Політико-адміністративний устрій Стародубського полку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політико-адміністративний устрій Стародубського полку

Артем Лаєвський

Анотація

Стаття присвячена характеристиці політико-адміністративного та територіального устрою Стародубського полку у другій половини XVII - наприкінці XVIII ст. Увага звертається на процес формування території полку, причини і специфіку його утворення, особливості адміністративно-територіального реформування полкової території.

Ключові слова: Українська козацька держава, Стародубський полк, Стародубщина, полково-сотенний устрій, сотня.

Дослідження політико-адміністративного устрою Української козацької держави другої половини ХУІІ-ХУІІІ ст., попри тривалу традицію вивчення і наявність значної кількості наукових студій, що належать перу М. Максимовича, О. Лазаревського, М. Слабченка, І. Крип'якевича, В. Дядиченка, О. Апанович, Ю. Гаєцького, В. Горобця, В. Заруби, О. Гуржія та інших учених, не втратили своєї актуальності й досі. На особливу увагу заслуговує регіональна складова питання, адже саме належне дослідження історії окремих козацьких полків дозволить позбавити узагальнюючі праці надмірної екстраполяції, наблизить істориків до максимально точної реконструкції полково-сотенного устрою Гетьманщини, зрештою, надасть змогу докладно простежити особливості функціонування адміністративної системи держави. полк стародубський адміністративний

З огляду на визначену актуальність регіональних студій, метою статті є дослідження політико-адміністративного устрою Стародубського полку. Незважаючи на те, що історія полку вже привертала увагу дослідників і розглядалася, зокрема, у контексті "истории заселения, землевладения и управления", предметного дослідження саме адміністративно-територіального устрою здійснено не було Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Полк Стародубский / А. Лазаревский. - К.: Типография

К.Н. Милевского, 1888. - Т. 1. - XIV + 470 + XXX с..

Відкритим залишається питання територіальної ідентифікації на сучасній політичній мапі історичної Стародубщини. Ускладнює його вирішення той факт, що протягом тривалого часу землі Стародубського краю були розпорошені між різними державами Центрально-Східної Європи, не маючи сталої зовнішньої лінії кордонів і внутрішньої адміністративної конфігурації. Нині територія колишнього Стародубського полку входить до складу Російської Федерації (Брянська область), України (Чернігівська і Сумська області) та Білорусі (Гомельська область).

З огляду на недостатній рівень розробки питань історичної географії та виходячи з ситуативного характеру формування кордонів Чернігово-Сіверщини загалом, вважаємо доцільним для ототожнення територій, які протягом існування Української козацької держави займав Стародубський полк з двома центрами Сіверської землі - Стародубом і Новгород-Сіверським, використовувати терміни "Стародубщина", "Стародубський край", "стародубські землі".

Уже на початку Національно-визвольної війни бойові дії у 1648 р. охопили й територію Стародубщини, яка відповідно до Деулінського (1618 р.) і Поля- новського (1634 р.) договорів між Московською державою і Річчю Посполитою входила до складу Смоленського воєводства Великого князівства Литовського (Стародубський повіт) і Чернігівського воєводства Польського королівства (Новгород-Сіверський повіт). Як зазначає очевидець подій, наприкінці травня - на початку червня 1648 р. "войско де свое Хмельницкий роспустил за Днепр к путивльському рубежу на маетности Потоцкого и Вишневецкого и Киселевы, и те де их маєтностей городы все побрали... и Новгород-Северский, пришод, взяли, а Ляхов де везде побивали" Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (далі - АЮЗР). 1638-- 1657. - СПб.: Типография П. Кулиша, 1861. - Т. 3. - С. 215..

За участі місцевого населення, яке виказало активну прокозацьку позицію, до кінця 1648 р. більша частина території Стародубського краю була звільнена від польсько-литовської шляхти і включена до складу Борзенського козацького полку. Відомі джерела дозволяють говорити про існування у цей час у межах Стародубщини принаймні трьох військово-адміністративних одиниць - Почепської, Погарської та Новгород-Сіверської сотень Там само. - С. 331; АЮЗР. - Т. 3. - [Дополнения] - С. 55.. Водночас, достеменно визначити, чи були вони повноцінними військово-адміністративними одиницями, чи лише тимчасовими військовими утвореннями, наразі дуже важко.

