шкоди «від совєтського війська, яке, відступаючи, мобілізувало увесь медичний персонал, зіпсувало лікарські установи, залишивши селян без медичної допомоги». Повідомлялося, що відділ охорони здоров'я районної управи закінчував організацію і налагодження роботи медичних установ по селах району. «Для цього було виявлено та взято на Руйнування медпунктів на селі // Український голос (Кіровоград). -- 1941. -- 26 листоп. -- № 26. -- С. 3.

Трахома -- хронічне вірусне захворювання очей. облік всіх працівників, що залишились у селах і в місті, і надіслано на роботу в лікарські установи. Всього розпочали вже нормально працювати по селах району 14 амбулаторій, 10 фельдшерських пунктів, дитячих консультацій, 18 пологових будинків, 12 дитячих ясел. Крім того, вже укомплектовано медичним персоналом і обладнано та розпочато роботу в лікарнях сіл: Одинківка, Лоцмано-Кам 'янка та Сурсько-Литовське. Обладнано і відкрито лікарню для трахоматонозних дітей в селі Ямбург. Тут же устатковується лікарня для дорослих»⁹.

Існувала нагальна необхідність піклуватися про сільських вагітних жінок, про що повідомляла Дарія Лукасевич. Серед іншого вона зазначала: «Стан вагітної матері, фізичний і психічний відбивається надзвичайно на дитині, і тому, якщо хочемо, щоб ця дитина була життєздатна, радісна, творча треба створити матері таку родинну атмосферу, в якій чулась би вповні щасливою, та щоб на дитину ждала з радістю, а не так, як це в нас часто буває, коли дитину вітається як конечне зло як «ще один зайвий рот до годування». Наголошувала, що Український Центральний Комітеті повинен подбати, щоб у кожному селі була хоч одна кваліфікована акушерка, яка б надавала фахову допомогу сільським матерям Організація медичної допомоги на селі // Дніпропетровська газета. -- 1941. -- 23 жовт. -- № 13. -- С. 2. Лукасевич Дарія. За здорове село. Опіка над сільською матір'ю // Станіславівське слово. -- 1942. -- 1 листоп. -- № 13 (44). -- С. 7..

Інформаційні повідомлення з'являлися у пресі інших окупованих регіонів. Так, розлога стаття розповідала про Потіцьку лікарню (Кременчуцький район), де щоденно чергували лікпоми, був стаціонар на 19 ліжок. Частина ліків збереглася в аптеці, різні медикаменти позносило населення. Лікар Галустян скаржився на брак палива, гасу і мила. Він відзначав: «При нещасних випадках, як перелом кісток, при пошесних хворобах -- хворим подається лікарська допомога безкоштовно. Хворі, перебуваючи на лікуванні, мають харчі -- сніданок, обід та вечерю. Нещодавно колектив працівників лікарні одержав від Районової Управи розпорядження зробити медичне обстеження в кожному селі і якщо виявляться хворі, взяти їх на лікування...» Сільська лікарня // Дніпрова хвиля (Кременчук). -- 1941. -- 4 груд. -- № 11. --. Про медичну допомогу селянам Харківщини йшлося в іншій газеті. «Валківська лікарня обслуговує вже 60 ліжок, незабаром розгорнуть роботу терапевтичний та інфекційний відділи. Прихожих хворих міста і села обслуговує амбулаторія. Напоготові санітарна організація. В районі медичні амбулаторії з лікарем і відповідним штатом функціонують в селах: Минківка, Ков'яги, Михайлівка. Крім того, медична допомога налагоджується в тих селах, де були амбулаторно-фельдшерські пункти: Кобзарівка, Олек- сандрівка, Заміське, Баранове, Сніжків, Огульці, Новий Мерчик, Перекіп. Наявні сили медробітників району -- 14 лікарів, 14 фельдшерів, 5 акушерок, 12 медсестер, 3 дезінфектора -- готові подати населенню всіляку медичну допомогу» Іванов О. М. Медична допомога населенню // Бюлетень Валківської районової управи. -- 1941. -- 5 груд. -- № 2. -- С. 2. Відкрито медпункт // Дніпрова хвиля (Кременчук). -- 1941. -- 25 груд. -- № 17. --

С. 4..

