Вектори взаємодії повітових земств із громадськими статутними сільськогосподарськими об’єднаннями (на прикладі Золотоніського земства Полтавської губернії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЕКТОРИ ВЗАЄМОДІЇ ПОВІТОВИХ ЗЕМСТВ ІЗ ГРОМАДСЬКИМИ СТАТУТНИМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ОБ'ЄДНАННЯМИ (НА ПРИКЛАДІ ЗОЛОТОНІСЬКОГО ЗЕМСТВА ПОЛТАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ)

Із 1 січня 2013 р. в Україні набули чинності положення базового закону, який забезпечує право громадян на свободу об'єднань - «Про громадські об'єднання» [1]. Цей Закон визначає правову та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення дій громадських об'єднань. Право громадян на свободу об'єднань є необхідною складовою формування громадянського суспільства. Україна наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. уже проходила період активного громадського самогуртування в межах статутних організацій. На її території діяли тисячі об'єднань різної спрямованості. Вивчення їхнього досвіду та опрацювання здобутків є невід'ємною складовою історії українського громадянського простору.

Сфера наших наукових інтересів лежить у площині виявів громадської сільської ініціативи щодо організації статутних об'єднань в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Найбільш масово, серед низки сільських організацій, у зазначений період, діяли сільськогосподарські товариства. Їхнє становлення та організація діяльності відбувалися завдяки місцевій ініціативі. Разом із тим важливу роль у зазначених процесах відіграла і реалізація спеціальних земських губернських та земських повітових програм, які були спрямовані на поширення інноваційних ідей у селянське середовище.

Сучасна історіографія постійно поповнюється дослідженнями, які присвячені питанням реалізації права громадян на об'єднання в українському історичному минулому. Стосовно сільськогосподарських товариств, дослідники, як правило, використовують узагальнені дані і, при цьому, їхня увага звернена на позитивні результати у діяльності об'єднань. Серед них відзначимо роботи А. О. Панте- леймоненка [2], Л. М. Крот [3], С. К. Рудика й К. О. Піхура [4] та інших.

Метою пропонованих матеріалів є окреслення основних векторів взаємодії повітових земств із сільськогосподарськими об'єднаннями на прикладі одного із повітів Полтавської губернії - Золотоніського, який за основними показниками соціально- економічного розвитку не знаходився на лідерських позиціях, втім, як і більшість повітів у Лівобережній Україні, а отже - його досвід в загальних рисах може вважатися характерним.

Термінологічно під сільськогосподарським товариством ми розуміємо офіційне статутне об'єднання громадян, мета якого полягала у «сприянні силами членів Товариства розвитку сільського господарства» у його широкому значенні.

Початок формуванню мережі сільськогосподарських об'єднань у Золотоніському повіті було покладено створенням повітового сільськогосподарського Товариства (далі - ЗСТ) у 1902 р. Власне ідея організації «в середовищі місцевих землевласників агрономічного Товариства» була поставлена на обговорення громади ще під час проведення у місті агрономічного з'їзду у 1884 р. Фінансовим підґрунтям майбутнього Товариства пропонувалося визнати кошти на рахунку Золотоніського земства, які були залишені від проведеного з'їзду в розмірі 4 138 руб. [5, с. 130-131]. Згодом інституційне оформлення ЗСТ ще кілька разів обговорювалося на земських зборах: у 1891 р. [6, с. 20] та у 1895 р. [7, с. 41]. Остаточна передача зазначеного фінансового капіталу ЗСТ відбулася лише у 1903 р., після підписання його «Статуту» та відповідно до постанови Золотоніського повітового зібрання у сумі 8 468,16 руб. [8, с. 118-119]. ЗСТ було п'ятим товариством за часом виникнення, серед повітових об'єднань сільськогосподарської спрямованості у Полтавській губернії, після Костянтиноградського (1898 р.), Лохвицького (1886 р.), Прилуцького (1893 р.) та Роменського (1895 р.). Першим волосним сільськогосподарським громадським статутним об'єднанням у Золотоніському повіті стало Кропивнянське (засн. у 1903 р.). Загалом процес самоорганізації селян у громадські статутні об'єднання у Золотоніському повіті проходив повільно, навіть дуже повільно і нерівномірно: у 1902 р. - 1, 1903 р. - 1, 1905 р. - 1, 1906 р. - 1, 1910 р. - 4, 1911 р. - 7, 1912 р. - 4, 1913 р. - 1, 1916 р. - 1. Спалах 1910 та 1911 років пов'язується із запровадженням поділу повіту на агрономічні ділянки. Отже, на початок 1917 р. у повіті діяли 1 повітове, 15 волосних (із 20 волостей) та 5 сільських сільськогосподарських товариств.

