Війська 1-го Українського фронту в боях за Україну (на матеріалах військової преси)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Війська 1-го українського фронту в боях за Україну (на матеріалах військової преси)

В.Л. Третяк

У статті аналізується висвітлення кампанії з визволення України військами 1-го Українського фронту військовою пресою цього стратегічного об'єднання.

В роки війни провідне місце в радянському видавництві посіла військова преса, інформаційна палітра якої стала цінним джерелом для військових істориків. Фундаментальними у сфері студіювання періодичних друкованих видань можна назвати дослідження С. Жукова, С. Сегеди, М. Рум'янцева, А. Мінгазутдінова [1-4]. Однак у науковому обігу майже немає комплексного моніторингу мілітарної періодики періоду вигнання гітлерівців з України в 1943-1944 рр. Мета цієї розвідки - проаналізувати висвітлення фронтовою періодикою кампанії 1-го Українського фронту на теренах України в 1943-1944 рр., адже це військово-стратегічне об'єднання було одним із найбільших у роки війни і брало безпосередню участь у форсуванні Дніпра, визволенні Києва, в боях на Правобережній Україні. В Наказах Верховного Головнокомандувача, уміщених на шпальтах періодики 1-го Українського фронту впродовж 1943-1944 рр., війська об'єднання були відзначені 24 рази за визволення українських міст і сіл [5-28].

Основною інформацією про перебіг подій на полях боїв слугували щоденні оперативні зведення Рад- інформбюро, в яких, крім відомостей про визволення населених пунктів, ішлося про конкретні здобутки фронтів у їхньому протистоянні з Вермахтом. Зокрема, підбиваючи підсумки бойових звитяг 1-го Українського фронту за час наступальних операцій з 24 грудня 1943 р. до 13 січня 1944 р., газета 18-ї армії «Знамя Родины» зазначала, що війська фронту знищили 2204 ворожих танки, 1174 гармат різного калібру, 625 мінометів, 3173 кулемети, 100 тис. ворожих солдат і офіцерів. Той самий часопис зазначав, що з 4 до 31 березня 1944 р. війська фронту знищили 1338 танків та самохідних гармат, 2516 гармат різного калібру, 1285 мінометів, 4206 кулеметів, 272 літаки, 183310 ворожих солдат і офіцерів. Газета 31-ї армії «На врага» розповідала, що з 13 липня до 12 серпня 1944 р. війська 1-го Українського фронту визволили Львів, Станіслав, Дрогобич, Стрий, Борислав, Самбір, Раву-Руську. Втрати ворога вбитими і полоненими становили 172560 осіб, 687 літаків, танків та самохідних гармат - 1941, 3615 гармат різного калібру, 3868 мінометів, 5735 кулеметів [29-31].

Така інформація ґрунтувалася на матеріалах бойових донесень штабів фронтів, де вказувалися не лише здобутки, а й невдачі військ фронту. Так, у бойовому донесенні штабу 1-го Українського фронту № 00279 від 11 березня 1944 р. зазначалося, що 10 березня ворог у районі Підволочиська (Тернопільська обл.), у результаті контратаки, потіснив сили 8-ї стрілецької дивізії та 10-го гвардійського танкового корпусу (60-та армія і 4-та танкова армія, відповідно) й до кінця дня зайняв Підволочиськ. У районі дій 18-ї армії ворогу вдалося увірватися на південно-східну околицю Новокостян- тинівки [32, 10-11]. військовий визвольний український преса