Однак більшість сіл не мали ні лікарень, ні амбулаторій, в деяких вдалося відкрити медпункти , переважно селяни користувалися послугами фельдшерів, а інколи й знахарок.

За рік окупації органи влади у всіх галузях промисловості, сільського господарства, життєдіяльності населених пунктів намагалися підвести підсумки, отримуючи звіти з низових ланок (від старост, відділів, управ, тощо). Частина з них була оприлюднена в періодичній пресі. Так, зі звіту по Святошинському району відомо, що станом на 10 березня 1942 р. на його території мешкало 5 тис. осіб, функціонували поліклініка, амбулаторія, аптека і ветеринарна амбулаторія. З початку окупації поліклініка обслужила 2857 хворих Звіти районових управ // Нове українське слово. -- 1942. -- 14 берез. -- № 58 (73). -- С. 4..

«Німецькі збройні сили, що переможно вступили на Ніжинщину, поклали перші підвалини тому майбутньому ладу, що крок за кроком почав перемагати наслідки руйнування та безладдя. ... Вже з жовтня [1941 р. -- ^вт.] почали безперебійну роботу в м. Ніжині такі медичні установи, як міська лікарня, міська амбулаторія, пологовий будинок, шкірно-венерологічний диспансер та його стаціонар, а також медаптеки. Потім наслідком невтомної праці з'явилася широка мережа міських та районових медустанов. Одночасно в Ніжинському районі були зорганізовані та безперебійно працюють три лікарні в селах: Талалаївка, Веркіївка та Дремайлівка. Шість лікарських амбулаторних дільниць та 15 фельдшерських і акушерських медпунктів, що в цілому не лишають жодного селища Ніжинщини без медичної допомоги та санітарно- профілактичного нагляду. Цього не було і в минулому. Крім того, відділ охорони здоров'я потурбувався за майбутні, корисні для населення, медичні кадри, відкривши медичну середню школу, що готує фахівців: фельдшерів, акушерок, зублікарів та фармацевтів... Одним з найефективніших заходів була організація при здороввідділі видачі додаткового харчування потребуючим по лікарських висновках хворим та виснаженим людям, обтяженим багатьма дітьми та немовлятами. Це й дало можливість підтримати харчами біля 4000 осіб, з них дітей від року біля 400, багатодітних сімей 85. ,..» Охорона здоров'я на нових шляхах // Ніжинські вісті. -- 1942. -- 16 верес. -- № 50. -- С. 4.

Періодична пресі вміщувала інформацію про діяльність УЧХ, який опікувався становищем бранців. Його співробітники організовували допомогу військовополоненим, налагодили збирання теплих речей, продуктів, грошей тощо. «За короткий час секція опіки над воєнополоненими проробила велику роботу: налагоджено зв 'язки з таборами полонених Києва та його ближчих околиць, куди завозяться харчі та одяг; зібрані пожертви серед населення Києва і по районах Київської області; багато хворих і поранених завезено до київських лікарень, де створені умови для скорішого видужання їх. Для звільнених воєннополонених, що проходять через Київ до інших місць і районів, відкрито однодобовий притулок і їдальню. Багато звільнених полонених дістають білизну і теплий одяг. Крім того, полонені проходять дезінфекцію і миються в лазні...» Опіка над полоненими та пораненими // Нове українське слово. -- 1941. -- 20 груд. -- № 6. -- С. 3.

Нині вул. Володимирська.. У віддані цієї організації перебували й заклади охорони здоров'я, які в 1942 р. були перепідпорядковані Комітету допомоги. У пресі щодо лікарні по В. Володимирській, 47, зазначалося, що «Кількість ліжок була збільшена з 80 до 120. В лікарні була пристойно обладнана операційна, рентенкабінет, електро-світло-водолікарні. Хворим двічі на день давали гарячу їжу, проблема була з дієтичним харчуванням. Лікарню обслуговував висококваліфікований медичний персонал: професори Юазі- лєвич, Пововонський, Коломійченко, доцент Кособудський, лікарі Дубен- ко, Волинець і головний лікар, він же гінеколог Скалецький та інш.» Василенко М. Кращий лікувальний заклад // Нове українське слово. -- 1942. -- 6 трав. -- № 102 (117). -- С. 4.. Однак, щодо гарячої їжі -- це було перебільшення. Незаперечним є факт, що полонених погано годували. В газетах ніхто не писав про те, що окупаційна влада вилучала приміщення лікарень з усім майном для потреб німецької армії, що хворі військовополонені помирали в медичних установах від голоду і холоду, що не було елементарних ліків і перев'язувальних матеріалів тощо.

