Радянська і вітчизняна історіографія політики радянської влади щодо юдаїзму в Українській республіці в 1920-х роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка

Кафедра історії

Радянська і вітчизняна історіографія політики радянської влади щодо юдаїзму в Українській республіці в 1920-х роках

старший викладач Вітринська О.В.

Анотація

У роботі здійснена спроба аналізу літератури, яка висвітлює діяльність державних органів влади по відношенню до юдейських общин та релігійного світогляду євреїв протягом першого десятиліття радянської влади.

Основні висновки роботи полягають у тому, що праці радянських дослідників ідеологічно заангажовані, ненаукові та упереджені, їхньою метою була популяризація діяльності влади; вітчизняні науковці дослідили історію великих міст і окремі аспекти боротьби проти юдаїзму. Вивчення літератури показує необхідність подальшого аналізу політики радянської влади щодо юдаїзму шляхом збільшення кола джерел і розширення географії дослідження.

Ключові слова: історіографія, юдаїзм, євреї, релігійна община, радянська влада, ідеологія, періодизація, світогляд.

Протягом усього періоду існування радянської держави велась систематична робота по ліквідації церкви та релігійного світогляду. Це призвело до деформації загальнолюдських цінностей та деморалізації суспільства. У сучасній Україні проголошена свобода совісті, та відбувається вироблення основних принципів співпраці держави та церкви, налагодження їхніх взаємовідносин. У той же час за доби незалежності спостерігається активізація українського національного життя та відродження культури, мови, традицій національних меншин. Усі ці фактори актуалізують дослідження періоду перших років існування радянської влади, коли методично знищувалась релігія, а політика коренізаціі була змінена на асиміляцію.

Юдаїзм протягом століть регулював життєвий устрій єврейського населення України. Більшовики радикально змінили цю систему шляхом обмеження прав віруючих та служителів культу, широкої антирелігійної агітації та позбавлення релігійної общини матеріальної власності.

Історіографія державної політики щодо релігії і церкви в Україні 1920-их років неодноразову ставала об'єктом дослідження сучасних учених. Особливо це стосується дій вищих органів влади щодо православ'я. Їх досліджували, наприклад, Лаврик Г. В. [1] і Киридон А. М. [2] Рівень вивчення політики щодо римо-католицької церкви в Україні в 1920-30-ті роки вивчала Рубльова Н. С. [3]. Проблему історіографії дій влади по відношенню до юдаїзму в 1920-их рр. побіжно розглянув лише російський вчений Чарний С.О., основну увагу він приділив періоду хрущовської відлиги [4]. Міхейкіна М. Е., докладно вивчаючи російську біблеїстику, проаналізувала становище науки в 1920-их роках [5, с. 39-60]. Об'єктом окремого дослідження історіографія державної політики щодо юдаїзму в перше десятиліття радянської влади не була.

У зв'язку з цим, мета нашої наукової розвідки полягає у спробі здійснення історіографічного огляду державної політики щодо юдаїзму у 1920-их рр. Завданнями роботи є вивчення праць радянських і вітчизняних авторів; з'ясування рівня ідеологічної заангажованості досліджень; визначення основних світоглядних принципів висвітлення державної політики щодо юдаїзму радянськими і сучасними вченими; рівень дослідженности територіальних особливостей і окремих аспектів проблеми, та питання в цілому.

Як відомо, підвалини атеїстичної ідеології були закладені Карлом Марксом, який проголосив релігію “опіумом для народу”. Володимир Ленін, прихильник марксизму, пішов ще далі. В 1905 р. він сформулював позицію більшовицької партії щодо релігії у праці “Соціалізм і релігія” [6]. Ленін В. І. вважав, що релігія є о одним із видів духовного гніту народних мас, елементом примусу до роботи на заможну буржуазію, тому релігійну свідомість треба повністю знищити.

Після жовтневої революції продовжувалась розробка теорії атеїзму на основі праць Леніна В. І. Радянські ідеологи Луначарський А. В. [7], Скворцов-Степанов І. І. [8], Красіков П. А. [9], Бонч-Бруєвич В. Д. [10], Сухоплюєв І. К. [11] та ін. обґрунтували та виправдали не лише дискримінацію свободи совісті, а й репресії проти прав віруючих, релігійних організацій та служителів культу.

