Стереотипи взаємосприйняття татар і українських козаків у першій половині XVII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТЕРЕОТИПИ ВЗАЄМОСПРИЙНЯТТЯ ТАТАР І УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Брехуненко Віктор (м. Київ)

Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України

На основі нових архівних документів і матеріалів про історію кримсько-запорозького союзу 1624-1629 рр. у статті висвітлюються неконфронтаційні контакти українських козаків з кримськими і ногайськими татарами. Розкриваються не тільки військово-політичні зв'язки України і Криму, але і взаємосприйняття татар і українців на побутовому рівні.

Ключові слова: кримські татари, 1624-1629, кримсько-запорозький союз.

Стаття написана в рамках гранту Gerda Henkel Stiftung.

Комплекс позаконфронтаційних стосунків українського козацтва з татарами до часів Богдана Хмельницького дедалі більше приковує увагу дослідників, що є відлунням зміни опції сприйняття східноєвропейської ділянки Великого Кордону Європи. На зміну концепції Великого Кордону як жорсткого конфронтаційного вододілу між європейським світом й Азією в різних уособленнях останньої утверджується погляд, що це була передусім зона активної цивілізаційної взаємодії¹. Відтак, поряд з гострою політичною, економічною, мілітарною конкуренцією та устійненням світоглядних бар'єрів і фобій між населенням, яке замешкувало по різні боки Кордону, відбувалися активні контакти по всій шкалі (від етнічних до політичних), провокуючи суттєві взаємовпливи між традиційними конкурентами на цивілізаційному перехресті між Сходом і Заходом.

На густо заштрихованій поверхні взаємодії українського світу з мусульманськими сусідами в добу пізнього середньовіччя та в ранньомодерні часи чи не найвипукліше виділяються позаконфронтаційні контакти між козаками й татарами (кримськими та ногайськими). Як дитя Великого Кордону, українське козацтво було просто таки приречене стати найактивнішим поглиначем тюркських впливів, транслятором їх в батьківський соціум та провідником зворотних цивілізаційних інтервенцій. На вершині піраміди розмаїтих проявів повсякденної різноступеневої взаємодії козаків з тюркськими сусідами перебували військово-політичні контакти. Перебіг цих контактів увінчував ціннісне сприйняття козаками й татарами одні одних, проливаючи світло на інтенсивність взаємодії в інших сферах. Особливо показовим у цьому сенсі був перший повномасштабний військово-політичний союз 1624-1629 рр., формалізований письмовим договором, укладеним у грудні 1624 р.

Про цей союз написано не так вже й мало². Проте до останнього часу за кадром залишалися самі переговори, які передували угоді. Також надзвичайно фрагментарно простежено повсякдення козацько-кримських контактів 1625-1629 рр., окрім суто військового боку справи. Однак саме згадані аспекти дають першорядну інформацію для суджень з приводу духу контактів козацького соціуму з мусульманськими сусідами, балансу наявних у свідомості обох суб'єктів ціннісних установок на конфронтацію та взаємодію.

У цьому сенсі важливими є нещодавно віднайдені документи: «Перестрога» польського посла в Криму Кшиштофа Крашевського, його ж «Новини з боку татар і козаків», лист калги Шагін-Гірея до козаків від 26 серпня 1626 р. й конфесата козака Олекси Гордієвича (червень 1626 р.). Усі чотири документи друкуються нижче. Вони суттєво розширюють уявлення про тогочасні стереотипи сприйняття козаками татар і навпаки.

Цінність «Перестроги» та «Новин» насамперед в тому, що вона при- відкриває завісу над «кухнею» підготовки договору козаків з Шагін-Гіреєм. К. Краушевський наводить перший варіант присяги Шагін-Гірея, далі подає козацькі зауваги до неї й коротку власну оцінку тих загроз для Корони, які породжує договір. «Новини з боку татар і козаків» доповнюють картину описом кількох суттєвих фрагментів переговорів.

Зіставивши «Пересторогу» зі змістом опублікованої М. Грушевським остаточної присяги Шагін-Гірея, не важко помітити, що остання увібрала в себе ті вимоги, які, згідно з повідомленням польського посла, козаки висунули перед калгою після того, як ознайомилися з його позицією. А це у свою чергу засвідчує засадничу достовірність інформації Краушевського. Принаймні, не викликають сумніву сам факт першого заприсягання Шагін-Гірея, факт відсутності в присязі заявлених послом козацьких вимог та факт висування козаками цих вимог. Питання виникають тільки щодо ступеня автентичності «пересторожної» присяги, а також з приводу того, чи насправді обмежувалися козацькі вимоги пунктами, занотованими послом.