Попри задекларовану гетьманом Б. Хмельницьким вимогу польському королю Яну Казимиру визнати кордони Війська Запорозького "до Стародуба і аж до московської границі з Трубецьким (Трубчевськом - А. Л.)" Документи Богдана Хмельницького 1648-1657 / Упор. І. Крип'якевич, І. Бутич. - К.: Академія Наук Української РСР, 1961. - С. 130., Зборівський мирний договір (1649 р.) обмежив їх Чернігівським, Київським та Брацлавським воєводствами. Борзенський полк було ліквідовано. Частина його колишніх територій, що знаходилися у межах Чернігівського воєводства, були включені до Чернігівського полку, а землі Стародубського повіту повернулися до складу Смоленського воєводства Речі Посполитої.

Чимало питань виникає щодо долі Новгород-Сіверських земель. Незважаючи на їхню де-юре належність до Чернігівського воєводства і, відповідно, до Війська Запорозького, де-факто не зустрічаємо тут жодної козацької військово-адміністративної одиниці Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем польским Яном Казимиром, составленные 1649 года, октября 16 дня / О. Бодянский. - М.: Университетская типография, 1875. - XXXIV + 337 с.. В. Заруба припустив, що вони залишилися поза межами держави Б. Хмельницького Заруба В. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. / В. Заруба. - Дніпропетровськ: Ліра, 2007. - С. 18.. Утім можна погодитися з думкою С. Горобця, що реорганізація козацьких полків за Зборівським договором мала поспішний і штучний характер Горобець С. Формування території Чернігівського полку у другій половині XVII ст. / С. Горобець // Розумовські зустрічі. - 2014. - № 1. - С. 196.. Вочевидь, адміністративний поділ, зафіксований у "Зборівському реєстрі", не відображав реального стану речей. Відтак, можна припустити, що новгород-сіверські землі у цей час залишилися у складі Чернігівського полку й були включені до однієї з семи його сотень.

Внаслідок подальшої ескалації українсько-польського конфлікту на початку 1651 р. на значній території Стародубщини було відновлено козацьке управління. Відомо, що у квітні 1651 р. "в литовских украинных городах стоят черкасы во Мглине и в иных городах" Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. 16511654 годы. - Т. 3. - С. 75.. Звільнені землі Стародубського повіту, ймовірно, увійшли до складу Чернігівського полку.

Поразка козацького війська під Берестечком (липень 1651 р.) та підписання Білоцерківського мирного договору (вересень 1651 р.), що зафіксував кордони Української козацької держави у межах Київського воєводства, знову відтер-мінували юридичне приєднання стародубських земель до її складу. У Літопису Самовидця зазначається, що "литовское войско стало в Стародубщине, як идет граница князства Литовского" Летопись Самовидца о войнах Богдана Хмельницкого и о междоусобиях, бывших в Малой России по его смерти / О. Бодянский. - М.: Университетская типография, 1846. - С. 18..

Вдалі військові дії армії Б. Хмельницького у 1652-1653 рр. дозволили знову розширити кордони Війська Запорозького, у тому числі й у північному напрямку. У 1652 р., за свідченням літописця, "из Сивера, то есть из Стародуба, Почепа, Мглина и Дрокова жолнеров выгнало поспольство самих тих городов, много оных погромивши" Там само. - С. 21.. Визволені землі Стародубщини увійшли до складу Ніжинського полку, хоча територіально ближчими були до Чернігова. О. Лазаревський припустив, що таке розширення Ніжинського полку було здійснене через те, що очолив його у цей час шурин гетьмана Б. Хмельницького І. Золотаренко. Окрім того, історик зазначав, що Чернігівський полк тоді фактично не існував через значні демографічні втрати у минулі військові кампанії Лазаревский А. Указ. соч. - С. 11-12..

