Соціальна політика Київської міської думи (1871-1914 роки)

Швидке зростання міста в модерний період, коли розвиток промисловості й будівництво визначали його обличчя та спричиняли масовий наплив населення з сільської місцевості, характеризувалося великою кількістю неграмотних і напівграмотних людей, які поступово ставали кваліфікованими робітниками та містянами, однак мешкали в наспіх збудованих житлах без будь-яких побутових вигод1.

Місто як соціальний організм у період переходу від ранньомодерного етапу до ринкових відносин спонукає до всеохоплюючого дослідження, прикладом якого слугують праці німецьких соціологів та економістів Макса Вебера Докл. див.: Вандервельде Э. Бегство из деревни и возвращение к полям. -- М.: Изд. Д.С. Горшкова, 1904 [1903]. -- 321 с. Вебер М. История хозяйства. Город. -- М.: Канон-пресс-Ц, 2001. -- 576 с. і Вернера Зомбарта Зомбарт В. Современный капитализм. -- Т. 1: Генезис капитализма. -- М.: Типография товарищества И. Н. Кушнерова, 1904. -- 586 с.; Его же. Современный капитализм. -- Т. 2: Теория капиталистического развития. -- М.: Типография товарищества И. Н. Кушнерова, 1904. -- 485 с.. Варті уваги також студії Альфонса РіссаРисс А. Основы муниципального хозяйства / Пер. с нем. А. Ф. Дедусенко. -- Рига: Изд. “Наука и жизнь”, 1914. -- 132 с., Йосипа РедліхаРедлих И. Английское местное управление. Изложение внутреннего управления Англии в его историческом развитии и современном состоянии. Перевод с немецкого Ф. Ильяшевича. -- Т. 1. -- СПб.: Тип. Альтшулера, 1907. -- 443 с., Гуго ЛіндеманаЛиндеман Г. Новейшие течения в английском городском самоуправлении / Пер. с нем. Под ред. Д. Протопопова. -- СПб.: Изд. О. Н. Поповой, 1898. -- 379 с., Адольфа ДамашкеДамашке А. Задачи городского хозяйства / Пер. с нем. В. Я. Канеля. -- М.: Изд. Д. С. Горшкова, 1904. -- 324 с. -- авторів, яких прийнято вважати основоположниками муніципальної науки. Дослідники узалежнювали досягнення у соціальних питаннях із технічним прогресом. Ґрунтовні праці Альберта Шоу та Персі Ашлея присвячено соціальному забезпеченню, яке займало чільне місце в міському врядуванні європейських міст і СШАШоу А. Городское управление в Западной Европе. -- М.: Тип. В. Рихтера, 1899. -- 657 с.; Ашлей П. Местное и центральное управление: Сравнительный обзор учреждений Англии, Франции, Пруссии и Соединенных штатов / Пер. с англ. В. Ф. Дерюжинского. -- СПб.: Тип. О. Н. Попова, 1910. -- 296 с..

Потреба у вивченні міста як своєрідного соціального організму, із застосуванням комплексного підходу та порівняльного аналізу, спричинила появу соціально-спрямованих праць. Серед них -- дослідження історика М. Анциферова, котрий виокремив дев'ять основних функцій міста: 1) місце спільного проживання; 2) торговельна та промислова; 3) транспортна; 4) охорона здоров'я; 5) забезпечення інфраструктури; 6) адміністративна; 7) стратегічна (військова); 8) культурна; 9) центр дозвілляАнциферов Н. П. Пути изучения города как социального организма. Опыт комплексного подхода. -- Ленинград: Сеятель, 1926. -- С. 19-21; Анциферовы Н. и Т. Жизнь города. -- Ленинград: Издательство Брокгауз-Ефрон, 1927. -- 299 с.. Своєю чергою, відомий прав- ник Л. Веліхов проаналізував самоврядні інституції, які забезпечували потреби містян, і вважав, що місто було породжене технічним переворотом, а тому стало “універсальним акумулятором соціальної енергії”. Дослідник зазначив, що через недосконалість запозичених у Західній Європі законів міста Російської імперії й на початку ХХ ст. залишалися занедбанимиВелихов Л. А. Основы городского хозяйства. -- М.: Наука, 1996. -- С. 57. Марченко О. М. Міське самоврядування на Півдні України у другій половині ХІХ ст.: автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Одеса, 1997..

Питання соціальної складової в діяльності муніципалітетів сучасні історики вивчають не комплексно, а радше регіонально або за окремими напрямами. Зокрема можна згадати праці О. Марченка11, О. ГоловкаГоловко О. М. Харківське міське самоврядування у 1893-1917 рр.: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. -- Х., 1997., Т. ПлаксійПлаксій Т. М. Міське самоврядування Середньої Наддніпрянщини в другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст.: автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Запоріжжя, 2001., О. Прищепи Прищепа О. П. Міста Волині у другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст. -- Рівне: ПП ДМ, 2010. -- 287 с., Л. Шари Шара Л. М. Чернігівська міська дума (70-90-і роки ХІХ ст.). -- Чернігів: Вид. Лозовий В. М., 2010. -- 223 с., Т. ЩербиЩерба Т. О. Міське самоуправління на Правобережній Україні у другій половині ХІХ ст.: автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Донецьк, 2001., Т. МоісеєвоїМоісеєва Т. М. Сфера охорони здоров'я та освіти в діяльності Одеської міської управи (кінець ХІХ ст.) // Інтелігенція і влада. -- 2014. -- Вип. 30. -- С. 97-106., Ф. Ступака,

О. БадаловаБадалова О. С. Миколаївська міська дума і управа та її роль в соціально- економічному житті міста в другій половині ХІХ століття // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу “Києво-Могилян- ська академія”. Сер.: Державне управління. -- 2010. -- Т. 125, вип. 112. -- С. 58-62. та ін. Характеристику соціального життя міст у Російській імперії здійснила Л. КошманКошман Л. В. Городская жизнь в России ХХ ст.: Социальные и культурные аспекты. -- М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2008. -- 448 с., виокремивши місто як “геокультурний простір” із власним соціальним ростом.

