Нові джерела до історії Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у XVІІІ столітті
Значення процесу введення у науковий обіг нових документів з історії Борисоглібського монастиря для ґрунтовного вивчення історії колишньої Чернігівської кафедральної обителі. Аналіз текстів документів, що висвітлюють маловідомі аспекти історії обителі.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 15.08.2017 |
Размер файла | 29,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Нові джерела до історії Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у XVШ ст.
Тригуб О.О.,
Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»
м. Чернігів, Україна
Анотація
Виявлені у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві документи, що вперше запроваджуються до наукового обігу, висвітлюють різні аспекти історії Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у ХУШ ст.
Ключові слова: Чернігів, Борисоглібський монастир, документи, архів.
Аннотация
Тригуб А.А.,
Национальный архитектурно-исторический заповедник «Чернигов древний», г. Чернигов, Украина
Новые источники к истории Черниговского кафедрального Борисоглебского монастыря в XVШ в.
Выявленные в Центральном государственном историческом архиве Украины в г. Киеве документы, которые впервые вводятся в научный оборот, освещают разные аспекты истории Черниговского кафедрального Борисоглебского монастыря в XVIII в.
Ключевые слова: Чернигов, Борисоглебский монастырь, документы, архив.
Annotation
Tryhub Oleksandr,
Chernihiv National Architectural and Historical Reserve, Chernihiv, Ukraine
Emerging sources for the history of Chernigiv SS Boris AND Glеb cathedral monastery in XVIII century
The documents, which were discovered in the Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv and put into scholarly circulation for the first time, cover different episodes of the history of Chernihiv Mother Monastery of SS Boris and Glib in the eighteenth century. Chronologically, they cover 1702-1778, the period of the highest development and rise of the monastery. In particular, the documents reflect examples of acquisitions of land possessions by the monastery, describe the conflict between the monks and Fellow of the Standard A. P. Polubotok for the possessions in Chernihiv Company and provide information about relocation of the treasury salt barn which was situated on the monastery's territory.
Key words: Chernihiv, SS Boris and Gleb Monastery, documents, archive.
За тривалий час свого існування історична наука накопичила значний інформативний та методологічний потенціал. Зокрема, чималих здобутків досягнуто у царині церковно-історичних студій. Проте, слід зазначити, що навіть на сьогоднішній день ще залишається чимало «білих плям». Зокрема, коли мова йде про виявлення та запровадження в науковий обіг нових джерел. Особливо цей процес набуває значення при дослідженні історії монастирів, адже монастирські архіви до наших днів переважно не збереглися.
Тому, зачасти, реконструювати минуле обителей доводиться за допомогою окремих документальних свідчень. До таких малодосліджених проблем належить, зокрема, історія Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря. Навіть незважаючи на поважний статус, його минувшина ніколи не користувалася підвищеною увагою дослідників, а більшість студій мають здебільшого описовий та фрагментарний характер [1]. Відтак, особливого значення набуває процес послідовного введення у науковий обіг нових документів з історії монастиря, що у майбутньому дозволить створити ґрунтовне дослідження історії колишньої Чернігівської кафедральної обителі.
Фондований ще за часів Київської Русі, Чернігівський Борисоглібський монастир по праву може вважатися одним з найстаріших в Україні. Після монголо-татарської навали Борисоглібський собор і, скоріш за все, монастир при ньому були зруйновані. Відбудова обителі, вочевидь, відбулася не раніше кінця XIII ст. Достеменно відомо про існування монастиря у XV ст. [2, с. 41]. 1 грудня 1627 р. польський король Сигізмунд ІІІ передав обитель у власність Домініканському ордену, який перетворив його на католицький кляштор [3, с. 173]. У 1672 р. після перенесення Лазарем Барановичем на територію чернігівського Дитинця архієпископської резиденції, розпочався процес відбудови монастиря після майже трьохсотлітнього занепаду. Період другої половини XVII-XVIII ст. став часом найвищого розквіту та піднесення Борисоглібського монастиря. У той час він був одним з найбільших на території Північного Лівобережжя. У 1786 р. за наказом Катерини ІІ монастир був ліквідований, а його землі - секуляризовані.