Стаття суто пропагандистського характеру розповідала про самовіддану діяльність представників Червоного Хреста у Трансністрії, головними меседжами якої були боротьба румунського народу проти більшовизму, українці як етнічна група не фігурували зовсім у цьому опусі. «...Общество Красного Креста призвано обслуживать армию, борющуюся против жестокости и разрушительной деятельности большевизма. В тяжелой обстановке, на фронтах Днестра, отряды Красного Креста самоотверженно работали, организуя фронтовые госпитали, столовые и транспортировку раненых. ... Наши госпитали обслуживали также и русских военнопленных, которым уделялось такое же внимание, как и румынам. ...Теперь мы находимся в Одессе, в Красном Кресте, этом идеале вечного мира и благоволения среди людей, в доказательство того, что румынский народ борется в защиту цивилизации и освобождает народы, страдавшие долгие годы под игом большевизма»¹⁰.

Піднесення, пов'язане з відновленням багатьох організацій у початковий період окупації швидко розвіялася реаліями підокупаційного буття. З'ясувалося, що нацисти не виділяли кошти на фінансування більшості установ охорони здоров'я, а цю функцію переклали на плечі місцевої влади, яка, однак, самостійно не могла розпоряджатися місцевим бюджетом і всі свої дії мала узгоджувати з німецькими посадовцями. Та й надходження до бюджетів були настільки незначними, що про фінансування охорони здоров'я як системи, як це було в Радянському Союзі, звичайно, не йшлося. Хоча періодичні видання й надалі продовжували вміщувати бравурні статті про роботу того чи іншого закладу.

Для прикладу розглянемо публікації, що стосувалися однієї з київських лікарень -- Олександрівської. Вона дійсно функціонувала з вересня 1941 р. до березня 1942 р. З 1 квітня 1942 р. лікарню було переведено (вже як Першу міську клінічну) на Кадетське шосе , збільшено кількість ліжок. її приміщення вилучено під німецький госпіталь . З газетних кореспонденцій відомо, що ця одна з найбільших лікарень Києва мала терапевтичний, хірургічний, вушний, очний, акушерсько-гінекологічний, урологічний, нервовий, шкірно-венеричний та інфекційний (загальний і дитячий) відділи, швидку допомогу, лабораторію, рентгенвідділ. Працювали висококваліфіковані фахівці -- професори А. Зюков, В. Селецький, І. Студзинський, лікар В. Хатунцев та ін. Зазначалося, що лікарню приєднали до ТЕЦ і включили опалення, що дозволило застосовувати різні процедури фізичних методів лікування. «Поліпшується також харчування хворих; страви видаються тричі на добу. ... При лікарні є військовополонені, що дуже бідують. Для них приймаються від населення Красный крест в Транснистрии // Одесская газета. -- 1941. -- 22 дек. -- № 24. -- С. 6.

Нині Повітрофлотський проспект. Історія медицини // Режим доступу: http://www.logos.biz.ua/proj/medoz/medycyna- 002.pdf пожертвування харчами»¹¹⁰. Достовірність представлених у статті даних розвінчується спогадами А. Зюкова: «Красива і затишна клініка мала тепер жалюгідний вигляд: через забиті фанерою вікна в палати проникала зимова холоднеча, коливаючи тьмяне полум 'я коптілок; замерзлі крани давно вже перестали давати воду і переповнені нечистотами вбиральні видавали нестерпний сморід. ... На ліжках, скорчившись від холоду, підклавши під голову штани або куртку, стогнали в тифозному маренні укриті шинелями радянські військовополонені. Серед цього мороку, смороду та холоду, в брудних халатах, натягнутих поверх шуб і пальто, як тіні рухалися працівники «клініки». Вони були голодні, понівечені морально, ледве трималися на ногах, заражалися на висипний тиф, але чесно виконували свій обов'язок і не залишали свого поста. Про харчування хворих ніхто не дбав. Німецьке командування розпорядилося відпускати в лікарні тільки воду, але і її не було в достатній кількості. Іноді біля дверей з 'являлися якісь засніжені жіночі фігури, вони привозили дитячі саночки, завалені ганчір'ям -- звідси діставалися відра, доверху наповнені гарячим пшоняним супом з картоплею. Це була данина милосердя Пріорки і Куренівки , данина невідомих патріотів, єдина можливість хоча як-небудь нагодувати хворих»¹¹¹. Це ще раз підтверджує необхідність критично сприймати наведену в газетах інформацію і зіставляти її з матеріалами з інших джерел.