Завдання цієї статті полягає у з'ясуванні, як Київська дума реалізовувала соціальні запити містян у порівнянні з європейськими муніципалітетами цього ж періоду.

В усіх містах на початковому етапі ринкових відносин антисанітарія була буденним явищем. Київ також її не уникнув, адже надлишки людської життєдіяльності неконтрольовано скидалися по ярах і канавах не лише в робітничих поселеннях (Шулявка, Солом'янка, Лук'янівка), але й у центрі міста. Російська держава не мала законів, подібних до парламентської Англії, яка “купила світове значення своєї промисловості й багатство пануючого класу через страшні страждання та жахливі умови робітничого класу”Редлих И. Английское местное управление. Изложение внутреннего управления Англии в его историческом развитии и современном состоянии / Пер. с нем. Ф. Илья- шевича. -- Т. 1. -- СПб.: Тип. Альтшулера, 1907. -- С. 189.. У 1848 р. там ухвалили акт про громадську охорону здоров'я (“Public Health Act”), яким користувалися всі громадські об'єднання та громади. До нього ввійшли норми про водогін, ринки, ярмарки, освітлення, міську поліцію тощо. Таким чином, міські управління нічого не вигадували, а лише виконували затверджені правила та настанови. Росія переймала досвід прогресивних методів господарювання, починаючи лише з ліберальних реформ 1860-1870-х рр.

За обома міськими положеннями (1870, 1892 рр.) думи були зобов'язані дбати про добробут і здоров'я містян, забезпечувати їх початковою освітою, підтримувати культуру, сприяти благодійності. Зокрема вони мали такі повноваження:

“[...] в) дела, касающиеся благосостояния городского населения: меры к обеспечению народного продовольствия, устройство рынков и базаров; попечение в пределах, законом указанных, об охранении народного здравия, о принятии мер предосторожности против пожаров и других бедствий и об обеспечении от причиняемых ими убытков; попечение об ограждении и развитии местной торговли и промышленности, об устройстве пристаней, бирж и кредитных учреждений;

г) устройство за счёт города благотворительных заведений и больниц, и заведывание ими, на основаниях, указанных для земских учреждений относительно подведомственных сим последним такого рода заведений; участие, на том основании, в попечении о народном образовании, а также устройство театров, библиотек, музеев и других подобного рода учреждений”Высочайше утверждённое Городовое положение. 16 июня 1870 г. // Полное собрание законов Российской империи (далі -- ПСЗ РИ). -- Собрание 2-е. -- СПб., 1874. -- Т. 45. -- Отд. первое. -- № 48498. -- С. 821-839..

У Росії новостворені органи самоврядування -- думи та управи -- складалися з гласних, які продукували нормативні документи й організовували їх виконання, обов'язково погоджуючи свої дії з органами центральної влади. Це стосувалося й надання соціальних послуг населенню, що з розвитком міст ставало найголовнішим завданням. Обмежені міські бюджети, брак відповідних фахівців, а також антисанітарія та недотримання особистої гігієни спричиняли регулярні епідемії в Російській імперії, через що цю країну називали “бактеріальними воротами Європи” Дейвіс Н. Європа: Історія / Пер. з англ. П. Таращук, О. Коваленко. -- К.: Основи, 2006. -- С. 799..

Першим кроком Київської думи щодо соціального захисту містян стало питання про заборону самовільного підвищення цін на товари першої необхідностіПротокол заседания Киевской городской думы № 23 // Известия Киевской городской думы. -- К., 1880. -- № 11. -- С. 358-361.. До ініціативної групи долучилися гласні О. Кониський і В. Рубінштейн, які виступали за зниження ціни на білий хліб, адже торгівці не раз її підвищували у власних інтересах (див. дод. 1). Установивши певну таксу, дума захистила купівельну спроможність киянПротокол заседания Киевской городской думы № 24 // Там же. -- С. 377.. Наприкінці кожного місяця вона схвалювала ціни на різні види хліба. Наприклад, у 1900 р. за пуд французької булки просили 2 руб. 80 коп., а за пуд житнього хліба -- 90 коп.Такса на выпеченный хлеб и булки на июль месяц 1900 г. // Там же. -- К., 1900. -- № 7. -- С. 22.

За екстремальних умов засухи 1880 р. дума закупила 164 т борошна для випікання житнього хліба, а продавців забезпечила безплатними місцями на вулицях, площах, ринках для його збуту за вказаною управою ціноюПротокол заседания Киевской городской думы № 24 // Там же. -- 1880. -- № 11. --. Муніципальні хлібопекарні у 1890-х рр. були звичним явищем в Європі, особливо під час недородів. Найпоширенішими вони були в Англії, Німеччині та Італії, яка ще й експортувала зерно. Зокрема в Мессіні 6 муні-

ципальних хлібопекарень роздавали хліб безкоштовноТотомианц В. О. Самоуправление и городское хозяйство. -- СПб.: Издательство “Вестник знания”, 1910. -- С. 60-70. Глизь Ю. І. Фінансова діяльність Київської міської думи (1871-1914 рр.) // Український історичний журнал. -- 2015. -- № 4. -- С. 37-59.. Однак Київська дума через стійкі обов'язкові державні витрати не мала достатніх коштів для розширення відповідної мережі соціальних послуг .