У Золотоніському земстві, так само як і в Полтавському та Кременчуцькому, на початку 1890-х років зафіксовано існування посади агронома, обов'язки якого виконував один із членів земської управи. На оплату його праці земство виділяло щорічно до 1902 р. - 1 200 руб. [9, с. 68]. Необхідною умовою перебування на такій посаді була наявність вищої сільськогосподарської освіти. Після відкриття ЗСТ, обов'язки земського агронома були покладені на секретаря Товариства (з 1902 до 1908 рр.). З 1908 р. - земство, відповідно до губернської програми, запровадило вже окрему посаду повітового агронома, але територіальні межі повіту та масштаби необхідних до виконання завдань були перепонами у роботі одного агронома. Запровадження у 1909 р. на території Полтавської губернії агрономічних ділянок (1 ділянка - 1 агроном) дозволило покращити процес інформування сільського населення про сучасні методи господарювання, асортимент насіннєвої продукції, найновіші технічні досягнення в галузі сільського господарства та про певний економічний зиск від гуртування селян в межах статутних сільськогосподарських об'єднань. Станом на 1917 р. у Золотоніському повіті працювали 5 агрономів: Л. М. Хачатурянц, П. М. Околович, О. Ф. Галимський, К. І. Пилинський та О. М. Курносов. Їхня діяльність щодо поштовху до організації нових громадських товариств підтверджується звітною статистикою самих товариств - із 20 об'єднань 10 виникли завдяки проведеній просвітницько-роз'яснювальній роботі з боку земських агрономів [10, с. 3].

Відповідно до тексту «Статуту» абсолютної більшості сільськогосподарських товариств, основним джерелом фінансування їхньої діяльності були грошові внески членів об'єднання. Як засвідчила практика, фінансове питання у роботі товариств стояло поруч із проблемою відсутності ініціативи та самоусунення від відповідальності за справи у товариствах. Виникло замкнуте коло: з одного боку - розмір членського внеску був обмежений фінансовими статками селян, з іншого - зібрані кошти не могли забезпечувати бодай елементарні дії товариств. Вихід з такого становища шукали у двох напрямках: брали позики у місцевих ощадно-позичкових товариствах та клопотали про виділення субсидій у повітових і губернських земствах, а також у Департаменті Землеробства.

Звітні матеріали Золотоніських повітових зібрань засвідчують, що у перші роки діяльності Золотоніського та Кропивнянського товариств, земство щороку виділяло по 1 000 та 100 руб. субсидії відповідно, наприклад, у період з 1903 р. до 1906 р. Значна сума, яка передбачалася ЗСТ, виділялася лише на утримання Товариством секретаря, але за умови, щоб використовувати його фахові знання, як агронома, на користь земства. До його обов'язків входили наступні дії: письмові та усні поради, роз'їзд агронома по повіту та пропаганда травосіяння із безкоштовною роздачею насіння, яке надходило від Міністерства землеробства. Золотоніське земство також активно використовувало ресурси Товариства (людський фактор) для вирішення своїх нагальних проблем, зокрема рада Товариства мала неофіційний статус економічної ради при земському зібранні. ЗСТ, підтримуючи земську програму щодо покращення показників рогатої худоби, у 1904 р. виступило з ініціативою «реєстрації племінного приплоду від земських биків із подальшим виданням свідоцтв 3-х ступенів відповідно до якості приплоду, а також преміювання кращих результатів на майбутніх місцевих виставках» [11, с. 159-160]. Після її схвалення обов'язки щодо реєстрації приплоду від племінної худоби на земських злучних пунктах були покладені на секретаря ЗСТ. Є відомості про залучення Золотоніським земством членів ЗСТ до обговорення окремих питань агрономізації повіту. Так, у 1903 р. секретар Товариства виголосив доповідь на засіданні земського зібрання «Про травосіяння», презентував колекцію власних зразків зернових та ініціював розгляд актуальних питань: «Про розповсюдження вогнетривких будівель» і «Організацію земського пункту племінного птахівництва» [12, с. 105-106]; у 1904 р. виголошена доповідь колишнього земського агронома Зам'ятіна «Про розповсюдження травосіяння у повіті», була передана на попереднє обговорення членів Товариства [8, с. 43].