У невеликому фонді чернігівського Борисоглібського чоловічого монастиря (ф. 133) Центрального державного історичного архіву України у м. Києві виявлені документи, що дозволяють доповнити існуючу джерельну базу з історії Борисоглібського монастиря новим фактичним матеріалом. Пропоновані нижче документи висвітлюють маловідомі аспекти історії обителі й хронологічно охоплюють період 1702-1778 рр. Зокрема, № 1 і № 3 висвітлюють приклади набуття монастирем земельної власності. У № 2 описано конфлікт монахів з бунчуковим товаришем А. П. Полуботком за володіння у Чернігівській сотні. У № 4 наведено відомості про переміщення казенної соляної комори, що знаходилась на території монастиря.
Текст документів подається мовою оригіналу згідно з нормами сучасного російського правопису зі збереженням фонетичних та стилістичних особливостей оригіналу. Нерозбірливі місця в тексті позначені трикрапкою у квадратних дужках [...], слова, у прочитанні яких бракує точності, - знаком питання у квадратних дужках [?]. Твердий знак наприкінці слова опускається, титла розкриті. Археографічне опрацювання здійснено на підставі правил передачі тексту кириличних документів ХУІ-ХУІІІ ст. популярним методом [4]. У примітках наведено відомості про деяких осіб та установи, що згадані в документах.
Джерела та література
1. Детальніше про це див.: Борисоглебский бывший кафедральный монастырь // Историко-статистическое описание Черниговской епархии. [в 7 кн.]. - Кн. 4. Женские и закрытые монастыри. - Чернигов : Земская тип., 1873. - С. 93-113;
2. Милорадович Г. А. Описание черниговских соборов Спасо-Преображенского и Борисоглебского с видом соборов / граф М-ч. - Чернигов : Тип. губерн. правления, 1889. - 27 с.;
3. Його ж. Описание черниговских соборов Спасо-Преображенского и Борисоглебского с видом соборов / сост. граф Милорадович. - 2-е изд. доп. - Чернигов, 1890. - 31 с. с ил.;
4. Ефимов А. Н. Черниговские кафедральные соборы златоверхий Спасопреображенский и Борисоглебский священноисторические памятники - храмы XI века, их прошлое и современное состояние / [собор. свящ. А. Ефимов]. - Вып. 1. - Чернигов : Тип. губерн. правления, 1908. - 55 с.;
5. Його ж. Черниговские кафедральные соборы златоверхий
Спасопреображенский и Борисоглебский священноисторические памятники - храмы ХІ века, их прошлое и современное состояние / [собор. свящ. А. Ефимов]. - Вып. 2, 3 и 4. - Чернигов : Тип. губерн. правления. - 1910. - 198 с.;
6. Мицик Ю. А. З нових джерел до історії церковного землеволодіння на Чернігівщині XVII - ХУІІІ ст. / Юрій Мицик // Сіверянський літопис : Всеукр. наук. журн. - № 1/2. - 1997. - С. 100-116;
7. Волерт Я. Л. Землеволодіння чернігівських монастирів за матеріалами Генерального слідства про маєтності Чернігівського полку 1729-1731 рр. / Ярослав Волерт // Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи : зб. наук. пр., присвяч. 1100-літтю першої літопис. згадки про Чернігів / [редкол.: О. Б. Коваленко (відп. ред.) та ін.]. - Чернігів : Ред.-вид. комплекс «Деснян. правда», 2007. - С. 526-539;
8. Ігнатенко І. М. Пізньосередньовічний ансамбль Чернігівського Борисоглібського монастиря за даними архітектурно-археологічних досліджень // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні : Зб. наук. пр. - Вип. 20. Ч. 1. - К. : Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - 2011. - С. 113-117;
9. Тригуб О. О. Тестаменти як джерело з історії земельних володінь Чернігівського Борисоглібського монастиря / Олександр Тригуб // Сіверянський літопис : Всеукр. наук. журн. - 2012. - № 1/2. - С. 64-70;
10. Тригуб О. О. До питання про секуляризацію земель Чернігівського Борисоглібського монастиря у кінці XVIII ст. / Олександр Тригуб // Сіверянський літопис : Всеукр. наук. журн. - 2013. - № 4. - С. 19-27.