Згідно з міськими положеннями, дума звертала увагу на безхатченків, для яких 1883 р. було відкрито будинок опіки (щорічно на нього виділялося 10-15 тис. руб.)Речь, произнесённая городским головою в заседании думы 21 февраля 1883 г., о деятельности городского общественного управления в период времени с 1879 по 1883 годы. -- К.: Тип. И. Н. Кушнерева, 1883. -- С. 22.. Ситуація змінилася на краще, коли гласний думи М. Дег- тярьов заповів місту нерухомості на 2,5 млн руб. у центрі Києва та 2 млн руб. грошима й цінними паперами. Більшість цих коштів спрямували на будівництво богадільні на понад 600 осіб, а на решту суми було облаштовано дитячий притулок. Тож дума витрачала на опіку у середньому 230 тис. руб. щорічно (8% від бюджету) Ярон С. Г. Киев в восьмидесятых годах. Воспоминания старожила. -- К.: Тип. “Акционерного общества Пётр Барский в Киеве”, 1910. -- С. 180-181..

Підтримуючи нижчі верстви населення, Київська дума 1886 р. виділила з міського бюджету 1,8 тис. руб. на два дитячих притулки, 5 тис. руб. -- для притулку ім. імператора Олександра ІІ, 306 руб. -- притулку для малолітніх злочинців, по 600 руб. -- на виплату стипендій при ремісничій школі Товариства допомоги бідним та міському благодійному товариствуОтчёт о деятельности киевского общественного управления за 1886 год // Известия Киевской городской думы. -- К., 1888. -- № 7. -- С. 18-21..

На початку ХХ ст. кияни дедалі більше потребували соціального захисту. 1 лютого 1909 р. в орендованому будинку на вул. Батиєвій було відкрито міську безкоштовну нічліжку, де, на відміну від подібних закладів Терещенків, приймали всіх без винятку людей похилого віку, жінок із немовлятами або малими дітьми, неповнолітніх, безпритульних. Заклад мав лазню й дезінфекційну камеру, що було вже звичною практикою в муніципалітетах Західної ЄвропиОтчёт по устройству и содержанию Киевского городского бесплатного ночлежного приюта на Батыевой улице в доме № 3. С 1 февраля 1909 г. по 1 февраля 1912 г. -- К.: Тип. наслед. К. Круглянского, 1912. -- С. 1-6..

Соціальний захист робітників в європейських країнах був високим, муніципалітети там активно боролися з безробіттям: запроваджувалися бюро праці, організовувалися громадські роботи, працівники й ті, хто втратив роботу, страхувалися. Наприкінці ХІХ ст. у Росії 2/3 всіх фабрично-заводських робітників зосереджувалися в містах, тож міська влада мала створювати умови роботи та проживання Рисс А. Указ. соч. -- С. 95; Велихов Л. А. Указ. соч. -- С. 84, 113-114..

Київська дума спромоглася лише на схвалення обов'язкових правил, які внормували наявність на заводах і фабриках умивальників та душових. 1892 р. у Лук'янівській дільниці відкрилася безплатна міська лікарня для чорноробів зі щорічним капіталом 12 тис. руб.Проект устава Киевской бесплатной больницы цесаревича Николая для чернорабочих // Известия Киевской городской думы. -- К, 1892. -- № 2. -- С. 1-14. Заходів думи для соціального захисту “робітного люду” було недостатньо, адже на початку ХХ ст. в місті діяло 119 підприємств, на яких працювали 14 239 тис. осіб. У той самий час у Берліні на міських підприємствах трудилися понад 7,5 тис. робітників, котрим міська влада надавала житло, забезпечувала гідну оплату праці та навіть страхувала. У багатьох містах Німеччини ще з 1890-х рр. існувала нормативна практика, згідно з якою після десятирічної вислуги кожен працівник міських підприємств отримував статус службовця та доволі високу пенсію. А в Англії щорічно виділялося 65 тис. фунтів для одно-, двотижневих відпусток робітників, що було високим показником соціальної турботи Державний історичний архів м. Києва (Держархів м. Києва), ф. 163, оп. 7, спр. 59, арк. 1-11; Кулінська С. Ю. Київ у другій половині XIX ст.: Дис. ... канд. іст. наук. -- К., 1995. -- С. 18; Рисс А. Указ. соч. -- С. 80; Дамашке А. Указ. соч. -- С. 54-60; И. Ш. Децентрализация населения и эволюция современных городов // Известия Киевской городской думы. -- К., 1914. -- № 10. -- С. 85-86..

Упорядкування міського простору починалося із замощення вулиць. Київська дума традиційно більше виділяла коштів на благоустрій центру, а окраїнам діставалися залишки, адже тут жила біднота, яка не наповнювала міський бюджет. Пріоритетне фінансування у другій половині ХІХ ст. благоустрою центральних частин міста та їх освітлення було нормою також і для європейських містВелихов Л. А. Указ. соч. -- С. 136-138.. Київський міський голова Густав-Адольф Іванович Ейсман, правник за фахом, указував, що не стільки з економічних, скільки з соціальних міркувань слід запровадити квартирний податок за прикладом Німеччини, аби щоразу більше киян могли брати участь в управлінні містом та відстоювати свої права. Він пов'язував благоустрій із виборчим правом, пропонуючи залучити всі верстви містян до муніципального життя (див. дод. 3)Див.: Записка сенатора А. Половцова о состоянии общественного управления и хозяйства в городах Киевской губернии. -- СПб., 1882. -- Ч. 1. -- С. 256-257..