Ці та інші факти свідчать про, безумовно, тісну співпрацю Золотоніського земства та ЗСТ. Самим фактом співпраці земство наперед контролювало, якщо не у повній мірі, то частково цільове використання виділених коштів, адже ЗСТ мало звітувати за них абсолютно реальними результатами, наприклад, річною статистикою по уже зазначеним вище злучним пунктам. Хоча зустрічались і негативні фактори. Навіть виділяючи кошти, Золотоніське земство, на жаль, не могло забезпечити свідоме ставлення до виконання обов'язків з боку секретаря ЗСТ. Так, у 1906 р. секретар Товариства 15 жовтня звільнився з посади, а отже, достроково, в одноосібному порядку фактично розірвав виконання своїх обов'язків щодо земства ще до закінчення терміну виплати річного фінансування. У зв'язку з такою ситуацією, рада Товариства повідомила земське зібрання, що нового секретаря не буде, а отже, і на благо земства не буде кому працювати. Фактично, з боку Товариства прозвучала вимога: якщо не будуть виділені кошти, ЗСТ залишиться без секретаря. Виникла парадоксальна ситуація, коли земство повинно було думати про те, як забезпечити ефективну роботу громадського об'єднання, що зовсім не входило до кола його безпосередньої діяльності. У відповідь на таку заяву «управа, на її вимогу, отримала усі реєстраційні книги, і звернулася за допомогою до реєстратора- спеціаліста зі скотарства, який працював від Департаменту Землеробства у

Полтавській губернії та до земських ветеринарів» [13, с. 40].

З 1908 р., з року запровадження окремої посади Золотоніського повітового агронома, земське зібрання почало виділяти на оплату праці секретаря ЗСТ суму вдвічі меншу за попередню. Аналогічна ситуація повторилася і у 1914 р., коли на потреби Товариства було асигновано лише 200 руб. Виділяючи кошти на субсидіювання діяльності повітових сільськогосподарських товариств, земство ставило перед ними обов'язкову умову - щорічне надання звітів до Золотоніського земства про свою діяльність. Дивно про це читати, адже відповідно до основного нормативно-правового документу товариств «Статуту», вони зобов'язані були щорічно подавати звіт про свою діяльність на ім'я Полтавського губернатора. Станом на 1 липня 1911 р. грошову допомогу попросили з 5 існуючих, лише 3 - Васютинське, Лукашівське та Кропивнянське [14, с. 57].

Нестачу коштів на підтримку громадських сільськогосподарських об'єднань повіту Золотоніське земство намагалося частково вирішити, звертаючись за фінансовою допомогою до губернського зібрання. Наприклад, у 1904 р. Золотоніське земство клопотало про субсидіювання роботи (у розмірі 200 руб.) Кропивнянського товариства перед Полтавським губернським зібранням. Відповідь губернського земства покликана була стимулювати Золотоніське зібрання на кількісне збільшення виділених коштів із їхнім обов'язковим цільовим спрямуванням, а саме - губернське зібрання погоджувалось субсидіювати на рахунок Кропивнянського товариства 200 руб., але за умови виділення такої ж суми з боку повітового земства і лише на утримання секретаря з освітою не нижче, ніж початкова сільськогосподарська [11, с. 40]. У 1910 р. Золотоніське зібрання знову клопотало про виділення фінансової підтримки Кропивнянському, Піщанському, Васютинському, Чорнобаївському та Лука- шівському сільськогосподарським товариствам. За рішенням губернії кошти були виділені лише чотирьом, за виключенням Кропи- внянського, оскільки «у його звітній документації зафіксована тенденція до зниження результатів роботи» [14, с. 58]. Парадоксально, але за періодичної відмови