11. Раппопорт П. А. Русская архитектура Х-ХІІІ вв. : каталог памятников / П. А. Раппопорт ; [под общ. ред. Б. А. Рыбакова]. - Вып. Е1-47. - Л. : Наука, Ленинград. отд-ние, 1982. - 135 с.
12. Вечерський В. В. Українські монастирі / Вечерський В. В. - К. : Наш час, 2008. - 400 с. : іл. - (невідома Україна). - 400 с.
13. Страшко В. Правила передачі тексту кириличних документів дипломатичним і популярним методами та рекомендації для застосування правил у виданнях наукового і науково-популярного типів / Віктор Страшко. - К., 1992. - 23 с.
борисоглібський монастир обитель кафедральний
№ 1
Уступний запис на двір з городами в с. Ушня, даний кафедральному Борисоглібському монастирю його підданим Єфимом Пятаком та його синами грудень 1702 р.
Я, Ефим Пятак, подданный архиерейский, з сынами моими Хомою и Павлом чинимо ведомо сим нашим письмом добровольным и равною мерою непримушным, иже мы двор наш з огородом як же лежачий помеж архиерейского двору и церкви попустылись мо уволив в вечную ко двору архиепископскому в владение их монастыру катедры Черниговской вечными часы, отрекаемся сами, жены и потомки, приятели наши близкие и далекие, за который тот двор наш примаем себе двор, купленный от честного господина отца Ипполита - старосты ушинского на сей час будучого, он купил нам двор у Леска Сидоренка - жителя ушинского за пенную сумму коп за десять; которым то двором контентуемая и примуемо его за отдачне и долженствуем с того двора данного от рук отца Ипполитова всякие повинности архипастырские монастырские и дворовые, и подачны якие приналежить у громаде отбувати и субементуемся буты подданными вечными архиерейскими сами и потомкове наши. Для лепшого подтверждения даемо сие наше письмо катедре Черниговской и двору Архиерейскому с подписом руки нашей.
Писано сие письмо при людях честных и веры годных: при честному господину отцу Феодору священнику Ушинскому и Троцку Просянику Крышню и для лучшего достоверия сами своими руками кресты поклялися при Михайлу - войту ушинскому и при Леску Сидоренку и прочими людьми будучими на тот час року и дня вышенаписанного.
Я, на тот час будучи, дьяк Ияков ушинский сие письмо писал.
Иеромонах Ипполит [...] на сей купчей, бувший городничий в дому Архиерейском катедры Черниговской, руку приложил
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 227, арк. 1. Оригінал.
№ 2
Скарга монахів кафедрального Борисоглібського монастиря
на протиправні дії бунчукового товариша Андрія Полуботка 1 25 вересня 1734 р.
