Культурно-освітня, громадська та церковна діяльність О.П. Крижановського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Культурно-освітня, громадська та церковна діяльність О.П. Крижановського

Виконала:

Рокицька О.Д.

У статті розглядається діяльність О.П. Крижановського (архієпископа Смарагда), його роль у духовному та освітньому розвитку України і Росії наприкінці XVIII - на початку XIX століть.

Ключові слова: архієпископ Смарагд, професор богослов'я, єпархія, семінарія, духовна академія, академічна конференція, духовні училища, просвітитель.

В статье рассматривается жизненный путь и деятельность О.П.Крижановского (архиепископа Смарагда), его роль в духовном и образовательном развитии Украины и России конца XVIII - начала XIX столетий.

Ключевые слова: архиепископ Смарагд, профессор богословья, епархия, семинария, духовная академия, академическая конференция.

The article deals with life, creative activities and development of O.P.Kryzhanovskyi (Archbishop Smaragd), his contribution to the cultural, educational and church activities in Ukraine and Russia at the end of XVIII century - the beginning of XIX century.

Key words: Archbishop Smaragd, a professor of theology, the diocese, seminary, theological academy, an academic conference.

Постановка проблеми дослідження. В умовах модернізації освітньої галузі, пошуку перспективних способів розвитку системи освіти й виховання, зміни духовних цінностей та орієнтирів актуальним є звернення до історичної культурно-освітньої спадщини видатних діячів минулого, зокрема періоду ХVIII - початку ХIХ століть.

Адже пріоритетними в розвитку життєвої компетентності молоді є орієнтація на культурну спадщину українського народу та світової спільноти, формування гуманістичного світогляду, духовності особистості.

Це відкриває нові можливості для відродження національно-виховних традицій у державі, зокрема духовно-моральних цінностей, виховання патріотизму та почуття гордості за великих українців, діяння яких ій донині слугують прикладом для виховання особистості в полікультурному середовищі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з теми. Багатогранна особистість О.П.Крижановського привертала увагу дослідників ще у XIX столітті. У 1914 році Н.Н.Глубоковський, професор Санкт-Петербургської академії, видав праці "Высокопреосвященный Смарагд (Крыжановский), архиепископ Рязанский. Его жизнь и деятельность" та "Родословие Смарагда (Крыжановского), архиепископа Рязанского", а також ним були опубліковані листи О.П. Крижановського до відомих у той час особистостей [6-10]. У працях дослідника зроблено перші спроби проаналізувати та осмислити життєвий шлях і діяльність архієпископа Смарагда.

Активна духовно-просвітницька діяльність О.П. Крижановського не залишалася поза увагою високопреосвященних пастирів. У спогадах і відгуках Московського митрополита Філарета розкрито особливості його внутрішнього світогляду та характеру [11].

Водночас зазначаємо, що в українській науково-педагогічній літературі культурно-освітня діяльність О.П.Крижановського не досліджена. Дотепер також немає достатньої кількості архівних матеріалів і наукових розвідок, які б дали можливість повною мірою оцінити аспекти освітньої діяльності архієпископа Смарагда.

Отже, метою статті є розкриття культурно-освітньої діяльності архієпископа Смарагда, великого українця, просвітителя, на основі ретроспективного аналізу його педагогічного доробку, архівних матеріалів, документів і наукових праць.

Виклад основного матеріалу. Життя і діяльність Олександра Крижановського - визначене явище в історії Православної церкви, культури та освіти. Цей визначний за походженням українець працював у різних куточках Російської імперії та ввійшов в історію як один із визначних просвітників свого часу. На жаль, у сучасності його ім'я призабуте.

За своє чернече життя архієпископ Смарагд очолював багато єпархій: Полоцьку, Могильовську, Рязанську, Харківську, Астраханську, Орловську. Його життя і діяльність були тісно пов'язані з історичними церковно- освітніми подіями того часу.