Слід зазначити, що в 1943-1944 рр. випадки втрати радянськими військами вже визволених населених пунктів України мали доволі масовий характер. Тільки в ході боїв у смузі 1-го Українського фронту в листопаді 1943 р. - лютому 1944 р. Вермахту, внаслідок контрударів, вдалося вдруге майже повністю захопити населені пункти 9 районів Житомирської обл., окремі села 4 районів Київської обл., 11 районів Черкаської обл. Більшість сіл Лисянського р-ну, Черкаської обл. війська 1-го Українського фронту визволяли тричі, а с. Кобиляки Звенигородського р-ну чотири рази (14.01.1944 р., 19.01.1944 р., 12.02.1944 р., 05.03.1944 р.). Чотири рази визволяли також с. Шубині Стави Лисянсь- кого р-ну (15.01.1944 р., 23.01.1944 р., 29.01.1944 р., 05.03.1944 р.) [33]. Однак у зведеннях Радінформбюро наводилися лише поодинокі стислі повідомлення повторного захоплення ворогом українських населених пунктів (зокрема районних та обласних центрів). Також повністю замовчувалися втрати Червоної армії, тоді як загальні втрати військ 1-го Українського фронту в період з 3 листопада 1943 р. до 28 жовтня 1944 р. становили 925721 особа (без урахування Львівсько-Сандомирської операції, де представництво фронту становило 1002200 осіб), що перевищувало на понад 100 % загальний склад фронту [34, 136,139,147,152,347; 35, 358].

Скупі повідомлення Радінформбюро не давали можливості читачу уявити собі перебіг подій на фронті, тому дедалі вигнання з українських міст гітлерівських загарбників на сторінках військових часописів зрідка розкривали безпосередні учасники боїв. Обов'язковим матеріалом для мілітарних видань були й нариси з розповідями місцевих жителів про звірства, вчинені окупантами. Так, періодика 1-го Українського фронту під час Львівсько-Сандомирської операції на своїх шпальтах регулярно подавала розповіді місцевих мешканців визволених населених пунктів Західної України (приміром, що в селах Золочівського р-ну німці «винайшли» новий спосіб катувань: в'яжуть руки, ноги, обривають комір сорочки - і ріжуть) [36-41].

Такі «оповідання» ставали ширмою для злочинів, що здійснювали радянські війська на визволених від гітлерівців землях. Наприклад, під час Київської оборонної операції в наказі військам 1-го Українського фронту № 00326 від 9 грудня 1943 р. йшлося про те, що військовослужбовці 68-ї та 241-ї стрілецьких дивізій, які дислокувалися в с. Грузьке (Макарівський р-н), зруйнували капітальну споруду школи та розікрали будівельний матеріал. Ці ж військовослужбовці зруйнували клуб та інші будівлі. Бійці 267-ї стрілецької дивізії, а також бійці 3-го гвардійського танкового корпусу і 18-ї армії знищили та розікрали матеріали з будинків у селах Мотижин, Ясногородка, Колонщина, Копилів, Бишів, Горобіївка (Макарівський р-н) та ін. Командири частин та з'єднань боротьбу з цим ганебним явищем не ведуть. У зв'язку з цим, командування фронту наказувало притягнути винних до відповідальності, а начальнику Політуправління фронту, генерал-майору

С. Шатілову - забезпечити проведення необхідної політро- боти з військовослужбовцями для роз'яснення шкоди таких вчинків та недопущення їх у подальшому [42].

Зважаючи на значну кількість бійців у складі радянських військ, які мали різний характер, своєрідну ментальність, моральні цінності, освітній рівень, релігійний світогляд, а також низку зовнішніх факторів, як-то матеріальне забезпечення червоноармійців, рівень дисципліни у військових формуваннях тощо, все це стало підґрунтям для кримінальних злочинів, що їх вчиняли радянські військовослужбовці. Однак ці вчинки воїнів ішли врозріз з популяризуванням, створеного радянською пропагандою, образом «Червоної армії-визволительки», тож переважно замовчувалися мілітарною періодикою.

Обов'язковими на шпальтах військових часописів (зокрема й на сторінках періодичних видань 1-го Українського фронту) були нариси про те, як радісно зустрічають радянських бійців мешканці міст і сіл, визволених Червоною армією від окупантів [43]. Вітм, до таких повідомлень треба теж ставитися з певною засторогою, адже на початку 1944 р., під час протистояння з Червоною армією при переході лінії фронту, Головний провід ОУН та Головна команда УПА давали своїм відділам розпорядження не чинити опору й «добре зустрічати» війська Червоної армії, які оволодівали містами і селами Західної України. Це робилося для того, аби ослабити пильність радянських військ, а потім завдати ударів по штабах, складах, базах і окремих невеликих підрозділах для поповнення запасів зброї та продуктів. Такої тактики УПА дотримувалася до березня 1944 р.[44, 461].