Отже, за дуже правдоподібною версією Краушевського, вихідна позиція Шагін-Гірея полягала в тому, щоб обмежитися зобов'язанням: а) не здійснювати «жодних вторгень в державу найяснішого короля Жигмунта»;

б) надавати Польщі на її заклик військову допомогу проти неприятелів;

в) «сусідську приязнь», «мир, спокій, згоду» мати з Військом Запорозьким. Впадає в око, що калга, домовляючись з козаками, уводить в поле договору третій суб'єкт - Варшаву і при цьому більшість зобов'язань бере якраз супроти неї, а не супроти козацтва. Така формула давала йому одразу дві вигоди: по-перше, зводила до мінімуму формалізацію перед козацтвом своїх союзницьких обов'язків при одночасному збереженні підстав вимагати в козаків збройної допомоги; по-друге, засвідчувала лояльність щодо Варшави (у тієї упродовж літа-осені 1624 р. Шагін-Гірей шукав політичної та військової підтримки - спілки проти Кантеміра й Туреччини, а також офіційного дозволу на використання її підданих - козаків)³. Калга добре розумів, що укладення ним договору без згоди короля могло якщо й не зруйнувати його польські плани, то погіршити стосунки з Варшавою. Наведені ж вище односторонні зобов'язання при мінімумі властиво «козацьких» статей суттєво пом'якшували б ситуацію.

Показово, однак, що козацька старшина виявила далекоглядність. За версією Краушевського, козацькі вимоги торкалися конкретизації пункту про приязнь. Козаки вимагали, аби «було долучено до цієї присяги, щоб з усіми Ордами прилеглими вам були приятелями приятелів наших постійно, статечно; при Війську Запорізькому стали, коли нам буде потреба». Крім того, запорожці ставили питання про негайну виплату їм тих упоминок, які Крим отримав від Польщі.

Очевидно, козаки виявили велику настирливість, якщо вдалося досягти бажаного. В остаточному присяжному листі подибуємо заяву Шагін-Гірея, що їм від усіх підлеглих Бахчисараю татар («від мене і від людей наших держави Кримської») не буде чинитися жодної кривди. У протилежному випадку калга мусив би «десятьох за одного видати». Калга також зобов'язувався надавати козакам військову допомогу. Ті у свою чергу брали аналогічний комплект зобов'язань супроти Криму. Врешті, у договорі відсутня будь-яка згадка про Варшаву. Звідси випливає не відбита в «Пересторозі» відправна козацька вимога до Шагін-Гірея - брати зобов'язання безпосередньо перед Військом Запорозьким, а не перед зверхником козаків - Польщею. І саме ця вимога остаточно усамодостатнює коло аргументів, що змушують скоригувати уявлення про деякі тодішні інтелектуальні горизонти козацької еліти.

Перебіг переговорів козацької верхівки з Шагін-Гіреєм та укладений договір виразно свідчать, що вона вимагає від Криму визнання де-юре факту самостійності козацтва як суб'єкта міжнародних відносин, а не задовольняється визнанням де-факто, як було ще зовсім недавно. На те, що то був не просто хвилевий настрій, а справді складова козацької системи вартостей, вказують наступні практики стосунків козаків з Кримом, що виникали на ґрунті спроб центральної влади ханату заручитися підтримкою козаків для розв'язання внутрішньодержавних проблем (1635-1637 рр.). Козаки тоді демонстрували намір надати їй підтримку лише після укладення відповідного договору. Така ідея мусила на середину 30-х років ХVП ст. вже досить сильно засісти в козацьких головах, якщо козацький провід - запорожці, які восени 1634 р. вибралися з Дону на море, не те що не спокусилися на звабливі пропозиції калги Девлет-Гірея «спільно воювати під Білгородом Кантеміра», а вимагали, «щоб він (калга. - В.Б.) надіслав послів своїх до них в Запоріжжя про прямий договір»⁴.