Олександр Петрович Крижановський народився 9 березня 1796 року в селі Велика Березянка Таращанського повіту Київської губернії в сім'ї православного священика. Отже, Олександр Крижановський зростав у духовній зразковій українській родині. Батько Петро Михайлович був освіченою людиною і турбувався про навчання своїх дітей. Так, старший брат Гавриїл закінчив Київську духовну семінарію та Києво-Могилянську академію, викладав у семінарії цикл дисциплін: грецьку, німецьку, поезію та математику, а також завідував семінарською бібліотекою, був призначений Таращанським протоієреєм (1824 р.) [3]. Тому Олександр прагнув наслідувати свого старшого брата: 1805 року вступив на навчання до Київської духовної семінарії, яку закінчив відмінно. Згодом продовжив навчання в Києво-Могилянській академії до третього курсу, а в 1815 році був направлений до Санкт-Петербурзької академії як один із кращих учнів. Олександр Петрович за успіхи в навчанні був двічі нагороджений срібною та золотою медалями. У Петербурзькій академії він слухав лекції відомих учених та глибоко оволодів знаннями з філології, богослов'я, а 1819 року закінчив навчання в академії з присвоєнням звання магістра богослов'я. Як одного із кращих випускників його залишили в Санкт-Петербурзькій академії викладачем богословських наук [7].

29 серпня 1819 року Олександр прийняв чернецький постриг і отримав ім'я Смарагд на честь одного із сорока севастійських мучеників. У цьому ж році він був рукопокладений в ієродиякона, а через місяць - в ієромонаха.

Олександр Петрович Крижановський був діяльним наставником і щирим проповідником православ'я. Молодий викладач провідне значення надавав освіті та християнському вихованню. Його проповіді були продумані, красномовні, зрозумілі. Олександр Петрович позитивно впливав на молодь, після викладання матеріалу вдавався до обговорення, тобто залучав учнів до бесіди, у якій перевіряв засвоєння знань [6]. У листі до брата Гавриїла зазначав: “Необхідно відкривати школи на місцях, при тій же Свято-Михайлівській церкві, де править батько, щоб кожен з прихожан навчився читати “святе слово”. Освіту повинні отримати також і селянські діти” [2, с. 131].

Варто зазначити, що в 1817 році Києво-Могилянську академію закрили, а на її основі в 1819 році було відкрито Київську духовну академію. Для забезпечення її викладачами з Санкт-Петербурзької академії запросили кращих викладачів. Так 30 червня 1821 року Олександр був переведений до Київської духовної академії викладачем богослов'я та призначений інспектором і професором академії, а в 1823 році затверджений дійсним членом академічної конференції.

О.П.Крижановський ставив до вихованців академії високі вимоги, зокрема працював над формуванням у молоді християнських високодуховних чеснот, а також працював над питанням активного засвоєння знань. Щосуботи він проводив з учнями релігійно-етичні бесіди.

Олександр Петрович справляв гарне враження не тільки на своїх студентів, але й на керівництво академії. 23 лютого 1824 року за рекомендацією ректора, архімандрита Мойсея, та за сприяння академічної конференції Олександру Крижановському було присвоєно звання екстраординарного професора богослов'я, а також затверджено членом цензурного комітету [6]. Таке просування по службі пояснювалось активною позицією та успішним виконанням усіх доручень. Так, наприклад, під час ревізії у 1822 році Волинської, Мінської і Чернігівської семінарії він провів усесторонню і досконалу перевірку життя та діяльності семінарій і надав обґрунтований звіт про свою роботу. У 1823 році, перевіряючи Кам'янець-Подільську семінарію, він рекомендував добудувати нові приміщення для семінаристів. Варто зазначити, що в 1821-1825 роках Олександр Петрович був членом комітету із забудови академічних приміщень, тому постійно дбав про добробут учнів та організацію навчального процесу. Активна діяльність у релігійній та освітній сфері високо підняла авторитет Смарагда.