Авторами антирелігійних робіт зазвичай були партійні та державні діячі. Їхнім основним завданням було показати експлуататорську роль релігії, яка підтримувала та закріпляла панівне становище заможного населення. Служителі культу змальовувались як ледачі та аморальні особи, які наживалися на праці віруючих. Особлива увага зверталась на політичні погляди духівництва, яке звинувачували у підтримці царизму, контрреволюційній діяльності. Часто наголошували, що рабини, священики ксьондзи лише формально визнали радянську владу, а насправді чинили їй опір.

Окремо варто виділити роботи керівника Спілки войовничих безвірників Ярославського О. М. [12] Він неодноразово наголошував на необхідності наукового підходу до аналізу релігій. Рівень його науково-популярних робіт вище, ніж інших тогочасних видань. Будучи євреєм за національністю, Оменян Ярославський знав Тору, тому в своїй “Библии для верующих и неверующих” [13] він критикував саме юдейську священну книгу. Автор намагався розкрити “ненауковий характер” біблейських сказань про походження світу, сонячної системи, Землі, рослин, тварин і людини. Він всіляко показував ворожість релігійного вчення інтересам трудящих, її класову сутність. Докладно розглядав та висміював кожну главу Біблії, викривав протиріччя і прийшов до висновку про відсутність будь-чого священного в Книзі. община релігійний юдаїзм влада

Протягом 1922 р. проходила кампанія вилучення церковних цінностей, яка потребувала роз'яснення та обґрунтування. Робота Горева М. В. інтерпретувала факти опору конфіскаціям як небажання релігійників надати допомогу голодуючим [14].

За підтрмки влади праці псевдонауковців, які намагалися трактувати святе письмо, витіснили з наукового обігу біблеїстику. Останнім справжнім фахівцем у сфері біблійної критики був Ранович А. Б., який докладно проаналізував історію Ізраїлю та Юдеї до ІІ ст. н.е., описавши становлення біблійної, а потім талмудичної традицій, храмову, а пізніше синагогальну організацію та еволюцію релігійних вірувань [15]. Але, мабуть, через реалії того часу написана вона була у такому тоні, щоб могла служити матеріалом для антирелігійників у боротьбі проти “релігійного дурману” [5, с. 60].

У воєнний період атеїстична пропаганда була припинена. Після закінчення війни з'явилися роботи антирелігійної тематики в стилі 1930-их років Ковальова С. И. [16] і Віппера Р. Ю. [17].

Прихід до влади Микити Хрущова знаменував нову хвилю антирелігійного наступу. Постанова ЦК КПРС від 7 липня 1954 р. “Про великі недоліки в науково-атеїстичній пропаганді й заходи щодо її поліпшення” започаткувала видання значної кількості атеїстичної літератури. Перевидавалися роботи

Ярославського О. М. [12], Скворцова-Степанова І. І. [8], Кривельова І. А. [18]

За доби СРСР питання історії релігій дозволялося висвітлювати лише під гаслом науково-атеїстичної пропаганди. Мізерна інформація про діяльність єврейських общин та ставлення до них владних структур наявна у працях Бєлєнького М. С. [19], Маяцького Ф. С. [20], Шахновича М. [21], Альтшулера М. С. [22] та академічній роботі “Критика иудейской религии” [23].

Появі робіт із історії державної політики щодо релігійних конфесій за радянської доби заважали два фактори. По-перше, практично усі архіви, які висвітнювали діяльність органів влади по відношенню до релігії були закриті. По-друге, атеїстична ідеологія держави не дозволяла існування будь-якої іншої точки зору.

Суспільно-політичні зміни другої половини 1980-их років, відкриття архівів ДПУ та фондів НКВС для широкого загалу вітчизняних і зарубіжних дослідників зумовили новий етап в історіографії. Відхід від домінування радянської ідеології дозволив всебічно розглянути події 1920-их років, звернути увагу на факти, котрі не додавали авторитету радянській владі, а тому замовчувалися. На основі нових методологічних позицій були здійснені спроби переосмислити роль релігії та церкви в суспільному житті.