Забезпечення Києва найнеобхіднішим -- водогоном, каналізацією, освітленими вулицями -- стало необхідною умовою соціального життя. 22 травня 1871 р. почав функціонувати регулюючий підземний резервуар водогону, який став третім у Російській імперії після московського (1804 р.) і одеського (1853 р.)Забудова Києва доби класичного капіталізму. -- К.: Варто, 2012. -- С. 263.. Каналізацію в місті відкрили 21 грудня 1894 р., і першими до неї підключилися мешканці Старокиївської, Палацової, Подільської, Либідської, Бульварної та Плоської дільниць. Київ став третім, після Одеси (1874 р.) і Ялти (1886 р.) містом з централізованою системою відведення нечистот Кобзар В. В., Царик Н. Ф., Кисленко П. Л. Канализация Киева 1894-1994 гг. -- К.: Киевводоканал, 1994. -- С. 13-27; Держархів м. Києва, ф. 163, оп. 48, спр. 58, арк. 1-83.. 1 червня 1892 р. було пущено електричний трамвай, який став першим у Східній Європі. Про успіхи київського управління свідчить і те, що на 1912 р. у місті було встановлено 761 електричний ліхтар. За виробництвом електроенергії на душу населення Київ випереджав Москву, Харків, ОдесуОбзор деятельности Киевской городской думы за четырёхлетие 1906-1910 гг. Издание группы гласных. -- К.: Тип. Л. К. Лубковского, 1910. -- С. 20-21; Каневец К. Краткая историческая справка об электрическом освещении города Киева. -- К., 1913. -- С. 2; Держархів м. Києва, ф. 163, оп. 54, спр. 2, арк. 2-3..

Забезпечуючи містян комунікаціями, Київська дума нехтувала муніципалізацією підприємств загальнокорисного значення, тоді як у сусідньому Чернігові водогінна система з 1882 р. перебувала у власності міста. У Берліні ж міська влада муніципалізувала водопровідну мережу ще 1873 р. Рисс А. Указ. соч. -- С. 62; Цибуленко Л. О. Органи самоврядування Одеси, Миколаєва, Херсону у розбудові муніципальної земельної та виробничої власності в кінці ХІХ -- на початку ХХ ст. -- Херсон: Айлант, 2003. -- С. 62-64.

Для забезпечення кращих соціальних умов дума вдалася до складання перспективних планів забудов та контролю за спорудженням будинків. Нормування житлового будівництва почалося ще 1873 р. з поділу вулиць та площ на чотири категорії. До першої відносилися ті, де зводилися кам'яні будівлі не менше двох поверхів; на вулицях другої категорії дозволялося споруджувати дерев'яні поверхи вище мурованих; до третьої -- де споруджувалися дерев'яні будинки, але з мурованим фасадом; а до четвертої -- повністю дерев'яні будинкиПротоколы Киевской городской думы. -- К., 1873. -- № 21. -- С. 371-380; Сборник строительных постановлений для города Киева на основание Строительного устава, обязательных постановлений городской думы, циркуляров и решений Правительствующего Сената. -- К., 1913. -- С. 1-9.. Цими й іншими будівельними справами на рубежі ХІХ-ХХ ст. займався спеціально створений межовий відділ управи, який спершу входив до складу будівельної комісії.

Швидка забудова Києва несла певну небезпеку для містян, адже використовувалася не завжди якісна цегла, а тому 1881 р. гласний О. Ко- ниський порушив питання про дотримання відповідних технічних норм (були випадки, що будинки просто розвалювалися). Він пропонував думі наглядати за виробництвом цегли на заводах Горштейна і Гребеня. На його думку, непрофесійно до своїх обов'язків ставилися й архітектори, котрі служили при управі та мали б бути відповідальнішими не лише при схваленні планів забудов, а й матеріалів. О. Кониський пропонував укласти єдині правила для архітекторів, підрядників, домовласників і господарів київських цегельних заводів, аби уникнути аварійності будинківПротокол заседания Киевской городской думы № 24 // Известия Киевской городской думы. -- К., 1881. -- № 9. -- С. 484-485.. Рішуча ініціатива зустріла протидію групи гласних на чолі з міським головою Г.-А. Ейсманом. За свідченнями сучасників, він змушував містян споруджувати не дерев'яні, а цегляні будинки, адже його зять, професор гігієни університету В. Суботін, володів цегельним заводом і таким чином збагачувався Кістяківський О. Ф. Щоденник / Упор.: В. С. Шандра, М. І. Бутич, І. І. Глизь, О. О. Франко. -- Т. 2: 1879-1884. -- К.: Наукова думка, 1995. -- С. 280..

Управа видавала дозволи і на будівництво промислових об'єктів у межах міста. На 1875 р. у Києві вже нараховувалося 54 фабрики та заводи. У 1878 р. їх кількість зросла до 85, у 1881 р. -- 93, а 1887 р. -- 15 7 Центральний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України), ф. 442, оп. 521, спр. 215, арк. 50-51; Отчёт киевской городской исполнительной санитарной комиссии за 1887 г. // Известия Киевской городской думы. -- К., 1887. -- № 10. -- С. 73-74.. Фабрикам і заводам, які забруднювали навколишнє середовище у центрі міста, управа дозволу не видавала.

Київська дума поступово брала під контроль усі міські служби, протидіючі як губернській адміністрації, так і центральній владі. У 1870-х рр. пожежна частина перебувала у складі поліції, але інструкцією 1875 р. дума повністю перебрала її під свій контроль. Із часом міська влада замінила 7 кінних возів пожежної частини на 3 автомобілі у Старокиївській дільниці, що дозволило швидко реагувати на пожежіПротоколы Киевской городской думы. -- К., 1875. -- № 12. -- С. 171-174; № 14. -- С. 270; Доклад по вопросу об оборудовании Старокиевского пожарного отделения пожарным автомобилем // Известия Киевской городской думы. -- К., 1913. -- № 11/12. -- С. 48-49.. Західні муніципалітети усвідомлювали важливість пожежних команд та сприяли їх ефективній роботі. Так, у Ґлазґо 1894 р. працювали 100 пожежників, яким місто виділяло безплатне житло. Але найголовнішим було те, що їм про пожежу сповіщав електричний дзвінок. По всьому місту розташовувалися водогінні крани й не потрібно було їздити з водовозами.

