Залізнична катастрофа у Києві 18 (31) січня 1918 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Залізнична катастрофа у Києві 18 (31) січня 1918 року

Сучасна українська історіографія не надто схильна до тем техногенних катастроф поза межами чорнобильської тематики. Була спроба ввести в науковий дискурс аварії та катастрофи за допомогою багатотомного видання «Україна: хроніка подій ХХ століття». Однак, вона, як на мене, зазнала невдачі. У цьому виданні пункт про катастрофи використовувався вкрай рідко, сюди включались епідемії, хвороби, голод, тобто не тільки техногенні події, але й соціальні та медичні.

Чи не найкращим дослідженням з історії катастроф в Україні (не враховуючи історії Чорнобильської трагедії) є документальне видання «Куренівська трагедія 13 березня 1961 р. у Києві: причини, обставини, наслідки» та наукова стаття на основі цього збірника.

Однією із складових дослідницького напрямку історії катастроф є студії транспортних аварій. В Україні з даної теми немає жодної спеціальної узагальнюючої праці історичного характеру. Окремі випадки описані спорадично. Наразі не вдається створити хоча би якийсь, бодай неповний, перелік транспортних катастроф в Україні. Значною мірою, тема віддана на відкуп журналістам та новинним агенціям.

Причина цього полягає у націєцентричності українського історіописання. Значною мірою історики пишуть історію української нації, державності, боротьби за неї. Тобто, у першу чергу йдеться про політичну історію. І це є зрозумілим -- українцям потрібно себе актуалізувати у сучасному світі у тому числі через багату і насичену історію.

Техногенні аварії та катастрофи у такому випадку виступають як ілюстрації до загального мейнстріму політичної оповіді, у гіршому випадку -- як одно- хвилинний відпочинок від читання політичних баталій.

Разом із тим майже не враховується фактор впливу техногенних катастроф на перебіг політичних подій. Безумовно, найкращою ілюстрацією тут є вплив Чорнобильської катастрофи на розпад Радянського союзу. Але не тільки. У значно менших масштабах цей вплив проявлявся і в інші часові періоди. До прикладу - страшна аварія на корсунській копальні № 1 у Горлівці 27 лютого (13 березня) 1917 року. Загинуло 24 людини, 4 померли у лікарні, 9 було травмовано. Серед загиблих -- директор шахти, головний інженер, головний маркшейдер, керівник гірничорятувальної служби. Як наслідок, Горлівка проігнорувала початок революції. Коли в інших регіонах відбувались мітинги на підтримку нової влади, значна частина Донбасу через цю аварію перебувала у траурі.

Інший приклад -- це вибухи на військових складах на Звіринці у червні 1918 р., аналогічні вибухи в Одесі у вересні 1918 р., велика пожежа на Подолі показали, що режим Павла Скоропадського може ефективно долати соціальні наслідки таких аварій, однак попереджувати їх не має змоги.

Однією із найгучніших транспортних аварій в Україні була залізнична катастрофа у Києві 18 (31) січня 1918 року. У даній публікації пропонується декілька газетних публікацій, якими відгукнулась преса на дану подію.

№ 1

Київ, 22 січня 1918 року

Катастрофа на вокзалі

Съ началомъ собьітій в Киеві совпала грандіозная катастрофа на вокзалі, повлекшая многочисленным жертвы.

Одесскій поіздь, (одесскій по старой памяти, такъ какъ теперь, какъ известно, из Кіева поізда не идут до Одессы), переполненный пассажирами и солдатами, приближался кь Кіеву.

На Посту Волынскомъ солдаты, которым показалось, что машинистъ недостаточно быстро направляетъ поЪздъ, сбросили машиниста съ локомотива и посадили своего «машиниста». Послідній развилъ максимальную скорость. Когда поіздь подошелъ къ станціи Кіевъ «машинистъ» не в состояніи былъ уменшить скорость хода и по'Ъздъ со страшной силой проскочивъ тупикъ и всі перегородки врізался в зданіе вокзала.

Жертвой катастрофы стали раньше всего сами виновники катастрофы, солдаты, начальникъ станціи и многіе другіе.

Вслідствіе событій, происходящихъ на вокзалі трудно провірить количество жертвъ: по одним свідініям убито 10 человіга и ранено до 50-ти; по другимъ сведеншмъ -- число однихъ убитыхъ достигаетъ 50 чел.

Посліднія новости, 1918, № 4877, 22 января.

№ 2

Київ, 23 января 1918 року

Катастрофа на ст. Кквъ-Пассажирскш.

Утромъ 18 января на ст. Юевъ І -- пассажирскій произошла катастрофа, сопровождавшаяся многочисленными человіческими жертвами.

Подробности таковы.

Незадолго до 6 ч. утра на Постъ-Волынскш прибылъ со значительнымъ запоздашемъ почтовый подъ № 4 (из Сарнъ-Маневичей), переполненный пассажирами до отказа. Пассажиры, преимущественно возвращающіеся съ фронта солдаты, занимали всі поміщенія внутри вагоновъ, стояли сплошной массой въ проходахъ и на площадкахъ, сиділи на крышахъ, ступенькахъ и тормазахъ и даже заняли тендеръ паровоза и самый паровозъ.

По прибьітіи на Пост-Вольїнскій машинистъ осмотръ паровозъ и конста- тировалъ порчу тормазовъ. Вслідствіе этого, онъ наотръ отказался вести подъ дальше, ибо, по его словамъ, на уклоні у Кадетской рощи подъ развил-бы большую скорость, остановить-же составъ на вокзалі не пред- ставилось-бы возможнымъ.