Під час переговорів у поведінці гетьмана Каленика Андрієвича та його оточення відбилася ще й інша вельми важлива річ: вимога вивести за рамки договору Варшаву й обмежитися виключно Військом Запорозьким віддзеркалює те, що козацька еліта вже мислить не тільки категоріями осібності козацького стану, як було раніше, а й фактично усвідомлює козацтво самодостатньою політичною одиницею в рамках політичного тіла Речі Посполитої. Принаймні, можна стверджувати про виразний поступ козацької думки у згаданому напрямі. Вирізнення у цьому сенсі добігло такої межі, що шукаються зовнішні підпори для змагань з Польщею, поки-що станових, але вже здобрених релігійним чинником. Можливих союзників козаки бачать не тільки в одновірцях - донських козаках, а й у мусульманських сусідах. Згідно з договором 1624 р., калга брав на себе наступне зобов'язання: «Якби неприятель якийсь заявився у пана гетьмана, осавулів, атаманів і всього війська запорозького, я Шагін-Герай, як тільки мене оповістять, з усіми беями і мурзами маю їм помогати»⁵. Як слушно зазначав Б. Барановський, «козаків можна було навіть ужити проти Польщі, стосунки з якою не складались для татар добре»⁶. У такому контексті цілком логічною виглядає глуха звістка московських джерел про те, що під час повстання М. Жмайла до Криму прибули козацькі гінці по допомогу⁷. Тож, очевидно, можна обережно опустити з 1637 р. на 1625 р. нижню хронологічну межу практичних спроб українських козаків використати татар як союзників.

Важливим для уявнення тодішньої постави козацтва, а також деяких тогочасних практик позаконфронтаційних сусідських відносин козаків з татарами, є опис церемоніалу підписання договору. Інформація Краушевського тут перегукується зі свідченнями, виявленими Ю. Мициком⁸, суттєво доповнюючи їх. З'ясовуємо, що на Січ на чолі з Шагін-Гіреєм прийшло 12 тис. татар, напроти них було 8 тис. запорожців. Після укладення договору калга віддав козакам упоминки, яких ті вимагали. Потім козаки й татари спільно частувалися, а Шагін-Гірей із задоволення, що нарешті досяг бажаного, «сам кожному (козаку. - В.Б.) зосібна зі своєї руки чарку горілки давав». Козаки, як вони традиційно робили в таких випадках, салютували з рушниць, татари ж при цьому «страху наїлися».

Лист Шагін-Гірея до козаків від 26 серпня 1626 р., а також конфесата О. Гордієвича, розвивають далі проблему потрактування козаків кримською верхівкою, духу козацько-татарського союзу та цивілізаційної взаємодії на Великому Кордоні. Калга звертається до Війська Запорозького як до «кола лицарського», однозначно зараховуючи козаків до «людей війни» й натякаючи, що визнає претензії козацтва на входження до еліти. Шагін-Гірей віддає належне попередній підтримці козаків, багато в чому завдяки якій він зі своїм братом утвердилися при владі в Кримському ханаті. У листі містяться запевнення в дотриманні присяги, тобто договору 1624 р., оповідається про тісне військове співробітництво татар і козаків для вирішення завдань Бахчисарая на Північному Кавказі: козаки брали участь у поході татар на черкесів. О. Гордієвич теж веде мову про налаштованість козаків на активні військові контакти з татарами. До всього йдеться про рядових козаків, які забажали найнятися до Шагін-Гірея на службу.

Потенційно дуже важливою є обмовка калги, що «те ваше товариство, яке при мені є, коли зі мною на черкесів ходили, яких побито, які померли, а інші побусурманилися, а інші і зараз перебувають при мені». Отже, Шагін- Гірей привідкрив завісу над таким важливим елементом цивілізаційної взаємодії на Степовому Кордоні, як інтеграція до конкурентного соціуму вихідців з козацького середовища, що додає барв до образу цього Кордону. Безумовно, глибше проникнення в особливості інтеграції/реінтеграції на Кордоні є актуальним дослідницьким завданням.

* * * взаємосприйняття татарин український козак

Надруковані нижче документи є польськомовними. Текст передано згідно з устійненою в Польщі інструкцією про видання таких історичних джерел⁹. При цьому збережено особливості правопису. Лігатура на позначення go вноситься в рядок і передається курсивом. Сумнівні для читання чи тлумачення місця акцентовані знаком (?). Втрачені частини тексту позначені квадратними дужками.