27 вересня 1944 р. була ухвалена постанова ЦК ВКП(б) «Про недоліки в політичній роботі серед населення західних областей УРСР», де відзначалося, що партійні організації західних областей мали повсякчас підвищувати роль газет у політичному вихованні населення «у боротьбі проти українського буржуазного націоналізму». В листопаді 1944 р. на пленумі ЦК КП(б)У розглядалося питання: «Про хід виконання постанови ЦК ВКП(б) від 27 вересня 1944 р.». У ній наголошувалося, що головним недоліком у діяльності військової преси є те, що газети «ще не стали центром масово-політичної роботи й бойовою зброєю в боротьбі за викриття українсько-німецьких націоналістів - як найлютіших ворогів нашого народу» [45, 78,82]. На 9 пленумі Спілки письменників УРСР заступник завідувача Відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У К. Литвин зазначав: «Українські радянські письменники повинні викрити і затаврувати підлість і низькість наших ворогів - гітлерівців та їхніх поплічників - буржуазних націоналістів» [46, 18].

Виконуючи такі настанови, видання 18-ї армії «Знамя Родины» надрукувало доповідь М. Хрущова на VI сесії Верховної Ради УРСР «Українсько-німецькі націоналісти - посібники Гітлера, найлютіші вороги українського народу», де останній «викривав» зв'язки націоналістичного підпілля з Вермахтом [47]. Не довіряючи силі друкованого слова, володар Кремля вдався до своїх улюблених методів терору. Так, 20 серпня 1944 р. була ухвалена постанова Раднаркому СРСР та ЦК ВКП(б) про зміцнення радянської влади в Україні, де йшлося про необхідність відведення 5 тис. кв. км землі у північній Якутії для будівництва спеціального Сибіру № 2 та виділення 275 млн крб на зведення 300 виправно-трудових таборів першої черги для відправлення ворожих і неблагонадійних елементів з України для перевиховання [32, 21-22].

Після проведення Львівсько-Сандомирської наступальної операції, активні бойові дії військ 1-го Українського фронту відновилися на карпатському напрямі від початку вересня 1944 р. Цілі та завдання періодики цього фронту спрямовувалися на підготовку особового складу до ведення боїв у гористій місцевості. Так, у кожному номері видання 1-го Українського фронту «За честь Батьківщини» розміщувалися практичні поради щодо того, як потрібно діяти в лісисто-гірській місцевості [48-52]. 8 вересня 1944 р. війська 1-го та 4-го Українських фронтів почали наступ у ході Східно-Карпатської наступальної операції. По суті вона була завершальною на етапі визволення Радянської України.

У жовтні газета 40-ї армії «За победу» опублікувала послання від голови Президії ВР УРСР М. Гречу- хи, голови РНК УРСР М. Хрущова, секретаря ЦК КП(б)У Д. Коротченка голові ДКО Й. Сталіну із вдячністю в день повного визволення радянської України від гітлерівських загарбників [53]. У тому ж часопису (рубрика «На допомогу агітатору»), в нарисі - «Торжество Советской Украины» зазначалося, що 14 жовтня український народ відсвяткував день повного визволення Радянської України від нацистських загарбників [54]. Важливим видається той факт, що в офіційних документах ЦК КП(б)У та РНК УРСР дата визволення постійно варіювалася. Спочатку фігурували 7 і 8 жовтня, коли в Києві мали відбутися урочисті збори партійного та радянського активів, а також мітинги в усіх містах і селах України; згодом урочистості перенеслися на 9-10 жовтня. В остаточному варіанті датами святкування були названі 14 та 15 жовтня [55, 46-48,50,7071,73]. До слова, навіть через рік дата повного визволення України визначалася як 15 жовтня [56].

Отже, періодика 1-го Українського фронту відображала кампанію з визволення України, здебільшого, у стислих, малоінформативних зведеннях Радінформ- бюро та Наказів Верховного Головнокомандувача, звітів про здобутки фронту, а також у художніх нарисах про мужність, героїзм, винахідливість червоно- армійців, виявлених під час визволення українських міст і сіл, радісні зустрічі бійців Червоної армії місцевими мешканцями, злочини, здійснені гітлерівцями на захоплених територіях. Утім, майже повністю замовчувалися величезні втрати серед особового складу військ фронту, неодноразове захоплення ворогом уже визволених радянськими військами населених пунктів, значна кількість кримінальних злочинів, здійснених радянськими бійцями на теренах окупованих земель СРСР.