У 1823 році Смарагд був переведений у сан архімандрита, а від 1825 році тимчасово виконував обов'язки ректора Київської семінарії; 1826 року - був затверджений на цій посаді. Будучи ректором Київської семінарії, він домігся добудови нового приміщення, турбувався про належне забезпечення семінарської бібліотеки, допомагав вихованцям матеріально, багато уваги приділяв релігійному вихованню учнів. Смарагд був суворим та вимогливим, але разом із тим, піклуючись про вихованців, проявляв сердечність і милосердя [12]. архієпископ смарагд освітня діяльність

У травні 1828 року О.П. Крижанівського було запрошено на посаду ректора та професора богослов'я у Віфанську семінарію, а також за рекомендацією Московського митрополита Філарета він був призначений настоятелем Високопетровського монастиря. У цей же період його було обрано дійсним членом конференції Московської академії та членом внутрішнього академічного правління у Московському і Казанському округах. Олександр Петрович виявив себе чудовим організатором, духовною особистістю, яка самовіддано служила духовній і просвітницькій справі. Архімандрит Смарагд прагнув відкривати школи при монастирях та церквах: з цією метою розробив відповідний план, який повинен був втілитися в Московському та Казанському округах. Але 23 серпня 1828 року, незважаючи на небажання місцевого єпархіального керівництва, Смарагда Комісією духовних училищ було назначено ректором Київської академії і одночасно настоятелем Києво-братського монастиря [6].

Як просвітник О.П. Крижановський розробив для вихователів і вчителів вимоги щодо формування в молоді високих моральних рис - чесності, порядності, поваги до батьків тощо. А оскільки, на його думку, моральне виховання значною мірою залежить від рівня розвитку духовності особистості, то і розумовий розвиток повинен поєднуватися з духовним. Викладаючи богослов'я, архієпископ намагався зробити свої проповіді зрозумілими і дохідливими, а чернече життя намагався реорганізувати на користь для суспільства. Він навчав ченців проповідувати, організував для них школу церковного співу.

Перебуваючи на посаді ректора Київської академії, Олександр Петрович домігся побудови нового приміщення, виконував й інші доручення, зокрема в 1829 році здійснював ревізію Київської семінарії, в 1830 році - перевіряв Чернігівську і Мінську семінарії та проаналізував у звіті позитиви й негативи їх діяльності. Завдяки своїй грамотності та ерудиції архімандрит Смарагд набув великої популярності та визнання [5].

27 серпня 1830 року О.П.Крижановського було переведено в Санкт-Петербурзьку академію ректором і професором богослов'я, а також настоятелем Пінського Богоявленського монастиря. Олександр Петрович доклав чимало зусиль для досягнення високого рівня освіти, залучав до цього найкращих викладачів академії. На жаль, на цій посаді він попрацював недовго: 12 вересня 1831 року архімандрита Смарагда було призначено єпископом Ревельським та вікарієм Санкт-Петербурзької єпархії.

20 вересня 1831 року в Казанському соборі відбулася хіротонія. Одночасно новому єпископу було передано і управління Троїце-Сергієвою пустинню неподалік від Санкт-Петербурга. Коло обов'язків його значно розширились і ускладнились, тому єпископу Смарагду прийшлося відмовитися від викладання в академії, а також від управління Пінським монастирем.

Водночас у 1832 році О.П. Крижановський був обраний дійсним членом Санкт-Петербургської академії та, власне, намагався не лишатися осторонь питань освіти. Так, у цей час він написав рекомендації щодо викладання богослов'я в академії; його робота вважалася визначним досягненням богословської думки. Як одного із кращих ораторів та проповідників богослов'я 30 квітня 1833 року Смарагда було призначено на Полоцьку православну кафедру, яка раніше перебувала під унією. В Полоцьку він доклав чимало зусилля для приєднання уніатів до православ'я [11; 18; 19].

У 1834 році єпископ Смарагд відкрив у Полоцькому повітове училище, а також організував школи при церквах. У подальшому планував відкрити в Полоцьку семінарію. Така невпинна і клопітка робота дала плідні результати. У 1833-1834 роках було приєднано до православ'я близько 80289 уніатів, у 1835 році -28057 уніатів. Важливим завданням О.П.Крижановський вважав укріплення християнської віри серед цих людей [6; 13; 15].