виділення певної суми на підтримку місцевих об'єднань, Золотоніське земство при цьому перераховувало кошти іншим громадським товариствам, осередки яких навіть не діяли на території повіту. Наприклад - Товариству покращення народної праці у пам'ять Царя-визволителя Олександра ІІ, Імператорському Російському товариству порятунку на водах, Київському товариству боротьби з інфекційними хворобами, Імператорському Вільному економічному товариству тощо.

Ще одним вектором поряд із агрономічною та фінансовою допомогою, який безпосередньо пливав на діяльність сільськогосподарських товариств було введення в дію у 1887 р. одного з перших в Україні складу-магазину сільськогосподарського реманенту, знаряддя та городнього насіння у повітовому центрі. Земство, будучи оптовим покупцем і перебуваючи у безпосередньому зв'язку із вітчизняними постачальниками, мало змогу значно знизити ринкову вартість продукції (від 15 до 40 %); маючи своїх спеціалістів, брало на комісію продукцію кращої якості; продавало продукцію у кредит та заклало тенденцію щодо обмеження діяльності у селах чисельних агентів і посередників. До 1917 р. у Золотоніському повіті для більшої доступності продукції у сільській місцевості було створено 5 відділень цього складу - у с. Гельмязів, с. Васютинці, с. Чорнобай, с. Богодухівка та с. Лукашівка. З виникненням Васютинського (1906 р.), Чорнобаївського (1910 р.), Богодухівського (1911 р.) та Лукашівського (1910 р.) сільськогосподарських товариств, земство віддало ці склади, на певних вигідних економічних умовах, у їхнє розпорядження.

У загальних рисах організація вищезазначеної торгівлі виглядала наступним чином: 1) сільськогосподарське Товариство на загальних зборах приймало рішення про отримання у земської управи кредиту під вексель, на організацію торгівлі земельними знаряддями та насіннєвим матеріалом; управа дозволяла кредит, зважаючи на платоспроможність Товариства, до 1 000 руб.; після дозволу управи земський склад відпускав Товариству предмети на реалізацію по земській ціні у перші 2 місяці

без %, понад 2 місяці під 6 % річних; якщо протягом 4 місяців предмети не були реалізовані, вони ставали власністю

Товариства і до земського складу не

поверталися; насіннєвий матеріал відпускався лише за готівковим розрахунком. У таблиці представлені обсяги торгівлі (у грошовому еквіваленті) у магазинах сільсько

господарських товариств Золотоніського повіту через земський склад-магазин за 1910 рік, які є не надто успішними [14, с. 53].

Золотоніське земство, в силу своїх можливостей, підтримувало і сприяло роботі повітового ЗСТ. Про це свідчить низка фактів, як то: при відкритті Товариства земство надало йому позичку у розмірі 55,50 руб. на придбання необхідних меблів; у 1903 р. було прийняте рішення про безкоштовну пересилку по земській пошті від членів Товариства службової кореспонденції на ім'я його секретаря; у 1904 р. земство надало дозвіл об'єднанню на придбання посівного матеріалу у земському складі-магазині «за достатньо зниженою ціною» з метою надання можливості придбати його членам Товариства; дозволило користуватися земськими спеціальними приміщеннями для проведення загальних зборів Товариства, наприклад, у кімнаті Золотоніського з військової повинності присутності тощо.