Отже, визначальними рисами публікацій початкового періоду було висвітлення «грабіжницьких і руйнівних заходів більшовицької влади» при відступі, активної громадської позиції місцевих медичних працівників, які відразу «зі звільненням міста» розпочали роботи з налагодження діяльності різних закладів сфери охорони здоров'я. Траплялися згадки про допомогу нацистської влади у здійсненні зазначених заходів. Висловлювалася надія на розвиток мережі медичних установ, підвищення рівня медичної допомоги, зниження захворюваності, особливо на інфекційні хвороби тощо. Звичайно, такий оптимізм швидше нагадував популістичні, нічим не підкріплені висловлювання, адже брак фінансування, медикаментів, палива, вилучення приміщень німецькою владою стали реаліями роботи закладів охорони здоров'я у роки нацистської окупації.

Окупаційна влада створювала ілюзію піклування про стан здоров'я місцевого населення. Будь-яка інформація в періодичній пресі подавалася Клінічна спеціалізована лікарня // Нове українське слово. -- 1941. -- 19 груд. -- № 5. -- С. 4.

* Пріорка та Куренівка -- мікрорайони м. Києва. Історична довідка // Режим доступу: http://nmapo.edu.ua/index.php/uk/institut- simejnoji-meditsini/kafedra-infektsijnikh-khvorob-1/272-kafedra-infektsijnikh-khvorob-3саме під таким кутом зору. На створення позитивного іміджу завойовників були спрямовані й окремі заходи, здійснювані ними чи місцевими урядниками -- виконавцями. Так, звичайне зібрання лікарів у Житомирі назвали конференцією, у зв'язку з приїздом у місто керівника відділу здоров'я і народної опіки міністерства східних окупованих територій д-ра Вегнера. На зустріч з останнім запросили українських лікарів й аптекарів Житомира й округи, також був присутній генеральний комісар Клем, від відділу здоров'я й народної опіки при Райхскомісаріаті України -- державний д-р Айзенменгер і оберштурмфюрер СС аптекар Міллер Конференція лікарів у Житомирі // Нове українське слово. -- 1942. -- 12 берез. -- № 56 (71). -- С. 4. Охорона здоров'я на Україні // Там само. -- 1943. -- 9 лют. -- № 33 (351). --. Поза межами публікація залишилася інформація про те, що приніс цей захід українським медикам і як він вплинув на подальшу роботу останніх.

У 1942-1943 рр. у пресі була опублікована низка важливих розпорядчих й установчих документів у сфері охорони здоров' я, які дозволяють сформувати уявлення про ситуацію у медичній галузі загалом і щодо місцевого населення зокрема. Тенденції суттєво не змінилися. Основна увага зосереджувалася на боротьбі з інфекційними хворобами, антисанітарією.

«... Із поширених на Україні пошестей найбільш загрожує ... висипний тиф. Малярія теж дуже поширена, особливо в південних заболочених місцевостях України. Останніми роками велика кількість людей стала жертвою цієї хвороби. ... Для боротьби з заразними хворобами організовані інфекційні відділи. У малярійних вогнищах весною і літом за допомогою отруйних речовин або нафти знищується комар-анофелес, збудник зарази. ...З Рейху на Україну приставлено багато печей для знищення вошей, які розносять заразу. Кожний український робітник, що їде в Німеччину, двічі або тричі проходить процес дезінфекції, щоб не занести зарази в Райх...» .