У 1990-их роках почали видаватися збірки документів з історії євреїв. Зараз робота по опису архівних фондів та їхня публікація продовжується під керівництвом Климника Л.І. [24] та Меламеда Є. І. [25]

Першими після доби перебудови стали праці з історії боротьби проти православ'я, наприклад, роботи Алексєєва В. О. [26], Нестулі О. О. [27], Пащенка В. О. [28], Силантьєва В. І. [29] та багатьох інших. Дослідник Одинцов М. І. [30] розглянув історію взаємовідносин держави й релігійних конфесій в ХХ столітті. Він започаткував аналіз становлення й розвитку державних структур, які здійснювали взаємодію з релігійними організаціями. Роль вищого партіного керівництва у розробці та проведенні антирелігійної політики досліджували Савельєв С. [31] і Кривова Н. А. [32] У наш час питання правового регулювання свободи совісті та державно-церковних відносин на прикладі православ'я вивчають Лаврик Г. В. [1], Форстюк О. Д. [33] та інші.

Вітчизняні вчені, що досліджували історію євреїв України, у своїх роботах побіжно торкалися питання діяльності влади щодо юдаїзму в 1920-их роках. Деякі аспекти закриття синагог і проведення антиюдейської агітацій висвітлені у колективній монаграфії “Евреи Украины” [34] та в роботі одного із її авторів Наймана А. Я. [35] Окремі питання розробки законодавства, вилучення культових будівель та цінностей, антиюдейської агітації, боротьби із релігійною освітою проаналізував Козерод О. В. [36] Він зробив спробу показати реакцію віруючих, служителів культу та закордонного єврейства на дії влади.

Значний внесок у дослідження становища юдаїзму зробили конференції та семінари Інституту юдаїки НАН України (1991-2005 рр.), щорічні конференції “Одесса и еврейская цивилизация”, які проводить Міжнародна суспільна організація єврейський общинний центр “Мігдаль”. Матеріали цих заходів широко доступні завдяки мережі Інтернет.

В останні десятиліття популярним стало вивчення ментальної історії. Зараз уже мало залишилося свідків, які гарно пам'ятають перші роки радянської влади. Тому дуже цінними є роботи, написані на основі їхніх розповідей. Хандрос Б. опублікував свої згадки про те, як люди суміщали повагу до релігії та традицій із радянськими ідеалами [37]. Кержнер А. вивчив єврейське життя Києва 1920-их років за мемуарами Лівшиця Б. М. [38]

В 1990-их роках у країнах колишнього СРСР стали популярними роботи із єврейського краєзнавства. Були видані праці, присвячені історії окремих релігійних общин як великих міст (Київ, Одеса), так і невеличких містечок (Конотоп Сумської обл). У них розглянуті події 1920-их років, пов'язані із спробами ліквідації юдаїзму [39]. За даними російського дослідника Френкеля О. станом на 2003 р. за період 1991-2003 років в Україні вийшло 94 роботи з єврейського краєзнавства [39].

Процес відібрання синагог і матеріальних цінностей у Харкові та Києві й результати політики секуляризації досліджували Котляр Є. [40], Кальницький М. [41] і Соболева Л. [42]

Окремим об'єктом дослідження є історія хасидизму в Україні. Вплив антиюдейської політики радянської влади на життя хасидів докладно дослідила Осипова І. І. [43] Вона проаналізувала діяльність рабина Шнеерсона М. М. у напрямі пристосування релігійного життя євреїв до радянських реалій. Хасидський лідер намагався змінити релігійні настанови так, щоб віруючі євреї могли жити в СРСР не порушуючі закони.

Питання державної політики щодо юдаїзму в Україні висвітлюють розвідки російських і білоруських вчених. Енгель В. написав загальну роботу з історії єрвреїв колишньої Російської імперії [44]. Школьникова Е. дослідила діяльність радянської влади в СРСР протягом 1920-их років і її результати в наступне десятиліття [45]. Становище юдаїзму в радянській провінції на прикладі білоруського міста Вітебська і єврейських містечок у 1917-1941 рр. вивчав Зельцер А. [46] Він дослідив не лише державну політику щодо юдаїзму, але й проаналізував її вплив на життя населення, розглянув форми опору населення заходам, спрямованим проти релігії.