По указу ея императорского величества самодержицы всероссийской с полковой Черниговской канцелярии в монастырь катедральный епископии Черниговской [...] во храме братьям того катедрального монастыря дана сия выпись в том, что сего 1734 года октября 2 дня поданным своим в полковую Черниговскую канцелярию протестом объявили о починенных от бунчукового товарища Андрея Полуботка обидах и разорениях в добрах монастырских катедры черниговской, и просили оной протест, приняв, в полковой Черниговской канцелярии записать в протокол, по вписанию обыкновенный за руками и при приложении полковой печати, выдать выпис, который протест словом до слова так ся в себе мает:
В полковую Черниговскую канцелярию
Протест
Катедрального Борисоглебского черниговского монастыря братия по доношению от козлянского начальника иеромонаха Антония в канцелярию катедры Черниговской поданном оного сентября 8 дня известившися заподлинно, что бунчуковый товариш полку Черниговского Андрей Полуботок в грунте катедры Черниговской же Козлянском давнейшее доставшей [?] оному монастырю наданным и спокойном еще владения межовщика по урочищах очертеженном и государственными милостевейшими грамотами во владение от кого -либо безпрепятственное катедры черниговской утвержденном, немалую часть земли зараз по отъезде з Чернигова бывшего епископа Черниговского преосвященного Иродиона Жураковского 2, неведомо почему самовольно отторгая, которую жители козлянские - подданые катедры, поорали были, приказал своим подданным повторне орать и засевать и отбоем гвалтовным всячески во владения катедры недопускать; посылали за общим всей братии согласием настоящего 1734 года того ж сентября 8 дня честного о Христе брата иеромонаха Иродиона Рогозова з листом к нему пану Андрею Полуботку, просительным, дабы его сим [...] без настоящего теперь пастыря 3 обид катедре Черниговской поудержался в оранию показанного поля; а за прибытием якого Бог пошле в Чернигов архиерея [...], но правне з тым поступил, но его [...] пан Андрей Полуботок не токмо прошению катедральной братии не внял, но и посланного к нему с просительным листом иеромонаха Иродиона Рогозова неведомо для чего забивши в колодки, в доме своем за крепким караулом содержал, чрез 10 дней нудил и не хотел отпускать, иже едва же просительные его преподобия господина отца архимандрита Троицкого 4, з которыми он посылал от себя пречестного о Христе иеромонаха Самборовича, за едва отпустил, да он же пан Андрей Полуботок и Клоновскую греблю, якую преосвященный коштом катедральным в наданых катедре черниговских грунтах занял и на той устроил мельницу по отъезде в [...] архиерейском безправие раскопать приказал, и такими еще он же пан Андрей Полуботок в затевании катедре Черниговской разорении, недовольствуючися обижения (о чем з консистории от вышеупомянутого иеромонаха Антония начальника Козлянского доношением объявлено) сего же 1734 года сентября против 21 дня ночной добы наслал на маетность монастыря катедры Черниговской село Козел 5 многое число своих людей и слуг с вилами, киями и пистолетами и подвод сорок и, напавши, те посланные Полуботковы на означенное село Козел, на те свои подводы з майна катедрального нашего козлянского от бывших в том млыне засек, от скрыни [?] в якей имелся пашенный размер, забрали, да у подданного катедрального, жителя козлянского Данила Хведченка з гумна все жито, якого было коп сем в снопах, разбойнически отняли, а его оставили без хлеба, в другого подданного катедрального Романа Пинчука, напавши на двор, забрали несколько коп овса в снопах, а позабиравши в подданных катедральных пашню, были еще на гумно архиерейское гвалтом же для грабления, в котором когда очутилися молотники и, постерегши многолюдное нападение, донесли своему начальнику; увидевши таковое нападение и бояся дабы и его самого начальника не похватали и неувечили, понеже скоро набегли на гумно разговаривали: «Когда бы нам де самого начальника чернца попасти», убежден был приказать с такого страху в звон на гвалт бить, от чего оные грабители, когда з села убегали, выездив, похваляли: «Мы де чернцу вашему албо Данилу Фесенку здесь [...] граници неучинивши неоставим».
Сего ради просил полковую Черниговскую канцелярию сей наш от катедрального черниговского монастыря протест о напрасном вязаньи помянутого иеромонаха Иродиона и о раскопанню гребли Клоновской, також о гвалтовном ночною порою разбойническом нападении на село Козел, принять и в книгу протокольную записать, а записав, сей протест в протокол, з оной же полковой Черниговской канцелярии за руками и печаттю катедре Черниговской обыкновенный дать выпис. 1734 года сентября 25 дня.