Однако, въ то время, какъ часть пассажировъ, соглашаясь съ доводами машиниста готова была совершить дальнійшій путь пешкомъ, другая часть, состоявшая изъ солдатъ, направилась къ паровозу и потребовала немедленнаго следованія поізда въ Юевъ. Уговоры ни къ чему не привели. Солдаты схватили машиниста и заявили, что въ случаі отказа іхать они его бросятъ въ топку паровоза. Машинисту волей-неволей пришлось подчиниться и почтовый подъ двинулся на Юевъ.

Какъ предсказывалъ машинистъ, такъ оно и случилось: на уклоні Кадетской рощи подъ развилъ значительную скорость и сталъ быстро приближаться къ пассажирской станціи. Въ это время машинистъ, желая использовать последніе средство спасенія, сталъ давать тревожные сигналы въ надежді, что на вокзалі поймутъ, что съ поіздом неладно, и направятъ его на сквозной путь. К со- жалінію, в это время всі сквозные пути были загромождены и поездъ № 4 пришлось пустить по пути, заканчивающемуся тупикомъ у бывшаго царскаго павильона.

Тутъ-то и разразилась катастрофа. Поіздь полнымъ ходомъ проскочилъ мимо зданія вокзала, со страшной силой ударился въ тупиковые упоры, от- швырнулъ ихъ прочь и по инерціи пошелъ дальше. Паровозъ съ тендеромъ и багажный вагонъ, проскочивъ платформу, врізались въ павильонъ и совершенно разрушили поміщения дежурнаго по станции М.-К.-В. жел. дороги, а также телеграфную и телефонную комнаты. Послі этого паровозъ остановился, за- стрявъ въ обломкахъ зданія.

Въ тотъ моментъ, когда были сбиты тупиковые опоры, на платформі противъ тупика находилось много солдат, ожидавшихъ отходящихъ поіздов Паровозъ врезался въ эту человеческую массу. Въ павильоне-же были захвачены врасплохъ дежурные служащіе.

Отовсюду понеслись душераздирающіе крики раненыхъ. Пассажиры, объятые паникой, выбрасывались изъ оконъ вагоновъ, причемъ это началось еще на ходу поізда, вслідствіе чего многіе получили при паденіи тяжкія увічія.

Помощь пострадавшимъ была быстро сорганизована. Вызванные изъ города пожарныя команды, при содійствіи желнодорожныхъ пожарныхъ, стали извлекать раненыхъ изъ-подъ обломковъ павильона. Извлеченные оттуда раненые вывозились въ городъ въ каретахъ скорой помощи.

Спасательныя работы продолжались нісколько часовъ. Въ первую очередь было извлечено 8 труповъ, среди которыхъ трупъ помощника начальника стан- ціи Космачева. Онъ былъ убитъ наповалъ въ телефонной комнаті. Многочисленные раненые извлекались также изъ-подъ паровоза, тендера и багажнаго вагона. Тамъ-же оказались и новые трупы.

По предварительному подсчету, закончить который не удалось, вслідствіе собьітій, всего во время катастрофы было убито 26 человъ и ранено свыше 80. Большинство раненій принадлежитъ къ числу тяжелыхъ.

Шевлянинъ, 1918, № 14, 23 января.

№ 3

Київ, 23 січня 1918 року

Къ крушенію на вокзалі.

Во вчерашнемъ утреннемъ выпуск «Посл. Нов.» мы уже сообщали о крушеніи поізда на вокзалі.

По дополнительнымъ свншмъ собраннымъ нами, крушеніе произошло при слующихъ обстоятельствахъ: в первый день возстанія, со стороны Сарнъ прибылъ въ Кіевъ почтовый подъ № 4; в составъ поізда входило нісколько теплушекъ сї солдатами и нісколько классныхъ вагоновъ. Когда подъ подошелъ к Посту-Волынскому, среди солдатъ стали распространяться слухи о томъ, что поіздъ будетъ обстрілянв. Солдаты заволновались и потребовали отъ машиниста, чтобы онъ развилъ максимальную скорость.

Напрастно машинистъ сталъ доказывать, что подъ уклонъ нельзя пускать подъ полнымъ ходомъ, солдаты остались при своемъ и, подъ угрозой смерти, заставили машиниста усилить скорость.

Зная, что такое положеніе неизбіжно должно привести к катастрофі, ма- шинистъ сталъ давать тревожные сигналы, надіясь, что тревожныя сигналы

заставятъ железнодорожную администрацію Киева Перваго принять какы либо мры къ предупреждена катастрофы.

Надежды машиниста, однако, не оправдались: железнодорожныя служащіе, занятые борьбой, не обратили вниманы на тревожные сигналы машиниста и поездъ, развивая по пути отъ Поста Волынскаго до станціи все большую и большую скорость, врезался на полномъ ходу въ часть вокзала, где размещены держурные м.к.в. дороги, телефонъ и пр. вокзальныя учреждены.

Что произошло при этомъ -- трудно описать: паровозъ врезался в гущу людей, превративъ ее въ безформенную массу; вагоны поезда, нагромождаясь другъ на друга, были превращены въ груды щепокъ. Большинство пассажировъ и солдатъ находившихся въ первыхъ четырехъ вагонахъ, получили тяжелыя повреждены; некоторые из нихъ были раздавлены на смерть, мнопе же изъ пострадавшихъ скончались отъ ранъ въ тотъ же день.

Всего, по сведениямъ железнодорожной администрацш среди пассажиров и солдатъ оказалось убитыхъ 26 человекъ, раненыхъ 81. Изъ железнодорожныхъ служащихъ оказася убитымъ пом.нач.станцш Костачевъ и тяжело ранены две телеграфистки.

залізничний катастрофа історія

Размещено на Allbest.ru