Перекладаються роботи американських та ізраїльських вченних, наприклад, у 2008 р. була видана російською мовою праця Гітельмана Ц. [47]

Отже, проблема державної політики радянської влади щодо юдаїзму в 1920-их роках в Україні певною мірою відображена в працях радянських, сучасних вітчизняних і російських учених.

Література радянського періоду однорідна за джерельною базою, інтерпретацією фактів і подій, повністю ігрорує висвітлення позицій віруючих і духівництва.

Протягом 1920-30-их років продовжувалася розробка ідеологічного підґрунтя політики радянської влади щодо юдаїзму. Публікації зазвичай переслідували цілі інформування населення про дії влади і обґрунтовували заходи метою покращення становища простих людей. Авторам зазвичай були державні керманичі, а їхні роботи не мали ознак науковості та об'єктивності. Хоча в 1930-их роках почали з'являтися праці із претензією на науковий аналіз та посиланнями на джерела.

У воєнний час антиюдейська робота була припинена. Протягом кінця 1940-их - першої половини 1980-их тема історії відносин держави і релігії була заборонена. Лише іноді в агітаційно-пропагандистських роботах можна зустріти згадки про контрреволюційну діяльність служителів юдейського культу та пронародну політику радянської влади у 1920-их рр.

За доби перебудови було відкрито значну частину архівів. Цей факт зумовив значне пожвавлення досліджень. Почалась публікація джерел з історії відносин влади та юдаїзму. В 1990-их роках почали виходити праці, написані на нових методологічних принципах, вільні від марксиської ідеології.

Висвітлювалися факти, що позитивно трактували діяльність юдейських общин і релігійних лідерів та не додавали авторитету радянській владі. У роботах доби незалежності політика радянської влади щодо юдаїзму оцінюється загалом негативно, при цьому більшість дослідників приходить до висновків, що на атеїзацію єврейства впливала не лише антиюдейська діяльність влади, а й інші процеси.

Вітчизняні науковці предметом дослідження обирали переважно політику держави по відношенню до православних конфесій та її наслідки.

Для сучасних дослідників характерне часте звернення до спогадів та мемуарів очевидців тих подій, демонізація євсекції та вивчення ментальної історії.

У працях радянських і сучасних дослідників започатковано розв'язання поставленої нами проблеми. Водночас, аналіз робіт з проблем юдаїки засвідчує необхідність докладного вивчення окремих періодів державної політики щодо юдаїзму, визначення їх специфіки шляхом розширення кола джерел і доповнення відомих даних, особливо за рахунок розширення географії дослідження. Науковці звертали увагу передусім на такі міста, як Київ, Одеса та Харків. Невеликі містечка ж залишились поза їхньою увагою. Ґрунтовно досліджені лише певні аспекти становища юдаїзму в 1920-х роках. Узагальнюючої праці, присвяченої взаємовідносинам держави і єврейських релігійних общин в перше десятиліття радянської влади в Україні не існує.

Список використаних джерел

1. Лаврик Г. В. Емігрантська історіографія 1920-1930-их років про політико-правове становище церкви в Україні / Г. В. Лаврик // Історія України. Маловідомі імена, події, факти (Збірник статей). - К., 2002. - Вип. 20 - 21. - С. 200 - 215.

2. Киридон А. М. Українська автокефальна православна церква: проблеми історіографії / А. М. Киридон // Лаврський альманах: Зб. наук. пр. - К.: ВІПОЛ, 2003. - Вип. 9. - С. 27 - 31.

3. Рубльова Н. С. Політика радянської влади щодо Римо- католицької церкви в Україні, 20-30-ті роки ХХ ст.: автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Н. С. Рубльова; НАН України. Ін-т історії України. - К., 1999. - 19 с.

4. Чарный С. А. Государственная политика в отношении еврейских религиозных общин в период “оттепели”: 1953-1964: дис. ... кандидата истор. наук : 07.00.02 / Семен Александрович Чарный. - М., 2008. - 215 с.

5. Михейкина М. Э. Российская библеистика: от зарождения до возрождения. Историографический очерк / М. Э. Михейкина. - М.: Мосты культуры / Иерусалим: Гешарим, 2004. - 136 с.

6. Ленин В. И. Социализм и религия / В. И. Ленин // Полн. собр. соч.: В 55 т. - Т.12. - М., 1960 - С. 142 - 147.