Иеромонах Варлаам казначей
Иеромонах Нектарий духовник
Иеромонах Руй канцелярист
Катедры епископии Черниговской шафар иеромонах Иосиф в небытности наместника правящий наместничеством.
Иеромонах Геннадий эконом
По вписанию же в книги полковые вышеписанного протесту, с тех книг за руками и при печати требующей стороны дана сия выпись октября 4 дня 1734 года.
Судья Иван Мокриевич 6 МП.
Писар полковой Самойло Холодович 7.
Управляющий канцеляриею полковой Иван Фасовский.
Канцелярист Тимофей Затыркевич.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 540, арк. 1-3. Оригінал.
№ 3
Купчий запис про продаж священиком Воздвиженської церкви в Чернігові Василем Артем'євим шинкового церковного двору кафедральному Борисоглібському монастирю 5 липня 1754 р.
Тысяча семь сот пятьдесят четвертого года, месяца июля пятого числа
Мы, нижеподписавшиеся, всякому суду и праву и кому бы сего ведати подлежало, через сие объявляем иже имеючи в городе Чернигов в другом Валу приходской нашей церкви Воздвижения Честного Креста Господня шинковый двор, помежный с едной стороны тылом к двору Андрея Рымаря, а з другой стороны - лицом от улицы Пробитой, что идет в Любецкую браму, з третей же стороны правой - двору значкового полку Черниговского товариша Алексея Чубаревского, а з четвертой стороны от улицы, что идет в Киевскую браму; со всем в том дворе обветшалым строением, а именно: светлицею с комнатою, сенцами с дядовнею к тем же сенцам приделанною, никому ни в чому не заведенный и не пенный, и не могучи того двора по надлежащему за малостью приходящей с того двора до церкви Божией прибыли оправить и окучать, продали добровольно в спокойное реальное и вечное владение в катедру Черниговскую за восемьдесят рублей денег и оную сумму от катедры всю сполна приняли и для этого з сим купчим записом даем силу тем двором оной катедре владеть в вечные часы, кому хотя дать, продать, даровать, на якой другой свой пожиток обратить, сами же мы и на впредь будучие той церкви ктиторы и священники, и парафияне, и потомки наши, впредь до якого двора утручатись и никакова отозву чинити не имеем, чего для и имеючиеся при церкви нашей на тот церковный двор старинные крепости по которым крепостям и церковь наша тем двором владела, а именно: 1. выпись с книг меских права майдеборского ратуша Черниговской от Ивана Матвеевича Козляницы - бурмистра Черниговского - Якову Евфимовичу Лизогубу 8 товаришеви полку Черниговского в 1696 году августа 4 дня данную, а от него Якова Лизогуба на церковь нашу уступленную. 2. Аттестацию магистрата Черниговского мне священнику той Воздвиженской церкви Василию, что имевшаяся при церкви нашей на то же двор крепостное письмо от казака черниговского Ивана Чигиринца, данное во время моровой в Чернигове язвы и неведомо где потерялось в 1727 году июня 1 дня выданную з Семена Рымара подписку за саморучным его полписом з свидетелями мне де священнику Ваисилию в 1733 году августа 19 дня данную на занятую им Рымаром вышеписанного часть пляцу, на которой части пляцу и амбар он, Рымар, устроил, и ныне на оном стоит, одолжаясь в той подписце за ту часть пляцу на церковь пять рублей денег уплатить, которых и по сие время не уплатил, отдаючи в волю катедре с тем пляцом, занятым Рымаром как хотя поступить, при сем нашем купчем записе на спокойное и безпрепятственное означенным двором оной катедре владение, в оную катедру отдали року и дня вышеписанного; и твердость сего кашего купчего запису сами на том подписались и нижей подписавшихся на том персон за силу малороссийских прав упросили и урядовую выпись магистрата Черниговского по сему запису выправить и в катедру отдать или на сем же записе урядовую подпись в магистрате исправить имеем.
К сему купчому запису священник Воздвиженский Василий Артемиев подписался при печати. МП.