Одним із завдань діяльності ЗСТ було організація та успішне проведення сільськогосподарської виставки. На її проведення Товариство періодично просило земство про виділення коштів: у 1908, у 1909 та 1910 роках розміром 350 руб. Золотоніське повітове земське зібрання, у свою чергу, клопотало про субсидіювання такої виставки в уряду. Оскільки урядовий дозвіл на організацію виставки не був отриманий, відповідно і місцеве зібрання не виділялокошти. І лише у 1912 р. відбулася виставка у Золотоноші, а у 1913 р. за підтримки земства та ЗСТ в одному із волосних центрів повіту - с. Гельмязів [15, с. 290, 276]. Золотоніське земство разом із ЗСТ проводило активну підготовку до участі у Полтавській сільськогосподарській виставці 1909 р. Зокрема, у 1902 р. було запропоновано з метою підготовки на виставку експонатів, організувати із членів ЗСТ повітовий комітет майбутньої виставки. За ініціативи Товариства з 1903 р. земство почало виділяти кошти на проведення та забезпечення участі у виставці товарів від Золотоніського повіту (у 19031906 рр. - по 300 руб., 1908-1909 рр. - по 400 руб.). За посередництва ЗСТ Золотоніське земство здійснювало відправлення до Полтави кращих зразків фруктів на виставку.

Золотоніським земством та ЗСТ були зроблені певні кроки, хоч і не завжди поступові, щодо організації бджолярів повіту у статутну організацію. Так, у 1878 р. на пропозицію Вільного економічного товариства про призначення земських стипендій для навчання у школах бджолярства, Золотоніське земство із середовища гласних обрало спеціальну бджолярську комісію. На одному з її засідань, гласним Богацьким «було запропоновано низку пропозицій, які стосувалися організації з 'їзду бджолярів, дозволу варити мед без акцизів тощо» [6, с. 48]. У 1902 р. до голови Золотоніського повітового земського зібрання надійшло клопотання від Південноросійського товариства бджолярства про відкриття у Києві практичної школи бджолярства та з проханням призначити хоча б одну земську стипендію на навчання. Зібрання прийняло рішення «про невизнання потреби у фінансуванні стипендії у київській школі бджолярства» [16, с. 30, 156-158]. У 1904 р. на пропозицію Полтавської губернської управи «організувати за губернський кошт штат роз 'їздних інструкторів-бджолярів, які б мали спеціальне професійне приладдя з метою організації зразкових пасік», Золотоніське земське зібрання відповіло теж відмовою. Разом з тим виділило 400 руб. для організації складу бджолярського реманенту у Полтаві та 300 руб. на відрядження земського інструктора із бджолярства [11, с. 41]. У 1906 р. земське зібрання на прохання Російського товариства бджолярства та інструктора з бджолярства у Полтавській губернії, знову ж таки відмовилося фінансувати відрядження народних учителів на курси бджолярів до Петербургу та організацію аналогічних курсів у Золотоніському повіті, посилаючись на брак коштів [13, с. 30]. А у 1912 р. ЗСТ вже закликало бджолярів Золотоніського повіту вступати до лав майбутнього Золотоніського відділу Російського товариства бджолярства. Нагадаємо, що організаційне оформлення бджолярів Російської імперії, як окремого Товариства, відбулося 3.03.1891; на початку ХХ ст. в Україні діяли Південноросійське товариство бджолярства, Київське центральне товариство бджолярства, Полтавське губернське товариство бджолярства, Переяславське товариство бджолярства, Канівське товариство бджолярства, Катеринославське товариство бджолярства та інші. На заклик надійшла відповідь від одного з активних дописувачів «Вестника Золотоношского сельскохозяйственного общества», громадсько-політичного діяча С. Шелухіна про необхідність створення не Відділу загальноросійського товариства, а власного «Українського товариства бджолярства» [17, с. 3].