З розгортанням національно-визвольного руху на теренах Західної України в 1944 р., відбулися докорінні зміни в роботі мілітарних видань 1-го Українського фронту, до якої долучилися відомі українські літератори. Відтоді, значна частка у змістовому наповненні часописів була присвячена викриттю злочинної сутності українського націоналістичного підпілля. Хоча слід зазначити, що контрпропагандистська діяльність, яку проводили члени націоналістичного підпілля, все ж мала певний вплив, що змушувало політпрацівників, своєю чергою, змінювати тактику виховної роботи з особовим складом військ. Одночасно заслуговує на увагу висвітлення періодикою 1-го Українського фронту заходів довкола святкування повного визволення УРСР від гітлерівських загарбників, а невизначеність щодо офіційної дати визволення пояснюється тим, що керівництво Радянського Союзу на той момент ще не досягло своїх геополітичних цілей. Тому це було зроблено вже під час воєнних кампаній на теренах Західної Європи.

Списик літератури

1. Жуков С.И. Фронтовая печать в годы Великой Отечественной войны. -- М., 1968.

2. Сегеда С.П. Створення та розвиток української військової преси (ХХ -- початок ХХІ ст.). -- Рівне, 2012.

3. Румянцев Н.И. Журналистика в военной шинели // Военно-исторический журнал. -- 2011. -- № 6.

4. Мінгазутдінов А.Ф. Значення фронтової преси у пропаганді серед воїнів бойових традицій в ході визволення України від німецько-фашистських загарбників // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. -- К., 2004. -- Вип. 8. -- Ч. 2.

5. Наказ Верховного Головнокомандувача Маршалові Радянського Союзу Конєву // За честь Батьківщини. -- 1944. -- 19 липня. -- № 130.

6. Наказ Верховного Головнокомандувача Маршалові Радянського Союзу Конєву // За честь Батьківщини. -- 1944. -- 28 липня. -- № 138.

7. Наказ Верховного Головнокомандувача Маршалові Радянського Союзу Конєву // За честь Батьківщини. -- 1944. -- 6 серпня. -- № 146.

8. Приказ Верховного Главнокомандующего генералу армии

Ватутину // Знамя Родины. --1943. -- 31 декабря. -- № 299.

9. Приказ Верховного Главнокомандующего генералу армии Ватутину // Знамя Родины. -- 1944. -- 2 января. -- № 2.

10. Приказ Верховного Главнокомандующего генералу армии Ватутину //Знамя Родины. -- 1944. -- 5 января. -- № 4.

11. Приказ Верховного Главнокомандующего генералу армии Ватутину //Знамя Родины. -- 1944. -- 5 января. -- № 4.

12. Приказ Верховного Главнокомандующего генералу армии Ватутину // Знамя Родины. -- 1944. -- 6января. -- № 5.

13. Приказ Верховного Главнокомандующего генералу армии Ватутину // Знамя Родины. -- 1944. -- 13 января. -- № 11.

14. Приказ Верховного Главнокомандующего генералу армии Ватутину // Знамя Родины. -- 1944. -- 6 февраля. -- № 30.

15. Приказ Верховного Главнокомандующего генералу армии Ватутину // Знамя Родины. -- 1944. -- 12 февраля. -- № 34.

16. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. -- 6 марта. -- № 55.

17. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. -- 10 марта. -- № 58.

18. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. --марта. -- № 65.

19. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. марта. -- № 66.

20. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. --марта. -- № 67.

21. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. -- 22 марта. -- № 68.

22. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. --марта. -- № 71.

23. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. --марта. -- № 72.

24. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. --марта. -- № 74.

25. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. --марта. -- № 75.

26. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. --марта. -- № 76.

27. Приказ Верховного Главнокомандующего Маршалу Советского Союза Жукову // Знамя Родины. -- 1944. -- 16 апреля. -- № 84.