К сему купчому запису прихожанин церкви Воздвиженской черниговской подписался Федор Рымарчук. МП.
К сему купчому запису прихожанин церкви Воздвиженской черниговской Карп Куляба при печати подписался. МП.
К сему купчому запису парафиянин церкви Воздвиженской черниговской Иван Петровский при печати подписался. МП.
К сему купчому запису парафиянин церкви Воздвиженской черниговской Яков Криненко при печати подписался. МП.
К сему купчому запису парафиянин церкви Воздвиженской черниговской Василий Пинчученко при печати подписался. МП.
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 675, арк. 1-2. Оригінал.
№ 4
Рішення Чернігівської полкової канцелярії про знесення соляного амбару, збудованого на землі кафедрального Борисоглібського монастиря
3 квітня 1778 р.
По указу ее императорского величества, самодержици Всероссийской дана сия выпись из полковой Черниговской канцелярии в монастырь катедры Черниговской для того, что сего апреля 24 дня поданным в сию полковую канцелярию от оной катедры доношеием прошено выдачи от сей полковой канцелярии выпись с определения учиненного в силу указа Малороссийской Коллегии 9 о сносе с монастырской земли устроенного соляного амбара, а в учиненном о том в полковой канцелярии определении написано тако:
Тысяча семьсот семьдесят восьмого года апреля 3 дня
По указу ея императорского величества полковая Черниговская канцелярия слушали указ из Малороссийской Коллегии 22 числа марта под № 1428 состявшегось, по доношению катедры Черниговской волости Улановской управителя иеромонаха Иоасафа, что на имеющейся в городе Чернигове земле от магистрата черниговского устроен казенный соляной амбар, который немало препятствует во владении тою землею монастырю, и как де оную землю катедра, по тесности монастыря положения, имеет следующей весны в [...] во ограду, то де и просит оной амбар состоящий ныне в порожне (о чем приложена данная из магистрата черниговского выпись) повелеть снести на другую катедральную землю к новоустроенному казенному магазину, где ему по роду быть приличнее, потому что близко к базару и может быть под обережением одного караула, что при магазине, а катедра переноску оную возьмет на свой кошт, и тем указом полковой канцелярии велено как де на посланном из оной Коллегии указе. Сия полковая канцелярия прислала в Коллегию 8 августа 1776 года при рапорте сделанный план занятому под магазин в крепости черниговской упомянутого монастыря месту и состоящему на оному казенному провиантскому магазину, и из оного же плана явствует, что на той монастырской земле для построения и соляного амбара места должно остаться, а с приложением де при доношении управителя Иоасафа выписи из магистрата черниговского монастырю сего года марта 3 дня данной, значится, что в казенном черниговском соляном амбаре ныне казенной соли и чтобы скорей ее присылки ожидать, о том ни от кого указов не имеется; для того де, ежели означенным соляным амбаром застроенная земля ныне принадлежит монастырю, дозволить оному прописанной соляной амбар с той земли перенести и поставить там, где состоит провиантский магазин, как по плану показано. А дабы же такова переноска и построение амбара собственным монастырским иждивением сделана была прочно и порядочно, того имеет наблюсти сия полковая канцелярия обще с магистратом черниговским; и во исполнение оного указа полковой черниговской канцелярией учинено определение как оным указом сей полковой канцелярии повелено, ежели означенная соляным амбаром земля застроенная ныне принадлежит монастырю, то дозволить оному прописанный казенный амбар с той земли перенести и поставить там, где состоит провиансткий магазин, для того от монастыря катедрального и потребованы доказательства, почему означенным казенным соляным амбаром застроенная земля ныне принадлежит монастырю; по которому определению от катедрального монастыря в доказательство того, что та земля, застроенная казенным соляным