7. Луначарский А. В. Почему нельзя верить в бога: Избранные атеистические произведения /Анатолий Василиевич Луначарский. - М.: Наука, 1965. - 500 с.

8. Скворцов-Степанов И.И. Избранные атеистические произведения / Иван Иванович Скворцов-Степанов. - М.: Изд-во АН СССР, 1959. - 568 с.

9. Красиков П.А. Избранные атеистические произведения / Петр Анатолиевич Красиков. - М.: Мысль, 1970. - 270 с.

10. Бонч-Бруевич В.Д. Избранные атеистические произведения / Владимир Дмитриевич Бонч-Бруевич. - М.: Мысль, 1973. - 343 с.

11. Сухоплюєв І. К. Відокремлення церкви від держави / І. К. Сухоплюєв. - Харків, 1929.

12. Ярославский Е. М. О религии / Емельян Михайлович Ярославский. - М.: Госполитиздат, 1957. - 640с.

13. Ярославский Е. М. Библия для верующих и неверующих. / Емельян Михайлович Ярославский. - М.; Л.: ГАИЗ, 1936. - 420с.

14. Горев М. В. Голод и церковные богатства / М. В. Горев. - М.: Госполитиздат, 1922. - 20 с.

15. Ранович А. Походження и суть єврейської пасхи / А. Ранович // Безвірник. - Харків. - 1931. - № 4. - С. 12

16. Ковалев С. И. Происхождение християнства / С. И. Ковалев. - Л.: Знание, 1948. - 24с.

17. Виппер Р. Возникновение христианской литературы / Роберт Юрьевич Виппер. - М.: Изд-во Ан СССР, 1946. - 288с.

18. Крывелев И.А. Книга о Библии: Научно-популярные очерки. / Иосиф Аронович Крывелев. - М.: Соцэкгиз, 1958. - 37с.

19. Беленький М. С. Материалы к лекции на тему: Происхождение и классовая сущность иудейской религии / Моисей Соломонович Беленький. - М.: Всесоюз. о-во по распространению полит. и науч. знаний, 1956. - 30 с.

20. Маяцкий Ф. Иудаизм, его сущность и происхождение / Феодосий Семенович Маяцкий. - Кишенев: Госиздат Молдавии, 1958. - 59с.

21. Шахнович М.И. Закат иудейской религии / Михаил Иосифович Шахнович. - Л.: Лениздат, 1965. - 243с.

22. Альтшулер М. Что есть иудаизм? / Моисей Соломонович Альтушелер. - М.: Моск. рабочий, 1968. - 112с.

23. Критика иудейской религии / АН СССР. Ин-т истории. - М.: Изд-во АН СССР,1962. - 434с.

24. Коммунистическая власть против религии Моисея: Документы 1920-1937 и 1945-1953 гг. / Ред. серии Л.И. Килимник.

25. Документы по истории и культуре евреев в архивах Киева: Путеводитель / [науч. ред.-сост. : Е. И. Меламед, М. С. Куповецкий]. - Киев : Дух і Літера, 2006. - 752 с.

26. Алексеев В. А. Иллюзии и догмы / В. А. Алексеев. - М.: Политиздат, 1991. - 399 с.

27. Нестуля О.О. Доля церковної старовини в Україні (19171941 рр.). Ч.2: 1917 - 1941 рр. / Олексій Олексійович Нестуля. - Київ, 1995. - 216 с.

28. Пащенко В.О. Свобода совісті в Україні: міфи і факти 2030-х років. / Володимир Олесандрович Пащенко. - К., 1994. - 252 с.

29. Силантьев В.И. Большевики и православная церковь на Украине в 20-е годы / В.И. Силантьев. - Харьков., 1998. - 360 с.

30. Одинцов М. И. Государство и церковь: история взаимоотношений. 1917 - 1938 гг. / М. И.Одинцов. - М.: Знание, 1991. - 63 с.

31. Савельев С. Бог и комиссары (к истории комиссии по отделению церкви от государства при ЦК ВКП(б) - антирелигиозной комиссии) / С. Савельев. // Религия и демократия. - М.: Издательская группа “Прогресс”, 1993. - С. 164 с. 216.