Київська академія зберегла добру пам'ять про свого ректора. У 1835 році О.П. Крижановський був обраний почесним членом конференції Київської духовної академії; 15 червня 1836 року був посвячений у сан архієпископа.

Загалом просвітницька діяльність О.П. Крижановського мала вагоме значення: його зусиллями було створено цілу мережу освітніх закладів Російської імперії, для прикладу, за його участі була відкрита духовна семінарія в Полоцьку [6; 12].

Водночас з активною діяльністю, спрямованою на поширення православ'я, О.П. Крижановський багато зробив для розвитку культурних і освітніх зв'язків білоруського населення. Архієпископ турбувався про відкриття церков, яких було дуже мало в Могильовській єпархії. Опікувався Могильовською семінарією, яка за його діяльності стала провідним освітнім закладом та ідеологічним центром православних білорусів. За сприяння О.П.Крижанівського було відкрито кілька повітових училищ в Могильовській губернії. Архієпископ Смарагд сам турбувався про організацію навчання, писав програми, рекомендації, давав настанови для завідування шкіл, доправляв книги, виступав із промовами. На місцях він організовував збирання пожертвувань на користь училищ. За його турботою від Святого Синоду з Санкт-Петербурга були доставлені книги для навчання "Словянський церковный букварь", "Часослов учебный", "Священная история для чтения в школе и семье", "Ветхий и новый завет", "Псалтырь", "Евангилие") [8; 16].

Аналіз архівних документів свідчить, що О.П.Крижановський, турбуючись про організацію шкільної справи, неодноразово звертався за підтримкою до Святого Синоду.

Архієпископ надавав великого значення приєднанню уніатів до православ'я. Він наставляв священників, щоб вони не обмежувалися тільки формальним приєднанням, а залучали населення до вивчення молитов, тим самим укріплюючи людей у православ'ї та відгороджуючи від розколу, який у той час мав місце в Могильовській єпархії.

Зміцнення становища православної церкви, розвиток освіти населення відбувалися також завдяки заходам О.П.Крижановського з підготовки освічених духовних діячів, які володіли тогочасними сучасними науковими і богословськими знаннями, стали відомими захисниками віри та культури.

Олександр Петрович потребував від священників умілого спілкування з людьми, вивчав різні аспекти духовного життя, виявляв велику турботу про сиріт і одночасно суворо карав духовенство за безлад. Високі вимоги ставив О.П. Крижановський до мовної культури вчителя, проповідника.

В єзуїтсько-уніатських колах намагалися протидіяти зростанню його популярності, не гребуючи наклепами, погрозами і провокаціями. Однак, незважаючи на всі перепони, завдяки зусиллям О.П. Крижановського та його сподвижникам, справи у Могильовській єпархії було налагоджено.

6 квітня 1840 року архієпископа Смарагда було переведено на Харківську кафедру, де він був обраний почесним членом університету [6; 19].

Невдовзі, 31 грудня 1841 року, з невідомих причин О.П. Крижановського було переведено до Астрахані. Це призначення дуже пригнітило архієпископа, однак за короткий час ним було відновлено церковне управління, залучено до співпраці відданих людей. Він запрошував учителів і священників із єпархій, де раніше працював. Особисто об'їжджав єпархію, розвивав церковне будівництво, залучаючи багатих людей до пожертви на храми. Відбудував та реставрував кафедральний собор та інші храми, сприяв відновленню напівзруйнованих святинь, які були надбанням національної культури.

Велику увагу приділяв також семінарії, яка мала роль освітнього центру. Організував роботу повітового училища та турбувався про його учнів, навіть віддав у заклад усі свої книги. Йому вдалося підняти авторитет духовенства перед громадською владою і народом [14].

Сучасники й соратники О.П.Крижановського глибоко усвідомлювали значення його діяльності для зміцнення церкви та розвитку освіти. Його неодноразово було нагороджено високими церковними нагородами. У 1853 році архієпископа Смарагда було викликано на річну сесію Святого Синоду. Просвітителя хвилювали питання розвитку освіти в Росії, подолання причин бідності, безпритульництва і неосвіченості народу. І хоча він покладав надію на освіченого священика, під керуванням якого можна перебудувати суспільство, його погляди свого часу були прогресивними.