Не можемо погодитися з думками Я. Дашкевича Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники. Сотні. Лівобережжя / Я. Дашкевич // Пам'ятки України. - 1990. - № 3. - С. 18. та В. Заруби Заруба В. Вказ. праця. - С. 76., які у своїх студіях наголошували на існуванні у 1653 р. окремого Новгород-Сіверського полку у складі восьми сотень на чолі з полковником Ю. Коробкою. На нашу думку, з огляду на відсутність як прямих, так і опосередкованих згадок у джерелах 1653-1654 рр. про Новгород-Сіверський полк, як окрему військово-адміністративну одиницю, дане припущення є маловірогідним. Щодо Ю. Коробки, який насправді у липні 1653 р. перебував у Новгороді-Сіверському Воссоединение Украины с Россией... - Т. 3. - С. 328., то він міг бути як новгородським сотником, про що писав Ю. Гаєцький Gajecky G. The Cossack administration of Hetmanate. - Cambridge, Massachusetts: Harvard Ukrainian Research !nstitute Harvard University, 1978. - Volume 1. - P. 49., так і наказним полковником, призначеним з Ніжина. Додамо, що практика подібних призначень, яка мала на меті оптимізувати управління краєм, була відома з часу входження Стародубщини до складу Ніжинського полку.

Переяславський договір (1654 р.), ухвалений на основі рішення Земського собору (жовтень 1653 р.) прийняти під государеву руку "гетмана Богдана Хмельницкого и все Войско Запорожское, с городами их и с их землями" АЮЗР. 1653-1654. - СПб.: Типография брат. Пантелеевых, 1878. - Т. 10. - С. 16., юридично засвідчив визнання московською стороною стародубських земель складовою частиною Української козацької держави. Хоча у тексті укладених статей про державні кордони не йшлося Варто зауважити, що українські запису перебігу подій і оригінали статей не дійшли до нашого часу. Див.: ЯковлівА. Українсько-московські договори в XVII-XVIII віках / В. Смолій, В. Ричка // Український історичний журнал. - 1993. - № 4-6. - С. 98., серед населених пунктів Війська Запорозького, до яких вирушили московські урядники приймати присягу населення, були, зокрема, Новгород-Сіверський і Стародуб Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упор. Ю. Мицик, М. Кравець. - К.: КМ Академія, 2003. - С. 303, 315..

На момент присяги 1654 р. територія Стародубщини, підпорядкована наказному полковнику, поділялася на 10 сотень - Першу та Другу Новгород- Сіверські, Стародубську, Почепську, Топальську, Поповогорську, Бобовську, Дроківську, Мглинську, Погарську Там само. - С. 303-348.. Подібна адміністративна конфігурація не була сталою, кордони і назви сотень продовжували змінюватися, що загалом було характерною рисою адміністративно-територіального устрою Гетьманщини цього періоду. Так, згадок про Поповогорську, Бобовську та Дроківську сотні у джерелах після 1654 р. віднайти поки що не вдалося. На думку О. Лазаревського, вони зникли "по малочисленности в них козачьего населения" Лазаревский А. Указ. соч. - С. 360..

Переяславські статті гетьмана Юрія Хмельницького (1659 р.) підтвердили визнання московською стороною Новгорода-Сіверського, Стародуба та Почепа "черкаськими", тобто українськими містами Універсали український гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657-1687) / І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко. - Київ-Львів: НТШ, 2004. - С. 121.. Територіальна, етнічна та культурна єдність стародубських земель з Українською державою не ставилася під сумнів і надалі, що й було, як дослідив О. Гуржій, зафіксовано в усіх статтях наступних гетьманів - від І. Брюховецького до І. Мазепи включно Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХУП-ХУШ ст.: кордони, населення, право / О. Гуржій. - К.: Основи, 1996. - С. 40..