Медична служба на початку 1870-х рр. була малорозвинутою, а тому дума не могла ефективно реагувати на епідемії, які лютували в 1871-1873 рр. Саме це спонукало думу створити санітарний відділ управи, діяльність якого звелася до нагляду за чистотою вулиць, подвір'їв, садів, нічліжних притулків, підприємств, громадських лазень, готелів та до перевірки стану торгівлі на ринках і у трактирах.

Найважливішими заходами для подолання епідемій було відкриття міської лікарні й санітарної станції. Оснащеність та успішна діяльність останньої здобула схвальний відгук петербурзького епідеміолога професора Д. Заболотного, вихідця з Вінниччини, який приїздив 1906 р. до Києва перевірити роботу міської санітарії. Він визнав, що нова станція була найкращою в усій Російській імперіїОбзор деятельности Киевской городской думы за четырёхлетие 1906-1910 гг. -- С. 53..

Згідно з західноєвропейськими нормами кінця ХІХ ст., у великих містах необхідно було мати 5 лікарняних місць на 1000 мешканцівПисарькова Л. Ф. Городские реформы в России и Московская дума. -- М.: Новый хронограф, 2010. -- С. 350.. 1904 р. Київ, де на 1 місце припадало 158 містян, за цим показником поступався лише Одесі, Москві та Варшаві. Успіхи думи в доланні антисанітарії, соціальній захищеності набули розголосу. У березні 1913 р. мер Ліона запросив київського міського голову взяти участь у міжнародній виставці з питань гігієни й господарстваСобрание Киевской городской думы 19-20 марта // Известия Киевской городской думы. -- К., 1913. -- № 4. -- С. 6..

Київська міська дума однією з перших в Європі запровадила нічні чергування лікарів. Це відбулося завдяки ініціативі гласного, члена управи й водночас директора Олександрівської лікарні, доктора медицини Ю. Ма- цона, котрий 1881 р. заснував Товариство нічних лікарських чергувань. Його успішна діяльність стала зразком для інших містОтчёт о деятельности киевского общественного управления за 1886 год // Там же. -- 1888. -- № 7. -- С. 22; Отчёт о деятельности Общества ночных врачебных дежурств в г. Киеве за 1910 год // Там же. -- К., 1911. -- № 3/4. -- С. 1-4..

Крім того, працівники санітарного відділу регулярно перевіряли умови праці на заводах, майстернях, складах і у звітах відзначали незадовільний антисанітарний стан помешкань робітників Шулявки й Солом'янки. Приділялася увага навчальним закладам, а саме класним кімнатам. Регламентувалися перерви між сидінням за партою.

Варте уваги опікування думою бідняків, для яких облаштовувалися нічліжки. На їх фінансування дума щорічно виділяла 7 тис. руб. Уже на початку ХХ ст. така форма соціальної допомоги стала регулярною, населення охоче жертвувало речі й кошти. Дума, своєю чергою, публікувала прізвища тих, хто приніс бодай щосьОтчёт о деятельности городских участковых попечительств о бедных г. Киева за 1910 год. -- К.: Тип. К. Ш. Круглянського, 1911. -- С. 1-127..

Боротьба з антисанітарією спонукала міську владу вдаватися до мас- штабніших заходів. На той час був поширений домашній забій худоби, який вівся без ветеринарно-санітарної експертизи м'яса. У грудні 1888 р. запрацювали міські скотобійні по вул. Васильківській, а всі приватні закрили. Це забезпечило Київ більш якісним м'ясом. Уже 1891 р. в місті було забито 125 тис. 379 голів худоби, яку приганяли з Полтавської, Чернігівської й навіть Херсонської та Катеринославської губерній. Через це річка Либідь, в яку скидали стічні води, мала червоний від крові колірСтегней М. М. Організація ветеринарної служби київських міських скотобоєнь (1888-1914) // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжинського. -- 2010. -- Т. 12, № 3 (45), ч. 5. -- С. 245-247; Протокол заседания Киевской городской думы № 41 // Известия Киевской городской думы. -- К., 1888. -- № 11. -- С. 420-421; Дуброва С. П. Киевские городские скотобойни // Вестник общественной ветеринарии. -- К., 1911. -- № 5. -- С. 815-818. Бурчак Ф. С. О снабжении городского населения доброкачественным молоком и молочными продуктами // Известия Киевской городской думы. -- К., 1912. -- № 7/9. -- С. 1-34..

На початку ХХ ст. західноєвропейські муніципалітети взялися за якість молочної продукції. Це питання було включене в порядок денний чергового з'їзду з соціальної гігієни в Німеччині, на якому професор Думбар засвідчив, що з 4 млн дітей у країні 150 тис. помирають від неякісного молока. Беручи до уваги досвід муніципалітетів Європи та деяких міст Російської імперії (Санкт-Петербурґ, Харків, Одеса), член санітарної комісії доктор медицини Ф. Бурчак запропонував скласти обов'язкові правила для відкриття, утримання та нагляду за корівниками, а також за торгівлею молочною продукцією.

Розширення території Києва змусило міську владу задуматися, куди дівати тони сміття. Аби вивчити досвід інших муніципалітетів, професора О. Павловського в 1911 р. було відправлено на міжнародну гігієнічну виставку до Дрездена, а члена міської управи доктора медицина Ф. Бурчака -- до Санкт-Петербурґа з метою ознайомитися з роботою Василеострівської сміттєспалювальної печі. Обидва дійшли висновку, що спалювання побутових відходів, особливо з приватних садиб, -- справа нагальна. Утім окрім укладання правил вивозу сміття міська влада далі не пішла, тож Київ і надалі залишався із “зараженим міазмами повітрям” Рабчевский В. К вопросу о мусоросжигании в г. Киеве // Известия Киевской городской думы. -- К., 1916. -- № 3. -- С. 49-53..