«... Ті мешканці України, які працюють в урядах і господарських підприємствах для відбудови України, на випадок хвороби находитимуться під особливою опікою Райхскомісара. До хвороби належать також наслідки нещасного випадку під час праці на заводі. Ці особи можуть на випадок хвороби отримувати безкоштовну лікарську допомогу, лікування в лікарнях і ліки. Працівник не мусить за цю охорону здоров'я ... платити ніяких вкладок, їх будуть оплачувати працедавці. Розпорядження Райхскомісара Еріха Коха має на меті те, що особи, які особливо відзначилися в службі над відбудовою України і тим самим накористь великонімецького європейського бою проти жидо-більшовизму, також у випадку нещастя, яке постало внаслідок хвороби або випадку під час праці, мали допомогу у відзисканні свого здоров 'я. Значення цього великодушного зарядження не можна ще проглянути, але воно є знаком того, що німецька цивільна влада, не зважаючи на війну і тим самим висунені важливі завдання, твердо рішена також заопікуватися тими силами народу, які цілковито включилися до праці. Воно є першим кроком до поборення соціяльної нужди, в яку кинули більшовики поневолені народи>> Розпорядження про охорону хворих // Український голос (Проскурів). -- 1942. -- 5 лип. -- № 54 (80). -- С. 4.. Терміни та розміри надання допомоги було конкретизовані у наступному розпорядженні: «На випадок хвороби чи нещастя під час праці всі місцеві робітники і службовці, які в східніх оперативних областях зайняті на німецьких чи місцевих виробництвах, мають право на забезпечення. Не зважаючи на фінансові труднощі, які виникли і виникають ще й тепер у цілковито сплюндрованій Сталіним країні, німецьке управління в межах нового порядку забезпечення на випадок хвороби і нещастя забезпечує такі широкі заходи: 1. Догляд за хворими, що складається з: а) безкоштовного лікарського догляду, б) безкоштовного забезпечення ліками і дрібними лікувальними заходами, в) безкоштовного лікування зубів. 2. Виплата грошей по хворобі в розмірі половини платні за кожний календарний день протягом 12 тижнів, якщо хвороба спричиняє непрацездатність хворого. 3. Догляд у лікарні відповідно до лікарського догляду і грошової допомоги по хворобі протягом 12 тижнів. 4. Лікувальна допомога для поранених при нещасних випадках на виробництвах, що складається з: а) лікарського догляду, грошової допомоги по хворобі протягом 12 тижнів і б) пенсії, яка забезпечується при втраті більш як третини працездатності в половинному розмірі грошової допомоги по хворобі і при втраті працездатності більш як на 2/3 у повному розмірі грошової допомоги. Поряд з пенсією забезпечується, в випадках потреби нового лікування, лікарський догляд в повному обсязі. Витрати на створення фондів для забезпечення на випадок хвороби і нещастя на робітників не покладається. Ці кошти, навпаки, складаються з внесків на соціальне забезпечення від працедавців. Основні положення нового забезпечення на випадок хвороби чи нещастя вступають в силу з 1-го травня [1943р.]» Впорядковування забезпечення на випадок хвороби і нещастя // Чернігівський кур'єр. -- 1943. -- 9 трав. -- № 36 (194). -- С. 2..

Підконтрольність вітчизняних закладів охорони здоров'я німецьким окупаційним органам регулювалася «Розпорядженням фюрера про санітарні заходи та охорону здоров'я» Розпорядження фюрера про санітарні заходи та охорону здоров'я // Нове укра-їнське слово. -- 1942. -- 2 верес. -- № 203 (218). -- С. 2. Від спеціаліста до практикуючого лікаря // Український голос (Проскурів). -- 1942. -- 5 лип. -- № 54 (80). -- С. 3..

Критикувалася надмірна спеціалізація радянських лікарів: «... досконалу працю може виконувати тільки той, хто набув основної загальної професійної освіти, але спеціяльно цікавиться окремою ділянкою своєї професії вже після того, як він осягнув згадану ціль і передовсім має до цього здібності»¹¹⁷. Ця теза серед іншого була розвинута в наступній статті: «Місцевий лікар проходив лише теоретичні студії і не має, як німецькі лікарі, загального медицинського практичного вишколу». Тому постало питання перекваліфікації лікарів. Наголошено про відповідальність лікарів і власне пацієнтів за приховування інформації про інфекційні хвороби. Розміщено інформацію про ціни на основні лікарські послуги. Німецькі посадовці наголошували, що вжиті протиепідемічні заходи сприяли зменшенню кількості захворювань Нові постанови про охорону здоров'я в Україні // Там само. -- 20 верес. -- № 67 (93). -- С. 3. Поліклініка у Житомирі // Там само. -- 1942. -- 2 серп. -- № 62 (88). -- С. 4..