Для організації та фінансової підтримки у початковий період діяльності «Золотоніського товариства бджолярства», земське зібрання клопотало про виділення грошової допомоги у Департаменту землеробства та у Полтавського губернського земства. Із замовлених 3 400 руб. Департамент виділив 400 руб., з яких 200 руб. рекомендувалося спрямувати на підтримку Товариства бджолярства, 80 руб. - на придбання спеціального обладнання та медоносних рослин, 120 руб. - на організацію показової пасіки. Полтавське губернське зібрання виділило лише 100 руб. на підтримку Товариства. У підсумку робота земського інструктора з бджолярства опинилася без урядової та губернської фінансової підтримки, його діяльність знову ж таки фінансувало Золотоніське земство, виділяючи щороку 1 200 руб.

Окрім безумовно позитивних моментів у взаємодії земства із ЗСТ, варто також наголосити і на сумнівних, як для громадського об'єднання, фактах. Відомо, що у 1909 р. на одному із засідань повітового зібрання ЗСТ ініціювало розгляд питання про відкриття філіалу Золотоніського земського складу землеробських знарядь у с. Вереміївці (волосний центр), оскільки діяльність першого відкритого відділення у с. Васютинці у 1906 р. виявилась більш ніж ефективною. ЗСТ запропонувало, зі свого боку, організувати та контролювати процес торгівлі, а від земства клопотало про забезпечення оплати праці продавця. Чергове земське повітове зібрання схвалило пропозицію Товариства, але за умов прийняття ним на себе матеріальної відповідальності за відпущений товар. Нам залишається лише здогадуватися, в силу яких причин такі умови не задовольнили членів ради Товариства, а його представник взагалі не виявив бажання бути присутнім на обговоренні договору із земством. Натомість у протоколах зібрання залишився запис: «У приватній бесіді голова ради Товариства висловився, що тягар матеріальної відповідальності не відповідає заявленій грошовій компенсації, яку пропонувало Земство» [18, с. 65].

У взаємовідносинах між земством та ЗСТ ми натрапили ще на один факт, який складно співвідноситься із основним завданням Товариства, а саме - сприяти розвитку сільського господарства силами членів Товариства. Мова йде про наступне: у 1906 р. ЗСТ збудувало на території земської Золотоніської сільськогосподарської школи пташник, витративши за кошторисом 300 руб. Здавалося, гарну справу зробили. Але голова Товариства домігся рішення про повернення земством протягом кількох наступних років використаних грошових ресурсів. Тобто Золотоніське земство виплачувало ЗСТ щорічно по 30 руб., компенсуючи його витрати на будівництво пташника. Зрозуміло, що ЗСТ виступило посередником між підрядчиком та земством. Виникає запитання: чому земству було

вигідно звернутися до такої схеми, а не співпрацювати напряму з підрядчиком. Відповіддю може бути факт нестачі у земства необхідної суми у разовому платежі і можливість її отримання на достатньо тривалий термін з безвідсотковою основою. громадський статутний спілка земський

Але ж 300 руб. - не такі вже й значні кошти для земства, але разом з тим, значні для громадського об'єднання. Саме тому можливий варіант приватної домовленості між головою ЗСТ та головою Золотоніського земського зібрання про лобіювання інтересів Товариства при відповідному прийнятті рішення.

Інформаційним органом ЗСТ була газета «Вестник Золотоношского сельскохозяйственного общества». Газета виходила протягом 1908-1914 рр.: у 1908 р. - 2 рази на місяць (24 номери), у 1909-1912 рр. - щотижнево (по 52 номери), з 1913 р. - 2 рази на тиждень (96 номерів) та у 1914 р. встигло вийти лише 34 номери. Окремими додатками до газети була надрукована робота С. Павленка «Чи бути чорноморській Німеччині» та «Хліборобський порадник на 1914 р.». Редакторами газети були голови Золотоніського сільськогосподарського товариства.