Досягнення високих стандартів соціально впорядкованого життя міста включало у себе й поліпшення стану навколишнього середовища. Прикладом для наслідування наприкінці ХІХ ст. стала Німеччина, де було створено навіть Німецький союз громадського здоров'я. Київська дума намагалася не відставати й уже у червні 1887 р. почала функціонувати комісія із закладення парків і скверів, заходами якої впродовж наступних двох років було облаштовано Бібіковський, Подільський, Ковальський бульвари, Олек- сандрівський та Миколаївський парки, Царський сад, а також 12 скверів. У 1889 р. вона схвалила обов'язкові для киян правила, за якими в парки заборонявся вхід п'яним, робітникам зі знаряддями праці й у брудному одязі, богомольцям, вуличним торговцям, безхатченкам. Також не можна було вигулювати собак і кататися на велосипедах.

Успішною ініціативою міської влади стала заборона забудовувати історичну Володимирську гірку. Для захисту природного середовища з ініціативи гласного М. Стороженка, історика і публіциста, у 1902 р. дума заборонила також будівельну діяльність у садах та скверах. Свого часу члени садової комісії вберегли Царський сад від зведення тут поштової контори й цирку, Миколаївський парк -- від спорудження окружного суду та Либід- ського поліцейського відділку. Натомість рекомендувалося розвивати декоративне садівництво, а вже з 1887 р. відкривалися дитячі ігрові майданчики. Власники садиб зобов'язані були висадити дерева біля свого подвір'я й облаштувати квітники, для чого рекомендувалося придбати саджанці каштанів, тополь, лип, ясенів, акацій, верб і берез. За свої заходи садову комісію було відзначено Малою золотою медаллю Російського товариство садівництваОсипов А. Очерк истории древесных насаждений города Киева и деятельности городской садовой комиссии 1887-1897 гг. -- К., 1897. -- С. 10-19, 26-29; Протокол заседания Киевской городской думы № 16 // Известия Киевской городской думы. -- К., 1887. -- № 9. -- С. 9-11; Свод обязательных для жителей г. Киева постановлений по городскому общественному управлению, изданных с 1871 г. по 1913 г. включительно. -- К.: Гор. обществ. упр., 1914. -- С. 73, 78-79; Ромишевский С. В. Общественные сады г. Киева за период с 1897 по 1902 год: Результат отчёта о деятельности садов комиссии Киевской городской управы. -- К., 1902. -- С. 7-8, 13-14, 20, 31; Протокол заседания Киевской городской думы № 3 // Известия Киевской городской думы. -- К., 1880. -- № 2. -- С. 53; Киевские городские общественные игры // Там же. -- К., 1915. -- № 6. -- С. 172-173..

Київ активно озеленювався. На 1902 р. місто мало 155 дес. під парками, садами, скверами й бульварами. Натомість столиці провідних країн Західної Європи ще в 1890-х рр. за цим показником залишили всіх далеко позаду. Так, у Берліні зеленими насадженнями було зайнято 1852, у Лондоні -- 8148, а в Парижі -- 21 483 дес. Линдеман Г. Указ. соч. -- С. 156; Ромишевский С. В. Указ. соч. -- С. 51-52. 1 дес. = 1,0925 га.

Загальний розвиток і прагнення до кращого життя вимагали формування “культурної людини”, якій мало було простого існування, котра намагалася привносити в навколишній світ щось своє. Таким чином підносився загальний рівень культури міського середовища. Зокрема в Англії держава виплачувала грошові субсидії тим школам, які не брали плати за навчання, у 1880 р. початкова освіта стала обов'язковою, а вже 1891 р. -- безкоштовною. В об'єднаній Німеччині закон від 1872 р. про народну школу дещо розширив викладання реальних предметів та активізував методи навчання. У Франції безкоштовну й обов'язкову освіту для всіх дітей віком від 6 до 13 років було запроваджено законами від 1881-1882 рр.

Київська дума також усвідомлювала важливість освіти, розширюючи мережу початкових, у тому числі ремісничих закладів. Окрім практичних кроків потрібно було вдосконалювати саму освітню систему. Тому гласний О. Кониський запропонував думі взяти під контроль підготовку вчителів та сформувати поглиблену програму навчання. Він звернув увагу на обмежені можливості дітей здобувати середню й вищу освіти, обстоював думку про необхідність встановлення сталої пропорції на кількість місць серед приїжджих, аби кияни мали перевагу при вступі до цих навчальних закладів. Рекомендувалося створити училищну раду з “чисельною участю в ній міських представників” (див. дод. 2)Протокол заседания Киевской городской думы № 3 // Известия Киевской городской думы. -- К., 1880. -- № 2. -- С. 53; Протокол заседания Киевской городской думы № 8 // Там же. -- К., 1880. -- № 5. -- С. 215-219.. Тобто міські кошти мали використовуватися на дітей-киян.