Загалом у пресі 1942-1943 рр. щодо охорони здоров'я превалювали інформаційні та пропагандистські публікації. Інформаційні замітки мали на меті повідомити про стан справ у медичній галузі, розвиток медичної мережі, містили дані про відкриття/закриття/переміщення того чи іншого медичного закладу. Кореспонденції пропагандистського характеру спрямовувалися й далі на створення позитивного іміджу окупаційної влади, наголошуючи на «визначальній ролі» останньої у функціонуванні лікувальних установ.

«Нещодавно у Житомирі організовано міську поліклініку, при якій обладнано 5 кабінетів. При поліклініці працює 71 чоловік медичного персоналу. Щоденно поліклініка подає лікарську допомогу 300-400 хворим. Також працює рентгенівський кабінет. Обслужування хворих платне, але інваліди, старі, військовополонені й інші лікуються безкоштовно. Дентистичний кабінет подає велику допомогу воякам німецької армії. Фармацевтична і стоматологічна школи, які організовані в Житомирі, випустять в цьому році нових фахівців, що знайдуть затруднення в місті та в районах»¹⁹.

«Цивільна адміністрація пильно дбає про охорону здоров'я українського населення. Так, в Житомирі, де вже працює 20 українських зубних лікарів, відкрито тепер також модерно устатковану дентистичну клініку, при якій діятиме дентистична лябораторія. Клініка буде забезпечена німецькими ліками та приладдям» Модерна дентистична клініка в Житомирі // Донецкий вестник. -- 1943. -- 28 июля. -- № 79 (198). -- С. 4..

«... Тяжкої шкоди зазнала наша батьківщина від мерзенної совєтсь- кої зграї. Але Україна назавжди вільно дихає, завдяки непереможній Німецькій Армії, скинувши жидівсько-більшовицьке ярмо. Дружно працює визволений український нарід, відбудовуючи свою вітчизну, і серед численних установ, що вже стали до ладу, відновила працю і очна клініка Київського медичного інституту. ... клініці пощастило не лише зберегти майже все своє устаткування, але й основний кадр кваліфікованих робітників. З кожним днем зростає число відвідувань хворих; тут роблять складні операції, поновлюється наукове життя, весело дзвенять молоді голоси студентів, які щодня заповнюють свої клініки. ,..» І. Ч. У затишному особняку (Очна клініка КМІ) // Нове українське слово. -- 1942. -- 22 січ. -- № 16 (31). -- С. 4..

«...дякуючи енергійній роботі міської управи... й тому високогу- манному ставленню, яке виявило до населення нашого міста німецьке командування, вдалося набагато поліпшити становище. Велику допомогу подавали нам німецькі лікарі і особистою працею й перев'язочним матеріалом та медикаментами. Запрацювали лазні, дезинфекційні камери, ліквідована в зародку епідемія тифу, що спалахнула в містах» Відвага й гуманність // Нове життя (Ворошиловград). -- 1942. -- 15 листоп. -- № 39. -- С. 2..

«В Юзовской городской больнице. У нас в городе нет специального родильного дома, а есть хорошая городская больница, которая имеет у себя акушерско-гинекологическое отделение, рассчитанное на 32 койки. Акушерско-гинекологическое отделение имеет значительный штат квалифицированных акушерок с большим стажем работы. ... За истекший 1942 год произведено 2.045 акушерско-гинекологических операций, а за шесть месяцев 1943 года в гинекологическое отделение поступило 1.096 больных. ... Необходимо также отметить, что городская больница получает большую помощь от германского командования. ,..» В Юзовской городской больнице // Донецкий вестник. -- 1943. -- 18 июля. -- № 76 (195). -- С. 4..