Дискусійним залишається питання визначення часу та обставин утворення окремого Стародубського полку. В історіографії склалося твердження, напевно засноване на відомостях Літопису Самовидця Летопись Самовидца... - С. 41., що у червні 1663 р. гетьман І. Брюховецький створив на базі Ніжинського полку кілька адміністративно-територіальних одиниць. Наявність кількох версій того, які саме полки були створені у результаті проведення адміністративної реформи, не дозволяє вирішити проблему. На думку різних дослідників, у червні 1663 р. постали: Новгородський, Глухівський, Сосницький і Стародубський полки Панашенко В. Полкове управління в Україні (середина ХУП-ХУШ ст.) / В. Пана- шенко. - К.: Інститут історії України НАН України, 1997. - С. 5; Чухліб Т. Старо- дубщина українська: від історичної величі до сучасного забуття / Т. Чухліб // Пам'ятки України. - 2005. - № 1. - С. 72.; Стародубський, Сосницький, Зіньківський і Глухівський Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини / В. Кривошея. - К.: ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2008. - С. 183.; Новгородський, Глухівський і Сосницький Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (16481676 рр.) / В.Смолій, В. Степанков. - К.: КМ Академія, 2009. - С. 320.; Стародубський, Глухівський і Сосницький Заруба В. Вказ. праця. - С. 23.; Сосницький і Глухівський Горобець В. Полково-сотенний устрій Гетьманату // Історія українського козацтва / В. Смолій. - Т. 1. - С. 16; Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної і соціальної історії ранньомодерної України / В. Горобець. - К.: Інститут історії України НАН України, 2009. - С. 55.; Сосницький і Чернігівський Горобець В. "Чорна рада" 1663 року. Передумови, результати, наслідки / В. Горобець. - К.: Інститут історії України НАН України, 2013. - С. 129.; Сосницький і Зіньківський Лазаревский А. Нежинские полковники / А. Лазаревский // Черниговские губернские ведомости. - 1854. - № 1. - С. 2., Стародубський і Сосницький (він же Глухівський) Горобець В. Еліта козацької України у пошуках політичної легітимізації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654-1665 / В. Горобець. - К.: Інститут історії України НАН України, 2001. - С. 400; Горобець В. "Чорна рада" 1663 року. - С. 129.; Стародубський і Глухівський Модзалевський В. Перший військовий підскарбій (1663-1669) Роман Ракушка. (Нарис його життя та діяльності) / В. Модзалевський // Записки історично-філологічного

відділу Української академії наук. - К.: Друкарь, 1919. - Кн. І. - С. 32; Gajecky G. The Cossack administration... - P. 15.; лише Глухівський Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Полк Нежинский / А. Лазаревский. - К.: Типография К.Н. Милевского, 1893. - Т. 2. - С. 8..

Аналіз наявних джерел дозволяє припустити, що Стародубський полк як окрема військова-адміністративна одиниця на чолі з повним, а не наказним полковником 33 Відомі універсали стародубського полковника П. Рославця (без приставки "наказний") від 15.06.1661, 07.11.1661, 25.02.1663, 12.03.1663. Див.: Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Полк Стародубский / Н. Константинович. - Чернигов, Губернская Типография, 1875. - С. 459; Центральний державний історичний архів України у Києві (далі - ЦДІАУК). - Ф. 208. - Оп. 1. - Спр. 27. - Арк. 2; Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657-1687) / І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко. - Київ-Львів: НТШ, 2004. - С. 922; ЦДІАУК. - Ф. 222. - Оп. 1. - Спр. 97. - Арк. 1., з адміністративним устроєм і системою управління та боєздатною військовою організацією сформувався на початку 1660-х рр., а І. Брюховецький, після обрання на Ніжинській раді, керуючись гетьманською прерогативою, лише узаконив його існування.

Новоутворений полк став найбільшою за площею адміністративно-територіальною одиницею Гетьманщини. Він мав найдовшу лінію державних кордонів (на півночі та північному-сході межував з Московською державою, на заході - з Великим князівством Литовським), а враховуючи максимальну віддаленість від гетьманських столиць, як зазначав В. Модзалевський, "уряд стародубского полковничества считался одним из самых завидных" Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі - ІР НБУВ). - Ф. ХІІ. - Спр. 38. - Арк. 1 зв. (Модзалевский В. Тимофей Алексеев, полковник стародубский (1676-1678, 1687-1689) и его семья. (Очерк из истории Малороссии XVII-XVIII в.)..

На загальнодержавний лад полк поділявся на сотні. У 1663-1664 рр. генеральний підскарбій Р. Ракушка-Романовський "з коронного повету Новгородка Северского учинил три сотне Новгородскую, Шептаковскую и Погарскую, а с литовского повету Стародубовского... чотире сотне Топалскую, Стародубовскую, Мглинскую и Почеповскую" Універсали Івана Мазепи (1687-1709) / Упор. І. Бутич, В. Ринсевич. - Київ- Львів: НТШ, 2006. - Ч. 2. - С. 606.. Визначити достеменний час, коли відбувалося сотенне межування складно. Документ, який його засвідчує, датований 2 липня 1661 р. ІР НБУВ. - Ф. І. - Спр. 55397. - Арк. 1. Однак ще О. Лазаревський припустив, що датування помилкове, а слушним слід вважати 1663 р. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. - Т. 1. - С. 13. У свою чергу, В. Модзалевський зазначав, що робота комісії Р. Ракушки-Романовського тривала у 1664 р. Модзалевський В. Перший військовий підскарбій. - С. 32., з чим зрештою погоджуються і сучасні дослідники Універсали Івана Мазепи. Ч. 2. - С. 606..