До розвитку освіти міську владу спонукали дані перепису, організованого громадівцями Києва 1874 р., який показав, що більшість киян були неграмотними або напівграмотними (60%). До того ж усі школи знаходилися у центрі міста, натомість густозаселені окраїни залишалися без нихМолчанов С. К вопросу о всеобщем обучении в городе Киеве // Киевские городские известия. -- К., 1916. -- № 5/6. -- С. 64-67. Краткий обзор постепенного развития школьного дела в г. Киеве 1870-1908 гг. // Известия Киевской городской думы. -- К., 1909. -- № 4. -- С. П-Ш.. Освітня мережа поступово розширювалася: на 1871 р. дума опікувалася 7 приходськими училищами, а вже 1887 р. початковою освітою було охоплено 2317 учнів (на 170 тис. населення Києва). Це були дуже скромні показники, адже за підрахунками сучасників-соціологів мало б навчатися 7% від усіх мешканців -- тобто майже 29 тис. дітей. Для прикладу: в Одесі міським коштом утримувалися 55, а в Миколаєві -- 27 приходських училищ . дума концесійний муніципальний самоврядування

Дума сприяла становленню жіночої освіти, виділивши кошти на 20 стипендій найбіднішим вихованкам міських приходських училищ у дівочих ремісничих класах ім. А. ГогоцькоїЗаписка о состоянии киевских городских приходских училищ за 1889/1890 учебный год, читаная на акте инспектором народных училищ Д. А. Синицким // Там же. -- К., 1890. -- № 4. -- С. 1-7.. З ініціативи останньої 1872 р. на Подолі було відкрито філіал Фундуклеївської повної семикласної жіночої гімназії, засновано дві стипендії по 40 руб. та надано кошти для безплатного навчання 10 дівчат із найбільш нужденних родинПротоколы Киевской городской думы. -- К., 1872. -- № 15. -- С. 3, 8; Там же. -- К., 1872. -- № 17. -- С. 5-7; Там же. -- К., 1873. -- № 20. -- С. 358-359; Державний архів Київської області (Держархів Київської обл.), ф. 9, оп. 8, спр. 2, арк. 201-209..

Діяльність міської влади зумовила зростання рівня грамотності населення, яка в 1874-1897 рр. досягла 55%. Освітній рівень 1897 р. зріс у 30 містах від 40% до 50% грамотних, а у Харкові, Чернігові, Одесі, Києві, Ялті й Севастополі -- понад 50%. Однак порівняння зі столицями Російської імперії (Санкт-Петербург -- 70%, Москва -- 80%) свідчило, що думи українських міст не мали коштів на розширення освітньої мережі Петербургская городская дума, 1846-1918 гг. -- СПб.: Лики России, 2005. -- С. 112; Писарькова Л. Ф. Городские реформы в России и Московская дума. -- С. 356..

З ініціативи земств 1908 р. верховна влада асигнувала міським думам майже 7 млн руб. на розвиток шкілОб отпуске 6 млн 900 тыс. руб. на начальное образование. 3 мая 1908 г. // ПСЗ РИ. -- Собр. 3-е. -- СПб., 1911. -- Т. 28. -- Отд. первое. -- № 30328. -- С. 228-229; Писарькова Л. Ф. Московская городская дума: 1863-1917 гг. -- М., 1998. -- С. 360-361.. Київська дума своєю чергою розробила власний проект, розрахований на 20 роківЖурнал собраний Киевской городской думы № 11 // Известия Киевской городской думы. -- 1908. -- № 5. -- С. 25-27..

Окрім початкової, дума звертала увагу й на середню освіту, на гімназії Києва, клопочучись, наприклад, про відкриття третього та четвертого паралельних класів у 2-й чоловічій гімназії. Завдяки діяльності ремісничої комісії управи на чолі з професорами університету В. Шульгіним та В. Антоновичем, у 1874 р. було відкрито Олександрівське ремісниче училище. До його утримання активно долучилися гласні думи, як-от Є. Кобець, котрий 1893 р. заповів закладу 3 тис. руб., частина з яких пішла на стипендії ученицям ремісничих жіночих класівПротокол заседания Киевской городской думы № 5 // Там же. -- К., 1893. -- № 2. -- С. 65-66..

Модернізація, яка охопила всі сфери міського життя, у першу чергу промисловість, спонукала думу сприяти підготовці професійних кадрів. Тому вона взяла активну участь у заснуванні Київського політехнічного інституту. У грудні 1896 р. дума постановила безкоштовно виділити міську землю під будівництво корпусів, організувала підписку на добровільні внески. У травні 1897 р. під будівництво було виділено 7 дес. 690 сажнів по

Кадетському шосе. Однак цього виявилося недостатньо, тому влада Києва домовилася з військовим відомством про обмін 76 дес. міських земель на належну останньому ділянку площею 38 дес. по Брест-Литовському шосе Держархів Київської обл., ф. 9, оп. 12, спр. 65, арк. 1-45; Журнал собрания Киевской городской думы № 28 // Известия Киевской городской думы. -- К., 1896. -- № 12. -- С. 20-21; Журнал собрания Киевской городской думы № 12 // Там же. -- К., 1897. -- № 5. -- С. 53-56.. Відкриття в 1898 р. четвертого в Російській імперії політехнічного інституту стало знаковою подією, яка навряд чи відбулася б без підтримки Київської міської думи. З її ж ініціативи за рік до корпусів інституту Товариство Київської міської залізниці проклало окрему трамвайну лінію від Бессарабської площі.

Прагнення формувати “культурну людину” спонукало гласних думи підтримувати музейні заклади. Зокрема для відкритого 1892 р. міського музею колишній голова думи В. Толлі пожертвував 28 художніх полотен, дворянин Т. Кибальчич -- 326 відбитків давніх гравюр та 9 оригінальних креслень- планів, купець П. Богданов -- 105 старожитностей Держархів Київської обл., ф. 9, оп. 8, спр. 2, арк. 341-358; Протокол заседания Киевской городской думы № 16 // Известия Киевской городской думы. -- К., 1892. -- № 4. -- С. 204-205..