амбаром, ныне принадлежит тому монастырю, представлена крепость, данная от сотника Василия Миткевича на ту землю под № 6 на листах «10» и «11» 1778 года февраля 9 числа утвержденная, в которой сотник Миткевич изъясняет, что де он имеючи в городе Чергинове в крепости два собственных его сотника Миткевича пляцы по отцу его умершему полковому Черниговскому писарю Якиму Миткевичу наследственно на его спадшие, а ему по купле доставшиеся, Шубинский и Силичевский, на котором устроен казенный соляной амбар, смежные меж собою, положением таковым находящиеся, именно Шубиннский от пляцу Тамаринского повз новоустроенные катедральные каменные покои лежачего, по бокам сих пляцов одного - вал, з другого - дорога повз церковь Преображения Господня идучая, з другого конца, именно Силичевский пляц, притеклый до самого магистратского двора ограды, мерою Шубинский от помянутого Тамаринского до пляцу Силичевского, от сего до грады монастырской на двадцать сажней; уступил он, сотник Миткевич, вечною продажею оному катедральному монастырю ценою за сто рублей, и оные деньги от катедры сполна принявши, дал власть и силу оному монастырю теми пляцами яко своими собственными владеть вечно, дать, продать, заменить и как хотя во власти своей располагая, притом и о сносе соляного казенного амбара, где надлежит просить, право и силу велел; а как по рассмотрению полковой Черниговской канцелярией вышеписанной представленной от катедрального монастыря урядовой крепости оказалось, что о сносе сочинена по точности малороссийских прав, раздела «7», артикула «1» и раздела «3», артикула «41-го», на которой сия земля состоящая под соляным казенным амбаром принадлежит во владения сему катедральному черниговскому монастырю правильно, для того сим выписом Малороссийская Коллегия указа полковой черниговской канцелярии оному монастырю прописанный казенный соляной амбар с той земли перенести и построить собственным монастырским иждивением там, где стоит провиансткий магазин, дозволяет, а дабы оное сделано было прочно и порядочно, для того должны наблюдати присутствующие полковой черниговской канцелярии и магистрата черниговского, о чем в магистрат черниговский дать знать промемориею и в монастырь катедральный рапортовать; сие же определение записать точно в книгу, оному монастырю объявить для знания.
Оное определение подписали:
Бригадир Петр Милорадович 10
Судья полковой Яков Бакуринский 11
Писарь полковой Яков Рашевский 12
И за силу учиненного на вышеписаннном монастыря катедрального доношении в сей полковой канцелярия определения, сия выпись оному монастырю с прописанным определением за подписом и приложением полковой печати з полковой Черниговской канцелярии дана 1778 года апреля 27 дня.
Бригадир Петр Милорадович. МП.
Судья полковой Яков Бакуринский.
Писарь полковой Яков Рашевский.
МП. Полковой канцелярист Михаил Стасюк [?]
ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 721, арк. 1-4. Оригінал.
Коментарі
1 Полуботок Андрій Павлович - син наказного гетьмана П. Л. Полуботка, бунчуковий товариш (1728-1744).
2 Архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Іродіон Жураковський залишив кафедру в 1734 р.
3 Наступний чернігівський архієрей - Іларіон Рогалевський був призначений 25 березня 1735 р.
4 Архімандритом Троїцько-Іллінського монастиря в той час був Герман Кононович (1714-1737).
5 Село Козел перебувало у власності Чернігівської кафедри з середини XVII ст.
6 Мокрієвич Іван Іоанникович - значковий товариш (1726-1729), чернігівський сотник з 1729 р., чернігівський полковий суддя з 26 вересня 1732 р.
7 Холодович Самійло - військовий канцелярист (1726-1730), наказний Городнянський сотник (грудень 1726), чернігівський полковий писар (1734-1739), абшитований полковий суддя (1754).
8 Лизогуб Яків Єфимович (22 жовтня 1675 - 24 січня 1748) - значний військовий товариш (1708), генеральний бунчужний (1713-1728), генеральний обозний (з 16 лютого 1728).