Опрацювання змісту збережених примірників «Вестника» засвідчило їхню «земську» тематичну спрямованість. Більшість інформаційного матеріалу присвячено подіям, які відбувалися у Золотоніському повіті, у т. ч. друкувалася і звітна документація земської управи. Справа в тому, що самостійно ЗСТ випустило лише кілька номерів «Вестника» на початку 1908 р. Для продовження видання потрібні були кошти, за якими Товариство і звернулося до земського зібрання. Відповіддю на клопотання стало наступне рішення: «на субсидіювання друку «Вестника» у 1908 р. гроші не виділяти, оскільки на його сторінках друкуються матеріали, які неправильно та тенденційно висвітлюють діяльність земської управи» [19, с. 64]. На черговому зібранні рада ЗСТ прийняла рішення про продовження друку газети, але за умов, які «м'яко» запропонувало земське зібрання. Позитивний зиск від цього отримали дві сторони: Товариство продовжило видання «Вестника» із щорічним фінансуванням у розмірі 300-350 руб., а земство - «правильну» інформаційну площу.

Отже, можемо констатувати наступні вектори активної взаємодії Золотоніського повітового земства із громадськими сільськогосподарськими об'єднаннями: виникнення ідеї і реалізація проекту повітового

Сільськогосподарського товариства в середовищі гласних Золотоніського земства; співпраця земських агрономів із сільським активом у відкритті сільськогосподарських об'єднань із подальшим посильним сприянням їхній роботі; фінансова підтримка діяльності секретарів товариств; субсидіювання відкриттю магазинів-складів сільськогосподарських машин та знарядь; земська підтримка діяльності об'єднань через задоволення їхніх часткових потреб тощо. Вважаємо за доцільне наголосити і на фактах певного тиску з обох боків, які були спричинені необхідністю захисту інтересів (колективних або індивідуальних) чи то земства, чи то громадських об'єднань.

Разом з тим відзначаємо, що співпраця земства із сільськогосподарськими громадськими товариствами була в деякій мірі вимушеною, тобто її активність залежала від відповідних постанов Департаменту землеробства та Полтавського губернського земського зібрання. Рішення останнього лише втілювались по мірі сил на місцях. З іншого боку, серед завдань земства і не було прописане сприяння громадській ініціативі на місцях. Науково-історичну зацікавленість статутні громадські об'єднання, які діяли на сільському адміністративно-територіальному рівні, спричиняють саме через особливості самогуртування та подальшої самостійної діяльності.

Перспективним вбачаємо дослідження діяльності спектру сільських статутних громадських об'єднань Лівобережної України, які функціонували наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., у т. ч. і особливості їхньої взаємодії із відповідними земськими структурами.

Література

1. Пантелеймоненко А. О. Сільськогосподарські товариства і приватне посередництво наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. (на матеріалах Полтавщини) / А. О. Пантелеймоненко // Історія народного господарства та економічної думки України. - К., 2000. - Вип. 31-32. - С. 115-121.

2. Крот Л. М. Про роль земських установ Лівобережної України в формуванні та діяльності дрібних сільськогосподарських товариств (початок ХХ ст.) / Л. М. Крот // Історія народного господарства та економічної думки України. Ч. 3. - К., 2007. - С. 188-193.

3. Рудик С. К. Роль сільськогосподарських товариств у становленні тваринництва та ветеринарії на Полтавщині (кінець ХІХ - поч. ХХ ст.) / С. К. Рудик, К. О. Піхур // Наукові праці Південного філіалу національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет». - Сімферополь, 2012. - Вип. 148. - С. 352-359.

4. Отчет Золотоношской уездной земской управы за 1893 год. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1894. - 373 с.

5. Краткий отчет экономический мероприятий земств 23 губерний России (1865-1892 гг.). - Полтава : тип. Л. Фришберга, 1894. - 247 с.

6. Отчет Золотоношской уездной земской управы за 1895 г. - Золотоноша : тип. Лепского и Вурмана, 1896. - 153 с.

7. Отчет Золотоношской уездной земской управы за 1903 г. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, - 127 с.

8. Сравочный указатель земских сельскохозяйственных учреждений (по сведениям на 1895 г.). - С.Пб. : тип. В. Киршбаума, 1896. - 150 с.

9. Мазлах С. Мелкие с/х общества Полтавской губернии в 1913 году / С. Мазлах // Полтавские агрономические известия. - 1916. - № 15-16. - С. 1-36.