Аналізуючи особливості нового сотенного поділу Стародубського полку, доходимо висновку про його далеко не оптимальний формат, що врешті зумовило необхідність подальших адміністративних змін. Увагу привертають територіальна і демографічна диспропорція між сотнями, а також їхня мала кількість для великої території, яку займав полк (для порівняння у цей час Ніжинський полк складався з 20 сотень Лазаревский А. Описание Старой Малороссии... - Т. 2. - С. 50.).

При формуванні сотенної конфігурації полку, вочевидь, не обійшлося без використання досвіду функціонування адміністративно-територіального поділу краю у першій половині XVII ст. Так, принаймні кордони трьох сотень у межах Новгород-Сіверського повіту можна з певним застереженням співвіднести з кордонами Радогозького (Погарська сотня) та Кологороднього станів (Новгород- Сіверська та Шептаківська сотні) Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618-1648) / П. Кулаковський. - К.: Темпора, 2006. - С. 238-240. Загалом Новгород-Сіверський повіт поділявся на три стани: Кологородній, Радогозький і Підпутивльський (Підкле- венський).. Однак, чотири сотні, які були утворені у межах Стародубського повіту, що у свою чергу поділявся на Трубчевський, Почепський, Стародубський і Поповогорський тракти, територіально практично не ототожнюються з кордонами колишніх адміністративних одиниць Думин С. Смоленское воеводство в составе Речи Пополитой в 1618-1654 гг. (по материалам Литовской метрики) // Смоленская шляхта / Б. Федоров. - М.: Русское экономическое общество, 2006. - С. 54-98.. Відтак, можна зробити висновок, що модель сотенної конфігурації Стародубського полку лише частково базувалася на досвіді попередньої адміністративно-територіальної системи і здебільшого мала самобутню форму.

На нашу думку, сумнівним виглядає факт існування упродовж 16681669 рр. окремого Новгород-Сіверського полку (саме як адміністративно-територіальної одиниці), згадки про який зустрічаємо в дослідженнях В. Заруби Заруба В. Вказ. праця. - С. 23, 76.. Контраргументами можуть слугувати, зокрема, універсали П. Дорошенка (червень, серпень 1668 р.), в яких гетьман, підтверджуючи права власників на маєтності у Новгород-Сіверській сотні, повсякчас доносить зміст своїх розпоряджень до відома стародубського полковника Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича. - С. 410, 412, 416.. Окрім того, Новгород- Сіверський полк та його старшина не згадуються ані в проекті (поданий у Москві, січень 1669 р.), ані в затвердженому варіанті (березень 1669 р.) статей гетьмана Д. Многогрішного Там само. - С. 449-474.. Жодних згадок про утворення цього полку не виявили автори студій, присвячених безпосередньо гетьману П. Дорошенку та його діяльності Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльності / Ред. В. Омельченко. - Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук, 1985. - 712 с.; Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет / В. Смолій,

B. Степанков. - К.: Темпора, 2011. - 632 с..

На 1672 р. припадають перші згадки про Бакланську сотню та її очільника М. Морського Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича... --

C. 591.. За спогадами "старожилів", вона була виведена зі складу Погарської сотні за полковництва П. Рославця Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. - Т. 1. - С. 263.. Припускаємо, що ініціатива перемежування виходила від самого стародубського полковника і була спричинена, у тому числі, його бажанням обмежити владу погарського сотника Г. Єремєєнка через особисту неприязнь Там само. - С. 256, 263..