Для поширення знань серед усіх верств населення в місті було відкрито 4 безкоштовних народних читальні (у 1890, 1901, 1903, 1905 рр.)Держархів м. Києва, ф. 163, оп. 8, спр. 5, арк. 106., а з 1890 р. міська влада оплачувала діяльність публічної бібліотеки, яка містилася на нижньому поверсі думиУстав Киевской городской публичной библиотеки. -- К.: Тип. К. Н. Милевского, 1896. -- С. 5.. Основний читацький контингент складали студенти та учні -- 65% відвідувачів, а решту становили робітникиОтчёт Киевской городской бесплатной читальни за 1892-1893 гг. -- К., 1902. -- С. 10, 11, 14.. Послугами читальні ім. О. С. Пушкіна, що розміщувалася на Лук'янівці, у 1901 р. скористалися 1398 осіб (причому 759 із них мали лише початкову освіту) Держархів Київської обл., ф. 2, оп. 40, спр. 92, арк. 1-29; Отчёт о состоянии и деятельности Киевской городской бесплатной народной читальни имени А. С. Пушкина за 1901 год // Известия Киевской городской думы. -- 1902. -- № 9. -- С. 1-21.. Діяльність подібних закладів регламентувалася виданими 1890 р. “Правилами про безплатні народні читальні”, згідно з якими фонди комплектувалися за так званими “міністерськими каталогами”, куди включалися твори лише російської літератури, а також брошури монархічного й релігійного змісту.

В інтересах найбіднішого населення міська влада виділила для недільних читань приміщення в будівлі думи, а також винаймала залу в будинку на Подолі. При Олександрійському ремісничому училищі вона відкрила курси ремісників для тих, хто не мав змоги навчатися у цьому закладі .

Однак усіх цих заходів було недостатньо, адже за 1871-1914 рр. населення Києва зросло в п'ять разів, а грамотність -- лише вдвічіОтчёт о деятельности киевского общественного управления за 1886 год // Известия Киевской городской думы. -- 1888. -- № 7. -- С. 18-21. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. Киевская губерния. Т. XVI. -- СПб.: Изд-во Центрального статистического комитета МВД, 1904. -- С. 1-310. Див. докл.: Глизь Ю. І. Київська міська дума і вшанування Тараса Шевченка // Т. Г. Шевченко крізь два століття: людина, творець, символ: матеріали круглого столу, м. Київ, 11 березня 2014 р. -- К.: Інститут історії України, 2014. -- С. 33-38. Отчёт по концессионному отделу за 1912 г. // Известия Киевской городской думы. -- К., 1913. -- № 4. -- С. 133-134.. Міська влада краще відреагувала на потреби міста у професійній освіті, адже купці, як гласні думи, уважали, що кваліфіковані кадри вкрай потрібні для розвитку місцевої промисловості. Це свідчило, що процеси формування культурного середовища в місті набирали ваги.

Громадське життя активізувалося з відзначенням ювілейних дат, пов'язаних із життям Т. Шевченка -- 50-річчя з дня смерті (1911 р.) і 100-річчя від народження (1914 р.) поета. Київська міська дума не залишилася осторонь цих подій. 7 жовтня 1905 р. було створено підготовчий комітет у складі міського голови В. Проценка та гласних Ф. Бурчака, М. Страдомського, М. Голуб'ятникова, В. Бражникова, О. Левицького. Утім через неорганізованість (або інші, поки що нез'ясовані, обставини) лише за два роки дума змогла асигнувати на пам'ятник Кобзареві з міського бюджету 500 руб., організувала з' їзд представників інших ініціативних комітетів та запросила на засідання таких знаних українських діячів, як Б. Грінченка, В. Леонто- вича, Є. Чикаленка, В. Науменка, І. Лучицького, представника родини Тере- щенків. Для координації дій Київської думи 1908 р. було засновано Об'єднаний комітет, діяльність якого регламентувала спеціальна інструкція .

Міські органи не могли погодити й затвердити місце спорудження пам'ятника Т. Шевченкові тому, що їм перешкоджали як верховна влада, так і російські чорносотенці. Однак дума відповідально ставилася до своїх обов' язків, контролюючи заходи до належного відзначення ювілею. Вона зосередила все діловодство у справі пам' ятників Олександрові ІІ, М. Гоголеві, Т. Шевченкові, а пізніше й П. Столипіну в концесійному відділі. За даними головного діловода П. Шевченка, документів, що стосувалися відзначення ювілею українського поета, накопичилося 8,712 тис., що свідчило про велике зацікавлення київської громадськості в увічненні його пам' яті.

Київ розвивався як середовище для спільного проживання мешканців, задоволення їхніх соціальних запитів, котрі, утім, значно відставали від європейських. Тим паче, що на економічний потенціал міста відчутно впливав брак прибуткових підприємств. Верховна влада заохочувала міські управління до їх муніципалізації, адже приватні концесіонери нерідко не враховували інтересів містянГородовое положение 11 июня 1892 г. с относящимися к нему узаконениями, судебными и правительственными разъяснениями. Изд. шестое. Исправленное и значительно дополненное / Составитель М. И. Мыш. -- СПб.: Тип. А. Бенке, 1908. -- С. 7273.. Відчутною була потреба у заснуванні навчальних закладів для підготовки фахівців з управління містами, але таких у Росії взагалі не було. Натомість 1911 р. в Дюссельдорфі відкрилася академія комунального управління, 1914 р. в Кельні -- вища муніципальна школа, а в Чикаґо -- муніципальна академія.

Отже Київській міській думі певною мірою вдалося модернізувати місто. Однак її заходів було недостатньо для задоволення соціальних потреб усіх верств містян, що зумовлювалося браком коштів, невмінням ефективно ди- версифікувати муніципальні підприємства на користь громади. Міська реформа в Російській імперії відбувалася за відсутності соціально спрямованої законодавчої бази для діяльності самоврядних дум. У багатьох соціальних напрямах Київська міська дума орієнтувалася на досягнення західноєвропейських муніципалітетів.