Як зазначалося вище, боротьба з інфекційними захворюваннями та санітарне благополуччя населених пунктів стали важливими напрямами діяльності працівників медичних установ у роки нацистської окупації. Умови війни й окупації спричинили міграцію значної кількості людей, появу біженців, що разом зі складними житлово-побутовими умовами та недотримання елементарних санітарно-гігієнічних норм і правил, неритмічною роботою комунальних служб спричинили суттєве погіршення санітарного благополуччя більшості населених пунктів. Окупаційна влада вимагала терміново вирішити питання очищення міст від сміття. Зазначена проблема обговорювалася на пленумі КМУ, відзначалося, що через брак транспорту засмічення міста почалося ще влітку 1941 р. Суворі умови зими значно ускладнили цю справу. Передбачалося, що сміття вивозитимуть трамваями, гужовим транспортом, а також спалюватимуть . Насправді вдалося провести заходи тимчасового характеру, що не могли суттєво вплинути на глобальну проблему засмічення великого міста. Через три тижні на пленумі міської управи це питання підняли знову, пропонуючи очистити місто від сміття, залучивши для цього населення; зібрати всі наявні запаси хлорного вапна і хлорувати воду. Голова міста Л. Форостівський наголосив, що «очищенню міста від сміття повинні віддати всю увагу не тільки представники охорони здоров 'я, а й районові управи, а також усі урядовці, від яких будь-якою мірою залежить успіх цієї першорядної справи» На пленумі міської управи // Нове українське слово. -- 1942. -- 6 берез. -- № 51 (66). -- С. 4. На пленумі міської управи // Там само. -- 28 берез. -- № 70 (85). -- С. 4. Калиниченко Н. Привести в культурний стан наше місто // Дніпропетровська газета. -- 1941. -- 2 груд. -- № 46. -- С. 4..

Не оминула ця проблема й місто Дніпропетровськ. «... Через несвоєчасне прибирання та вивезення сміття з окремих домоволодінь, санітарний стан міста дуже незадовільний. Зараз питання про очищення міста стає першочерговим і невідкладним. ... Все населення, з свого боку, повинно взяти найактивнішу участь у цих санітарних заходах. Кожний в своєму будинкові, дворі та на вулиці повинен не допускати засміченості. В подальшому потрібно сміття і всякі покидьки складати у відповідних місцях, в ящиках для сміття, урнах тощо»¹²⁶. Звичайно, така ситуація сприяла поширенню інфекційних захворювань. Тому пріоритетними завданнями охорони здоров'я стали боротьба з епідеміями та покращення санітарного стану міст і сіл, про що неодноразово повідомлялося в окупаційній пресі. «Війна завжди викликає епідемічні захворювання. В Києві з перших же днів війни створились передумови для розвитку епідемічних захворювань. Це -- перебої в харчуванні, масовий рух біженців та військових частин і, нарешті, пожежі й масове переселення на нові квартири. В цей час особливо енергійною була протиепідемічна робота в місті, яку провадить санітарно-епідеміологічна організація. ... Тепер наше місто стоїть перед загрозою висипного тифу. Недостача палива, харчів, незадовільна робота комунальних підприємств, значний рух мішечників, селян, військовополонених створюють умови для розвитку паразитарних тифів. На боротьбу з цим мобілізована вся санітарно-епідеміологічна організація. Однак, тільки при активній допомозі всіх міських організацій, установ і населення, цілим комплексом профілактичних заходів можна вести з ним лихом успішну боротьбу. Багато допоможе в цьому належний санітарний стан і безперебійна робота лазень, пралень, перукарень, додержання санітарного стану в готелях, заїздах. Не менше значення має також робота Всеукраїнського комітету допомоги полоненим та пораненим та населення з військовополоненими щодо дезінфекції їх білизни, одягу, своєчасного ізолювання хворих, а також налагодження опалення й додержання санітарного мінімуму в школах» Бойко М. Запобігти інфекційним захворюванням // Нове українське слово. -- 1941. -- 20 груд. -- № 6. -- С. 4..