З початком Північної війни гостро постало питання територіальної цілісності стародубських земель. У 1701 р. Петро І мав намір поступитися на користь Речі Посполитої кількома селами Стародубського полку. Однак гетьман І. Мазепа унеможливив подібні зміни, заявивши, що "от Стародубского полку в Польскую сторону ко уступке нигде ничего не приличилось" Источники малороссийской истории, собранные Д. Бантыш-Каменским. 16911722 / О. Бодянский // Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. - М.: Университетская Типография, 1859. - Кн. 1. - С. 32..

Суттєвих адміністративно-територіальних змін Стародубський полк зазнав у роки гетьманування І. Скоропадського. Після Полтавської битви гетьман передав у володіння князю О. Меншикову Почепську волость з усіма поселеннями та селянам Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. - Т. 1. - С. 275.. Безпрецедентним нехтуванням українських прав та вольностей стало переведення у 1710 р. у підданство царського фаворита козаків сотні "неотлучно з посполитыми людми", а також подальша анексія землі князем Там само. - С. 275.. Іншим впливовим землевласником на території Стародубщини став С. Рагузинський, який отримав від Петра І у володіння Топальську волость Там само. - С. 404..

Існування в межах Стародубського полку значних земельних масивів, які перебували поза фактичним управлінням стародубського полковника, стало характерною особливістю його адміністративо-територіального устрою. Окрім згаданих приватних володінь "іноземців", "особливий статус" мали, зокрема, гетьманські та монастирські землі.

Традиція гетьманського землеволодіння на території Стародубського полку була започаткована І. Брюховецьким, який після Московського посольства 1665 р. на додаток до свого боярського титулу отримав у вічне володіння Шептаківську волость "со крестьяны и со всеми угодья" Бантыш-Каменский Д. Источники малороссийской истории. 1649-1687 / Д. Бан- тыш-Каменский. - М.: Университетская Типография, 1858. - Ч. 1. - С. 165.. За гетьманування І. Самойловича стародубські маєтності керманичів Української козацької держави розширилися за рахунок приєднання Ропської волості Лазаревский А. Описание Старой Малороссии... - Т. 1. - С. 425.. К. Розумовському на території Стародубщини належали Ропська, Бакланська, Шептаківська та Почепська волості, які зрештою були затверджені а спадковому володінні гетьмана ІР НБУВ. - Ф. І. - Спр. 55437. - Арк. 302-354; Материалы для историко-статистического описание Черниговской губернии // Черниговские губернские ведомости. - 1853. - № 29-36. - С. 303-362..

Скласти уявлення про розміри гетьманського землеволодіння на території Стародубщини дозволяє опис маєтностей Д. Апостола, складений після смерті гетьмана. Так, у Шептаківській волості "на булаву" визначено було щонайменше 25 сіл та 3 селища (загалом понад 2500 дворів), у Ропській - окрім містечка Ропськ, 8 сіл та 5 містечок (загалом понад 1000 дворів), у Бакланській - містечко Баклань, 3 села та 8 селища (загалом близько 200 дворів) СудиенкоМ. Материалы для отечественной истории / М. Судиенко. - К.: Университетская Типография, 1853. - Т. 1. - С. 39-103..

Саме на території Стародубського полку концентрувалися найбільші гетьманські маєтності в державі. Стародубські володіння гетьмана І. Мазепи налічували 8629 дворів (із 19657), І. Скоропадського - 8385 (19882), Д. Апостола - 3552 (9103), К. Розумовського - 5395 (9628) Панашенко В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина ХУП-ХУШ ст.) / В. Панашенко. - К.: Інститут історії України НАН України, 1995. - С. 40..

Впливовими землевласниками у Стародубському полку були православні монастирі й особливо Києво-Печерська Лавра, якій належали Бобовська, Поповогорська та Ліщицька волості Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. - Т. 1. - С. 386.. Окремими населеними пунктами володіли Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський, Рябцевський Успенський, Каташинський Миколаївський, Печеницький Успенський, Кам'янський Успенський монастирі тощо.

У роки Північної війни відбулися чергові зміни адміністративного устрою полку. Відомо, що не пізніше листопада 1713 р. була утворена Новоміська сотня Універсали Павла Полуботка (1722-1723) / Упор. В. Ринсевич. - К.: ВІПОЛ, 2008. - С. 595.. О. Лазаревський припускав, що до її створення долучився полковник Л. Журавка, який вдався до цього, після невдалої спроби приєднати ці території до власних маєтностей Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. - Т. 1. - С. 112..