Документи

№ 1

1624 р. - Татарські та козацькі новини

Kiedy Szangirej z kozaki przysiзg^ stanowil, prosili kozacy naprzod o to zeby im te upominki darowal, ktore od krola iego m. tatarom przychodz^ na rok darowal pozwolil. Kozacy znowu nie contentowali siз tym, ale chcieli zeby im zaraz nagrodzil mowi^c: «Lachowie nam nie dadz^ rychlej wam, a my pospolu z wami pujdziem i l^dem y morzem».

Куфа - діжка місткістю 40 відер.

We dwanascie tysiзcy tatarow nad Zaporoze na diachul(?) przeprawilo siз do nich kozakow 8000 czзstowali siз spolnie. Tam ze Szengirej roskazal te upominki dawac. A sam kazdemu zosobna z swoiej rзki czarkз gorzalki dawal.

Kozacy pod dobr^ mysl strelb^. wypuscili, a tatarowie siз strachu naiedli: potem siз rozjechali.

Napadli na posla moskiewskiego z czauszem, ktory dan Cezarowi Tureckiemu prowadzil. Jako zdaj^, ze jego kazal Szengirej poscinac, a to wszytko pobrac. Slyszз tam bylo pieniзdzy pod kilkadziesi^t tysiзcy we zloce oprocz inszych materii i fant^. (?).

Extranea IX Polen 70. - Vol. 124. - Копія. Примітка: «Nowiny niektфre strony tatarow y Kozakфw Zaporozkich».

№ 2

1625 р., березня 10. - Пересторога від польського посла в Криму рКшиштофа Краушевського до таємної ради

Przysiзga taka stanela miзdzy Szahingiereiem a Kozakami Zaporozkimi 28 December.

Ja, Szanhingirey Galga, z wielmoznym Bratem Mechmetgirej Chanem Carowie wielkiej Ordy Krymskiej, Nahayskiej, Czerkieskiej, Siemskiej(?) i innych dziedzicznych Ord sultanowie. Takze z nuradynem przerodzonym naszym przysiзgamy przez Boga, ktory stworzyl niebo i ziemi^, i przez Machometa Najwysiego Proroka iego takie Deuda Mussa Proroki doskonale.

Iz my ani ulanie boiowie, agowie, murzowie, i czerni tatarowie incursyi [...] zadnych w Panstwa najasniejszego krola Zygmunta, brata naszego, czynic niechcemy y szkod zadnych we wlosciach, miastach, siolach, grodach, takze ludziom poddanym slachcie, alpantom, xiзzзtom jego czynic nie bзdziemy. Ale nieprzyjaciele Koronne za wezwaniem i oznajmieniem naiasniejszego krola iego. m. brata naszego wojowac bзdziemy. Przyiazn s^siedzk^. z wami Wojsku Zaporozkiego mir, pokoj, zgodз stale, statecznie dotrzymac chcemy i obiecuiemy [...].

Kozacy Zaporoscy tym siз contenowac nie chcieli, ale siз domagali, aby dolozono w tej przysiзdze, zeby siз byli przyjaciolmi przyjaciolom naszym ze wszytkimi Ordami wam przyleglymi stale, statecznie przy nas Woysku Zapo- rozkim stali, kiedy nam tego potrzeba bзdzie.

Zaiste, kto owazy jest rzecz wielka y niebespieczna bez wolej iego k. m. i Rzeptej z poganinem takie przysiзge ustanowic [...], bo mai^c i kazdego bacznego nie barzo cieszy ten punkt kozacky, barziej nie cieszy ta przysiзga tatarska, bo nieprzyiaciele kozacy nie mai^. wiзkszego, jako oni rozumiej^. y udaj^. nad lachy. Jesli by siз to zdalo iego k. mci panu memu mlciwemu im to zganic, albo [...] corrigowac na uwazenie iego k. mci.

Extranea IX Polen 70. - Vol. 124. - Копія. Примітка: «Przestroga od Pana Krauszewskiego Komornika iego k. msci do taiemney Rady Ich M. PP. 10 Marty podana»

№ 3

1626, серпня 26. Крим - Лист калги Шагін-Гірея до Війська Запорозького

Je mci panu hetmanowi i ich mosciom pp. assaulom, pp. pulkownikom, atamanowi, starszym i mniejszym, je mosc czar Szangirej sluzb^. sw^. zaleca i wszystkiemu Wojsku Zaporowskiemu.