10. Отчет Золотоношской уездной земской управы за 1904 г. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, - 133 с.

11. О деятельности уездного агронома // Приложение к Отчету Золотоношской уездной земской управы за 1903 год. - Золотоноша, 1904. - С. 105-106.

12. Отчет Золотоношской уездной земской управы за 1906 г. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1907. - 145 с.

13. Отчет Золотоношской уездной земской управы за 1910 г. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1911. - 485 с.

14. Приложение к ОтчетуЗолотоношской уездной земской управы за 1913 г. - Золотоноша : тип. Лепского и Вурмана, 1914. - 354 с.

15. Журнал Золотоношского уездного земского собрания ХХХ'УШ очередной сессии, заседания 27 сентября 1902 года. - Золотоноша, тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1903. - 280 с.

16. Шелухин С. [Без назви] // Вестник Золотоношского сельскохозяйственного общества. - 1912. - № 33. - С. 2-4.

17. Отчет Золотоношской уездной земской управы за 1909 г. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1910. - 187+277 с.

18. Отчет Золотоношской уездной земской управы за 1908 г. - Золотоноша : тип. П. Лепского и И. Вурмана, 1910. - 183 с.

Анотація

Ключові слова: сільськогосподарське товариство, громадське об 'єднання, земство.

ВЕКТОРЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ УЕЗДНЫХ ЗЕМСТВ С ОБЩЕСТВЕННЫМИ УСТАВНЫМИ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫМИ ОБЪЕДИНЕНИЯМИ (НА ПРИМЕРЕ ЗОЛОТОНОШСКОГО ЗЕМСТВА ПОЛТАВСКОЙ ГУБЕРНИИ)

Освещено особенности взаимодействия уездного земства с общественными уставными организациями сельскохозяйственной направленности. Определены следующие векторы сотрудничества: стимулирование в сельской среде тенденции к объединению в легальные общественные организации; использование возможностей общественных объединений для разрешения насущных земских вопросов; частичная финансовая поддержка функционирования сельскохозяйственных обществ; содействие общественной инициативе в удовлетворении единичных просьб со стороны обществ и т. д.

Ключевые слова: сельскохозяйственное общество, общественное объединение, земство.

VECTORS INTERACTION COUNTY DISTRICT COUNCIL WITH PUBLIC STATUTORY AGRICULTURAL ASSOCIATIONS (FOR EXAMPLE ZOLOTONOSHA ZEMSTVO POLTAVA PROVINCE)

This paper highlights the features of the interaction of the district zemstvo with public statutory bodies agricultural focus. The right to freedom of association is a necessary component of the civil society ' formation. Ukraine in the late XIX - early XX century already passed the period of active public selfunity within statutory organizations. On its territory there were thousands of associations of various kinds. Study of their experiences and achievements of the history study is an integral part of Ukrainian civil space.

Emphasized that the scope of the copyright interest falls into the sphere of public displays of rural initiatives for the organization of statutory organizations in Ukraine in late XIX - early XX century. The most widespread among a number of rural organizations in this period acted agricultural society. Therefore, the aim of the proposed material was outlining major vectors of interaction county district council of agricultural associations as an example of one of the districts in Poltava province - Zolotonosha that the main indicators of socio-economic development was not in leadership positions, however, like most counties in Left-Bank Ukraine and therefore - his experience in general can be considered typical. It is noted that at the beginning of 1917 in the county were 1 county, township 15 (of 20 counties) and 5 rural agricultural societies.Identified the following major vectors of cooperation: the idea of the project and the county agricultural society among vowels Zolotonosha zemstvo, cooperation rural agriculturists of rural asset in opening agricultural associations feasible with further assistance in their activities, financial assistance for companies secretaries, store opening - subsidization formulations of agricultural machinery and tools, and support rural business associations through partial satisfaction of their needs, etc. Emphasized on the facts and determined pressure from both sides, which were caused by the need to protect the interests of (collective or individual) or zemstvo, or associations.

Key words: agricultural societies, associations, district council.

Размещено на Allbest.ru