Розповсюдженою помилкою є думка про те, що центром Новоміської сотні було Нове Місто Заруба В. Вказ. праця. - С. 177.. Однак, цей населений пункт, по-перше, входив до складу Топальської сотні, а, по-друге, до 1782 р. мав назву Засуха Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. - Т. 1. - С. 360.. Насправді центр сотні знаходився у Стародубі, тому припускаємо, що її назва буквально означала "Нова міська сотня".

Перетворення адміністративного устрою полку здійснювалися і за гетьманування К. Розумовського. На підставі його ордера Стародубській полковій канцелярії від 3 березня 1752 р. наказувалося "Полковую и Почепскую сотни разделить кордон пополам с таковим в числе козаков и посполотих равно- мерством, чтоб една против другой равенствении были" ЦДІАУК. - Ф. 269. - Оп. 1. - Спр. 677. - Арк. 2.. Таким чином, були утворені Друга Стародубська і Друга Почепська сотні. Припускаємо, що це було зроблено з метою збільшення старшинських урядів, а ініціатива його проведення, напевно, виходила від адміністрації гетьмана (в якій було чимало "стародубців"), адже сам він, прибувши в Україну лише у 1751 р., навряд чи встиг розібратися з особливостями адміністративно-територіального устрою держави й переконатися у необхідності його реформування.

Останні зміни адміністративно-територіального устрою полку припадають на час ліквідації полково-сотенного устрою Гетьманщини. У 1782 р. територія Стародубщини увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва, склавши 6 з 11 його повітів: Новгород-Сіверський, Стародубський, Погарський, Мглинський, Новоміський та Суразький. Водночас згідно з "Положенням про регулярну кінноту" (1783 р.) з представників лівобережного козацтва утворили 10 кавалерійських полків, у тому числі Стародубський.

Попередньо проведена ревізія українських полків продемонструвала, що Стародубщина була найбільш урбанізованим краєм Гетьманщини. На території полку існувало щонайменше 1135 населених пунктів, серед яких 5 міст (Стародуб, Новгород-Сіверський, Почеп, Погар і Мглин - 26% від загальної кількості у 9 полках), 5 містечок (5%), 296 сіл (22%, найбільша кількість), 340 "деревень" (42%, найбільша кількість), 85 слобод (34%, найбільша кількість), 404 хутори (7%) Підрахунки Автора. Див.: ЦДІАУК. - Ф. 54. - Оп. 1. - Спр. 2594. - 446 арк..

Таким чином, адміністративно-територіальний устрій Стародубського полку, землі якого остаточно увійшли до складу Української козацької держави у 1652-1653 рр., у загальних рисах дублював іррегулярну структуру козацького війська. Його основною військово-адміністративною одиницею були сотні, порівняно незначна кількість і територіальна та демографічна непропорційність яких, до середини XVIII ст. становили своєрідну особливість структури полку.

Наявні джерела дозволяють припустити, що Стародубський полк як окрема військово-адміністративна одиниця з власним адміністративним устроєм, системою управління та боєздатною військовою організацією сформувався на початку 1660-х рр. Утім, часом його офіційного утворення слід вважати кінець червня 1663 р. - вірогідний час узаконення його існування гетьманом І. Брюховецьким.

Реформування адміністративно-територіального устрою полку, яке здійснювалося як з метою оптимізації системи управління, так і з огляду на особисті інтереси представників козацької старшини, відбувалося у кілька етапів. Перше достеменно зафіксоване межування проходило після офіційного утворення полку і передбачало його поділ на 7 сотень (Новгород-Сіверська, Погарська,

Шептаківська, Стародубська, Почепська, Мглинська і Топальська). Надалі були сформовані Бакланська і Новоміська сотні, які були утворені за рахунок скорочення територій Погарської і Стародубської сотень відповідно. У 1752 р. Стародубська та Почепська сотні були розподілені на дві кожна, відтак на момент ліквідації полково-сотенного устрою Гетьманщини (1782 р.) полк складався з 11 сотень.

Особливістю адміністративно-територіального устрою полку стала наявність в його межах значних земельних масивів, які перебували поза фактичним полковим управлінням і належали гетьманам, монастирям і власникам-іноземцям.

Размещено на Allbest.ru