Moi laskawi pp. kozacy Wojska Zaporowskiego kola rycerskiego. Ja Szangirej soltan samsiad wasz i przyjaciel wasz bliski. Jakom ja panstwa ojczyzny swojej dostal za waszymi glowami Wojska Zaporowskiego. Jakom ja z wami zmiril (to jest zjednal), tak i teraz dzierze. Jam jest busurmanin, ale ja swoj^. przysi^gз dzierze. I wy chrzescianie prawdziwi, a za to na mie nie dziwujcie, zem ja bohatirinka (to jest czlowieka) do Stambolu, to jest do Czarogrodu, wydal, bo sami poslowie waszy sami ich wydali, jзzykiem swoim powiedzieli, ze to donci Wojska Zaporowskiego nie sluchaj^, a tesz czaus za nim do brzegu przygnal, chocbym nie rad by wydal com musial, a tesz kiedybym ja z wami chcial chyclano (to jest chycrowato), albo obludnie zyc tedybym ja do was tych kozakow przez tatary na Zaporoze nie przysylal, ktorych po kilka razy woda wyrzucala, gdzie to Bogu wiadomo i wam samym. A tesz to wasze towarzystwo, ktorzy przy mnie s^, kiedy ze mn^ na cierkiezy chodzieli, ktorych pobito, ktorzy pomarli, a inszi siз pobisurmanieli, a drudzi i teras przy mnie s^. Teras posylam do was dla lepszej wiary tych kozakow, ktorzy do mnie przyszli skorochodem (to jest prзtko chodz^c), swoich tatarow posylam do w. m., a prosze raczcie w. m. ku mnie dobrych molojcow przyslac dwuch, a ich dziesi^ci przy sobie zostawicz tylko do s. Dymitra in september albo octob. poki kratarki, to jest galerzy albo czajki, // z morza nie znid^, a t^. zatechз (to jest burza albo kupa), ktora przy mnie jest, pospolu wszystkich odpuszczз. Prawda jest wasze wojsko wiosnз gdzie niektore wsi zebralo, ale ja to wszecko mimo ucha pusczam i powtore prosze raczcie w. m. mieruirem, to jest pokojem trzymac i tesz chleb, sol moj^. w. mciom w Krzymie nie zabronna, gdy komu czego potrzeba. Z tym w lasce mielosci wmciow panu Bogu polecamy. W Krzymie 29 augusti 1626.

Biblioteka PAN w Kфrniku. - № 306 (Biblioteka Narodowa. - Oddzial mikrofilmфw. - Mf 2659). - S. 214-214 v. - Копія. На арк. 214 примітка: «Copia listu od czara Szangirejego tatarzyna do kozakфw zaporowskich».

№ 4

1626, червня (?). - Конфесата козака Олексія Гордієвича

Po rozprawie kurukowskiej niedziel dwie przed bozym narodzeniem ruskim poszlo ich do Szachingierego na sluzbз za wiadomosci^. sztarszych czerkaskich dziesiзc. Ci siз znowu wrocili nazad do Czerkas, o pomoc prosz^c, przeciwko wojsku je k. m. slali Didenka i wodza Jurka z Czerkas do Szachingierego.

Pockali si? z hanem jusz za Perekopem mil 4 u soli, ktorzy ich nie pusczaj^. do Szachingierego, wyjal tu z sob^, id^c w ziemie je° k. mci za rozkazaniem Cesarza Tureckiego wojowac, ktory mial czausa tego przy sobie, co mu kaftan i szabl? do Krymu przyniesl, z tym rozkazaniem od Porci przyszedszy. Ten i oni byli przy hanie przez wszytek czas, wyszedszy z ziemie, odprawil czausza do Porty u Jas.

Id^c do Polski, Dniepr z wojski krymski przeszedl w Tawani, a bielogrodscy przeszli mu drog? na Kodemie, sk^d, wojska skupiwszy, prosto ku Barowi obrocil. Bic si? dla tego nie mial, ze mial wiadomosc przez j?zyk o wojsku, ktore bylo w nocz nadci^gnelo do Baru. Wi?c i drugiego spodziewal si? za sob^, za czym nie bawi^c si? ust?powal.

Tamze pod Barem Murzobeka, tescia jego, postzelono szkodliwie, Talentasz- murz? zabito, wiele inszych znacznych cerkiesow // nastrzelano i tatarow sil^. po lasach zabito.

Wojska, powiada, belo sila, ale liczby pewnej wiedzi?c nie moze. Janczarow bylo 500, dzial - 4 (te zostaly w Niestrze ), wielkl?dow - 20. Woz hanski z szkacula i z rzecami, konie jezdne wszyckie sam han w jednej lisiej zereziej uszedl.