Про конкретні кроки в боротьбі з висипним тифом і про необхідність участі в цьому процесі безпосередньо цивільного населення повідомлялося з Дніпропетровська. «... Не зважаючи на ці тяжкі умови, зараз провадиться вжиття ряд заходів для попередження захворювань на висипний тиф: виявляється кількість і стан дезинфекційної апаратури у містах та районах області, укомплектовуються медично-санітарні дільниці працівниками, збирається лабораторне обладнання і т. інш. Щоб уникнути захворювань на висипний тиф, треба в першу чергу організувати рішучу боротьбу з завошивленістю. ...Завошивлені учні не повинні допускатись у клас до їх санітарної обробки, а також обробки їх сімей та квартир: стрижка, миття в лазні, пропуск через дезинфекційну камеру одягу, або прожарювання його в печі, прасування гарячим прасом, дезинфекція квартири і т. інш. ... Далі треба поновити роботу лазень у містах та селах, щоб населення мало змогу митись. Необхідно також організувати продаж у лазнях мила відвідувачам у тій кількості, яка необхідна для одноразового миття (50 гр.)... Організувати виріб господарчого мила по містах та забезпечити ним у першу чергу медично- санітарні установи. Прання білизни як у пральнях, так і в домашніх умовах повинно провадитись з обов'язковим виварюванням... Необхідно також встановити ретельний санітарний контроль за всіма гуртожитками та місцями скупчення людей, своєчасно виявляти всіх підозрілих на висипний тиф хворих та негайно їх госпіталізувати. ... Торгівля старим одягом на „товкучках” може бути джерелом висипного тифу через те, що цей одяг може бути завошивлений. Необхідно організувати попередню дезинфекцію старого одягу, що продається на ринках, пропускаючи його через дезинфекційну камеру. ,..» Рибка П. Не допустити захворювань на висипний тиф // Дніпропетровська газета. -- 1941. -- 5 груд. -- № 49. -- С. 3.

* Сап. Наказ комендатури // Дзвін (Кривий Ріг). -- 1941. -- 17 жовт. -- № 7. -- С. 4. В міській управі // Українське слово. -- 1941. -- 28 листоп. -- № 69. -- С. 4..

На реєстрацію та запобігання поширення інфекційних захворювань спрямовувалася законодавчі акти окупаційної влади. Польовий комендант м. Кривого Рогу у жовтні 1941 р. видав наказ, за яким вимагалося негайно повідомляти «про всі випадки інфекційних хвороб як, шкарлятина, кір, дифтеріт, черевний тиф, зворотний тиф, висипний тиф, висипна лихоманка, малярія, дизентерія, холера, сибірська болячка, носатизна, хвороба боязні, водобоязнь, правець, правець потилиці, туберкульоз, трихіноз ...», а також про всі статеві хвороби. «Населення м. Кривого Рогу повинно дбати про охайність та чистоту. Насамперед потрібно, щоб вулиці, вхідні шляхи, подвір 'я були охайні. Потрібно тримати в порядку відхожі місця та ями або закласти нові»¹²⁹. За постановою КМУ, всі лікарі, «що працюють у медичних закладах або займаються приватною практикою, повинні брати на облік кожне гострозаразливе або підозріле на нього захворювання. Відомості складаються за такими даними: прізвище та ім'я хворого, вік і точна адреса, назва хвороби, час захворювання, установа чи учбовий заклад, де працює, або яке відвідує хворий, і подаються до найближчої санітарної станції. ... Щоб запобігти поширенню епідеміологічних захворювань, усі без винятку захворілі на інфекційні хвороби підлягають госпіталізації по лікарнях. В разі відмовлення госпіталізація провадиться примусово. ,..»130. Генеральний Комісар Волині та Поділля застерігав місцеве населення не надавати притулок немісцевим особам Пересторога. Жодної підтримки блукаючим особам // Український голос (Прос-курів). -- 1942. -- 26 лют. -- № 17 (43). -- С. 1.. Від медичних працівників особливо вимагали дотримання необхідних норм санітарії та гігієни М. К. Дзеркало медицини // Український кур'єр (Чернігів). -- 1943. -- 14 лип. -- № 9. -- С. 4.. Уряд Генерального Губернаторства передбачив спеціальні норми мила, мильного порошку та пиляного порошку до прання для всіх працюючих у медичних закладах Чистота в службі здоров'я // Дрогобицьке слово. -- 1942. -- 17 квіт. -- № 45 (119). -- С. 4.. З метою недопущення поширення інфекційних хвороб видавалися накази про заходи по знищенню гризунів у житлових будинках, на підприємствах, торговельних складах та інших приміщеннях Наказ Ворошиловградської міської управи № 50 від 27 жовтня 1942 р. // Нове життя (Ворошиловград). -- 1942. -- 6 листоп. -- № 35. -- С. 2..