9 Малоросійська Колегія (1764-1786) - уряд, який здійснював управління Лівобережною Україною після ліквідації інституту гетьманства.
10 Милорадович Петро Степанович (бл. 1723/24 - 7 січня 1799) - військовий канцелярист в Генеральній Військовій канцелярії і Генеральному суді (1741-1746), гоф-фур'єр Імператорського двору (1762), Чернігівський полковник (з 3 січня 1762), бригадир (з 13 березня 1773), генерал-майор (з 28 червня 1783).
11 Бакуринський Яків Леонтійович (бл. 1740-1801) - військовий (з 1766 - старший) канцелярист (з 1760), полковий писар Чернігівського полку (1768), суддя Чернігівського полку (1771-1779), Малоросійський цивільний губернатор (з 6 січня 1797), Чернігівський губернатор (травень-листопад 1797).
12 Рашевськи Яків Йосипович (нар. бл. 1742) - чернігівський полковий писар (9 червня 1771 - січень 1782).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історичні джерела як носії інформації, яка є основою для реконструкції минулого людства, методи отримання, аналізу та зберігання. Археологія та оцінка її значення для вивчення історії стародавнього світу. Етапи дослідження історії Стародавнього Єгипту.
реферат [28,1 K], добавлен 22.09.2010Загальна характеристика комплексу історичних джерел, за допомогою яких дослідникам вдалося вивчити історію народів Східного Середземномор’я. Особливості кумранських рукописів, біблійних текстів та апокрифічної літератури. Джерела з історії Угариту.
контрольная работа [43,7 K], добавлен 19.07.2013Філософія історії М. Хайдеггера: погляди на "субстанціалізм", викладені в праці "Буття та час"; представники "філософії життя". Концепція єдності світового історичного процесу К. Ясперса. Неотомістська історіософія; "драма історії" в неопротестантизмі.
реферат [27,3 K], добавлен 22.10.2011Проблеми історії України та Росії в науковій спадщині Ф. Прокоповича. Історичні погляди В.Г. Бєлінського, його концепція історії України. Наукова діяльність Преснякова, Безтужева-Рюміна. Роль М.С. Грушевського і В.Б. Антоновича в розробці історії України.
учебное пособие [274,2 K], добавлен 28.04.2015Давньогрецькі автори, які залишили відомості про українські землі та про народи, котрі їх заселяли. Джерела до історії, історичної географії та етнографії Північного Причорномор'я. Основні народи України в "Історії" Геродота. Головні ріки Скитії.
реферат [26,6 K], добавлен 16.06.2014Сутність та особливості формування й розвитку теорії історичного процесу в матеріалістичній концепції. Основні парадигми марксистської історіософії. Суспільство як предмет історії у філософії позитивізму. Аналіз психолого-генетичної методології історії.
контрольная работа [22,7 K], добавлен 04.12.2010Аналіз зародження, тенденцій розвитку та значення Школи Анналів в історіографії Франції. Особливості періоду домінування анналівської традиції історіописання. Вивчення причин зміни парадигми історіописання: від історії тотальної до "історії в скалках".
курсовая работа [69,8 K], добавлен 05.06.2010Розробка історії голодоморів. Головні особливості зародження і формування наукового дискурсу з історії голоду 1932-1933 рр. на першому історіографічному етапі, уточнення його хронологічних меж. Аналіз публікацій з історії українського голодомору.
статья [22,4 K], добавлен 10.08.2017Місто Острог як всеукраїнський інтелектуальний центр на зламі XVI–XVII ст. Значення діяльності Острозького культурно-освітнього центру в історії України. Тема самопізнання в тодішніх книжках, його значення для процесу духовного становлення людини.
реферат [29,2 K], добавлен 13.05.2011Дослідження основних періодів в всесвітній історії та історії України: первісний і стародавній світ, середньовіччя, новітні часи. Характеристика головних понять фізичної, економічної, соціальної географії України та світу. Предмет теорії держави та права.
книга [672,3 K], добавлен 18.04.2010