Kiedy pan Chmielecki pod Tarnopolem uderzyl na kosz, zginelo kilka set czlowieka z dworu chanskiego, co obecnie przy nim bywali, do 20 i surmaczow 2. Sam han byl w strachu niemalym, bo nie przyszedl do konia, asz po odwrocie pana Chmieleckiego, a to sila ich barzo nie dostawa, ktorych pobito, drudzi potoneli.

Do Krymu dla tego poszedl, ze mu nahajscy tatarowie wzieli 10000 stada, sam si? u Oczakowa przewozil, a na Tawaniu wszystcy murzowie.

Pod Bialogrodem zostawiel ag? z pi^ci^. set czlowieka w tych swoich wsiach, ktorych ma tam dziewiec, powiada, ze i wolochow jest tesz tam nie malo.

Czaus znowu do Bialogrodu przyszedl od Porty ten mu przyniosl szabl? i kaftan, aby z ziemie krola jego mci nie wychodziel, ktorego tesz odprawiel, ale z czym nie wie.

Alkas? postrelono w pi^tek u Dakowa, Suwal-soltana takze. A byl z Moskwy do krola jego mci uciekl, ktory w drodze umarl.

Pytanie jezli nie mial od hana mi?dzy kozaki praktyk czynic, nie przyznal si? do tego.

Biblioteka PAN w Korniku. - № 306 (Biblioteka Narodowa. - Oddzial mikrofilmow. -Mf 2659). - S. 196 v.-197. - Копія. На арк. 196 v. примітка: «Confessata Olexa Hordejewicza kozaka, ktory tu z hanem zimie byl przez wszytek czas»

Dniestrze

¹ Дашкевич Я.Р. Большая граница Украины: этнический барьер или этноконтактная зона? // Этноконтактные зоны в Европейской части СССР: История, динамика, методы изучения. - М., 1989. - С. 7-21; Його ж. Україна на межі між Сходом і Заходом (1418 ст.) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - Львів, 1991. - Т. ССХХІІ. - С. 28-44; Каппелер А. Южный и Восточный фронтир России в XVI-XVIII веках // Ab Imperio. - 2003. - № 1. - С. 49-63; Леп'явко С. Великий Кордон Європи як фактор становлення українського козацтва (XVI ст.). - Запоріжжя, 2001; Його ж. Українське козацтво і теорія Великого Кордону // Козацька спадщина. - 2005. - № 2. - С. 46-49; Riber A.J. Changing Concepts and Constructions of Frontiers: A Comparative Historical Approach // Ab Imperio. - 2003. - № 1. - P. 42-43.

² Найповніший перелік літератури до середини ХХ ст. див.: Baranowski B. Polska a Tatarszczyzna w latach 1624-1629. - Lodz, 1946. - S. 5-6; З новітніх досліджень див.: Брехуненко В.А. Стосунки українського та донського козацтв як чинник кримсько- козацького союзу 1624-1629 рр. // Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К., 1999. - Т. 4. - С. 116-129; Його ж. Дипломатія українського козацтва й Кримський ханат: невідомі сторінки укладення першого козацько-кримського договору 1624 року // Козацька спадщина. - 2005. - Вип. 3. - С. 50-53; Мицик Ю.А. Михайло Дорошенко // Україна в минулому. - К.; Львів, 1994. - Вип. V. - С. 156-171; Фаизов С. Первый крымско-запорожский военный союз в статейном списке русских посланников Осипа Прончищева и Рахманина Болдырева (1625 год) // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). - К., 2005. - Вип. 5. - С. 197-209.

³ Див.: Baranowski B. Polska a Tatrszczyzna... - S. 31-44.

⁴ РДАДА. - Ф. 123. - 1634. - № 5. - Арк. 235.

⁵ Грушевський М.С. Історія України-Руси. - К., 1995. - Т. VII. - С. 517.

⁶ Baranowski B. Polska a Tatarszczyzna... - S. 37.

⁷ РДАДА. - Ф. 123. - 1627. - № 1. - Арк. 149.

⁸ Мицик Ю.А. Михайло Дорошенко. - С. 162.

⁹ Instrukcja wуdawnicza dla zrodel historycznych od XVI do polowz XIX w. - Warszawa, 1953.

Размещено на Allbest.ru