28. Потери немцев и трофеи войск 1-го Украинского фронта за период боев с 4 декабря 1943 года по 31 марта с. г. // Знамя Родины. -- 1944. -- 5 апреля. -- № 80.

29. Потери противника и трофеи войск 1-го Украинского фронта за время наступательных операций с 13 июля по 12 августа сего года // На врага. -- 1944. -- 17 августа. -- № 194.

30. Потери противника и трофеи войск 1-го Украинского фронта за период с 24 декабря 1943 года по 13 января 1944 года // Знамя Родины. -- 1944. -- 17 января. -- № 15.

31. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі -- ЦДАГО України). -- Ф. 1. -- Оп. 23. -- Спр. 936.

32. Україна. Хроніка визволення: дослідження, документи, свідчення / Редкол.: Л. Легасова та ін. -- К., 2014.

33. Великая Отечественная без грифа секретности. Книга потерь. Новейшее справочное исследование /Г. Кривошеев и др. -- М., 2009.

34. Россия и СССР в войнах ХХ века. Книга потерь /Г. Кривошеев и др. -- М., 2010.

35. Борзенко С. Наши войска взяли Житомир // Знамя Родины. -- 1944. -- 1 января. -- № 1.

36. Вовк С. Бої у Львові // За честь Батьківщини. -- 1944. --липня. -- № 137.

37. Галаков Б., Котляров Б. Коростышев снова советский

// Знамя Родины. -- 1943. -- 29 декабря. -- № 297.

38. Зверства немцев в селе Барышевка // Знамя Родины. --

-- 31 декабря. -- № 299.

39. Кисельов Й. Так взято Золочев // За честь Батьківщини. -- 1944. -- 19 липня. -- № 130.

40. У визволеному Горохові // За честь Батьківщини. -- 1944.

20 липня. -- № 131.

41. Наказ військам 1-го Українського фронту № 00326 від 9.12.1943 р. -- Фонди Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941

1945 років». -- Науково-допоміжний фонд-27814/12.

42. Єрмілов В., Борзунов С. У визволеному Львові//За честь Батьківщини. -- 1944. -- 29 липня. -- № 139.

43. Муковський І. З історії протистояння між Червоною армією та УПА (січень -- червень 1944 р.) // Боротьба за Україну в 1943 -- 1944 рр.: влада, збройні сили, суспільство. Зб. наук. пр. / Відп. ред. О. Лисенко. -- К., 2014.

44. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК. -- Т. 2. -- К., 1977.

45. ЦДАГО України. -- Ф. 1. -- Оп. 23. -- Спр. 858.

46. Украинско-немецкие националисты -- пособники Гитлера, злейшие враги украинского народа // Знамя Родины. -- 1944. -- 17 марта. -- № 64.

47. Волконогов П. Как воевать в горах // Знамя Родины. ---- 6 июля. -- № 148.

48. Вчіться майстерно наступати в горах! Гори, ліси й ріки для хоробрих воїнів -- не перешкода! // За честь Батьківщини. -- 1944. -- 10 вересня. -- № 176.

49. Гусаров А. Як пересуватися в лісисто-гірській місцевості // За честь Батьківщини. -- 1944. -- 10 вересня. -- № 176.

50. Мелехін А. Боротьба із ворожими засідками у лісі // За честь Батьківщини. -- 1944. -- 15 вересня. -- № 180.

51. Розвідка в горах та лісах // За честь Батьківщини. -- 1944. -- 16 вересня. -- № 181.

52. Послание от председателя Президиума ВС УССР М. Гре- чухи, председателя СНК УССР Н. Хрущева, секретаря ЦК КП(б)У Д. Коротченка председателю ГКО тов. Сталину И.В. в день полного освобождения Советской Украины // За победу -- 1944. -- 16 октября. -- № 245.

53. Полосов Г. Торжество Советской Украины // За победу. -- 1944. -- 21 октября. -- № 249.

54. ЦДАГО України. -- Ф. 1. -- Оп. 70. -- Спр. 232.

55. ЦДАГО України. -- Ф. 1. -- Оп. 70. -- Спр. 308.

Размещено на Allbest.ru