32. Кривова Н. А. Власть и церковь в 1922 - 1925 гг. Политбюро и ГПУ в борьбе за церковные ценности и политическое подчинение духовенства / Н. А. Кривова. - М.: Аиро-20, 1997. - 247 с.

33. Форостюк О. Д. Правове регулювання державно- церковних відносин у радянській Україні в 1917 - 1941 роках (на матеріалі Донецького регіону): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Олег Дмитрович Форостюк. - Луганськ, 2001. - 200с.

34. Евреи Украины (Краткий очерк истории). В ІІ Ч. / Ф. Я. Горовский, Я. С. Хонгисман, А. Я. Найман, С. Я. Елисаветский. Ч. ІІ. - К., 1995. - 280 с.

35. Найман А. Я. История евреев Украины / А. Я. Найман. - К., 2002. - 496 с.

36. Козерод О.В. Єреї України в період нової економічної політики: 1921-1929 рр. / Олег Віталійович Козерод - Київ: СПД Савчина, 2003. - 313 с.

37. Хандрос Б. Как мы учились. [Електронний ресурс] /Борис Хандрос. // Доля єврейських громад центральної та східної Європи в першій половині ХХ століття: Матеріали конференції 628 серпня 2003 р. - Режим доступу:ЬЦр://шшш.)и4аїса.кїеу.иа /Соп1егепсе/Соп12003/52.Мт.

38. Кержнер А. Еврейская жизнь в Киеве 20-х гг. по мемуарам Боруха-Мордехая Лифшица [Електронний ресурс] / Анатолий Кержнер// Доля єврейських громад центральної та східної Європи в першій половині ХХ століття: Матеріали конференції 6-28 серпня 2003 р. - Режим доступу: http://www.judaica.kiev.ua/Соп1егепсе/Соп12003/55.Мт.

39. Френкель А. Еврейская краеведческая литература в постсоветских странах (1991-2003) [Електронный ресурс]

/Александр Френкель. // Матеріали ХІІ міжнародної наукової конференції 29-31серпня 2005 р. “Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи - єврейське краєзнавство та колекціонування”. - Режим доступу: http://www.judaica.kiev.ua /Conference/conf2004/31-2004.htm.

40. Котляр Е. Синагоги Украины - объекты и символы

антирелигиозных кампаний 1920-30-х гг. [Електронний ресурс] / Евгений Котляр. // Доля єврейських громад центральної та східної Європи в першій половині ХХ століття: Матеріали конференції 6-28 серпня 2003 р. - Режим доступу: http://www.judaica.kiev.ua/Conference/Conf2003/18.htm.

41. Кальницький М. Використання єврейських громадських споруд у Києві (1920-і - 1930-і рр.) [Електронний ресурс] / Михайло Кальницький. // Матеріали ІХ міжнародної наукової конференції 28-30 серпня 2001 р. “Доля єврейської духовної та матеріальної спадщини в ХХ столітті”. - Режим доступу: http://www.judaica.kiev.ua/Conference/Conf2.htm

42. Соболева Л. Антирелигиозные кампании 20-30 годов в Харькове и еврейские молитвенные заведения / Лариса Соболева. // Истоки. - Харьков. - 1999. - № 5. - С.44 - 53.

43. Осипова И. И. Хасиды: “Спасая народ свой...” История хасидского подполья в годы большевистского террора. / И. И. Осипова. - М.: Формика-С, 2002. - 293 с.

44. Энгель В. В. Курс лекций по истории евреев в Росии. [Електронный ресурс] Тема 15. / В. В. Энгель. - Режим доступу :http://jhistory.nfrman.com/russ/russ001-15.htm.

45. Школьникова Э. Трансформация еврейского местечка в СССР в 1930-е годы [Електронный ресурс]/ Элина Школьникова. Режим доступу: http://jhistory.nfrman.com/lesson9/1930.htm.

46. Зельцер А. Евреи советской провинции: Витебск и местечки 1917-1941 / Аркадий Зельцер. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2006. - 478 с.

47. Гительман Ц. Беспокойный век: Евреи России и Советского Союза с 1881 г. до наших дней / Цви Гительман. - М. : Новое литературное обозрение, 2008. - 512 с.

Размещено на Allbest.ru