5 червня 1858 року О.П. Крижановський був переведений на Рязанську кафедру. Незважаючи на погіршення здоров'я, Смарагд продовжував свою просвітницьку діяльність на рязанській землі [10].

Видатний богослов та історик, професор Санкт-Петербургської академії Н.Н.Глубоковський писав: "Его жизнь оказалась страничкой, и Смарагд с одним жезлом прошел шесть епархий "без малейшего в том участии своей воли…" [6, с. 502].

Архієпископ Смарагд своїм бездоганним служінням утверджував в народі православну віру та християнську мораль, освіту. Він був справжнім сином православної церкви та просвітителем свого часу.

Архієпископ як найбільші чесноти визначав вірність православ'ю, потяг до знань і працьовитість.

Висновки. Отже, життєдіяльність О.П.Крижановського як людини-подвижника - приклад служіння справі просвіти, розвитку своєї країни. Його діяння щодо утвердження християнської віри, моралі, доброчинності, розвитку освіти - як церковної, так і світської - та освіченості народу ще потребують ґрунтовного вивчення.

Список використаних джерел

1. Центральний державний історичний архів в м. Києві Ф. - 127.- Оп. 1012. - Спр. 1177. - 1800.

2. Центральний державний історичний архів в м. Києві Ф. - 127. - Оп. 1011.- Спр. 2791.- 1814.

3. Перерва, В.С. Тараща : православне минуле. Історичний нарис / В.С.Перерва. - Біла Церква, 2006. - 31 с.

4. Похилевич, Л.І. Сказание о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Л.І. Похилевич. - Белая Церковь, 2005. - С. 340.

5. Голубев, С.Т. Очерки из истории Киевской духовной академии / С.Т.Голубев // Киевская старина, 1889 - № 4. - С. 25.

6. Глубоковский, Н.Н. Высокопреосвященный Смарагд ( Крыжановский), архиепископ Рязанский, его жизнь и деятельность / Н. Н. Глубоковский. - СПб., 1914. - 558 c.

7. Глубоковский, Н.Н. Родословие Смарагда (Крыжановского), архиепископа Рязанского / Н.Н. Глубоковский . - М., 1910. - 112 с.

8. Глубоковский, Н.Н. Письма Смарагда (Крыжановского), архиепископа Рязанского к Пелагее Васильевне Шеншиной (1859-1860 гг.) / Н.Н.Глубоковский // Христианское чтение. - СПб., 1912. - Январь. - С. 964-986.

9. Глубоковский, Н.Н. Письма архиепископа Смарагда (Крыжановского) к архимандриту Иерофею (Добрицкому) 1847-1863 гг. / Н.Н. Глубоковский. - СПб., 1911. - 120 с.

10. Глубоковский, Н.Н. Из переписки архиепископа Рязанского Смарагда (Крыжановского) / Н.Н. Глубоковский // Христианское чтение. - М., 1913.- Т. ХI. - С. 11.

11. Никанор (Бровкович). Минувшая жизнь / Никанор (Бровкович). - Одесса, 1913. - Т. I. - 252 с.

12. Титов, Ф.И. Императорская Киевская духовная семинария. 1615-1915 гг. (репринтне) / Ф.И. Титов. - К., 2003. - 559 с.

13. Русская старина. - СПб., 1874. - Февраль. - С. 210.

14. Русская старина. - СПб., 1878. - Февраль. - С. 198; Май. - С. 191.

15. Русская старина. - СПб., 1880. - Июнь. - C. 227-228.

16. Русская старина. - СПб., 1883. - Август. - С. 421-429.

17. Русская старина. - Спб.,1885. - Июль. - С. 168.

18. Енциклопедія "Вікіпедія" [Електронний ресурс].

19. Древо : Открытая православная энциклопедия [Электронный ресурс]. -Большая биографическая энциклопедия [Электронный ресурс]. -

Размещено на Allbest.ru